11 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 908/1739/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Губенко Н. М., Студенця В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,
представники учасників справи у судове засідання не з'явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативенерго"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024
(головуючий - Дармін М. О., судді: Кощеєв І. М., Чус О. В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативенерго"
до Фермерського господарства "Таврія-Скіф"
про стягнення 1 712 552,73 грн.
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернативенерго" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства "Таврія-Скіф" (далі - Господарство) про стягнення заборгованості у розмірі 1 712 552,73 грн, у тому числі: 1 673 667,62 грн основного боргу, 36 684,12 грн пені та 3 % річних у сумі 2 200,99 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог послалося на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу від 07.02.2019 № 060 (далі - договір) щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги з постачання електричної енергії за квітень - липень 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 07.02.2019 Господарство як споживач підписало заяву-приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії споживачу. За умовами цього договору, а також додаткових угод до нього Товариство як постачальник продавав електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а останній мав оплачувати її вартість. Початок постачання - 01.03.2019.
4. У пунктах 5.1-5.9 договору і комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до нього, сторони обумовили порядок розрахунків за електричну енергію.
5. Відповідно до пункту 13.7 договору всі повідомлення вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто за зазначеними у цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу в'язку одержувача.
6. У додатку до договору "Повідомлення про заявлений обсяг купівлі електричної енергії на березень 2019 року" визначений перелік об'єктів Господарства, на які постачалася електрична енергія у період з квітня по липень 2022 року за актами купівлі-продажу електричної енергії від 30.04.2022 № 06022041 за квітень 2022 року на суму 707 190,24 грн з ПДВ, від 31.05.2022 № 06022051 за травень 2022 року на суму 717 087,52 грн з ПДВ, від 30.06.2022 № 06022061 за червень 2022 року на суму 604 245,67 грн з ПДВ та від 31.07.2022 № 06022071 за липень 2022 року на суму 136 461,30 грн з ПДВ. Ці акти направлені споживачу на електронну пошту, визначену ним у заяві-приєднанні до договору.
7. На час передачі електричної енергії у квітні - липні 2022 року податкова адреса Товариства: 71111, Запорізька обл. м. Бердянськ, вул. Грецька, 31, а Господарства: Запорізька обл. Михайлівський район, с. Роздол, вул. Молодіжна, буд. І.
8. Господарство мало переплату за постачання електричної енергії за названим договором у розмірі 491 317,11 грн, що відображено в акті купівлі-продажу електричної енергії від 30.04.2022 № 06022041 за квітень 2022 року.
9. Згідно з актом купівлі-продажу електричної енергії від 31.07.2022 № 06022071 за липень 2022 року сума боргу відповідача станом на 01.08.2022 за період з квітня по липень 2022 року за цим договором склала 1 673 667,62 грн. Відповідач не повернув позивачу акти купівлі-продажу електричної енергії за спірний період.
10. Суди встановили, що заяви про припинення дії договору відсутні, він у судовому порядку не визнаний недійсним і не розірваний, станом на час вирішення спору чинний.
11. Товариство продавало Господарству електричну енергію, яку оператор системи розподілу власними мережами транспортував (постачав) Господарству. При цьому обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу було наявність у нього договору про надання послуг з розподілу з оператором системи розподілу. На території Запорізької області функції оператора системи розподілу з 01.01.2019 виконувало Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго"), яке здійснювало розподіл електричної енергії між споживачами, зміну електропостачальника шляхом зміни записів у реєстрах точок комерційного обліку постачальників електричної енергії, облік спожитої електричної енергії.
12. Оскільки позивач взяті на себе зобов'язання згідно з умовами договору виконав повністю та належним чином, а відповідач не розрахувався за електричну енергію у визначені договором строки та розмірі, то позивач звернувся до суду з цим позовом. При цьому пеню і 3 % річних нарахував за період з 21.08. по 05.09.2022. Зазначав, що з початком збройної агресії Російської Федерації проти України оператор системи розподілу - ПАТ "Запоріжжяобленерго" не припинило розподіл електричної енергії на тимчасово окуповані території. Товариство як постачальник електричної енергії не мало можливості самостійно та в односторонньому порядку негайно припинити постачання електричної енергії своїм споживачам. Посилався також на те, що від відповідача не надходило повідомлення про втрату контролю над управлінням активами та майном Господарства, тоді як до 28.04.2022 мав доступ до електронної пошти та можливість направити на адресу Товариства повідомлення про втрату ефективного контролю над Господарством чи проект додаткової угоди про розірвання договору про постачання електричної енергії, тоді як таких дій не вчинив.
13. Господарство зі свого боку заперечувало на тій підставі, що не здійснювало споживання електричної енергії у період з 28.04.2022 по день нарахування заборгованості внаслідок того, що управління Господарством повністю перейшло під контроль військової адміністрації окупаційної влади Російської Федерації, окупаційна влада позбавила його права господарювання, а пункт 2 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 року № 1207-УП забороняв здійснювати господарську діяльність. Указав на неможливість ним виконати свій обов'язок, передбачений пунктом 13.7 договору, через припинення у березні 2022 року роботи Укрпошти.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
14. 05.07.2023 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення про часткове задоволення позову, присудив до стягнення з відповідача на користь позивача заявлені останнім суми основного боргу і 3 % річних, тоді як у задоволенні позову про стягнення пені відмовив.
15. Мотивував порушенням відповідачем договірних зобов'язань зі своєчасної сплати вартості поставленої позивачем у спірному періоді електроенергії. Відмова суду у задоволенні пені мотивована неправильно здійсненим позивачем її розрахунком, тоді як у суду не було достатньої інформації для її обчислення у належному розмірі.
16. 04.03.2024 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову про скасування цього рішення й ухвалив нове рішення про задоволення позову повністю.
17. Послався на помилковість висновків суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, позаяк названий вище договір, на підставі якого виникли правовідносини сторін, з 10.03.2022 є нікчемним у силу частини першої статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Адже позивач постачав електричну енергію на підприємство відповідача, яке з 10.03.2022 захоплене збройними формуваннями Російської Федерації та перебуває на окупованій території. При цьому суд визнав недопустимими у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази спрямування на електронну пошту позивачем актів купівлі-продажу електричної енергії 13.05.2022 за квітень 2022 року, 13.06.2022 за травень 2022 року, 11.07.2022 за червень 2022 року і 08.08.2022 за липень 2022 року.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
18. Товариство оскаржило постанову суду апеляційної інстанції і в касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
19. Підставою касаційного оскарження постанови визначило пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.
20. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункти 4.3, 4.12 - 4.14 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312, пункти 2.1.1, 2.1.2, 9.14.1, 9.14.3 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, статей 4, 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", статей 11, 714 Цивільного кодексу України, оскільки не врахував надані Товариством докази отримання від оператора системи розподілу ПАТ "Запоріжжяобленерго" даних комерційного обліку спожитої Господарством електричної енергії у спірному періоді.
21. Просить сформулювати висновок щодо застосування названих вище норм права у подібних правовідносинах, зокрема, можливості застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у період воєнного стану, за умови знаходження споживача на тимчасово окупованій території, а також за відсутності рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24.02.2022.
22. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до такого:
- висновок суду апеляційної інстанції про нікчемність укладеного між сторонами договору є незаконним та є наслідком неправильного застосування норм статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", оскільки питання відповідності правочину вимогам законодавства має оцінюватися відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, тоді як на час укладення договір не суперечив Закону;
- незаконним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що постачання електроенергії за названим договором, починаючи з 26.02.2022, заборонялося частиною другою статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" внаслідок неправильного застосування апеляційним судом цієї норми. Адже відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" датою окупації Роздольської сільської територіальної громади визначено 28.02.2022. Оскільки територія цієї громади визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану за відсутності рішення Кабінету Міністрів України, то вважає, що відсутні підстави для застосування цих норм до обставин цієї справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
23. Відзиву на касаційну скаргу від Господарства не надійшло.
Позиція Верховного Суду
24. Як установили суди попередніх інстанцій і зазначено раніше, на час передачі електричної енергії у квітні - липні 2022 року податкова адреса Товариства: 71111, Запорізька обл. м. Бердянськ, вул. Грецька, 31, а Господарства: Запорізька обл. Михайлівський район, с. Роздол, вул. Молодіжна, буд. І, що межує з містом Бердянськ.
25. Як зазначало Господарство, окупаційна влада своїм наказом від 28.04.2022 взяла його під зовнішнє управління і воно не могло використовувати електричну енергію для здійснення своєї господарської діяльності. Тому Господарство не могло здійснювати господарську діяльність, оскільки знаходилося на окупованій території.
26. За визначенням, вміщеним у статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
27. Відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України, обставини визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
28. Наказом від 25.04.2022 № 75 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.04.2022 № 453/37789, затвердило Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, до якого увійшли як територія Бердянська міська територіальна громада і територія Роздольська сільська територіальна громада.
29. Як уже зазначалося, Товариство у цій справі просило стягнути з Господарства заборгованість за електричну енергію у період з квітня по липень 2022 року. Тобто просило суд стягнути заборгованість за поставлену ним електроенергію у період, коли територія, де територіально знаходиться Господарство, вже була тимчасово окупована військами Російської Федерації.
30. Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон) правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
31. Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
32. Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (стаття 2 Закону).
33. Згідно з частиною другою статті 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
34. Відповідно до частини другої статті 13-1 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.
35. За положенням частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
36. Після подання скаржником касаційної скарги у цій справі Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об'єкті, який знаходиться у місті Мелітополі. При цьому у справі, що розглядається, провадження зупинялося до закінчення перегляду об'єднаною палатою постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23.
37. Відповідно до правового висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, правовий статус тимчасово окупованої території Російською Федерацією у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
38. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову у позові, зазначила про те, що підставою для відмови у позові, враховуючи положення статті 13-1 Закону, є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у цьому судовому провадженні.
39. Колегія суддів враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 відповідно до положень частини четвертої статті 236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.
40. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що територія, на якій розташовані об'єкти Господарства та до яких здійснювалося постачання електричної енергії у спірному періоді, перебувала у тимчасовій окупації Російської Федерації та зоні ведення бойових дій.
41. Висновок апеляційного господарського суду у справі, що розглядається, про те, що Товариство у період тимчасової окупації м. Бердянськ і Господарства, розташованого у с. Роздол, що межує з містом Бердянськ, яке з 10.03.2022 захоплене збройними формуваннями Російської Федерації та перебуває на окупованій території, не мав постачати останньому електроенергію і відповідно вимагати сплати коштів за неї відповідає висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.
42. Як зазначалося раніше, Закон визначає правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території. Стаття 13-1 цього Закону забороняла передачу електроенергії на тимчасово окуповану територію і така заборона має абсолютний характер. Інші норми, на які посилається скаржник, а саме: Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП, Закону України "Про ринок електричної енергії", Цивільного кодексу України, не враховують особливостей постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, як і питання електропостачання на тимчасово окупованій території.
43. Слід зазначити, що доведення/не доведення позивачем обставин фактичної поставки електроенергії на тимчасово окуповану територію, як і здійснення оплати за неї, не має правового значення для вирішення спору у цій справі. Адже визначальним за висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, є неможливість (заборона) передання електроенергії на тимчасово окуповані території у силу приписів статті 13-1 названого Закону, що, зі свого боку, є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові у цій справі.
44. Як зазначалося раніше, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, обов'язковою умовою якої є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
45. Утім наразі у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 у подібних правовідносинах існує висновок Верховного Суду щодо застосування визначених скаржником норм права і слід звернути увагу на те, що у справі № 908/1162/23 на розгляд суду касаційної інстанції також передавалися питання щодо необхідності надання висновків Верховного Суду щодо тих самих норм права, як і в справі, що розглядається.
46. Тому колегія суддів не вбачає підстав для подальшого розгляду касаційної скарги у цій частині і на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України вважає за необхідне закрити касаційне провадження, відкрите з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 цього ж Кодексу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
Судові витрати
48. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативенерго" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі № 908/1739/22 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Н. Губенко
В. Студенець