29 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/15985/20 (761/21023/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.
за участю кредитора ОСОБА_1 , представниці ОСОБА_2 - Бондаренко А.О., представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» - Сапсай А. П.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк»
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025
у справі № 910/15985/20 (761/21023/20)
за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк»
до: 1) ОСОБА_3 ;
2) ОСОБА_2
про звернення стягнення на предмет іпотеки
в межах справи № 910/15985/20
за заявою ОСОБА_2
про неплатоспроможність фізичної особи
У провадженні Господарського суду міста Києва, відкритому ухвалою від05.11.2020, знаходиться справа № 910/15985/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач-2) на стадії процедури погашення боргів боржника, введеної постановою цього суду від 17.04.2023.
Короткий зміст позовних вимог та історія справи
У липні 2020 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», позивач, скаржник) звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просило суд у рахунок часткового погашення заборгованості за:
- кредитним договором № 001-2902/756-0468 від 20.11.2007, що станом на 08.07.2020 складає 148 350, 55 швейцарських франків (з них: 40 279, 21 швейцарських франків - прострочена заборгованість по кредиту; 26 685, 11 швейцарських франків - сума дострокового стягнення кредиту; 41 977, 33 швейцарських франків - відсотки; 39 408, 90 швейцарських франків підвищені відсотки);
- кредитним договором № 001-2902/756-0473 від 20.11.2007, що станом на 08.07.2007 складає 83 740, 94 швейцарських франків (з них: 23 056, 31 швейцарських франків - прострочена заборгованість по кредиту; 14 758, 20 швейцарських франків - сума дострокового стягнення кредиту; 23 404, 94 швейцарських франків - відсотки; 22 521, 48 швейцарських франків - підвищені відсотки), -
звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 52,90 кв. м, належної на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , відповідач-2) на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 02.03.1994 відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району міста Києва (далі - Квартира), шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачами забезпечених іпотекою боргових зобов'язань за кредитними договорами.
Рішенням від 25.01.2022 у справі № 761/21023/20 Шевченківський районний суд міста Києва, серед іншого, ухвалив позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задовольнити частково; у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами №001-2902/756-0468 та №001-2902/756-0473 від 20.11.2007 у розмірі 125 516,86 швейцарських франків звернути стягнення па предмет іпотеки, а саме: Квартиру шляхом продажу па прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час проведеним виконавчих дій; у задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постановою Київського апеляційного суду від 09.05.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 761/21023/20 - без змін.
Постановою Верховного Суду від 27.11.2024 касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Шевченківського районного суду міста. Києва від 25.01.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 09.05.2023 скасовано у зв'язку з порушенням правил юрисдикції, визначених Цивільним процесуальним кодексом України. Встановлено, що спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Матеріали справи № 761/21023/20 постановлено передати до Господарського суду міста Києва, на розгляді якого перебуває справа №910/15985/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .
Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 24.12.2024 справу № 761/21023/20 за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки передано судді Омельченку Л.В. для розгляду в межах справи № 910/15985/20 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2024, серед іншого, прийнято до розгляду справу № 910/15985/20 (761/21023/20) за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки у межах справи № 910/15985/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.05.2025 у справі №910/15985/20 (761/21023/20), у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - Квартиру у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами № 001- 2902/756-0468, № 001-2902/756-0468 та № 001-2902/756-0473 від 20.11.2007 відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2025 у справі №910/15985/20 (761/21023/20) залишено без змін.
Судові рішення мотивовані наявністю встановлених ухвалою суду від 14.10.2024 у справі № 910/15985/20 про неплатоспроможність ОСОБА_2 преюдиційних обставин того, що майно (Квартира), на яке заявник просить суд звернути стягнення, не може бути виділене в натурі та відокремлене, а, крім того, Квартира є єдиним житлом банкрута та в ньому також проживає особа з обмеженими можливостями.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Кредитор у справі - АТ «Універсал Банк» подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у справі № 910/15985/20 (761/21023/20), просив скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивував підставами касаційного оскарження, які визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та полягають у такому:
1) неврахуванні правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, згідно з яким:
- за частиною першою статті 362 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю, крім випадку продажу з публічних торгів (постанова Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 641/2498/17);
- у правовідносинах щодо реалізації іпотечного майна Закону України «Про іпотеку» є спеціальним і положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» застосовуються до цих правовідносин з урахуванням його вимог (постанова Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 6-1685цс16).
2) розгляді судом у порядку спрощеного позовного провадження цієї справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом доводів касаційної скарги АТ «Універсал Банк» стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій передчасно дійшли висновку про необхідність відмови у позові, адже не в повному обсязі встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема обставину того, що справа про неплатоспроможність порушена лише щодо одного зі співвласників об'єкта іпотеки ( ОСОБА_2 ).
У контексті процесуальних порушень скаржник доводить, що господарські суди попередніх інстанцій мали прийняти до уваги, що майновий поручитель ОСОБА_3 , звернути стягнення на майно якого просив позивач, не був і станом на дату звернення з цією касаційною скаргою до суду не є банкрутом, відтак до нього не застосовуються положення Господарського кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), які регулюють зовсім інший порядок звернення стягнення на майно боржника та подальшої його реалізації, ніж встановлені цивільним законодавством.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Керуючий реалізацією майна боржника - ОСОБА_2 арбітражний керуючий Мазан Олексій Олександрович (далі - Керуючий реалізацією) подав відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу АТ «Універсал Банк» без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.
За змістом поданого відзиву Керуючий реалізацією стверджує про необґрунтованість доводів скаржника, оскільки:
- посилання скаржника на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 35.01.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 09.05.2023 у справі №761/21023/20 є безпідставними, адже ці рішення були скасовані постановою Верховного Суду від 27.11.2024;
- спір у цій справі, стороною якого є боржник, правомірно було розглянуто місцевим господарським судом в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_2 саме за правилами спрощеного позовного провадження, що відповідає приписам частини другої статті 7 КУзПБ;
- касаційна скарга не містить чітких обґрунтувань щодо наявності процесуальних порушень чи неправильного застосування матеріальних норм права в оскаржуваних судових рішеннях.
Касаційне провадження
30.07.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Універсал Банк».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2025 для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.
Ухвалою від 18.08.2025 у справі № 910/15985/20 (761/21023/20) Верховний Суд залишив касаційну скаргу АТ «Універсал Банк» без руху, надав скаржнику строк для усунення недоліків.
На виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду 29.08.2025 надійшли пояснення скаржника щодо усунення недоліків касаційної скарги.
У зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду 15.09.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Погребняк В. Я.
Ухвалою від 16.09.2025 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Універсал Банк» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2025 у справі № 910/15985/20 (761/21023/20); призначив скаргу до розгляду на 29.10.2025 о 10:45.
У зв'язку з відпусткою судді Картере В.І. автоматизованою системою документообігу суду 27.10.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.
Судове засідання 29.10.2025 відбулось за участю ОСОБА_1 (кредитор у справі про неплатоспроможність), представників ОСОБА_2 та Акціонерного товариства «Універсал Банк», які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов'язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
20.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» (далі - ВАТ «Банк Універсальний», Банк), правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір № 001-2902/756-0468, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит на споживчі потреби у розмірі 85 000,00 швейцарських франків під 11,45 % річних з кінцевим терміном повернення до 10.11.2022.
20.11.2007 між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 001-2902/756-0473, за умовами Позичальнику наданий кредит на споживчі потреби у розмірі 48 000,00 швейцарських франків строком до 10.11.2022 зі сплатою 11,45 % річних.
За умовами вказаних кредитних договорів ОСОБА_2 зобов'язувалась здійснювати повернення кредиту шляхом сплати щомісячних платежів та процентів за користування кредитними коштами.
На забезпечення виконання Позичальником ( ОСОБА_2 ) своїх зобов'язань за цими кредитними договорами того ж дня між ВАТ «Банк Універсальний» (іпотекодержатель) та відповідачами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (іпотекодавці) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком 3. 3. та зареєстрований в реєстрі за №7177.
Відповідно до договору іпотеки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 передали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме належну їм на праві власності Квартиру.
Питання виконання Позичальником умов кредитних договорів та розміру заборгованості було предметом судового розгляду.
Так, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27.09.2016 року, яке змінене рішенням Апеляційного суду місті Києва від 21.12.2016 у справі №755/14967/15-ц, стягнуто із ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитними договорами від 20.11.2007 № 001-2902/756-0468 та №001-2902/756-0473 у розмірі 125 516,86 швейцарських франків, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 27.09.2016 склало 3 357 576,00 грн.
Оскільки заборгованість відповідачами за рішенням суду не погашена та зобов'язання за кредитними договорами не виконані, АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовними вимогами, зокрема, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.
Щодо доводів скаржника про неправомірний розгляд спору у порядку спрощеного позовного провадження
За змістом пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини третьої статті 310 ГПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відносно відповідача-2 ( ОСОБА_2 ) відкрито провадження у справі № 910/15985/20 про неплатоспроможність.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Статтею 7 КУзПБ встановлено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.
Частиною другою статті 7 КУзПБ унормовано, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
Згідно абзацу четвертого частини другої статті 7 КУзПБ заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
За приписами частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на зазначені вище приписи спеціальних норм КУзПБ, положення ГПК України та відсутність у матеріалах справи клопотання будь-якої зі сторін спору про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, суд першої інстанції ухвалою від 27.12.2024 правомірно прийняв справу № 910/15985/20 (761/21023/20) до розгляду у межах справи № 910/15985/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 та постановив розглядати таку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
За таких обставин, доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права через неправомірний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження підлягають відхиленню Верховним Судом за безпідставністю.
Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на норму пункту 2 частини третьої статті 310 цього Кодексу, не знайшла свого підтвердження за касаційним розглядом справи.
Щодо доводів скаржника в межах підстав оскарження про неправильне застосування норм права під час вирішення спору по суті
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога АТ «Універсал Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки - належне відповідачам майно (Квартиру) шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».
Вказана позовна вимога, як зазначалось, обґрунтована невиконанням відповідачами забезпечених іпотекою боргових зобов'язань за кредитними договорами.
Відповідно до частини першої статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Аналіз частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Частиною другою цієї статті Закону України «Про іпотеку» унормовано, що у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.
Разом з тим Верховний Суд зауважує, що відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) щодо боржника не змінює суті заставного (іпотечного) зобов'язання, зазнає змін лише процедура задоволення вимог кредитора, які забезпечені заставою (іпотекою), з урахуванням чого норми КУзПБ щодо забезпечених кредиторів слід застосовувати з огляду на відповідні суміжні норми законодавства про заставу (іпотеку).
Так, частиною четвертою статті 121 КУзПБ передбачено, що задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж.
Згідно з абзацами першим, другим частини п'ятої статті 121 КУзПБ дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Дія мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення, припиняється автоматично та забезпечений кредитор отримує право звернути стягнення на предмет забезпечення, у тому числі поза межами справи про банкрутство, після спливу 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, якщо господарський суд протягом цього часу не ухвалив постанову про визнання боржника банкрутом або постановив ухвалу про затвердження плану реструктуризації боргів або ухвалу про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів.
План реструктуризації боргів боржника може містити положення про реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації (пункт 1 частини третьої статті 124 КУзПБ).
Абзацами другим, третім частини четвертої статті 124 КУзПБ визначено, що у разі реалізації в процедурі реструктуризації боргів майна боржника, яке є предметом забезпечення, план реструктуризації боргів має передбачати позачергове задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує. Кошти, що залишилися після реалізації майна боржника, яке є предметом забезпечення, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів згідно із затвердженим господарським судом планом реструктуризації боргів у черговості, визначеній цим Кодексом.
Частиною першою статті 130 КУзПБ унормовано, що господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Відповідно до частини восьмої статті 131 КУзПБ продаж майна банкрута здійснюється відповідно до умов та в порядку, визначених цим Кодексом для юридичних осіб.
Порядок визначення умов продажу майна юридичної особи-банкрута врегульовано статтею 75 КУзПБ, за змістом частини першої якої арбітражний керуючий визначає умови продажу щодо майна, яке є предметом забезпечення, за погодженням з забезпеченим кредитором.
Частиною шостою статті 75 КУзПБ визначено, що комітет кредиторів, забезпечений кредитор можуть прийняти рішення про: надання згоди на продаж майна на запропонованих умовах; надання згоди на продаж майна, змінивши умови продажу; відмову в наданні згоди на продаж майна з обґрунтуванням причин.
У разі якщо комітет кредиторів або забезпечений кредитор прийняв рішення про відмову в наданні згоди на продаж майна або не прийняв жодного рішення на засіданні комітету кредиторів чи протягом 20 днів з дня, коли забезпечений кредитор одержав чи мав одержати умови продажу, або якщо арбітражний керуючий не згоден з прийнятим комітетом кредиторів або забезпеченим кредитором рішенням, арбітражний керуючий зобов'язаний звернутися до суду. У такому разі умови аукціону визначаються судом (частина сьома статті статтею 75 КУзПБ).
Порядок продажу майна забезпеченому кредитору встановлений статтею 81 КУзПБ, згідно з частиною першою якої якщо майно боржника, що є предметом забезпечення, не продано на повторному аукціоні, кредитор, вимоги якого воно забезпечує, має право протягом 20 днів з дня закінчення цього аукціону звернутися до арбітражного керуючого із заявою про продаж йому непроданого майна.
Системний аналіз наведених вище норм КУзПБ дає підстави для висновку, що у разі наявності відкритого відносно фізичної особи-іпотекодавця провадження у справі про неплатоспроможність право забезпеченого кредитора звернути стягнення на предмет забезпечення, у тому числі поза межами справи про банкрутство у порядку вимог статті 33 Закону України «Про іпотеку», існує лише після спливу 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, якщо мораторій не було продовжено судом, та виключно до постановлення ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника або ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом.
Водночас у разі ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника (фізичної особи-іпотекодавця) банкрутом та введення відносно нього процедури погашення боргів продаж майна боржника, що є предметом забезпечення, є можливим тільки в порядку та у спосіб, передбачені КУзПБ.
Тобто у разі визнання фізичної особи-іпотекодавця банкрутом заставні кредитори такого боржника (іпотекодержателі) позбавлені можливості на підставі вимог частини другої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звертати стягнення на предмет іпотеки поза процедурою банкрутства боржника - власника іпотеки.
Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач обґрунтовував позов тим, що станом на день звернення до суду заборгованість відповідачами за рішенням суду не погашена, зобов'язання за кредитними договорами №001-2902/756-0468 та №001-2902/756-0473 від 20.11.2007 не виконані.
У цьому зв'язку в рахунок часткового погашення заборгованості за вказаними кредитними договорами позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки (Квартири) шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».
Поряд з цим, як зазначалось, ухвалою від 05.11.2020 Господарським судом міста Києва відкрито провадження у справі № 910/15985/20 про неплатоспроможність відповідача-2 - фізичної особи ОСОБА_2 , а постановою цього суду від 17.04.2023 визнано боржника банкрутом та введено процедуру погашення боргів.
Зважаючи на зазначене, у суду першої інстанції на дату вирішення спору та ухвалення оскарженого рішення від 09.05.2025 у цій справі (за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки) були відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, адже згідно викладених вище мотивів Верховного Суду у процедурі погашення боргів боржника (фізичної особи-іпотекодавця) продаж майна боржника, що є предметом забезпечення, є можливим тільки в порядку та у спосіб, передбачені КУзПБ.
Крім того, судами попередніх інстанцій було з'ясовано, що у межах справи № 910/15985/20 про неплатоспроможність ОСОБА_2 було розглянуто по суті заяву з аналогічним предметом та підставами позовним вимогам у цій справі позовного провадження.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі №910/15985/20, яка не оскаржувалася в апеляційному порядку та набрала законної сили, відмовлено АТ «Універсал Банк» у задоволенні заяви про надання згоди на звернення стягнення на майно ОСОБА_2 , яке є предметом забезпечення.
Зазначеним рішенням суду встановлено, що майно, на яке заявник просить суд звернути стягнення (Квартира), не може бути виділене в натурі та відокремлене. Крім того, встановлено, що ця квартира є єдиним житлом банкрута та в ньому також проживає особа з обмеженими можливостями.
Відповідно до частини четвертої статті 75 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Ураховуючи наведені вище мотиви, визнання відповідача-2 банкрутом та його перебування у процедурі погашення боргів (що передбачає продаж переданого в іпотеку майна виключно в порядку та у спосіб, передбачені КУзПБ), а також зважаючи та встановлені судами попередніх інстанцій преюдиційні для цієї справи обставини (щодо неможливості виділення спірного майна в натурі та його відокремлення), Верховний Суд вважає цілком вмотивованим висновок цих судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення па предмет іпотеки шляхом продажу Квартири на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».
Доводи скаржника наведеного не спростовують, натомість зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи та спонукання Верховного Суду до переоцінки доказів, що згідно з вимогами статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Аргументи скаржника про неврахування судами правових висновків Верховного Суду та Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.11.2021 у справі № 641/2498/17 та від 21.09.2016 у справі № 6-1685цс16 відповідно, колегія суддів відхиляє з підстав нерелевантності зазначеної судової практики фактичним обставинам цієї справи.
Таким чином, в межах підстав касаційного оскарження АТ «Універсал Банк» не навело змістовних доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій.
Порушень норм процесуального права, які є підставами для обов'язкового скасування оскаржених судових рішень, колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
Дійшовши в цілому зазначених вище висновків, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення у цій справі ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, а доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
Ураховуючи наведені вище мотиви та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги АТ «Універсал Банк» та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у справі №910/15985/20 (761/21023/20) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді С. В. Жуков
В. Я. Погребняк