Справа № 466/4554/24 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.
Провадження № 22-ц/811/750/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
14 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Чижа Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 березня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його опікуном.
Свої вимоги обгрунтовував тим, що він є рідним братом ОСОБА_3 , який має другу групу інвалідності, знаходиться на обліку у психіатра та потребує постійного стороннього догляду. Заявник зазначає, що зареєстрований і живе з братом постійно, а відтак здійснює постійний догляд за ним. Зараз у брата погіршився стан здоров'я, його неможливо залишити одного вдома, він не здатний обслуговувати свої побутові потреби. Заявник стверджує, що їхній батько помер, а матір має проблеми зі здоров'ям, що є наслідком постійного догляду за братом та не має вже сили і за станом здоров'я не може стримувати брата, коли він буйний. Інколи виникають потреби від імені брата звернутися про перерахунок пенсії чи про отримання довідки до лікувального закладу і це призводить до довгих пояснень і прохань. Відтак, заявник вирішив звернутися до суду з заявою про визнання брата недієздатним та встановлення над ним опіки.
На підставі наведеного просив задовольнити його заяву.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03.03.2025 заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатним.
Обов'язки опікуна над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово покладено на Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до вирішення питання про призначення опікуна, в порядку визначеному законодавством.
Встановлено строк дії рішення в частині визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним 2 (два) роки з дня набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні заяви оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що ОСОБА_3 з дитинства страждає па психічне захворювання, є інвалідом другої групи, за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а відтак потребує постійного стороннього догляду, нагляду та опіки. Судом також встановлено родинний зв'язок між заявником та недієздатною особою, а також виявлене бажання заявника ОСОБА_1 бути опікуном над недієздатним братом, інші особи такого бажання не висловили із заявами про призначення їх опікунами не зверталися, а надали органу опіки заяви і пояснення щодо неможливості в силу тих чи інших обставин бути опікунами ОСОБА_3 . Ці доводи враховані органом опіки та піклування Шевченківської райдержадміністрації і викладенні у поданні про доцільність призначення опікуном ОСОБА_3 його брата ОСОБА_1 . Рішенням суду не встановлено, ніяких протипоказань ОСОБА_1 для встановлення опікунства над ОСОБА_3 , а лише керуючись загальними фразами відмовлено у задоволенні позову, хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення.
Просить рішення суду в частині призначення опікуном ОСОБА_3 органу опіки і піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, від ОСОБА_1 та Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради надішли письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності, тому неявка учасників, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності, а фіксування судового процесу згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині таким вимогам відповідає.
Судом установлено, що заявник ОСОБА_1 є братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до Висновку судово-психіатричного експерта №1219 від 10.09.2024 ОСОБА_3 має другу групу інвалідності та страждає хронічним, стійким психічним розладом у формі органічного шизофреноподібного розладу. За своїм психічним станом нездатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Згідно з відомостями з Реєстру Львівської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У поданні органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 10.01.2025 № 36-Вих-3604 вказано про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання його недієздатним.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 41 ЦК України визначено, що над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можливо дійти висновку, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23.11.2021 у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28.02.2024 у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 27.11.2024 у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24),від 04.12.2024 у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24), від 28.05.2025 у справі № 641/7190/23 (провадження № 61-16711св24) та від 17.09.2025 у справі № 686/21841/24 (провадження № 61-4759св25).
У постанові Верховного Суду від 08.01.2024 у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У частинах другій-п'ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.1999 № 34/166/131/88 (далі - Правила опіки та піклування).
Відповідно до пункту 3.1 Правил опіки та піклування для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині призначення його опікуном ОСОБА_3 , суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, обґрунтовано виходив із того, що подання органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради не містить належної мотивації, чому саме ОСОБА_1 необхідно призначити опікуном ОСОБА_3 , зважаючи на наявність інших родичів останнього: матері ОСОБА_5 та сестри ОСОБА_6 . Районний суд обґрунтовано виходив з того, що лише факт того, що ОСОБА_5 є особою пенсійного віку, не свідчить про те, що вона не має можливості опікуватись сином. При цьому твердження заявника про те, що мати ОСОБА_5 в силу хвороби не може здійснювати обов'язки по догляду за непрацездатним сином не підтверджені належними та допустимими доказами.
Також у поданні органу опіки і піклування відсутня будь-яка інформація про те, чи відповідатиме таке призначення якнайкращим інтересам ОСОБА_3 та чи сприятиме його нормальному життєзабезпеченню. Вказані обставини не досліджувалися органом опіки та піклування при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 .
Водночас, при внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Отже, суд першої інстанції, встановивши, що подання орагну опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_3 .
При цьому суд зауважив, що згідно зі статтею 65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 14.11.2025.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 14.11.2025
Головуючий
Судді