22 жовтня 2025 року м. Київ
Справа № 367/644/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/10663/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Шевчука А.В. 07 червня 2023 року у м. Київ, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради про визначення місця проживання дітей,
У січні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею.
Позов мотивований тим, що вона та ОСОБА_1 є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти від народження постійно проживають з нею у м. Ірпінь Київської області, де і відвідують школу. Вона створила належні умови проживання дітей, кожен має окрему кімнату, достатнє харчування та одяг, а також все необхідне для фізичного, морального та духовного розвитку. Діти ростуть в умовах материнської любові та турботи про них, вона приділяє велику увагу їх розвитку. При цьому діти мають центр життєвих інтересів саме в Україні.
Нещодавно відповідач змінив свою позицію щодо участі в житті дітей та ініціював у досудовому порядку через Службу у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області питання щодо проживання двох малолітніх дітей разом з ним за межами України у Республіці Польща. Відповідач вважає себе громадянином Республіки Польща та на цій підставі також вважає дітей громадянами Республіки Польща. Разом з тим, відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує лише єдине громадянство. Діти є громадянами України відповідно до норм чинного законодавства України.
Зважаючи на такі дії відповідача вона погодилась на процедуру медіації з метою врегулювання питання проживання малолітніх дітей за згодою батьків, однак порозуміння між сторонами не досягнуто.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року, позов задоволено.
Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з їх матір'ю ? ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на цей час діти проживають разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується висновком про визначення місця проживання дітей Служби у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області. Водночас ОСОБА_1 надав довідку від 30 травня 2023 року, видану директором початкової школи №1 ім. Тадеуша Косцюшки в м. Пулави (Польща) та класним керівником 6а і 1б класів про те, що учні ОСОБА_6, ОСОБА_5 будуть не атестовані у 2022/2023 навчальному році, причиною не атестації є тривала відсутність без поважних причин. При цьому, відповідно до довідок приватного закладу загальної середньої освіти «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» від 25 квітня 2023 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 дійсно навчаються на денній формі навчання вказаного закладу. З огляду на зазначене, суд ставиться критично до довідки, наданої відповідачем, оскільки вказана довідка лише підтверджує факт перебування у списках учнів навчального закладу, однак не підтверджує реального місця проживання дітей у Республіці Польща та дійсного відвідування навчального закладу у м. Пулавах на цей час. У судовому засіданні з'ясовано та підтверджено сторонами, що ОСОБА_2 разом з малолітніми дітьми тимчасово знаходились у республіці Польща на початку збройної агресії РФ, при цьому проживали окремо, а не із відповідачем. Більше того, на цей час повернулись в Україну, де діти мешкають разом із матір'ю.
При вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Служба у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області у висновку від 21 грудня 2021 року за №167/16 врахувала вказані обставини та вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з матір'ю ОСОБА_2 . У суду немає підстав вважати, що вказаний висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дітей.
Вказане рішення суду вже було предметом перегляду судів апеляційної та касаційної інстанцій.
Постановою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року скасовано постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд вказав на те, що апеляційний суд не врахував, що відповідно до статті 9 Конституції України, статті 19 Закону № 1906-IV, частини другої статті 3 ЦПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України. У статті 20 Договору вказано, що якщо відповідно до положень цього Договору порушення справи належить до компетенції органів обох Договірних Сторін, а клопотання про порушення справи подано до органу однієї з них, то компетенція органу іншої Договірної Сторони виключається. Обов'язковою підставою для прийняття судового рішення про залишення позову без розгляду відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України є наявність у провадженні цього чи іншого суду справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про компетенцію судів України з вирішення цієї справи та не перевірив доводи ОСОБА_1 , що у суді Республіки Польща розглядається аналогічна справа, тобто справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
В доводах апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Сторона відповідача вказує, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 ще в грудні 2020 року звернувся з аналогічним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей до Районного суду в м. Пулави Республіки Польща, а відтак, суд зобов'язаний зупинити провадження у даній справі. Наголошує на тому, що оскільки, спільні діти сторін мають подвійне громадянство України та Республіки Польща, а ОСОБА_1 ще в грудні 2020 року, тобто за півтора місяці до звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом, звернувся з аналогічним позовом до польського суду, то відповідно до положень міжнародного договору, підписаного між Україною та Республікою Польща, про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, повноваження українських судів вирішувати дану справу виключаються. Звертає увагу на те, що 30 вересня 2021 року Консульство Республіки Польща в Україні направило до державних органів України дипломатичну ноту щодо питань, пов'язаних зі справами дітей ОСОБА_1 . Також зазначає, що на момент звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом обидва батьки приймали активну участь у вихованні дітей, всі питання по вихованню та утриманню дітей вирішувались батьками спільно. ОСОБА_1 покривав значну частину витрат на дітей, в повному обсязі оплачував послуги по навчанню доньки ОСОБА_4 в ТОВ «Ірпінський ЗЗСО-ліцей «Альпа Скул», а на сьогоднішній день сплачує в повному обсязі аліменти, визначені судовим наказом. Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 грубо порушує батьківські права ОСОБА_1 , зокрема, не дає можливості останньому виїздити з дітьми за межі України, спільні подорожі відповідача з дітьми відбуваються виключно зі згоди ОСОБА_2 . Також наголошує на тому, що позивачем не доведено факту того, що визначення місця проживання дітей з нею відповідатиме найкращим інтересам дітей. При цьому, наявний в матеріалах справи висновок служби у справах дітей Ірпінської міської ради є недостатньо обґрунтованим, оскільки в ньому відсутня інформація щодо підстав затвердження висновку щодо доцільності проживання дітей з матір'ю. Судом першої інстанції також не обґрунтовано які саме інтереси дітей враховано при вирішенні питання щодо визначення їх проживання з матір'ю. Звертає увагу на те, що відповідач є громадянином Республіки Польща і до грудня 2022 року діти проживали в Польщі поряд з ним, відвідували школу. ОСОБА_2 без згоди відповідача вивезла дітей на територію України, де на сьогоднішній день продовжує діяти режим воєнного стану, на що суд першої інстанції уваги не звернув та не надав жодної оцінки в оскаржуваному рішенні.
При новому апеляційному перегляді справи від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Фадєєвої Н.І. надійшли письмові пояснення, в яких вона вказує на те, що з урахуванням підстав, за яких касаційний суд направив справу на повторний апеляційний розгляд та для належного дослідження всіх обставин справи, вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що 29 травня 2024 року суддею Варшавського районного суду IV Відділення з питань сім'ї і неповнолітніх завершено розгляд справи № VI Nsm3171/20 за заявою ОСОБА_7 за участю ОСОБА_8 щодо встановлення місця перебування та ухвалення рішення, яким суд відхилив заяву ОСОБА_7 за участю ОСОБА_8 про визначення місця перебування малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_5 . Суд встановив, що діти спілкуються українською мовою, не володіють польською, мають труднощі з адаптацією в Польщі, а їхні інтереси найкраще забезпечуються проживанням з матір'ю в Україні. ОСОБА_1 підтвердив, що ОСОБА_2 належним чином піклується про дітей і не обмежує його контакти з ними.
Таким чином, провадження у Польщі завершено ще рік тому, і на момент розгляду цієї справи в апеляційному суді України аналогічного спору в судах Польщі не існує. Вказане виключає підстави для зупинення провадження чи залишення позову ОСОБА_2 без розгляду відповідно до п.4 ч.1 ст. 257 ЦПК України. Отже, відсутні підстави, які б виключали компетенцію українського суду на розгляд справи за позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з матір'ю.
За таких обставин, вважають, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване та законне рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, водночас апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню апеляційним судом.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Лежух Т.І. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила про її задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, тому їх неявка, згідно з ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану у Люблені (Республіка Польща) 12 грудня 2014 року. /т.1 а.с.9-11,27-29/
Згідно з довідкою виданою Консульством України в Люблені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована громадянкою України. /т.1 а.с.13,31/
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також має паспорт громадянина Республіки Польща для виїзду за кордон, який був виданий 14 грудня 2018 року і був дійсний до 14 грудня 2023 року. /т.1 а.с.102-106/
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві 17 лютого 2016 року. /т.1 а.с.8,26/
Згідно з довідкою №628/2016, виданою ГУДМС України в м. Києві ОСОБА_3 набув громадянства України. /т.1 а.с.12,30/
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також має паспорт громадянина Республіки Польща для виїзду за кордон, який був виданий 25 липня 2016 року і був дійсний до 25 липня 2021 року. /а.с.132-135/
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідками приватного закладу загальної середньої освіти «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» від 10 вересня 2020 року, від 09 січня 2023 року, від 25 квітня 2023 року ОСОБА_6 дійсно навчається на денній формі навчання вказаного закладу. /т.1 а.с.17,101, т.2 а.с.9,1 /
Згідно з довідкою ТОВ «Центр розвитку дитини «Грамотійка» від 30 грудня 2020 року ОСОБА_5 дійсно відвідує навчальні заняття та отримує послуги денного догляду вказаного закладу з 26 вересня 2019 року. /т.1 а.с.18/
Згідно з довідкою приватного закладу загальної середньої освіти «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» від 09 січня 2023 року ОСОБА_5 дійсно навчається на денній формі навчання вказаного закладу. /т.2 а.с.8/
У відповідності до довідки приватного закладу загальної середньої освіти «Ірпінський ліцей «Ті Джі Ай Академія» від 25 квітня 2023 року ОСОБА_5 дійсно навчаються на денній формі навчання вказаного закладу. /т.2 а.с.40/
Згідно довідки від 05 квітня 2023 року Початкової школи №1 ім. Тадеуша Косцюшки в м. Пулави ОСОБА_6, ОСОБА_5 є учнями Початкової школи № 1 в м. Пулавах у 2022/2023 навчальному році. /т.2 а.с.32-33 /
Проте за даними наведеними у довідці від 30 квітня 2023 року Початкової школи №1 ім. Тадеуша Косцюшки в м. Пулави учні ОСОБА_6, ОСОБА_5 будуть не атестовані у 2022/2023 навчальному році. Причиною не атестації є тривала відсутність без поважних причин. /т.2 а.с.45-46/
З листа ОСОБА_1 від 04 грудня 2020 року адресованого до Ірпінського міського голови вбачається, що ним та ОСОБА_2 були подані заяви про визначення місця проживання дітей. /т.1 а.с.15-16, 35-36/
Матеріали справи містять копію електронного листування, з якого вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проводилась процедура медіації, однак позитивного результату досягнуто не було. /т.1 а.с.39-47/
Служба у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області у висновку від 21 грудня 2021 року за №167/16 вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з матір'ю ОСОБА_2 . /т.1 а.с.160, 202-203, 241-242/
Матеріали справи містять дані про те, що в провадженні суду Республіки Польща перебувала справи за клопотанням ОСОБА_11 щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , де участь через представника приймала ОСОБА_13 . Заява була подана ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_3 /т.1 а.с.93-94,108-109,122-127,183,232-235 т.2 а.с.13,18/
27 вересня 2022 року стороною відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення у справі, що розглядається в суді Республіки Польща. /т.1 а.с.174-180/
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва занесеною до протоколу судового засідання від 29 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання. /т.1 а. с.191-192/
При новому апеляційному перегляді справи стороною позивача була надана копія рішення Районного суду столичного міста Варшави від 29 травня 2024 року у справі №VI Nsm 2023/21. З тексту рішення вбачається, що предметом розгляду була заява від 14 грудня 2020 року ОСОБА_11 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_12 за місцем проживання заявника. Суд відхилив заяву ОСОБА_11 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_12 . В мотивувальній частині рішення суд вказав:
«У цій справі не викликає сумнівів, що теперішнє місце проживання малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_5 є місце проживання їхньої матері, ОСОБА_15 . Малолітні проживали з матір'ю все своє життя і саме вона є для дітей основою з батьків. З моменту загострення конфліктної ситуації між батьками, з батьком малолітні мають нерегулярний контакт, який наразі обмежується відеоконференціями.»
«На думку Суду, жодних підстав для зміни місця проживання малолітніх не має. Малолітні не бажають переїжджати до батька і, більше того, не висловлюють бажання жити в Польщі, де вони не знають мови, не мають ні рідних, ні друзів. Суд не вбачає підстав стверджувати, що діти матимуть кращі умови проживання в квартирі батька, який наразі проживає в однокімнатній квартирі зі своєю новою партнеркою, з якою, з рештою, діти ніколи не мали жодних контактів. Слід підкреслити, що за висновками Суду, набагато кращі умови проживання для малолітніх може забезпечити мати (окремий будинок, в якому кожна дитина має власну кімнату). Після приїзду дітей з учасницею до Польщі після початку війни заявник не забезпечив дітям жодного житла. Під час розгляду справи він свідчив, що може купити більшу квартиру, але, на дуку Суду, це лише декларації. Проживання дітей з батьком та його партнеркою, якої вони не знають, в однокімнатній квартирі, складно вважати, як таке, що відповідає якнайкращім інтересам малолітніх. На думку Суду, у цій справі важливо забезпечити малолітнім відчуття стабільності у їхньому житті, особливо враховуючи обставини війни в Україні. Малолітні, без сумніву, пережили багато стресу внаслідок війни, а тому недоцільно примушувати їх проживати з батьком, контакт з яким до цього часу був радше нерегулярним, а зараз є епізодичним.»
Першим питанням, яке підлягає до вирішення є питання компетенції суду України.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон № 2709-IV) іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
Підсудність судам України є виключною у справах з іноземним елементом, якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні (пункт 2 частини першої статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Водночас, відповідно до статті 9 Конституції України, статті 19 Закону № 1906-IV, частини другої статті 3 ЦПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
У статті 20 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року, ратифікованого Постановою Верховної Ради № 3941-XII від 04 лютого 1994 року (далі - Договір), вказано, що якщо відповідно до положень цього Договору порушення справи належить до компетенції органів обох Договірних Сторін, а клопотання про порушення справи подано до органу однієї з них, то компетенція органу іншої Договірної Сторони виключається.
Відповідно до пунктів 1 і 2 статті 28 Договору в правових стосунках між батьками і дітьми, в тому числі аліментних обов'язках батьків застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, громадянином якої є дитина. Встановлення і оспорювання походження дитини від певної особи регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, громадянином якої є мати дитини в момент народження дитини. Але достатнім є дотримання форми визнання дитини, що передбачена законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої визнання має бути або було здійснене.
В справах, зазначених в пунктах 1 і 2, компетентними є органи тієї Договірної Сторони, громадянином якої є дитина, а також органи тієї Договірної Сторони, на території якої дитина має місце проживання (пункт 3 статті 28 Договору).
При новому розгляді справи апеляційним судом встановлено, що Районним судом столичного міста Варшави від 29 травня 2024 року у справі № VI Nsm 2023/21було прийнято рішення. З тексту рішення вбачається, що предметом розгляду була заява від 14 грудня 2020 року ОСОБА_11 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_12 за місцем проживання заявника. Суд відхилив заяву ОСОБА_11 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , вказавши на те, що теперішнє місце проживання малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_5 є місце проживання їхньої матері, ОСОБА_15 і жодних підстав для зміни місця проживання малолітніх не має.
В судовому засіданні апеляційного суду стороною відповідача визнано, що вказане рішення суду не оскаржувалось сторонами та набрало законної сили. А отже наразі провадження у суді Республіка Польща завершено.
Позивач та діти, станом на час всього розгляду справи, перебувають на території України, позивач має право на звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дітей і вирішення цього питання є необхідним для реалізації прав дітей. Рішення суду першої інстанції, яким визначено місце проживання дітей разом з матір'ю не суперечить рішенню суду Республіки Польща. Залишення ж позову без розгляду, призведене до необхідності звернення позивача з новим позовом, що очевидно не відповідає інтересам позивача та її малолітніх дітей. А тому з метою остаточного вирішення спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Вирішуючи спір по суті колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Відповідно до п.п. 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Відповідно до статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить про те, що до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі №754/16535/19 (провадження № 61-14623св21).
Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже, не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі №352/2324/17.
Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З наведених обставин справи вбачається, що на момент звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом діти постійно проживали спільно з матір'ю на території України в м. Ірпінь, Київської області, відвідували там навчальні заклади, позивачем забезпечені належні умови проживання та розвитку дітей, що не заперечувала і сторона відповідача в ході розгляду справи. Проживання дітей в Республіці Польща мало тимчасовий характер, при цьому діти також проживали разом з матір'ю, окремо від батька.
За встановлених обставин, в контексті першочергового врахування інтересів дітей, враховуючи вік ОСОБА_3 та ОСОБА_4 те, що вони протягом всього свого життя проживають разом з матір'ю, мають сталі соціальні зв'язки дітей в родині матері, їх психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, колегія суддів дійшла висновку, що зібрані у справі докази з урахуванням висновку органу опіки та піклування вказують на те, що проживання дітей з матір'ю найкраще забезпечить інтереси цих дітей.
При вирішенні позовних вимог про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляційний суд виходить виключно з інтересів дітей та вважає безпідставними посилання сторони відповідача на необґрунтованість висновків органу опіки та піклування.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам заявника належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду, в справі не виявлено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повне судове рішення складено 14 листопада 2025 року.