04 листопада 2025 року м. Харків Справа № 917/1192/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
представники сторін не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.1999П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.08.2025 (суддя Байдуж Ю.С., повний текст складено 28.08.2025) у справі №917/1192/25
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м.Полтава,
до відповідача Фізичної особи-підприємиці Незнайко Світлани Анатоліївни, м.Кременчук Полтавської області,
про стягнення 688 648,08 грн.
Позивач, Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго"), звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємиці Незнайко Світлани Анатоліївни (далі - ФОП Незнайко С.А.), про стягнення 688 648,08 грн. заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, у тому числі: 587 490,10 грн. основного боргу, 1 465,04 грн. пені, 22 073,19 грн. 3% річних та 77 619,75 грн. інфляційних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманих від відповідача послуг.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.08.2025 у справі №917/1192/25, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Незнайко С.А. на користь ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго": 587 490,10 грн. заборгованості за постачання теплової енергії; 1 463,55 грн. пені; 22 052,18 грн. 3% річних; 77 619,75 грн. інфляційних; 8 263,51 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" до Державного бюджету України 240,12 грн. судового збору.
В основу рішення покладено наступні висновки суду. Взаємовідносини між сторонами спору регулюються Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019. Матеріалами справи підтверджена та відповідачем не спростована наявність заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 587 490,10 грн. Наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання свідчить про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних. Наданий позивачем розрахунок інфляційних є арифметично правильним. Внаслідок неправильного визначення позивачем строку оплати послуг теплопостачання за деякі місяці, розміри пені та відсотків річних завищено. Судом здійснено перерахунок сум пені та 3% річних і встановлено, що стягненню підлягають 1 463,55 грн. пені та 22 052,18 грн. 3% річних.
Не погодившись із рішенням, відповідач через підсистему «Електронний суд» 16.09.2025 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 28.08.2025 у справі №917/1192/25 скасувати повністю із закриттям провадження у справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:
- спір щодо стягнення заборгованості з громадянки Незнайко С.А. за постачання теплової енергії на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (має розглядатися за правилами цивільного судочинства) і тому відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) провадження у справі підлягає закриттю. Незнайко С.А. як фізична особа є власником означеного нерухомого майна і не здійснює там господарську діяльність. ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" не укладало договір про надання послуги з постачання теплової енергії саме як з фізичною особою-підприємцем Незнайко С.А. на означене нежитлове приміщення. Незнайко С.А. не використовує нежитлове приміщення для здійснення своєї господарської діяльності, надає це приміщення для безкоштовного користування (за договором позички) іншій особі, і в цих правовідносинах виступає як фізична особа;
- встановлені судом обставини ґрунтуються на недостовірних доказах. Надані позивачем документи, як докази для задоволення позовних вимог, містять факти підробки та недостовірну інформацію. Акт технічної перевірки тепловикористовуючих установок №550 від 17.02.2023 нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , що належить Незнайко С.А., з боку ФОП Незнайко С.А підписано не було, в акті підпис невідомої особи. Також про підробку документів свідчать додані до позову (докази направлення рахунків) реєстри листів відділення збуту м.Кременчук ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», де зазначено, що позивач направив ФОП Незнайко С.А. рахунки та акти прийняття-передачі послуг з грудня 2022 року по травень 2024 року за адресою: 39600, Полтавська область, м.Кременчук, тупик Сінний, буд. 26, за якою особа не проживала та не була зареєстрована до 19.04.2024. За зазначеною адресою громадянка Незнайко С.А. зареєструвалася в квітні 2024 року. У рахунках на оплату також вказана означена адреса ФОП Незнайко С.А., у той час як зміни до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про місцезнаходження ФОП Незнайко С.А. було внесено 30.08.2024. Підпис ФОП Незнайко С.А. на акті технічної перевірки тепловикористовуючих установок №315 від 05.01.2023 по пров.Дж.Дудаєва, 6 у м.Кременчук також є підробленим. Отже, споживач не отримав від виконавця жодної інформації або документа, на підставі якого він міг би здійснити оплату. Без конкретного платіжного рахунку щодо сум оплати споживач не може виконати своє грошове зобов'язання;
- розмір та нарахування інфляційних, пені та 3% річних є необґрунтованим та незаконним. Щоб виникло прострочення виконання зобов'язання, споживач повинен бути належним чином проінформований про суму боргу та спосіб його оплати, чого у розглядуваному випадку позивачем здійснено не було;
- судом першої інстанції не було досліджено правильність нарахування грошових сум з оплати послуги з постачання теплової енергії на нежитлові приміщення власника Незнайко С.А. у будинку по проспекту Лесі Українки, 31 та пров. Дж.Дудаєва, 6 в м.Кременчук, на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень у цих будинках. Позивачем у наданих до суду поясненнях щодо обсягів теплової енергії на потреби опалення приміщення ФОП Незнайко С.А. застосовано невірну формулу. Застосуванню підлягає формула, що відноситься до розрахунків обсягів теплової енергії з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення. Незрозуміло, з яких показів індивідуального розподільного приладу обліку теплової енергії особи підприємця Незнайко С.А. виходив позивач, оскільки з наданих позивачем розрахунків убачається їх невідповідність. Позивачем не надано розгорнутого розрахунку наданих послуг, не надано жодного доказу підтвердження надання послуг опалення місць загального користування та допоміжних приміщень.
В якості додатків апеляційна скарга містить, зокрема, наступні документи: Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21.08.2007 (зареєстровано в реєстрі за №13991); Витяг з Державного реєстру правочинів №4483630 від 21.08.2007; Витяг №16009912 від 21.09.2007 про реєстрацію права власності на нерухоме майно; Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.05.2024; Витяг з реєстру територіальної громади №2024/003929517 від 19.04.2024; Договір позички нежитлового приміщення від 01.12.2022; акт прийому-передачі майна від 01.12.2022; Додаткова угода №1 від 01.02.2023 про внесення змін до договору позички нежитлового приміщення; Розрахунок орендної плати за землю за 2023, 2024 роки пров.Грозненський, 6.
В обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції апелянт зазначив наступне. У підсистемі ЄСІТС Незнайко С.А. зареєстрував її представник у розгляді адміністративної справи в 2024 році. Після цього Незнайко С.А. навіть не знала, як називається цей ресурс, як туди заходити, як ним користуватися, не знала, що всі сповіщення про суди, процесуальні документи тепер будуть приходити у створений кабінет, а не поштою. Це можна зрозуміти зважаючи на те, що Незнайко С.А. є людиною пенсійного віку, інвалідом 2 групи у зв'язку із порушеннями когнітивних функцій. На час надсилання ухвали суду першої інстанції від 23.06.2025 засобами підсистем ЄСІТС, Незнайко С.А. перебувала на санаторно-курортному лікуванні та не могла бачити надходження до Електронного кабінету ЄСІТС відповідної ухвали.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз ст.80 ГПК України (подання доказів) та ст.269 ГПК України (межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції) свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. У свою чергу, на відповідача покладено обов'язок подати суду докази разом із поданням відзиву на позовну заяву.
Вищеозначені документи, які долучені відповідачем до апеляційної скарги, не були подані до Господарського суду Полтавської області. Відповідач за змістом апеляційної скарги не наводить обставин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції саме з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Ті обставини, на які посилається скаржник (необізнаність щодо користування електронним кабінетом, неможливість побачити ухвалу внаслідок перебування на санаторно-курортному лікуванні), безпосередньо залежали саме від Незнайко С.А. і не можуть бути розцінені судом апеляційної інстанції як винятковий випадок у розрізі вирішення питання щодо прийняття нових доказів. Належне повідомлення Господарським судом Полтавської області відповідача про розгляд справи №917/1192/25 підтверджене матеріалами справи (довідка про доставку електронного листа - ухвали від 23.06.2025 про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду) та інформацією, наявною в програмі «Діловодство спеціалізованого суду». Відтак, судова колегія вважає, що відсутні підстави для прийняття судом апеляційної інстанції вказаних вище документів, як нових доказів у порядку ст.269 ГПК України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.
На поштову адресу суду апеляційної інстанції 22.09.2025 від ФОП Незнайко С.А. отримано другий примірник апеляційної скарги (вх.11219).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.08.2025 у справі №917/1192/25; встановлено строк по 13.10.2025 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги; призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 04.11.2025 о 10:00год.
