20 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «ПРАЙМ ІНВЕСТ ЛТД» на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на майно та накладено арешт на:
-нежитлову будівлю, літ. «А», за адресою: м. Київ, бульвар Гашека Ярослава, будинок 16-Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2872619580000;
-нежитлову будівлю, літ. «В», м. Київ, вулиця Вершигори Петра, будинок 4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2784252380000;
-нежитлову будівлю, літ. «А», за адресою: м. Київ, вулиця Вифлеємська, будинок 18/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2801566180000;
-нежитлову будівлю, літ. «В», за адресою: м. Київ, вулиця Гніздовського Якова, будинок 3-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2828221280000;
-нежитлову будівлю, літ. «А», за адресою: м. Київ, , вулиця Кибальчича Миколи, будинок 32-Д, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2853053380000, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами для забезпечення його зберігання як речових доказів у кримінальному провадженні № 12024100100002294 від 01 червня 2024 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024 року, постановити нову ухвалу якою клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100100002294, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 червня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, -задовольнити частково, накласти арешт, на:
-нежитлову будівлю, літ. «А», за адресою: м. Київ, бульвар Гашека Ярослава, будинок 16-Б, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2872619580000;
-нежитлову будівлю, літ. «В», за адресою: м. Київ, вулиця Вершигори Петра, будинок 4, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2784252380000;
-нежитлову будівлю, літ. «А», за адресою: м. Київ, вулиця Вифлеємська, будинок 18/1, реєстраційний і номер об?єкта нерухомого майна: 2801566180000;
-нежитлову будівлю, літ. «В», за адресою: м. Київ, вулиця Гніздовського Якова, будинок 3-А, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2828221280000;
-нежитлову будівлю, літ. «А», за адресою: м. Київ, вулиця Кибальчича Миколи, будинок 32-Д, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2853053380000, які перебувають у власності ТОВ «ПРАЙМ ІНВЕСТ ЛТД» код ЄДРПОУ 45657283, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії шодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, із забороною користування будь-якими особами, окрім ТОВ «ПРАЙМ ІНВЕСТ ЛТД» код ЄДРПОУ 45657283.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, зазначає про те, що оскаржувана ухвала с незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, а тому підлягає скасуванню.
Так, апелянт не погоджується з висновком слідчого суддів щодо доцільності арешту майна із забороною користування ним власником майна, тобто ТОВ «ПРАЙМ ІНВЕСТ ЛТД», оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешту майна із забороною користування, є втручанням у права та свободи власника майна, відтак в даному випадку, на думку адвоката, потреби досудового розслідування не Виправдовують такий ступінь втручання і прокурором в клопотанні не доведено наявність обставин, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України.
Крім того, у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.
Враховуючи, що копія оскаржуваного рішення отримана лише 22.11.2024, то апеляційна скарга є такою, яка подана в межах строку на апеляційне оскарження.
В судове засідання прокурор та представник не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора та представника, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що слідчим відділом Шевченківського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100100002294 від 01.06.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
Попередньо встановлено, що група невстановлених осіб разом з ОСОБА_7 на території міста Києва створила злочину схему щодо набуття фіктивних підстав, які в подальшому можуть бути ними використанні для реєстрації право власності за собою на самочинно побудовані (встановлені) будівлі на самоправно зайнятих земельних ділянках та подальшого протиправного набуття ними права на отримання у власність чи оренду земельних ділянок на яких знаходяться самочинно збудовані (встановлені) об'єкти нерухомості.
Таким чином, з метою приховання допущених порушень будівельного та земельного законодавства, а також готування до вчинення ними подальших шахрайських дій, невстановлені особи разом з ОСОБА_7 , з метою легалізації незаконної господарської діяльності, на самовільно зайнятих земельних ділянках у м. Києві розмістили (побудували) нежитлові будівлі на них.
В подальшому, група невстановлених осіб разом з ОСОБА_7 з метою створення законних підстав для подальшого проведення реєстраційних дій щодо визнання права власності на незаконно встановлені (побудовані) будівлі за ОСОБА_7 виготовили підроблені Свідоцтва про право власності виданні нібито Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради щодо виникнення у ОСОБА_7 право власності на наступні об'єкти нерухомості у м. Києві, а саме на нежитлову будівлю літ «А» загальною площею 95,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , нежитлову будівлю літ «А» загальною площею 76 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , нежитлову будівлю літ «В» загальною площею 48 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 , нежитлову будівлю літ «А» загальною площею 29,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 , нежитлову будівлю літ «В» загальною площею 93,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_5 , нежитлову будівлю літ «А» загальною площею 96 кв.м. за адресою АДРЕСА_6 , нежитлову будівлю літ «Б» загальною площею 42,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_7 .
Як наслідок, отримавши вищевказані завідому підроблені Свідоцтва про право власності, невстановлені особи разом з ОСОБА_7 звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 з метою проведення подальшої державної реєстрації право власності за ОСОБА_7 .
В подальшому приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 здійснив реєстраційні дії щодо вищевказаних нежитлових будівель та зареєстрував право власності на них за ОСОБА_7 .
В подальшому ОСОБА_7 вищевказані нежитлові будівлі, передав до статутних капіталів ТОВ "ПРАЙМ ІНВЕСТ ЛТД", код ЄДРПОУ: 45657283 та ТОВ "КОНСАЛТ ЮА ЛІМІТЕД", код ЄДРПОУ: 45491524.
Як наслідок, невстановлені особи разом з ОСОБА_7 на підставі підроблених документів протиправно отримали у власність вищевказані нежитлові будівлі, самоправно зайняли земельні ділянки на яких вони знаходяться та шахрайським шляхом отримали першочергове право на отримання земельних ділянок в оренду від територіального громади.
У ході досудового розслідування отримано відповідь від Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА, який повідомив, що ОСОБА_7 не видавались Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради наступні Свідоцтва, а саме: 20.12.2012 свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ «А» загальною площею 95,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 2224-С/НП від 20.12.2012, Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради 26.12.2012 свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ «А» загальною площею 76 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 2294-С/НП від 26.12.2012, Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради 29.12.2012 свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ «В» загальною площею 48 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 , на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 2122-С/НП від 29.12.2012, Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради 29.12.2012 свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ «А» загальною площею 29,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 , на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 2143-С/НП від 29.12.2012, Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради 22.12.2012 свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ «В» загальною площею 93,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_5 , на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 2129-С/НП від 22.12.2012, Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради 17.12.2012 свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ «А» загальною площею 96 кв.м. за адресою АДРЕСА_6 , на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 2298-С/НП від 17.12.2012, Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради 22.12.2012 свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ «Б» загальною площею 42,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_7 , на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 2126-С/НП від 22.12.2012.
На даний час власниками вищевказаних приміщень є ТОВ "ПРАЙМ ІНВЕСТ ЛТД", код ЄДРПОУ: 45657283 та ТОВ "КОНСАЛТ ЮА ЛІМІТЕД", код ЄДРПОУ: 45491524.
24.09.2024 постановою в порядку ст. 98 КПК України вищевказані нежитлові будівлі, визнані в якості речових доказів по кримінальному провадженню так як вони є матеріальними об'єктами, які містять сліди кримінального правопорушення, а також отримані у власність внаслідок вчинення протиправних дій.
27.09.2024 року (клопотання датоване 25.09.2024 року) прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на речові докази у кримінальному провадженні № 12024100100002294 від 01 червня 2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, а саме -нежитлову будівлю, літ. «А», за адресою: м. Київ, бульвар Гашека Ярослава, будинок 16-Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2872619580000; нежитлову будівлю, літ. «В», м. Київ, вулиця Вершигори Петра, будинок 4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2784252380000; нежитлову будівлю, літ. «А», за адресою: м. Київ, вулиця Вифлеємська, будинок 18/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2801566180000; нежитлову будівлю, літ. «В», за адресою: м. Київ, вулиця Гніздовського Якова, будинок 3-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2828221280000; нежитлову будівлю, літ. «А», за адресою: м. Київ, , вулиця Кибальчича Миколи, будинок 32-Д, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2853053380000, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30.06.2024 року вищезгадане клопотання прокурора було задоволено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 12024100100002294 від 01.06.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами відповідно до постанови прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 24.09.2024 як таке, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, є предметом вказаного кримінального правопорушення, наділено ознаками речового доказу.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту вище вказане майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості його відчуження, або до настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду та підлягають з'ясуванню під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.
При цьому, згідно із ч. ч. 10, 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.
Окрім того, Європейський суд з прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Враховуючи всі обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Враховуючи встановлені факти та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді в оскаржуваній частині є законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «ПРАЙМ ІНВЕСТ ЛТД» - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на майно та накладено арешт на:
-нежитлову будівлю, літ. «А», за адресою: м. Київ, бульвар Гашека Ярослава, будинок 16-Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2872619580000;
-нежитлову будівлю, літ. «В», м. Київ, вулиця Вершигори Петра, будинок 4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2784252380000;
-нежитлову будівлю, літ. «А», за адресою: м. Київ, вулиця Вифлеємська, будинок 18/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2801566180000;
-нежитлову будівлю, літ. «В», за адресою: м. Київ, вулиця Гніздовського Якова, будинок 3-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2828221280000;
-нежитлову будівлю, літ. «А», за адресою: м. Київ, , вулиця Кибальчича Миколи, будинок 32-Д, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2853053380000, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами для забезпечення його зберігання як речових доказів у кримінальному провадженні № 12024100100002294 від 01 червня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «ПРАЙМ ІНВЕСТ ЛТД» - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/679/2025 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний №761/35830/24
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9
Доповідач: ОСОБА_1