Справа № 505/3925/25
Провадження № 1-кс/505/1454/2025
11 листопада 2025 року місто Подільськ
Слідчий суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваної ОСОБА_5 ,
захисника адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника відділення № 1 СВ Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Нова Каховка Херсонської області, громадянки України, з середньою освітою, непрацююча, зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , незаміжньої, раніше не судимої.
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні № 12025161180000796, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.11.2025,
Клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою
Слідчому судді Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшло на розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025161180000796, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України.
Клопотання слідчий мотивує тим, що слідчим відділом Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025161180000796, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Подільською окружною прокуратурою.
В ході досудового розслідуванням встановлено, що у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. В подальшому строк проведення зазначеної мобілізації неодноразово продовжено.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.
Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021, якою затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Виключний перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 р.
Разом з тим, статтею 1 Закону України від 04.11.1991 № 1777-XII «Про державний кордон України» зазначено, що Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.
Відповідно до ст. 9 Закону «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
У відповідності до ст. 11 Закону «Про державний кордон України», особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 05.11.2009 р. №1710-VI «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Після введення Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. на території України воєнного стану і розуміючи заборону виїзду з території України особам чоловічої статі у віці від 23 до 60 років (до змін від 26.08.2025 особам чоловічої статі у віці від 18 до 60 років), ОСОБА 1, яка зареєстрована у месенджері «Телеграм» (Telegram) під ніком «Yuri», далі ОСОБА 1, у період часу не раніше 01.11.2025 та не пізніше 08.11.2025 року, знаходячись у невстановленому місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого незаконного збагачення, вирішив організувати незаконне переправлення осіб чоловічої статі через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, за грошову винагороду.
Так, ОСОБА 1, розуміючи що самостійно не зможе організувати незаконне переправлення осіб чоловічої статі через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, за грошову винагороду, діючи з тих же мотивів та спонукань, усвідомлюючи, що реалізація злочинного плану, направленого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України у напрямку Республіки Молдова, особам яким тимчасового обмежено право на виїзд з України, потребує залучення інших осіб, які будуть виконувати вказівки ОСОБИ 1 щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з метою отримання незаконного прибутку, ОСОБА 1 у період часу не раніше 01.11.2025 та не пізніше 08.11.2025 залучила до злочинної діяльності інших не встановлених осіб.
У подальшому, ОСОБА 1 у співучасті з іншими не встановленими особами з метою реалізації спільного злочинного плану щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, через соціальні мережі та мобільного додатку «Телеграм», використовуючи засоби конспірації, почали здійснювати пошук осіб які мають намір незаконно перетнути державний кордон України за грошову винагороду для однієї особи 10000 доларів США.
Крім того, ОСОБА 1 у співучасті з іншими не встановленими особами, з метою реалізації спільного злочинного плану щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, не раніше 04.11.2025 та не пізніше 08.11.2025 за грошову винагороду в розмірі 10000 доларів США з однієї особи, підшукали раніше їм не знайомих громадян України ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які з метою ухилення від призову за мобілізацією, будучи особами, яким на період дії правового режиму воєнного стану виїзд за межі країни забороняється, мали намір виїхати за межі території України поза пунктом пропуску через державний кордон.
В свою чергу, у невстановлений слідством день та час, але не пізніше 05.11.2025 ОСОБА 1, для реалізації свого злочинного умислу направленого на організацію незаконного переправлення вище вказаних осіб через державний кордон України, запропонувала ОСОБА_5 посприяти в організації незаконного переправлення вищезазначених осіб через державний кордон України.
В цей час, у ОСОБА_5 , яка будучи обізнана про порядок перетину державного кордону України громадянами України та іноземними громадянами, в порушення законів України: «Про державний кордон України», «Про прикордонний контроль», а також Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зі змінами та Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію», виник злочинний умисел на організацію незаконного переправлення вказаних осіб через державний кордон України, та ОСОБА_5 погодився на пропозицію ОСОБИ 1.
В подальшому ОСОБА_5 , виконуючи свою роль, спрямовану на реалізацію єдиного злочинного умислу з ОСОБОЮ 1 щодо незаконного переправлення осіб через лінію державного кордону України, діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, слідуючи вказівкам ОСОБИ 1, приступила до виконання плану, відповідно до якого, вона повинна була організувати перевезення чотирьох осіб з с. Старі Маяки Березівського району Одеської області та одну особу з м. Умань Черкаської області, та в подальшому забезпечити їх переправлення до лінії державного кордону України в Подільському районі Одеської області.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , 08.11.2025 близько 16 години на автомобілі марки «KIA» моделі SPORTAGE з номером державної реєстрації НОМЕР_1 , попрямувала до м. Умань Черкаської області, де зустріла та забрала раніше їй не знайомого ОСОБА_7 , окрім цього ОСОБА_5 одночасно залучила до реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_12 , який у той же день, відповідно до вказівок ОСОБА_5 на автомобілі марки ВАЗ 2121 з номером державної реєстрації НОМЕР_2 близько о 12 години зустрів та забрав з населеного пункту с. Старі Маяки Березівського району Одеської області раніше йому не знайомих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , після чого за вказівками ОСОБА_5 направився у напрямку населеного пункту м. Балта, Подільського району, Одеської області, та продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу ОСОБА_5 надала вказівки ОСОБА_12 як дістатись до лінії державного кордону в напрямку Подільського району Одеської області, звідки де в подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 повинні були в пішому порядку дійти до лінії державного кордону України та діючи за вказівками ОСОБИ 1 перетнути його.
У подальшому, 08.11.2025, близько о 21:10 на вулиці Любомирській м. Балта Подільського району Одеської області працівниками ДПСУ виявлено та зупинено автомобіль марки «KIA» моделі SPORTAGE з номером державної реєстрації НОМЕР_1 , де перебувала ОСОБА_5 , в якому окрім неї перебував ОСОБА_7 , який мав намір незаконно перетнути державний кордон України, а також в цей же день та час на вулиці Любомирській м. Балта Подільського району Одеської області працівниками ДПСУ виявлено та зупинено автомобіль марки ВАЗ 2121 з номером державної реєстрації НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_12 , в якому окрім нього перебували ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, щодо кількох осіб.
09.11.2025 ОСОБА_5 затримано о 09 годині 30 хвилин в порядку ст. 208 КПК України.
В подальшому, 10.11.2025 о 09 годині 24 хвилин ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Нова Каховка Херсонської області, українка, громадянка України, з середньою освітою, непрацююча, зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 неодружена, раніше не судима.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачуваного ч. 2 ст. 332 КК України підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, а саме: протоколом затримання ОСОБА_5 , протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , протоколом впізнання особи за фотознімками, протоколом огляду місця події від 08.11.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , повідомленням про підозру ОСОБА_5 , протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , протоколом впізнання особи за фотознімками, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , протоколом впізнання особи за фотознімками, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом впізнання особи за фотознімками, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протоколом впізнання особи за фотознімками, протоколом огляду предмету, протоколом огляду предмету, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , протоколом допиту свідка ОСОБА_15 , протоколом допиту свідка ОСОБА_16 , протоколом допиту свідка ОСОБА_17 , протоколом допиту свідка ОСОБА_18 ..
Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання доцільності обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання «є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду. Так, підозрювана ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлює, що вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів за вчинення якого підозрюваній у разі визнання її винною може бути призначено покарання на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тому наслідки та ризик втечі для підозрюваної у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування. Крім того, підозрювана офіційно не працевлаштована, осіб на утриманні не має, будь якої нерухомості на території України не має, тобто в сукупності це свідчіть про не відсутні у підозрюваної міцних соціальних зв'язків, що додатково дає підстави вважати, що остання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
- п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик того, що підозрювана може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначений ризик обґрунтовується тим, що досудове розслідування ще триває та не всі заплановані слідчі (розшукові) дії на час розгляду зазначеного клопотання виконанні;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик можливого незаконно впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що
підозрювана, будучи повідомленим про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, під загрозою можливого покарання, може почати впливати на свідків, які допитані та яких ще виникне необхідність допитати під час проведення досудового розслідування та судового розгляду, з метою примусу останніх змінити покази на свою користь, шляхом вмовлянь, погроз або підкупу.
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який полягає в тому, що підозрювана може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на неї, як на підозрювану у кримінальному провадженні, не з'являтись для проведення слідчих та процесуальних дій, що негативно вплине на хід досудового розслідування або судового розгляду.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та судового розгляду та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Під час досудового слідства встановлено обставини, які слід врахувати при обрані запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, а саме:
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення;
- тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_5 , у разі визнання її винуватою у скоєнні вказаного кримінального правопорушення.
Так, неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваної
ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що остання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлює, що вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів за вчинення якого підозрюваному у разі визнання її винним може бути призначено покарання на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваної
ОСОБА_5 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не надходило відповідних звернень із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що вона може ухилитися від перебування за місцем проживання та переховуватись від органу досудового розслідування або суду з метою уникнення покарання, що може призвести до невиправданого затягування досудового розслідування та судового розгляду зокрема у зв'язку з неможливістю своєчасної явки підозрюваної до органу досудового розслідування або суду. Також, не виключається можливість того, що підозрювана може впливати на свідків або в разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі знищити, сховати, спотворити докази, які на час розгляду клопотання органом досудового розслідування встановлюються.
Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Суду, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх судових засідань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відомостей, які б вказували про неможливість перебування підозрюваного в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я не здобуто, а тому вважаємо, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Згідно зі ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 5 ст. 182 КК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Позиція учасників щодо розгляду клопотання
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та начальник відділення № 1 СВ Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_4 підтримали клопотання з підстав зазначених у ньому та просили його задовольнити, обравши підозрюваній ОСОБА_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, зазначивши, що метою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 є наявність уникнення ризиків передбачених п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України а саме: ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню, іншим чином.
Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 . Разом з тим посилаючись на стан здоров'я підозрюваної просила застосувати ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Підозрювана ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала позицію свого захисника з приводу розгляду заявленого слідчим клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Висновки слідчого судді за результатами розгляду клопотання
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши додані до клопотання матеріали, дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025161180000796, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України.
08.11.2025 ОСОБА_5 затримано о 21 годині 10 хвилин в порядку ст. 208 КПК України.
10.11.2025 о 09 годині 24 хвилин ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбачуваного ч. 2 ст. 332 КК України, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема протоколами допиту свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , протоколом затримання громадянина ОСОБА_5 , протоколами впізнання особи за фотознімками; протоколом огляду місця події від 08.11.2025.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК України приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлена свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування, що має місце у даному випадку, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ознак інкримінованого злочину.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Враховуючи викладене, слідчий вважає, що неможливо запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу окрім тримання під вартою.
З наданих до суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, за який у передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Викладені обставини, свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, також судом враховується запровадження воєнного стану по всій території України та військову агресію Російської Федерації проти України, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може порушити покладені на неї Законом процесуальні обов'язки.
Враховуючи вищевикладене, застосування до підозрюваної ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу неможливе.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту ОСОБА_5 також враховуються, обставини передбачені ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання її винуватою, вік та стан її здоров'я. Слідчому судді не надано доказів щодо наявності медичних показань, які б не дозволяли тримати підозрюваної під вартою.
Вважаю, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не встановлено.
Разом з тим, у цьому кримінальному провадженні відсутні підстави визначені у ч. 4 ст. 183 КПК України, для не визначення розміру застави.
Так, відповідно до ст. 12 КК України, інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, зважаючи на санкцію ч. 2 ст. 332 КК України, яка передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, є тяжким злочином.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, застава щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Доводи сторони обвинувачення про можливий дохід, отриманий у результаті протиправної діяльності, не підтверджені належними та допустимими доказами, і як підставу для визначення розміру застави слідчий суддя не враховує.
Враховуючи зазначене, а також обставини, що характеризують особу підозрюваної, та положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, слідчий суддя вважає можливим визначити заставу у розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд вважає, що застава у розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є співмірною та достатньою з огляду на вік, стан здоров'я підозрюваної, відсутність джерел доходу, а також практику Європейського суду з прав людини щодо принципу пропорційності між обмеженням особистої свободи та цілями кримінального провадження.
З урахуванням принципу розумності, фінансового становища підозрюваної, її соціального коріння, суд вважає обґрунтованим визначити розмір застави у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що станом на 11.11.2025 становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
За таких підстав, суд вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, а відносно обвинуваченої ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 06.01.2026, включно.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 186, 193, 196, 197, 309, 395 КПК України,
Задовольнити клопотання начальника відділення № 1 СВ Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стосовно ОСОБА_5 , підозрюваної за ч. 2 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні № 12025161180000796, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.11.2025.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту затримання ОСОБА_5 з 21 год. 10 хв. 08 листопада 2025 року, тобто до 06 січня 2026 включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_5 обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що станом на 11.11.2025 становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, для внесення на депозитний рахунок: отримувач ТУ ДСА України в Одеській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м. Київ код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435 - застава за підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , справа № 505/3925/25, провадження № 1-кс/505/1454/2025, кримінальне провадження № 12025161180000796 від 09.11.2025, згідно ухвали слідчого судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 11.11.2025.
Підозрювана або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу в розмірі, зазначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_5 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі ДУ «Одеський слідчий ізолятор» або уповноваженій особі установи, де остання буде утримуватись під вартою.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, підозрювана ОСОБА_5 підлягає негайному звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, покласти на підозрювану ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, слідчого судді, суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає ОСОБА_5 : АДРЕСА_1 .
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні з приводу обставин та подій пов'язаних з вказаним кримінальним провадженням;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з Україну і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваній наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрювана, будучи належним чином повідомлена, не явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою з моменту вручення копії ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, його захиснику, а також направити уповноваженій службовій особі в місця тримання під вартою підозрюваного.
Повний текст ухвали складено 13.11.2025.
Слідчий суддя
Подільського міськрайонного суду
Одеської області ОСОБА_19