справа № 757/39111/24-ц
провадження № 22-ц/824/14119/2025
головуючий у суді І інстанції Козлов Р.Ю.
21 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 2 квітня 2025 року у справі за позовом компанії ДАНДЖАК, ЛЛС (DANJAQ, LLC) до ОСОБА_1 , Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про дострокове припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р. на комбіновану торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_2» та зобов'язання вичинити дії,
У серпні 2024 року позивач ДАНДЖАК, ЛЛС (DANJAQ, LLC) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" та просив суд: достроково повністю припинити дію свідоцтва України № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року, на комбіновану торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_2" щодо усіх послуг 35 та 45 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких її зареєстровано та зобов'язати Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Державного реєстру свідоцтв на торговельні марки про дострокове повне припинення дії свідоцтва України на торговельну марку за НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року, про що здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Відповідно до заявленого позову 22 травня 2024 року позивачем подано заявку №m202410292 на реєстрацію торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_2» для послуг 35 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП) та заявку № m202410310 на реєстрацію торговельної марки « ІНФОРМАЦІЯ_2» для послуг 45 класу МКГС. Крім того, 24 травня 2024 року позивачем подано заявку № m202410435 на реєстрацію знака для товарів і послуг «» для послуг 35 класу МКТП та заявку № m202410477 на реєстрацію знака для товарів і послуг «» для послуг 45 класу МКТП.
Підставою для подання позову позивачем є обґрунтовані підстави вважати, що в процесі розгляду вищевказаних заявок йому буде відмовлено у реєстрації відповідних позначень, як торговельних марок на підставі частини третьої статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".
Згідно з вказаною нормою, не підлягають реєстрації як торговельні марки позначення, які на дату подання заявки, або, у разі заявлення пріоритету - на дату пріоритету, є тотожними або настільки схожими, що їх можна сплутати, зокрема, асоціювати з торговельними марками, раніше зареєстрованими чи поданими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи щодо таких самих або споріднених товарів і послуг.
Крім того, навіть у випадку державної реєстрації торговельної марки за відповідними заявками № m202410292, № m202410310, № m202410435 та № m202410477, за власником свідоцтва № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р. зберігається право вимагати визнання свідоцтв на такі зареєстровані торговельні марки недійсними, посилаючись на належні йому права інтелектуальної власності на спірну торговельну марку, які виникли раніше та існували до дати подання заявок № m202410292, № m202410310, № m202410435, № m202410477.
В той же час, представник позивача зазначав, що комбінована торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10.01.2008 року не використовувалась в Україні протягом останніх п'яти років до дати звернення до суду із позовною заявою щодо заявлених послуг 35 та 45 класів МКТП, для яких вона зареєстрована.
Посилаючись на вищенаведені обставини, представник позивача просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 2 квітня 2025 року позов компанії ДАНДЖАК, ЛЛС (DANJAQ, LLC) до ОСОБА_1 , Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про дострокове припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р. на комбіновану торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_2» та зобов'язання вичинити дії задоволено.
Достроково припинено повністю дію свідоцтва України на торговельну марку НОМЕР_1 від 10.01.2008 р. щодо всіх послуг 35 та 45 класів МКТП, для яких її зареєстровано.
Зобов'язано Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про дострокове припинення Свідоцтва України на торговельну марку НОМЕР_1 від 10.01.2008 р., а також здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність» або іншому чинному офіційному виданні державної системи охорони інтелектуальної власності, про що видати наказ.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь компанії ДАНДЖАК, ЛЛС (DANJAQ, LLC) витрати на сплату судового збору за подання позову 3028 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Міхно М.Г. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вказує, що відповідачем були надані належні докази використання торгової марки свідоцтва України № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року, які підтверджують,що підприємства які належать відповідачу здійснювали господарську діяльність до початку воєнних дій на території міста Маріуполь Донецької області та в діяльності активно використовувалась торгівельна марка у діловому листуванні з контрагентами, та в іншому документообігу.
Звертає увагу, що при наданні послуг, саме ділове листування відрізняє одного надавача послуг від іншого, тому використання торгівельної марки в діловому листуванні відрізняло підприємства ОСОБА_1 від інших надавачів аналогічних послуг. В аналогічній справі №482/1361/21-ц колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що надання доказів щодо використання торгівельної марки в діловому листуванні є доказом її використання та надає можливість відрізнити надавача послуг від аналогічних надавачів таких же послуг.
Зазначає, що позивач в позовній заяві не заперечує, що всі бізнес інтереси та всі юридичні особи де посадовою особою та/або засновником є ОСОБА_1 зареєстровані та здійснювали діяльність на території Донецької області м. Маріуполь, саме тому вважає, що воєнні дії мають безпосередній вплив та збитки понесені як самим відповідачем так і юридичними особами від вторгнення росії до України. Саме за рахунок вторгнення росії на територію України та безпосередньо до міста Маріуполь не має можливості використовувати торгову марку протягом певного часу з 24 лютого 2022 року по 28 серпня 2024 року.
Звертає увагу, що в матеріалах судової справи відсутні будь які документи /або докази, які б підтверджували, що права позивача порушені, невизнані або оспорювані, оскільки позивачем не надані результати розгляду та/або відмови відповідача 2 за результатами розгляду заявок № ш202410292, № т202410310, № Ш202410435, №т202410477.
Вважає, що до предмету дослідження в таких категоріях справ повинні входити не тільки обставини використання/невикористання торговельної марки, а й обставини, які підтверджують заінтересованість особи, яка подає заяву про дострокове припинення дії свідоцтва.
Наголошує, що заявлена до реєстрації торгова марка позивача не є візуально повністю тотожною до торгівельної марки, яка зареєстрована відповідачем, а лише має схожий елемент, а саме літери ІНФОРМАЦІЯ_2, тому відповідач вважає не достатнім припущень позивача з можливої відмови в реєстрації та вважає, що для позовних вимог ступінь схожості повинні досліджувати фахівці у відповідних висновках.
Вказує, що висновки суду щодо доведеності факту невикористання відповідачем 1 спірної торговельної марки на підставі того, що відповідачем 1 не здійснено заходів зі зміни податкової адреси заснованих ним юридичних осіб, а власне відповідачем 1 визнано факт відсутності його господарської діяльності в Україні та власне проживання ним поза межами України виходять за межі позовних вимог та предмету спору.
8 серпня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» - Свіденко С., в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що дострокове припинення повністю дії свідоцтва на торговельну марку потребує всебічного, повного та об'єктивного дослідження судом усіх обставин справи, які можуть підтверджувати чи спростовувати безпосереднє та фактичне використання торговельної марки саме стосовно товарів і послуг, для яких її зареєстровано. У зв'язку з вище наведеним в сукупності УКРНОІВІ зазначає, що для вирішення даного спору по суті, відповідач - 1/апелянт має належними та допустимими доказами довести суду безпосереднє та фактичне використання або зазначити поважні причини невикористання торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.01.2008, протягом п'яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва (10.01.2008, Бюлетень № 1) або якщо використання торговельної марки призупинено, - з іншої дати після цієї публікації. Поряд з цим, до функцій УКРНОІВІ законодавством не віднесено здійснення контролю за використанням торговельних марок їх власниками після здійснення державної реєстрації та видачі відповідних свідоцтв.
2 вересня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ДАНДЖАК, ЛЛС (DANJAQ, LLC) - адвоката Сопільняк В.Ю., в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що у позивача наявний законний інтерес, що є самостійним об'єктом судового захисту, у вигляді прагнення до користування торговельними марками за заявками позивача, у реалізації якого перешкоджає саме свідоцтво на торговельну марку скаржника, про дострокове припинення якого просить позивач.
Звертає увагу, що аргументи скаржника про відсутність в позивача права на звернення до суду є безпідставними. Подаючи позов у даній справі, позивач має намір захистити свій законний інтерес у набутті ним прав інтелектуальної власності на торговельні марки «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «» та подальшому їх використанні на території України. Більше того, відповідно до позиції Верховного Суду, будь-яка особа має право на звернення з вказаним позовом, у тому числі, позивач.
Зазначає, що зі змісту положень Закону та Угоди про асоціацію випливає, що при дослідженні невикористання торговельної марки підлягають встановленню обставини фактичної наявності на ринку України товарів і послуг, для яких зареєстрована торговельна марка, в спірний період (постанова Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №910/10906/22).
Наголошує, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують поважність причин невикористання спірної торгівельної марки.
У судовому засіданні представник компанії ДАНДЖАК, ЛЛС (DANJAQ, LLC) - адвокат Сопільняк В.Ю. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Міхно М.Г. просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Так, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилався на те, що відповідач 1 не використовує зареєстровану торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року більше, ніж п'ять останніх років до дати звернення до суду із позовною заявою, що є підставою для прийняття рішення про дострокове припинення дії свідоцтва.
Згідно з частиною першою статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності згідно з частиною першої статті 420 Цивільного кодексу України належать, зокрема, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
Відповідно до статті 492 Цивільного кодексу України, частини другої статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", торговельною маркою може бути будь яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
За пунктом 3 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до НОІВ і продовжується НОІВ за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Дія свідоцтва припиняється достроково за умов, викладених у статті 18 цього Закону. Набуття права на торговельну марку, що має міжнародну реєстрацію або визнана добре відомою в Україні, не вимагає засвідчення свідоцтвом.
Згідно з частиною 4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг.
Отже, зважаючи на правову сутність торговельної марки, визначальним для вирішення порушеного питання щодо належного використання зареєстрованої торговельної марки є факт наявності відповідного товару та/або послуги (фактична наявність на ринку відповідних товарів та/або послуг).
Судом встановлено, що відповідач 1 є власником свідоцтва України № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року на торговельну марку, яка зареєстрована щодо наступного переліку послуг 35 та 41 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (надалі - МКТП): 35 Клас: Агентства комерційного інформування; вивчання ринку; ділове досліджування; ділове інформування; допомога в керуванні справами; перевіряння рахунків (аудит); послуги щодо зв'язків з громадськістю; рекламні агентства; рекламування; керування справами; ділове адміністрування; діловодство; імпортно-експортні агентства; влаштовування виставок та ярмарків на комерційні або рекламні потреби; демонстрування товарів; послуги постачання для інших (закуповування товарів та надавання постачальницьких послуг іншим фірмам); сприяння продажеві (посередництво); послуги щодо сукупного розміщування асортименту товарів 9 класу, що дозволяє споживачам оглядати та купувати ці товари у магазинах роздрібної торгівлі; 45 Клас: Консультування щодо безпеки; оглядання промислових підприємств для цілей безпеки; відмикання секретних замків; детективні агентства; наглядання за житлом за відсутності мешканців; нічна охорона; охорона особиста; охорона цивільна; стеження за охоронною сигналізацією.
Зазначене підтверджується інформацією зі спеціальної інформаційної системи УКРНОІВІ.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено, що комбінована торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_2", згідно свідоцтва України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року, без поважних причин безперервно не використовується щодо всіх послуг, внесених до реєстру, протягом п'яти років до дати подання позову у даній справі.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з у рахуванням наступного.
Згідно абзаців 1-4 частини четвертої статті 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п'яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено з іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п'ять років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. У такому разі дія свідоцтва або дія міжнародної реєстрації в Україні може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва чи міжнародної реєстрації не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами є обставини, що перешкоджають використанню торговельної марки незалежно від волі власника свідоцтва чи міжнародної реєстрації, зокрема обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством. Для цілей цього пункту використанням торговельної марки власником свідоцтва вважається також використання її з дозволу власника свідоцтва іншою особою.
Аналіз означених норм Закону дозволяє дійти висновку, що при достроковому припиненні дії свідоцтва на торговельну марку, обов'язок доведення факту її використання покладений на власника відповідної торговельної марки.
Згідно з частиною першої статті 426 Цивільного кодексу України, способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом.
Згідно з частиною четвертої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", використанням торговельної марки визнається: нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.
Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Аналіз вказаних норм Закону дає підстави стверджувати, що, виходячи з правової сутності торговельної марки, умовою належного її використання є безпосереднє та фактичне використання саме стосовно товарів і послуг, для яких цю марку зареєстровано.
За змістом частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже для вирішення спору щодо дострокового припинення повністю дії свідоцтва України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р., позивач має довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач ОСОБА_1 - безпосереднє та фактичне використання або зазначити поважні причини невикористання торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р.
Законом України від 16.09.2014 року № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої" була ратифікована Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) 21.03.2014 р. в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27.06.2014 року в м. Брюсселі (далі - "Угода про асоціацію").
Згідно пункту b статті 157 частини першої Глави 9 Угоди про асоціацію цілями цієї Глави є, зокрема, досягнення належного та ефективного рівня охорони і захисту прав інтелектуальної власності.
Відповідно до статті 158 частини першої Глави 9 Угоди про асоціацію для цілей цієї Угоди права інтелектуальної власності включають, зокрема, торговельні марки.
Статтею 198 Підрозділу 2 частини другої Глави 9 Угоди про асоціацію встановлено, що сторони передбачають, що реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п'ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання; проте жодна особа не може заявити, що права власника на торговельну марку мають бути анульовані, якщо протягом проміжку часу між закінченням п'ятирічного періоду і поданням заяви про анулювання розпочалося або було поновлено реальне використання торговельної марки; початок використання або його поновлення протягом трьохмісячного періоду, що передує заяві про анулювання, яке розпочалося відразу після закінчення безперервного п'ятирічного періоду невикористання, не беруться до уваги, якщо підготовка до початку або поновлення використання здійснюється лише у зв'язку з тим, то власник усвідомлює можливість подання заяви про анулювання.
Аналогічну норму містить і частина друга статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 року, відповідно до якої для подання вимоги про скасування знака надається строк не менше п'яти років, що вираховується від дати реєстрації знака.
Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно статті 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України, встановлює Закон України "Про міжнародні договори України", і статтею 19 цього Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Отже, враховуючи, що 01.09.2017 року Угоду про асоціацію ратифіковано Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 року, набрала чинності 01.09.2017 року, у повному обсязі до відносин щодо дострокового припинення дії свідоцтв України та міжнародних реєстрації на знаки для товарів і послуг з підстави їх невикористання мають застосовуватися положення статті 198 Угоди про асоціацію.
З урахуванням статті 198 Угоди про асоціацію, дія свідоцтва України та міжнародної реєстрації може бути достроково припинена у разі, якщо торговельна марка без поважних причин безперервно не використовується щодо частини або всіх товарів та/або послуг, внесених до реєстру, протягом п'яти років від дати публікації про видачу свідоцтва або від іншої дати.
Вказані положення Угоди про асоціацію знайшли своє відображення і в ч. 4 ст. 18 Закону (в редакції Закону № 815-IX від 21.07.2020), відповідно до якої якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п'яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено з іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п'ять років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. Для цілей застосування цього пункту датою, з якої повинно розпочинатися використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією, є дата публікації в Бюлетені НОІВ відомостей про надання правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні. Дію свідоцтва не може бути припинено, якщо у строк від закінчення п'ятирічного строку невикористання торговельної марки до подання позову про дострокове припинення дії свідоцтва почалося чи відновилося її використання, крім випадку, коли підготовка до початку використання або відновлення використання торговельної марки розпочалися протягом трьох місяців до подання такого позову та після того, як власник свідоцтва довідався про можливість його подання.
Таким чином, як правильно було зазначено судом першої інстанції для правильного вирішення спору по суті в ході розгляду справи має бути встановлено факт використання чи невикористання торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.01.2008 р. щодо послуг 35 та 45 класів МКТП, по закінченню п'ятирічного строку невикористання зареєстрованої торговельної марки.
Відповідно, чинним законодавством України встановлюються дві дати, від яких розраховується п'ятирічний період невикористання зареєстрованої торговельної марки: дата публікації видачі свідоцтва та дата призупинення використання торговельної марки, якщо використання торговельної марки припинилось після реєстрації торговельної марки.
На підтвердження факту використання торговельної марки власник свідоцтва має подати суду докази вчинення принаймні деяких дій з числа зазначених у частині четвертій статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Такими доказами можуть бути, зокрема, примірники товарів, на яких нанесено відповідний знак для товарів і послуг, документи із зображенням знака (каталоги, прайс-листи з пропозиціями щодо надання послуг чи поставки товарів тощо). Поширення на території України товарів із зображенням знака може бути підтверджено касовими чеками, квитанціями, накладними, іншими документами, що містять інформацію про найменування товару й місце його придбання, а в разі коли власником знака є нерезидент, підтвердженням ввезення товарів в Україну можуть бути митні декларації та інші митні документи.
Зокрема, ураховуючи, що торговельна марка, яка є предметом цього спору, в основному стосується сфери надання послуг, доказами використання можуть бути примірники правочинів щодо надання відповідних послуг, ліцензійні договори, реклами, ділове листування, вклад у статутний капітал товариства, і таке інше.
Згідно із статтею 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Як вказував позивач ДАНДЖАК, ЛЛС (DANJAQ, LLC), відповідач ОСОБА_1 не використовує зареєстровану торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року більше п'яти років, що передують даті подання позову у даній справі, що є підставою для прийняття рішення про дострокове припинення його дії, а на підтвердження своїх доводів позивач посилався на письмові докази.
Також, позивач стверджує, що відповідач взагалі з часу отримання свідоцтва ніколи не використовував торговельну марку.
Так, надані суду документи свідчать про те, що представник позивача здійснив відповідну перевірку для встановлення фактів використання торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року.
Позивачем було надано витяг з Єдиного державного реєстру, відповідно до якого відповідач 1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець у період з 26 березня 2010 року по 1 липня 2022 року. Однак жоден із видів діяльності, зазначених під час цієї реєстрації, не охоплював послуги, що належать до 35 та 45 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП), для яких зареєстрована спірна торговельна марка. Крім того, відповідач 1 є бенефіціарним власником низки юридичних осіб, проте жодна з них не здійснює діяльність, пов'язану з послугами, для яких зареєстрована оскаржувана торговельна марка. Єдиною юридичною особою, яка надає або надавала охоронні та/або детективні послуги, є ТОВ «Альфа-Константа» (код ЄДРПОУ 36151638). Водночас зазначене товариство ніколи не використовувало спірну торговельну марку у своїй господарській діяльності. Цей факт підтверджується змістом вебсторінки http://alfa-mariupol.com.ua/ та матеріалами з веб-архіву, доданими позивачем.
Окрім того, відповідач 1 є бенефіціаром компаній, зареєстрованих для здійснення рекламної діяльності, зокрема послуг рекламних агентств та посередництва у розміщенні реклами в засобах масової інформації. Проте жодних підтверджень використання цими компаніями спірної торговельної марки, у тому числі в мережі Інтернет, не виявлено.
Результати пошуку за зображенням спірної торговельної марки в мережі Інтернет не містять жодних посилань на її використання як самим відповідачем 1, так і будь-якими іншими особами. Результати відповідного пошуку долучені до матеріалів справи.
Всі зазначені юридичні особи, бенефіціаром яких є відповідач 1, зареєстровані в м. Маріуполь Донецької області, яке знаходиться під окупацією російської федерації. Жодну з компаній, що належать відповідачу 1, не було перереєстровано на підконтрольну Україні територію. Навпаки, юридичні особи, такі як ТОВ «007», ТОВ «СІНЕМА ЕССЄТС», ТОВ «РІТЕЙЛ ЕССЕТС», ТОВ «ІНДАСТРІАЛ ЕССЕТС», були зареєстровані відповідачем 1 на території так званої «Донецької народної республіки».
Позивач з посиланням на вищевказані письмові докази вважав, що торговельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року не використовувались відповідачем 1 в Україні щонайменше протягом п'яти років до дати звернення до суду із позовною заявою.
У свою чергу на спростування доводів позивача щодо наявності підстав для дострокового припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 на комбіновану торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_2" щодо всього переліку послуг 35 та 45 класу МКТП, для яких зареєстрована комбінована торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 , відповідач 1 посилався на відсутність у позивача права на позов, на наявність доказів використання вказаної торговельної марки та на наявність поважних причин подальшого невикористання даної торговельної марки.
Відповідач 1 стверджував, що спірна торговельна марка використовувалась в період з 2009 року по січень 2022 року на підприємствах ТОВ «007» та ТОВ "Альфа-Константа", ТОВ "СІНЕМА ЕССЄТС", ТОВ "РІТЕЙЛ ECCETC", для реалізації послуг зовнішньої реклами, з встановлення спеціального виготовленого обладнання, для чого були зареєстровані сайти ІНФОРМАЦІЯ_4 та сайт ІНФОРМАЦІЯ_2.ua, які припинили свою роботу у зв'язку окупацією міста Маріуполь і знищенням основних серверів в дата центрі hl.ua в наслідку бойових дій. Розташовані на власному домені ІНФОРМАЦІЯ_2.uа поштові скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 використовуються відповідачем 1 для діловій переписки. Також торговельна марка використовувалась ним в діловій документації підприємств ТОВ «007» та ТОВ «Альфа-Константа» та при реалізації продукції відеонагляду, охороних систем, але дана документація залишилась в місті Маріуполь Донецької області.
На доказ використання спірної торговельної марки відповідачем 1 було надано докази використання позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» в доменному імені ІНФОРМАЦІЯ_4 та скріншоти з веб-сайту, що був розміщений за даним доменом, відповідно до яких на веб-сайті пропонувались до продажу товари, необхідні для відеоспостереження та охоронних систем.
В подальшому, відповідачем 1 також були надані докази використання спірної торговельної марки в діловій документації, а саме листи та комерційні пропозиції ТОВ «007» з розміщеною торговельною маркою на бланку листів, та листи контрагентів, адресовані ТОВ «007», без зазначення спірної торговельної марки на них. Надання інших доказів відповідачем 1 не є можливим внаслідок їх знаходження на тимчасово окупованій території.
Крім того, відповідач 1 зазначав про неможливість використання спірної торговельної марки протягом періоду повномасштабного вторгнення російської федерації до України, через окупацію міста Маріуполь. Оскільки ОСОБА_1 територіально знаходиться поза межами України та у зв'язку з введенням воєнних дій на території України, господарська діяльність не здійснюється ним у зв'язку з підвищенням ризиків від такої діяльності. Що ж стосується наданих позивачем доказів реєстрації належних відповідачеві 1 юридичних осіб на території так званої «Донецької Народної Республіки», в місті Маріуполь, відповідач 1 спростовує такі докази як неналежні та заперечує будь-який зв'язок із ними.
Суд першої інстанції правильно вказав, що виходячи зі змісту частини першої статті 426 Цивільного кодексу України та частини четвертої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" для доведення фактичного використання торговельної марки відповідач 1 ОСОБА_1 повинен надати докази безпосереднього та фактичного використання торговельної марки або зазначити поважні причини невикористання торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 для всіх послуг 35 та 45 класів МКТП, для яких її зареєстровано, протягом п'яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтво (10.01.2008, Бюлетень №1/2008) або якщо використання торговельної марки призупинено, - з іншої дати після цієї публікації шляхом застосування її під час пропонування та надання послуг 35 та 45 класів МКТП, для яких торговельну марку зареєстровано, застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
За пунктом 4 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів послуг" торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.
Суд першої інстанції оцінивши в сукупності вище наведені докази та врахувавши наведені норми права, дійшов правильного висновку, що жоден із доказів, наведених відповідачем 1, не підтверджує фактичне використання торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року безпосередньо відповідачем 1 стосовно послуг 35 та 45 класів МКТП у розумінні чинного законодавства протягом п'яти років до подання позову під час пропонування та надання послуг 35 та 45 класів МКТП, зазначених у свідоцтві № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року.
До матеріалів справи представником відповідача надані докази листування, однак таке листування здійснювалось не ОСОБА_1 , а іншими особами, без зазначення підставвикористання знаку на листуванні іншими особами, які не є власником свідоцтва на торговельну марку.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані докази не підтверджують використання саме відповідачем 1 чи іншою особою за його дозволом та під його контролем комбінованої торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року відносно послуг 35 та 45 класів МКТП, зокрема, в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет щодо послуг 35 та 45 класу МКТП. А також такі докази не є належними доказами пропонування та надання послуг 35 та 45 класів МКТП під торговельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року.
Процес надання послуг є господарською операцією, яка здійснюється на підставі договору. Порядок вчинення та укладання правочинів щодо надання послуг регулюється главою 63 Цивільного кодексу України. Відомості щодо здійснення господарської операції відображаються у первинних документах. Первинні документи є підтвердженням вчинення певної господарської операції - надання послуги.
На підставі поданих відповідачем 1 доказів не можна встановити факт укладення договору(ів) про надання послуг, що відносяться до послуг 35 та 45 класів МКТП, та надання таких послуг на виконання умов договору(ів) із використанням торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року.
Надані апелянтом докази у вигляді відповідей на адвокатські запити від адміністратора зони UA та реєстратора доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_2.ua про «придбання» скаржником доменного імені та потенційного підтримання його чинності протягом певного періоду не підтверджує використання спірної торговельної марки для послуг, для яких вона зареєстрована, адже: у зазначеному доменному імені використовується не зареєстрована комбінована спірна торговельна марка, а саме лише позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2»; сама по собі реєстрація певного доменного імені не може бути належиш доказом використання торговельної марки для певних послуг, без додаткових доказів того, що вебсайт за таким доменним ім'ям існує, функціонує, і через нього фактично здійснюється пропонування і надання послуг.
Посилання апелянта на судову практику та висновки судів у інших справах щодо того, що докази про реєстрацію доменного ім'я можуть бути доказами, які підтверджують використання торговельної марки, не спростовують наведених вище тверджень, адже у тих справах докази наявності реєстрації доменного імені розглядалися у сукупності з доказами використання торговельних марок. Іншими словами - наявність товару/послуги на ринку України може доповнюватися іншими доказами, як-то: докази реєстрації доменного імені, ділова документація тощо, проте такі докази самі по собі (без доведення фактичного надання послуг) не є належними доказами наявності товару/ пропонування послуги на ринку, а відтак не доводять використанні торговельної марки саме для товарів/послуг).
Як зазначалося вище, для доведення використання торговельної марки, у тому числі в мережі Інтернет, важливим є не тільки сам по собі факт розміщення торговельної марки в доменному імені чи на вебсайті, але і фактичне реальне пропонування на такому вебсайті послуг, для яких спірна торговельна марка зареєстрована. Відповідно, докази про реєстрацію доменного імені є належними і достатніми виключно у комплексі з іншими доказами та за наявності доказів фактичного надання послуг на вебсайті під зареєстрованим доменним ім'ям.
Однак, апелянтом таких доказів надано не було, на що звернув увагу суд першої інстанції при прийнятті рішення.
Також колегія суддів вважає, що надані апелянтом листи юридичних осіб, які не є учасниками даної справи та не є власниками спірної торговельної марки не є належними та достатніми доказами використання спірної торговельної марки, за таких обставин.
Апеляційний суд звертає увагу, що за відсутності фактичного і реального надання послуг з використанням спірної торговельної марки, надані докази є недостатніми та неналежними. Сама по собі наявність таких документів не може розглядатися, як належний доказ у розриві від обставин відсутності реального надання послуг 35 та 45 класів МКТП апелянтом на території України.
Так, надані листи являють собою лише комерційні пропозиції та не містять інформації, яка б підтверджувала вручення таких пропозицій контрагентам, або реальне надання послуг та реалізацію комерційних пропозицій, про які йде мова у листах (надання відповідних послуг).
Надані докази не підтверджують використання торговельних марок саме для послуг 35 та 45 класів, для яких торговельна марка зареєстрована. Містять лише інформацію про надання послуг кінотеатрів, купівлю-продаж спеціального обладнання (товари, для яких не зареєстрована торговельна марка), купівлю-продаж об'єктів нерухомості, закупівлі та встановлення систем відеоспостереження.
Також надані докази не містять інформації про використання торговельної марки саме скаржником, а стосуються інших осіб, зокрема, ТОВ «007» (в особі директора Лисенко В.В.).
Надані докази не містять інформації, що використання спірної торговельної марки ТОВ «007» здійснюється в законний спосіб, в порядку, передбаченому ч. 4 ст Закону - під контролем з боку скаржника, як власника свідоцтва.
Використання ж скаржником, як фізичною особою, спірної торговельної марки для «охоронних» послуг 45 класу МКТП за законодавством України неможливе, за відсутності в нього належної реєстрації, як суб'єкта господарювання та отримання відповідної ліцензії (ст. 1 та ст. 7 Закону України «Про охоронну діяльність»).
Окрім того, посилання скаржника на використання спірної торговельної марки іншими юридичними особами (ТОВ «Альфа-константа», TOB «СІНЕМА ЕССЕТ» тощо), не підтверджені жодними доказами. І хоча скаржник посилається на неможливість надання вказаних доказів, заяви скаржника не позбавляють його обов'язку доказування та подання доказів, закріпленого ст. 81 ЦПК України.
Таким чином, скаржником не надано належних, достовірних, допустимих достатніх доказів на підтвердження використання спірної торговельної марки, надані листи не можуть бути визнані належними та достатніми доказам урахуванням наведеного вище та за відсутності реального надання послуг, для яких зареєстрована спірна торговельна марка, в Україні.
Безпідставними також є аргументи апелянта, що відсутність договірних відносин щодо надання скаржником дозволу третім особам (зазначеним в наданих скаржником документах) на використання спірної торговельної марки, не є перешкодою для визнання торговельної марки використаною такими третіми особами.
Як вірно зазначив скаржник, за законодавством України надання дозволу використання торговельної марки є правом, а не обов'язком власника свідоцтв на таку торговельну марку.
Однак, відповідно до положень ч. 4 ст. 18 Закону, якою регулюються умови та вимоги для припинення дії свідоцтва України на торговельну марку у зв'язку з її невикористанням, «використанням торговельної марки власником свідоцтва вважається також використання її з дозволу власника свідоцтва іншою особою».
А відповідно до положень Цивільного кодексу України та Закону, саме на підставі ліцензії (ліцензійного договору) здійснюється розпорядження майновими правами інтелектуальної власності у вигляді надання дозволу на використання торговельної марки іншою особою.
Отже, в контексті доведення використання спірної торговельної марки саме скаржником в рамках даної справи, твердження скаржника про відсутність необхідності надання дозволу на використання спірної торговельної марки третім особам є безпідставною. А відсутність доказів (ліцензійних договорів), які б підтверджували реальне надання скаржником дозволу на використання спірної торговельної марки юридичним особам, про яких йдеться в апеляційній скарзі, повторно підтверджує відсутність належних доказів використання торговельної марки безпосередньо скаржником.
Судом першої інстанції правильно вказано, що відповідачем 1 не доведено переліченими доказами, що комбінована торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року виконала своє основне призначення - вирізнення послуг, що надаються однією особою від послуг, що надаються іншою особою, оскільки з наданих документів навіть не вбачається, щоб така торговельна марка була доведена до споживачів.
Надані листи та комерційні пропозиції, як й інші докази взагалі мають загальний характер, з них не можна встановити способу використання торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року, як і надання відповідачем 1 дозволу ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» на використання спірної торговельної марки в господарській діяльності останнього (а також здійснення контролю за таким використанням), а тому суд не приймає їх до уваги як належні докази.
Крім того, частина 2 статті 13 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207) визначає, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції правильно вказав, що оскільки відповідачем 1 не здійснено заходів зі зміни податкової адреси заснованих ним юридичних осіб, а власне відповідачем 1 визнано факт відсутності його господарської діяльності в Україні, та власне проживання ним поза межами України, є доведеним факт невикористання відповідачем 1 спірної торговельної марки.
Щодо наявності причин невикористання торговельної марки за свідоцтвом України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року у зв'язку із форс мажорними обставинами.
Торгово-промислова палата України (далі - ТТП України) у своєму листі від 28 лютого 2022 вказала, що: «…засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Разом із тим, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання.
Стаття 617 ЦК України звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору. Однак, сам по собі воєнний стан не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 березня 2023 року в справі №922/1093/22).
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 також зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем не надано відповідних документів ТПП України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення перенесення відповідачем 1 діяльності на підконтрольну територію окраїни.
Так, дійсно м. Маріуполь Донецької області знаходиться під тимчасовою окупацією російської федерації. Водночас, суд першої інстанції правильно віднісся критично до неможливості перенесення відповідачем 1 діяльності на підконтрольну територію окраїни, оскільки надавані ним послуги 35 та 45 класів МКТП не передбачали перенесення виробничих потужностей, складських залишків, вироблених товарів тощо. А відтак, перебування відповідачем 1 закордоном не може слугувати належною підставою невикористання спірної торговельної марки. Більш того, хоч відповідачем 1 і заперечується реєстрація за законодавством країни-агресора юридичних осіб у місті Маріуполь із назвами аналогічними до назв належних йому юридичних осіб, доказів на спростування таких обставин та поданих позивачем доказів ним не надано.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем доведено обставини справи, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а відповідачем 1 не доведено безпосереднє та фактичне використання комбінованої торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_2", згідно свідоцтва України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року або наявність поважних причин невикористання даної торговельної марки.
З урахуванням наведеного, положень ст. 198 Угоди про асоціацію та ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", суд дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки позивачем доведено, що комбінована торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_2", згідно свідоцтва України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року, без поважних причин безперервно не використовується щодо всіх послуг, внесених до реєстру, протягом п'яти років до дати подання позову у даній справі.
Щодо аргументів ОСОБА_1 про те, що у позивача відсутнє право на звернення до суду з вимогою про дострокове припинення дії свідоцтва України НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року на знак для товарів і послуг.
Так, своє право на звернення до суду з позовом про дострокове припинення дії свідоцтва № НОМЕР_1 позивач обґрунтував необхідністю захисту своїх охоронюваних законом інтересів. Так само безпосередньо в рішенні суд першої інстанції зазначив, що позивач звернувся за захистом наявного в нього законного інтересу, що підтверджується і скаржником в тексті апеляційної скарги.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої ст. 4 ЦПК України 1963 р., "поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно- смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам».
Так, 22 травня 2024 року позивач подав заявку № ш202410292 на реєстрацію торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_2» для послуг 35 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП) та заявку № ш202410310 на реєстрацію торговельної марки « ІНФОРМАЦІЯ_2» для послуг 45 класу МКТП (публічно доступна інформація за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6).
24 травня 2024 року позивачем було подано заявку № т202410435 на реєстрацію торговельної марки «» для послуг 35 класу МКТП та заявку № м202410477 на реєстрацію торговельної марки «» для послуг 45 класу МКТП (публічно доступна інформація за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_8).
За наявності вказаних заявок, у позивача існують обґрунтовані підстави стверджувати про наявність двох обставин, які можуть нашкодити його «законному інтересу» - прагненню до користування торговельними марками за вказаними заявками.
По-перше, в процесі розгляду даних заявок йому буде відмовлено у реєстрації даних торговельних марок у відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон). Адже спірна торговельна марка скаржника є раніше зареєстрованою, та позначення за заявками позивача можуть бути оцінені під час їх кваліфікаційної експертизи як схожі настільки, що їх можна сплутати зі спірною торговельною маркою.
Щодо тверджень скаржника про необхідність встановлення обставин схожості заявлених торговельних марок позивача та спірної торговельної марки (відповідно до ст. 6 Закону), то колегія суддів звертає увагу на такі два аспекти:
питання тотожності чи схожості заявлених торговельних марок позивача та спірної торговельної марки не входить до предмету доказування у справі про дострокове припинення спірного свідоцтва України;
надане скаржником «візуальне порівняння» торговельних марок не тільки є неналежним доказом для підтвердження наявності чи відсутності ознак схожості, але і стосується виключно одного позначення, заявленого позивачем на реєстрацію. А відповідно, не спростовує наявного ризику відмови у реєстрації заявлених позивачем торговельних марок.
По-друге, навіть якщо знак за вказаною заявкою і буде зареєстровано, скаржник матиме можливість вимагати її скасування, посилаючись саме на права інтелектуальної власності, що належать йому на підставі спірного свідоцтва, та виникли раніше аніж позивач подав заявки № м202410292, № м202410310 І м202410435, № м202410477.
Отже, за вказаних обставин, у позивача наявний законний інтерес, що є самостійним об'єктом судового захисту, у вигляді прагнення до користування торговельними марками за заявками позивача, у реалізації якого перешкоджає саме свідоцтво на торговельну марку скаржника, про дострокове припинення якого просить позивач.
Також безпосередньо нормою статті 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. Жодних вимог щодо встановлення наявності чи відсутності порушеного права у такої особи Закон не вимагає.
Вирішуючи питання стосовно позовної вимоги до відповідача 2 Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг у зв'язку із достроковим припиненням дії повністю свідоцтва України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року, а також опублікувати інформацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" суд першої інстанції також правильно врахував наступне.
16 червня 2020 р. було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності" за № 703-IX (далі по тексту - "Закон про НОІВ"), який набрав чинності 14.10.2020 року (в редакції 05.01.2022), яким було створено національний орган інтелектуальної власності та внесено зміни у відповідні закони, якими регулюються правовідносини в сфері інтелектуальної власності, зокрема і в Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", яким регулюються спірні правовідносини у даній справі.
Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», національний орган інтелектуальної власності (далі - "НОІВ") - державна організація, що входить до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визначена на національному рівні Кабінетом Міністрів України як така, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом, іншими законами у сфері інтелектуальної власності, актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та статутом, і має право представляти Україну в міжнародних та регіональних організаціях.
Зокрема, Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» доповнено статтею 2-1 наступного змісту:
«1. Функції НОІВ виконує юридична особа публічного права (державна організація), утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та визначена Кабінетом Міністрів України.
2. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить, зокрема, опублікування офіційних відомостей про торговельні марки та подані заявки на торговельні марки у Бюлетені, ведення Реєстру та Бази даних заявок, внесення до Реєстру відомостей.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2022 р. за № 943-р «Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності», було визначено, що функції НОІВ виконує Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій».
Вказане розпорядження КМУ № 943-р набрало чинності з 08 листопада 2022 р., а отже функції НОІВ, зокрема, і щодо ведення Реєстру торговельних марок і внесення до Реєстру змін та відомостей, з 08 листопада 2022 р. перейшли до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій".
Тому суд правильно визнав обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про дострокове припинення свідоцтва України № НОМЕР_1 від 10 січня 2008 року, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" або іншому чинному офіційному виданні державної системи охорони інтелектуальної власності, про що видати наказ.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами розгляду справи колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, відтак підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 2 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба