03 листопада 2025 року м. Харків Справа № 917/50/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.
від учасників справи:
від прокуратури: Горгуль Н.В.;
від Позивача: не з'явився;
від відповідача 1:Кривенко В.В., Волков О.Є.;
від відповідача 2: Бибик В.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , с. Удовиченки, Полтавський район, Полтавська область на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.10.2025 у справі №917/50/24
за позовною заявою Виконуючого обов'язки керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради, м. Зіньків, Полтавський район, Полтавська область,
до 1. ОСОБА_1 , с. Удовиченки, Полтавський район, Полтавська область,
2. Фермерського господарства "Чорноземи Зіньківщини", м. Бровари, Київська область,
про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок
В провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа №917/50/24 за позовом Виконуючого обов'язки керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області, смт. Диканька (далі- Прокурор) в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради (далі- Позивач) до ОСОБА_1 , с.Удовиченки (далі- Відповідач 1) та Фермерського господарства «Чорноземи Зіньківщини», м. Бровари (далі- Відповідач 2) про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок.
На адресу суду першої інстанції 15.09.2025 за вхід. № 11844 надійшла заява про забезпечення доказів, в якій Відповідач 1 просив суд витребувати від Позивача оригінали договорів від 19.02.2024 № 74, від 15.01.2025 № 6 про правничу допомогу, укладені між Позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвос» та копії даних договорів для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.10.2025 відмовлено в задоволенні заяви Відповідача-1 за мотивами невідповідності означеної заяви вимогам статті 110 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подана заява своєю правовою природою має характер не забезпечення певного доказу з метою унеможливлення його втрати або уникнення ситуації, коли згодом подання такого доказу буде утруднене чи унеможливлене, а фактично є заявою про витребування доказів.
Відповідач 1, не погодившись з означеною ухвалою суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просив ухвалу скасувати постановити нову ухвалу про задоволення заяви або за відсутності самостійних підстав до скасування означеної ухвали, направити справу №917/50/24 для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду (з урахуванням уточнень до апеляційної скарги).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач 1 зазначав, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, оскільки заявником в ході розгляду справ встановлено наявність достатніх фактів, які підтверджують, що від імені Позивача в особі Зінківської міської ради діє адвокат без належних повноважень і це ставить під сумнів усі процесуальні дії від імені Позивача.
Апелянт вважав, що відмова суду першої інстанції в заяві про забезпечення доказів прийнята без будь-якого мотивування та надання можливості висловити свої заперечення -є порушенням принципу змагальності, рівності учасників перед законом та суперечить завданням господарського судочинства.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд справи призначено на 03.11.2025. о 13:30.
Від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважав ухвалу господарського суду законною та обґрунтованою, зокрема зазначив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заява Відповідача 1 фактично є заявою про витребування доказів, а не про їх забезпечення.
Крім того, Прокурор повідомив, що 22.10.2025 року судом першої інстанції було прийнято рішення про задоволення позовних вимог Прокурора.
Відзивів від інших учасників справи у визначений судом строк не надходило.
У судовому засіданні 03.11.2025 представники Відповідача 1 підтримали доводи апеляційної скарги.
Представник Відповідача 2 також підтримував позицію Відповідача 1 та зазначав про наявність підстав до скасування оскаржуваної ухвали.
Прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Представник Позивача не з'явився, але був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутністю, оскільки він не скористався правом участі в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За умовами статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків .
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Частинами першою, другою статті 110 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Так, забезпечення доказів - це механізм збору доказів, що гарантує збереження доказів, необхідних для підтвердження певних обставин у справі. При цьому збереження доказів зумовлене існуванням обставин, які свідчать про можливу втрату таких доказів або ускладнення чи неможливість їх подання.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що заяву про забезпечення доказів відрізняє від звичайного клопотання про виклик свідка, витребування доказу, призначення експертизи те, що у ній необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення доказів, щоб вони все-таки змогли бути використані для з'ясування обставин у справі.
Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, це насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому і ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18, від 09.10.2019 у справі №9901/385/19.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки у сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18 та від 11.03.2020 у справі №9901/608/19, Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 910/9677/21.
Зі змісту відповідної заяви Відповідача-1 вбачається, що вимагаючи витребувати у Позивача докази (оригінали договорів від 19.02.2024 № 74, від 15.01.2025 № 6 про правничу допомогу) на підтвердження обсягу повноважень адвоката Сідліченко В.В. (АО «Адвос»), який здійснює представництво його інтересів, Відповідач 1 не намагається довести обставини, що мають значення для справи, а вимагає дослідити взаємовідносини представника Позивача з його довірителем, зокрема, щодо факту та розміру понесення Позивачем витрат на правову допомогу в межах даної справи.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття таких заходів, заявник звертає увагу на те, що адвокат Сідліченко В.В. (АО «Адвос») здійснює представництво інтересів Позивача з початку відкриття провадження у цій справі без належних на те повноважень.
Отже, зазначені докази стосуються виключно процесуальної можливості особи, представляти інтереси іншої сторони в суді, а тому їх отримання не мало доказового сенсу для обґрунтування заперечень Відповідача 1 проти позову.
За наведених обставин висновок суду першої інстанції, що спірна заява Відповідача-1 за своєю суттю не є заявою про забезпечення доказів в розумінні ст.110 ГПК України- є обґрунтованим.
Щодо змісту доводів апелянта, судова колегія зазначає наступне.
Вимогами ст.ст.56,58 ГПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, яким може бути адвокат або законний представник.
Також нормою ст.60 ГПК України чітко визначено перелік документів, лише одного з яких достатньо для підтвердження адвоката як представника, а саме:
1) довіреність;
2) ордер, що виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
3) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Крім того, за змістом ст.60 ГПК України, обсяг повноважень представника на ведення справи в суді від імені особи, яку він представляє, дорівнює обсягу її процесуальних прав та обов'язків, за винятком обмежень на вчинення певної процесуальної дії, які мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Позивача у якості підтвердження його повноважень наданий ордер серії ВМ №1058949, який не містить вищенаведених обмежень, про наявність таких обмежень або припинення повноважень представника- Позивачем не заявлено.
Отже вимоги Відповідача 1 щодо витребування від Позивача інших, ніж зазначено в ст.60 ГПК України доказів щодо повноважень його представника-не відповідають вимогам процесуального закону, виходять за межі процесуальних прав Відповідача-1, оскільки покладають на іншу сторону непередбачені законом додаткові обов'язки.
Також судова колегія зауважує, що відповідно до вимог ст.ст.170, 201 ГПК України, обов'язок перевірки підстав та обсягу повноважень, а також допустимість документу, що наданий на підтвердження повноважень, належить до обов'язку суду, який розглядає справу.
Також учасник справи не позбавлений права заявити суду першої інстанції свої міркування або заперечення щодо повноважень представника іншого учасника справи, а також викласти аргументи з цього приводу в апеляційній скарзі на остаточне судове рішення у разі його оскарження.
Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції ухвалена з дотриманням процесуальних прав сторін та норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , с. Удовиченки, Полтавський район, Полтавська область на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.10.2025 у справі №917/50/24 у справі №917/50/24 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 08.10.2025р. у справі №917/50/24 залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на ОСОБА_1 , с. Удовиченки, Полтавський район, Полтавська область.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано 12.11.2025.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков