пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
05 листопада 2025 року Справа № 903/813/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Мачульської Л.В.,
представників позивача: Тутова П.А., Маланчука В.М.,
представника відповідача: адвоката Ярошенка Д.В.,
прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Трояна Р.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Квартирно-екплуатаційного відділу м.Тернопіль
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Рабчун Оксани Анатоліївни
про стягнення 349347рн 32коп
встановив: позивач - Квартирно-екплуатаційний відділ м.Тернопіль звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ФОП Рабчун О.А. (відповідача) суму штрафних санкцій у розмірі 349 347,32грн, з яких: пеня - 81 004,57грн, штраф 7% - 156 533,27грн та штраф 5% - 111 809,48грн. Також просить стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару згідно укладеного між сторонами договору №121 про закупівлю від 22.01.2025.
Ухвалою суду від 14.08.2025 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
11.09.2025 відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-87/4046/25), в якому заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач вказав, що при намаганні ФОП Рабчун О.А. поставити товар у визначені місця доставки у м. Чортків та с. Ягільниця представники позивача вимагали розвантажувати паливну деревину з автотранспорту та залишати товар на території позивача з метою складання та переміряння, при цьому категорично відмовлялися підписувати будь-які документи про приймання відповідно до умов Договору.
Після закінчення строку поставки товару, відповідач поставив позивачу ще 2 партії товару, після чого представники позивача у с. Ягільниця та м. Чортків відмовилися від приймання третьої партії товару у зв'язку із закінченням строку поставки та наміром оприлюднення позивачем в електронній системі закупівель нової процедури закупівлі паливної деревини.
Відповідач доводить, що 27.06.2026 (що становило 27 день прострочення виконання зобов'язання) він звернувся до позивача з листом про розірвання Договору в односторонньому порядку відповідно до пункту 8.4. Договору у зв'язку із закінчення строку поставки товарів, та неможливістю подальшого виконання умов Договору. Водночас відповідач не отримував від позивача жодних листів про розірвання Договору.
Відповідач вважає, що відмова позивача від продовження строку поставки товару та підготовка до проведення нової процедури електронних торгів свідчить не про необхідність вчасного забезпечення деревиною підприємства, а про бажання позивача отримати дохід з відповідача.
Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, однак зазначає, що якщо буде встановлено неналежне виконання зобов'язань відповідачем - зменшити розмір пені та штрафу, нарахованих позивачем, на 95%.
16.09.2025 позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх№01-87/4127/25), в якій не погодився з доводами відповідача викладених у відзиві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. При цьому зазначив, що у процесі приймання товару від відповідача виникли сумніви щодо відповідності фактично поставленого обсягу дров умовам Договору, оскільки товар (дрова) були доставлені насипом (навалом) у кузові вантажного автомобіля. КЕВ м. Тернопіль не заявив вимогу щодо розвантаження товару, а скористався своїм законним правом щодо перевірки виконання зобов'язання Постачальником.
Також КЕВ м. Тернопіль не погоджується з доводами відповідача щодо поставки третьої партії товару після закінчення строку договірних зобов'язань, оскільки зазначене не підтверджуються жодними доказами. Дії Постачальника щодо одностороннього припинення виконання зобов'язань є неправомірними, оскільки умовами Договору таке право за Постачальником не передбачено та суперечить умовам Договору, а саме положенням, які забороняють одностороннє розірвання зобов'язання Постачальником.
Щодо зменшення розмірів штрафних санкцій позивач зазначив, що їх стягнення не є способом отримання Замовником доходу від Постачальника, а реалізацією законного права, передбаченого умовами Договору та чинним законодавством України. Причиною застосування штрафних санкцій є порушення Постачальником договірних зобов'язань, що зафіксовано належними доказами. Замовник є неприбутковою державною організацією, яка фінансується виключно з державного бюджету, тому всі суми, що стягуються в межах штрафних санкцій, у разі їх задоволення судом, будуть перераховані до бюджету Міністерства оборони України.
29.09.2025 відповідач надіслав на адресу суду заперечення (вх.№01-87/4360/25) на відповідь позивача, в якому заперечив щодо доводів та обґрунтувань, наведених у відповіді на відзив. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначив, що жодна ТТН за Договором не була підписана в момент поставки товару, у зв'язку з категоричною відмовою представників позивача підписувати будь-які документи. ТТН була підписана вже після того, як представники позивача здійснили складання та переміряння товару, і у кожній ТТН була зазначена вже саме та кількість товару, яку наміряли представники Позивача. При цьому різниця між об'ємом товару, який направляв відповідач, та об'ємом, який нарахував позивач, становила від 10 до 15 м.куб продукції у кожній партії товару. У результаті кількість товару у ТТН та видаткових накладних співпадала, оскільки складання документів на інших умовах було неможливим.
Оскільки у Замовника була відсутня потреба щодо подальшої закупівлі паливної деревини та мав факт скорочення обсягу видатків позивача для закупівлі паливної деревини, відміна зазначеної процедури закупівлі свідчить про відсутність нанесення будь-якої шкоди та збитків з боку відповідача .
29.09.2025 Тернопільська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону надіслала на адресу суду заяву (вх.№01-87/4374/25), в якій зазначила, що у справі №903/813/25 вирішуватиметься питання щодо повернення до державного бюджету України грошових коштів, які повинні використовуватися КЕВ м. Тернопіль для зміцнення обороноздатності держави, може відбутися порушення матеріальних реальних державних інтересів, що надає прокурору підстави для вступу в розгляд справи.
У вказаному клопотанні прокурор просив суд допустити Тернопільську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону на стороні позивача КЕВ м. Тернопіль у справу № 903/813/25 за позовом КЕВ м. Тернопіль до фізичної особи-підприємця Рабчун О.А. про стягнення штрафних санкцій у розмірі 349 347,32 грн за неналежне виконання зобов'язань щодо поставки товару відповідно до договору про закупівлю від 22.01.2025 №121.
У підготовчому засіданні 30.09.2025 протокольною ухвалою суд постановив: допустити Тернопільську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону до участі у справі №903/813/25 за позовом Квартирно-екплуатаційного відділу м.Тернопіль до Фізичної особи-підприємця Рабчун Оксани Анатоліївни про стягнення 349347рн 32коп, з метою представництва інтересів держави на стороні позивача.
Ухвалою суду від 30.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 06 жовтня 2025 року.
Ухвалою суду від 06.10.2025 відкладено розгляд справи на 30 жовтня 2025 року.
У судовому засіданні 30.10.2025 представники позивача та прокурор підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив, просив у позові відмовити. При цьому просив суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.
Згідно ч.2 ст. 219 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
У судовому засіданні 30.10.2025 судом було відкладено ухвалення та проголошення рішення на 05.11.2025.
У судовому засіданні 05.11.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд встановив наступне.
22.01.2025 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернопіль (Замовник) та ФОП Рабчун Оксаною Анатоліївною (Постачальник) було укладено договір №121 про закупівлю (Договір).
Даний Договір укладений за результатами проведення відкритих торгів в системі Prozorro, переможцем яких став відповідач.
Пунктом 1.1. Договору визначено, що Постачальник зобов'язується до 31.05.2025 поставити Замовнику товар визначений в п. 1.2. Договору, а Замовник -прийняти і оплатити такий товар відповідно.
Відповідно до п. 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: паливна деревина 1 група (береза, дуб, бук, ясен, граб, клен, в'яз, модрина), довжиною - 1,0-1,9 м., діаметром від 10-40 см., вологість до 30%. Код ДК 021:2015: 03413000-8 Паливна деревина.
Згідно пункту 1.3. Договору кількість товару: 1 450,0 м.куб по ціні 1915грн. без ПДВ за 1 куб.м. (з доставкою).
Пунктом 1.5 Договору визначені місця поставки (передачі) товару: - Тернопільська область, Чортківський р-н, м. Чортків, вул. Степана Бандери, 95; - Тернопільська область, Чортківський р-н, с. Ягільниця; - Тернопільська область, Чортківський р-н, м. Копиченці, вул. Шевченка, 96.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що загальна вартість Договору складає 2776750,00грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 2.2. та 6.1.4 Договору поставка товару здійснюється з моменту підписання Договору і до 31.05.2025.
Постачальник зобов'язувався поставляти товар окремими партіями в кількості та асортименті, визначених умовами Договору (п. 2.3. Договору).
Відповідно до пункту 5.1. Договору встановлені умови оплати: оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника після підписання Сторонами видаткової накладної за фактично отриманий товар по мірі надходження на рахунок Замовника коштів з бюджету за даним кодом видатків протягом 30 банківських днів, але не пізніше 31.12.2025.
Згідно пункту 6.4. Договору приймання товару здійснюється Замовником (його представником): за якістю відповідно із сертифікатом якості (якщо товар підлягає сертифікації) або паспортом, а також повинен відповідати умовам договору та інформації про товар; за кількістю відповідно до найменування товару, зазначеного у видатковій накладній.
Пунктом 7.1.3. Договору визначено, що приймання - передача товару по якості та кількості проводиться в момент передачі їх шляхом підписання видаткової накладної. У разі виявлення в момент передачі товару відхилення якісних показників, нестачі товару тощо, Замовник має право відмовитися від приймання товару або вказати про недоліки чи некомплектність у відповідному акті невідповідностей.
Відповідно до п.7.2.4. Договору, Замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір у випадку недотримання Постачальником строків поставки товару згідно п.1.1 Договору. Недотримання постачальником строків поставки товару є затримка з поставкою товару на 5 (п'ять) календарних днів і більше.
Пунктом 7.2.5 Договору визначено, що про одностороннє розірвання Договору Замовник повідомляє Постачальника у письмовій формі, шляхом надсилання листа на адресу Постачальника, яка зазначена у Договорі. При цьому, одностороннє розірвання Договору здійснюється у позасудовому порядку без підписання Сторонами Додаткової угоди. У такому випадку, Договір вважається розірваним в односторонньому порядку через 10 (десять) календарних днів з дати надсилання Замовником на адресу Постачальника повідомлення про розірвання Договору.
Згідно п. 7.3 Договору Постачальник зобов'язався забезпечити поставку товарів у строки, визначені у заявках у межах дії цього Договору, а також забезпечити поставку товарів, якість та кількість яких відповідає умовам, установленим розділами І-ІІІ Договору.
Пунктом 8.1. Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим Договором.
За порушення Постачальником строків виконання зобов'язання (постачання товарів) стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понадтридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч.2 ст.231 ГК України) згідно із п. 8.3. Договору.
Згідно пунктів 10.2, 10.3 та 10.4 Договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються відповідними органами, уповноваженого видавати такі документи. У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 10 днів, кожна із Сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір.
Додатковою угодою №1 від 22.01.2025 до Договору сторони внесли зміни до п.1.3, 4.2 Договору та виклали їх в наступній редакції: п.1.3. Договору - кількість товару: 1431,523м.куб. по ціні 1 915,00 грн. без ПДВ за 1 куб.м. (з доставкою); п. 4.2. Договору - загальна вартість Договору складає 2 741 366,00 без ПДВ.
Договір та Додаткова угода підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Позивач зазначає, що станом на 31.05.2025 визначена Договором кількість товару у повному обсязі Замовнику не була поставлена.
На виконання умов Договору відповідач здійснив часткову поставку товару у кількості 210,8 м.куб, про що свідчать: товарно-транспортні накладні №24 від 11.03.2025, №25 від 11.03.2025; №26 від 11.03.2025; №27 від 14.03.2025; №28 від 19.03.2025; №29 від 21.03.2025; №30 від 21.03.2025.
Згідно із п. 5.1. Договору КЕВ м. Тернопіль здійснював оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника після підписання сторонами видаткових накладних за фактично отриманий товар. Видаткова накладна №02 від 23.04.2025 на суму 99580,00грн оплачена відповідно до платіжної інструкції №645 від 25.04.2025; видаткова накладна №03 від 25.04.2025 на суму 170052,00грн оплачена відповідно до платіжної інструкції №648 від 28.04.2025; видаткова накладна №01 від 25.04.2025 на суму 134050,00грн оплачена відповідно до платіжної інструкції №647 від 28.04.2025.
Отже у визначений Договором термін (до 31.05.2025), ФОП Рабчун О.А. поставлено паливної деревини лише у кількості 210,8 м.куб.
12.05.2025 за вх. №1202 на адресу КЕВ м. Тернопіль надійшов лист (від 07.05.2025 №261) від відповідача з пропозицією продовжити строк виконання зобов'язань щодо передачі товару до 01.08.2025, у зв'язку із зростанням ринкової вартості паливної деревини та збройної агресії РФ проти України.
Листом від 19.05.2025 за №14/1526 КЕВ м. Тернопіль повідомив відповідача, що підстави погодження запропонованої зміни строків виконання поставки товару за Договором відсутні, адже строк поставки товару є істотною умовою Договору, оскільки його виконання є ключовим для досягнення цілей та реалізації намірів, що стали підставою для укладення цього правочину. Позивач також зазначив, що невиконання строків поставки безпосередньо впливає на здатність КЕВ м. Тернопіль реалізовувати функції, визначені державою.
Листом від 28.05.2025 за вих. №271 відповідач знову просив позивача продовжити строк виконання зобов'язань за Договором із посиланням на те, що вартість паливної деревини збільшилася, збройна агресія РФ призводить до періодичного призупинення виготовлення товарів. До листа відповідач долучила інформаційно-цінову довідку Хмельницької ТПП від 28.05.2025.
У відповідь, 29.05.2025 за №574/14/1622 позивач повідомив відповідача про те, що підстави зміни строків виконання поставки товару відсутні, адже сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання своїх договірних зобов'язань. Обставини, які виникли у зв'язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов'язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв'язок між неможливістю виконання зобов'язання та військовими діями. Неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин. Додатково позивач повідомив, що у разі несвоєчасної поставки товару до 31.05.2025, будуть нараховані штрафні санкції.
02.06.2025 позивач надіслав ФОП Рабчун О.А. лист за №14/1655 про те, що згідно з умовами Договору та чинним законодавством України, КЕВ м.Тернопіль буде змушений нараховувати штрафні санкції за кожен день прострочення, починаючи з 1 червня 2025 року і до дати фактичної поставки товару включно.
Поза терміном, визначеним Договором, відповідно до товарно-транспортної накладної від 04.06.2025 Постачальник поставив Замовнику товар у кількості 28м.куб, а відповідно до товарно-транспортної накладної від 06.06.2025 - у кількості 25м.куб.
Щодо поставленого товару сторонами було підписано видаткову накладну №04 від 23.06.2025 на суму 47875,00грн та видаткову накладну №05 від 23.06.2025 на суму 53620грн.
Вказаний товар був оплачений позивачем згідно платіжних інструкцій №1169 від 24.06.2025 , №1170 від 24.06.2025.
Таким чином, загальна кількість товару, який ФОП Рабчун О.А. не було поставлено всупереч умов Договору, становить 1 167,723 м.куб.
Відповідачем на адресу КЕВ м. Тернопіль надіслано лист від 26.06.2025 за №268, в якому ФОП Рабчун О.А. повідомила позивача, що з огляду на відмову замовника у продовженні строку виконання зобов'язань щодо передачі товару або погодження зміни ціни за одиницю товару, закінчення строку поставки товарів, постачальник не має можливості подальшого виконання умов Договору, а тому Договір є таким, що розірваний з постачальником в односторонньому порядку згідно п.8.4 Договору з 27.06.2025.
Позивач вважає, що надіслання даного листа є відмовою від виконання зобов'язань за Договором, що є порушенням його умов.
На підставі п.7.2.5 Договору, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору, КЕВ м. Тернопіль 27.06.2025 надіслав ФОП Рабчун О.А. лист за №14/1940 про розірвання договору №121 про закупівлю від 22.01.2025 в односторонньому порядку з 06.07.2025.
Лист про розірвання договору був надісланий відповідачу за адресою, зазначеною у ЄДРПОУ та договорі про закупівлю, що підтверджується фіскальним чеком, квитанцією Укрпошти та описом вкладення до цінного листа від 27.06.2025.
З метою мирного врегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 07.07.2025 №14/3000 із проханням в добровільному порядку оплатити суму нарахованих штрафних санкцій у розмірі 349347,32грн за невиконання умов Договору.
Претензія відправлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією (№ 4600700092650), проте відправлення було повернуто адресату з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу сторони є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19.
У зв'язку із порушенням відповідач умов Договору позивач нарахував штрафні санкції у розмірі 349 347,32грн, з яких: пеня - 81 004,57грн на підставі п. 8.3. Договору, штраф 7% - 156 533,27грн згідно п. 8.3. Договору та штраф 5% - 111 809,48грн згідно п.8.4 Договору за період з 01.06.2025 до дати розірвання Договору - 06.07.2025.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За наведеним законодавчим визначенням основними обов'язками сторін договору купівлі-продажу є: для продавця - передати майно (товар), для покупця - сплата його вартості.
У визначений Договором строк відповідач не поставив позивачу товар, чим порушив істотні умови Договору.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач стверджує, що представники позивача при прийманні товару від відповідача вимагали розвантажувати деревину та залишати товар з метою складання та переміряння об'єму деревини. За результатами таких дій, що тривали від 5 до 14 календарних днів, від об'єму поставленого товару віднімалося від 10 до 15 м.куб продукції у кожній партії товару. Жодна ТТН за Договором не була підписана в момент поставки товару, у зв'язку із відмовою представників позивача підписувати будь-які документи. У ТТН була зазначена вже саме та кількість товару, яку наміряли представники позивача. Умовами Договору (п.6.4) встановлено відповідний порядок приймання-передачі товару, що передбачав обов'язок позивача зафіксувати некомплектність товару у відповідному акті невідповідностей, проте таких актів оформлено не було.
Враховуючи значні фінансові збитки, що були спричинені поставкою продукції на вищезазначених умовах у м. Чортків та с. Ягільниця, збільшення ринкової вартості товару, що відбулася з моменту укладання Договору, та зважаючи на закінчення строку поставки за Договором 31.05.2025, відповідач зверталася до позивача з листами про продовження строку виконання зобов'язань до 01.08.2025.
Як на доказ підвищення ринкової вартості паливної деревини, відповідач надавав інформаційно-цінову довідку від 28.05.2025 №22-05/526, видану Хмельницькою торгово-промисловою палатою, що, як вважає відповідач, є підставою для погодженого збільшення ціни за одиницю товару в договорі. Зазначене негативно вплинуло на можливість господарської діяльності постачальника. Проте позивачем було відмовлено у продовженні строку поставки товару.
Відповідач вказує, що після закінчення строку поставки товару, відповідач поставив позивачу ще дві партії товару, після чого представники позивача у с. Ягільниця та м. Чортків відмовилися від приймання третьої партії товару у зв'язку із закінченням строку поставки та наміром оприлюднення позивачем в електронній системі закупівель нової процедури закупівлі паливної деревини.
Відповідач також доводить, що Договір не містить жодних умов щодо строків та/або порядків відмови Постачальника від виконання зобов'язань за Договором та/або розірвання Постачальником Договору, тому листом від 26.06.2025 повідомив КЕВ м. Тернопіль про розірвання Договору в односторонньому порядку з 27.06.2025 відповідно до пункту 8.4. Договору, що відповідало умовам Договору. Лист позивача про розірвання Договору відповідач не отримував.
Відповідач стверджує, що його дії свідчать про намагання вчинити всі можливі заходи з метою належного виконання умов Договору. Виконання умов Договору стало неможливим виключно через дії представників позивача.
Щодо твердження ФОП Рабчун О. А. про вимогу представників КЕВ м.Тернопіль розвантажити товар на місці доставки у м. Чортків та у с. Ягільниці суд зазначає, що КЕВ м. Тернопіль є державною установою та виконує спеціальне завдання із забезпечення військових частин необхідною матеріально-технічною базою. Здійснення приймання товару із проведенням відповідних замірів, перевіркою кількісних та якісних характеристик є обов'язковою складовою належного виконання умов Договору про закупівлю та є правом замовник товару. Фактичні обсяги товару, які були доставлені на підставі ТТН та фактичні обсяги, які були прийнятті Замовником на підставі видаткових накладних, є ідентичними. Інших доказів неправомірності дій представників позивача при прийманні товару відповідачем суду не надано. Товарно-транспортні накладні та видаткові накладні підписані обома сторонами без зауважень та заперечень.
Чинне законодавство України не містить жодних обмежень або заборон щодо дати складання видаткових накладних, оскільки цей документ є підтвердженням фактичного отримання товару Замовником. Водночас товарно-транспортна накладна (ТТН) фіксує дату передачі товару від Постачальника перевізнику та засвідчує факт здійснення транспортування. Таким чином, враховуючи транспортування товару з різних регіонів країни, дата доставки та передачі товару може не завжди співпадати з датою навантаження автомобіля та прийняття товару до перевезення.
Зміна ціни товару, у даному випадку, не впливає на строк поставки товару, оскільки договірні зобов'язання вже були прийняті сторонами та підлягали належному виконанню сторонами. Окрім того довідка Хмельницької ТПП від 28.05.2025 №22-05/526, на яку посилається відповідач, дає підстави для зміни ціни товару у договорі, однак не для зміни строків поставки товару та містить лише рекомендаційний характер.
У постанові Верховного суду від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22, вказано, що статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таким чином відповідачем не доведено, що підвищення ринкової вартості товару, збройна агресія РФ, періодичні обстріли то оголошення повітряної тривоги, якимось чином безпосередньо вплинули на можливість вчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
Крім того відповідачем не надано жодних доказів, зокрема, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних тощо щодо поставки третьої партії товару після закінчення строку договірних зобов'язань, як зазначає відповідач.
Згідно ст..651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Умовами Договору №121 про закупівлю не передбачене право Постачальника на розірвання Договору. Пунктом 8.4. Договору, на який посилається Постачальник встановлено, що за відмову від виконання зобов'язань за Договором та/або розірвання Постачальником Договору в односторонньому порядку, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 5% від суми невиконаних зобов'язань, незалежно від інших штрафних санкцій, передбачених Договором. Таким чином Постачальник, надіславши лист від 26.06.2025 №268 з повідомленням про припинення виконання зобов'язань за Договором, порушив умови самого Договору, водночас дії Постачальника щодо одностороннього припинення виконання зобов'язань є неправомірними, оскільки він не мав відповідного права за умовами договірного зобов'язання.
Суд звертає увагу, що листи, адресовані позивачем відповідачу, надсилалися на офіційну юридичну адресу ФОП Рабчун О.А., яка зазначена в тексті Договору та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте повернулися відправнику з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Суд зазначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі N 910/15484/17.
Отже, підписуючи Договір про закупівлю №121 від 22.01.2025 відповідач був ознайомлений з усіма умовами Договору та відповідно взяв на себе зобов'язання щодо його належного виконання, а також усвідомлював в повній мірі наслідки його невиконання.
Таким чином, перевіривши подані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що нараховані штрафні санкції у розмірі 349 347,32грн, з яких: пеня - 81 004,57грн на підставі п. 8.3. Договору, штраф 7% - 156 533,27грн згідно п. 8.3. Договору та штраф 5% - 111 809,48грн згідно п.8.4 Договору за період з 01.06.2025 до 06.07.2025 є правильними, а позовні вимоги підставними та обгрунтованими.
Водночас у відзиві на позов відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 95%.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи N 904/4685/18).
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір пені та штрафу як відповідальності за час прострочення зобов'язання.
Такими чином вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Також, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки та штрафу, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Процесуальна норма щодо зменшення розміру пені може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Водночас, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (аналогічні висновки висвітлені і у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі №902/538/18).
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд зазначає, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Відтак, з огляду на всі фактичні обставини справи у їх сукупності, враховуючи принцип розумності та справедливості, відсутність понесених позивачем збитків, значний розмір нарахованих штрафних санкцій, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру нарахованих позивачем пені та штрафу на 50 відсотків на підставі ст. 551 ЦК України.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі - 40 502грн 29коп пені, 78 266грн 64коп - 7% штрафу та 55 904грн 74коп - 5% штрафу. У позові в частині стягнення 40 502грн 28коп пені та 134 171грн 37коп штрафу слід відмовити.
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рабчун Оксани Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Квартирно-екплуатаційного відділу м.Тернопіль (46024, м.Тернопіль, вул..Захисників України, буд.4а, код ЄДРПОУ 08464162) 174673грн 67коп (з яких: 40502грн 29коп пені, 78266грн 64коп - 7% штрафу та 55904грн 74коп - 5% штрафу), а також 4192грн 17коп витрат по сплаті судового збору.
3. Відмовити у позові в частині стягнення 40502грн 28коп пені, 78266грн 63коп - 7% штрафу та 55904грн 74коп - 5% штрафу.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 17.11.2025.
Суддя О. Г. Слободян