28.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2302/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Виконавчого комітету Дніпровської міської ради та Приватного підприємства "Віко"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ніколенко М.О.) від 09.12.2024р., додаткові рішення від 23.12.2024р. та від 24.12.2024р. у справі № 904/2302/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ", м. Дніпро
до Відповідача-1: Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, м. Дніпро
Відповідача-2: Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
Відповідача-3: Приватного підприємства "Віко", м. Дніпро
Відповідача-4: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпро
За участю Дніпропетровської обласної прокуратури, м. Дніпро
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про визнання недійсним рішення; визнання недійсним погодження на розміщення реклами; визнання недійсними пунктів договору; зобов'язання вчинити певні дії; стягнення збитків, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачів, де враховуючи заяви про уточнення позовних вимог, просило:
1) визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 "Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності" в частині видачі Приватному підприємству "Віко" погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності на місця, на які вже було видано аналогічні погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (пункти 56-109 додатку до рішення);
2) визнати недійсними погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності, видані Приватному підприємству "Віко" на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 "Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності" за адресами:
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 73 Д;
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 97 Б;
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 133;
- у районі просп. Олександра Поля, буд. 78;
- Запорізьке шосе, біля буд. 63;
- вул. Панікахи, біля буд. 7;
- вул. Панікахи, біля буд. 2;
- бульв. Слави, біля буд. 46 А;
- вул. Маршала Малиновського, біля буд. 48;
- вул. Маршала Малиновського, біля буд. 6;
- вул. Маршала Малиновського, навпроти буд. 36;
- вул. Маршала Малиновського, навпроти буд. 2;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 102 Д;
- вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 86 Д;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 44/3;
- вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 44/3;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 26;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 10;
- просп. Олександра Поля, біля буд. 115;
- вул. Гоголя, біля буд. 1;
- вул. Січеславська Набережна, біля буд. 37;
- вул. Глинки, біля буд. 12;
- пл. Успенська, біля буд. 16/1;
- вул. Володимира Мономаха, біля буд. 15;
- вул. Панікахи, біля буд. 28 Д;
- вул. Глинки, біля буд. 15;
- вул. Глинки, біля буд. 19;
- просп. Петра Калнишевського, біля буд. 34 А;
- просп. Гагаріна, біля буд. 105;
- просп. Слобожанський, біля буд. 1 Ж;
- просп. Гагаріна, біля буд. 171;
- просп. Героїв, біля буд. 12;
- вул. 20-річчя Перемоги, біля буд. 27;
- вул. Калинова, біля буд. 81;
- Донецьке шосе, біля буд. 2 Ж;
- пров. Парусний, біля буд. 7 Б;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 19;
- вул. Титова, біля буд. 8;
- просп. Слобожанський, біля буд. 87;
- просп. Героїв, біля буд. 37 А;
- просп. Богдана Хмельницького, біля буд. 118 Д;
- вул. Панікахи, біля буд. 15;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 86 Д;
- вул. Робоча, біля буд. 73;
- просп. Гагаріна, біля буд. 72;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 17;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 34;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 26;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 61;
- вул. Робоча, біля буд. 146;
- вул. Центральна, біля буд, 2/4;
- у районі вул. Панікахи, 15;
- у районі пров. Парусного, 12 Б;
- вул. Набережна Заводська, біля буд. 97 Б;
3) визнати недійсними пункти 56-109 додатку № 1 до Договору від 19.05.2021 № 1-2021 про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, укладеного між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради та Приватним підприємством "Віко";
4) зобов'язати Приватне підприємство "Віко" протягом 5 (п'яти) днів з моменту набрання законної сили рішенням суду усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" у тимчасовому користуванні місцями на зупиночних комплексах, наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" на підставі договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, який рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі № 904/9036/21 визнано укладеним між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ", та договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах від 01.04.2020 № 1, укладеного між Комунальним підприємством "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ", шляхом демонтажу за власний рахунок реклами (рекламних засобів), розміщеної на зупиночних комплексах за адресами:
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 73 Д;
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 97 Б;
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 133;
- у районі просп. Олександра Поля, буд. 78;
- Запорізьке шосе, біля буд. 63;
- вул. Панікахи, біля буд. 7;
- вул. Панікахи, біля буд. 2;
- бульв. Слави, біля буд. 46 А;
- вул. Маршала Малиновського, біля буд. 48;
- вул. Маршала Малиновського, біля буд. 6;
- вул. Маршала Малиновського, навпроти буд. 36;
- вул. Маршала Малиновського, навпроти буд. 2;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 102 Д;
- вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 86 Д;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 44/3;
- вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 44/3;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 26;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 10;
- просп. Олександра Поля, біля буд. 115;
- вул. Гоголя, біля буд. 1;
- вул. Січеславська Набережна, біля буд. 37;
- вул. Глинки, біля буд. 12;
- пл. Успенська, біля буд. 16/1;
- вул. Володимира Мономаха, біля буд. 15;
- вул. Панікахи, біля буд. 28 Д;
- вул. Глинки, біля буд. 15;
- вул. Глинки, біля буд. 19;
- просп. Петра Калнишевського, біля буд. 34 А;
- просп. Гагаріна, біля буд. 105;
- просп. Слобожанський, біля буд. 1 Ж;
- просп. Гагаріна, біля буд. 171;
- просп. Героїв, біля буд. 12;
- вул. 20-річчя Перемоги, біля буд. 27;
- вул. Калинова, біля буд. 81;
- Донецьке шосе, біля буд. 2 Ж;
- пров. Парусний, біля буд. 7 Б;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 19;
- вул. Титова, біля буд. 8;
- просп. Слобожанський, біля буд. 87;
- просп. Героїв, біля буд. 37 А;
- просп. Богдана Хмельницького, біля буд. 118 Д;
- вул. Панікахи, біля буд. 15;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 86 Д;
- вул. Робоча, біля буд. 73;
- просп. Гагаріна, біля буд. 72;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 17;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 34;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 26;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 61;
- вул. Робоча, біля буд. 146;
- вул. Центральна, біля буд, 2/4;
- у районі вул. Панікахи, 15;
- у районі пров. Парусного, 12 Б;
- вул. Набережна Заводська, біля буд. 97 Б;
5) Стягнути з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" збитки, нанесені Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, у загальному розмірі 84 882 649,84 грн., з яких 59 700 604,84 грн. - збитки у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди), 25182045,00 грн. - збитки у вигляді необхідності сплати штрафних санкцій за невиконання договорів.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024р. у справі № 904/2302/24: позов задоволено; стягнуто з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 037,33 грн.; стягнуто з Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 037,33 грн.; стягнуто з Приватного підприємства "Віко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 037,33 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що протиправне анулювання погоджень ТОВ "Сілл РТ" на розміщення реклами, видача погоджень на розміщення реклами ПП "Віко" на ті самі рекламні місця під час дії встановленої судом в рамках адміністративної справи № 160/7358/21 заборони демонтажу реклами, розміщеної ТОВ "Сілл РТ" на спірних рекламних конструкціях, самоусунення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради та Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради від позасудового врегулювання питання існування погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності на ті самі рекламні місця одночасно двом суб'єктам господарювання вочевидь суперечить принципам "належного урядування" та "добросовісності ділової практиці".
Вимога позивача про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 "Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності" в частині видачі Приватному підприємству "Віко" погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності на місця, на які вже було видано аналогічні погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (пункти 56-109 додатку до рішення) сприяє реальному захисту порушених інтересів позивача та є обґрунтованою.
Позовна вимога про визнання недійсними погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності, видані Приватному підприємству "Віко" на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 "Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності" за спірним переліком адрес є похідною від вимоги про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 про надання таких погоджень.
Включення у додаток № 1 до Договору від 19.05.2021 № 1-2021 про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, укладеного між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради та Приватним підприємством "Віко" пунктів 56-109 прямо порушує права та інтереси позивача на користування місцями розміщення реклами, зазначеними у таких пунктах, адже, саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" належить пріоритет та тимчасове право використання рекламних місць за спірними адресами.
Оскільки станом на момент прийняття рішення за результатами розгляду цього спору саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" належить пріоритет та тимчасове право використання рекламних місць за спірним переліком адрес, позовна вимога про зобов'язання Приватного підприємства "Віко" протягом 5 (п'яти) днів з моменту набрання законної сили рішенням суду усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" у тимчасовому користуванні місцями на зупиночних комплексах, шляхом демонтажу за власний рахунок реклами (рекламних засобів), розміщеної на зупиночних комплексах за спірним переліком адрес є обґрунтованою.
Збитки стягнуті судом у зв'язку з доведенням складу господарського правопорушення.
Так судом встановлено, що позивачем було укладено договори на проведення рекламних кампаній з іншими суб'єктами господарювання, які мали проводитись з використанням спірних рекламних місць. Упущена вигода вирахувана виходячи з можливого отримання позивачем від своїх контрагентів доходу за мінусом витрат, які позивач мав понести за звичайних обставин.
У зв'язку із невиконанням ТОВ "Сілл РТ" своїх зобов'язань перед контрагентами за договором на проведення рекламних кампаній та зрив рекламних кампаній позивач сплатив замовникам штрафи, розмір яких також задоволено судом як збитки.
Розмір збитків було підтверджено і результатами призначеної судом комісійної судової економічної експертизи -висновок експертів № 003-ШЛД/24 від 04.10.2024.
З метою процесуальної економії та виходячи з особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб під час здійснення своїх повноважень, суд стягнув збитки, завдані відповідачем-1 без посередньо з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.
Додатковим рішенням від 23.12.2024р. у справі № 904/2302/24:
-заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково;
-стягнуто з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" витрати на правову допомогу у розмірі 27 100 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 79 968,77 грн.
-стягнуто з Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" витрати на правову допомогу у розмірі 23 600 грн.
-стягнуто з Приватного підприємства "Віко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" витрати на правову допомогу у розмірі 22 600 грн.
-у задоволенні решти вимог заявника - відмовлено.
Додатковим рішенням від 24.12.2024р. у справі № 904/2302/24:
-стягнуто з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради в дохід Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1 059 800 грн.
Виконавчий комітет Дніпровської міської ради подав до Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024р. та додаткові рішення від 23.12.2024р., 24.12.2024р. у справі № 904/2302/24, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована обставинами порушення судом правил підвідомчості в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 "Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності"; визнання недійсними погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності, видані Приватному підприємству "Віко" на підставі цього рішення. Апелянт вважає, що такі вимоги мали розглядатися адміністративним судом.
Належним відповідачем за позовною вимогою про визнання недійсними погоджень на розміщення реклами на транспорті повинен бути саме Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, який видав такі погодження, проте взагалі не залучений до участі у справі.
Також апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять погоджень на розміщення реклами, які судом визнані недійсними, а права позивача не є порушеними.
Так, законодавством, яке регулює відносини у сфері реклами не заборонено надавати дозвіл (погодження) на розміщення реклами (рекламних засобів) декільком рекламорозповсюджувачам на одне і те саме місце розташування рекламних засобів. На одному зупиночному комплексі може бути багато рекламних площ, а отже і видання погоджень декільком розповсюджувачам реклами не призводить до порушення права та інтересів позивача.
Всі нормативно встановлені дозвільні документи, такі як: рішення виконавчого комітету міської ради, погодження видані на підставі рішення виконавчого комітету міської ради та договір про тимчасове користування місцями для розміщення реклами, які і надають право розповсюджувачу реклами користуватись місцями для її розміщення, у ТОВ "Сілл РТ" наявні.
З приводу наявності у позивача перешкод у користуванні місцями для розміщення реклами, в матеріалах справи немає жодного доказу. У межах справи № 904/9036/21 встановлено, що оскаржуване у цій справі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 жодним чином не перешкоджає позивачу користуватись місцями для розміщення зовнішньої реклами.
Суд першої інстанції, визнаючи недійсним та скасовуючи рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради, взагалі не зазначив яким нормам права суперечить оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування та не застосував норми матеріального права, якими регулюються відносини у сфері зовнішньої реклами, які встановлені у Законі України "Про рекламу", Типових правилах розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ № 2067 від 29.12.2003, Порядку розміщення реклами на транспорті та в ліфтах житлових будинків комунальної власності у м. Дніпрі, затвердженому рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 256 від 18.02.2020.
Позовна вимога про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 заявлена з пропуском строку позовної давності, про що зазначала третя особа, що є підставою для відмови у її задоволенні, а посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на запровадження воєнного стану є безпідставним та неаргументованим. Також, ПП "Віко" заявлялось усне клопотання щодо порушення термінів позовної давності позивачем при заявлені позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій за невиконання договорів, яке було залишене поза увагою судом першої інстанції.
Апелянт не погоджується з наявністю складу цивільного правопорушення для стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено протиправність поведінки органу місцевого самоврядування, а судом не встановлено незаконність оскаржуваного рішення виконавчого комітету.
У позивача були відсутні підстави для сплати штрафних санкцій, оскільки позивач не відмовився від надання послуг. Судовим рішенням фактично було поновлено дію погоджень на розміщення реклами на транспорті, виданих позивачу, тому у останнього були всі підстави для виконання договорів на проведення рекламних кампаній.
Підписання позивачем договорів на умовах, які передбачають покладення на нього штрафних санкцій у великих розмірах в незалежності від його вини; добровільна сплата позивачем таких штрафних санкцій поза межами судових справ (де позивач міг заявити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, або ж взагалі доводити відсутність їх вини, а відтак й наявність підстав для звільнення від відповідальності); бездіяльність позивача щодо внесення змін до договору або розірвання їх внаслідок істотної зміни обставин, все це свідчить про те, що позивач не вчинив жодних дій, спрямованих на зменшення його витрат, а самі витрати були необґрунтованими.
Позивачем заявлено, а судом задоволено позовну вимогу про стягнення збитків у вигляді необхідності сплати штрафних санкцій за невиконання договорів у сумі 25 182 045,00 грн. Натомість відповідно до доказів, наявних в матеріалах справі, штрафні санкції сплачені позивачем становлять 6 262 680,00 грн.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції встановив, що виконавчий комітет повинен відшкодувати позивачу спричинені ним збитки, але стягнув такі збитки фактично з Дніпровської міської ради. Стягнення збитків з засновника виконавчого органу місцевого самоврядування не передбачено жодним нормативно-правовим актом; судом не встановлено, а позивачем не доведено неможливість виконання цього рішення суду в частині стягнення саме з виконавчого комітету.
Також, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заявленого відводу та немотивовано звільнив позивача від обв'язку сплачувати судовий збір за майновою вимогою у позові.
За доводами апелянта, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судово-технічної експертизи документів із метою встановлення давності їх виготовлення (експертизу давності документа), а саме договорів на проведення рекламних кампаній, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, додатків до цих договорів (адресні програми) та листів-претензій про сплату штрафних санкцій. Вважає, що є підстави вважати, що такі документи було створено значно пізніше, ніж датовано та лише з метою штучного завищення ціни позову.
Щодо проведеної у справі судово-економічної експертизи скаржник зазначає, що її було проведено неуповноваженими експертами, які не є співробітниками Державного підприємства "Центр судової експертизи та експертних досліджень". Також експертами було допущено чимало помилок у висновку.
Окремо апелянт зазначає, що вжиті у межах справи №160/7358/21 заходи забезпечення позову судом касаційної інстанції були скасовані, а вжиті судом заборони стосувалась виключно демонтажу реклами розміщеної ТОВ "Сілл РТ" та не містили жодної інформації щодо заборони вчинення інших дій.
Також, щодо неналежно обраного способу захисту зазначає, що позовна вимога щодо "визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради" не відповідає приписам частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в якій зазначено виключно про можливість визнання актів органів місцевого самоврядування незаконними. Окрім того, для визнання таких актів незаконними повинна бути встановлена невідповідність їх Конституції або законам України, чого встановлено у даній справі не було.
Відносно додаткових рішень скаржник зазначає, що суд безпідставно поклав судові витрати не у рівних частинах на відповідачів. Позивачем до судових дебатів не було заявлено про подання доказів понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Разом з апеляційною скаргою відповідач-1 подав клопотання про призначення у цій справі судово-технічної експертизи документів із метою встановлення давності їх виготовлення, а саме договорів на проведення рекламних кампаній, додатків до них (адресних програм) та елементів на них (печаток, рукописного тексту); клопотання про витребування доказів; клопотання про долучення доказів - листа Державного підприємства "Центр судової експертизи та експертних досліджень" від 11.12.2024 № 1289-2024, де просив визнати причини додання доказу разом з апеляційного скаргою поважними.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2025р. поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024р., додаткові рішення від 23.12.2024р. та від 24.12.2024р. у справі № 904/2302/24, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 27.05.2025р.
Також, Приватне підприємство "Віко" подало до Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024р. та додаткове рішення від 23.12.2024р. у справі № 904/2302/24. Просить скасувати рішення в частині задоволення вимог про визнання недійсним та скасування рішення виконкому та визнання недійсними погоджень на розміщення реклами та закрити провадження за цими вимогами; скасувати рішення в частині вимог про визнання недійсними пунктів 56-109 додатку № 1 до Договору від 19.05.2021 № 1-2021 та зобов'язання усунути перешкоди у тимчасовому користуванні місцями розташування реклами та прийти нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог; скасувати додаткове рішення від 23.12.2024 та відмовити в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування скарги відповідач-3 зазначає про порушення судом правил юрисдикцій при розгляді позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення виконкому та визнання недійсними погоджень на розміщення реклами. Оскарження актів та рішень органу місцевого самоврядування як суб'єкта владних повноважень здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо надання погоджень на розміщення реклами (рекламних засобів) на зупинках громадського транспорту не визначені площі, будь яких задвоєнь при виконанні умов відповідних договорів не існує.
Рішення виконавчого комітету міської ради про надання погоджень є підставою для укладання договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів), а не є доказом фактичного розміщення Приватним підприємством "Віко" власної реклами на спірних рекламних місцях.
При поданні негаторного позову щодо усунення перешкод в користуванні відповідним майном саме позивач повинен довести факт чинення перешкод зі сторони відповідача, однак до суду, окрім переписки між сторонами спору та договорів, жодних інших доказів не надано (не надані акти виходу (перевірки уповноваженими органами) на місця розташування відповідних спірних рекламних місць, не надано ні фото, ні відео фіксування відповідного фактичного розміщення реклами, не надано звернень до правоохоронних чи інших контролюючих органів щодо вчинення будь-яких перешкод позивачу чи то незаконного демонтажу розміщених ТОВ "Сілл РТ" на спірних рекламних чи то інших доказів), що вказує на необґрунтованість та протиправність здійснених судом висновків.
Отже, Позивачем не надано жодних доказів того, що відповідачами вживаються будь-які дії, спрямовані на створення перешкод позивачу в користуванні місцями для розміщення реклами на транспорті відповідно до умов договору.
Відповідач-3 не погоджується з задоволенням вимоги про визнання недійсними пунктів 56-109 додатку № 1 до Договору від 19.05.2021 № 1-2021. Позивач не є Стороною за даним договором та його права та обов'язки взагалі не порушуються будь-якою умовою даного договору. Договір має зауваження, що додаток № 1 лише передбачає зазначення місця розташування реклами (рекламних засобів) та визначає обов'язковість умов використання того чи іншого місця, а саме "Всі необхідні відомості щодо місця розташування реклами (рекламних засобів) наводяться в Погодженні на розміщення реклами". Договором чи його додатками не зазначено те, що відповідними місцями розміщення реклами має право користуватися лише ПП "Віко".
Тобто при належному оформленні всіх документів Позивачем з Відповідачами-1,2 та відповідним погодження в рамках чинного законодавства, в жодному разі ПП "Віко" не чинить перешкод в користуванні місць розташування реклами (рекламних засобів) та не має жодного відношення до правовідносин, що склалися між Позивачем та Відповідачем-1,2, при виконанні Відповідачем-3 своїх зобов'язань за договором №1-2021 від 19.05.2021 р.
Щодо оскарження додаткового рішення від 23.12.2024 у справі в цій частині апеляційної скарги ПП "Віко" лише посилається на незгоду з основним рішенням від 09.12.2024, яке вважає протиправним. У зв'язку із цим вважає, що підстави для задоволення заяви ТОВ "Сілл РТ" про ухвалення додаткового рішення відсутні.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Віко" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024р. та додаткове рішення від 23.12.2024р. у справі № 904/2302/24 та приєднано її до спільного розгляду з апеляційною скаргою Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 27.05.2025р.
13.03.2025 від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу ПП "Віко", в якому вона підтримує доводи скарги. Зазначає, що позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення виконкому та визнання недійсними погоджень на розміщення реклами мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Стверджує, що оскаржуване рішення виконавчого комітету прийнято в межах наданих повноважень та на підставі нормативно-правових актів, якими регулюються відносини у сфері розміщення реклами.
Окрім того, у законодавстві, яке регулює відносини у сфері реклами відсутня заборона надавати дозвіл (погодження) на розміщення реклами (рекламних засобів) декільком розповсюджувачам реклами щодо одного й того місце розташування рекламних засобів оскільки на одному рекламному засобі можливо розміщувати декілька рекламних площ.
Так, відсутні підстави вважати, що права та інтереси Позивача порушуються, оскільки погодження на розміщення реклами на транспорті, які надані ТОВ "Сілл РТ" є дійсними, договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах між ТОВ "Сілл РТ" до КП "Транспортна інфраструктура міста" ДМР укладений, отже, всі нормативно встановлені дозвільні документи, які і надають право розповсюджувачу реклами користуватись місцями для її розміщення у ТОВ "Сілл РТ" наявні.
Від третьої особи також надійшов відзив на апеляційну скаргу Виконкому. Третя особа погоджується з доводами апеляційної скарги Виконкому, просить її задовольнити. Окрім доводів, викладених у відзиві на скаргу ПП "Віко" зазначає, що рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 "Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності", в частині видачі ПП "Віко" погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності, не впливає на виконання умов вказаного договору.
Крім того, судом прийнято рішення про стягнення з ТОВ "Сілл РТ" коштів на користь КП "Транспортна інфраструктура міста" саме за користування місцями розташування рекламних засобів, що саме по собі підтверджує те, що Позивач користувався місцями для розташування рекламних засобів.
Третя особа звертає увагу на заявлене нею клопотання про застосування строку позовної давності за вимогою про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 "Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності".
Третя особа посилаєтеся на відсутність причинно наслідкового зв'язку між прийняттям виконкомом спірного рішення та витратами позивача, які він поніс внаслідок сплати ним штрафних санкцій своїм контрагентам, і відповідно про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення збитків. Позивач не вчинив жодних дій для зменшення витрат на оплату штрафних санкцій.
Міська рада не погоджується з тим, що збитки стягнуто судом саме з бюджету Дніпровської міської територіальної громади, тобто фактично з ради, тоді як відповідачем за цією вимогою є Виконком.
Щодо призначеної судом у справі експертизи та її висновку третя особа у відзиві повторює доводи апеляційної скарги Виконкому.
28.03.2025 позивач подав відзив на апеляційну скаргу ПП "Віко", де заперечує проти її задоволення.
Позивач вказує, що не є публічно-правовим спір за участю суб'єкта владних повноважень та суб'єкта приватного права - юридичної особи, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, адже спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного права.
Рішення виконкому від 18.05.2021 № 453 стосується приватного права ТОВ "Сілл РТ" в частині позбавлення його права користуватися місцями для розташування реклами, оскільки такі місця за цим рішенням передаються іншому суб'єкту господарювання - ПП "Віко".
Відтак, спір у цій справі не є публічно-правовим та не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Також за доводами позивача розповсюджувачу зовнішньої реклами, у разі одержання погодження, у розпорядження передається весь зупиночний комплекс. Посилається на положення п. 2.1.1, 2.1.4 Порядку розміщення реклами на транспорті та у ліфтах житлових будинків комунальної власності у місті Дніпрі.
Крім цього, ПП "Віко" не спростовує доводів позивача, зазначених у позовній заяві, відносно додатку до договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах. За умовами договору в користування розповсюджувачу реклами передано по 1 цілому зупиночному комплексу із усіма місцями, на яких можливе розташування реклами.
Сам суб'єкт владних повноважень (листи Дніпровської міської ради від 16.11.2022 за вих. № 7/11-2411 та від 21.09.2022 за вих. № 7/11-2020; листи департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради від 11.11.2022 за вих. № 3/3-434, від 13.09.2012 за вих. № 3/2-359, від 08.06.2023 за вих. № 2/2-17), і ПП "Віко" (листи від 18.04.2024 за вих. № 11 та № 12) підтверджують, що лише ПП "Віко" має можливість користуватися місцями, оскільки діючими є погодження, які видані на підставі рішення від 18.05.2021 № 453.
Також ПП "Віко" не надало жодного обґрунтування проти задоволення судом першої інстанції позовних вимог про скасування окремих пунктів рішення від 18.05.2021 № 453 та погоджень ПП "Віко", а свої аргументи звело лише щодо визначення юрисдикції спору.
Визнання недійсними окремих пунктів додатку №1 до Договору від 19.05.2021 № 1-2021 є похідною вимогою від основної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення від 18.05.2021 № 453 та визнання недійсними відповідних погоджень, виданих на підставі даного рішення, оскільки даний договір було укладено саме на підставі оскаржуваного рішення та погоджень.
Позивач також подав відзив на апеляційну скаргу Виконкому, заперечує проти її задоволення. Окрім доводів, викладених в запереченнях на скаргу відповідача, позивач додатково зазначає наступне.
Щодо незалучення до участі у справі Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради позивач зазначає, що департамент здійснює свою дію з видачі погодження виключно на підставі попередньо прийнятого про це рішення виконкому, підстави для його залучення у якості учасника, а тим більше - сторони у справі, відсутні. Клопотання про залучення департаменту до участі у справі також не заявлялось.
Позовна вимога про визнання недійсними погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності, видані ПП "Віко" на підставі рішення від 18.05.2021 № 453 за переліком адрес - є похідною вимогою і залежить виключно від задоволення вимоги про визнання недійсним і скасування рішення від 18.05.2021 № 453. Якщо суд визнає рішення виконкому про видачу погоджень незаконним, це означає, що всі подальші акти, які базуються на цьому рішенні, також втрачають юридичну силу. Відповідно, погодження, які видані на підставі скасованого рішення, є недійсними. Навіть якщо самі погодження не представлені в матеріалах справи, це не має впливу на правильність судового рішення, оскільки суть справи полягає не в наявності погоджень, а в тому, що рішення органу влади, на підставі якого вони були видані, є скасованим. Сама наявність вказаних погоджень не заперечується сторонами.
Стосовно позовної давності заявленої радою позивач зазначає, що позовна давність застосовується лише за заявою сторони у справі, і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, не має права подавати таку заяву. Окрім того, строк позовної давності не сплив з урахування його продовження у період карантину та введення воєнного стану.
Щодо заявлених збитків позивач посилається доведення складу господарського правопорушення та підтвердження такого розміру недоотриманого позивачем доходу (упущеної вигоди) та штрафів, які позивач повинен сплатити своїм контрагентам з урахуванням витрат позивача, висновком судово-економічної експертизи. Відповідачі, в свою чергу, не наводять жодного доказу на спростування такого висновку експерта, а зводять свої пояснення лише щодо технічних особливостей висновку.
Питання зменшення суми штрафних санкцій шляхом звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами до своїх контрагентів відноситься до права позивача. В той час відповідачами до суду в межах розгляду цієї справи не надано доказу відсутності обов'язку позивачів сплачувати такі штрафи, обов'язок сплати яких виник у позивача у зв'язку із прийняттям виконавчим комітетом Дніпровської міської ради рішення, яке в подальшому визнане протиправним в судовому порядку.
Суд першої інстанції не приймав рішення про стягнення збитків з Дніпровської міської ради. Суд ухвалив рішення про стягнення з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ТОВ "Сілл РТ" збитків, нанесених виконкомом. Такий спосіб захисту обумовлений забезпеченням необхідності належного виконання рішення суду.
Виконком не є розпорядником коштів місцевого бюджету та не має власних рахунків. Також Виконком не включений до переліку виконавчих органів зі статусом юридичних осіб. Саме Дніпровська міська рада є засновником вказаного виконавчого органу. Обсяги Бюджетної програми "Завдання і заходи з виконання Бюджетної програми "Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпровською міською радою та її виконавчими органами" на 2024 рік" є значно меншими, ніж сума присуджуваних позивачу збитків.
Оскільки виконком неспроможний реалізувати майбутнє судове рішення у разі його ухвалення на користь позивача, то, відповідно, доцільно пред'являти позов про стягнення збитків саме з бюджету Дніпровської міської територіальної громади. Позивач звертає увагу, що Виконком не робить посилання на правильний механізм стягнення таких збитків, але, при цьому, посилається на те, що позивач обрав неправильний механізм реалізації ухваленого на його користь рішення.
Відносно недоплати позивачем судового збору зазначає, що сума сплаченого судового збору за одну немайнову вимогу (визнати протиправним та скасувати рішення) та похідну до неї вимогу, судовий збір за яку не сплачується, відповідає положенням Закону України "Про судовий збір" та ст. 290 ГПК України. Позивач у даній господарській справі звільнений від сплати судового збору у силу прямих приписів п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", оскільки його позовні вимоги обґрунтовані фактом визнання протиправним та скасування рішення від 29.04.2021 № 442.
Щодо додаткових рішень позивач зазначає, що у встановлений процесуальним законодавством строк ним надано докази понесених судових витрат під час розгляду справи з відповідним клопотанням про ухвалення додаткового рішення у справі. При цьому, будь-яких заперечень на це клопотання відповідачами надано не було. У своїй апеляційній скарзі апелянт лише переліковує суми, які стягнуті з відповідачів в рамках додаткових рішень від 23.12.2024 та від 24.12.2024 але заперечень на присуджені суми не надає.
Щодо обрання способу захисту позивач наголошує, що у своїй апеляційні скарзі Виконком плутає адміністративний процес із господарським. Як вже наголошувалося, рішення від 18.05.2021 № 453 не породжує для ТОВ "Сілл РТ" правил поведінки, оскільки його приписи не стосуються позивача, але таке рішення стосується майнового права позивача на володіння/користування місцями для розміщення реклами на зупиночних комплексах. Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Відповідач-2: КП "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради подало відзив на апеляційну скаргу Виконкому, в якому підтримує її задоволення.
За його доводами, належним відповідачем за позовною вимогою про визнання недійсними погоджень на розміщення реклами на транспорті повинен бути саме Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, який до участі в цій справі взагалі не залучений.
Обмеження (перешкоди) у користуванні ТОВ "Сілл РТ" місцями на зупиночних комплексах, які перебувають у комунальній власності, для розташування реклами (рекламних засобів), на підставі укладеного у судовому порядку договору між підприємством та ТОВ "Сілл РТ", відсутні. КП "Транспортна інфраструктура міста" ДМР у повному обсязі виконує умови договору визнаного укладеним у судовому порядку у справі №904/9036/21.
З урахуванням того, що рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо надання погоджень на розміщення реклами (рекламних засобів) на зупинках громадського транспорту не визначені площі, будь яких задвоєнь при виконанні умов відповідних договорів, не існує.
ТОВ "Сілл РТ" з моменту ухвалення рішення суду від 11.05.2022 у справі № 904/9036/22 жодних задокументованих дій щодо неможливості реалізації своїх прав не здійснило.
Суд дійшов суперечливих висновків, вказавши, що для ТОВ "Віко" достатнім доказом факту користування місцями є лише договір про тимчасове користування місцями розташування реклами на зупиночних комплексах, а для ТОВ "Сілл РТ" не достатньо визнання договору укладеним і потрібні ще докази надання в тимчасове користування місць для розташування реклами.
Згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/9036/21 від 11.05.2022, яке набрало чинності 15.08.2022, договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" та Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради є укладеним з 15.08.2022, але розрахунок упущеної вигоди у висновку експертів №003-ШЛД/24 провадився з 29.04.2021, тобто за період поза дії договору.
Відповідач-4: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося. Про дату, час та місце судових засідань повідомлено належним чином, що підтверджується матеріалами справи; його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні по справі оголошувались перерви з 27.05.2025р. по 02.09.2025р. та з 02.09.2025р. по 28.10.2025р.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Виконавчого комітету Дніпровської міської ради та відмови у задоволенні апеляційної скарги ПП "Віко", виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" на підставі рішень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.03.2020 № 414, від 02.06.2020 № 657, від 28.08.2020 №884, від 22.09.2020 № 991 були видані 54 погодження на розміщення реклами на транспорті у місті Дніпрі зі строком дії до 2025 року, а саме:
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 73 Д;
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 97 Б;
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 133;
- у районі просп. Олександра Поля, буд. 78;
- Запорізьке шосе, біля буд. 63;
- вул. Панікахи, біля буд. 7;
- вул. Панікахи, біля буд. 2;
- бульв. Слави, біля буд. 46 А;
- вул. Маршала Малиновського, біля буд. 48;
- вул. Маршала Малиновського, біля буд. 6;
- вул. Маршала Малиновського, навпроти буд. 36;
- вул. Маршала Малиновського, навпроти буд. 2;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 102 Д;
- вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 86 Д;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 44/3;
- вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 44/3;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 26;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 10;
- просп. Олександра Поля, біля буд. 115;
- вул. Гоголя, біля буд. 1;
- вул. Січеславська Набережна, біля буд. 37;
- вул. Глинки, біля буд. 12;
- пл. Успенська, біля буд. 16/1;
- вул. Володимира Мономаха, біля буд. 15;
- вул. Панікахи, біля буд. 28 Д;
- вул. Глинки, біля буд. 15;
- вул. Глинки, біля буд. 19;
- просп. Петра Калнишевського, біля буд. 34 А;
- просп. Гагаріна, біля буд. 105;
- просп. Слобожанський, біля буд. 1 Ж;
- просп. Гагаріна, біля буд. 171;
- просп. Героїв, біля буд. 12;
- вул. 20-річчя Перемоги, біля буд. 27;
- вул. Калинова, біля буд. 81;
- Донецьке шосе, біля буд. 2 Ж;
- пров. Парусний, біля буд. 7 Б;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 19;
- вул. Титова, біля буд. 8;
- просп. Слобожанський, біля буд. 87;
- просп. Героїв, біля буд. 37 А;
- просп. Богдана Хмельницького, біля буд. 118 Д;
- вул. Панікахи, біля буд. 15;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 86 Д;
- вул. Робоча, біля буд. 73;
- просп. Гагаріна, біля буд. 72;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 17;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 34;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 26;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 61;
- вул. Робоча, біля буд. 146;
- вул. Центральна, біля буд, 2/4;
- у районі вул. Панікахи, 15;
- у районі пров. Парусного, 12 Б;
- вул. Набережна Заводська, біля буд. 97 Б.
На підставі вказаних рішень, між ТОВ "Сілл РТ" (надалі - розповсюджувач реклами) та Комунальним підприємством "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради (надалі - підприємство) був укладений договір від 01.04.2020 № 1 про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах.
Згідно з п. 1.1. договору № 1, підприємство на підставі погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності (надалі - Погодження на розміщення реклами), наданих розповсюджувачу реклами відповідно до рішень виконавчого комітету міської ради, надає розповсюджувачу реклами в тимчасове користування місця на зупиночних комплексах, які перебувають у комунальній власності, для розташування реклами (рекламних засобів), розповсюджувач реклами розташовує рекламу (рекламні засоби) згідно з виданими Погодженнями на розміщення реклами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів).
Відповідно до п. 1.2. договору № 1, місця розташування реклами (рекламних засобів) зазначаються в додатку, що є невід'ємною частиною цього договору. Всі необхідні відомості щодо місця розташування реклами (рекламних засобів) наводяться в Погодженні на розміщення реклами.
Однак, рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 442 від 29.04.2021 анульовано (скасовано) погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності відповідно до переліку, який додається.
Додаток до рішення містить перелік розповсюджувачів реклами, яким анулюються (скасовуються) погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності, серед яких з 1 по 55 пункти ТОВ "Віко", з 56 по 109 пункти ТОВ "Сілл РТ".
Підставою для прийняття такого рішення слугував факт припинення юридичної особи КП "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради, як сторони договору № 1 від 01.04.2020.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 160/7358/21 визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 442 від 29.04.2021 в частині анулювання (скасування) погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (пункти додатку до рішення 56-109).
У вказаній постанові суд дійшов висновку, що така підстава для анулювання дозвільного документу, як припинення юридичної особи, стосується саме особи суб'єкта господарювання, а не уповноваженої власником об'єктів особи, адже припинення юридичної особи, яка створена органом місцевого самоврядування, із одночасною передачею всього обсягу прав новоствореному підприємству, не може створювати штучну підставу для скасування суб'єктом владних повноважень раніше прийнятого рішення (дозвільного документу) та порушувати принцип юридичної визначеності.
Позивач, за наявності у нього необхідних дозволів для здійснення господарської діяльності в частині використання зупиночних комплексів для розміщення реклами, та з дотриманням положень цивільного законодавства звернувся до Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради з метою укладення відповідного договору про тимчасове користування місцями розташування реклами.
Пропозиція позивача повністю відповідала типовій формі договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів), обов'язковість укладання якого передбачена законодавством, позивач дотримався порядку укладання договорів, передбаченого нормами цивільного та господарського законодавства.
Однак, не надавши будь-якого погодження або заперечень щодо укладання договору про тимчасове користування місцями розташування реклами, Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради ухилилось від укладення такого договору.
Вищенаведені обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі № 904/9036/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2022.
Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі №904/9036/21 визнано укладеним з дня набрання чинності рішенням суду договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" та Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради у запропонованій позивачем редакції.
Відповідно до п. 7.1. договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів), визнаного укладеним за рішенням суду у справі № 904/9036/21, договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами та діє щодо кожного місця до закінчення строку дії Погодження на розміщення реклами та виконання Сторонами зобов'язань за Договором. Умови цього Договору поширюються на зобов'язання Сторін, що виникають з моменту прийняття виконкомом міської ради рішення про надання Погодження на розміщення реклами.
Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" про стягнення заборгованості в сумі 91 584 грн. 36 коп., з яких: 89 883 грн. 87 коп. - заборгованість з плати за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах за період з 15.08.2022 по 31.01.2023, 1 168 грн. 49 коп. - інфляційні втрати, 532 грн. 00 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах від 15.08.2022 № б/н (справа №904/413/23).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі справа № 904/413/23 від 31.03.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" на користь Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради 89 883 грн. 87 коп. основного боргу, 532 грн. 00 коп. 3% річних, 2 649 грн. 76 коп. витрат зі сплати судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що судовим рішенням у справі № 904/9036/21 визнано укладеним між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (розповсюджувач реклами) договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах № б/н. В порушення умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" оплату за використання місць розташування реклами (рекламних засобів) не здійснювало, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 89 883 грн. 87 коп. за період з 15.08.2022 по 17.01.2023.
У свою чергу, під час судового розгляду адміністративної справи №160/7358/21 (оскарження анулювання Виконкомом погодження ТОВ "Сілл РТ" на розміщення реклами), Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради було прийнято рішення № 453 про надання погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності Приватному підприємству "Віко" згідно з переліком.
У вказаний перелік адрес, за якими Приватному підприємству "Віко" надано погодження на розміщення реклами, увійшли і спірні адреси.
В подальшому, між Приватним підприємством "Віко" (надалі - розповсюджувач реклами) та Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (надалі - підприємство) був укладений договір від 19.05.2021 № 1-2021 про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах.
Згідно з п. 1.1. договору № 1-2021 підприємство на підставі погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності (надалі - Погодження на розміщення реклами), наданих розповсюджувачу реклами відповідно до рішень виконавчого комітету міської ради, надає розповсюджувачу реклами в тимчасове користування місця на зупиночних комплексах, які перебувають у комунальній власності, для розташування реклами (рекламних засобів), а розповсюджувач реклами розташовує рекламу (рекламні засоби) згідно з виданими Погодженнями на розміщення реклами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів).
Відповідно до п. 1.2. договору № 1-2021, місця розташування реклами (рекламних засобів) зазначаються в додатку, що є невід'ємною частиною цього договору. Всі необхідні відомості щодо місця розташування реклами (рекламних засобів) наводяться в Погодженні на розміщення реклами.
В додатку до договору № 1-2021 наведений перелік місць розташування реклами, до якого увійшли і спірні адреси.
В матеріалах справи (зокрема том 1, а.с. 183 - 198, 211, 230 - 243, т. 2 а.с. 132 - 136, том 4 а.с. 108) міститься численне листуванням між позивачем та органами місцевого самоврядування, відповідачами-1 та -2 щодо врегулювання питання існування погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності на ті самі рекламні місця одночасно двом суб'єктам господарювання.
У відповідь представники органів місцевого самоврядування, відповідачів-1 та -2 повідомили, що рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 453 від 18.05.2021 є чинним та у встановленому порядку не скасоване, у ТОВ "Сілл РТ" наявна можливість використання спірних рекламних місць.
Як було встановлено судом вище, спірні 54 погодження на розміщення реклами, видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ", є чинними; між позивачем та відповідачем-2 існує чинний договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах.
Однак, відповідач-2 не виконав свої зобов'язання, передбачені розділом 2 укладеного договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів), фактично не надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" в тимчасове користування місця для розташування реклами.
Позивач не має можливості використовувати надані йому відповідно до погоджень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради 54 рекламних місця через зайняття таких місць рекламою, розміщеною іншим суб'єктом господарювання - Приватним підприємством "Віко".
Відповідач-2 підтверджує факт надання відповідачу-3 спірних рекламних місць для використання вимагаючи від останнього оплату за користування такими місцями.
Вказані обставини стали і підставою для звернення позивачем з даним позовом до господарського суду.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з їх обґрунтованості та правомірності, з чим частково погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, положеннями ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 зазначеної статті).
Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Враховуючи наведені нормативні положення, не є публічно-правовим спір за участю суб'єкта владних повноважень та суб'єкта приватного права - юридичної особи, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного та адміністративного права.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для укладення Договору від 19.05.2021 № 1-2021 про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, укладеного між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради та Приватним підприємством "Віко", з додатками, було рішення виконкому від 18.05.2021 № 453 та погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності ПП "Віко".
Таким чином, у результаті та на підставі оскаржуваного рішення Виконкому, яке, у свою чергу, за доводами позивача, прийнято усупереч вимог законодавства, у ПП "Віко" виникло право на розміщення реклами на тих же самих місцях для розташування реклами, що і у позивача, а отже цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, помилковим буде застосування статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, через які виник спір.
За аналогією Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.01.2019 у справі № 819/829/17 зазначено, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) є суб'єктом владних повноважень, а спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру належать до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.
Апеляційний суд приймає до уваги також доводи позивача, що оскаржуване рішення Виконкому від 18.05.2021 № 453 не має відношення до суб'єкта господарювання, яким є ТОВ "Сілл РТ", не наділяє його правами чи обов'язками, але при цьому впливає на його право вільно розпоряджатися місцями для розташування реклами. Рішення виконкому від 18.05.2021 № 453 торкається приватного права ТОВ "Сілл РТ" в частині позбавлення його права користуватися місцями для розташування реклами, оскільки такі місця за цим рішенням передаються іншому суб'єкту господарювання - ПП "Віко". Тобто ТОВ "Сілл РТ" заявлено до господарського суду позов про право (майнове право - можливість користування).
З урахуванням наведеного апеляційний суд відхиляє доводи відповідачів та третьої особи про наявність підстав застосування у цьому випадку положень пункту 1 частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України та закриття провадження у справі.
Також, є безпідставними доводи відповідачів та Дніпровської міської ради про те, що законодавством, яке регулює відносини у сфері реклами, не заборонено надавати дозвіл (погодження) на розміщення реклами (рекламних засобів) декільком рекламорозповсюджувачам на одне і те саме місце розташування рекламних засобів і ТОВ "Сілл РТ" мало можливість користуватись спірними рекламними місцями поряд з ПП "Віко".
Так, відповідно до п. 1.4 Порядку розміщення реклами на транспорті та в ліфтах житлових будинків комунальної власності у місті Дніпрі, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.02.2020 № 256 (надалі - Порядок), погодження на розміщення реклами на транспорті та у ліфтах житлових будинків комунальної власності (далі - погодження) - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу реклами на підставі рішення виконавчого комітету міської ради, який дає право на розміщення реклами (рекламних засобів) на транспорті та у ліфтах житлових будинків комунальної власності на певний строк та у певному місці.
Під рекламою на транспорті Порядок визначає рекламу, що розміщується на території та об'єктах транспорту комунальної власності загального користування (в тому числі зупиночні комплекси), метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів, будівель, споруд та об'єктів підприємств транспорту загального користування і метрополітену.
Згідно з пп. 2.1.10. Порядку, рішення виконавчого комітету міської ради про надання погодження є підставою для укладання договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів).
Підпунктом 2.1.11. Порядку визначено, що видане робочим органом погодження є підставою для розміщення рекламних засобів.
Пунктом 2.1 Порядку встановлений порядок оформлення погодження.
За приписами п.п. 2.1.4 Порядку, робочий орган протягом п'яти робочих днів із дати реєстрації заяви перевіряє місце розташування рекламного засобу, зазначене у заяві, стосовно наявності на заявлене місце пріоритету іншого заявника або наданого в установленому порядку погодження.
Після зазначеної перевірки керівник робочого органу приймає рішення про встановлення за заявником пріоритету на заявлене місце або про відмову у встановленні пріоритету.
Пріоритет не підлягає встановленню у разі наявності на заявлене місце пріоритету іншого заявника або наданого в установленому порядку погодження.
Робочий орган повідомляє КП "Земград" про встановлення пріоритету за заявником.
У разі прийняття рішення про відмову у встановленні пріоритету робочий орган протягом трьох днів надсилає заявнику вмотивовану відповідь та повертає подані заявником документи.
У разі прийняття рішення про встановлення пріоритету робочий орган видає заявнику для оформлення два примірники погодження за формою згідно з додатком 4 або додатком 5, або додатком 6.
Отже, Порядок не передбачає надання погодження на одне і те саме місце декільком особам; наявність пріоритету/погодження у іншої особи є підставою для відмови у наданні нового пріоритету/погодження.
У тексті укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах відсутні будь-які умови про те, що місця розташування реклами за цим договором надаються позивачу частково/у певній обмеженій площі/для спільного користування з іншими суб'єктами господарювання тощо.
Надання погодження двом розповсюджувачам реклами на одні і ті ж місця виконком прямо порушує принцип правової визначеності, оскільки призводить до конфліктної ситуації вже безпосередньо між такими розповсюджувачами.
Вище встановлено, що у судовому порядку визнано протиправним та скасовано рішення Виконкому № 442 від 29.04.2021 в частині анулювання (скасування) погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності щодо ТОВ "Сілл РТ" (пункти додатку до рішення 56-109).
Судовим рішенням у адміністративній справі відновлено попередній правовий статус ТОВ "Сілл РТ" щодо спірних місць для розміщення реклами, який існував до анулювання погодження, що унеможливлює подальше порушення прав ТОВ "Сілл РТ". Тобто рішення про надання ПП "Віко" погоджень на розміщення реклами на тих же самих місцях для розташування реклами, шо і у позивача, було прийнято в період, коли дія таких дозволів позивача була незаконно припинена, що безумовно порушує права останнього.
Існування такого рішення Виконкому від 18.05.2021 № 453 (в оскаржуваній частині) робить неможливим відновлення прав позивача, порушення яких встановлено у межах адміністративної справи № 160/7358/21.
Із означеного вбачається, що прийняте виконкомом рішення від 18.05.2021 № 453 порушує принцип правової визначеності та належного урядування, оскільки розповсюджувачі реклами, які вже одержали погодження на розміщення реклами, не мають можливості вільного розпорядження місцями (зупиночними комплексами) для розміщення реклами для одержання прибутку, оскільки такі місця можуть бути зайняті іншими розповсюджувачами (невизначеним колом осіб), у яких також наявні відповідні погодження.
Принцип "належного урядування", означає, зокрема, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Окрім того, Виконком на час прийняття рішення від 18.05.2021 № 453 та видачі нових погоджень ПП "Віко" був обізнаний з оскарженням рішення Виконкому № 442 від 29.04.2021 в частині анулювання (скасування) погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності щодо ТОВ "Сілл РТ" (пункти додатку до рішення 56-109).
За таких обставин, вимога позивача про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 "Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності" в частині видачі Приватному підприємству "Віко" погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності на місця, на які вже було видано аналогічні погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (пункти 56-109 додатку до рішення) сприяє реальному захисту порушених інтересів позивача та є обґрунтованою.
При цьому, апеляційний суд враховує, що недійсність цього рішення обумовлена незаконністю рішення Виконкому № 442 від 29.04.2021, встановленого рішенням адміністративного суду, тобто фактично є похідним від нього.
В свою чергу, позовна вимога позивача про визнання недійсними погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності, виданих ПП "Віко" на підставі рішення від 18.05.2021 № 453 за переліком адрес - є похідною вимогою і залежить виключно від задоволення вимоги про визнання недійсним і скасування рішення від 18.05.2021 № 453.
Оскільки суд визнає рішення виконкому про видачу погоджень ПП "Віко" незаконним, це означає, що всі подальші акти, які базуються на цьому рішенні, також втрачають юридичну силу. Відповідно, погодження, які видані на підставі скасованого рішення, є недійсними.
Наявності спірних погоджень у ПП "Віко" не заперечується жодним із відповідачів. Відсутність таких погоджень безпосередньо в матеріалах справи, за обставин визнання їх наявності сторонами (ч. 1 ст. 75 ГПК України), не є підставою для скасування судового рішення. Окрім того, суть справи полягає не в дослідженні змісту погоджень ПП "Віко", а в тому, що рішення органу влади, на підставі якого вони були видані, є скасованим.
Відносно незалучення до участі у справі Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, колегія суддів зазначає, що рішення у даній справі не впливає на обсяг прав та обов'язків вказаної особи.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.
Згідно з приписами п. 2.1.8. Порядку виконавчий комітет міської ради приймає рішення про надання погодження або про відмову у його наданні. У разі прийняття рішення про надання погодження керівник робочого органу протягом п'яти робочих днів підписує примірники погодження та скріплює їх печаткою робочого органу.
У Департаменту виникає обов'язок видати таке погодження у разі прийняття саме Виконкомом рішення про надання погодження.
У постанові Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 480/9511/21 визначено, що наявність визначених у структурі органу місцевого самоврядування департаментів, управлінь, відділів, тощо характеризує виключно внутрішню організацію діяльності суб'єкта владних повноважень. Залучення до участі у справі робочого органу, який є організаційним утворенням відповідача, не сприятиме ефективному судочинству, позаяк останній не є належним дозвільним органом, що ухвалює остаточне рішення у спірних правовідносинах.
За таких обставин колегія суддів у справі не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права в частині визначення суб'єктного складу сторін у цій справі.
Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, який був чинним на час пред'явлення позову, передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 217 зазначеного Кодексу, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права особи буде захищено та відновлено.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Додаток № 1 до Договору від 19.05.2021 № 1-2021 є невід'ємною частиною договору та документом, який детально розкриває зміст договірних умов між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради та ПП "Віко", зокрема, щодо конкретних місць розташування реклами (рекламних засобів).
Включення у додаток № 1 до Договору від 19.05.2021 № 1-2021 про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, укладеного між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради та Приватним підприємством "Віко" пунктів 56-109 прямо порушує права та інтереси позивача на користування місцями розміщення реклами, зазначеними у таких пунктах, оскільки матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Сілл РТ" також має право та тимчасове право використання спірних рекламних місць та таке право виникло раніше, ніж у ПП "Віко".
За таких обставин вимоги позивача про визнання недійсними пунктів 56-109 додатку № 1 до Договору від 19.05.2021 № 1-2021 про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, укладеного між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради та Приватним підприємством "Віко", обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.
Окрім того, у даному випадку визнання недійсними окремих пунктів додатку №1 до Договору від 19.05.2021 № 1-2021 є похідною вимогою від основної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення від 18.05.2021 № 453 та визнання недійсними відповідних погоджень, виданих на підставі даного рішення, оскільки даний договір та додатки до нього було укладено саме на підставі оскаржуваного рішення та погоджень.
Договір від 19.05.2021 № 1-2021 з додатками, який надавав право на розміщення реклами на відповідних місцях ПП "Віко" виконувався його сторонами. Про це свідчать претензії підприємства від 15.11.2022 № 22/22-229, від 12.01.2023 № 21/21-7, від 05.04.2023 № 21/21-13, адресовані ПП "Віко", про сплату заборгованості за договором; розрахунки заборгованості ПП "Віко"; акти звірки взаємних розрахунків за договором від 19.05.2021 № 1-2021 тощо. Доказів неможливості використання таких місць ПП "Віко" матеріали справи не містять.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).
Негаторним позовом є вимога власника чи титульного володільця, до третіх осіб, про усунення перешкод у здійсненні повноважень з користування та розпорядження. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод.
Факт користування місцями розташування реклами на зупиночних комплексах підтверджується також безпосередньо ПП "Віко" листами за вих. № 11 від 19.04.2024 та № 12 від 18.04.2024.
Оскільки, як встановлено за результатами розгляду цього спору, саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" належить першочергове право та тимчасове використання рекламних місць за спірним переліком адрес, позовна вимога про зобов'язання Приватного підприємства "Віко" протягом 5 (п'яти) днів з моменту набрання законної сили рішенням суду усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" у тимчасовому користуванні місцями на зупиночних комплексах, шляхом демонтажу за власний рахунок реклами (рекламних засобів), розміщеної на зупиночних комплексах за спірним переліком адрес також правомірно задоволена судом першої інстанції.
Окрім того, задоволення такої вимоги ефективно поновлює права позивача з урахуванням наявності підстав для визнання недійсними рішення Виконкому від 18.05.2021 № 453, погоджень на розміщення реклами ПП "Віко", пунктів 56-109 додатку № 1 до Договору від 19.05.2021 № 1-2021.
Щодо вимог про стягнення збитків апеляційний суд зазначає наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є зокрема завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Так, відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини зокрема органу місцевого самоврядування.
В частині упущеної вигоди позивач посилається на те, що в результаті неправомірних дій відповідачів позивач був позбавлений можливості надавати рекламні послуги за договорами, що призвело до недоотримання ним доходу.
Розмір упущеної вигоди у цій частині позовних вимог визначено позивачем шляхом додавання усіх сум, які мали б сплатити контрагенти на користь позивача у випадку виконання укладених договорів з вирахуванням витрат, які мали бути понесені ним при наданні таких послуг.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов'язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/ господарського обороту.
При цьому, звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов'язків.
Визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов'язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися з розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.
Відтак при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення), як:
1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту);
2) розумні витрати;
3) компенсаційність відшкодування збитків.
При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов'язків.
Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2023 у справі № 910/3317/21.
При підрахунку сум упущеної вигоди мають враховуватися також витрати позивача. Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, згідно з якою витратами кредитора на отримання доходів є виробничі витрати, інформаційні витрати, транспортні витрати, амортизаційні витрати тощо. Такі витрати пов'язуються з виплатою заробітної плати, сплатою податків і обов'язкових платежів, комунальних платежів, витрат на оренду, інших матеріальних і прирівняних до них витрат тощо. Тому розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. Без урахування наведених витрат сам по собі чистий прибуток не може бути покладений в основу розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки: по-перше, такий підхід суперечить наведеним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, розумності; по-друге: зумовить заявлення кредитором вимог до боржника про відшкодування збитків, що виходять за межі тих, які необхідні, а отже, матиме наслідком надкомпенсацію майнових втрат кредитора (позивача), його необґрунтоване збагачення та стягнення з боржника (відповідача) зайвих сум.
Так, позивачем (виконавцем) укладено з контрагентами (замовниками) договори на проведення рекламних кампаній, відповідно до яких (відмінність договорів відзначається лише у періоді рекламної кампанії, вартості розміщення реклами та кількості місяців проведення рекламної кампанії) виконавець зобов'язується надати послуги з проведення рекламної кампанії згідно з Адресною програмою та інших доповнень до цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Виконавцю зазначені роботи (послуги).
Згідно з п. 2.2. договорів - відомості про період розміщення рекламних матеріалів, місцезнаходження рекламних носіїв, їх розміри та сторони, кількість площ, вартість Рекламної кампанії, вказуються в Адресній програмі. Адресна програма є невід'ємною частиною цього Договору.
Між ТОВ "Сілл РТ", як Виконавцем, та Фізичною особою-підприємцем Погуляєм Станіславом Петровичем, як із Замовником, укладено договір на проведення рекламних кампаній № 1-050421 від 05.01.2021.
Відповідно до адресної програми, яка є додатком № 1 до договору № 1-050421 від 05.04.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 25.04.2021 по 31.12.2021.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Погуляй С.П. планував проведення рекламних кампаній на 51 площині зупиночних комплексів на загальну суму 1 602 000,00 грн. без ПДВ (1922400,00 грн. з ПДВ).
Відповідно, загальна сума рекламної кампанії ФОП Погуляя С.П. складає 1 602 000,00 грн. без ПДВ (1 922 400,00 грн. з ПДВ).
Між ТОВ "Сілл РТ", як Виконавцем, та Фізичною особою-підприємцем Богданом Андрієм Валерійовичем, як із Замовником, укладено договір на проведення рекламних кампаній № 18-110221 від 11.02.2021.
Відповідно до Адресної програми від 11.02.2021, яка є Додатком № 1 до Договору № 18-110221 від 11.02.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.06.2021 по 31.12.2021.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Богдан А.В. планував проведення рекламної кампанії на 15 площах зупиночних комплексів на загальну суму 630 000,00 грн. без ПДВ (756000,00 грн. з ПДВ).
Відповідно до Адресної програми від 11.02.2021, яка є Додатком № 2 до Договору № 18-110221 від 11.02.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.01.2022 по 31.12.2022.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Богдан А.В. планував проведення рекламної кампанії на 22 площах зупиночних комплексів на загальну суму 1 980 000,00 грн. без ПДВ (2376000,00 грн. з ПДВ).
Відповідно до Адресної програми від 11.02.2021, яка є Додатком № 3 до Договору № 18-110221 від 11.02.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Богдан А.В. планував проведення рекламної кампанії на 22 площах зупиночних комплексів на загальну суму 2 700 000,00 грн. без ПДВ (3240000,00 грн. з ПДВ).
Відповідно до Адресної програми від 11.02.2021, яка є Додатком № 4 до Договору № 18-110221 від 11.02.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.01.2024 по 31.12.2024.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Богдан А.В. планував проведення рекламної кампанії на 22 площах зупиночних комплексів на загальну суму 3 375 000,00 грн. без ПДВ (4050000,00 грн. з ПДВ).
Відповідно, загальна сума рекламної кампанії ФОП Богдана А.В. складає 8 685 000,00 грн. без ПДВ (10 422 000,00 грн. з ПДВ).
Між ТОВ "Сілл РТ", як Виконавцем, та Фізичною особою-підприємцем Жидіком Олександром Володимировичем, як із Замовником, укладено договір на проведення рекламних кампаній № 2-120421 від 12.04.2021.
Відповідно до Адресної програми від 12.04.2021, яка є Додатком № 1 до Договору № 2-120421 від 12.04.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 25.04.2021 по 31.12.2021.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Жидік О.В. планував проведення рекламної кампанії на 100 площах зупиночних комплексів на загальну суму 2 448 000,00 грн. без ПДВ (2937600,00 грн. з ПДВ).
Відповідно до Адресної програми від 12.04.2021, яка є Додатком № 2 до Договору № 2-120421 від 12.04.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.01.2022 по 31.12.2022.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Жидік О.В. планував проведення рекламної кампанії на 50 площах зупиночних комплексів на загальну суму 4 590 000,00 грн. без ПДВ (5508000,00 грн. з ПДВ).
Відповідно до Адресної програми від 12.04.2021, яка є Додатком № 3 до Договору № 2-120421 від 12.04.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Жидік О.В. планував проведення рекламної кампанії на 50 площах зупиночних комплексів на загальну суму 5 737 500,00 грн. без ПДВ (6885000,00 грн. з ПДВ).
Відповідно до Адресної програми від 12.04.2021, яка є Додатком № 4 до Договору № 2-120421 від 12.04.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.01.2024 по 31.12.2024.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Жидік О.В. планував проведення рекламної кампанії на 50 площах зупиночних комплексів на загальну суму 7 171 875,00 грн. без ПДВ (8606250,00 грн. з ПДВ).
Відповідно, загальна сума рекламної кампанії ФОП Жидіка О.В. складає 19 947 375,00 грн. без ПДВ (23 936 850,00 грн. з ПДВ).
Між ТОВ "Сілл РТ", як Виконавцем, та Фізичною особою-підприємцем Алексєєвою Валерією Валеріївною, як із Замовником, укладено договір на проведення рекламних кампаній №7-010421 від 01.04.2021.
Відповідно до Адресної програми від 01.04.2021, яка є Додатком № 1 до Договору № 7-010421 від 01.04.2021 термін проведення рекламної кампанії - з 01.06.2021 по 31.12.2021.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Алєксєєва В.В. планувала проведення рекламної кампанії на 1 площині зупиночних комплексів на загальну суму 84 000,00 грн. без ПДВ (100800,00 грн. з ПДВ).
Відповідно до Адресної програми від 01.04.2021, яка є Додатком № 2 до Договору № 7-010421 від 01.04.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.01.2022 по 31.12.2022.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Алексєєва В.В. планувала проведення рекламної кампанії на 18 площах зупиночних комплексів на загальну суму 1 710 000,00 грн. без ПДВ (2052000,00 грн. з ПДВ).
Відповідно до Адресної програми від 01.04.2021, яка є Додатком № 3 до Договору № 7-010421 від 01.04.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Алексєєва В.В. планувала проведення рекламної кампанії на 13 площах зупиночних комплексів на загальну суму 1 575 000,00 грн. без ПДВ (1890000,00 грн. з ПДВ).
Відповідно до Адресної програми від 01.04.2021, яка є Додатком № 4 до Договору № 7-010421 від 01.04.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.01.2024 по 31.12.2024.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Алєксєєва В.В. планувала проведення рекламної кампанії на 13 площах зупиночних комплексів на загальну суму 1 968 750,00 грн. без ПДВ (2362500,00 грн. з ПДВ).
Відповідно до Адресної програми від 09.04.2021, яка є Додатком № 5 до Договору № 7-010421 від 01.04.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.06.2021 по 31.12.2021.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Алексєєва В.В. планувала проведення рекламної кампанії на 45 площах зупиночних комплексів на загальну суму 1 932 000,00 грн. без ПДВ (2318400,00 грн. з ПДВ).
Відповідно до Адресної програми від 09.04.2021, яка є Додатком № 6 до Договору № 7-010421 від 01.04.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.01.2022 по 31.12.2022.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Алексєєва В.В. планувала проведення рекламної кампанії на 45 площах зупиночних комплексів на загальну суму 4 140 000,00 грн. без ПДВ (4968000,00 грн. з ПДВ).
Відповідно до Адресної програми від 09.04.2021, яка є Додатком № 7 до Договору № 7-010421 від 01.04.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Алексєєва В.В. планувала проведення рекламної кампанії на 45 площах зупиночних комплексів на загальну суму 5 175 000,00 грн. без ПДВ (6210000,00 грн. з ПДВ).
Відповідно до Адресної програми від 09.04.2021, яка є Додатком № 8 до Договору № 7-010421 від 01.04.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.01.2024 по 31.12.2024.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Алексєєва В.В. планувала проведення рекламної кампанії на 45 площах зупиночних комплексів на 6 468 750,00 грн. без ПДВ (7 762 500,00 грн. з ПДВ).
Відповідно, загальна сума рекламної кампанії ФОП Алєксєєвої В.В. складає 23 053 500,00 грн. без ПДВ (27 664 200,00 грн. з ПДВ).
Між ТОВ "Сілл РТ", як Виконавцем, та Фізичною особою-підприємцем Старостенком Валерієм Анатолійовичем, як із Замовником, укладено договір на проведення рекламних кампаній № 6-290321 від 29.03.2021.
Відповідно до Адресної програми від 29.03.2021, яка є Додатком № 1 до Договору № 6-290321 від 29.03.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.06.2021 по 31.12.2021.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Старостенко В.А. планував проведення рекламної кампанії на 5 площах зупиночних комплексів на загальну суму 420 000,00 грн. без ПДВ (504000,00 грн. з ПДВ).
Відповідно до Адресної програми від 29.03.2021, яка є Додатком № 2 до Договору № 6-290321 від 29.03.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.01.2022 по 31.12.2022.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Старостенко В.А. планував проведення рекламної кампанії на 11 площах зупиночних комплексів на загальну суму 1 440 000,00 грн. без ПДВ (1728000,00 грн. з ПД3).
Відповідно до Адресної програми від 29.03.2021, яка є Додатком № 3 до Договору № 6-290321 від 29.03.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Старостенко В.А. планував проведення рекламної кампанії на 14 площах зупиночних комплексів на загальну суму 2 137 500,00 грн. без ПДВ (2565000,00 грн. з ПДВ).
Відповідно до Адресної програми від 29.03.2021, яка є Додатком № 4 до Договору № 6-290321 від 29.03.2021, термін проведення рекламної кампанії - з 01.01.2024 по 31.12.2024.
Згідно з цією Адресною програмою ФОП Старостенко В.А. планував проведення рекламної кампанії на 14 площах зупиночних комплексів на загальну суму 2 671 875,00 грн. без ПДВ (3206250,00 грн. з ПДВ).
Відповідно, загальна сума рекламної кампанії ФОП Старостенка В.А. складає 6 669 375,00 грн. без ПДВ (8 003 250,00 грн. з ПДВ).
Враховуючи викладене, за умовами вищеперелічених договорів на проведення рекламних кампаній ТОВ "Сілл РТ" мало б можливість одержати від своїх контрагентів дохід у загальному розмірі 59 957 250 грн. без ПДВ.
Для визначення розміру саме неотриманого прибутку, від вказаної суми доходу слід відняти розмір витрат, які позивач мав би здійснити за звичайних обставин для отримання цього доходу.
Так, у пунктах 2.3. укладених ТОВ "Сілл РТ" договорів на проведення рекламних кампаній зазначено, що друк рекламних матеріалів, монтаж (поклейка) та ротація рекламних матеріалів здійснюється на підставі окремого (их) договору (ів) та не входить у вартість рекламної кампанії.
При цьому, до витрат, які мають бути понесені ТОВ "Сілл РТ" з метою виконання своїх зобов'язань за укладеними договорами на проведення рекламних кампаній, відноситься плата за договором про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах.
За договором про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах № 1 від 01.04.2020 позивач мав сплачувати Комунальному підприємству "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради щомісячний платіж за 1 зупиночний комплекс (рекламне місце) у розмірі 250 грн. без ПДВ (300 грн. з ПДВ).
Тобто, маючи 54 погодження, ТОВ "Сілл РТ" мало нести щомісячні витрати з тимчасового користування місцями розташування реклами у розмірі 16 200 грн. з ПДВ.
У рекламних кампаніях ТОВ "Сілл РТ" мало бути задіяно 52 рекламних місця.
Відповідно, розмір щомісячних витрат ТОВ "Сілл РТ", пов'язаних з виконанням договорів на проведення рекламних кампаній, мав складати 300 грн. х 52 = 15 600 грн.
Як вбачається з умов договорів на проведення рекламних кампаній, початок виконання ТОВ "Сілл РТ" своїх договірних зобов'язань мав відбутись у квітні 2021 року.
Однак, 29.04.2021 погодження на розміщення реклами ТОВ "Сілл РТ" були анульовані.
З 29.04.2021 до 15.08.2022 між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (розповсюджувач реклами) був відсутній укладений договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах. (Тільки рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2022 у справі № 904/9036/21, визнано укладеним між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (розповсюджувач реклами) договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах № б/н.).
За період з 01.04.2021 по 14.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" мало сплатити плату за тимчасове користування місцями розташування реклами у загальному розмірі 256 645,16 грн.
Однак, внаслідок відсутності чинного договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах та фактичної неможливості використання таких комплексів, позивачем відповідні витрати понесені не були.
А отже, витрати у розмірі 256 645,16 грн. на тимчасове користування місцями розташування реклами за період з 01.04.2021 по 14.08.2022 мають бути відняті від очікуваної суми загального доходу товариства - 59 957 250 грн.
Оскільки ТОВ "Сілл РТ" повинно було зареєструвати податкові накладні з податку на додатну вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не виконало цього, витрати, що мав здійснити позивач, у розмірі 256 645,16 грн. обліковуються без урахування такого податку.
Щодо витрат на тимчасове користування місцями розташування реклами за період з 15.08.2022 слід зазначити, що, відповідачем-2 здійснюється нарахування та, не виключно, стягнення у примусовому порядку (справа № 904/413/23) з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" плати за тимчасове користування спірними місцями розташування реклами починаючи з 15.08.2022.
Разом з цим, як було встановлено судом під час розгляду цієї справи, позивач не міг використовувати надані йому відповідно до погоджень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради 54 рекламних місця через зайняття таких місць рекламою, розміщеною іншим суб'єктом господарювання - Приватним підприємством "Віко". Тобто, з причин, що не залежать від позивача, внаслідок неправомірних дій Виконавчого комітету Дніпровської міської ради.
А отже, витрати позивача на тимчасове користування спірними місцями розташування реклами починаючи з 15.08.2022 мають бути включені в загальну суму збитків позивача.
Відповідно, збитки у вигляді упущеної вигоди (недоотриманого прибутку) ТОВ "Сілл РТ" становлять 59 700 604,84 грн. (59 957 250 грн. - 256 645,16 грн. = 59 700 604,84 грн.).
Відповідно до умов п. 7.1.4. Договорів на проведення рекламної кампанії - у разі відмови Виконавця надати послуги з розміщення рекламної кампанії замовнику з будь-яких причин, Виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 35 % від вартості непроведеної рекламної кампанії, узгодженої Сторонами у відповідній Адресній програмі.
В матеріали справи позивач надав листування, яке здійснювалося ними з усіма контрагентами. Зміст цих листів є майже аналогічним як з боку позивача, так і з боку контрагентів.
Так, позивач у першому листі повідомляв контрагента про прийняття Виконкомом незаконного рішення про анулювання погоджень на розміщення реклами, яке позивач має намір оскаржити, проте наразі він не має можливості виконати умови договору на проведення рекламних кампаній.
У відповідь контрагенти посилаються на обов'язкове виконання умов укладеного договору на проведення рекламних кампаній або сплату штрафних санкцій у розмірі 35% від вартості всієї рекламної кампанії.
Позивач в другому листі на адресу контрагента зазначав, що ним оскаржується рішення щодо анулювання погоджень на розміщення реклами, проте не має інформації щодо того, коли він може виконати умови договору; просить зменшити період нарахування штрафних санкцій до трьох місяців.
У відповідь на цей лист контрагенти не погоджуються з запропонованим позивачем зменшенням; попереджають про звернення до суду з відповідними вимогами.
Після здійснених позивачем часткових оплат штрафних санкцій контрагенти зазначали про необхідність оплати штрафів у повному обсязі.
В свою чергу позивач повідомив контрагентів, що не зважаючи на скасування незаконного рішення Виконкому про анулювання погоджень, фактично розмістити рекламу на вказаних місцях немає можливості. У зв'язку з погіршенням фінансового стану спричиненого війною у позивача відсутня можливість сплатити штрафи у повному обсязі; позивач просив не подавати до суду для примусового стягнення, оскільки судові витрати додатково збільшать борг.
У зв'язку із невиконанням ТОВ "Сілл РТ" своїх зобов'язань перед ФОП Погуляєм С.П., ТОВ "Сілл РТ" за зрив рекламної кампанії за всі періоди було зобов'язане сплатити замовнику штраф у розмірі 672 840,00 грн. (35 % від суми адресної програми - 1 922 400,00 грн. з ПДВ).
Вказаний штраф був фактично сплачений ТОВ "Сілл РТ", що підтверджується платіжною інструкцією від 15.03.2024 № 1.
У зв'язку із невиконанням ТОВ "Сілл РТ" своїх зобов'язань перед ФОП Богданом А.В., ТОВ "Сілл РТ" за зрив рекламної кампанії за всі періоди було зобов'язане сплатити замовнику штраф у розмірі 3 647 700,00 грн. (35 % від суми адресної програми - 10 422 000,00 грн. з ПДВ).
Вказаний штраф був частково сплачений ТОВ "Сілл РТ", що підтверджується платіжними інструкціями від 15.03.2024 № 2 на суму 264 600,00 грн., від 15.03.2024 № 3 на суму 137 000,00 грн., від 22.03.2024 № 7 на суму 694 600,00 грн.
У зв'язку з невиконанням ТОВ "Сілл РТ" своїх зобов'язань перед ФОП Жидіком О.В., ТОВ "Сілл РТ" за зрив рекламної кампанії за всі періоди було зобов'язане сплатити замовнику штраф у розмірі 8 377 897,50 грн. (35 % від суми адресної програми - 23 936 850,00 грн. з ПДВ).
Вказаний штраф був частково сплачений ТОВ "Сілл РТ", що підтверджується платіжними інструкціями від 15.03.2024 № 6 на суму 761 260,00 грн., від 22.03.2024 № 9 на суму 902 500,00 грн., від 22.03.2024 № 10 на суму 266 900,00 грн., від 28.03.2024 № 11 на суму 1 025 300,00 грн.
У зв'язку із невиконанням ТОВ "Сілл РТ" своїх зобов'язань перед ФОП Алексєєвою В.В., ТОВ "Сілл РТ" за зрив рекламної кампанії за всі періоди було зобов'язане сплатити замовнику штраф у розмірі 9 682 470,00 грн. (35 % від суми адресної програми - 27 664 200,00 грн. з ПДВ).
Вказаний штраф був частково сплачений ТОВ "Сілл РТ", що підтверджується платіжними інструкціями від 28.03.2024 № 12 на суму 35 280,00 грн., від 28.03.2024 № 13 на суму 718 200,00 грн.
У зв'язку із невиконанням ТОВ "Сілл РТ" своїх зобов'язань перед ФОП Старостенко В.А., ТОВ "Сілл РТ" за зрив рекламної кампанії за всі періоди було зобов'язане сплатити замовнику штраф у розмірі 2 801 137,50 грн. (35 % від суми адресної програми - 8 003 250,00 грн. з ПДВ).
Вказаний штраф був частково сплачений ТОВ "Сілл РТ", що підтверджується платіжними інструкціями від 15.03.2024 № 4 на суму 176 400,00 грн., від 15.03.2024 № 5 на суму 237 800,00 грн., від 22.03.2024 № 8 на суму 370 000,00 грн.
Отже, в результаті невиконання договірних зобов'язань з проведення рекламних кампаній, ТОВ "Сілл РТ" зазначає, що зобов'язаний сплатити своїм контрагентам штрафи у загальному розмірі 25 182 045,00 грн. Доказів реальної оплати штрафних санкцій у зазначеному розмірі позивач не надає.
Для підтвердження розміру збитків ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2024р. у справі № 904/2302/24 призначено проведення судової економічної експертизи.
За результатами призначеної судом експертизи Державним підприємством "Центр судової експертизи та експертних досліджень" було надано до суду висновок експертів № 003-ШЛД/24 від 04.10.2024 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи за матеріалами справи № 904/2302/24.
Вказаним висновком судової експертизи підтверджено розрахунок витрат, наведений у позовній заяві від 20.05.2024 та зроблено висновок, що розмір неотриманого доходу (упущеної вигоди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" за період з 29.04.2021 по 31.12.2024, відповідно укладених договорів від 05.04.2021 № 1-050421; від 11.02.2021 № 18-110221; від 12.04.2021 № 2-120421; від 01.04.2021 № 7-010421 та від 29.03.2021 № 6-290321, у зв'язку із прийняттям виконавчим комітетом міської ради рішення від 29.04.2021 № 442 "Про анулювання (скасування) погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності" та подальшої неможливості розміщувати рекламу на зупиночних комплексах, розташованих за адресами згідно переліку, за виключенням витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" на отримання доходів, які воно понесло би, як би не було унеможливлене розміщувати рекламу за вищевказаним переліком адрес (зокрема, але не виключно, за виключенням виробничих витрат, транспортних витрат, амортизаційних витрат тощо) складає 59 700 604,84 грн.; розмір матеріальної шкоди (збитків), нанесених Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" за період з 29.04.2021 по 31.12.2024 у вигляді необхідності сплати штрафних санкцій на підставі Договорів на проведення рекламних кампаній від 05.04.2021 № 1-050421; від 11.02.2021 № 18-110221; від 12.04.2021 № 2-120421; від 01.04.2021 № 7-010421 та від 29.03.2021 № 6-290321, у зв'язку із прийняттям виконавчим комітетом міської ради рішення від 29.04.2021 № 442 "Про анулювання (скасування) погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності" та подальшої неможливості розміщувати рекламу на зупиночних комплексах, розташованих за адресами згідно переліку, складає 25 182 045,00 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що допущені судовим експертом технічні помилки у висновку, за умови їх подальшого виправлення експертами шляхом подання до суду відповідних клопотань, жодним чином не перешкоджають прийняття судом такого висновку експертизи у якості належного та допустимого доказу.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заперечення відповідачів про залучення висновку експертів № 003-ШЛД/24 від 04.10.2024 до матеріалів справи № 904/2302/24 у якості доказу зводяться до формальних підстав. При цьому, відповідачі фактично не заперечували проти заявленого до стягнення розміру збитків. Відповідачі не довели належними та допустимими доказами факту існування у позивача збитків у іншому (меншому) розмірі. Реалізуючи принцип змагальності сторін, відповідачі задля спростування заявлених позивачем сум до стягнення також не ініціювали проведення у справі іншої (додаткової, повторної тощо) судової експертизи. Не було надано відповідачами до суду і власного контррозрахунку сум збитків.
Як зазначено вище, для стягнення збитків спричинених незаконним рішення необхідно встановити протиправну поведінку, розмір збитків та причинний зв'язок між ними.
Вказаний склад правопорушення є доведеним для задоволення вимог про стягнення упущеної вигоди (неотриманого доходу) у сумі 59 700 604,84 грн.
Так, протиправні поведінка Виконавчого комітету Дніпровської міської ради полягала у винесенні неправомірного рішення від 29.04.2021 № 442 "Про анулювання (скасування) погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності" (встановлено постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі № 160/7358/21); видачі нових погоджень на розміщення реклами ПП "Віко" на ті самі рекламні місця, що надані позивачу.
Розмір збитків в частині упущеної вигоди підтверджено вищевикладеними обставинами, а також висновками судової експертизи; вказані збитки мають безпосередній зв'язок з протиправною поведінкою Виконкому - позивач тривалий час не має можливості поновити своє порушене право та користуватися місцями розміщення реклами на зупиночних комплексах, вимушений був звертатись до суду з позовами, направленими на відновлення свого права на тимчасове користування місцями розміщення реклами.
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 59 700 604,84 грн.
При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи відповідачів та третьої особи щодо фактичного стягнення збитків з Дніпровської міської ради.
Судом ухвалено рішення про стягнення з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ТОВ "Сілл РТ" збитків, нанесених Виконкомом.
Так, в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (зі змінами) (далі - Порядок № 845).
Пунктом 2 Порядку № 845 встановлено, що безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
При цьому, боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.
Згідно з п. 41 Порядку № 845 орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної: фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування; органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності.
За змістом ч. 2 п. 43 № 845 Порядку орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевого бюджету за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених рішенням про місцевий бюджет на зазначену мету.
Відповідно до Бюджетної програми "Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпровською міською радою та її виконавчими органами" на 2024 рік, затвердженої рішенням Дніпровської міської ради від 21.02.2024 № 68/47, головними розпорядниками бюджетних коштів з виконання заходів Програми визначено Дніпровську міську раду та її виконавчі органи зі статусом юридичних осіб згідно з рішенням міської ради від 10.02.2021 № 6/3 "Про затвердження структури виконавчих органів Дніпровської міської ради, загальної чисельності працівників Дніпровської міської ради та її виконавчих органів" (зі змінами) та комунальні підприємства міської ради, визначені Переліком комунальних підприємств Дніпровської міської ради відповідно до їх підпорядкованості виконавчим органам Дніпровської міської ради, затвердженим рішенням міської ради від 24.05.2023 № 92/37 (зі змінами), які є одержувачами бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства.
Дніпровська міська рада є засновником виконавчого органу - Виконавчого комітету Дніпровської міської ради. Проте, Виконком не є розпорядником коштів місцевого бюджету та не має власних рахунків, що підтверджено листом Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області від 03.11.2022 № 04-13-06/13775.
В розділі 6 Бюджетної програми визначено, що обсяг фінансування заходів Програми становитиме 600,00 тис. грн на Дніпровську міську раду, 1 054,00 тис. грн - на виконавчі органи зі статусом юридичної особи згідно з рішенням міської ради від 10.02.2021 № 6/3 "Про затвердження структури виконавчих органів Дніпровської міської ради, загальної чисельності працівників Дніпровської міської ради та її виконавчих органів" (зі змінами) в рівних частинах пропорційно до їх кількості.
Тобто обсяги Бюджетної програми є значно меншими, ніж сума присуджених позивачу збитків.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції вірно встановив, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є стягнення спірних збитків саме з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.
Водночас, апеляційний суд не погоджується з наявністю підстав для стягнення збитків у вигляді необхідності сплати штрафних санкцій за невиконання договорів у загальному розмірі 25 182 045,00 грн.
Так, згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Позивачем не заперечується, що сплата штрафних санкцій була здійснена ним добровільно в позасудовому порядку, не зважаючи на ті обставини, що невиконання зобов'язань було спричинено незалежними та непередбачуваними для позивача обставинами.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, який був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи судом першої інстанції, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Позивач не скористався ні правом на доведення відсутності своєї вини у невиконанні зобов'язання, ні правом на зменшення штрафних санкцій.
Проте, відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Так, потерпілий, діючи добросовісно і розумно, має обов'язок сприяти зменшенню завданих іншою особою збитків.
Крім того, відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
З матеріалів справи вбачається, що будь-які дії, спрямовані на зміну або розірвання договорів в судовому порядку позивачем не вчинялось.
Водночас, у справі, яка розглядається, позивач не лише не здійснив розумних заходів для зменшення розміру збитків, але і добровільно здійснив оплату штрафних санкцій у значному розмірі, маючи можливість її уникнути; не скористався жодним правом, наданим йому законодавством для звільнення від відповідальності чи значного зменшення її розміру.
Листування позивача з контрагентами щодо можливості зменшення штрафних санкцій мало формальний характер; відмова контрагентів у такому добровільному зменшенні штрафних санкцій ніяк не заперечена позивачем.
Підписання позивачем договорів на умовах, які передбачають покладення на нього штрафних санкцій у великих розмірах в незалежності від його вини; добровільна сплата позивачем таких штрафних санкцій поза межами судових справ; бездіяльність позивача щодо внесення змін до договорів або розірвання їх внаслідок істотної зміни обставин - все це свідчить про те, що позивач не вчиняв жодних реальних дій, спрямованих на зменшення їх витрат, а самі витрати були необґрунтованими.
За викладеного апеляційний суд приходить до висновку про відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між незаконними рішеннями Виконкому щодо анулювання погоджень на розміщення реклами та витратами позивача, які він поніс чи має понести внаслідок сплати ним штрафних санкцій своїм контрагентам, що є підставою для відмови у вказаній частині позовних вимог.
Суд першої інстанції вищенаведеного не врахував та дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача-1 на користь позивача збитків у розмірі 25 182 045,00 грн.
Отже, у вищенаведеній частині доводи апеляційної скарги відповідача-1 знайшли своє підтвердження.
Разом з цим, апеляційний суд відхиляє решту доводів відповідачів та третьої особи, наведених під час апеляційного перегляду справи, зокрема щодо процесуальних порушень суду першої інстанції у зв'язку з відмовою у задоволенні заяви Виконкому про відвід судді та необхідності застосування позовної давності, оскільки обставини на які посилається вказана сторона свідчать про незгоду з процесуальними діями та рішеннями суду, що не є підставою для відводу судді, а позовна давність до вимог позивача про стягнення збитків відповідачами не заявлялася.
Відхиляє колегія суддів і доводи щодо необхідності застосування позовної давності у справі, оскільки її заявлено не стороною у справі, а третьою особою.
Щодо усного клопотання ПП "Віко" у суді першої інстанції щодо порушення термінів позовної давності позивачем при заявлені позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій за невиконання договорів, суд зазначає, що предметом позовних вимог є стягнення збитків заявлених до Виконкому, а не штрафних санкцій.
Крім цього, позов у справі пред'явлено у період, коли строки позовної давності були продовжені на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби та у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану (п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
У рішенні ЄСПЛ "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, №303-A, п. 29).
Колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Як зазначалося вище, разом з апеляційною скаргою 10.01.2025 відповідач-1 подав клопотання про призначення у цій справі судово-технічної експертизи документів із метою встановлення давності їх виготовлення, а саме договорів на проведення рекламних кампаній, додатків до них (адресних програм) та елементів на них (печаток, рукописного тексту).
Також відповідач-1 подав клопотання про витребування доказів де просить витребувати у Державного підприємства "Центр судової експертизи та експертних досліджень" в оригіналі для огляду та завірені належним чином копії для долучення до матеріалів справи наступні документи:
договір № ШЛД/24/24-К від 05.02.2024, що укладений між Державного підприємства "Центр судової експертизи та експертних досліджень" та судовим експертом Шульгою Людмилою Дмитрівною (РНОКПП НОМЕР_1 );
договір №ШЛД/32/24-К від 01.05.2024, що укладений між Державного підприємства "Центр судової експертизи та експертних досліджень" та судовим експертом Барановою Юлією Геннадїївною (РНОКПП НОМЕР_2 );
наказ або інший розпорядчий документ, яким створено комісію у складі: голова комісії - Шульга Людмила Дмитрівна, свідоцтво № 1148. та член комісії - Баранова Юлія Геннадіївна, свідоцтво № 66-21П. для проведення експертизи на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2024 у справі № 904/2302/24.
У вказану дату відповідачем-1 було подано і клопотання про долучення доказів - листа Державного підприємства "Центр судової експертизи та експертних досліджень" від 11.12.2024 № 1289-2024 де він просить визнати причини подання доказу разом з апеляційного скаргою поважними.
Позивач подав заперечення на клопотання відповідача-1 щодо призначення у цій справі судово-технічної експертизи документів, витребування доказів, долучення поданих доказів.
Щодо клопотання про призначення експертизи для підтвердження або спростування реальності правочинів, які позивачем надано до матеріалів справи задля підтвердження заявлених сум збитків позивач зазначає, що Виконком у своєму клопотанні жодним допустимим доказом, не підтверджує того факту, що ним здійснено дії на спростування презумпції правочинів. Договори на проведення рекламних кампаній, які укладені позивачем із своїми клієнтами, про проведення експертизи, оригінали яких і просить витребувати Виконком, не є предметом розгляду даної справи, вони не оскаржуються а ні позивачем, а ні відповідачами, а ні клієнтами позивача в рамках справи № 904/2302/24.
Позивач також подав заперечення на клопотання відповідач-1 про витребування доказів, посилається на несвоєчасність його подання, що сприяє затягуванню розгляду справи. У своєму клопотанні про витребування доказів виконком не зазначає обставин, які можуть підтвердити витребувані докази. Обсяг повноважень та трудові відносини (чи будь-яких відносин) експертів з експертною установою не є предметом розгляду цієї справи. При цьому, виконкомом не здійснено жодних заходів задля отримання доказів. Лист, на який посилається виконком від 27.11.2024 на адресу Державного підприємства "Центр судової експертизи та експертних досліджень" було скеровано Дніпровською міською радою, а не виконкомом. Експертна установа мала можливість залучити для проведення експертизи, призначеної відповідно до ухвали від 07.08.2024 експертів, які не є її працівниками. Означений дозвіл визначено як статутом підприємства так і чинним законодавством. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.
Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Виконкому про витребування додаткових доказів, у задоволенні якого було відмовлено в судовому засіданні 28.10.2025р. шляхом постановлення усної ухвали, зокрема з наступних підстав.
Відповідно до Статуту Державного підприємства "Центр судової експертизи та експертних досліджень" (у вільному доступі за посиланням https://dsa.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/dsa/dod_n_40_24.pdf), підприємство є державним комерційним підприємством, яке засноване на державній власності та належить до сфери управління Державної судової адміністрації України.
Статтею 10 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що до проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
Враховуючи положення ст. 7 Закону України "Про судову експертизу", Державне підприємство "Центр судової експертизи та експертних досліджень" не є державною спеціалізованою установою, та мало можливість залучити для проведення експертизи, експертів, які не є його працівниками. У висновку експертизи наявне посилання на відповідні договори з найнятими для проведення експертизи експертами.
При цьому, не є предметом дослідження у цій справі та не мають вирішального значення для встановлення фактів, викладених у цьому висновку, обставини трудових відносин між експертами Шульгою Л.Д. і Барановою Ю.Г. та Державним підприємством "Центр судової експертизи та експертних досліджень".
В експертному висновку вказано, що експерти повідомлені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відносно проведення саме комісійної експертизи суд зазначає, що відповідно до п. 1.2.13. розділу I Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи.
Також, згідно п. 4.15. розділу IV Інструкції, якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої установи і працює на професійній основі самостійно, він засвідчує наданий ним висновок своїм підписом і печаткою із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків).
Відмовлено апеляційним судом в судовому засіданні 28.10.2025р. і у задоволенні клопотання про призначення у справі судово-технічної експертизи документів із метою встановлення давності їх виготовлення.
Так, зі змісту клопотання про призначення експертизи, поданого Виконкомом як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції вбачається, що Виконкомом пропонує провести експертизу саме для підтвердження або спростування реальності правочинів, які позивачем надано до матеріалів справи задля доведення заявлених сум збитків.
У свою чергу, договори на проведення рекламних кампаній, які укладені позивачем із своїми клієнтами, не є предметом розгляду даної справи, вони не оскаржуються, ні відповідачами, ні сторонами таких договорів, а отже їх правомірність презюмується.
За викладеного безпідставними є і доводи Виконкому про помилкове не призначення у справі судово-технічної експертизи документів судом першої інстанції.
Клопотання про долучення доказів - листа Державного підприємства "Центр судової експертизи та експертних досліджень" від 11.12.2024 № 1289-2024 апеляційним судом в судовому засіданні його задоволено, поновлено строк на подання вказаного доказу та долучено його до матеріалів справи.
Щодо оскарження додаткового рішення від 23.12.2024 у справі, апеляційний суд зазначає наступне.
Право на професійну правничу допомогу та вільний вибір захисника гарантується ст. 59 Конституції України, також це право продубльовано у господарському процесуальному законодавстві. Однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
02.08.2024 представником позивача подано до Господарського суду Дніпропетровської області клопотання про стягнення судових витрат, в якому зазначено, що до закінчення судових дебатів ТОВ "Сілл РТ" не має можливості надати докази фактично понесених ним судових витрат, сплачених за надання професійної правничої допомоги, проведені експертизи тощо, так як не має можливості розрахувати кількість судових засідань та кількість процесуальних документів, які представниками ТОВ "Сілл РТ" буде підготовлено; докази всіх фактично понесених судових витрат ТОВ "Сілл РТ" зможе надати після ухвалення судом рішення.
В подальшому від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/2302/24 та стягнення з:
- бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області витрат на правничу допомогу у розмірі 35 100 грн. та витрат на проведення експертизи у розмірі 79 968,77 грн.;
- Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради витрат на правничу допомогу у розмірі 23 600 грн.;
- Приватного підприємства "Віко" витрат на правничу допомогу у розмірі 22 600 грн.
На підтвердження надання Адвокатським бюро "Сергія Сергійовича Герасимчука" Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" адвокатських послуг при розгляді справи № 904/2302/24, позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 312 від 10.04.2024; акти здачі - приймання робіт № 51 від 24.04.2024, № 106 від 28.06.2024, № 139 від 31.07.2024, № 170 від 30.08.2024, № 202 від 31.10.2024, № 217 від 30.11.2024; рахунки на оплату № 1 від 10.04.2024, № 2 від 19.06.2024, № 4 від 29.07.2024, № 3 від 10.07.2024, № 5 від 07.08.2024, № 6 від 31.10.2024; платіжні інструкції № 27 від 19.04.2024, № 04 від 27.06.2024, № 42 від 31.07.2024, № 43 від 31.07.2024, № 03 від 28.08.2024, № 99841 від 01.11.2024, № 9621 від 02.12.2024, № 963 від 02.12.2024, № 9363221 від 02.12.2024, № 963123 від 02.12.2024.
На підтвердження надання адвокатом Крюковою Д.О. Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" адвокатських послуг при розгляді справи № 904/2302/24, позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 05 від 04.05.2024 з додатковими угодами; акт приймання - передачі послуг від 11.12.2024, детальний опис робіт від 11.12.2024, рахунок-фактуру № 1 від 11.12.2024, платіжну інструкцію від 11.12.2024 №95565.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, проте виходячи з поданих доказів неможливо чітко виокремити обсяг робіт, оплата за який має бути покладена на кожного з відповідачів, тому понесені позивачем витрати на правову допомогу у загальному розмірі 81 300 грн. слід покласти на відповідачів-1,2,3 порівну; на відповідача-4 такі витрати не покладено з огляду на відсутність порушення ним охоронюваних законом прав та інтересів позивача.
Так, суд першої інстанції поділив порівну між відповідачами1,2,3 загальну суму витрат у розмірі 81 300 грн. (по 27 100, 00 грн.), а з відповідачів-2,3 стягнув їх розмір не виходячи за межі визначених позивачем вимог - 23 600 грн. та 22 600 грн відповідно.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами апеляційного перегляду підлягає скасуванню лише частково сума стягнення за однією із п'яти позовних вимог. Позовні вимоги у справі заявлені як майнові, так і немайнові, а тому суд не має можливості встановити, який обсяг правової допомоги надано за кожною з таких вимог. Виходячи з вказаного, загальну суму правової допомоги слід поділити на 5 заявлених позовних вимог (81 300 грн./5 =16 260, 00 грн.), та за вимогою щодо стягнення збитків здійснити пропорційний розподіл від суми 16 260, 00 грн. Після пропорційного розподілу за майновою вимогою, загальна сума витрат на правничу допомогу складатиме 76 476,16 грн., яка має бути покладена на відповідачів-1,2,3 порівну по 25 492,05 грн. Відповідно, з Виконкому (бюджету Дніпровської міської територіальної громади) такі витрати підлягають стягненню у розмірі 25 492,05 грн., а з відповідача-2 у розмірі 23 600 грн., відповідача-3 у розмірі 22 600 грн. - не виходячи за межі вимог позивача.
Заперечень щодо неспівмірності чи завищеності розміру стягнутих витрат на правничу допомогу апелянти не наводять.
Витрати на проведення експертизи судом підставно стягнуто з Виконкому (бюджету Дніпровської міської територіальної громади), оскільки експертиза у справі пов'язана із позовною вимогою до відповідача-1 про стягнення збитків. Проте, за результатами апеляційного перегляду основного рішення, витрати на експертизу слід розподілити пропорційно до задоволених вимог за такою позовною вимогою, що складатиме 56 244,52 грн.
ПП "Віко" не зазначає самостійних підстав для скасування додаткового рішення від 23.12.2024; тобто вважає необхідним скасувати таке додаткове рішення як наслідок вимоги про скасування основного рішення. Проте, вище встановлено відсутність підстав для скасування основного рішення в оскаржуваній ПП "Віко" частині.
Отже, додаткове рішення від 23.12.2024р. підлягає зміні у зв'язку з необхідністю розподілу судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.
Щодо додаткового рішення від 24.12.2024р. у справі № 904/2302/24 його також необхідно змінити, здійснивши розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за подання до господарського суду позовної заяви із майновою вимогою про стягнення збитків.
Керуючись ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовна вимога про стягнення збитків була звернена саме до відповідача-1, витрати зі сплати судового збору у розмірі, які мав би понести позивач при зверненні до суду з цією вимогою, мають бути стягнуті з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради в дохід Державного бюджету України пропорційно до задоволеної вимоги у сумі 745 390,27 грн.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За викладеного, доводи апеляційної скарги ПП "Віко" повністю спростовуються, тоді як доводи Виконкому знайшли своє часткове підтвердження в частині оскарження стягнення збитків у сумі 25 182 045,00 грн., а отже рішення від 09.12.2024р. підлягає скасуванню в частині задоволення позовної вимоги про стягнення збитків у вигляді сплати штрафних санкцій за невиконання договорів у розмірі 25 182 045,00 грн.; додаткові рішення від 23.12.2024р. та від 24.12.2024р. у справі слід змінити здійснивши розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з результату розгляду апеляційної скарги ПП "Віко", витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести на останнього.
Відповідно до частини третьої статті 129 ГПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Можливість застосування вказаної норми до спірних відносин у суді апеляційної інстанції підтверджується, зокрема, додатковою постановою ОП КГС ВС від 21.10.2022 у справі № 910/9095/18, додатковою постановою КГС ВС від 07.12.2022 у справі № 910/5137/21, постановами КГС ВС від 10.01.2024 у справі № 916/327/21, від 01.02.2023 у справі № 910/14431/18.
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги Виконкому та звільнення позивача від сплати судового збору в частині вимоги про стягнення збитків, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід стягнути пропорційно до задоволених вимог з Державного бюджету України на користь Дніпровської міської ради (яка сплачувала судовий збір за Виконком) у сумі 377 291,68 грн.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Віко" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024р. та додаткове рішення від 23.12.2024р. у справі № 904/2302/24 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024р. та додаткові рішення від 23.12.2024р. та від 24.12.2024р. у справі № 904/2302/24 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024р. у справі № 904/2302/24 - скасувати в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" збитків у вигляді сплати штрафних санкцій за невиконання договорів у розмірі 25 182 045,00 грн.
Ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги.
В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024р. у справі № 904/2302/24 - залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024р. у справі № 904/2302/24 змінити, здійснивши розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.
Викласти другий абзац резолютивної частини додаткового рішення від 23.12.2024р. у наступній редакції:
"Стягнути з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (код 37988155, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. 93-ї Холодноярської бригади, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (код 42526994, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 15 А) витрати на правову допомогу у розмірі 25 492,05 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 56 244,52 грн."
В решті додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024р. у справі № 904/2302/24 - залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024р. у справі № 904/2302/24 змінити, здійснивши розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.
Викласти перший абзац резолютивної частини додаткового рішення від 24.12.2024р. у наступній редакції:
"Стягнути з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код: 04052092; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) суму судового збору у розмірі 745 390,27 грн."
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги Приватним підприємством "Віко" залишити за останнім.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Дніпровської міської ради витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 904/2302/24 у сумі 377 291,68 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена та підписана 17.11.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов