Рішення від 06.11.2025 по справі 910/3114/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ

м. Київ

06.11.2025Справа № 910/3114/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Калашнік Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/3114/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна Транспортна Компанія» (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7Д, корпус З; код ЄДРПОУ 41428805) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні Транспортні Технології» (01042, місто Київ, б.Приймаченко Марії, будинок 1/27, офіс 306; код ЄДРПОУ 42177899) про стягнення грошових коштів, за участю представників позивача Хілінського А.О., відповідача Логачової Ю.А.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Позивач звернувся до суду для стягнення з відповідача штрафних санкцій/неустойки у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо вчасної оплати вартості наданих послуг та інших витрат за Договором про надання транспортно-експедиторських послуг №42/20 від 10.11.2020.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. 10.11.2020 між ТОВ «Інноваційна Транспортна Компанія» та ТОВ «Інноваційні Транспортні Технології» укладено Договір №42/20 про надання транспортно-експедиторських послуг.

2.2. У серпні 2022 року ТОВ «Інноваційна Транспортна Компанія» звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Інноваційні Транспортні Технології» про стягнення 1 176 747,61 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 10.11.2020 № 42/20, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 1 176 747,61 грн.

2.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у вказаній вище справі (№910/7860/22) позов задоволено повністю.

2.3.1. Вказане рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023.

2.4. Постановою Верховного Суду від 13.09.2023 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/7860/22 та направлено справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.5. За результатами нового розгляду Господарський суд міста Києва рішенням від 25.06.2024 позов задовольнив повністю.

2.5.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/7860/22.

2.5.2. Постановою Верховного Суду від 23.09.2025 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 у справі № 910/7860/22.

2.6. Позивач, звертаючись з позовом у справі даній справі №910/3114/25, просить суд стягнути інфляційні втрати, 3% річних та пеню за невчасне виконання грошового зобов'язання за Договором №42/20 від 10.11.2020.

2.7. Обставини виникнення та порушення зобов'язань за Договором №42/20 від 10.11.2020 були предметом розгляду у справі №910/7860/22.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.

3.1. Предметом позову є стягнення 159 306,22 грн штрафних санкцій за актом виконаних робіт від 31.12.2021 та 1 397 504,63 грн штрафних санкцій за актом виконаних робіт від 19.01.2022, а саме: пені у розмірі 1 00 536,51 грн, 3% річних у розмірі 69 025,22 грн та інфляційних втрат у розмірі 487 249,12 грн.

3.2. Юридичними підставами позову є статті 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України та стаття 230 Господарського кодексу України.

3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача щодо компенсації інфляційних втрат та виплаті 3% річних, пені за порушення зобов'язань за Договором №42/20 від 10.11.2020.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.

4.1. Відповідач, заперечуючи щодо позову, зазначає:

- надана Господарським судом міста Києва у рішенні від 25.06.2024 у справі №910/7860/22 правова оцінка фактичним обставинам справи не є обов'язковою для суду під час розгляду справи № 910/3114/25;

- неправильною є позиція позивача, про те, що згадані в актах від 31.12.2021 та від 19.01.2022 послуги мали бути оплачені в порядку пункту 2 додатка від 26.11.2021 до Договору;

- позивач не довів порушення відповідачем строку на виконання грошового зобов'язання за актом від 31.12.2021, а тому в цій частині також не може йтися про порушення суб'єктивного права позивача, а тому підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутні;

- розрахунки позивача виходять за межі шестимісячного строку при нарахуванні пені.

4.2. Відповідач зазначає про наявність підстав для зменшення розміру пені до 68 667,93 грн.

5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.04.2025.

5.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 провадження у справі № 910/3114/25 зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/7860/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні транспортні технології» про стягнення 1 736 748,61 грн.

5.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 поновлено провадження у справі №910/3114/25 з 07.08.2025. Призначено підготовче засідання у справі на 07.08.2025.

5.4. У підготовчому засіданні 07.08.2025 оголошено перерву до 19.08.2025.

5.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання на 28.08.2025.

5.6. У підготовчому засіданні 28.08.2025 суд ухвалив прийняття до розгляду, в порядку статті 46 ГПК України, вимог про стягнення 1000536,51 грн пені, 487249,12 грн інфляційних, 69025,22 грн три проценти річних та відкласти підготовче засідання на 11.09.2025.

5.7. У підготовчому засіданні 11.09.2025 оголошено перерву до 25.09.2025.

5.8. У підготовчому засіданні 25.09.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті у судовому засіданні на 21.10.2025.

5.9. У судовому засіданні 21.10.2025 оголошено перерву до 06.11.2025.

5.10. У судовому засіданні 06.11.2025, відповідно до положень статей 233, 240 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено представників учасників справи, коли буде складено повне судове рішення.

6. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи встановленні обставини порушення відповідачем зобов'язань за договором? Якщо так, то чи правомірно позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати?

6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на перше та друге запитання, а відповідач навпаки.

7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ОБСТАВИНИ НАЯВНОСТІ ЗАБОРГОВАНОСТІ.

7.1. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

7.2. Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

7.3. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.4. Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

7.5. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

7.6. Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

7.7. Згідно з частиною 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

7.8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі 910/7860/22, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 та Постановою Верховного Суду від 23.09.2025, встановлено обставини, які мають значення для вирішення спору у справі 910/3114/25, а саме:

- Акт виконаних робіт №б/н від 31.12.2021 на суму 2 183 004,72 грн є належним чином підписаний сторонами без будь-яких зауважень з боку відповідача щодо обсягу наданих послуг;

- рахунок №Э01220027 від 31.12.2021 на оплату у розмірі 2 183 004,72 грн був направлений позивачем на адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення №0208108026308;

- згідно опису вкладення до поштового відправлення №0208108026308, разом з рахунком №Э01220027 від 31.12.2021 відповідачу також надсилались: акт звірки розрахунків за грудень 2021, акт виконаних робіт від 31.12.2021, звіт експедитора до рахунку № Э01220027 від 31.12.2021, акт звірки розрахунків за період 01.01.2022 по 20.01.2022, акт виконаних робіт від 19.01.2022, рахунок № Э01001 від 19.01.2022 та звіт експедитора з розрахунку плати за понаднормове користування вагонами до рахунку №Э01001 від 19.01.2022;

- згідно календарного штемпеля на конверті поштового відправлення №0208108026308, останнє було направлено 10.02.2022 по м. Києву.

7.9. Також судом у рішенні від 25.06.2024 встановлено обставину, що відповідач повинен був отримати поштове відправлення №0208108026308 - 13.02.2022/14.02.2022.

7.10. Враховуючи нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та встановлені обставини у справі 910/3114/25, суд дійшов висновку про те, що відповідач повинен був отримати поштове відправлення №0208108026308 - 13.02.2022/14.02.2022.

7.11. Відповідно до пункту 3.10 Договору акт виконаних робіт та акт звірки розрахунків повинні бути розглянуті клієнтом протягом 3-х робочих днів з дня отримання від експедитора та повернуті експедитору підписаними (з розшифруванням посади, прізвища, ім'я та по-батькові особи, що підписала акт) та скріпленими печаткою або з мотивованими запереченнями до акту. Якщо протягом 3-х робочих днів з дати передачі актів по факсу або електронною поштою не надійде мотивованих заперечень клієнта до акту виконаних робіт та акту звірки розрахунків, експедитор вважає їх підписаними та приймає для відображення в бухгалтерському обліку. Акти надаються клієнту не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

7.12. Суд зазначає, що направлення документів засобами поштового зв'язку на адресу місцезнаходження, є належним способом обміну документацією у договірних відносинах.

7.13. Згідно до пункту 3.11 Договору остаточний розрахунок здійснюється сторонами протягом 5-ти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт (дати визнання актів підписаними згідно пункту 3.10 Договору) та акту звірки розрахунків.

7.14. Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

7.15. Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

7.16. Отже, строк оплати за Актом виконаних робіт №б/н від 31.12.2021 та Актом виконаних робіт №б/н від 19.01.2022 визначений до 24.02.2022 включно, а тому з 25.02.2022 почався відлік прострочення виконання грошового зобов'язання.

7.16.1. Зазначений висновок суду зроблений відповідно до обставин надсилання поштового відправлення, оскільки інших доказів підписання актів та акті звірки розрахунків матеріали справи не містять.

8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО СТЯГНЕННЯ ПЕНІ, 3% РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ.

8.1. Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

8.2. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (частина 3 статті 549 ЦК України).

8.3. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (чинний на час спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

8.4. Договором також передбачено сплату пені, а саме пунктом 5.3.3 Договору встановлено, що у випадку прострочення строків оплати, передбачених даним Договором, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення.

8.5. Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 внесено зміни до ГК України: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

8.6. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин, який неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та відмінений з 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

8.7. Отже, нарахування пені можливе за більший період, ніж визначений частиною 6 статті 232 ГК України.

8.8. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.9. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (пункти 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).

8.10. Слід врахувати, що відповідно до пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже, рекомендовано з розрахунку виключати періоди, менші за місяць.

8.11. Судом здійснено перерахунок заявлених вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, визначивши такі періоди:

- нарахування на заборгованість 1 736 748,61 грн (сума по Актам виконаних робіт №б/н від 31.12.2021 та Актам виконаних робіт №б/н від 19.01.2022 з урахуванням обставин, встановлених у справі 910/7860/22) з 25.02.2022 по 08.06.2023 (часткова оплата 09.06.2023 на суму 500 000,00 грн);

- нарахування на заборгованість 1 236 748,61 грн (різниця між початковою сумою та частковою оплатою 09.06.2023) з 09.06.2023 по 11.06.2023 (часткова оплата 12.06.2023 на суму 300 000,00 грн);

- нарахування на заборгованість 936 748,61 грн (різниця між попередньою сумою та частковою оплатою 12.06.2023) з 12.06.2023 по 15.06.2023 (часткова оплата 16.06.2023 на суму 500 000,00 грн);

- нарахування на заборгованість 436 748,61 грн (різниця між передньою сумою та частковою оплатою 16.06.2023) з 16.06.2023 по 18.06.2023 (повна оплата 19.06.2023 на суму 436 748,61 грн).

8.12. Враховуючи викладене та перерахунок, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у таких розмірах: 987 920,23 пеня, 67 668,70 грн 3% річних та 479 755,14 грн інфляційні втрати.

9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ РОЗМІРУ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ.

9.1. Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

9.2. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (частина 2 статті 233 ГК України).

9.3. Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

9.4. В постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 (справа 911/2269/22) зроблено наступні висновки:

- питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України;

- індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

9.5. Для оцінки можливості зменшення штрафної санкції/неустойки суд враховує, що поновлення порушеного права позивача почалось у червні 2023 року, що становить більше 15 місяців від дня початку порушення. Також суд зазначає, що сплата основної заборгованості почалась після залишення постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 без змін рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості, а тому відповідач міг передбачити початок примусового виконання рішення в рамках виконавчого провадження, що мало б певні негативні наслідки для відповідача,

9.5.1. Після прийняття рішення апеляційною інстанцією, відповідач не погодився визнавати правомірність судових рішень, а подав касаційну скаргу, отже в даному контексті суд не може враховувати поведінку відповідача щодо оплати боргу як добросовісну.

9.6. Затримка оплату більше ніж на рік об'єктивно впливає на фінансовий стан позивача, а тому, хоча встановити певний розмір збитків із наданих доказів не вбачається можливим, суд враховує те, що такі збитки з більшою вірогідністю повинні були настати.

9.7. Крім того суд зазначає, що наявність відповідальності у вигляді пені, також впливає на волевиявлення відповідача на виконання обов'язку, оскільки за кожен день затримки сума додаткового зобов'язання збільшується. У свою чергу необґрунтоване звільнення повністю або частково від понесення відповідальності - нівелює мету штрафних санкцій/неустойки.

9.8. Однак, якщо розмір штрафних санкцій/пені є об'єктивно завищений для відповідача, з огляду на його матеріально-фінансові спроможності, то таке зменшення може мати місце.

9.9. Відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про неспроможність нести фінансову відповідальність у розмірі, що встановлений судом.

9.10. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність поважних підстав для застосування дискреційних повноважень щодо зменшення штрафних санкцій/неустойки.

10. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЧАСТКОВЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ.

10.1. Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

10.2. Частинами 3-4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

10.3. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

10.4. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

10.5. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

10.6. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

10.7. Враховуючи висновки суду по окремим питанням та встановленні обставини, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

11. СУДОВІ ВИТРАТИ.

11.1. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому судовий збір у розмірі 18 424,13 грн покладається на відповідача.

11.2. Проти заявлених до стягнення витрат позивача на правничу допомогу відповідач заперечував з підстав їхньої неспівмірності.

11.3. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

11.4. Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

11.5. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

11.6.Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

11.7Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

11.8 Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

11.9 За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

11.10. Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання вимог ст. 124 ГПК України у позовній заяві зазначив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

11.11. за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

11.12. Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

11.13. Компенсації підлягають не лише фактично сплачені витрати. Якщо сторони договору про надання правничої допомоги домовилися про оплату витрат у майбутньому, ці суми також мають бути відшкодовані. І надання до суду банківських документів про сплату адвокатського гонорару не є обов'язковою умовою для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Про це говорять постанови ВС від 26.06.2019 у справі №813/481/18, від 2.10.2019 у справі №815/1479/18, від 29.10.2020 у справі №686/5064/20.

11.14. Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

11.15. З матеріалів справи вбачається , що правовий супровід позивачеві наданий адвокатом Хілінським А.О. який діє на підставі ордеру серії АВ №1112068 від 20.01.2025. Ним опрацьовано матеріали і складено позовну заяву, яку 07.03.2025 подано до суду, ним забезпечено представництво позивача у підготовчих і судових засіданнях із складанням заяв по суті справи.

11.16. Суд визнає необхідність оформлення актів виконаних робіт допустимим, якщо розмір витрат обґрунтований складністю справи, обсягом наданих послуг та ринковими ставками.

11.17 Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

11.18. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

11.19. Враховуючи обсяг наданих послуг суд дійшов висновку, що зазначений розмір витрат є співмірним із складністю справи та наданою адвокатом правничою допомогою. У даній справі розмір витрат на правничу допомогу 40 000, 00 грн відповідає засадам співмірності як щодо суми заявленої до стягнення 1 556 810, 85 грн. так і часу витраченому на представництво клієнта.

11.20. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні Транспортні Технології» (01042, місто Київ, б.Приймаченко Марії, будинок 1/27, офіс 306; код ЄДРПОУ 42177899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна Транспортна Компанія» (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7Д, корпус З; код ЄДРПОУ 41428805) 479 755,14 грн інфляційних втрат, 68 667,93 грн 3% річних, 994 581,73 грн пені та судовий збір у розмірі 18 516,06 грн, витрати на правничу допомогу 40000,00 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 17.11.2025

Суддя Ігор Курдельчук

Попередній документ
131819009
Наступний документ
131819011
Інформація про рішення:
№ рішення: 131819010
№ справи: 910/3114/25
Дата рішення: 06.11.2025
Дата публікації: 18.11.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; перевезення, транспортного експедирування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено до судового розгляду (25.09.2025)
Дата надходження: 14.03.2025
Предмет позову: стягнення коштів у розмірі 1 556 810,85 грн
Розклад засідань:
15.04.2025 14:30 Господарський суд міста Києва
07.08.2025 17:00 Господарський суд міста Києва
19.08.2025 12:30 Господарський суд міста Києва
28.08.2025 11:30 Господарський суд міста Києва
11.09.2025 14:45 Господарський суд міста Києва
25.09.2025 15:30 Господарський суд міста Києва
21.10.2025 11:30 Господарський суд міста Києва
06.11.2025 14:00 Господарський суд міста Києва