79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" листопада 2025 р. Справа №926/3400/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
розглянув в порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Приватного підприємства “ВІКТОР-КОМ ІМПЕКС»
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2025 (повне рішення складено 21.03.2025, суддя Проскурняк О.Г.)
у справі № 926/3400/24
за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрнафта»
до відповідача Приватного підприємства “ВІКТОР-КОМ ІМПЕКС»
про стягнення заборгованості в сумі 148 507,01 грн
На розгляд Господарського суду Чернівецької області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства “Укрнафта» до Приватного підприємства “ВІКТОР-КОМ ІМПЕКС» про стягнення заборгованості в сумі 148 507,01 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем належним чином не виконано умов договору від 08.12.2023 про закупівлю №23/3013-МТР, а саме поставку товару здійснено із порушенням строків, передбачених договором, у зв'язку з чим нараховано відповідачу, на підставі п. 7.1 договору, штраф у розмірі 148 507,01 грн. Позивачем встановлено, що загальна вартість товару, по якому постачальником порушено строки поставки до 30 календарних днів, складає - 1287865,20 грн, а загальна вартість товару, по якому постачальником порушено строки поставки на 30 календарних днів і більше складає 841137,50 грн. Розрахунок здійснено за формулою 1287865,20*5/100=64393,26 грн; 841137,50*10/100=84113,75 грн. Разом сума штрафу становить 148507,01 грн.
Відповідач у відзиві заперечив доводи позовної заяви, вказавши на те, що з п.7.1. договору неможливо встановити від чого розраховується 5% чи 10% штрафу. Зазначає, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Вважає, що відповідальність сторін не була прописана у договорі, а тому відсутні підстави для нарахування штрафної санкції. Також, вважає, що одночасне накладення штрафу у розмірі 5% та 10% є порушенням ст. 61 Конституції України, а тому просив застосувати один вид відповідальності за порушення зобов'язання, а саме штраф у розмірі 10%. Крім цього вважає, що нарахування штрафу на ПДВ є неправомірним. Попри це просить позовні вимоги задоволити частково зменшивши стягнення штрафу з ПП «Віктор-Ком Імпекс» на користь ПАТ «Укрнафта» до 57255,61 грн.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції представником відповідача подано клопотання про зменшення штрафних санкцій (а.с.78-79), згідно якого він просив позовні вимоги задовольнити частково; зменшити штраф на 61,45% тобто до 57255,61 грн, мотивуючи тим, що заявлений розмір неустойки позивачем становить 148507,01 грн. а розмір збитків 0; причини невиконання зобов'язання відповідачем є об'єктивні обставини, а саме затримка автомобілів з товаром на кордоні, а також відсутність водіїв; невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення зобов'язання; наявністю кредитних зобов'язань у відповідача.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12 березня 2025 року у цій справі позовні вимоги задоволено, стягнуто з ПП «Віктор-Ком Імпекс» на користь ПАТ «Укрнафта» 148 507,01 грн. штрафу та 2 422,40 грн. судового збору.
При винесенні рішення судом встановлено: - факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання в частині дотримання граничних строків поставки товару; - що позивачем правомірно, з врахуванням умов договору, заявлено до стягнення штраф у розмірі 148 507,01 грн, при цьому зазначено, що при нарахуванні штрафних санкцій не порушено ст. 61 Конституції України; - що наданими відповідачем доказами не доведено наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідач - ПП «Віктор-Ком Імпекс» не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що в оскаржуваному рішенні не враховано всіх доказів, не досліджено всіх обставин справи та невірно дано їм оцінку. Зазначає, що судом не було враховано, важливість збереження господарської діяльності відповідача, відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану позивача, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору поставки, відсутністю в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін. Вважає, що суд прийшов до невірного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, зазначає, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків за наслідками неналежного виконання договору відповідачем, а також, що поведінка позивача не є добросовісною та має на меті безпідставно отримати додаткову вигоду, отримавши дохід від стягнення штрафних санкцій з відповідача.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2025 у цій справі в частині стягнення штрафу в сумі 91 251, 40 грн. та ухвалити нове рішення про стягнення з ПП «Віктор-Ком Імпекс» на користь ПАТ «Укрнафта» 57 255,61 грн штрафу.
Позивач - ПАТ «Укрнафта» у відзиві від 07.05.2025 заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що у зв'язку із порушенням строків поставки товару, на підставі п.7.1. договору позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 5% від суми порушеного зобов'язання (порушення строків поставки до 30 днів) 1287865,20 грн. та 10% від суми порушеного зобов'язання (порушення строків поставки на 30 днів і більше) 841 137,50 грн, відтак сума штрафу склала 148 507,01 грн. Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій - зазначає, що наявність факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем так як і наявність правових підстав для застосування штрафу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не ставиться під сумнів відповідачем. Водночас, зазначає, що питання наявності/відсутності збитків не є предметом доказування у даній справі, з огляду на що твердження відповідача про нібито відсутність збитків, жодним чином не стосується предмету спору у даній справі. Крім цього звертає увагу на те, що затримка автомобілів з товаром на кордоні та відсутність працівників (водіїв), наявність кредитних зобов'язань не є документально підтверджено. Також, вказує, що як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і у апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних доказів, які б свідчили про існування виняткових обставин для зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу. Звертає увагу суду на те, що предметом поставки за договором є сіль кам'яна, що є критично важливим для використання у виробничих процесах ПАТ «Укрнафта», при цьому, невчасна поставка товару за договором фактично ставить під загрозу безперебійне функціонування певних виробничих процесів підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Відповідно до цього, просить, рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2025 у справі №926/3400/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Віктор-Ком Імпекс» - без задоволення.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи №926/3400/24 в порядку письмового провадження без виклику представників сторін в судове засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які наявні в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія встановила такі обставини:
08.12.2023 ПП «Віктор-Ком Імпекс» (постачальник) та ПАТ «Укрнафта» (покупець) уклали договір №23/3012-МТР про закупівлю (а.с.22-24), згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язався поставити та передати покупцю у погоджені сторонами строки сіль кам'яну відповідно до коду ДК 021:2015:14410000-8 - кам'яна сіль (сіль кам'яна) Лот-1 та 14410000-8 Кам'яна сіль (сіль кам'яна) Лот-2, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є додатком №1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до специфікації сторони узгодили, кількість, строк поставки та вартість товару, який відповідач зобов'язався передати позивачу, а саме - зобов'язався поставити позивачу наступний товар: 1) лот 1 - сіль кам'яна у кількості 57 т загальною вартістю 492138, 00 грн; 2) лот - 2 - сіль кам'яна у кількості 212,1 т, загальною вартістю 1670414,76 грн (а.с.25).
Відповідно до умов специфікації, сторони погодили термін поставки товару: 5-15 календарних днів з моменту підписання договору.
Як вказує позивач у позовній заяві відповідач поставив йому товар, передбачений договором, що підтверджується видатковою накладною від 25 грудня 2023 року №730 (дата отримання товару - 03 січня 2024 року) загальною вартістю 86 340,00 грн; видатковою накладною від 30 грудня 2023 року №83 (дата отримання товару - 03 січня 2024 року) загальною вартістю 207 216,00 грн; видатковою накладною від 30 грудня 2023 року №85 (дата отримання товару - 02 січня 2024 року) загальною вартістю 110 258,40 грн; видатковою накладною від 06 січня 2024 року №7 (дата отримання товару - 08 січня 2024 року) загальною вартістю 189 014,40 грн; видатковою накладною від 08 січня 2024 №6 (дата отримання товару - 11 січня 2024 року) загальною вартістю 181 138,80 грн. видатковою накладною від 11 січня 2024 року №20 (дата отримання товару - 12 січня 2024 року) загальною вартістю 181 138,80 грн; видатковою накладною від 12 січня 2024 року №23 (дата отримання товару - 15 січня 2024 року) загальною вартістю 190 998,00 грн; видатковою накладною від 15 січня 2024 року №29 (дата отримання товару - 16 січня 2024 року) загальною вартістю 141 760,80 грн; видатковою накладною від 19 січня 2024 року №21 (дата отримання товару - 25 січня 2024 року) загальною вартістю 86 340,00 грн; видатковою накладною від 30 січня 2024 року №93 (дата отримання товару - 01 лютого 2024 року) загальною вартістю 67 730,16 грн; видатковою накладною від 31 січня 2024 року № 100 (дата отримання товару - 05 червня 2024 року) загальною вартістю 181 138,80 грн; видатковою накладної від 03 лютого 2024 року № КІ000-118 (дата отримання товару - 13 серпня 2024 року) загальною вартістю 173 263,20 грн; видатковою накладною від 06 лютого 2024 року № КІ000-125 (дата отримання товару - 07 серпня 2024 року) загальною вартістю 137 823,00 грн; видатковою накладною від 10 лютого 2024 року № КІ000-128 (дата отримання товару - 07 серпня 2024 року) загальною вартістю 45 205,94 грн; видатковою накладною від 14 лютого 2024 року №136 (дата отримання товару - 19 лютого 2024 року) загальною вартістю 149 636,40 грн. (а.с.7-21).
Разом з тим, як стверджує позивач і, по суті, не заперечує відповідач, з вказаних видаткових накладних вбачається порушення відповідачем граничних строків поставки товару, передбачених специфікацією.
Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку (а.с.1-4), загальна вартість товару, по якому постачальником порушено строки поставки до 30 календарних днів, складає: 1287865,20 грн, а загальна вартість товару, по якому постачальником порушено строки поставки на 30 календарних днів і більше, складає: 841137,50 грн.
Пунктом 7.1. договору встановлено, що при недотриманні строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% за прострочення до 30 днів та 10% за прострочення 30 днів і більше.
Відтак, у зв'язку з порушенням строків поставки товару на підставі п.7.1. договору, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 5% від суми порушеного зобов'язання (порушення строків поставки до 30 днів) 1287865,20 грн та 10 % від суми порушеного зобов'язання (порушення строків поставки на 30 днів та більше) 841 137,50 грн. Отже, загальна сума, заявлена позивачем до стягнення склала - 148 507,01 грн.
11.11.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією за №01/01/20-782 про сплату штрафу (а.с.27-29, докази надіслання (а.с.30-31), вручена - 16.11.2024), яка залишена без належного реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх інтересів.
Слід відмітити, що відповідач в суді першої інстанції звертався з клопотанням від 20.02.2025 про зменшення штрафних санкцій, а саме - просив зменшити такі на 61,45%, тобто до 57 255,61 грн.
З врахуванням викладених обставин справи, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши наявні матеріали справи та подані сторонами докази в апеляційному провадженні, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке:
У відповідності до вимог частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
В свою чергу, договір, відповідно до статті 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно вимог статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника його виконання. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як вбачається з обставин справи, 08.12.2023 сторонами укладено договір про закупівлю №23/3013-МТР, згідно якого здійснювалась поставка товару відповідно до специфікації : 1) літ 1 - сіль кам'яна у кількості 57 т, загальною вартістю 492138,00 грн; 2) Лот 2 - сіль кам'яна , у кількості 212,1 т, загальною вартістю 1670414,76 грн. Умовами специфікації погоджено терміни поставки товару 5-15 календарних днів з моменту підписання договору.
Договір сторонами підписано 08.12.2023, а граничною датою поставки всього товару було - 25.12.2024.
У відповідності до п. 7.1. договору встановлено, що при недотримані постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше.
З наведеного в позовній заяві розрахунку, який перевірено судом апеляційної інстанції встановлено, що загальна вартість товару, по якому постачальником порушено строки поставки до 30 календарних днів складає 1287865,20 грн, а порушення строків поставки на 30 календарних днів і більше - 841137,50 грн, а розмір штрафу становить 148507,01 грн.
Як вбачається з обставин справи відповідач стверджував про те, що з п.7.1. договору неможливо встановити від чого розраховується 5% чи 10% штрафу, і що одночасне нарахування штрафу у розмірі 5% та 10% порушує ст. 61 Конституції України, однак попри це просить зменшити розмір штрафу до 57 255,61 грн, про що також вказував у клопотанні про зменшення штрафних санкцій в суді першої цнстанції.
Згідно вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді, зокрема, сплати неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконано виконання зобов'язання (частин 1-2 ст. 549 ЦК України).
Враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання в частині дотримання граничних строків поставки товару та, враховуючи положення умов укладеного між ПП “ВІКТОР-КОМ ІМПЕКС» та ПАТ “Укрнафта» договору, суд апеляційної погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сторони в договорі належним чином передбачили відповідальність у вигляді штрафу та узгодили його розмір, що залежить від кількості днів прострочення виконання зобов'язання.
Щодо порушення положень ст. 61 Конституції України, то як вбачається із матеріалів справи, позивачем при нарахуванні штрафних санкцій не порушеного означеного застереження та нараховано штраф у розмірі 5% від суми порушеного зобов'язання (порушення строків поставки до 30 днів) 1 287 865,20 грн та 10% від суми порушеного зобов'язання (порушення строків поставки на 30 днів та більше) 841 137,50 грн, відтак такі правомірно оцінено судом першої інстанції.
З тексту апеляційної скарги вбачається, що по суті відповідач не погоджується з тим, що йому відмовлено в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 57255,61 грн. Зазначає, що суд не врахував того, що розмір неустойки заявлений позивачем становить 148507,01 грн, а розмір збитків становить 0; причини невиконання зобов'язання відповідачем об'єктивні обставини, а саме - затримки автомобілів з товаром на кордоні, а також просить врахувати те, що на даний час бізнес страждає, через відсутність працівників (водіїв), оскільки документи про відстрочку мають не всі громадяни, які можуть водити великогабаритні автомобілів; невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення зобов'язання; наявністю кредитних зобов'язань у відповідача.
Згідно частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно вимог частини 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин які мають істотне значення.
При цьому, частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Матеріали справи не містять доказів затримки автомобілів з товаром на кордоні та відомостей про відсутність працівників (водіїв). Також, слід відмітити, що довідка про стан позичкової заборгованості (станом на 10 грудня 2024 року) та фінансова звітність малого підприємства (станом на 30 вересня 2024 року) не дають можливості оцінити актуальний фінансовий стан ПП «Віктор-Ком Імпекс» на дату розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що положення ст. 551 ЦК України дозволяють дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафу, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
В свою чергу, слід зазначити, що ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі відповідач не навів жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування виняткових обставин для зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу.
З огляду на вказані обставини, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду з огляду на те, що таке прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права та з повним дослідженням матеріалів та обставин справи, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
З врахуванням викладеного та керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги ПП «Віктор-Ком Імпекс» відмовити.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2025 у справі №926/3400/24 залишити без змін.
Судові витрати покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.
Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.
Повна постанова виготовлена 17.11.2025.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік