12 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 902/1140/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
учасника справи - ОСОБА_1
представників учасників справи:
ОСОБА_1 - Романовська Н.О.,
Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Миколаївського храму с. Гранів Вінницько-Тульчинської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) - Чубенко С.В.,
Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.04.2025 (суддя Міліціанов Р.В.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 (колегія суддів: Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Миколаївського храму с. Гранів Вінницько-Тульчинської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) (далі - Релігійна громада УПЦ (ПЦУ))
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації (далі - Управління)
про визнання недійсним протоколу та нової редакції статуту.
1. У лютому 2023 року у селі Гранів Гайсинського району Вінницької області відбулися загальні збори, які вирішили змінити канонічну підлеглість і підпорядкувати Релігійну громаду Свято-Миколаївського храму с. Гранів Православній Церкві України.
2. ОСОБА_1 , який на час проведення зборів був керівником Релігійної громади УПЦ, звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про визнання недійсними протоколу загальних зборів Релігійної громади УПЦ (ПЦУ) та нової редакції статуту.
3. Позивач стверджував, що мешканці села не знали про проведення зборів, що є неможливим у разі зібрання 889 осіб, тобто майже половини мешканців села, в одному місці (в кафе "У дяді Петі", де відбувалися збори), це кафе є замалим для того щоб вмістити зазначену кількість людей. Позивач вважав, що збори насправді не проводилися, а ініціативною групою просто збиралися підписи у мешканців села, які підтримували зміну канонічної належності, що, на думку позивача, суперечить положенням ст.8 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації".
4. Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, відмовив в задоволенні позову. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
5. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- чи допускається ухвалення релігійною громадою рішення про зміну канонічної підлеглості та внесення відповідних змін до статуту шляхом опитування з урахуванням приписів ст.8 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації";
- чи вплинула на встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відмова в залученні до участі у справі третіх осіб (71 мешканець села Гранів, які багато років є прихожанами Свято-Миколаївського храму, несуть в храмі різні послухи: староста, пономарі, регент, члени церковного хору, свічники, прибиральниці, квітникарки, не брали участь у проведених зборах/опитуванні і стверджують, що збори фактично не проводилися).
6. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
7. 30.07.2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) були включені відомості про Релігійну громаду Свято-Миколаївського храму с. Гранів Гайсинського району Тульчинської єпархії Української православної Церкви (далі - Релігійна громада УПЦ), запис №11501020000000830.
8. 10.10.2016 начальник Управління наказом №303 зареєстрував статут Релігійної громади УПЦ (у новій редакції), відповідно до якого:
- Релігійна громада Свято-Миколаївського храму с. Гранів Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (далі - парафія) - релігійна організація, первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви (далі - УПЦ), який безпосередньо входить до складу Тульчинської єпархії (п.1.1);
- парафія створюється за бажанням віруючих з благословення єпархіального архієрея (п.1.2);
- парафія об'єднує громадян православного віросповідання для сумісного здійснення права на свободу сповідання та поширення православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання (п.1.3);
- парафія здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства, статуту УПЦ, статуту Тульчинської єпархії, а також цього статуту (п.1.4);
- у своїй діяльності парафія керується цим статутом, постановами собору УПЦ, указами єпархіального архієрея (п.1.5);
- парафія у своїй релігійній та адміністративно-фінансовій діяльності підзвітна єпархіальному архієрею (п.1.6);
- парафія як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і цього статуту (п.1.7);
- органами парафіяльного управління є: Парафіяльні збори, очолювані головою Парафіяльної ради; Парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності не менше 2/3 від числа членів Парафіяльних зборів, рішення яких приймаються простою більшістю голосів (п.2.1);
- членами громади є православні віруючі, клірики та миряни, які досягли 18- річного віку, визнають обов'язковість статуту УПЦ, регулярно відвідують богослужіння і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє участь у богослужбовому житті (п.2.2).
9. 18.02.2023 в селі Гранів Гайсинського району Вінницької області були проведені загальні збори Релігійної громади УПЦ, що вбачається із змісту протоколу №1.
10. Дата проведення зборів: 18.02.2023. Місце проведення зборів: вул. Шевченка, 6, с. Гранів, Гайсинський район, Вінницька область . Голова зборів: ОСОБА_2 , секретар зборів: ОСОБА_3 . Присутні - 889 чол.
11. Згідно порядку денного розглядалися питання:
- про статус загальних зборів та обрання голови і секретаря загальних зборів;
- про обрання лічильної комісії загальних зборів;
- про затвердження порядку денного загальних зборів;
- про регламент загальних зборів;
- про поновлення списку (реєстру) членів Парафіяльних зборів;
- про обрання керівного органу релігійної громади;
- про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях;
- про звернення до Управління щодо інформування про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях;
- про прийняття статуту у новій редакції;
- про звернення щодо реєстрації статуту у новій редакції.
12. За наслідком розгляду цих питань загальні збори Релігійної громади УПЦ прийняли такі рішення:
- з першого питанню: про статус загальних зборів та обрання голови і секретаря загальних зборів Релігійної громади УПЦ; доповідач: ОСОБА_8; голосували "за" - 889; "проти" - 0; "утримались" - 0; ухвалено обрати головою загальних зборів: ОСОБА_2 ; секретарем загальних зборів: ОСОБА_3 .
- з другого питання: про обрання лічильної комісії зборів. Запропоновано обрати лічильну комісію у складі трьох осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; доповідач: ОСОБА_7 ; голосували "за" - 889; "проти" - 0; "утримались" - 0; ухвалено обрати лічильну комісію у складі трьох осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;
- з третього питання: про затвердження порядку денного зборів; запропоновано внести до порядку денного загальних зборів питання зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях, переобрання керівних органів та прийняття статуту у новій редакції Релігійної громади УПЦ; доповідач: ОСОБА_8 ; голосували "за" - 889; "проти" - 0; "утримались" - 0; ухвалено внести до порядку денного загальних зборів питання зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях, переобрання керівних органів та прийняття статуту у новій редакції Релігійної громади УПЦ;
- з четвертого питання: про регламент загальних зборів; запропоновано затвердити регламент для обговорення питань на загальних зборах: для доповідачів - 10 хв, співвідповідачів - 5 хв, відповідей на запитання - 2 хв; доповідач: ОСОБА_9 ; голосували "за" - 889; "проти" - 0; "утримались" - 0; ухвалено затвердити регламент для обговорення питань на загальних зборах: для доповідачів - 10 хв, співвідповідачів - 5 хв, відповідей на запитання - 2 хв;
- з п'ятого питання: про поновлення списку (реєстру) членів Парафіяльних зборів Релігійної громади УПЦ; доповідач: ОСОБА_10 ; повідомлено про необхідність поновлення списку членів Парафіяльних зборів Релігійної громади УПЦ у такомускладі: ОСОБА_11 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_30 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_31 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_32 ; ОСОБА_3 ; голосували "за" - 889; "проти" - 0; "утримались" - 0; ухвалено оновити список членів керівного складу релігійної громади Парафіяльних зборів Релігійної громади УПЦ у вищезазначеному складі;
- з шостого питання: про обрання керівного органу Релігійної громади УПЦ; доповідач: ОСОБА_25 ; запропоновано обрати керівний орган: головою Парафіяльної ради - ОСОБА_16 , заступником голови - ОСОБА_10 , скарбником - ОСОБА_13 ; ревізійна комісія: головою ревізійної комісії - ОСОБА_4 , членом ревізійної комісії - ОСОБА_7 , членом ревізійної комісії - ОСОБА_33 ; голосували "за" - 889; "проти" - 0; "утримались" - 0; ухвалено обрати керівний орган та ревізійну комісію Релігійної громади УПЦ у зазначеному вище складі;
- з сьомого питання: про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади УПЦ; доповідач: ОСОБА_16 ; запропоновано у зв'язку зі створенням 15.12.2018 Помісної (автокефальної) Православної церкви України, яка підпорядковується релігійному Центру в місті Києві, та отримання 06.01.2019 Томосу про автокефалію Православної Церкви України (далі - ПЦУ); змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади УПЦ та перейти під канонічне підпорядкування ПЦУ, змінивши при цьому назву на Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Миколаївського храму с.Гранів Вінницько-Тульчинської єпархії Української православної Церкви (Православна Церква України); голосували "за" - 889; "проти" - 0; "утримались" - 0; ухвалено перейти під канонічне підпорядкування ПЦУ, змінивши при цьому назву на Релігійна організація УПЦ (ПЦУ);
- з восьмого питання: про звернення до Управління щодо інформування про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях; доповідач: ОСОБА_4 ; голосували "за" - 889; "проти" - 0; "утримались" - 0; ухвалено доручити ОСОБА_16 звернутися до Управління для інформування про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади УПЦ та її перехід під канонічне підпорядкування ПЦУ і у зв'язку зі зміною назви Релігійна УПЦ (ПЦУ);
- з дев'ятого питання: про прийняття статуту у новій редакції; доповідач: ОСОБА_16 ; ОСОБА_16 ознайомив членів релігійної громади з проектом статуту та запропонував змінити назву на Релігійна організація УПЦ (ПЦУ), запропонував голові Парафіяльної ради підписати статут зі зміною назви на Релігійна організація УПЦ (ПЦУ) та відповідно надати йому право від імені релігійної громади підписувати та подавати необхідні документи, включаючи заяви (форми, реєстраційних карток) та інші документи, передбачені чинним законодавством України, з метою внесення змін до відомостей про релігійну громаду, що містяться в ЄДР, запитувати та отримувати (в тому числі оригінали) будь-які документи, у разі необхідності вносити плату за дії, що пов'язані з такою державною реєстрацією.
13. Також до протоколу №1 загальних зборів Свято-Миколаївського храму с. Гранів Гайсинського району Тульчинської єпархії Української православної Церкви від 18.02.2023 підписано додаток №1 Список віруючих громадян, які були присутні на загальних зборах.
14. 13.04.2023 голова Парафіяльної ради ОСОБА_16 звернувся до Управління з заявою (№1 від 13.04.2023) про реєстрацію статуту Релігійної громади УЦП у новій редакції у зв'язку із зміною підлеглості.
15. 27.04.2023 начальник Управління І.Салецький наказом №49 зареєстрував статут Релігійної організації УПЦ (ПЦУ) у новій редакції, відповідно до якого:
- Релігійна організація УПЦ (ПЦУ) згідно рішення загальних зборів (протокол №1, від 18.02.2023) є неприбутковою релігійною організацією, первинним канонічним (структурним) підрозділом УПЦ (ПЦУ), який безпосередньо входить до складу Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) (п.1.1);
- парафія створюється за добровільною згодою віруючих осіб (громадян) православного віросповідання, які досягли повноліття, та з благословення єпархіального архієрея, керуючого Вінницько-Тульчинською єпархією УПЦ (ПЦУ) (далі - Єпархіальний Архієрей) (п.1.2);
- керуючим Вінницько-Тульчинською єпархією УПЦ (ПЦУ) є єпархіальний архієрей (єпископ, архієпископ, митрополит) (п.1.3);
- парафія реєструється та здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства України, статуту ПЦУ, статуту (положення) про управління ПЦУ, статуту "Управління Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ)", а також цього статуту (п.1.4);
- парафія у своїй релігійній, адміністративно-фінансовій та господарській діяльності підпорядкована і підзвітна ОСОБА_34 (п.1.6);
- парафія набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації (п.1.7);
- парафія має право від свого імені укладати договори, набувати майнові та особисті немайнові права, здійснювати діяльність, передбачену статутом, бути позивачем і відповідачем в суді (п.1.9);
- завданнями парафії є: духовне та моральне виховання віруючих; поширення релігійних переконань; справи милосердя та добродійності; інші завдання, пов'язані із здійсненням діяльності парафії та ПЦУ (п.2.2);
- парафію очолює настоятель, якого призначає та звільняє ОСОБА_35 ; у своїй діяльності настоятель підзвітний ОСОБА_34 ; із моменту призначення настоятелем він є членом Парафіяльних зборів (п.3.1);
- вищим органом Парафіяльного управління є Парафіяльні збори, які очолює настоятель (п.3.6);
- до складу Парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, миряни члени Парафіяльних зборів, які досягли 18-річного віку, регулярно беруть участь у богослужіннях, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля Парафії; склад Парафіяльних зборів (членів Парафії) визначається відповідно списку (реєстру);
- Парафіяльні збори можуть вивести (виключити) особу з числа своїх членів у випадках, якщо більшістю буде визнана невідповідність цієї особи нормам християнської моралі та становищу, яке вона займає, та невідповідності п.3.7 цього Статуту (п.3.8);
- виведення (виключення) особи із складу Парафіяльних зборів не позбавляє її можливості відвідувати богослужіння та брати участь у Таїнствах Церкви, за виключенням випадків, встановлених канонічними правилами та рішеннями повноважних осіб;
- Церкви України склад Парафіяльних зборів за рішенням ОСОБА_36 може бути змінений частково, але не більше, ніж 2/3 від числа Парафіяльних зборів;
- ОСОБА_35 має право вивести (виключити) осіб зі складу Парафіяльних зборів на підставі, передбаченої п.3.8. цього статуту, а також у випадку, якщо такі особи порушують канонічні норми та цей статут (п.3.10);
- Парафіяльні збори скликаються настоятелем спільно з Парафіяльною радою або за благословенням ОСОБА_36 , благочинним або іншим представником ОСОБА_36 за потребою, але не рідше, ніж один раз на рік (п.3.11);
- Парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності на них не менше 2/3 від числа членів Парафіяльних зборів (п.3.12);
- рішення Парафіяльних зборів приймається простою більшістю голосів присутніх на зборах, окрім випадків, передбачених цим Статутом; при рівній кількості голосів, голос головуючого є вирішальним (п.3.13);
- рішення про зміну підлеглості (юрисдикції) Парафії приймаються загальними зборами Парафії (релігійної громади); таке рішення ухвалюється не менш як 2/3 від кількості членів загальних зборів Парафії (релігійної громади); питання, які розглядають Парафіяльні збори, за потребою можуть розглядатися і загальними зборами Парафії (релігійної громади), у разі їх скликання; внесення відповідних змін або доповнень до статуту Парафії оформляється протоколом Парафіяльних зборів (п.3.14);
- Парафіяльні збори працюють на основі порядку денного, поданого настоятелем спільно з Парафіяльною радою; порядок денний може бути сформований безпосередньо на Парафіяльних зборах, за виключенням рішення про внесення змін до цього статуту; роботою Парафіяльних зборів керує настоятель; Парафіяльні збори обирають зі свого складу секретаря, відповідального за ведення протоколу засідання (п.3.15);
- протокол Парафіяльних зборів підписується настоятелем (головуючим) та секретарем; протоколи Парафіяльних зборів затверджуються Єпархіальним Архіреєм, і тільки цього ухвалені рішення набувають чинності (п.3.16);
- парафіяльні збори серед іншого приймають рішення про внесення змін до цього статуту; уповноважують голову Парафіяльних зборів підписати статут або зміни до нього з подальшим поданням на затвердження Єпархіальному Архієрею (пункти 3.17.20, 3.17.21).
Короткий зміст позовних вимог
16. 31.10.2024 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Релігійної організації УПЦ (ПЦУ) про: визнання недійсним протоколу №1 від 18.02.2023 загальних зборів Релігійної громади УПЦ; визнання недійсним статуту Релігійної організації УПЦ (ПЦУ) у новій редакції, затвердженій 18.02.2023.
17. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що;
- ОСОБА_1 є членом Релігійної організації УПЦ; з 28.06.2012 позивач був настоятелем Свято-Нікольського Храму села Гранів Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ, відповідно до Указу Архієпископа Тульчинського і Брацлавського Іонафана від 23.09.1997; до 28.04.2023 позивач був зазначений керівником Релігійної громади УПЦ;
- збори 18.02.2023 серед громадян - жителів села Гранів, на яких прийнято нову редакцію статуту Релігійної громади, насправді не були проведені, відтак прийняття статуту у новій редакції не відповідає положенням ст.8 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації", чим порушуються права позивача та інших членів релігійної громади села Гранів сповідувати та відправляти релігійні культи обраної ними течії.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
18. Господарський суд Вінницької області рішенням від 24.04.2025 відмовив у задоволенні позову.
19. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, тим, що позивач не надав належних доказів на підтвердження підстав позову відносно неможливості проведення загальних зборів релігійної громади, зокрема, надані позивачем докази містять лише опосередковані відомості щодо неможливості проведення загальних зборів 18.02.2023, ґрунтуються на припущеннях щодо неможливості зміни канонічної підлеглості релігійною громадою. Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та досліджені докази у сукупності за принципом вірогідності, суд відхилив позовні вимоги про визнання недійсним статуту Релігійної організації УПЦ (ПЦУ) у новій редакції, затвердженій 18.02.2023.
20. Господарський суд Вінницької області додатковим рішенням від 14.05.2025 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6 056,00 грн залишив за позивачем; заяву Релігійної організації УПЦ (ПЦУ) (б/н від 09.05.2025) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн - залишив без розгляду.
21. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 26.06.2025:
- апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.04.2025 залишив без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін;
- апеляційну скаргу Релігійної організації УПЦ (ПЦУ) на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 14.05.2025 залишив без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - без змін.
22. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- положення статуту свідчать про відсутність фіксованого членства в релігійній організації;
- з огляду на відсутність даних, які б дозволяли перевірити регулярне відвідування богослужіння, перебування під забороною чи церковним судом, суд врахував критерії територіального зв'язку, тобто проживання у місцевості, де діє релігійна громада, оскільки відповідність цьому критерію робить можливим виконання умови про регулярне відвідування богослужіння (враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.04.2024 у справі №906/1330/21);
- 18.02.2023 за даними, які містяться у протоколі та списках присутніх, на загальних зборах релігійної громади перебувало 889 осіб, які згідно зі списками віруючих громадян зареєстровані у с. Гранів, Гайсинського району Вінницької області; змістом оспорюваного протоколу підтверджено наявність територіального зв'язку, як достатнього критерію членства у релігійній організації (громади); рішення прийнято одноголосно, тобто з дотриманням визначеного Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" кворуму для прийняття відповідних рішень;
- не встановлено порушень вимог законодавства в частині прийняття рішень не уповноваженими особами або за відсутності достатньої кількості голосів;
- доводи щодо відсутності зборів як таких та створення списків присутніх на них жителів села Гранів заздалегідь мають характер припущення, адже об'єктивно не підтверджуються, оскільки відсутні будь які докази, на підставі яких це могло би бути встановлено; проведення 18.02.2023 року зборів членів релігійної громади у селі Гранів, а також надання підписів у списках присутніх, не заперечуються жодною особою, яка брала участь у зборах і ставила відповідний підпис; проведення зборів і проставлення підписів заперечують інші особи, свідчення яких у вигляді нотаріально посвідчених заяв надаються позивачем, які особисто у зборах участі не брали;
- посилання на повідомлення Гранівського старостинського округу Краснопільської сільської ради про відсутність інформації про проведення 18.02.2023 зборів релігійної громади, яке позивач вважає доказом того, що збори не були проведені, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки із твердження про відсутність інформації не випливає факту відсутності самої події, про яку йдеться; критично сприймається також посилання на ст.19 Закону "Про правовий режим воєнного стану", ч.1 якої встановлює, що в умовах воєнного стану забороняється, зокрема, проведення масових зібрань, оскільки апелянт помилково застосовує положення згаданого закону, ототожнюючи різні поняття, вважаючи, що збори громадян є масовими зібраннями в розумінні згаданого закону;
- частина жителів с. Гранів вирішила добровільно змінити канонічну приналежність, перейшовши до ПЦУ, скориставшись своїм правом на свободу віросповідування, гарантованим у демократичному суспільстві; реалізація такого права релігійної громади не може бути обмеженою особистими інтересами особи, яка не згідна із прийнятими рішеннями про канонічне підпорядкування релігійної громади;
- позивач не позбавлений можливості зберігати живий зв'язок зі своєю парафією, сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, брати участь у релігійних обрядах, навчатися релігії, оскільки будь-якого рішення про заборону позивача на свободу віросповідання оскаржуваними рішеннями не приймалось;
- щодо позовних вимог про визнання недійсним протоколу №1 від 18.02.2023 загальних зборів Релігійної громади УПЦ: зважаючи на характер спірних відносин, належному способу захисту інтересу Релігійної організації та/або її членів відповідає позовна вимога про визнання недійсним статуту Релігійної організації в новій редакції; судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для приведення суб'єктом державної реєстрації відомостей про Релігійну організацію, які містяться в ЄДР, у відповідність до відомостей статуту Релігійної організації в попередній редакції; суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в цій частині вимог, у зв'язку з обранням позивачем неналежного та неефективного способу захисту порушеного права;
- позовні вимоги стосовно визнання недійсним статуту Релігійної організації УПЦ (ПЦУ) у новій редакції, затвердженій 18.02.2023, зводяться позивачем до заперечення самого факту проведення відповідних зборів, неможливості їх проведення у визначеному місці за присутності значної кількості жителів с. Гранів; на загальних зборах Релігійної громади, проведених 18.02.2023, було прийнято рішення про зміну підлеглості Релігійної громади УПЦ шляхом входу до складу релігійного об'єднання ПЦУ, за що проголосувало 889 особи; на підтвердження участі в загальних зборах саме 889 осіб відповідач долучив до матеріалів справи копії списку членів релігійної громади, які взяли участь у загальних (парафіяльних) зборах, що є додатком №1 до протоколу №1 від 18.02.2023;
- позивач не спростував обставин проведення зборів та не надав доказів неможливості їх проведення у визначеному місці за присутності значної кількості жителів с. Гранів; суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що жителі с.Гранів вирішили добровільно змінити канонічну приналежність, перейшовши до ПЦУ, чим виразили своє право на свободу віросповідання, необхідне у демократичному суспільстві; реалізація такого права релігійної громади не може бути обмежена особистими інтересами особи, яка не згодна і прийнятими рішеннями про канонічне підпорядкування релігійної громади;
- позивач долучив до матеріалів справи нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , які розповідають про обставини участі у зборах релігійної громади у травні 2023 року, повідомлені у червні 2023 року обставини ОСОБА_1 , стосовно прийняття оспорюваних рішень, які не відносяться до періоду прийняття рішень 18.02.2023; щодо подій 18.02.2023 свідки повідомляють про участь у богослужінні, разом з близько 100 особами, безпосередньо у Свято-Миколаївському храмі с. Гранів, а не по вул. Шевченка, 6, Гранів, Гайсинського району, Вінницької області , тобто відповідні свідки не були безпосередніми учасниками загальних зборів релігійної громади, відомості про них не внесені до протоколу №1, який став підставою для реєстрації нової редакції статуту;
- також позивач долучив спільну заяву 71 жителя с. Гранів з підтвердженням обставин не проведення 18.02.2023 у селі Гранів, у приміщенні кафе "У дяді Петі" загальних зборів Релігійної громади УЦП; суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, а представник позивача не заперечував, що відповідні особи відсутні у списку жителів с. Гранів, котрі поставили свої підписи на підтримку прийнятих рішень на загальних зборах релігійної громади; доводи осіб, які не приймали безпосередньої участі у проведенні загальних зборів, не можуть спростовувати дійсність прийнятих рішень та волевиявлення інших членів релігійної громади с. Гранів;
- суд першої інстанції дослідив за клопотанням представника позивача протоколи допиту свідків у кримінальному провадженні №42023022120000077: ОСОБА_11 від 16.01.2024 та ОСОБА_40 від 16.01.2024, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_41 не може повідомити, чи проводились у дійсності збори релігійної громади 18.02.2023, однак підтверджує наявність підпису у списках задля зміни підлеглості релігійної громади; отже, відповідний свідок підтверджує наявність власного волевиявлення, однак повідомляє про підписання документів у іншому місці, ніж зазначено у протоколі №1 від 18.02.2023;
- ні статут релігійної організації, ані норми Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" не встановлюють детальної процедури проведення зборів; наявність окремих недоліків порядку збирання підписів членів релігійної громади, за наявності дійсного волевиявлення щодо зміни канонічної підлеглості, не може впливати на чинність прийнятих рішень;
- свідок ОСОБА_11 дійсно підтверджує, що не приймала участь у зборах та не підписувала документів щодо підтримання прийнятих рішень загальних зборів Релігійної громади УПЦ 18.02.2023;
- на основі досліджених доказів встановлено, що рішення прийнято учасниками у кількості 888 осіб, що перевищує 2/3 від кількості учасників загальних зборів Релігійної громади УПЦ, які підтримали рішення 18.02.2023;
- надані позивачем докази не спростовують наявності волевиявлення членів релігійної громади на прийняття рішень про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади;
- позивач самостійно підтверджує наявність у с. Гранів 2 000 мешканців, що не спростовує потенційної можливості одночасної участі у загальних зборах 889 осіб;
- досліджені судом матеріали інвентаризаційної справи приміщенні кафе-бару за адресою: вул. Шевченка, 6а, с. Гранів Гайсинського району Вінницької області містять відомості про наявність прилеглої земельної ділянки, що не спростовує можливості її використання під час проведення загальних зборів;
- позивач не довів як порушення своїх прав, так і порушення вимог Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" при проведенні зборів релігійної громади та прийняття ними рішень;
- щодо відсутності самого позивача на загальних зборах та неповідомлення про їх скликання: з урахуванням встановлених обставин щодо відсутності деталізованих положень статуту про процедуру скликання та проведення, та за поясненнями самого позивача, використання для повідомлення про їх проведення звичайних засобів (розміщення оголошень у селі) враховується, що для участі у зборах у позивача не було створено будь-яких перешкод, та з огляду на недоведеність порушення прав позивача прийнятими оскаржуваними рішеннями зборів, ця обставина не може бути самостійною підставою для визнання недійсним статуту в новій редакції;
- з позовом у цій справі звернулася не релігійна організація, а особисто позивач, який не довів порушення його прав як члена релігійної організації, та з огляду на гарантовану законами свободу інших осіб мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, є цілком вірогідним, що частина релігійної громади вільно зібралась і прийняла рішення про канонічну підпорядкованість релігійної громади;
- щодо посилання позивача, що суд першої інстанції необґрунтовано та безпідставно постановив ухвалу про відмову у залученні 71 члена релігійної громади до участі у справі: позивач, обґрунтовуючи відповідне клопотання, вказав, що ці фізичні особи - члени Релігійної УПЦ багато років проживають в селі Гранів, багато років є прихожанами Свято-Миколаївського храму, несуть в храмі різні послухи: староста, пономарі, регент, члени церковного хору, свічники, прибиральниці, квітникарки; ці особи є членами релігійної громади у кількості 71 особи та виявили бажання надати свої пояснення суду;
- враховуючи, що предметом спору у цій справі є визнання недійсним протоколу №1 від 18.02.2023 загальних зборів Релігійної громади УПЦ; визнання недійсним статуту Релігійної громади УПЦ (ПЦУ) у новій редакції, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав залучати цих осіб як третіх до участі у справі, оскільки вони не входять до переліку учасників загальних зборів релігійної громади 18.02.2023 і твердження про те, що рішення може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін не має обґрунтованого характеру; зміст заяви свідчить, що залучення третіх осіб спрямовано на використання їх як свідків з метою на підтвердження підстав позовних вимог, що суперечить меті залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, що одночасно не виключало можливості подання ними пояснень в порядку, визначеному ст.88 ГПК.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
23. 24.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла 25.07.2025) на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.04.2025 та постанову Північно-західного апеляційного Господарського суду від 26.06.2025 в частині залишення без змін рішення Господарського суду Вінницької області від 24.04.2025, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
24. Верховний Суд ухвалою від 11.08.2025 залишив касаційну скаргу без руху на підставі ч.2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), як таку, що оформлена з порушенням вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК. 12.09.2025 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги (подана 08.09.2025 засобами поштового зв'язку) з урахуванням вимог ухвали Верховного Суду від 11.08.2025, до якої скаржник надав нову редакцію касаційної скарги.
25. ОСОБА_1 у новій редакції касаційної скарги посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 ч.2 ст.287, п.3 ч.3 ст.310 ГПК та, зокрема, зазначає:
- суди неправильно застосували норми матеріального права - ч.3 ст.8 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації"; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах щодо обов'язковості проведення загальних зборів релігійної громади;
- суди порушили норми процесуального права - ст.50 ГПК; ОСОБА_1 заявив заяву про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - фізичних осіб - членів релігійної громади Свято-Миколаївського храму с. Гранів Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, у задоволенні якої суд першої інстанції відмовив; суд необґрунтовано залучив третьою особою Управління (посилається також на порушення статей 2, 7 ГПК);
- суд першої інстанції не прийняв до уваги заяви свідків, що оформлені у відповідності до статей 87-90 ГПК; позивач надав лист Гранівського старостинського округу, факти, викладені в якому, залишились поза увагою.
26. 16.10.2025 Релігійна громада УПЦ (ПЦУ) через систему Електронний суд звернулася з відзивом, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
27. У відзиві Релігійна громада УПЦ (ПЦУ) зазначає, зокрема, таке:
- оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права; Верховний Суд вже ухвалював рішення із застосуванням норм права у подібних правовідносинах - постанова у справі від 03.04.2024 у справі №906/1330/21;
- позивач не надав доказів суперечності статуту у новій редакції нормам законодавства, що, на думку останнього, порушують його права чи охоронювані законом інтереси, тому відсутні підстави для визнання такого статуту недійсним;
- позивач просить визнати недійсним протокол та нову редакцію статуту, не визначаючи при цьому, які права позивача були порушені прийнятим рішенням і у який спосіб задоволення позову відновить порушене право;
- доводи позивача про неналежність оформлення протоколу загальних зборів, а також твердження про те, що загальні збори проводились жителями села, а не членами релігійної громади - не відповідає дійсності;
- жоден із вказаних скаржником прихильників УПЦ, яка підпорядкована і входить до складу російської православної церкви, як і згаданий митрополит Онуфрій входить до складу російської православної церкви - не зверталися до суду за захистом порушених прав; скаржник не надав жодного рішення суду, чи ухвали про відкриття провадження за зверненням цих осіб; залучення таких осіб до участі у цій справі №902/1140/24 не свідчить про захист їх порушених прав;
- доводи скаржника щодо відсутності зборів як таких та створення списків присутніх на них жителів села Гранів заздалегідь мають характер припущення, адже відсутні будь які докази, на підставі яких це могло би бути встановлено.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
28. Верховний Суд ухвалою від 02.10.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 12.11.2025.
Щодо застосування ч.3 ст.8 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації"
29. На думку скаржника суди неправильно застосували норми матеріального права - ч.3 ст.8 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації"; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах щодо обов'язковості проведення загальних зборів релігійної громади.
30. Скаржник стверджує, що єдиною підставою позову є обставина фактичного непроведення загальних зборів релігійної громади; до цих правовідносин не повинні застосовуватися висновки, викладені у постановах від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 03.04.2024 у справі №906/1330/21, через неподібність спірних правовідносин; визначальним для судів стало виключно паперове оформлення результатів зібраних підписів жителів села (за такого підходу особиста присутність особи на зборах не обов'язкова).
31. Відповідно до положень ст.8 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
32. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).
33. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.
34. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.
35. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
36. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому ст.14 цього Закону.
37. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого ст.18 цього Закону.
38. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).
39. Відповідно до статуту Релігійної громади УПЦ від 10.10.2016 органами парафіяльного управління є: Парафіяльні збори, очолювані головою Парафіяльної ради; Парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності не менше 2/3 від числа членів Парафіяльних зборів, рішення яких приймаються простою більшістю голосів (п.2.1). Членами громади є православні віруючі, клірики та миряни, які досягли 18-річного віку, визнають обов'язковість статуту УПЦ, регулярно відвідують богослужіння і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє участь у богослужбовому житті (п.2.2).
40. Дійсно, з постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №906/1330/21 не вбачається, що позивач обґрунтовував позовні вимоги обставиною не проведення загальних зборів як таких, а натомість стверджував, що оспорюване рішення загальних зборів релігійної громади прийняте особами, які не були членами цієї громади.
41. Разом з тим, скаржник не доводить та Верховний Суд не вбачає обставин, які б унеможливлювали врахування висновків зі справи №906/1330/21 щодо застосування Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" (зокрема його ст.8) у справі, що переглядається.
42. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі №906/1330/21, надаючи оцінку положенням ст.8 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації", зазначила, що законодавець установив механізм, за яким рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади, і такі збори можуть скликатися її членами. Встановлення цього механізму не виходить за межі звичайного правового регулювання процедури прийняття рішень об'єднаннями і не становить втручання у їх автономію (пункти 8.19-8.20).
43. Враховуючи зазначене, Верховний Суд mutatis mutandis звертається до висновків, викладених у постанові від 13.09.2023 у справі №910/1255/22 щодо реальності загальних зборів:
"82. Доводи скаржника про удаваність зборів зумовлені його особистими міркуваннями, які зводяться до того, що проведення загальних зборів полягає в одночасній особистій фізичній присутності учасників цих зборів в конкретно обумовленому місці в конкретно обумовлений час.
83. Натомість Верховний Суд звертає увагу, що чинне законодавство не передбачає вимог до проведення загальних зборів виключно у такій формі (яка полягає в одночасної фізичної присутності учасників зборів в конкретно обумовленому місці в конкретно обумовлений час).
84. Так, Закон "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачає, що загальні збори учасників можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів одночасно, чи із застосовуванням інших засобів електронної ідентифікації (ч.3 ст.33). Учасник товариства може взяти участь у загальних зборах учасників шляхом надання свого волевиявлення щодо голосування з питань порядку денного у письмовій формі (заочне голосування) (ч.1 ст.35). Якщо інше не встановлено статутом товариства, рішення загальних зборів учасників може бути прийнято шляхом опитування (ч.1 ст.36).
85. Стаття 38 Закону "Про акціонерні товариства" встановлює, що загальні збори акціонерів можуть проводитися шляхом очного голосування (очні загальні збори), електронного голосування (електронні загальні збори), опитування (дистанційні загальні збори) (ст.48 старого Закону "Про акціонерні товариства" передбачала, що у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства з кількістю акціонерів не більше 25 осіб, допускається прийняття рішення методом опитування).
86. Відповідно до положень Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів (ст.10). Якщо в результаті проведення установчих зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої ч.9 цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на установчих зборах. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення установчих зборів, і голоси, подані під час письмового опитування (ст.6)".
44. Аналогічно Закон "Про свободу совісті та релігійні організації" не передбачає вимог до проведення загальних зборів виключно формі одночасної фізичної присутності учасників зборів в конкретно обумовленому місці в конкретно обумовлений час.
45. Більше того, сам скаржник у касаційній скарзі посилається на заборону проведення масових зібрань в умовах воєнного стану, яка передбачена ст.19 Закону "Про правовий режим воєнного стану".
46. І хоча суд апеляційної інстанції аналогічні доводи позивача оцінив критично вказавши, що останній помилково ототожнює різні поняття - збори громадян та масові зібрання в розумінні згаданого закону, Верховний Суд враховує обставину дії правового режиму воєнного стану як таку, що вимагає дотримання додаткових заходів безпеки громадян, до яких (заходів безпеки) може відноситися збір підписів замість проведення зібрань значної кількості громадян в одному місці.
47. У зв'язку із цим Верховний Суд погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що ні статут релігійної організації, ані норми Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" не встановлюють детальної процедури проведення зборів. Відтак наявність окремих недоліків процедури за наявності дійсного волевиявлення членів релігійної громади с. Гранів щодо зміни канонічної підлеглості, не може впливати на чинність прийнятих рішень.
48. Верховний Суд звертає увагу, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 2-4 ст.13 ГПК).
49. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК).
50. Позивач не довів, що спірні рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалено не загальними зборами релігійної громади, тобто у іншому порядку, ніж це передбачено ч.3 ст.8 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації".
51. Також позивач не довів інших порушень вимог законодавства, зокрема, в частині прийняття рішень не уповноваженими особами або за відсутності необхідної кількості голосів, зокрема з тих причин, що, як стверджує сам позивач, такі обставини не були підставою його позову.
52. Разом з тим, надання судами попередніх інстанцій оцінки наявності/відсутності таких порушень (на які позивач не посилався в обґрунтування позову), з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №906/1330/21, не вплинули на правильність ухваленого рішення по суті.
Щодо клопотання про залучення третіх осіб
53. Скаржник зазначає, що суди порушили норми процесуального права - ст.50 ГПК; ОСОБА_1 заявив заяву про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - фізичних осіб - членів Релігійної громади УПЦ, у задоволенні якої суд першої інстанції відмовив; суд необґрунтовано залучив третьою особою Управління (посилається також на порушення статей 2, 7 ГПК).
54. При цьому скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв'язку з п.3 ч.3 ст.310 цього Кодексу.
55. Верховний Суд відхиляє зазначений довів скаржника, керуючись такими мотивами.
56. Відповідно до п.3 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
57. Отже, зі змісту норми ч.3 ст.310 ГПК вбачається, що підставою для скасування судового рішення є не будь яке порушення норм процесуального права, а лише таке, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
58. Також із п.3 цієї норми вбачається випадок, за якого суд необґрунтовано відхилив не будь яке клопотання учасника справи, а конкретно визначені клопотання - (1) про витребування, дослідження або огляд доказів або (2) інше клопотання (заяву) учасника справи саме щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
59. Втім, клопотання скаржника про залучення до участі у справі третіх осіб не може вважатися іншим клопотанням (заявою) щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи в розумінні п.3 ч.3 ст.310 ГПК.
60. Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що підставою для вступу (залучення) третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору, ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача; натомість зміст заяви позивача свідчить, що залучення третіх осіб спрямовано на використання їх як свідків з метою підтвердження підстав позовних вимог, що суперечить меті залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, що одночасно не виключало можливості подання ними пояснень в порядку, визначеному ст.88 ГПК.
61. Також за умови застосування підходу, на якому наполягає скаржник, задля дотримання балансу інтересів усіх членів такої релігійної громади, а не лише тих, які фактично заперечують проти зміни канонічної підлеглості (71 особа), та забезпечення рівності цих осіб перед законом і судом, доцільним було б залучати до участі у справі також всіх тих, хто проголосував за зміну канонічної підлеглості (889 осіб), що, у свою чергу, не сприяло б дотриманню завдань господарського судочинства, до яких відноситься своєчасне вирішення спору.
62. У контексті вказаного доводу на інші підстави касаційного оскарження скаржник не посилається (для прикладу на п.1 ч.2 ст.287 ГПК та неврахування висновку Верховного Суду, з якого би вбачалося те, що у відповідній категорії справ необхідним є залучення третіх осіб-членів релігійної громади).
63. Також скаржник не посилається на випадок, передбачений п.8 ч.1 ст.310 ГПК (суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі) як на підставу касаційного оскарження.
64. У зв'язку із зазначеним доводи скаржника у вказані й часині не знайшли свого підтвердження та, відповідно, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
65. Окрім цього, з урахуванням положень ч.2 ст.309 ГПК (не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань) Верховний Суд відхиляє довід про необґрунтоване залучення третьою особою Управління, оскільки скаржник не обґрунтував, яким саме чином таке залучення вплинуло або могло вплинути на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.
Щодо доказів
66. Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги заяви свідків, що оформлені у відповідності до статей 87-90 ГПК; позивач надав лист Гранівського старостинського округу, факти, викладені в якому, залишились поза увагою.
67. При цьому скаржник, який послався на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 ч.2 ст.287 ГПК, наводячи відповідне обґрунтування, не посилається на відповідний пункт ч.3 ст.310 ГПК (зокрема п.1 цієї норми).
68. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
69. Разом з тим, враховуючи посилання скаржника на залишення без уваги відповідних доказів, з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що цей суд відповідні докази дослідив.
70. Так, апеляційний суд зазначив, що проведення 18.02.2023 зборів членів релігійної громади у селі Гранів, а також надання підписів у списках присутніх, не заперечуються жодною особою, яка брала участь у зборах і ставила відповідний підпис; проведення зборів і проставлення підписів заперечують інші особи, свідчення яких у вигляді нотаріально посвідчених заяв надаються позивачем, які особисто у зборах участі не брали.
71. Суд вказав, що з огляду на приписи статей 78, 79 ГПК він не може вважати свідчення цих осіб достатніми для будь-яких висновків щодо факту проведення/непроведення зборів релігійної громади та недостовірність списків учасників цих зборів.
72. Також апеляційний господарський суд критично оцінив посилання позивача на повідомлення Гранівського старостинського округу Краснопільської сільської ради про відсутність інформації про проведення 18.02.2023 зборів релігійної громади, яке скаржник вважає доказом того, що збори не були проведені, оскільки із твердження про відсутність інформації не випливає факту відсутності самої події, про яку йдеться.
73. Факт дослідження доказів судом апеляційної інстанції вбачається зі змісту оскаржуваної постанови:
"Апеляційний суд також наголошує, що позивачем долучено до матеріалів справи нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , які розповідають про обставини участі у зборах релігійної громади у травні 2023 року, повідомлені у червні 2023 року обставини ОСОБА_1 стосовно прийняття оспорюваних рішень, які не відносяться до періоду прийняття рішень 18.02.2023 року (т.1 а.с.117-120).
З приводу подій 18.02.2023 року свідки повідомляють про участь у богослужінні, разом з близько 100 особами, безпосередньо у Свято-Миколаївському храмі с. Гранів, а не по вул. Шевченка, 6, Гранів, Гайсинського району, Вінницької області.
Тобто, відповідні свідки не були безпосередніми учасниками загальних зборів релігійної громади Свято-Миколаївського храму с. Гранів Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви 18.02.2023 року, відомості про них не внесено до Протоколу №1, який став підставою для реєстрації нової редакції Статуту.
Також позивачем долучена спільна заява 71 жителя с. Гранів з підтвердженням обставин не проведення 18.02.2023 року у селі Гранів, у приміщенні кафе "У дяді Петі" загальних зборів релігійної громади Свято-Миколаївського храму с. Гранів Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (т. 2 а.с. 54-62).
Однак, судом апеляційної інстанції, як і судом першої інстанції не встановлено, а представником позивача не заперечується, що відповідні особи відсутні у списку жителів с. Гранів, котрі поставили свої підписи на підтримку прийнятих рішень на загальних зборах релігійної громади Свято-Миколаївського храму с. Гранів Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви 18.02.2023 року.
Тому, доводи осіб, котрі не приймали безпосередньої участі у проведенні загальних зборів, не можуть спростовувати дійсність прийнятих рішень та волевиявлення інших членів релігійної громади с. Гранів.
Також, з матеріалів справи вбачається що судом першої інстанції досліджено, за клопотанням представника позивача, протоколи допиту свідків у кримінальному провадженні № 42023022120000077: ОСОБА_11 від 16.01.2024 року та ОСОБА_40 від 16.01.2024 року (т. 1 а.с. 103-106).
Зі змісту відповідних протоколів допиту встановлено, що ОСОБА_41 не може повідомити чи проводились у дійсності збори релігійної громади 18.02.2023 року, однак свідок підтверджує наявність підпису у списках задля зміни підлеглості ПЦУ релігійної громади Свято-Миколаївського храму с. Гранів.
Отже, відповідний свідок підтверджує наявність власного волевиявлення, однак повідомляє про підписання документів у іншому місці, ніж зазначено у Протоколі №1 від 18.02.2023 року".
74. Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
75. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 2, 3 ст.86 ГПК).
76. Статтею 79 ГПК закріплено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
77. Отже, із врахуванням вищезазначеного Верховний Суд вважає, що скаржник необґрунтовано посилається на недослідження доказів, оскільки суд апеляційної інстанції докази, на які посилається скаржник, дослідив та, керуючись своїм внутрішнім переконанням, надав їм відповідну оцінку, з якою, однак, скаржник не погоджується.
78. Разом з тим, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК).
79. Таким чином, доводи скаржника про недослідження доказів не знайшли свого підтвердження та натомість такі доводи зводяться до спонукання суду касаційної інстанції здійснити переоцінку наявних в матеріалах справи доказів та встановлених обставин, що, з огляду на визначені в ст.300 ГПК межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не допускається.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
80. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
81. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
82. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Судові витрати
83. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 24.04.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №902/1140/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець
(з окремою думкою)