вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"17" листопада 2025 р. Cправа № 902/1257/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Шолом-Алейхема, буд. 4, м. Вінниця, 21050)
до: Теплицької селищної ради (вул. Незалежності, буд. 25, смт Теплик (з), Гайсинський район, Вінницька область, 23800)
про стягнення 294 897,98 грн,
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" про стягнення з Теплицької селищної ради 294 897,98 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання Пологівською сільською радою своїх зобов'язань за Кредитним договором №18г-5-1 від 02.10.2008 в частині повного та своєчасного погашення кредитних платежів, внаслідок чого Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" заявлено до стягнення з Теплицької селищної ради (як правонаступника Пологівської сільської ради) 294 897,98 грн, з яких: 276 899,98 грн - основного боргу та 17 998 грн - 3% річних за користування кредитом.
Ухвалою суду від 16.09.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1257/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Також зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
В підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшов відзив відповідача на позовну заяву (вх. № 01-34/10477/25 від 30.09.2025), за змістом якого Теплицька селищна рада підтверджує, що є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Пологівської сільської ради, яка перебуває у стані припинення. Водночас відповідно до ліквідаційного балансу, даних бухгалтерського обліку Пологівської сільської ради станом на 30.01.2020 року будь-яких зобов'язань ні перед ким не існує.
Отже, за твердженням відповідача, у Теплицької селищної ради відсутня заборгованість перед позивачем.
Комунальна організація "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" у поданій відповіді на відзив на позовну заяву (вх. № 01-34/10763/25 від 07.10.2025) вказує, що ліквідаційний баланс складається у разі ліквідації юридичної особи без правонаступництва. Перехід же прав та обов'язків Пологівської сільської ради до Теплицької селищної ради відбувся в порядку реорганізації шляхом приєднання, тому застосовується передавальний акт, а не ліквідаційний баланс. Поряд з цим невключення кредиторських вимог у передавальний акт не змінює та не припиняє права позивача вимагати виконання зобов'язань за договором.
Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
02.10.2008 між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (Фонд, позивач) та Пологівською сільською радою Теплицького району (Позичальник, відповідач) укладено Кредитний договір №18г-5-1 (Договір), відповідно до п.1.1. Фонд надає Позичальнику кредит терміном на 3 роки у сумі 276900 грн для будівництва інженерних мереж газопостачання села Пологи та Лозовата Теплицького району.
За користування кредитом встановлюється плата у розмірі 3 відсотків річних (п. 1.2. Договору).
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що кредит надається шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядної організації, або передачею матеріальних ресурсів.
Згідно із п. 2.2. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 06.10.2010 повернення отриманого кредиту здійснюється грошовими коштами , згідно із графіком повернення кредиту (додаток №2), який складається і підписується сторонами після закінчення фінансування Позичальника.
Цей договір набуває законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до повного погашення позики, відсотків по ній та інших платежів (п. 6.1. Договору).
Згідно із Додатком №2 до Кредитного договору №18г-5-1 від 02.10.2008 сторони визначили:
- дата повернення кредиту 30.12.2009; сума, що підлягає поверненню у визначений строк - 101991 грн, з яких: 92300 грн - сума кредиту; 9691 грн - 3% річних за користування кредитом;
- дата повернення кредиту 30.12.2010; сума, що підлягає поверненню у визначений строк - 97838 грн, з яких: 92300 грн - сума кредиту; 5538 грн - 3% річних за користування кредитом;
- дата повернення кредиту 30.12.2011; сума, що підлягає поверненню у визначений строк - 95069 грн, з яких: 92300 грн - сума кредиту; 2769 грн - 3% річних за користування кредитом.
Перерахування кредитних коштів за Договором в сумі 276899,98 грн відбулося 31.10.2008, що підтверджується прибутковою накладною №64 від 31.10.2008 на вказану суму (а.с. 8, т.1).
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів з одночасним погашенням 3% річних слугувало підставою для звернення Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" із відповідним позовом до суду.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Проаналізувавши укладений між позивачем та відповідачем Договір позики №45 від 16.06.2020, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під регулювання таких статей чинного законодавства.
В силу приписів ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що Пологівська сільська рада (Позичальник) отримала від позивача кредитні кошти в сумі 276899,98 грн, які повинна була повернути останньому разом із відсотками за користування кредитом згідно із передбаченим за Договором графіком до 30.12.2011, чого останньою здійснено не було, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.
Отже, у Позичальника виникла прострочена заборгованість за кредитом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Суд враховує, що рішенням Теплицької селищної ради від 17.07.2019 р. № 9-01 "Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Теплицької селищної ради", яке міститься в загальному доступі за посиланням: https://rada.info/upload/users_files/04326193/docs/e8f67768619834843a6d378ce914112c.pdf визначено, що Теплицька селищна рада є правонаступником усіх прав і обов'язків сільських рад, що приєднуються, у тому числі Пологівської.
Тобто, має місце припинення Пологівської сільської ради шляхом реорганізації у формі приєднання до Теплицької селищної ради.
У постанові від 29.09.2020 у справі № 908/2337/19 Верховний Суд зазначив, що унаслідок приєднання правонаступником завжди буде одна особа, будь-який розподіл прав та обов'язків при таких випадках реорганізації неможливий.
Отже, зобов'язання Пологівської сільської ради за Договором в повній мірі перейшли до Теплицької селищної ради.
Оскільки позивачем заявлено до стягнення основний борг в сумі 276899,98 грн, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо суми основного боргу у вказаному розмірі.
Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17 998 грн - 3% річних за користування кредитом.
В ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Пунктом 1.2. Договору сторони визначили фіксовану процентну ставку за користування кредитом - 3% річних, що становить 17998 грн згідно погодженого графіку повернення кредиту (Додаток №2 до Договору).
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню, окрім 276899,98 грн основного боргу, 17998 грн - 3% річних за користування кредитом.
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Щодо заперечень відповідача, що відповідно до ліквідаційного балансу, даних бухгалтерського обліку Пологівської сільської ради станом на 30.01.2020 року будь-яких зобов'язань ні перед ким не існує, суд вважає слушними доводи позивача, що оскільки перехід прав та обов'язків Пологівської сільської ради до Теплицької селищної ради відбувся в порядку реорганізації шляхом приєднання, тому застосовується передавальний акт, а не ліквідаційний баланс.
Системний аналіз норм статей 106, 107 ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" дає підстави стверджувати, що передавальний акт призначений для забезпечення обліку прав та обов'язків, які передаються при реорганізації, і його затвердження як юридичний факт не має самостійного значення для виникнення універсального правонаступництва.
При реорганізації юридичної особи у формі приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, а також у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 909/916/16, від 20.01.2022 у справі № 922/347/21, від 06.12.2022 у справі № 917/436/21).
За наслідками реорганізації шляхом приєднання відповідач у результаті універсального правонаступництва переймає усі права та обов'язки Пологівської сільської ради. Зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов'язків, а на набуття усієї їх сукупності. У результаті він вступає навіть у такі правовідносини, про існування яких навіть міг не знати.
Відсутність у передавальному акті певного майна чи зобов'язань не свідчить про те, що Теплицька селищна рада не стає правонаступником за ними, оскільки остання як єдиний правонаступник приймає усе майно та усі зобов'язання Пологівської сільської ради, яка припиняється шляхом приєднання.
Зворотне могло б призвести до виключення, втрати певної частини майна юридичної особи, яка припиняється, та/або припинення майнових вимог кредиторів, що є неприпустимим.
Таких висновків притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.10.2023 у cправі № 910/21002/21.
Отже, доводи відповідача в заперечення позову цілком спростовуються вищенаведеним.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 3 538,78 грн. При обрахунку ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт пониження 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Теплицької селищної ради (вул. Незалежності, буд. 25, смт Теплик (з), Гайсинський район, Вінницька область, 23800, код ЄДРПОУ 04326193) на користь Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Шолом-Алейхема, буд. 4, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 24893824) 276 899,98 грн - основного боргу; 17 998 грн - 3% річних за користування кредитом та 3 538,78 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Згідно із приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 17 листопада 2025 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.