Через підсистему «Електронний суд» 08.10.2025 від ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» отримано відзив на апеляційну скаргу (вх.11892; у межах встановленого судом строку), в якому позивач просить апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.08.2025 у справі №917/1192/25 залишити без задоволення, судове рішення - залишити без змін.
При цьому за коротким змістом відзиву позивач зазначив наступне:
- хибними є доводи скаржника про неправильне обрання юрисдикції спору. Незнайко С.А. на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_1 (21.08.2007) мала статус суб'єкта підприємницької діяльності і має його на момент розгляду справи. Відповідачем не доведено, що приміщення використовувалось не для підприємницької діяльності;
- твердження апелянта про підробку акту №550 від 17.02.2023 не підтверджені фактами. Інформацію, зазначену в акті №550 від 17.02.2023, відповідач не спростовує;
- щомісячно на адреси споживачів підприємством ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» направляються рахунки на оплату послуг у паперовому вигляді. Друк рахунків відбувається щомісячно в одному примірнику тільки для споживачів. Інформація про обсяг наданих послуг зберігається в електронному архіві: бухгалтерська програма, яка дозволяє автоматизувати задачі обліку та формувати звіти з мінімальними затратами часу. У разі зміни даних споживача послуг (у т.ч. адреси реєстрації) оператором проводяться відповідні зміни в електронній базі підприємства, а тому повторна роздруківка рахунку з бази (додано до матеріалів справи) проводиться із урахуванням таких змін;
- наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. Факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою, основною первинною ознакою будь-якої господарської операції є її реальність. У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості;
- помилковими є твердження апелянта про необхідність застосування формули, що відноситься до розрахунків обсягів теплової енергії з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними стояками. «Оснащення для опалення електрикою (чим фактично і опалюється)» не є тотожним поняттю «відключення від мереж централізованого опалення». Відповідачем не надано актів відключення/відокремлення його приміщень від системи централізованого опалення та системи централізованого постачання гарячої води; матеріли справи не містять жодних документів, проектно-технічних рішень чи погоджень про відокремлення/відключення приміщень від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води у будинку, які підтверджували б наявність у приміщеннях відповідача окремої системи опалення, та надавали б відповідачу право не користуватися тепловою енергією, а тому бути звільненим від сплати за теплову енергію;
- зазначаючи про те, що застосовано неправильну формулу, апелянт не надає доказів, якими б спростовувалися відомості про розмір нарахувань, наданих позивачем, які були застосовані при розрахунку;
- викладені апелянтом підстави для обґрунтування поважності причин не подання відзиву та доказів до суду першої інстанції зумовлені не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру. При цьому відповідне клопотання про поновлення строку на подання доказів відповідачем не заявлялось.
Сторони явку повноважних представників у судове засідання Східного апеляційного господарського суду 04.11.2025 не забезпечили.
Через підсистему «Електронний суд» 16.10.2025 від відповідача отримано заяву (вх.12243), за змістом якої заявник, у зв'язку із відсутністю можливості взяти участь у судовому засіданні особисто, просить провести судове засідання без участі ФОП Незнайко С.А. Свої вимоги підтримує в повному обсязі.
Від ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» 29.10.2025 через підсистему «Електронний суд» отримано клопотання (вх.12664), за змістом якого, у зв'язку із перебуванням представника позивача у відпустці, просить провести судове засідання без участі представника позивача із урахуванням доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просить відмовити ФОП Незнайко С.А. у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 28.08.2025 у справі №917/1192/25 без змін.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, задовольняючи клопотання сторін про розгляд справи без участі їх представників, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №739 від 06.06.2017.
На офіційному веб-сайті ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» позивачем опублікувано Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та порядок його укладення.
Як убачається з наявних у матеріалах справи документів (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №20553863 від 15.04.2014; Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9753436 від 06.02.2006; договір дарування нежилого приміщення від 20.01.2006, зареєстрований в реєстрі за №686), за відповідачем на праві приватної власності зареєстровано об'єкт нерухомості: нежитлове приміщення (магазин промислових товарів) у будинку №31 по проспекту Лесі Українки (раніше - проспект 50-річчя Жовтня) у м.Кременчуці, площею 518,0 кв.м.
Згідно з Актом технічної перевірки тепловикористовуючих установок №550 від 17.02.2023 нежитлового приміщення ФОП Незнайко С.А. по проспекту Лесі Українки, 31 в м.Кременчук, площа прибудованих приміщень складає 398,4кв.м., площа вбудованих приміщень - 119,6кв.м згідно даних технічного паспорту. Нежитлове приміщення з власним приладом обліку теплової енергії, автономною системою опалення. Теплове навантаження прибудованого приміщення - 0,016018 Гкал/год; вбудованого приміщення - 0,005468 Гкал/год, згідно робочого проекту.
Нежитлове приміщення відповідача має підключення від внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку №31 по проспекту Лесі Українки. З наявних у матеріалах справи актів технічного огляду вузла комерційного обліку/розподільного обліку теплової енергії/гарячого водопостачання та актів прийняття вузлів комерційного обліку на абонентський облік убачається, що у період з листопада 2022 року по жовтень 2024 року житловий будинок не було оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії: з листопада 2022 по липень 2023 не проведена періодична повірка приладу; з листопада 2023 по жовтень 2024 - прилад не комерційний у зв'язку із виходом із ладу лічильника. У листопаді 2024 після проведення відновлюваних робіт вузла комерційного обліку теплової енергії нарахування за послугу з постачання теплової енергії проводилися за показниками вузла комерційного обліку теплової енергії.
16.11.2022 ФОП Незнайко С.А. звернулася до ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» із заявою про укладення договору на користування тепловою енергією на нежитлове приміщення - магазин за адресою: проспект Лесі Українки, 31 (а.с. 34, т. 1).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 405521790 від 27.11.2024) відповідач також має у власності нежитлові приміщення за адресою: м.Кременчук, провулок Джохара Дудаєва (раніше - пров.Грозненський), буд.6, загальна площа 159,0кв.м.
Згідно з Актом технічної перевірки тепловикористовуючих установок №315 від 05.01.2023 нежитлового приміщення ФОП Незнайко С.А. по пров.Дж.Дудаєва, буд.6 у м.Кременчуці, площа прибудованих приміщень складає 105,1кв.м, площа вбудованих приміщень - 53,9кв.м згідно даних технічного паспорту. Теплове навантаження прибудованого приміщення - 0,009500 Гкал/год; вбудованого приміщення - 0,003697Гкал/год. згідно робочого проекту.
Нежитлове приміщення має підключення від внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку 6 по пров.Дж.Дудаєва в м.Кременчук, який оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії.
Будинки, в яких розташовані означені вище об'єкти нерухомості відповідача, підключені до системи постачання теплоенергії, яка обслуговується ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго».
Комісією у складі представників ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» у присутності представника обслуговуючої організації ТОВ "Житлорембудсервіс" 31.03.2023, 28.03.2024 та 31.03.2025 здійснено перевірку систем теплопостачання в житлових будинках №31 по пр.Лесі Українки в м.Кременчуці та АДРЕСА_1 у зв'язку із закінченням опалювальних сезонів 2022/2023, 2023/2024, 2024/2025, про що складено відповідні акти, копії яких долучені до матеріалів справи.
Нежитлові приміщення відповідача підключені до внутрішньобудинкової системи опалення житлових будинків, про що свідчить їх оснащення вузлами розподільного обліку теплової енергії та прийняття на абонентський облік ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго". На підтвердження означених обставин матеріали справи містять акти про прийняття вузла розподільного обліку/приладу - розподілювача теплової енергії на абонентський облік.
За загальний період листопад 2022 - березень 2025 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" виставило ФОП Незнайко С.А. рахунки на оплату на загальну суму 865 372,29 грн.
Позивач стверджує, що ФОП Незнайко С.А. лише частково сплатила виставлені рахунки (на суму 277 882,19 грн.), що і стало підставою звернення ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" з розглядуваним позовом до суду.
Судова колегія враховує наступне.
Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч.1). До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ч.3).
Згідно зі ст.5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
У силу приписів ст.12 означеного Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
У статті 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» наведено визначення поняття «індивідуальний споживач» - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч.5 ст.13 означеного Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» як виконавцем послуг з постачання теплової енергії на офіційному веб-сайті підприємства було проінформовано споживачів про можливість обрання моделей договірних відносин та опубліковано публічний договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії. Матеріали справи не містять доказів прийняття співвласниками багатоквартирних будинків за адресами: м.Кременчук, проспект Лесі Українки, 31 та м.Кременчук, провулок Джохара Дудаєва, 6 рішення про вибір моделі договірних відносин та укладення з виконавцем комунальної послуги відповідного договору.
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 ст.641 ЦК України унормовано, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Приймаючи до уваги факт опублікування ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» тексту договору на власному офіційному веб-сайті, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач зробив офіційну пропозицію про укладення Індивідуального договору.
У силу приписів ст.642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За умовами п.1 Індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - Індивідуальний договір), останній є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Відповідно до п.2 Індивідуального договору останній є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства.
Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному сайті підприємства (п.3 Індивідуального договору).
Згідно з п.4 Індивідуального договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії.
Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати (п.1 Правил).
Відповідно до п.13 означених Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Згідно з п.17 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, для обліку, відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, що відповідають вимогам законодавства про метрологію і метрологічну діяльність.
Після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію. Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії (п.19 означених Правил).
Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці (п.20 означених Правил).
Відтак, приймаючи до уваги заборону бездоговірного споживання послуги з постачання теплової енергії, а також враховуючи обставини справи, а саме: підключення житлових будинків №6 по пров.Джохара Дудаєва та №31 по проспекту Лесі Українки в м.Кременчуці до системи постачання теплоенергії, яка обслуговується ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»; прийняття вузлів розподільного обліку теплової енергії за об'єктами нерухомості ФОП Незнайко С.А. на абонентський облік ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго»; ведення позивачем обліку теплової енергії в будинках за означеними вище адресами; подання ФОП Незнайко С.А. заяви про укладення договору (стосовно нежитлового приміщення відповідача по просп.Лесі Українки, 31); фактичне споживання відповідачем наданих позивачем послуг та часткову сплату відповідачем виставлених йому позивачем рахунків за теплопостачання, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Полтавської області про доведеність позивачем факту приєднання ФОП Незнайко С.А. до Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (договору присвоєно номер 4721).
Отже, спірні взаємовідносини сторін регулюються Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії.
За змістом апеляційної скарги відповідач наполягає на тому, що у правовідносинах щодо користування тепловою енергією на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 . виступає саме як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець, внаслідок чого спір щодо стягнення заборгованості за постачання теплової енергії на означене нежитлове приміщення не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, та просить закрити провадження у справі №917/1192/25.
Надаючи оцінку означеним доводам скаржника, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Незнайко С.А. як фізична особа є власником майна по АДРЕСА_1 . Разом з тим, належне на праві власності Незнайко С.А. майно є нежитловим приміщенням.
Як убачається з наявної в матеріалах справи Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Незнайко Світлана Анатоліївна зареєстрована як фізична особа-підприємець 29.01.2007. Види діяльності ФОП Незнайко С.А. згідно з витягом: 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (основний); 47.53 Роздрібна торгівля килимами, килимовими виробами, покриттям для стін і підлоги в спеціалізованих магазинах; 47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 159,0кв.м. зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу (ВЕХ №390623, 21.08.2007, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 21.09.2007).
Тобто, ОСОБА_1 на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_1 мала статус суб'єкта підприємницької діяльності, який має також станом на момент розгляду справи.
Доводи скаржника про те, що ОСОБА_1 не здійснює за означеною адресою господарську діяльність є недоведеними належними та достатніми, відповідно до норм ГПК України, доказами. Так, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 саме як фізичної особи до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» із заявою про намір укладення договору про надання послуги з постачання теплової енергії на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 .
Натомість, у матеріалах справи наявні акт про прийняття вузла розподільного обліку/приладу-розподілювача теплової енергії на абонентський облік від 05.10.2023, акт технічного огляду вузла комерційного обліку/розподільного обліку теплової енергії від 05.10.2023, які містять посилання на договір №4721 (індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії) та вказівку на те, що споживачем за адресою АДРЕСА_1 є саме Фізична особа-підприємець Незнайко С.А. Означені акти підписані відповідачем без жодних зауважень.
Крім того позивачем до матеріалів справи надано Робочий проект «Встановлення вузла обліку теплової енергії в магазині по АДРЕСА_3 », де замовником є ФОП Незнайко С.А. (а.с.148, т.1).
До матеріалів справи також надано Технічні умови на встановлення вузла обліку теплової енергії за 2008рік ( а.с.148зворот, т.1). де замовником зазначено ФОП Незнайко та вказано об'єкт - «магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП Незнайко С.А.», адреса - АДРЕСА_3 .
Посилання апелянта на те, що відповідач надає нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 для безкоштовного користування (за договором позички) іншій особі, не спростовує факту використання вказаного нерухомого майна в господарській діяльності.
У силу приписів ч.ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарти доказування не передбачають обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відтак, за висновками судової колегії, у спірних правовідносинах щодо користування тепловою енергією на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 . виступає саме як фізична особа-підприємець, з огляду на що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
У силу приписів ч.2 ст.25 Закону України “Про теплопостачання» теплопостачальні організації зобов'язані, зокрема, забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил.
У свою чергу, відповідно до приписів ст.19 названого Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п.36 Правил користування тепловою енергією теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
Пунктом 40 означених Правил визначено, що споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Згідно з приписами ст.24 Закону України “Про теплопостачання» одним із основних обов'язків споживача теплової є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
За умовами п.5 Індивідуального договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповідно до п.30 Індивідуального договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті підприємства.
Згідно з п.30 Індивідуального договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п.32 Індивідуального договору).
Пунктом 33 Індивідуального договору визначено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживача.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно з п.11 Індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.
Відповідно до п.17 Індивідуального договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.
Як убачається з матеріалів справи, обсяг наданих відповідачу послуг з постачання теплової енергії розраховано позивачем із застосуванням Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг на основі показників, які знімалися позивачем.
Позивач сформував рахунки на оплату спожитих відповідачем послуг з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 31.03.2025 на загальну суму 865 372,29 грн.
За змістом позовної заяви ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» зазначило про те, що відповідачем лише частково проведено оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії на суму 277 882,19 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість за спожиті послуги постачання теплової енергії в розмірі 587 490,10 грн.
Розмір проведеної оплати вартості отриманих послуг (277 882,19 грн.) ФОП Незнайко С.А. за змістом апеляційної скарги не заперечується.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції не було досліджено правильність нарахування грошових сум з оплати послуги з постачання теплової енергії на нежитлові приміщення відповідача, на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень у цих будинках. Разом з тим, апелянт не наводить конкретних заперечень щодо проведених позивачем нарахувань, з якими фактично погодився суд першої інстанції, та не надає контррозрахунку.
Апелянт, посилаючись на те, що його нежитлові приміщення оснащено індивідуальним розподільним приладом обліку теплової енергії та приміщення мають оснащення для опалення електрикою (чим фактично і опалюються), стверджує, що позивачем щодо обсягів теплової енергії на потреби опалення приміщень ФОП Незнайко С.А. застосовано неправильну формулу, застосуванню підлягає формула, що відноситься до розрахунків обсягів теплової енергії з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення.
Судова колегія звертає увагу, що «оснащення для опалення електрикою», про що зазначає апелянт, не є тотожним поняттю «відключення від мереж централізованого опалення» (що опосередковує наявність індивідуального опалення). У свою чергу, відповідачем не надано доказів на підтвердження відключення його нежитлових приміщень від мережі опалення (актів відключення/відокремлення його приміщень від системи централізованого опалення та системи централізованого постачання гарячої води, проектно-технічних рішень чи погоджень про відокремлення/відключення приміщень від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води), з огляду на що відповідні нежитлові приміщення є опалювальними.
Отже зазначаючи про застосування неправильної формули, апелянт не надає доказів, якими б спростовувалися відомості про розмір нарахувань, які були застосовані позивачем при розрахунку.
За змістом апеляційної скарги відповідач також звертає увагу на невідповідність у поясненнях позивача щодо обсягів теплової енергії (показів індивідуального розподільного приладу обліку теплової енергії) в грудні 2022 року: сторінка 3 пункт 3 абзац 3 вказано обсяг споживання 0,6477Гкал; сторінка 4 пункт 3 абзац 3 вказано обсяг споживання 0,0813Гкал.
З означеного питання судова колегія приймає пояснення відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що на сторінці 4 пункт 3 абзац 3 допущено описку - замість « 12.2022» необхідно зазначити « 11.2024». Відповідні пояснення відповідають даним, які наявні в «Інформації щодо обсягів теплової енергії, відпущеної на потреби опалення приміщення» (долучено до матеріалів справи).
Доводи апелянта про те, що акти перевірки тепловикористовуючих установок №550 від 17.02.2023 та №315 від 05.01.2023 підписані не ФОП Незнайко С.А., а невідомою особою, не підтверджені жодними доказами. Крім того, як доречно зауважив позивач за змістом відзиву на апеляційну скаргу, інформацію, зазначену у вказаних актах, відповідач не спростовує.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, разом з іншим, посилається на те, що в рахунках на оплату за спірний період позивач зазначив юридичну адресу ФОП Незнайко С.А. ( АДРЕСА_4 ), за якою громадянка Незнайко С.А. зареєструвалася в квітні 2024, а зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про місцезнаходження ФОП Незнайко С.А. було внесено 30.08.2024. Також апелянт зазначає, що позивач направив рахунки та акти прийняття-передачі послуг за адресою (тупик Сінний, буд.26, м.Кременчук), за якою Незнайко С.А. не проживала та не була зареєстрована до 19.04.2024.
З цього приводу судова колегія враховує наступні пояснення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», надані у відзиві на апеляційну скаргу. Щомісячно на адреси споживачів ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» направляються рахунки на оплату послуг у паперовому вигляді. Друк рахунків відбувається щомісячно в одному примірнику тільки для споживачів. Інформація про обсяг наданих послуг зберігається в електронному архіві: бухгалтерська програма, яка дозволяє автоматизувати задачі обліку та формувати звіти з мінімальними затратами часу. У разі зміни даних споживача послуг (у т.ч. адреси реєстрації) оператором проводяться відповідні зміни у електронній базі підприємства, а тому повторна роздруківка рахунку з бази (додано до матеріалів справи) проводиться із урахуванням таких змін.
Крім того судова колегія зауважує, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача (споживача) від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отримані послуги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2023 у справі №920/1343/21.
У постанові від 22.08.2023 у справі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або надання послуг неналежної якості.
Відтак, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену теплову енергію за період з листопада 2022 по березень 2025 у розмірі 587 490,10 грн.
Окрім основної заборгованості позивачем за порушення умов Індивідуального договору нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача: пеню за період з 03.06.2024 по 08.04.2025 на суму 1 465,04 грн. (за зобов'язаннями квітня 2024 - лютого 2025); 3% річних за період з 02.01.2023 по 31.03.2025 на суму 22 073,19 грн. (за зобов'язаннями листопада 2022 - січня 2025); інфляційні за період з січня 2023 по березень 2025 на суму 77 619,75 грн. (за зобов'язаннями листопада 2022 - січня 2025).
У силу приписів ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умовами пп.3, 6 п.41 Індивідуального договору споживач зобов'язаний, зокрема оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором; у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором.
Згідно з п.45 Індивідуального договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Викладені вище за текстом постанови обставини щодо допущеного відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання свідчать про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних, Господарський суд Полтавської області виснував, що здійснений позивачем розрахунок є арифметично правильним.
Щодо нарахування пені та 3% річних місцевим господарським судом встановлено, що внаслідок неправильного (без урахування умов п.п.32-34, 45 Індивідуального договору та положень ч.5 ст.254 ЦК України) визначення позивачем строку оплати послуг теплопостачання за деякі місяці (за листопад 2022, за березень 2023, за серпень 2023, за листопад 2023, за лютий 2024, за травень 2024, за липень 2024, за жовтень 2024), розміри пені та відсотків річних завищено.
Здійснивши перерахунок сум пені та 3% річних, Господарським судом Полтавської області встановлено, що стягненню з відповідача підлягають пеня в розмірі 1 463,55 грн. та 3% річних у розмірі 22 052,18 грн.
Апеляційна скарга не містить жодних заперечень у частині здійснених судом першої інстанції розрахунків 3% річних, інфляційних та пені. Відтак, з урахуванням положень ст.269 ГПК України (межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції), рішення Господарського суду Полтавської області у відповідній частині не перевіряється.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтує свої висновки на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовуються висновків Господарського суду Полтавської області.
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
З огляду на те, що відповідач звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги не розподіляються.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 28.08.2025 у справі №917/1192/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 14.11.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков