ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2025Справа № 910/10549/25
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/10549/25.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФОРГ» (61174, м. Харків, вул. Садова, буд. 10/12)
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛСІ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 13 Є)
про стягнення 4 959, 81 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФОРГ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛСІ» про стягнення 4 959, 81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після дострокового одностороннього розірвання позивачем договору №W6Z05/0F від 06.01.2021, відповідач не повернув останньому обладнання вартістю 102 долари США, у зв'язку з чим позивач просить стягнути вартість такого обладнання у еквівалентному розмірі 4 262, 82 грн станом на 25.06.2025, а також 3% річних і інфляційні втрати, нараховані з 07.07.2024 по 25.06.2025.
05.09.2025 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/10549/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
І. Фактичні обставини, встановлені судом.
06.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФОРГ», як виконавцем (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛСІ», як замовником (відповідач), укладено договір на спостереження пультом централізованого спостереження і технічного обслуговування системи протипожежної автоматики №W6Z05/0F (надалі - Договір).
Згідно пункту 1.1. Договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню наступних послуг: (1) спостереження за системою протипожежної автоматики (ППА) замовника пультом централізованого спостереження (ПЦС); (2) технічне обслуговування системи ППА замовника на об'єкті, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 13-Є, в гарантійний і післягарантійний період її експлуатації.
Відповідно до пункту 1.3. Договору, послуги за цим договором надаються виконавцем після обладнання об'єкта системою протипожежної автоматики.
В разі потреби, для підключення об'єкту до ПСЦ, замовник забезпечує допуск фахівця виконавця для встановлення прилад приймально-контрольний (ППК) «Лунь», за допомогою якого ведеться спостереження за системою ППА, встановленої на об'єкті.
ППК являється і залишається власністю виконавця і не переходить у власність замовника протягом всього часу дії цього договору. Замовник несе повну матеріальну відповідальність за збереження встановленого виконавцем ППК з настанням наслідків, передбачених пунктом 8.8. цього Договору.
06.01.2021 виконавцем за актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів передано замовнику в експлуатацію прилад приймально-контрольний «Лунь-9» в корпусі.
Пунктом 8.8. Договору встановлено, що у разі пошкодження, знищення, викрадення та/або неповернення за будь-яких обставин встановленого на об'єкті пристрій сполучення «Лунь-9С» в корпусі, замовник в 3-х денний строк в безумовному порядку сплачує на розрахунковий рахунок виконавця його вартість у розмірі еквівалентному 102, 00 доларів США. Оплата проводиться в національній валюті України за курсом, встановленим НБУ на день проведення розрахунку.
Розділом 10 Договору сторони передбачили порядок зміни і доповнення договору, а саме:
- будь-які зміни та доповнення до цього Договору мають силу лише в тому випадку, якщо вони оформлені письмово і підписані обома сторонами (п. 10.1.);
- за вимогою однієї з сторін, цей Договір може бути призупинений на певний строк, при цьому сторона-заявник зобов'язана не пізніше ніж за 5 календарних днів листом письмово повідомити про це іншу сторону, а також провести необхідні взаєморозрахунки та виконати всі зобов'язання з дотриманням умов цього Договору (п. 10.2.);
- дострокове розірвання договору може мати місце за домовленістю сторін, у разі ненадання виконавцю підписаного примірнику Договору або його невід'ємних додатків протягом 14-ти календарних днів, починаючи з дати їх отримання замовником або на підставах, передбачених чинним законодавством України, з відшкодуванням фактичних збитків, що зазнали сторони (п. 10.3.).
У відповідності до пункту 12.2. Договору, цей Договір набуває чинності з дати підключення об'єкта до ПЦС виконавця, що зазначається під реквізитами сторін і діє до кінця календарного року. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не буде вимагати його розірвання або переукладення на нових умовах, дія цього Договору вважається продовженою за згодою обох сторін на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.
Позивач стверджує, що листом вих. №37 від 25.06.2024 в односторонньому порядку розірвав Договір, проте відповідач не повернув пристрій ППК «Лунь-9», що встановлений на об'єкті замовника.
II. Предмет позову.
Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 4 959, 81 грн (основний борг, 3% річних, інфляційні втрати), а саме позивач просить стягнути з відповідача на підставі пункту 8.8. Договору 102, 00 долари США в еквіваленті 4 262, 82 грн станом на 25.06.2025 та додатково 3% річних у розмірі 124, 03 грн і інфляційні втрати у розмірі 572, 96 грн.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в односторонньому порядку розірвав договір №W6Z05/0F від 06.01.2021, а відповідач не повернув обладнання, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму вартості такого обладнання та з моменту не повернення такого обладнання нараховує на грошове зобов'язання по поверненню вартості такого обладнання 3% річних та інфляційні втрати.
IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.
Суд констатує, що відповідач в силу приписів частини 6, 7 статті 6, пункту 2 частини 6, частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 17, 37, 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи, затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 та згідно пункту 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі №459/3660/21 належним чином повідомлений про розгляд даної справи та можливість подати відзив на позовну заяву, що підтверджується повідомлення про доставку процесуального документу, а саме ухвали від 05.09.2025 (про відкриття провадження у справі) до електронного кабінету ТОВ «ОЛСІ» (відповідач), яке міститься в матеріалах справи.
Так, ухвалу від 05.09.2025 відповідач отримав 08.09.2025.
Однак правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/10549/25, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
V. Оцінка судом доказів та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи підтверджується розірвання позивачем договору №W6Z05/0F від 06.01.2021 в односторонньому порядку та не повернення відповідачем обладнання?
- чи вірно визначені позивачем періоди прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання?
- чи правомірно позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати?
- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та чи підлягають стягненню грошові кошти за невиконання грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
(1) Щодо основного боргу.
Згідно із частиною 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Як підтверджено матеріалами справи, 06.01.2021 між сторонами укладено договір №W6Z05/0F на спостереження за пультом централізованого спостереження і технічного обслуговування системи протипожежної автоматики, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак регулюється §3 Глави 63 Цивільного кодексу України.
За умовами договору №W6Z05/0F відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання по наданню наступних послуг спостереження за системою ППА відповідача ПЦС; послуги з технічного обслуговування системи ППА на об'єкті, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 13-Є.
Зі змісту пункту 1.3. Договору вбачається, що послуги надаються після обладнання об'єкта відповідача системою ППА "Лунь". У зазначеному пункту міститься застереження, що система є і залишається власністю позивача і не переходить у власність відповідача протягом всього часу дії цього договору.
Також в пункті 12.1. Договору зазначено, що Договір набуває чинності з дати підключення об'єкта до ПЦС виконавця.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться (частина 1 стаття 526 Цивільного кодексу України).
В матеріалах справи міститься копія акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 06.01.2021, за яким позивач передав в експлуатацію відповідачу прилад приймально-контрольний "Лунь-9" в корпусі, а останній прийняв без зауважень та застережень вказаний прилад.
Згідно пункту 8.8. Договору, що у разі пошкодження, знищення, викрадення та/або неповернення за будь-яких обставин встановленого на об'єкті пристрій сполучення "Лунь-9С" в корпусі, замовник в 3-х денний строк в безумовному порядку сплачує на розрахунковий рахунок виконавця його вартість у розмірі еквівалентному 102, 00 доларів США. Оплата проводиться в національній валюті України за курсом, встановленим НБУ на день проведення розрахунку.
Позивач стверджує, що ним в односторонньому порядку був розірваний Договір та відповідач протягом 3-х днів не повернув пристрій "Лунь-9" в корпусі, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача вартість зазначеного приладу в еквівалентному розмірі встановленої суми в пункті 8.8. Договору.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 1, 3 стаття 651 Цивільного кодексу України).
В тексті позовної заяви позивач зазначає: "що відповідно до умов Договору, за вимогою однієї з сторони, цей Договір може бути припинений або призупинений на певний строк, при цьому сторона-позивач зобов'язана не пізніше ніж за 5 календарних днів листом письмово повідомити про це іншу сторону, а також провести необхідні взаєморозрахунки та виконати всі зобов'язання з дотриманням умов цього Договору".
Натомість, суд констатує, що позивач посилається на пункт 10.2. Договору, який не урегульовує порядок припинення Договору. В зазначеному пункті передбачений лише механізм призупинення Договору на певний строк за умови письмового повідомлення однією стороною Договору іншої.
В свою чергу, пунктом 10.3. Договору передбачено, що договір може бути розірваним, зокрема на підставах, передбачених чинним законодавством України.
Статтею 907 Цивільного кодексу України внормовано, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін
Позивач стверджує, що Договір №W6Z05/0F розірваний листом вих. №37 від 25.06.2024, який був направлений через месенджер «Viber» на номери телефонів, які зазначені в Додатку №1 до Договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 наголосила, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.
З долучених роздруківок із месенджера «Viber» вбачається, що дійсно на номери телефонів, які зазначені в Додатку №1 до Договору в 2024 році направлялись файли формату PDF невідомого змісту.
Більше того, надсилання файлу формату PDF невідомого змісту здійснював юридичний відділ компанії «ОХОРОНА І БЕЗПЕКА», в той час коли позивачем в даній справі є ТОВ «АЛЬФОРГ».
Щодо листування, яке подавалось за травень 2025 року на електронну пошту, та інший номер телефону, то воно містить вимогу повернути обладнання, роз'яснення адвоката, в якому вказано, що це є повторною вимогою про розірвання договору та вимогою про повернення обладнання.
Крім того, суд зазначає, що з відкритих даних, а саме з даних системи "Опендатабот" вбачається ще в червні 2022 року у відповідача змінився Керівник та бенефіціарний власник - ОСОБА_1 , який підписував договір та контакти якого значаться в Додатку №1 до договору, а в квітні 2025 року у компанії відповідача вдруге змінився власник та керівник, а отже не відомо чи уповноваженій особі направлялись повідомлення як про розірвання договору, такі і вимога про повернення обладнання на електронну пошту та телефон попереднього керівника.
Пунктом 7.4. Договору передбачалось можливості надсилати кореспонденцію (акти виконаних робіт, податкові накладні, рахунки тощо) засобами мобільного зв'язку та електронної пошти, проте з обов'язковим накладенням ЕЦП (кваліфікованого електронного підпису КЕП).
Таким чином, з огляду на зазначені обставини, суд констатує, що в матеріалах справи, відсутні достовірні докази надсилання засобами мобільного та електронного зв'язку відповідачу листа вих. №37 від 25.06.2024 про дострокове розірвання договору з 01.07.2024, а також вимога про повернення обладнання в 2025 році, направлена засобами мобільного та електронного зв'язку.
Натомість, позивач надав докази надсилання відповідачу засобами поштового зв'язку на юридичну адресу відповідача (адресу місцезнаходження) роз'яснень адвоката вих. №23/05 від 23.05.2025, в яких відповідачу роз'яснюється, що у випадку не повернення приладу, позивач буде змушений звернутись до суду з вимогою про видачу судового наказу (наказне провадження), а також вказано, що дані роз'яснення адвоката є додатковим повідомленням про розірвання договору №W6Z05/0F.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що лист вих. №23/05 від 23.05.2025 прибув у поштове відділення за місцезнаходженням відповідача 31.05.2025.
Суд констатує, що лист вих. №23/05 від 23.05.2025 є першим достовірним повідомленням відповідачу про розірвання Договору та повернення обладнання та є достатнім доказам про розірвання договору №W6Z05/0F в односторонньому порядку згідно приписів статті 907 Цивільного кодексу України.
Таким чином, договір №W6Z05/0F є розірваним з 31.05.2025, відтак відповідач зобов'язаний був повернути позивачу обладнання до 03.06.2025 - протягом трьох днів, і після спливу даних трьох днів у відповідача виникало інше зобов'язання по поверненню коштів вартості такого обладнання у розмірі 102 долари США по курсу НБУ(пункт 8.8 договору) .
Проте відповідачем доказів повернення обладнання до 03.06.2025 включно або відшкодування його вартості з 04.06.2025 не надано, і відповідно таких доказів матеріали справи не містять.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, вимога позивача про стягнення суми вартості обладнання є обґрунтованою, але стягненню підлягає сума еквівалентна до національної валюти України станом на 04.06.2025, а не станом на 25.06.2025 як вказує позивач.
Згідно відомостей, які зазначені на офіційному веб-сайті Національного банку України, офіційний курс гривні щодо долару США станом на 04.06.2025 становив - 41,64, а отже відповідач повинен був повернути позивачеві шляхом перерахування на розрахунковий рахунок 4247,28 грн. протягом 04.06.2025 року.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд частково задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості обладнання у розмірі 4247, 28 грн.
(2) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 124, 03 грн і інфляційні втрати у розмірі 572, 96 грн нараховані з 07.07.2024 по 25.06.2025.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 стаття 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).
Отже, позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача додаткових нарахувань за статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з простроченням останнім виконання грошового зобов'язання.
Суд констатує, що розрахунки позивача є неправельними в частині визначення строків нарахування. Так, позивач здійснює нарахування з 07.07.2024 по 25.06.2025 на суму боргу у розмірі 4262, 82 грн.
Однак, як зазначено судом вище, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів розірвання договору в липні 2024 року та згідно встановлених вище обставини, прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання розпочалось з 50.06.2025 і сума обладнання становить суму еквівалентну станом на 04.06.2025, тобто 4247, 28 грн.
Враховуючи те, що у відповідача виник обов'язок по перерахуванню вартості обладнання лише після не задоволення законної вимоги про його повернення та не сплати вартості такого обладнання, то відповідач вважається таким, що прострочив строк виконання саме грошового зобов'язання з 05.06.2025 по визначений позивачем період 25.06.2025.
Таким чином, суд здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 4247,28 грн за період з 05.06.2025 по 25.06.2025 зазначає, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 7,68 грн, а інфляційних втрат 33,98 грн. (розрахунки суду додані до матеріалів справи)
VI. Розподіл судових витрат.
(1) Щодо судового збору.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 2083,26 грн, інша частина судового збору залишається за позивачем.
(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач на виконання вимог частини 1 статті 124 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві зазначив орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.
На підтвердження понесення витрат на надання правової допомоги у розмірі три тисячі гривень позивач, зокрема, надав:
- копію договору про надання правової допомоги №08/08 від 08.08.2024;
- копію ордера серії АХ №1238059 від 08.08.2024;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №6 від 09.07.2010;
- копію рахунку №01/06 від 01.06.2025;
- копію акта виконання наданих послуг від 30.06.2025;
- копію платіжною інструкції №662 від 25.06.2025;
Суд зазначає, що з реквізитів договору про надання правової допомоги №08/08 від 08.08.2024 вбачається, що виконавець - ФОП Матарикіна С.П. має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №6 від 09.07.2010. Натомість, у даному випадку, юридичні послуги були надані Матарикіна С.П. саме як фізичною особою-підприємцем, а не як адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально та є самозайнятою особою у розумінні приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до умов договору про надання правової допомоги №08/08 від 08.08.2024, замовник здійснює оплату за цим договором безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця на підставі виставлених рахунків (пункт 5.2.)
Розділом II Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлені засади набуття права на адвокатську діяльність та організаційні форми адвокатської діяльності.
Статтею 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено однією із форм адвокатської діяльності - індивідуальна адвокатська практика та зазначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Іншими формами адвокатської діяльності Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено адвокатське бюро (стаття 14) та адвокатське об'єднання (стаття 15).
Отже, спеціальним законом, що регулює діяльність адвокатів не передбачено такої форми здійснення адвокатської діяльності як у формі фізичної особи-підприємця.
Проте, позивач та його представник, виконуючи договір про надання правової допомоги не врахували спеціальних приписів законодавства, та оплатили послуги на рахунок фізичної особи-підприємця.
Так, з долученої копії платіжної інструкції №662 від 25.06.2025 вбачаться, що позивач здійснив оплату послуг на рахунок ФОП Матарикіна С.П. Відтак, юридичні послуги були надані Матарикіна С.П. саме як фізичною особою-підприємцем, а не як адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально та є самозайнятою особою у розумінні приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Суд не заперечує право самозайнятої особи-адвоката також здійснювати діяльність і як фізична особа-підприємець, однак юридичні послуги, надані фізичною-особою підприємцем не є адвокатською діяльністю, а отже не можуть відшкодовуватися як витрати на професійну правничу допомогу у розумінні статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, а також постановах Верховного Суду від 05.10.2023 року у справі №911/1235/22, від 15.02.2023 у справі №643/16961/19, від 31.05.2023 року у справі №757/13974/21-ц неодноразово викладалась позиція, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані.
Отже, надання юридичних послуг особою, не у статусі адвоката, а у статусі фізичної особи-підприємця (попри наявність у фізичної особи адвокатського свідоцтва) не може відноситись до «витрат на професійну правничу допомогу».
Суд приходить до висновку, що адвокат не може здійснювати саме адвокатську діяльність по наданню правничої допомоги у формі іншій, ніж встановлено спеціальним законом, а тому витрати, понесені позивачем та сплачені на рахунок Фізичної особи-підприємця Матарикіна С.П. є витратами по наданню юридичних послуг, і не охоплюються поняттям адвокатські витрати (витрати на професійну правничу допомогу) і не підлягають відшкодуванню відповідачем.
(3) Щодо інших витрат.
Позивачем також заявлено про відшкодування 52, 90 грн, як витрат на відправлення засобами поштового зв'язку відповідачу роз'яснення адвоката.
Витрати, які сторона зазнала у зв'язку з направленням відповідачу поштової кореспонденції не є судовими витратами у розумінні частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФОРГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛСІ» про стягнення 4 959, 81 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛСІ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 13 Є; ідентифікаційний код: 31003169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФОРГ» (61174, м. Харків, вул. Садова, буд. 10/12; ідентифікаційний код: 33675634) суму боргу у розмірі 4247 (чотири тисячі двісті сорок сім) грн 28 коп., 3% річних у розмірі 7 (сім) грн 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 33 (тридцять три) грн 98 коп. та судовий збір у розмірі 2083 (дві тисячі вісімдесят три) грн 26 коп.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 15,54 грн, 3% річних у розмірі 116, 35 грн, інфляційних втрат у розмірі 538, 98 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких