79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" листопада 2025 р. Справа №907/559/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
без виклику учасників процесу
розглянувши апеляційну скаргу Карпатського біосферного заповідника від 03.05.2025 (вх. № 01-05/1344/25 від 05.05.2025)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2025 (суддя Л.І. Пригара, повний текст рішення складено та підписано 14.04.2025)
у справі № 907/559/24
за позовом: Карпатського біосферного заповідника, м. Рахів Закарпатської області
до відповідача: Тарасюка Миколи Володимировича, м. Глухів Сумської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Західний офіс Держаудитслужби, м. Львів в особі його відокремленого підрозділу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області
про: стягнення 292 451,25 грн збитків,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Закарпатської області подано позов Карпатського біосферного заповідника ( далі - позивач) до Тарасюка Миколи Володимировича (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення 292 451,25 грн збитків.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач, будучи керівником Карпатського біосферного заповідника, всупереч вимог Закону України «Про товарні біржі», Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» та постанови Кабінету Міністрів України №1433 від 30.12.2021 «Про затвердження переліку видів продукції, торгівля якими здійснюється виключно на організованих товарних ринках», реалізував лісопродукцію ФОП Зубач В.І. на підставі Договору купівлі продажу №239 від 08.11.2021 та Додаткових угод до нього без проведення аукціонних торгів за заниженими цінами, що встановлено Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області за наслідками ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Карпатського біосферного заповідника за період із 01.01.2019 по 31.03.2023 ( акт №13-07-07/01 від 30.06.2023).
Ухвалою Господарський суд Закарпатської області від 19.02.2025 залучено до участі у даній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Західний офіс Держаудитслужби в особі його відокремленого підрозділу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області ( далі - Західний офіс Держаудитслужби, третя особа).
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2025 у справі №907/559/24 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що сам лише складений Західним офісом Держаудитслужби акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Карпатського біосферного заповідника не є підставою для стягнення з відповідача визначеної у вказаному документі суми та не звільняє позивача від процесуального обов'язку доводити свої вимоги. Однак, стверджуючи про заподіяння відповідачем збитків на суму 292 451,25 грн, позивач належними й допустимими доказами не довів наявності протиправної поведінки останнього (в частині продажу лісоматеріалів за заниженими цінами), факту порушення відповідачем зобов'язань за Договором №239 від 08.11.2021 (із змінами до нього), його вини, а також дійсного розміру завданих збитків.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
Карпатський біосферний заповідник подав апеляційну скаргу від 03.05.2025, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2025 у справі №907/559/24 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги апелянта обґрунтовані неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що Тарасюк М.В. всупереч законодавчих вимог щодо реалізації деревини (лісоматеріалів) на організованих товарних ринках не розірвав в односторонньому порядку укладений з ФОП Зубач В.І. договір від 08.11.2021, а натомість 30.12.2021 уклав додаткову угоду про продовження терміну дії договору та в подальшому реалізував лісоматеріали на підставі такого договору.
Внаслідок допущених відповідачем порушень завдано матеріальної шкоди на суму 292 451,23 грн, відшкодувати яку відповідно до вимоги від 30.08.2023 Західний офіс Держаудитслужби вимагає від позивача, у тому числі шляхом проведення претензійно позовної роботи зі стягнення грошових коштів з винних осіб чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування збитків.
У разі невжиття підконтрольною установою заходів щодо виконання вимог щодо усунення виявлених порушень, орган державного фінансового контролю має право звернення до суду в інтересах держави.
Однак, на вказані фактичні обставини справи суд першої інстанції належної уваги не звернув та прийшов до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу від 16.05.2025, в якому просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2025 у справі №907/559/24 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач зазначає, що позивачем не доведено його протиправної поведінки, оскільки на момент укладення із ФОП Зубач В.І. договору купівлі-продажу №239 від 08.11.2021 деревина (лісоматеріали) не була включена до переліку продукції, торгівля якою повинна здійснюватися виключно на товарних біржах (відповідні зміни до постанови КМУ №1433 від 30.12.2021 набрали чинності лише 28.07.2022, тобто вже після виконання договору), а твердження позивача про обов'язок відповідача розірвати договір в односторонньому порядку суперечить закону.
Окрім того, відповідач вважає недоведеним розмір збитків з огляд на те, що: реалізація деревини ФОП Зубач В.І. здійснена за цінами, затвердженими наказами позивача; позивач не навів власного обґрунтованого розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, пославшись лише на складений Західним офісом Держаудитслужби акт № 13-07-07/01 від 30.06.2023, який не містить посилання на методику обрахунку; третьою особою при розрахунку розміру шкоди співставлялись ціни за договором із даними ДП «ЛІАЦ» ( оскільки за цими даними здійснювалася реалізація лісоматеріалів тільки породи «Сосна», яка в заповіднику взагалі не реалізовувалася, за основу було взято ціни які склалися на продукцію хвойних порід «Ялина» на товарній біржі Закарпатського ОУЛГ) у період січень-квітень 2022 року, однак при цьому не враховано, що розрахунок за договором здійснювався на умовах попередньої оплати протягом листопада-грудня 2021 року.
Західний офіс Держаудитслужби подав письмові пояснення на апеляційну скаргу від 22.05.2025, в яких зазначає про обгрунтованість позовних вимог.
Зокрема, третя особа зазначає, що з врахуванням приписів Закону України «Про товарні біржі» та Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» деревина підлягає продажу на товарних біржах. Однак відповідачем не було розірвано договір зі строком дії до 31.12.2021 та реалізовано лісоматеріали на користь ФОП Зубач В.І. протягом січня-квітня 2022 року без проведення аукціонних торгів.
За результатами співставлення відпускних цін на лісопродукцію за договором із ФОП Зубач В.І. з фактичними цінами реалізації лісопродукції за даними ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» виявлено, що у грудні 2021 року в Карпатському біосферному заповіднику ціни на круглі лісоматеріали класу В, С, Д різних діаметрів були нижчими від фактичних цін реалізації в середньому від 0,8 до 2,7 разів.
Відтак, третя особа зазначає, що внаслідок допущених порушень Карпатському біосферному заповіднику завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 292 451,23 грн.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 справу №907/559/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Карпатського біосферного заповідника на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2025 у справі № 907/559/24 та вирішено розглядати таку в порядку письмового провадження без виклику представників сторін в судове засідання.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи та перебування колегії суддів у відпустці, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судом.
08.11.2021 між Карпатським біосферним заповідником (продавець) в особі директора Тарасюка М.В. та ФОП Зубачем В.І. (покупець) укладено договір купівлі продажу №239 (далі - Договір), відповідно до розділу І якого продавець зобов'язується передати покупцю на умовах «франко-лісосіка» Богдан-Петроського ПНДВ в кв. №7 вид. 9 урочище Рогнескул, кв. 12, вид. 36 урочище Лавка згідно Додатка №1 у загальній кількості 1177 куб.м., отриману від вибірково санітарної рубки на франко лісосіці Богдан-Петроського ПНДВ, лісорубного квитка від 27.10.2021 №11 (п/п), виданого на підставі Ліміту №179/2021, затвердженого Міндовкілля України від 06.10.2021, і дозволу №13 від 12.10.2021, виданого Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА (далі - лісопродукція).
Згідно з п. 3.1. Договору його ціна (загальна сума лісопродукції) становить 731 772 грн, в т.ч. ПДВ 121 962 грн.
Специфікація, кількість та ціна на кожен сорт лісопродукції вказана у Додатку №1 до даного Договору. Розрахунок проводиться на умовах попередньої оплати. Відвантаження та вивезення лісопродукції проводиться покупцем з дозволу продавця після проведення оплати за лісопродукцію (п. 3.2. 3.4. Договору).
За змістом п. 8.1. Договору такий набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021.
В Додатку №1 до Договору сторонами узгоджено обсяг, ціну за 1 куб.м. та сукупну вартість лісопродукції, що підлягала передачі покупцю за Договором.
30.12.2021 сторонами укладено Додаткову угоду №1/323 до Договору, якою у зв'язку зі зміною асортименту лісопродукції розділ І та пункти 3.1., 3.2., 8.1. останнього викладено в наступних редакціях:
«І. Продавець зобов'язується передати покупцю на умовах франко лісосіка Богдан-Петроського ПНДВ в кв. №7 вид. 9 урочище Рогнескул, кв. 12, вид. 36 урочище Лавка згідно Додатка №1 у загальній кількості 1110,829 куб.м., отриману від вибірково санітарної рубки на франко лісосіці Богдан-Петроського ПНДВ, лісорубного квитка від 27.10.2021 №11 (п/п), виданого на підставі Ліміту №179/2021, затвердженого Міндовкілля України від 06.10.2021, і дозволу №13 від 12.10.2021, виданого Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА (далі лісопродукція);
3.1. Ціна Договору (загальна сума лісопродукції) становить 731 463,73 грн, в т.ч. ПДВ 121 910,62 грн;
3.2. Специфікація, кількість та ціна на кожен сорт лісопродукції вказана у Додатку №1 (нова редакція) до даного Договору;
8.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2022.»
На підставі Додаткової угоди №1/323 від 30.12.2021 сторонами викладено в новій редакції також Додаток №1 до Договору.
Додатковою угодою №2/51 від 30.03.2022 у зв'язку з тим, що через несприятливі погодні умови сторони не мали змоги вивезти лісопродукцію, викладено п. 8.1. Договору в наступній редакції: « Продовжити строк дії Договору №239 від 08.11.2021 (зі змінами) до 30.06.2022».
08.06.2022 сторонами укладено Додаткову угоду №3/91 до Договору, якою у зв'язку зі зміною асортименту лісопродукції розділ І та пункти 3.1., 3.2. останнього викладено в наступних редакціях:
«І. Продавець зобов'язується передати покупцю на умовах франко лісосіка Богдан-Петроського ПНДВ в кв. №7 вид. 9 урочище Рогнескул у загальній кількості 1110,81 куб.м., (в т.ч. кв. 7 виділ 9 урочище Рогнескул 509,09 куб.м. Додаток №1, Додаток 2 та розділу 2 Додатку (кв. 12 вид. 36 урочище Лавка 601,722 куб.м. Лісопродукція передана покупцеві) отриману від вибірково санітарної рубки на франко лісосіці Богдан-Петроського ПНДВ, лісорубного квитка від 27.10.2021 №11 (п/п), виданого на підставі Ліміту №179/2021, затвердженого Міндовкілля України від 06.10.2021, і дозволу №13 від 12.10.2021, виданого Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА (далі лісопродукція);
3.1. Ціна Договору (загальна сума лісопродукції) становить 777 814,57 грн, в т.ч. ПДВ 129 635,76 грн, а саме: в кв. 7 виділ 9 урочище Рогнескул на суму 408 760,30 грн, в т.ч. ПДВ 68 126,72 грн Додаток №1, Додаток №2 та кв. 12 вид. 36 урочище Лавка на суму 369 054,27 грн, в т.ч. ПДВ 61 509,05 грн;
3.2. Розділ 1 Додатку до Договору №239 замінити Додатками №1, №2 в редакції, що додається».
Як вбачається з наявних у матеріалах справи виписок по банківському рахунку позивача та не заперечується учасниками спору, на виконання умов Договору ФОП Зубачем В.І. було перераховано на користь Карпатського біосферного заповідника суму 781 772 грн в якості оплати за лісопродукцію.
Водночас, за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Карпатського біосферного заповідника за період із 01.01.2019 по 31.03.2023, проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, виявлено порушення, які відображені в акті ревізії №13-07-07/01 від 30.06.2023, зокрема:
- з врахуванням приписів Закону України «Про товарні біржі» та Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» деревина підлягає продажу на товарних біржах;
- Міндовкілля листом від 09.11.2021 №25/7-11/23773 зобов'язало установи природно- заповідного фонду проводити реалізацію лісоматеріалів виключно через товарні біржі;
- на виконання вказаного листа директором Карпатського біосферного заповідника ОСОБА_1 видано 01.12.2021 наказ № 325, пунктом 1 якого зобов'язано структурні підрозділи здійснювати продаж лісоматеріалів виключно через товарні біржі;
- абзацом 2 Переліку видів продукції, торгівля якими здійснюється виключно на організованих товарних ринках затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2021 №1433 передбачено, що реалізація деревини (лісоматеріалів) здійснюється на організованих товарних ринках;
- всупереч наведеним вище Законам та Постанові Кабінету Міністрів України від 30.12.2021 № 1433 директором Тарасюком М.В. не було розірвано договір в односторонньому порядку;
- під час ревізії було проведено співставлення відпускних цін на лісопродукцію. Оскільки за даними аналітичного порталу «Національні парки» ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» здійснювалася реалізація лісоматеріалів тільки породи «Сосна», яка Заповідником взагалі не реалізовувалася, за основу було взято ціни, які склалися на продукцію хвойних порід «Ялина» (порода, клас, якість) на товарній біржі Закарпатського ОУЛГ;
- проведеним співставленням відпускних цін на лісопродукцію (за умов франко-лісосіка), передбачених укладеним Договором із ФОП Зубач В.І., із фактичними цінами реалізації лісопродукції (за умов франко-трель) за даними ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» встановлено, що у грудні 2021 року в Карпатському біосферному заповіднику ціни на круглі лісоматеріали класу В, С, Д різних діаметрів були нижчими від фактичних цін реалізації в середньому від 0,8 до 2,7 разів;
- таким чином, Карпатським біосферним заповідником в особі директора Тарасюка М. В. проведено реалізацію лісопродукції ФОП Зубач В.І. за заниженими цінами, що призвело до недоотримання доходу за період січень-квітень 2022 року в розмірі 292 451,25 грн.
Відтак, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області скеровано Карпатському біосферному заповіднику вимогу від 30.08.2023 про усунення виявлених порушень.
Вказані обставини слугували підставою для звернення Карпатського біосферного заповідника з позовом у даній справі про стягнення з Тарасюка М.В. 292 451,25 грн збитків.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Так, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:
(1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
(2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанови Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 30.06.2022 у справі № 916/1466/21).
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17).
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначає, що відповідачем допущено протиправну поведінку (всупереч вимогам ст.2 Закону України «Про товарні біржі»,ч.4 ст.5 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» та постанови Кабінету Міністрів України №1433 від 30.12.2021 «Про затвердження переліку видів продукції, торгівля якими здійснюється виключно на організованих товарних ринках» без проведення аукціонних торгів реалізовано лісопродукцію на підставі Договору та не розірвано такий Договір), чим завдано збитків позивачу в сумі 292 451,23 грн.
Так, за змістом ч.1 ст.2 Закону України « Про товарні біржі» ( в редакції, чинній на момент укладення Договору): біржові торги - організоване подання учасниками біржових торгів заявок на купівлю/продаж біржових товарів, укладання біржових угод (біржових договорів) та вчинення інших дій на товарній біржі щодо таких біржових товарів відповідно до правил товарної біржі; біржовий товар - актив, допущений до біржових торгів на товарній біржі згідно з правилами такої товарної біржі, а саме продукція та інші речі, визначені родовими ознаками; продукція - сільськогосподарська продукція, деревина, мінерали, паливно-енергетичні ресурси, сировина, метали, дорогоцінне каміння, матеріальна продукція рибальства, паливної, хімічної, легкої, харчової та інших галузей промисловості, а також інші споживані речі, визначені родовими ознаками.
Отже, на момент укладення Договору деревина допускалась до біржових торгів на товарній біржі. Водночас, обов'язку реалізовувати таку виключно на товарній біржі Законом України « Про товарні біржі», на який покликається позивач, не було передбачено.
Частина 4 ст. 5 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», на яку покликається позивач, також не встановлює такого обов'язку, визначаючи лише, що професійна діяльність з організації торгівлі продукцією на товарних біржах, професійна діяльність з організації укладання деривативних контрактів на товарних біржах здійснюється виключно товарними біржами на підставі відповідних ліцензій, виданих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, крім випадків, передбачених законодавством.
Натомість, відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» ( в редакції, чинній на момент укладення Договору) перелік видів продукції, торгівля якими здійснюється виключно на організованих товарних ринках, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Перелік видів продукції, торгівля якими здійснюється виключно на організованих товарних ринках, було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2021 № 1433, яка набрала чинності 31.12.2021 ( тобто вже після укладення Договору), і деревина у вказаному переліку не зазначалась.
Деревина (лісоматеріали) була включена до Переліку видів продукції, торгівля якими здійснюється виключно на організованих товарних ринках постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 №834, яка набрала чинності 28.07.2022 ( тобто вже після виконання Договору).
Отже на момент укладення Договору та його виконання законодавством не було встановлено обов'язку реалізації деревини (лісоматеріалів) виключно на організованих товарних ринках.
Наказом директора Карпатського біосферного заповідника ОСОБА_1 №325 від 01.12.2021, на який покликається позивач, зобов'язано структурні підрозділи здійснювати продаж лісоматеріалів виключно через товарні біржі.
Однак, колегія суддів зазначає, що Договір було укладено 08.11.2021.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 4.2.3 Договору передбачено право продавця достроково розірвати Договір у разі невиконання покупцем своїх зобов'язань.
Відтак, покликання позивача на обов'язок відповідача розірвати Договір та реалізувати деревину виключно на торгах відхиляється судом апеляційної інстанції як безпідставне.
З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача.
Окрім того, за загальним правилом позивач у спорі про стягнення збитків повинен довести не лише протиправність поведінки відповідача, а й наявність таких збитків, обґрунтованість їх розміру, причинний зв'язок між ними та поведінкою відповідача, надати докази, які б підтверджували реальну, а не абстрактну можливість отримання відповідної суми доходів
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення (постанова Верховного Суду від 15.05.2025 у справі № 925/1137/24).
Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України докази повинні бути належними, допустимими та достовірними.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обгрунтовуючи розмір збитків, позивач покликається виключно на акт №13-07-07/01 від 30.06.2023, складний Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області за наслідками ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Карпатського біосферного заповідника за період із 01.01.2019 по 31.03.2023, та вимогу вказаного органу про усунення порушень.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Підпунктом 3 пункту 4 цього Положення закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.
За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
В силу пункту 6 Положення № 43, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.
Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».
У частині другій статті 15 Закону закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов'язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду від 24.04.2020 року № 802/342/17-а, вимога контролюючого органу в частині усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, є обов'язковою до виконання лише у частині, яка не передбачає можливості примусового стягнення сум завданих збитків, відшкодування яких здійснюється через суд або у добровільному порядку. Тому така вимога в частині, де зазначено конкретні суми збитків, не є рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов'язки для підприємства, що було об'єктом перевірки.
Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16, а також у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №1440/1820/18, від 10 грудня 2019 року у справі № 808/6509/13-а, від 06 лютого 2020 року у справі № 1740/1852/18, від 07 лютого 2020 року у справі №803/634/17, від 06 червня 2024 року у справі № 560/4308/22.
Викладені в акті ревізії висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто він не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.06.2019 у справі №916/1906/18, від 18.02.2020 у справі №910/7984/16, від 07.12.2021 у справі №922/3816/19.
Отже, лише наявність акта ревізії та вимоги про усунення порушень Держаудитслужби не звільняють позивача від обов'язку довести розмір збитків, завданих протиправною поведінкою відповідача.
Однак, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) в сумі 292 451,25 грн, позивачем жодним чином не обгрунтовано вказаного розміру та не доведено реальної можливості отримання таких коштів у випадку реалізації деревини з торгів з врахуванням доводів відповідача про реалізацію такої за цінами на лісопродукцію, затвердженими відповідними наказами від 21.10.2021 та від 19.01.2022.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено протиправності поведінки відповідача, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, що виключає можливість притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2025 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Карпатського біосферного заповідника від 03.05.2025 (вх. № 01-05/1344/25 від 05.05.2025) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2025 у справі №907/559/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
5. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.