вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" листопада 2025 р. Справа№920/674/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 11.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В.
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.09.2025
у справі №920/674/22 (суддя Заєць С.В.)
за скаргою Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. від 02.10.2024 №2108 (вх. №4432 від 07.10.2024) на неправомірні дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевича Олександра Васильовича у справі №920/674/22
за позовом Фізичної особи - підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни
до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В.
про стягнення 601 674, 04 грн
Фізична особа - підприємець Ксєнєва Зінаїда Петрівна (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І. В. (далі - відповідач) про стягнення 601 674,04 грн, з яких: 519 600,00 грн - заборгованість з орендної плати, 30 469,93 грн - компенсація комунальних витрат, 51 604,11 грн - пеня.
Господарський суд Сумської області рішенням від 28.02.2023 у справі №920/674/22 частково задовольнив позовні вимоги. Стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 519 600,00 грн, компенсацію комунальних витрат в розмірі 30 469,93 грн, пеню в розмірі 36 128,88 грн та відшкодування витрат на оплату правової допомоги в розмірі 30 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.05.2023 змінив рішення Господарського суду Сумської області від 28.02.2023 у справі № 920/674/22 та виклав пункти 2, 3, 4 цього рішення в такій редакції:
« 2. Стягнути з Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І. В. (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) на користь Фізичної особи - підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 519 600 (п'ятсот дев'ятнадцять тисяч шістсот) грн 00 коп., пеню в сумі 36 128 (тридцять шість тисяч сто двадцять вісім) грн 88 коп., витрати на оплату правової допомоги в сумі 28 480 (двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн 74 коп.
3. В інший частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І. В. (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Сум.обл / Сумська МТГ / 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37970404, рахунок отримувача UA868999980313181206083018540) 8 568 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн 06 коп. судового збору».
На виконання вказаної постанови Північного апеляційного господарського суду 01.06.2023 Господарським судом Сумської області видано відповідні накази.
08.10.2024 Акціонерним товариством «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. подано до Господарського суду Сумської області скаргу від 02.10.2024 №2108 (вх. №4432 від 07.10.2024) на неправомірні дії державного виконавця, за змістом якої заявник просив суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевич Олександра Васильовича, щодо заявлення вимог викладених у виклику державного виконавця від 12.09.2024 року НОМЕР_3/04.
Заявник в обґрунтування скарги посилається на те, що відповідно до наказу Господарського суду Сумської області від 01.06.2023 року у справі №920/674/22 в графі «Боржник» зазначено AT «МР БАНК» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Луньо І.В. (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46), а тому, на думку скаржника, дії старшого державного виконавця щодо винесення вказаної вимоги відносно уповноваженої особи банку є незаконними та протиправними, вчинені з перевищенням існуючих повноважень, у зв'язку з чим Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. було вимушене звернутись з цією скаргою до господарського суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому ст. 340 ГПК України.
Господарський суд Сумської області ухвалою від 16.09.2025 у справі №920/674/22 скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. від 02.10.2024, №2108 (вх.№4432 від 07.10.2024) на неправомірні дії державного виконавця у справі №920/674/22 задовольнив частково.
Визнав неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевича Олександра Васильовича, щодо заявлення вимог викладених у виклику державного виконавця від 12.09.2024 НОМЕР_3/04 в частині зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича надати:
- достовірні відомості про доходи та місце роботи, на підтвердження чого надати| довідку з місця роботи;
- достовірні відомості щодо падання декларації про доходи та майно;
- достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів;
- достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право;
- достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна, його характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них;
- достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави іпотеки, з наданням копій підтверджуючих документів;
- копії паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон;
- довідку про склад сім'ї;
- документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належать на праві приватної та/або спільної власності.
В іншій частині скарги відмовив.
Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Ілля Вікторович є керівником (посадовою особою) боржника, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає вимоги старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевича Олександра Васильовича, викладених у виклику державного виконавця від 12.09.2024 НОМЕР_3/04, в частині зобов'язання з'явитись до державного виконавця з метою надання пояснень щодо невиконання виконавчого документу, а саме - наказу Господарського суду Сумської області від 01.06.2023 у справі №920/674/22, шляхом сплати боргу за вказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, з одночасним зобов'язанням надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання - такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.
Водночас, щодо інших вимог старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевича Олександра Васильовича, викладених у виклику державного виконавця від 12.09.2024 НОМЕР_3/04 суд вказав, що зазначення в рішенні Господарського суду Сумської області від 28.02.2023 у справі №920/674/22, постанові Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі №920/674/22 та документах виконавчого провадження НОМЕР_3 «в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В.» не робить боржником безпосередньо уповноважену особу, оскільки уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку є органом управління юридичної особи-банку, а суб'єктом правовідносин та зобов'язаною особою перед позивачем, в даному випадку, є саме юридична особа - Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», орган управління якої в даному випадку діє від імені юридичної особи, а не від власного імені.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу в частині відмови у задоволенні скарги, а саме в частині відмови у визнанні неправомірними дій державного виконавця щодо зобов'язання з'явитись до державного виконавця з метою надання пояснень щодо невиконання виконавчого документу, а саме наказу Господарського суду Сумської області від 01.06.2023 у справі №920/674/22, шляхом сплати боргу за вказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, з одночасним зобов'язанням надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання, та постановити в цій частині нову ухвалу про задоволення скарги.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що дії старшого державного виконавця Полінкевича Олександра Васильовича щодо заявлення вимог до Уповноваженої особи на ліквідацію АТ «МР Банк» -Луньо І.В. щодо прибуття та надання пояснень є незаконними.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. на ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.09.2025 у справі №920/674/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.10.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. на ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.09.2025 у справі №920/674/22; розгляд апеляційної скарги призначив на 11.11.2025 о 13 год. 30 хв; витребував матеріали справи №920/674/22 з Господарського суду Сумської області.
Матеріали справи №920/674/22 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 28.10.2025.
04.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи - підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені господарськими судами у справі №920/674/22, в тому числі, встановленими Верховним Судом щодо перебування боржника в процедурі ліквідації, а чергова скарга боржника на неправомірні дії державного виконавця свідчить про незгоду з постановами Верховного Суду у справі №920/674/22.
У судовому засіданні 11.11.2025 в режимі відео конференції було приєднано представника Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», однак останнього не було чути.
Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Позивач, відповідач та державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевич Олександр Васильович представників в судове засідання призначене на 11.11.2025 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 269 ГПК України).
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
На виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 по справі № 920/674/22 Господарським судом Сумської області 01.06.2023 видано накази, в тому числі наказ від 01.06.2023 про стягнення з Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) на користь Фізичної особи-підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 519 600 (п'ятсот дев'ятнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп., пеню в сумі 36 128 (тридцять шість тисяч сто двадцять вісім) грн. 88 коп., витрати на оплату правової допомоги в сумі 28480 (двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 74 коп.
06.09.2023 старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевич Олександр Васильович прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 щодо виконання наказу від 01.06.2023 №920/674/22, виданого Господарським судом Сумської області, про стягнення з АТ «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Фізичної особи - підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 519 600,00 грн, пені в сумі 36 128,88 грн, витрат на оплату правової допомоги в сумі 28 480,74 грн.
Як вказує заявник, 30.09.2024 на адресу банку надійшов виклик старшого державного виконавця Полінкевича О.В., котрий був зареєстрований під вх. №6021. Згідно виклику зобов'язано Луньо І.В. з'явитися до державного виконавця, надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються на його виконання та надати перелік документів: довідку з місця роботи, договори з банківськими установами про наявність коштів, правовстановлюючі документи на належне майно, документи на майно, що перебуває в заставі, відомості про майнові права на які може бути звернуте стягнення, паспорт та ідентифікаційний номер, довідку про склад сім'ї та документи про зареєстрованих осіб в житлі.
У відповідності до положень частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи межі апеляційного перегляду, зазначає, що ухвала Господарського суду Сумської області від 16.09.2025 у справі №920/674/22 оскаржується відповідачем в частині відмови у визнанні неправомірними дій державного виконавця щодо зобов'язання з'явитись до державного виконавця з метою надання пояснень щодо невиконання виконавчого документу, а саме наказу Господарського суду Сумської області від 01.06.2023 у справі №920/674/22, шляхом сплати боргу за вказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, з одночасним зобов'язанням надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання.
Таким чином, ухвала Господарського суду Сумської області від 16.09.2025 у справі №920/674/22 в задоволеній частині не підлягає апеляційному перегляду.
Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У статті 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, у виконавчому провадженні відповідним виконавцем, дії або бездіяльність якого можуть бути оскаржені до суду.
За змістом частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Враховуючи зміст наведених норм, колегія суддів зазначає, що розглядаючи скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця щодо їх (рішень, дій, бездіяльності) правомірності/неправомірності, суд має надати оцінку законності дій останнього, тобто встановити, чи було ним дотримано приписи законодавства, які регламентують його діяльність у спірних правовідносинах, та саме в залежності від вказаних обставин, дійти висновку про задоволення або відмову у задоволенні скарги.
Стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Так, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність (частина четверта статті 18 Закону).
Підсумовуючи викладене, а також те, що у матеріалах справи відсутні докази виконання рішення, колегія суддів дійшла висновку, що вчинення державним виконавцем дій щодо направлення відповідного виклику до боржника щодо надання пояснень щодо невиконання виконавчого документу, а саме наказу Господарського суду Сумської області від 01.06.2023 у справі №920/674/22, шляхом сплати боргу за вказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, з одночасним зобов'язанням надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання здійснено в межах повноважень, наданих державному виконавцю Законом.
Щодо доводів апелянта про те, що існування ліквідаційної процедури банку виключає і виникнення у банку в ліквідації будь-яких зобов'язань і навіть можливостей сплатити виконавчий збір, або будь-які платежі пов'язані з виконавчим провадженням, суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 14.05.2025 у даній справі вже надав оцінку вказаним доводам та зазначив наступне.
Відповідно до пункту 8 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що йому не суперечить.
Тобто у спорах, пов'язаних із виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов'язань перед його кредиторами, приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними стосовно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011, від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, від 29.08.2018 у справі №127/10129/17, від 23.01.2019 у справі №761/2512/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17 та постановах Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №920/1042/22, від 21.03.2024 у справі №920/674/22.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 у справі №500217/1718-2011, відповідно до частини 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов'язань, пов'язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку.
Згідно із частиною 4 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» початок тимчасової адміністрації або будь-які дії, що вживаються Фондом на виконання плану врегулювання, не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів, зокрема, про оренду нерухомого майна. Приймаючий / перехідний банк є правонаступником неплатоспроможного банку за такими переданими договорами з моменту відчуження / передачі майна (активів) та зобов'язань неплатоспроможного банку. Такі договори виконуються на тих самих умовах, на яких вони були укладені з банком до часу визнання його неплатоспроможним.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1.15 глави 1 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2 під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку.
Разом з тим у пункті 1.16 глави 1 розділу ІІІ наведеного Положення зазначено, що обмеження, встановлені абзацом другим пункту 1.15 цієї глави, не поширюються на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини 4 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Системний аналіз приписів статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку дає підстави для висновку, що зазначені нормативні акти передбачають дві категорії видатків банку, які здійснюються у процедурі його ліквідації, а саме: видатки, спрямовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної частиною 1 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; видатки, пов'язані із здійсненням ліквідації та які проводяться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №909/1152/17.
Згідно із встановленими обставинами спір у цій справі виник у зв'язку із неналежним виконанням АТ «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 04.10.2010.
25.02.2022 Національний банк України прийняв рішення «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк». При цьому позивач просила стягнути на її користь заборгованість з орендної плати, що нарахована за період з березня 2022 року до серпня 2022 року.
Колегія суддів Касаційного господарського суду в постанові від 14.05.2025 у даній справі зазначила, що спірні зобов'язання виникли в боржника як поточні в ліквідаційній процедурі.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011 зазначила, що пункт 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості. Аналогічний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №920/1042/22, від 21.03.2024 у справі №920/674/22, від 11.07.2023 у справі №909/1152/17.
Однак, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов'язання до вчинення ліквідатором банку певних дій із погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення.
Крім того, колегія суддів враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №826/14741/17, про те, що «банк» та «уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» є різними суб'єктами правовідносин у системі гарантування вкладів фізичних осіб, а тому їх не можна ототожнювати. Подібний висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 920/1042/22 за позовом Фізичної особи - підприємця Ксєнєвої Зінаїди Петрівни до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлено про відсутність підстав для задоволення скарги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо зобов'язання з'явитись до державного виконавця з метою надання пояснень щодо невиконання виконавчого документу, а саме наказу Господарського суду Сумської області від 01.06.2023 у справі №920/674/22, шляхом сплати боргу за вказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, з одночасним зобов'язанням надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом статті 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення скарги.
Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню під час розгляду скарги.
З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Сумської області від 16.09.2025 у справі №920/674/22 прийнята з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. на ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.09.2025 у справі №920/674/22 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.09.2025 у справі №920/674/22 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №920/674/22 повернути до Господарського суду Сумської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана суддями 14.11.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська