ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2025 Справа № 910/10092/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»
про стягнення 68 196, 40 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - позивач, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - відповідач, ПрАТ «СК «Альфа Страхування») про стягнення страхового відшкодування у розмірі 68 196,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, який за Договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211071894 від 15.09.2022 є страховиком власника транспортного засобу BMW 540, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу Lexus ES 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Оскільки на момент ДТП стосовно цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу BMW 540, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , діяв ще один страховий поліс серії ЕР № 207007791, виданий відповідачем, позивач вказував на те, що обов'язок з відшкодування 50% виплаченої ним суми страхового відшкодування покладається на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/10092/25 та справу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою суду від 18.08.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 5 (п'ять) днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання суду письмової заяви, в якій вказати відомості щодо д.н.з. транспортного засобу BMW 540 номер кузова НОМЕР_3 , оскільки у позовній заяві представник позивача зазначив, що на момент ДТП 07.11.2022 стосовно цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу BMW 540 номер кузова НОМЕР_3 діяв ще один поліс - ЕР-207007791 виданий ПрАТ «СК «Альфа Страхування», перевіривши вказану інформацію, судом встановлено, що поліс ЕР-207007791 видано легковому автомобілю від 2001 до 3000 куб. см., марка BMW, модель 540, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_3 , однак по тексту позовної заяви вказано д.н.з. НОМЕР_1 .
Позивачем, у строк встановлений судом, подано заяву, в якій повідомлено, що 15.09.2022 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_1 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211071894, згідно якого була застрахована цивільно-правова відповідальність водія автомобіля BMW 540, д/н НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_3 та згідно інформаційного листа з бази МТСБУ, 07.11.2022 сталася ДТП за участю автомобіля BMW 540, д/н НОМЕР_1 (номер кузова НОМЕР_5 ) під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля марки Lexus ES 350, д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля марки Mazda 6 д/н НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_4 , на момент ДТП стосовно цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу BMW 540 з д.н.з. НОМЕР_7 номер кузова НОМЕР_3 діяв ще один поліс - ЕР-207007791 виданий ПрАТ «СК «Альфа Страхування», що підтверджується витягами полісів з сайту МТСБУ № 211071894 та № 207007791. Тобто на момент ДТП діяли два поліси страхування позивача та відповідача з різними реєстраційними номерами транспортного засобу (д.н.з. НОМЕР_1 та д.н.з. НОМЕР_8 ), проте з одним номером кузова НОМЕР_3 .
Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу; повідомлено сторін, що у разі надходження до суду відзиву відповідача на позовну заяву позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач в свою чергу має право подати заперечення на відповідь на відзив позивача; попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Також, вказаною ухвалою суду примірник даної ухвали ухвалено надіслати на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України зобов'язавши направити на адресу Господарського суд міста Києва інформацію щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за №207007791 - для приєднання до матеріалів справи.
Зазначена ухвала суду була доставлена сторонам через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) 26.08.2025 о 15:38, що підтверджується відповідними повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, у зв'язку з чим, приймаючи до уваги вимоги положення частини шостої ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвала суду про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) від 25.08.2025 вважається врученою позивачу та відповідачу 26.08.2025.
27.08.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд у позовних вимогах відмовити повністю, посилаючись на те, що позивачем не дотримано вимог п. 2.1 ст. 2, п. 3.2. ст. 3 та п. 5.1. ст. 5 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02.2020, в частині невідкладного повідомлення (але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок) відповідача про ДТП, яка сталось 07.11.2022, у зв'язку з чим відповідач фактично був позбавлений можливості прийняття участі в розслідуванні страхового випадку, зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого майна, формування та розрахунок суми страхового відшкодування, що в результаті забезпечило б відшкодування шкоди відповідно до умов Порядку.
На думку відповідача, позивачем не було дотримано вимоги чинного законодавства України в частині своєчасного повідомлення відповідача про настання події, що містить ознаки страхового випадку, забезпечення відповідачу можливості приймати участь в розслідуванні страхового випадку та своєчасного повідомлення відповідача про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування, що, в свою чергу, призвело до неможливості встановлення відповідачем причин та обставин настання дорожньо-транспортної пригоди та визначення розміру заподіяної шкоди, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право на відшкодування частини суми страхового відшкодування у відповідності до умов Порядку, що відповідно свідчить про безпідставність вимог останнього.
Також відповідач зазначав, що про відмову у виплаті страхового відшкодування за зверненням за вих. № 201123-1/в від 20.11.2023 було повідомлено позивача електронним листом 09.01.2024, копія якого долучена до відзиву. Транспортний засіб BMW 540, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований згідно полісу № ЕР-207007791 від 28.11.2021 у ПрАТ «СК «Альфа Страхування», страхувальником по полісу є ОСОБА_5 .
27.08.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись п. 5.1. ст. 5 Порядку та положення п. 3.2 ст. 3 Порядку, які кореспондуються з положеннями п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Також, позивач посилався на постанову Верховного Суду у постанові від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21, в якій суд вказав, що виходячи зі змісту наведених норм, коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а решта умов договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховикові переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися окремо у кожному випадку. При цьому слід ураховувати, що закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не із наданням певних доказів страхувальником (постанова Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/922/18), при цьому, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів виникнення внаслідок будь-яких дій позивача, або страхувальника обставин, які б перешкоджали страховикові переконатися, що ця подія є страховим випадком. Обставини події були зафіксовані управлінням патрульної поліції та встановлені постановою суду.
За приписами частини п'ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п'ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
15.09.2022 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211071894 (далі - Договір страхування), згідно умов якого:
Договір набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у цьому страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації у єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Дата реєстрації Договору в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів о 13:17 15.09.2022.
Страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 160 000,00 грн. Розмір франшизи становить 3 200,00 грн.
Забезпечений транспортний засіб (далі - ТЗ): ВЗ: НОМЕР_1 , BMW 540, НОМЕР_3, 2019.
Строк дії Договору з 00:00 16.09.2022 по 15.09.2023 включно.
Договір (поліс) діє на умовах, встановлених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
ОСОБА_2 07.11.2022 о 19:50 год. в м. Києві на Дарницькому мосту, електроопора №3,5, керуючи автомобілем BMW д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Lexus д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який скоїв зіткнення з автомобілем Mazda, НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.п. 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2022 у справі №757/32426/22-п водія транспортного засобу BMW 540, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого настала ДТП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено, зокрема, автомобіль Lexus ES 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій вказаного транспортного засобу ОСОБА_3 08.11.2022 звернувся до позивача, як страховика винної у вчиненні ДТП особи, з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, що має ознаки страхового випадку по договору ОСЦПВВНТЗ (справа № 109.01658322).
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Lexus ES 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , проведено його огляд, про що складено Акт огляду транспортного засобу від 16.11.2022 (справа №109.01658322).
В подальшому, власник транспортного засобу Lexus ES 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 звернулася до позивача з заявою щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування від 21.11.2022 з проханням здійснити виплату/оплату страхового відшкодування на рахунок СТО - ТОВ «Віді Еліт» ЄДРПОУ 35534844 № НОМЕР_9 в АТ «Укргазбанк».
На замовлення позивача, суб'єктом оціночної діяльності Чистяковим С.М. було складено Звіт № 109.01658322/12/22 про оцінку колісного транспортного засобу (КТЗ) від 05.12.2022, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту КТЗ з врахуванням фізичного зносу (Ез - 0,54) становить 139 592,80 грн.
У зв'язку із зазначеним, позивачем, на підставі зібраних документів складено Страховий акт № 109.01658322-1 від 22.12.2022 та розрахунок суми страхового відшкодування за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211071894 від 15.09.2022 на суму 139 592,80 грн.
На підставі зазначених документів позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування, здійснив відшкодування шкоди завданої транспортному засобу Lexus ES 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП шляхом перерахування коштів у сумі 136 392,80 грн з ПДВ на рахунок ТОВ «Віді Еліт» ЄДРПОУ 35534844 № НОМЕР_9 в АТ «Укргазбанк», що підтверджується платіжною інструкцією № 67529534 від 23.12.2022.
20.11.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 201123-1/в з вимогою про відшкодування виплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі 50% у сумі 68 196,40 грн відповідно до положень п. 5.1. та п. 5.3. Порядку, що підтверджується наданими копіями списків Укрпошта ф. 103 рекомендовані листи №20.11.23 та фіскального чеку від 20.11.2023.
У відповідь на вказану претензію, відповідачем було надано лист вих. №2351.609.22.01-000003.01 від 08.01.2024, в якому відповідач посилаючись на пп. а) п. 3.2 Порядку, зазначав про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування.
Вказаний лист був надісланий на електронну адресу відповідача info@arsenal-strahovanie.com, на підтвердження чого наданий скріншот сторінки електронної пошти.
Оскільки вимога позивача, викладена в претензії, про відшкодування 50% виплаченої ним суми страхового відшкодування, залишена відповідачем без задоволення, і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Згідно з частиною першою ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 частини першої ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_2 - водія транспортного засобу BMW 540, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у скоєнні ДПТ, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб Lexus ES 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2022 у справі № 757/32426/22-п.
Частиною четвертою ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак, у разі якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу BMW 540, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована позивачем за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211071894 від 15.09.2022 із встановленим розміром франшизи 3 200,00 грн та страховою сумою за шкоду, заподіяну майну, - 160 000,00 грн, який був діючим на момент ДТП - 07.11.2022.
Таким чином, відповідальність за шкоду, завдану власником транспортного засобу BMW 540, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в межах страхової суми, несе ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (позивач).
Згідно з частиною другою ст. 999 ЦК України, до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено у ст. 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законами України «Про страхування», «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За приписами п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1961-IV) відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За загальним правилом згідно з ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак, спеціальні норми Закону № 1961-IV обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до п. 32.4, п. 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ст. 29 Закону № 1961-IV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу (п. 32.7 ст. 32 Закону № 1961-IV).
Пунктом 2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика) передбачено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості (п. 8.3. Методики).
Відповідно до вимог п. 8.2., з урахуванням п. 7.3. Методики, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1- Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Згідно з п. 7.38 Методики, значення коефіцієнту фізичного зносу Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Згідно з п. 1.6. Методики строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
З наявних у матеріалах справи документів, зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 , вбачається, що транспортний засіб Lexus ES 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2014 року випуску, а отже на момент ДТП (07.11.2022) строк його експлуатації перевищував строк, встановлений у п. 7.38 Методики.
Пунктом 9 частини другої ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Водночас, проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, виконуючи свої обов'язки за Договором страхування та Законом № 1961-IV, замовив проведення оцінки вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Lexus ES 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у відповідності до Методики.
За результатами проведеної оцінки, 05.12.2022 суб'єктам оціночної діяльності Чистяковим Сергієм Михайловичем було складено Звіт № 109.01658322/12/22 про оцінку колісного транспортного засобу (КТЗ), відповідно до якого вартість відновлювального ремонту КТЗ з врахуванням фізичного зносу (Ез - 0,54) становить 139 592,80 грн.
При цьому, зі змісту звіту № 109.01658322/12/22 від 05.12.2022 вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Lexus ES 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , розрахована з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля - 0,54, який є обов'язковий до застосування та був розрахований виходячи з положень 7,39, 7.40, 7.41, 8.2 та 8.3 Методики.
Таким чином, відповідно до Методики, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу Lexus ES 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є таким що, дорівнює 0,54, та правомірно застосований позивачем при обрахунку страхового відшкодування.
Відповідно до п. 36.6. ст. 36 Закону № 1961-IV, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Пунктом 77 частини першої ст. 1 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.
Частиною четвертою ст. 94 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX передбачено, що договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною. У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи. У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком.
В силу ст. 12 Закону № 1961-IV, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Згідно з Договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211071894 від 15.09.2022, франшиза становить 3 200,00 грн, а отже, розмір страхового відшкодування підлягає зменшенню на суму франшизи у розмірі 3 200,00 грн.
Також, суд приходить до висновку про правомірність включення до вартості ремонту та виплаченого страхового відшкодування суми податку на додану вартість, оскільки ремонтна організація ТОВ «Віді Еліт» ЄДРПОУ 35534844, на рахунок якої було здійснено виплату суми страхового відшкодування, є платником податку на додану вартість з 12.11.2008, що підтверджується даними реєстру платників ПДВ, які міститься на офіційному веб-сайті Державної фіскальної служби України за посиланням https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.
Приймаючи до уваги викладене, позивачем правомірно було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу Lexus ES 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 136 392,80 грн (139 592,80 грн - 3 200,00 грн), з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля - 0,54 та ПДВ, а також за мінусом франшизи у розмірі 3 200,00 грн.
Проте, обгартовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що на момент ДТП 07.11.2022 стосовно цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу BMW 540, номер кузова НОМЕР_3 діяв ще один поліс - ЕР-207007791 виданий ПрАТ «СК «Альфа Страхування», у зв'язку з чим відповідач відповідно до ст. 5 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02.2020, зобов'язаний відшкодувати позивачу 50% виплаченої останнім суми страхового відшкодування у розмірі 68 196,40 грн.
Як встановлено судом, 28.11.2021 страховиком ПрАТ «СК «Альфа Страхування» (відповідач) за полісом № ЕР-207007791 була застрахована відповідальність власника транспортного засобу BMW 540 (VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_3 ) реєстраційний номер НОМЕР_4 - ОСОБА_5 (страхувальник).
15.09.2022 страховиком ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (позивач) за полісом №211071894 була застрахована відповідальність власника транспортного засобу BMW 540 (VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_3 ) реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_1 (страхувальник).
Таким чином, на дату скоєння ДТП відносно 1 (одного) забезпеченого транспортного засобу BMW 540 (VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_3 ) було застраховано відповідальність у 2 (двох) різних страховиків з 2 (двома) різними страхувальниками за 2 (двома) різними страховими полісами: ОСОБА_5 за полісом № ЕР-207007791 від 28.11.2021 та ОСОБА_1 за полісом № 211071894 від 15.09.2022.
Однак, VIN-код (номер кузова) НОМЕР_3 в двох полісах є однаковим.
Ідентифікаційний номер VIN (Vehicle Identification Number) - структуроване поєднання літерно-цифрових позначень, що надаються виробником КТЗ з метою його ідентифікації (п. 1.6. Методики).
Тому, щодо зазначеної обставини, суд зазначає, що в силу частини першої ст. 14 та частини другої ст. 237 ГПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та не може виходити у рішенні за їх межі. Окрім цього, щодо зазначеної обставини позивач надав пояснення у заяві про усунення недоліків позовної заяви та відповідач не заперечує проти того, що на момент скоєння ДТП, транспортний засіб BMW 540 з номером кузова (VIN-код) НОМЕР_3 був також застрахованим у нього (відповідача).
Об'єкт договору страхування може бути застрахований двома або більше страховиками, кожен із яких є співстраховиком. У такому разі в договорі визначається пропорція (частка) та сума участі кожного страховика (співстраховика) за одним договором страхування (договір співстрахування) (частина перша ст. 111 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону № 1961-IV, при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування одного об'єкта з різними страховиками. У разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об'єкта від тих самих ризиків, страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика.
Поряд з тим, обов'язок страховика щодо проведення відповідного розслідування страхового випадку, в тому числі встановлення факту наявності у страхувальника інших чинних договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено п. 34.1 ст. 34 Закону № 1961-IV.
При цьому, Законом № 1961-IV також врегульовано діяльність Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке згідно з п. 39.1 ст. 39 Закону є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п. 51.11 ст. 51 Закону 1961-IV, норми Статуту МТСБУ та рішення органів управління МТСБУ, прийняті в межах їхніх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма членами МТСБУ та можуть містити додаткові вимоги до страховиків.
Протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) від 26.02.2020 року № 464/2020 з метою врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинними на момент дорожньо-транспортної пригоди, був затверджений Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Порядок).
Згідно з вказаним Порядком (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) останній є внутрішнім нормативним документом МТСБУ, що є обов'язковим для виконання усіма членами МТСБУ і поширюється на врегулювання страхових випадків, інформація про настання яких отримана членами МТСБУ після 01 березня 2020 року.
Враховуючи, що ДТП сталась після 01.03.2020, Порядок № 464/2020 від 26.02.2020 поширюється на врегулювання даного страхового випадку.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Порядку, наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої ст. 989 ЦК України та п. 17.3 ст. 17 Закону № 1961-IV).
Страховик при отриманні інформації про настання події, що містить ознаки страхового випадку за укладеним ним внутрішнім договором страхування, зобов'язаний (не залежно від наявності інших внутрішніх договорів страхування, укладених по відношенню до забезпеченого транспортного засобу, та черговості їх укладення) здійснити визначені Законом 1961 заходи для забезпечення своєчасного здійснення страхового відшкодування (п. 3.1. ст. 3 Порядку).
Згідно з п. 4.1. та п. 4.3. ст. 4 Порядку, відповідальним за прийняття рішення за заявою про страхове відшкодування, визначення розміру та виплати страхового відшкодування є страховик, який отримав зазначену заяву. Якщо усі страховики, які уклали по відношенню до одного забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування у письмовій формі не узгодили з заявником проведення виплат страхового відшкодування кожним із страховиків, то виплату здійснює той страховик, який перший зареєстрував повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення статті 540 Цивільного кодексу України (виконання зобов'язання, в якому беруть участь кілька боржників, визначається у рівній частці) у залежності від розміру шкоди (і франшизи) (п. 5.2. ст. 5 Порядку, в редакції протоколу президії МТСБУ № 500/2021 від 03.06.2021).
Відповідно до ст. 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Згідно з п. 5.1 Порядку, виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з п. 36.4 ст. 36 Закону № 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.
Разом з тим, згідно з п. 3.2 ст. 3 Порядку, страховик, який отримав інформацію про подію, яка має ознаки страхового випадку за декількома внутрішніми договорами страхування, для забезпечення участі усіх страховиків за такими договорами страхування повинен:
а) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок, повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованої бази даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку;
б) забезпечити можливість іншим страховикам, які також застрахували той самий об'єкт, приймати участь в розслідуванні страхового випадку (зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого (знищеного) майна);
в) повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованій базі даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку, про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі днів до дати її проведення.
Інформацію про страховий випадок позивачем було отримано 08.11.2022 з повідомлення водія пошкодженого транспортного засобу Lexus ES 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 (справа № 109.01658322).
Тоді як, позивачем було повідомлено відповідача про настання страхового випадку лише в претензії вих. № 201123-1/в від 20.11.2023, що свідчить про недотримання позивачем вимог, передбачених пп. а) п. 3.2 ст. 3 Порядку.
В матеріалах справи також відсутні докази, що свідчили б про забезпечення позивачем відповідачу можливості для прийняття участі в розслідуванні страхового випадку (зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого (знищеного) майна) відповідно до пп. б) п. 3.2 ст. 3 Порядку.
Матеріали справи також не містять доказів повідомлення відповідача про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі днів до дати її проведення, обов'язковість якого встановлена пп. в) п. 3.2 ст. 3 Порядку.
Таким чином, на підставі наявних доказів, позивачем не було повідомлено відповідача про страховий випадок у строк, встановлений Порядком, тож, суд зазначає, що відповідач фактично був позбавлений можливості прийняття участі в розслідуванні страхового випадку, зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого майна, формування та розрахунок суми страхового відшкодування, що в результаті забезпечило б відшкодування шкоди відповідно до умов Порядку.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог, передбачених пунктом 3.2 статті 3 Порядку.
Отже, судом встановлено, що позивач не дотримався алгоритму виплати страхового відшкодування, передбаченого Порядком, зокрема, не повідомив іншого страховика про настання ДТП протягом 3-х робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок, у зв'язку з чим фактично позбавив можливості останнього прийняти участь у страховій справі, не узгодив з відповідачем розміру такої шкоди.
Вказана правова позиція підтверджена у господарській справі у подібних правовідносинах Постановою ПАГС від 13.11.2024, в якій суд апеляційної інстанції відхилив доводи скаржника (позивача у вказаній справі) про відсутність як можливості, так і необхідності дотримання вказаних положень Порядку щодо повідомлення іншої страхової компанії про настання страхового випадку та звернення до іншого страховика з заявою про виплату такого страхового відшкодування, оскільки Порядок є локальним актом МТСБУ, який згідно п. 51.11. ст. 51 Закону Закону № 1961» - є обов'язковими для виконання усіма членами МТСБУ.
Крім того, за правилами п. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IV, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку (п. 36.1 ст. 36 Закону № 1961-IV).
За положенням п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961-IV).
Зазначений у пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає.
Із аналізу норм спеціального Закону можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у ст. 37 Закону № 1961-IV, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування. Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 року в справі № 465/4287/15.
Відтак, право отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань виникає виключно за умови подання потерпілим у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961-IV права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях ст. 35 Закону № 1961-IV.
З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961-IV право страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18).
З матеріалів справи вбачається, що спірне ДТП було скоєне 07.11.2022, а про її настання повідомлено позивачу 08.11.2022.
У той же час, з претензією (заявою) про виплату 50% страхового відшкодування, позивач звернувся до відповідача 20.11.2023, тобто з пропуском та поза межами установленого Законом річного строку.
Водночас, у даному випадку саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика (відповідача) настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування. Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 року в справі № 465/4287/15.
Частиною першою ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя ст. 13 ГПК України).
За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, з огляду на встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, а також враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на відшкодування частини суми страхового відшкодування у відповідності до умов Порядку, що відповідно свідчить про безпідставність вимог останнього та відсутність підстав для задоволення позову.
При цьому, суд наголошує, що враховуючи положення частини першої ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», практику Європейського суду з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04) та у рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29, усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Слід зазначити, що при розрахунку розміру судового збору, судом врахований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, розрахований з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 68 196,40 грн відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.11.2025.
Суддя М.Є. Літвінова