вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"11" листопада 2025 р. Справа№ 910/6569/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
представники учасників справи у судове засідання11.11.2025 не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2025 (суддя Спичак О.М.)
у справі №910/6569/25
за позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс»
до ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот»
про стягнення 3 900 483,72 дол. США.,
25.05.2025 Акціонерне товариство «Банк Альянс» (далі за текстом - позивач, Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач), як солідарного боржника, про стягнення 3 900 483,72 дол. США, з яких: 3 566 862,34 дол. США прострочена заборгованість за основним боргом, 39 577,51 дол. США поточна заборгованість за процентами та 294 043,87 дол. США прострочена заборгованість за процентами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Поручитель, за Договором поруки №20-257/ЮК/П від 18.12.2020 (далі за текстом - Договір поруки) має зобов'язання перед Банком за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот», як Позичальником, умов Договору №20-257/ЮК про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії (далі за текстом - Кредитний договір) щодо повернення коштів за Кредитним договором та відсотків за ним.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.06.2025 відкрив провадження у справі №910/6569/25 та залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Евотерра азот» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (далі за текстом - третя особа).
05.06.2025 Банк звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту:
1) в межах суми позову 3 900 483,72 дол. США на грошові кошти, що належать відповідачу, які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належать відповідачу на праві власності;
2) в межах суми позову 3 900 483,72 дол. США на корпоративні права, що належать відповідачу, а саме на: 50% статутного капіталу ТОВ «Евотерра Логістика» (ЄДПРОУ 44063274); 50% статутного капіталу ТОВ «Евотерра Азот» (ЄДРПОУ 44317312); 50% статутного капіталу ТОВ «Альянс Елеватор» (ЄДРПОУ 45320326); 50% статутного капіталу ТОВ «Інфоазот» (ЄДРПОУ 13918691); 100% статутного капіталу ТОВ «Бродівський Аграрій» (ЄДРПОУ 44173950);
3) на право оренди земельних ділянок, що полягає у забороні відчуження та забороні передачі в заставу прав оренди земельних ділянок, які виникли на підставі договорів, укладених між відповідачем та Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області (ЄДРПОУ 22528612), а саме на: право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0153, площею 0,5 га, що виникло на підставі договору оренди землі від 06.03.2023; право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0156, площею 0,6 га, що виникло на підставі договору оренди землі від 06.03.2023; право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0158, площею 0,5 га, що виникло на підставі договору оренди землі від 06.03.2023; право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0159, площею 0,6 га що виникло на підставі договору оренди землі від 12.07.2023; право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0160, площею 0,6 га, що виникло на підставі договору оренди землі від 06.11.2023; право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0161, площею 0,6 га, що виникло на підставі договору оренди землі від 06.11.2023; право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0162, площею 0,6 га, що виникло на підставі договору оренди землі від 06.11.2023; право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0163, площею 0,6 га, що виникло на підставі договору оренди землі від 06.11.2023; право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:001:0164, площею 0,5631 га, що виникло на підставі договору оренди землі від 06.11.2023; право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:004:0011, площею 0,5 га, що виникло на підставі договору оренди землі від 06.03.2023; право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:004:0012, площею 0,5 га, що виникло на підставі договору оренди землі від 06.03.2023; право оренди земельної ділянка під кадастровим номером 5324886203:03:004:0013, площею 0,4 га, що виникло на підставі договору оренди землі від 06.03.2023.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що сума позову є значною, корпоративні права відповідача є оборотоздатними та можуть переходити від однієї особи до іншої. Також у Банка наявна інформація про ряд договорів оренди, на підставі яких відповідач здійснює користування земельними ділянками і право оренди земельної ділянки в силу положень статті 93 Земельного кодексу України може відчужуватися і в силу положень статті 135 Земельного кодексу України право оренди може бути об'єктом звернення стягнення державним (приватним) виконавцем під час примусового виконання рішення суду.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.06.2025 у справі №910/6569/25 частково задовольнив заяву Акціонерного товариства «Банк Альянс» про забезпечення позову у справі №910/6569/25; вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову 3 900 483,72 дол США на: грошові кошти, що належать відповідачу, які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах; на корпоративні права, що належать відповідачу, а саме на: 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Логістика»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Елеватор»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот»; 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівський аграрій»; в іншій частині заяви відмовив. Постановляючи ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви Банку про забезпечення позову у справі №910/6569/25, накладення арешту на грошові кошти та корпоративні права відповідача в межах ціни позову.
Не погодившись із прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2025 у справі №910/6569/25.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на передчасність висновків суду першої інстанції, оскільки відповідач на забезпечення зобов'язань позичальника - третьої особи уклав із Банком Договори застави (зі змінами та доповненнями) від 29.04.2021 №21-001-44/О, від 29.04.2021 №21-001/45/О, від 30.07.2021 №21-001-96/О, від 30.07.2021 №21-001-112/О, від 30.07.2021 №21-001-64/ТЗ, від 29.09.2021 №21-005-73/ТЗ, від 29.04.2021 №21-005-39/ТЗ. Загальна вартість заставного майна складає 42 914 964,22 грн, що на дату звернення позивача з заявою про забезпечення позову - 05.06.2025 за офіційним курсом НБУ гривні до долара становить 1 034 521,80 доларів США. Накладений судом першої інстанції арешт на грошові кошти на суму 3 900 483,72 доларів США беззаперечно унеможливлює їх повернення, оскільки арешт коштів обмежує їх використання. При цьому суд першої інстанції, з'ясувавши наявність грошових коштів на рахунках відповідача, додатково наклав арешт на корпоративні права останнього.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги відповідача, Банк посилається на те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.06.2025 у справі №910/6569/25 є законною та обґрунтованою, а заходи забезпечення позову адекватними та співмірними.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 14.07.2025 у справі №910/6569/25 залишив без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2025 у справі №910/6569/25.
Верховний Суд постановою від 22.09.2025 у справі №910/6569/25 касаційну скаргу відповідача задовольнив частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 у справі №910/6569/25 в частині часткового задоволення заяви Банку про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову 2 865 961,92 доларів США на грошові кошти, що належать відповідачу, та які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на корпоративні права, що належать відповідачу, а саме на: 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Логістика»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Елеватор»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот»; 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівський аграрій» - залишив без змін. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 у справі №910/6569/25 в частині залишення без змін ухвали Господарського суду міста Києва від 06.06.2025 щодо часткового задоволення заяви Акціонерного товариства «Банк Альянс» про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову 1 034 521,80 доларів США на грошові кошти, що належать відповідачу, та які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на корпоративні права, що належать віддповідачу, а саме на: 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Логістика»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Елеватор»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот»; 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівський аграрій» - скасував.
Справу №910/6569/25 за заявою Банка про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову 1 034 521,80 доларів США на грошові кошти, що належать відповідачу, та які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на корпоративні права, що належать відповідачу, а саме на: 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Логістика»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Елеватор»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот»; 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівський аграрій» - направив на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2025 справу №910/6569/25 передано на новий розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 20.10.2025 у справі №910/6569/25 прийняв апеляційну скаргу відповідача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2025 у справі №910/6569/25 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.; призначив апеляційну скаргу відповідача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2025 у справі №910/6569/25 до розгляду у судовому засіданні на 11.11.2025 на 13 год. 50 хв.
Ані позивач, ані відповідач, ані третя особа своїх представників в судове засідання, призначене на 11.11.2025, не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі №910/6569/25 до їх електронних кабінетів.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, справа №910/6569/25 розглядається без участі учасників справи, повідомлених належним чином.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно із частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору .
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Подібний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 21.12.2021 у справі №910/10598/21.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частин 4 статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з розміром коштів відповідача, на який вимагається накладення арешту.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача, як поручителя за кредитним договором, грошових коштів у сумі 3 900 483,72 дол. США, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Позивач у заяві про забезпечення позову, зокрема, просив суд накласти арешт в межах суми позову 3 900 483,72 дол. США на грошові кошти, що належать відповідачу, та які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на корпоративні права згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що належать відповідачу, а саме на: 50% статутного капіталу ТОВ «Евотерра Логістика»; 50% статутного капіталу ТОВ «Евотерра Азот»; 50% статутного капіталу ТОВ «Альянс Елеватор»; 50% статутного капіталу ТОВ «Інфоазот»; 100% статутного капіталу ТОВ «Бродівський аграрій».
Виконання судового рішення у даній справі, у разі задоволення позову, безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Побідна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 зі справи №922/2928/17, від 05.08.2019 зі справи №922/599/19, від 01.07.2024 зі справи №916/795/24).
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.
Законодавство не встановлює вичерпний перелік обставин, якими учасник справи вправі обґрунтовувати заяву про забезпечення позову. Відсутній також вичерпний перелік доказів, за допомогою яких можуть бути встановлені ці обставини.
У постанові від 19.12.2024 у справі №910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Разом з тим, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (постанова Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №915/249/24).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Судом враховано, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника (пункт 23 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Судом встановлено, що задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі не призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а також створення перешкод у господарській діяльності відповідача.
Вжиття заходів забезпечення позову у цій справі та обраний позивачем у спосіб накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми заявленого позову, відповідає фактичним обставинам та вимогам процесуального законодавства.
У випадку звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (постанова Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22).
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, від 11.12.2023 у справі № 922/3528/23, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.
У випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23).
В силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається (постанова Верховного Суду від 07.04.2025 у справі № 915/1386/24).
Накладення арешту на майно та грошові кошти в межах суми заявлених позовних вимог не створює подвійного забезпечення позову і дисбалансу інтересів сторін (постанова Верховного Суду від 06.08.2025 у справі № 759/22148/24).
Внаслідок арешту такі кошти та майно, як уже зазначалося, залишаються у власності відповідача, проте знерухомлюються (обмежується лише можливість розпорядження ними) з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника чи відчуження ним й уникнення виконання останнім судового рішення у майбутньому, що, у свою чергу, також спростовує довід скаржника про те, накладення арешту унеможливить здійснення ним господарської діяльності. Крім того, такий захід скасовується у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
У такий спосіб грошові кошти та майно залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір (постанови Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21).
Зазначене спростовує доводи відповідача про необґрунтованість заяви Банку про забезпечення позову та порушення судом першої інстанції вимог статті 136 ГПК України.
В силу положень частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Суд касаційної інстанції направив справу №910/6569/25 на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду в частині заяви Банка про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову 1 034 521,80 доларів США на грошові кошти, що належать відповідачу, та які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на корпоративні права, що належать відповідачу, а саме на: 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Логістика»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Елеватор»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот»; 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівський аграрій».
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що на забезпечення виконання зобов'язань позичальника - третьої особи за Кредитним договором, він уклав із Банком Договори застави (зі змінами і доповненнями); заставна вартість предметів застави за вказаними договорами становить 42 914 964,22 грн, що на дату звернення позивача з заявою про забезпечення позову - 05.06.2025 відповідно до офіційного курсу НБУ гривні до долара США дорівнювало 1 034 521,80 доларів США.
До апеляційної скарги відповідач подав Договори застави (зі змінами та доповненнями) від 29.04.2021 №21-001-44/О, від 29.04.2021 №21-001/45/О, від 30.07.2021 №21-001-96/О, від 30.07.2021 №21-001-112/О, від 30.07.2021 №21-001-64/ТЗ, від 29.09.2021 №21-005-73/ТЗ, від 29.04.2021 №21-005-39/ТЗ (т.2 а.с. 16-84).
Банк подав заяву про забезпечення позову 05.06.2025, відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Господарський суд міста Києва 06.06.2025 постановив ухвалу у справі №910/6569/25 про забезпечення позову.
Верховний Суд, скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 у справі №910/6569/25, вказав, що відповідач фактично не мав можливості подати докази - Договори застави (зі змінами та доповненнями) безпосередньо до суду першої інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 14.02.2023 у справі №910/7035/20.
Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими особа обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідними вимогами, і саме на цю особу покладено обов'язок своєчасного подання таких доказів. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (схожий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16).
Таким чином, враховуючи наведені обставини та вказівки суду касаційної інстанції у даній справі, суд апеляційної інстанції, вважає, що надані відповідачем до апеляційної скарги докази слід прийняти до розгляду, через об'єктивну неможливість їх надання відповідачем до суду першої інстанції, який розглянув заяву Банку про забезпечення позову без повідомлення учасників справи, на наступний день після її подання.
В силу статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Враховуючи надані відповідачем Договори застави (зі змінами та доповненнями) від 29.04.2021 №21-001-44/О, від 29.04.2021 №21-001/45/О, від 30.07.2021 №21-001-96/О, від 30.07.2021 №21-001-112/О, від 30.07.2021 №21-001-64/ТЗ, від 29.09.2021 №21-005-73/ТЗ, від 29.04.2021 №21-005-39/ТЗ (т.2 а.с. 16-84), укладені із Банком на забезпечення Кредитного договору на загальну суму 42 914 964,22 грн, що на дату звернення позивача з заявою про забезпечення позову - 05.06.2025 відповідно до офіційного курсу НБУ гривні до долара США дорівнювало 1 034 521,80 доларів США, вимоги Банку про вжиття заходів забезпечення позову на суму 1 034 521,80 доларів США є неправильним, оскільки вимоги на вказану суму вже є забезпеченими.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви Банку про вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти на суму 1 034 521,80 доларів США, що належать відповідачу, та які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на корпоративні права, що належать відповідачу, а саме на: 50% статутного капіталу ТОВ «Евотерра Логістика»; 50% статутного капіталу ТОВ «Евотерра Азот»; 50% статутного капіталу ТОВ «Альянс Елеватор»; 50% статутного капіталу ТОВ «Інфоазот»; 100% статутного капіталу ТОВ «Бродівський аграрій», а тому в цій частині ухвала Господарського суду міста Києва від 06.06.2025 у справі №910/6569/25 підлягає скасуванню, із постановленням в цій частині нової ухвали про відмову Банку у забезпечення позову у наведеній частині.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам апелянта із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 06.06.2025 у справі №910/6569/25 підлягає скасуванню в частині накладення арешту на грошові кошти на суму 1 034 521,80 доларів США, що належать відповідачу, та які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на корпоративні права, що належать відповідачу, а саме на: 50% статутного капіталу ТОВ «Евотерра Логістика»; 50% статутного капіталу ТОВ «Евотерра Азот»; 50% статутного капіталу ТОВ «Альянс Елеватор»; 50% статутного капіталу ТОВ «Інфоазот»; 100% статутного капіталу ТОВ «Бродівський аграрій» та постановлення в цій частині нової ухвали, якою частково відмовити Банку у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2025 у справі №910/6569/25 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2025 у справі №910/6569/25 в частині часткового задоволення заяви Акціонерного товариства «Банк Альянс» про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову 1 034 521,80 доларів США на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , та які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на корпоративні права, що належать ОСОБА_1 , а саме на: 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Логістика»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Елеватор»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот»; 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівський аграрій» скасувати.
3. У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Банк Альянс» про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову 1 034 521,80 доларів США на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , та які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на корпоративні права, що належать ОСОБА_1 , а саме на: 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Логістика»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Елеватор»; 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоазот»; 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівський аграрій» відмовити.
4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 06.06.2025 у справі №910/6569/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 14.11.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська