Справа №751/8252/25
Провадження №3/751/2810/25
07 листопада 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого судді Діденко А.О.
за участю секретаря Соколовського В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
17.09.2025 о 22 год 32 хв, в м. Чернігів, вул. Леоніда Пашина, 1, ОСОБА_1 керувала легким персональним електричним транспортним засобом, «саморобним» електросамокатом, без номерного знака, в стані алкогольного сп'яніння. За згодою водія, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці, у встановленому законом порядку, за допомогою електронного пристрою Драгер ARCD-0467. Результат огляду становив 0,49 проміле. З результатом ОСОБА_1 погодилась.
Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.9.а. ПДР - керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За даним фактом стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 №457097 від 17.09.2025.
ОСОБА_1 у судовому засіданні не була присутня, надала заяву у якій свою вину у вчиненому правопорушенні визнала, просила суворо не карати.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19.12.2008), при розгляді кримінальних та адміністративних справ зазначених категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, примітки до ст. 286 КК, ч. 7 ст. 121 КУпАП, п. 1.10 ПДР.
Надалі до ст. 121 КУпАП неодноразово вносились зміни та наразі поняття «транспортні засоби» визначено у ч. 12 ст. 121 КУпАП, згідно з якою під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Водночас у примітці до ст. 286 КК України по-іншому визначене поняття транспортного засобу, а саме: під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.
Відмінність полягає у тому, що ч. 12 ст. 121 КУпАП до транспортних засобів віднесені інші транспортні засоби, а приміткою до ст. 286 КК України - інші механічні транспортні засоби. Ці поняття не є тотожними і кожне з них визначене у п. 1.10 ПДР.
Так, механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна; цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Тоді як транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів (п. 1.10 ПДР).
Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що особливістю механічного транспортного засобу є приведення його в рух з допомогою двигуна, тоді як для транспортного засобу ця особливість не властива. Транспортний засіб лише призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Тобто поняття «транспортний засіб» є більш широким ніж поняття «механічний транспортний засіб» та перше поняття охоплює друге. Наявність двигуна або електродвигуна потужністю понад 3 кВт є обов'язковим для механічного транспортного засобу, проте не обов'язкове для транспортного засобу.
Здійснюючи тлумачення терміну «транспортний засіб» для цілей статті 130 КУпАП суд враховує також і цільовий (телеологічний) спосіб тлумачення норм права, за яким головною метою правозастосування є виявлення цілей прийняття правової норми у співвідношенні з нею граматичної і логічної суті формулювань законодавця, що містяться в текстах нормативно-правових приписів. Метою статті 130 КУпАП є забезпечення безпеки дорожнього руху від тих ризиків, які породжує керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. При цьому, такі підвищені ризики не завжди перебувають у причинно-наслідковому зв'язку саме із потужністю двигуна (електродвигуна) транспортного засобу. Підтвердженням цьому висновку є, зокрема, правова позиція Верховного Суду, висловлена в у постанові від 15.03.2023 у справі №127/5920/22, згідно із якою використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 Цивільного кодексу, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. Для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №457097 від 17.09.2025, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 17.09.2025, роздруківкою з електронного пристрою Драгер ARCD-0467, направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції від 17.09.2025, відеозаписом до протоколу ЕПР1 №457097, рапортом інспектора взводу №1 роти №1 БУПП в Чернігівській області від 17.09.2025.
Так, із оглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що 17.09.2025 о 22 год 32 хв, в м. Чернігів, вул. Леоніда Пашина, 1, ОСОБА_1 керувала електросамокатом, без номерного знака, та була зупинена працівниками патрульної поліції (запис відео о 22 год 32 хв). Під час спілкування з поліценйськими, ОСОБА_1 були повідомлені ознаки алкогольного сп'яніння та за її згодою було проведено перевірку на стан алкогольного сп'яніння за допомогою електронного пристрою Драгер ARCD-0467. Результат огляду становив 0,49 проміле, з яким ОСОБА_1 пеогодилась (запис відео о 22 год 38 хв).
За вказаних обставин суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При визначенні виду стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність правопорушника згідно зі ст. ст. 34, 35 КУпАП суд не вбачає.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
В своїй заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона є інвалідом, однак документів, які підтверджують наявність у неї I або II груп інвалідності не надала, таким чином, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Суд роз'яснює, що частиною 1 статті 33 даного Закону України «Про виконавче провадження» передбачене право особи за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення та надати копії документів, які підтверджують наявність таких обставин.
Тобто, у разі наявності об'єктивних обставин, які унеможливлюють сплату особою штрафу у визначені рішенням суду строки, особа не позбавлена права звернутися до суду із клопотанням про розстрочку виконання рішення, однак із одночасним підтвердженням дійсної наявності таких обставин.
Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, ч. 1 ст. 130, 245, 283, 284 п. 1, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцяти тисяч) грн (отримувач коштів: ГУК у Чернігівській області/21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37972475, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA528999980313070149000025001, КБКД: 21081300, призначення платежу*21081300, серія протоколу, № протоколу, ПІБ), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. на користь ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України, МФО 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно зі ст. 291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.
Суддя: А.О. Діденко