14 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 914/493/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДЛ"
на рішення Господарського суду Львівської області
у складі судді Щигельської О. І.
від 12.02.2025 та
на постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Матущак О. І. - головуючий, Орищин Г. В., Скрипчук О. С.
від 02.10.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДЛ"
до Фізико-механічного інституту імені Г. В. Карпенка Національної академії наук України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національна академія наук України
про визнання права оренди приміщення та зобов'язання вчинити дії; визнання недійсним та зміну пункту 5.1. договору оренди № 240 від 03.09.2019; визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДЛ" на відшкодування вартості ремонту та зарахування в рахунок орендної плати,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДДЛ" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізико-механічного інституту імені Г. В. Карпенка Національної академії наук України, в якому просило:
- визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДЛ" на оренду приміщення будівлі на поверхах з першого по третій загальною площею 1 528,4 кв. м по вул. Науковій, 5 в місті Львові;
- зобов'язати Фізико-механічний інститут імені Г. В. Карпенка Національної академії наук України підписати акт приймання-передачі приміщень будівлі на поверхах з першого по третій загальною площею 1 528,4 кв. м.;
- визнати частково недійсним та змінити пункт 5.1. договору оренди № 240 від 03.09.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДДЛ" та Фізико-механічним інститутом імені Г. В. Карпенка Національної академії наук України, а саме визнати недійсною частину пункту 5.1. договору "...без подальшої компенсації вартості вкладень від Орендодавця та без врахування в рахунок орендної плати" та змінити частину пункту 5.1 договору на такий: "Орендар зобов'язується провести капітальний ремонт об'єкта оренди обсягом вкладень на суму не менше, ніж 24 839 314 грн. 00 копійок, визначену кошторисною документацією за рахунок власних коштів Орендаря з можливістю зарахування вартості ремонту в рахунок орендної плати";
- визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДЛ" на відшкодування вартості ремонту в рахунок орендної плати, у зв'язку із здійсненням невід'ємних поліпшень орендованого майна за договором оренди № 240 від 03.09.2019 та зарахувати таку вартість здійснених невід'ємних покращень в рахунок сплати орендної плати.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.02.2025 у справі № 914/493/24 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою від 02.10.2025 Західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2025 у справі № 914/493/24.
28 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДДЛ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі № 914/493/24; передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДЛ" , Судом встановлено, що її слід залишити без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
В розділі "Обґрунтування права на касаційне оскарження" своєї касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "ДДЛ" зазначає, що "Відповідно до п.3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. На підставі п. 3, 4 ч.2 ст. 328 ГПК України та на виконання п.5 ч.2 ст. 290 ГПК України, повідомляємо суд, що підставою касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду у даній справі є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права суд не дослідив зібрані у справі докази…".
Отже Суд позбавлений дійти вірного висновку за наявністю якого саме пункту частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "ДДЛ" оскаржує в касаційному порядку рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі № 914/493/24: за наявністю пунктів 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України чи тільки пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Поряд із цим Суд вважає за необхідне роз'яснити скаржнику, що у разі визначення підставою касаційного оскарження виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен чітко зазначити конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду.
У разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу, зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, або вказати яке (які) клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд необґрунтовано відхилив, що могло б давати підстави для висновку про порушення судом норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд у розумінні частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Саме тільки загальне посилання скаржника на те, що суд не дослідив (чи дослідив не у повному обсязі) докази та/або встановив обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, без зазначення які конкретно докази не були досліджені, які конкретно обставини встановлені на підставі недопустимих доказів, не може вважатися належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України сукупно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу.
При цьому, заявник касаційної скарги повинен враховувати і те, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю "ДДЛ" в своїй касаційній скарзі не зазначає щодо застосування якої саме (яких саме) норми права (норм права) відсутні висновки Верховного Суду; не вказує які саме фактичні обставини справи суд встановив на підставі яких саме недопустимих доказів, а також чому саме ці доказі є недопустимими; не вказує які саме зібрані у справі докази суд не дослідив (чи дослідив не належним чином або не у повному обсязі), тощо.
Наведене є порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, щодо належного обґрунтування випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 цього Кодексу.
Крім того, статтею 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.
Постанова Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/493/24 ухвалена 02.10.2025, без відмітки про дату складання її повного тексту, а отже перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку, почався саме 02.10.2025. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі № 914/493/24 було 22.10.2025 включно, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.
Із касаційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "ДДЛ" звернулося 28.10.2025 через систему "Електронний суд", тобто після перебігу строку, встановленого для подання касаційної скарги, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України. При цьому, в касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "ДДЛ" зазначає, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі № 914/493/24 ним отримана 13.10.2025, на підтвердження чого надає роздруківку з Електронного кабінету "Картка руху документу", обчислює строк для подання касаційної скарги з 13.10.2025 та не порушує питання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Також, згідно із пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки у даній справі позов поданий у 2024 році, то для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3 028,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
Згідно із абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи викладене, судовий збір за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі № 914/493/24 підлягав сплаті у сумі 19 379,20 грн, а саме: 12 112,00 грн (3 028,00 грн х 4 вимоги немайнового характеру) х 200% х 0,8.
Однак до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДЛ" не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Згідно із абзацом 1 частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДЛ" залишається без руху на підставі частин 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом:
- уточнення за наявністю якого виключного випадку, передбаченого пунктом 3 та/або пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскаржуються рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2025 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі № 914/493/24 та викладення належного обґрунтування цього виключного випадку з урахуванням вказівок Верховного Суду, наведених в цій ухвалі;
- подання заяви/клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі № 914/493/24;
- надання Суду документів, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі № 914/493/24, у встановлених законом порядку та розмірі, а саме у сумі 19 379,20 грн.
Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 та пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДЛ" на рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі № 914/493/24 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ДДЛ" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "ДДЛ", що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.
4. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "ДДЛ", що у разі не подання заяви/клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко