05 листопада 2025 року м. Харків Справа № 917/50/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.
від учасників справи:
від прокуратури: Клейн Л.В.;
від Позивача: не з'явився;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: Бибик В.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Чорноземи Зіньківщини", м. Бровари, Київська область на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.10.2025 у справі №917/50/24
за позовною заявою Виконуючого обов'язки керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради, м. Зіньків, Полтавський район, Полтавська область,
до 1. ОСОБА_1 , с. Удовиченки, Полтавський район, Полтавська область,
2. Фермерського господарства "Чорноземи Зіньківщини", м. Бровари, Київська область,
про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок
В провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа №917/50/24 за позовом Виконуючого обов'язки керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області, смт. Диканька (далі- Прокурор) в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради (далі- Позивач) до ОСОБА_1 , с. Удовиченки (далі- Відповідач 1) та Фермерського господарства «Чорноземи Зіньківщини», м. Бровари (далі- Відповідач 2) про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок.
На адресу суду першої інстанції № 11792 від 15.09.2025 надійшла заява про забезпечення доказів, в якій Відповідач 2 просив суд витребувати від Диканської окружної прокуратури Полтавської області та Зіньківської міської ради оригінал Договору оренди землі від 11.03.2014 щодо земельної ділянки пл.6,5000 га з кадастровим номером 5321386900:00:006:0304 для огляду в судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.10.2025 відмовлено в задоволенні заяви Фермерського господарства «Чорноземи Зіньківщини», м. Бровари, Київська область про забезпечення доказів за мотивами подання означеної заяви без додержання п. 3 ч. 1 ст. 111 ГПК України.
Відповідач 2, не погодившись з означеною ухвалою суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просив ухвалу скасувати та задовольнити його заяву про забезпечення доказів.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач 2 зазначав, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права через відсутність конкретизації причин повернення заяви, а посилання суду на невідповідність заяви вимогам п. 3 ч. 1 ст. 111 ГПК України є проявою надмірного формалізму та порушує право на справедливий захист.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд справи призначено на 03.11.2025. о 13:45.
Від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважав ухвалу господарського суду законною та обґрунтованою.
Крім того, Прокурор повідомив апеляційний суд, що на вимогу Відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції було надано для огляду оригінал договору оренди землі від 11.03.2014 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321386900:00:006:0304, площею 6,5000 га.
Відзивів від інших учасників справи у визначений судом строк не надходило.
У судовому засіданні 03.11.2025 за участю представників прокуратури та відповідачів було оголошено про перехід до стадії ухвалення постанови, її ухвалення та проголошення відкладено до 05.11.2025.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду -скасуванню, виходячи із наступного.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За умовами статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Частинами першою, другою статті 110 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
В силу частин третьої, четвертої статті 110 ГПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки у сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18 та від 11.03.2020 у справі №9901/608/19, Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 910/9677/21.
Разом з тим, заява Відповідача 2 під вищенаведеною назвою заявою про забезпечення доказів в розумінні ст.111 ГПК України не є, оскільки, хоча вона й містить посилання на зазначену статтю в тесті заяви, проте за своїми доводами та вимогами вона є заявою в порядку ч.6 ст.91 ГПК України про витребування у Прокурора та Позивача оригіналу Договору оренди землі від 11.03.2014 щодо земельної ділянки пл.6,5000 га з кадастровим номером 5321386900:00:006:0304 для огляду в судовому засіданні через наявність сумнівів у достовірності поданих зазначеними особами доказів.
Відповідно до вимог ст.91 ГПК України, яка містить визначення щодо письмових доказів, вони подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом; якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
За змістом ч.6 зазначеної норми, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу; якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Оскільки ст.91 ГПК України не містить окремих вимог щодо форми чи змісту клопотання про витребування оригіналу письмового доказу для огляду в судовому засіданні, зазначена письмова заява Відповідача 2 має відповідати вимогам ст.170 ГПК України щодо загальних вимог до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, а саме містити :
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом;
9) бути підписаною уповноваженою особою заявника.
Саме через недодержання відповідних вимог ст.170 ГПК України, суд, відповідно до вимог ч.4 зазначеної норми, мав повернути її заявнику без розгляду.
Внаслідок дослідження змісту поданої Відповідачем заяви судовою колегією встановлено відповідність її вимогам ст.170 ГПК України.
За наведених обставин у суду першої інстанції не було законних підстав до повернення зазначеної заяви Відповідача, вона мала бути розглянута по суті в порядку ст.91 ГПК України.
Отже, зазначена ухвала підлягає скасуванню через помилкове застосування судом першої інстанції вимог ст.111 ГПК України до заяви Відповідача про витребування оригіналу письмового доказу для огляду в судовому засіданні, що привело до постановлення помилкового процесуального рішення.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ч.3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Разом з тим, судова колегія не вбачає підстав для направлення зазначеної заяви Відповідача 2 про забезпечення доказів на розгляд до суду першої інстанції, оскільки 22.10.2025 справу судом першої інстанції було розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, отже процесуальна можливість для розгляду такої заяви в суді першої інстанції відсутня.
Крім того, за змістом вимог ст.ст. 169, 255 ГПК України судова колегія позбавлена можливості розглянути саме клопотання Відповідача 2 в порядку ст.91 ГПК України, а також процесуальні рішення щодо нього окремо від рішення суду першої інстанції, а міркування або заперечення з цього приводу можуть бути включені заінтересованим учасником справи до змісту у апеляційної скарги на рішення суду у разі його оскарження, отже відповідну заяву Відповідача слід залишити без розгляду.
З урахуванням вищевикладених обставин справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Відповідача 2 підлягає частковому задоволенню, ухвала Господарського суду Полтавської області від 08.10.2025 у справі №917/50/24- скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.280 ГПК України, а заяву Фермерського господарства «Чорноземи Зіньківщини» № 11792 від 15.09.2025 слід залишити без розгляду.
У зв'язку з наведеним, оскільки саме заявником було допущено помилку при оформленні його клопотання відповідно до іншої норми процесуального закону, що не визначалося діями інших учасників процесу, судові витрати, що понесені в суді апеляційної інстанції, слід віднести на заявника апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Чорноземи Зіньківщини", м. Бровари, Київська область на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.10.2025 у справі №917/50/24 задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 08.10.2025р. у справі №917/50/24 скасувати.
Заяву Фермерського господарства "Чорноземи Зіньківщини" № 11792 від 15.09.2025 - залишити без розгляду.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Фермерське господарство "Чорноземи Зіньківщини", м. Бровари, Київська область.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано 12.11.2025.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков