13 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/12970/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. (головуючого), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
позивача - Загорняк Н. Б.,
відповідача - не з'явився,
третьої особи 1 - Калініченка Б. І.,
третьої особи 2 - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 07 квітня 2025 року (суддя Марченко О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий - Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Остапенко О.М.)
у справі за позовом Фізичної особи - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗН УА",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 , 2) Depositphotos Inc.,
про зобов'язання припинити дії, що порушують права автора, та стягнення 8 885, 49 грн компенсації за порушення авторських прав.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Фізична особа - підприємець Ястремський Леонід Вадимович (далі - Підприємець, позивач, скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗН УА" (далі - Товариство, відповідач) про заборону Товариству використовувати будь-яким чином розміщені ним на сайті ІНФОРМАЦІЯ_24 фотографії №1301795, 622094, 1271100, 622107, 735900, 677759, 637184, авторські права на які належать позивачу, а також про стягнення 8 885, 49 грн компенсації за порушення авторських прав.
1.2. Позов мотивовано тим, що Підприємцем в процесі творчої діяльності були створені вказані фотографічні твори (фотографії), авторські права на які належать позивачу; в серпні та жовтні 2022 року позивачем було виявлено факт розміщення цих фотографій на сайті Товариства ІНФОРМАЦІЯ_24; 16 серпня 2022 року позивач звернувся з листом-претензією до відповідача, в якому виклав факти щодо наявності у Підприємця авторських прав на розміщені відповідачем фотографії, а також повідомив про те, що позивачем не надавалося адміністрації вебсайту depositphotos.com - Depositphotos Inc. (далі - Компанія) право на розміщення на своєму сайті цих фотографій право на продаж третім особам ліцензій на платне використання фотографій; проте, відповіді на вказаний лист Товариство не надало; загальна вартість 7 фотографій, незаконно розміщених на сайті відповідача, складає 2 961, 53 грн; Підприємцем визначено розмір компенсації за порушення авторських прав у сумі 8 885,49 грн.
1.3. Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що Товариство не отримувало від позивача жодних претензій; після огляду відповідачем публікації за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 оскаржувана фотографія відсутня, а тому відсутній предмет спору щодо оскаржуваної фотографії під назвою "1547184-0"; відповідач в своїх публікаціях робив посилання на джерело запозичення фотографій - Компанію, яка є комерційною платформою, яка пов'язує авторів високоякісних ліцензійних стокових фотографій, зображень; право доступу та використання фотографій, розміщених на сайті https:ua.depositphotos.com надається Компанією на підставі положень Умов використання сайту правовласника та Угоди про стандартну та розширену ліцензії; Компанія за запитом відповідача надала стандартну ліцензію на використання фотографій, що розміщені на платформі Компанії, та доступ до особистого кабінету, а тому Товариство діяло добросовісно та не мало умислу порушувати авторські права будь-кого; фотографії, які є предметом спору, наразі залишаються розміщеними у вільному доступі на платформі Компанії; відповідач не отримував офіційного листа від ліцензіара - Компанії щодо порушення авторських прав на вказані фотографії; Товариство не володіє інформацією щодо характеру відносин позивача і Компанії; оскільки розміщення оскаржуваних фотографій в публікаціях здійснювалося в рамках угоди з Компанією, то факту порушення відповідачем авторських прав позивача немає; посилання Підприємця на частину другу статті 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права", на так звану "презумпцію авторства" є нерелевантними в цій справі, оскільки питання авторства вказаних фотографій залишається відкритим, а тому висновки про те, що позивач є автором оскаржуваних фотографій, є передчасними.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 07 квітня 2025 року у справі №910/12970/22 відмовив у задоволенні позову Підприємця.
2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 10 вересня 2025 року залишив без змін рішення суду першої інстанції.
2.3. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 розмістила на сайті Компанії спірні фотографії, створені нею у співавторстві з Підприємцем про що свідчать метадані фотографій №1506923-0 (№622094), №1506947-0 (№622107), №1547184-0 (№637184), №1661273-0 (№677756), №1816575-0 (№735900), №3887032-0 (№1271100) і №4028564-0 (№1301795), а також встановлене постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у справі №487/4650/21 співавторство.
2.4. Зважаючи на те, що відповідач розмістив спірні фотографії (№622094 - №1506923-0; №622107 - №1506947-0; №637184 - №1547184-0; №677756 - №1661273-0; №735900 - №1816575-0; №1271100 - №3887032-0; №1301795 - №4028564-0) на своєму вебсайті в рамках угоди з Компанією, на сайті якої ОСОБА_1 завантажила фотографії у своєму профілі, а Підприємцем, який разом із ОСОБА_1 є співавторами спірних фотографій, не наведено жодних достатніх підстав для відмови ОСОБА_1 у дозволі на опублікування, інше використання таких фотографій, суди виснували, що факту порушення Товариством авторських прав позивача немає.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Підприємець подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07 квітня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2025 року у справі №910/12970/22, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
3.2. Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів.
4. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
4.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2025 року для розгляду касаційної скарги у справі №910/12970/22 визначено колегію суддів у складі: Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.
4.2. Верховний Суд ухвалою від 20 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі.
4.3. Згідно з розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10 листопада 2025 року № 32.2-01/2846 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/12970/22 у зв'язку з відпусткою судді Колос І. Б.
4.4. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/12970/22 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у такому складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
4.5. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.6. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
5.1. 01 березня 2010 року здійснено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації Ястремського Л.В. як фізичної особи - підприємця, який здійснює підприємницьку діяльність, код КВЕД 74.20 "Діяльність у сфері фотографії" (основний), що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України.
5.2. Позивач стверджує, що у серпні 2022 року він виявив факт розміщення фотографій, авторські права на які належать позивачу, на вебсайті відповідача ІНФОРМАЦІЯ_24 за такими посиланнями:
1) ІНФОРМАЦІЯ_2;
2) ІНФОРМАЦІЯ_3;
4) ІНФОРМАЦІЯ_4;
5) ІНФОРМАЦІЯ_5;
6) ІНФОРМАЦІЯ_6.
5.3. Позивач долучив до матеріалів справи скріншоти відповідних сторінок сайту, з яких вбачається, що відповідачем вказано джерело походження фотографій "© depositphotos / ІНФОРМАЦІЯ_13" і "© ІНФОРМАЦІЯ_13 / Depositphotos".
5.4. Підприємець стверджує, що він не надавав дозвіл адміністрації вебсайту depositphotos.com на розміщення належних йому фотографій та продаж ліцензій на платне використання таких фотографій третіми особами. Оскільки Товариство без дозволу розмістило на своєму вебсайті фотографії, авторські права на які належать позивачу, це призвело до порушення прав автора на отримання винагороди за використання створених ним творів (фотографій).
5.5. Позивач 16 серпня 2022 року надіслав на електронну адресу відповідача лист, в якому повідомив, що Товариство неправомірно використовує на своєму вебсайті шість фотографій, авторські права на які належать позивачу, та просив Товариство підтвердити інформацію щодо придбання таких фотографій у Компанії через вебсайт depositphotos.com, а також вжити необхідні заходи для припинення порушення авторських прав Підприємця.
5.6. Суд першої інстанції дослідив профіль ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_13) на платформі Depositphotos та встановив, що у вільному доступі наявні фотографії за такими посиланнями:
ІНФОРМАЦІЯ_7 (фотографія №622094);
ІНФОРМАЦІЯ_8 (фотографія №1301795);
ІНФОРМАЦІЯ_9 (фотографія №1271100);
ІНФОРМАЦІЯ_10 (фотографія №622107);
ІНФОРМАЦІЯ_11 (фотографія №735900);
ІНФОРМАЦІЯ_12 (фотографія №677756).
Фотографія №637184 відсутня у профілі ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_13) на платформі Depositphotos, проте, згідно з наявним у матеріалах справи скриншотом статті Товариства "Самое важное изменение порядка начисления субсидий касается учета доходов членов семьи", розміщеній на вебсайті останнього, таку фотографію було використано відповідачем з посиланням на автора фотографії "© depositphotos / ІНФОРМАЦІЯ_13".
5.7. Дослідивши долучений позивачем до позовної заяви диск, суд першої інстанції встановив, що спірні фотографії мають такі номери (в метаданих):
№622094 - №1506923-0;
№622107 - №1506947-0;
№637184 - №1547184-0;
№677756 - №1661273-0;
№735900 - №1816575-0;
№1271100 - №3887032-0;
№1301795 - №4028564-0.
Кожна з цих фотографій на диску у метаданих має інформацію стосовно авторських прав на них - "ІНФОРМАЦІЯ_15 (ІНФОРМАЦІЯ_14)".
5.8. Також суди встановили, що Заводським районним судом м. Миколаєва розглядалася справа №487/4650/21 за позовом ОСОБА_1 до Ястремського Л.В. про захист авторських прав, зокрема, про визнання авторських прав на фотографії, створені її творчою працею в період з 2008 по 2017 роки, у кількості 1 332 814 фотографій, серед яких були і фотографії №1506923-0 (№622094), №1506947-0 (№622107), №1547184-0 (№637184), №1661273-0 (№677756), №1816575-0 (№735900), №3887032-0 (№1271100) і №4028564-0 (№1301795).
5.9. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, яка набрала законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд апеляційної інстанції виснував, що досліджені ним докази не доводять одноособового права авторства ОСОБА_1 на фотографічні твори, до числа яких належать і спірні фотографії за №1506923-0 (№622094), №1506947-0 (№622107), №1547184-0 (№637184), №1661273-0 (№677756), №1816575-0 (№735900), №3887032-0 (№1271100) і №4028564-0 (№1301795); докази свідчать про створення фотографічних творів ОСОБА_1 у співавторстві.
5.10. На час вирішення цієї справи судом першої інстанції була відсутня будь яка інформація (разом із спірними фотографіями) за посиланнями:
ІНФОРМАЦІЯ_2;
ІНФОРМАЦІЯ_16;
ІНФОРМАЦІЯ_5;
ІНФОРМАЦІЯ_6.
6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6.1. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, позивач зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, без урахування висновків, викладених у постановах:
- Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №910/18195/17 та від 25 червня 2019 року у справі №910/17792/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/12272/15-ц;
- Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №910/7281/20, від 16 березня 2018 року у справі №910/4461/17, від 06 лютого 2018 року у справі №908/364/17, від 20 лютого 2025 року у справі №910/19775/23;
- Вищого господарського суду України від 27 лютого 2007 року у справі №12/35, від 25 грудня 2007 року у справі №20/676, від 17 березня 2009 року у справі №20/195;
- Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі №758/3693/17, від 25 вересня 2024 року у справі №761/26660/21, від 10 травня 2023 року у справі №348/1532/19-ц.
6.1.1. На переконання позивача, у зазначених постановах Верховний Суд та Вищий господарський суд України, вирішуючи спори у подібних правовідносинах, інакше застосували положення абзаців 1, 5 частини першої статті 13 Закону України "Про авторське право та суміжні права", частини другої та третьої статті 426, частини третьої статті 436, частини першої статті 1109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
6.2. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, позивач посилається на пункт 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу та зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібраних у справі доказів та не встановили обставин, що стосуються: незгоди, висловленої ОСОБА_1 стосовно виникнення відносин співавторства з Ястремським Л.В. з приводу всіх спірних фотографій; відсутності передбаченого статтею 436 ЦК України договору, укладеного між Ястремським Л.В. та ОСОБА_1 .
6.2.1. Позивач вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про створення спірних фотографій позивачем у співавторстві із третьою особою-1 є передчасними та не відповідають закону, оскільки судами не встановлені фактичні обставини, пов'язані із спільним створенням Ястремським Л.В. та ОСОБА_1 спірних фотографій; не досліджувалося, кому належать майнові права на твір у випадку кожної спірної фотографії; не враховано відсутності авторського договору про використання створеного у співавторстві твору, так само як і договору про передачу права на управління виключними авторськими майновими правами на спільний твір, укладеного з усіма співавторами цього твору, щодо кожної з спірних фотографій.
6.2.2. Також суди попередніх інстанцій не дослідили:
- за законодавством якої країни тлумачиться розміщена на сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_17 Угода про стандартну та розширену ліцензії, тобто, чи правомірно тлумачити її відповідно до законодавства України;
- чи надають ліцензії DepositPhotos користувачу (в цій справі відповідачу) авторські права та/або права інтелектуальної власності на файли (в тому числі на фотографії);
- чи відбувалося таке розпорядження майновими правами на твори (спірні фотографії) за взаємною згодою позивача та третьої особи-1 (яких суди вважали співавторами);
- кому з правовласників відповідно до розміщеної на сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_17 Угоди про стандартну та розширену ліцензії сплачується винагорода (збитки) за публікацію об'єктів права інтелектуальної власності, чи врегульовано порядок її виплати всім співвласникам тощо, -
внаслідок чого дійшли передчасного висновку про недоведеність порушення відповідачем права та охоронюваного законом інтересу позивача.
6.2.3. Також, позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою декілька висновків експертних досліджень, наявних у матеріалах справи, які містять важливу інформацію стосовно того, що позивач має первинну об'єктивну електронну форму (файл/файли) всіх 7 спірних фотографічних творів, в той час як третя особа-1 жодного такого файлу, що є первинною об'єктивною електронною формою спірної фотографії, не має.
При цьому володіння третьою особою-1 акаунтом, з якого завантажено спірні фотографії у фотобанк, не є доказом авторства третьої особи-1 на спірні фотографії.
6.2.4. На переконання позивача, матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження того, що йому одноособово належать майнові авторські права на всі спірні фотографії, проте суди попередніх інстанцій відмовилися досліджувати ці докази та надавати їм правову оцінку.
При цьому позивач не надавав дозвіл адміністрації веб-сайту depositphotos.com на розміщення належних йому фотографій та продаж ліцензій на платне використання таких фотографій третім особам.
7. Доводи інших учасників справи
7.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЗН УА" просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані позивачем судові рішення залишити без змін, посилаючись на те що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.
7.1.1. Відповідач наголошує, що питання авторства щодо спірних фотографій уже було предметом дослідження й вирішено в іншій справі, рішення у якій набрало законної сили. Крім того відповідач стверджує, що він діяв добросовісно і в межах закону, отримавши ліцензію Depositphotos Inc., а позивач не довів наявності виключних майнових прав, які б дозволяли йому забороняти використання спірних фотографій.
7.2. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу також просить відмовити в її задоволенні, рішення судів попередніх інстанцій у цій справі залишити без змін.
7.2.1. Третя особа-1 зазначає, що позивач під час розгляду цієї справи №910/12970/22 у судах першої та апеляційної інстанцій не довів належними доказами, що ТОВ "ЗН УА" використовувало спірні фотографії неправомірно. Також ОСОБА_1 акцентує, що між нею та позивачем існує спір щодо авторських прав на відповідні фотографії, водночас господарські суди у межах цієї справи позбавлені можливості встановити факт авторства позивача, оскільки відповідна категорія спорів в силу положень статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" розглядається у порядку цивільного судочинства.
8. Джерела права
8.1. Статтею 418 ЦК України (в редакції від 01 серпня 2022 року) передбачено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
8.2. Відповідно до частини першої статті 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
8.3. За статтею 426 ЦК України способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.
8.4. Згідно зі статтею 427 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.
8.5. Відповідно до статті 428 ЦК України право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно.
8.6. У статті 432 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про: 1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; 2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; 3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів; 4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь; 5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення; 6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
8.7. Згідно зі статтею 436 ЦК України авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення. Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.
8.8. Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою статті 11 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (який був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин) первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, яка відповідно до договору або закону набула авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера "c", обведена колом, - (зображення знака не наводиться); ім'я або найменування особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору. Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.
Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах. Державна реєстрація авторського права і договорів, що стосуються права автора на твір, здійснюється НОІВ відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. НОІВ складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.
8.9. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права" співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить всім співавторам. Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку.
Якщо твір, створений у співавторстві, складається з частин, кожна з яких має самостійне значення, то кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами.
Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.
8.10. Відповідно до частини першої статті 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
8.11. За частиною першою статті 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
8.12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що право доступу та використання контенту розміщених на сайті ІНФОРМАЦІЯ_18 надається Компанією на підставі положень Умов використання сайту правовласника та Угоди про стандартну та розширену ліцензії.
8.13. За Умовами використання сайту, які розміщенні за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_19 всі представлені на Сайті матеріали, включаючи систему організації та подання матеріалів на сайті, є власністю Depositphotos Inc. та її акціонерів, та захищені законними та підзаконними актами про інтелектуальну власність, включаючи закони про авторське право та інші аналогічні закони (але не обмежені тільки цими законами).
8.14. Угода про стандартну та розширену ліцензії (далі - Угода), розміщена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_17, визначає умови, за якими користувач має використовувати зображення, векторні зображення, відео, музику та інші матеріали, завантажені на сайті ІНФОРМАЦІЯ_20, або іншим чином надані користувачу за посередництвом Depositphotos. Завантажуючи будь-який файл, користувач зобов'язується дотримуватись умов Угоди.
8.15. Відповідно до пункту 15.1 Угоди Depositphotos гарантує, що Файл, завантажений та використаний у повній відповідності до умов даної Угоди, не порушує жодних авторських прав, особистих немайнових прав, прав на інтелектуальну власність, торгових знаків або прав будь-яких третіх осіб на захист від втручання в особисте життя або прав на публічне використання.
8.16. Згідно з пунктом 3.1 Угоди стандартна ліцензія дозволяє користувачу використовувати завантажений файл для створення будь-яких видів товарів (за винятком товарів, призначених для перепродажу, або товарів, призначених для вільного розповсюдження, де Файл відіграє головну роль в товарі і додає йому вартості).
8.17. Пунктом 3.3 Угоди передбачено такі приклади дозволеного використання:
- використання у цифровому вигляді: сайти; рекламні банери; скрінсейвери; шпалери для робочого столу; програмне забезпечення (для PC та мобільних пристроїв); електронні листівки; електронні листи; електронні книжки; презентації (PowerPoint, Flash тощо); фільми, відеоролики та телевізійна реклама; неофіційні логотипи; для особистого використання тощо;
- використання у друкованому вигляді: реклама у газетах та журналах; друковані рекламні матеріали; обкладинки та ілюстрації для книг, газет, журналів; візитівки; флаєри; обкладинки для CD/DVD; обгортки, етикетки та упаковка продуктів; для особистого некомерційного використання тощо.
8.18. 22 жовтня 2025 року Верховний Суд ухвалив постанову у справі №487/4650/21 за позовом ОСОБА_1 до Ястремського Л.В. про захист авторських прав, зокрема, про визнання авторських прав на фотографії, створені її творчою працею в період з 2008 по 2017 роки, у кількості 1 332 814 фотографій, до яких входять і спірні фотографії.
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив: "У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що у спірний період позивач та відповідач займалися створенням фотографій як одноособово, так і за участі інших осіб.
До укладення шлюбу з Ястремським Л. В. у 2010 році ОСОБА_1 мала прізвище ОСОБА_3 . До розлучення у 2019 році вони спільно з 2008 року здійснювали діяльність у сфері створення фотографій, у тому числі у фотостудії "ІНФОРМАЦІЯ_25". Також у цій студії за трудовими договорами працювали інші фотографи.
Оприлюднення фотографій здійснювалося шляхом їх опублікування за допомогою двох веб-сайтів третіх осіб: ІНФОРМАЦІЯ_21 та ІНФОРМАЦІЯ_22. Володільцем облікового запису на веб-сайті третіх осіб ІНФОРМАЦІЯ_21 є Ястремський Л. В . Обліковий запис на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_22 зареєстровано на позивача. ОСОБА_1 також має облікові записи на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_26.
До 07 грудня 2009 року обліковий запис на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_22 містив інформацію, що авторами фотографічних творів, опублікованих за допомогою цього облікового запису, є "ІНФОРМАЦІЯ_23". З 07 грудня 2009 року зазначена інформація змінена на псевдонім "ІНФОРМАЦІЯ_25".
У листі до ІНФОРМАЦІЯ_22 від 21 квітня 2011 року ОСОБА_1 вказувала, що до портфоліо на Shutterstock завантажені її фотографії та Ястремського Л. В .
Як позивач, так і відповідач мають свідоцтва про реєстрацію авторського права на фотографічні твори за спірний період та вказані фотографами у модельних релізах з моделями. Відповідач має також договори з фотографами про розподіл майнових прав на службові твори.
Надані ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України для отримання свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір електронні копії фотографій у розділі авторські права містять таку інформацію: ІНФОРМАЦІЯ_15 ("ІНФОРМАЦІЯ_23"). Ці копії фотографій є складовою частиною фотографій, на які ОСОБА_1 просить визнати своє авторське право у позові…
Суд апеляційної інстанції, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, врахувавши вказівки Верховного Суду (частина перша статті 417 ЦПК України), дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що досліджені судом докази не доводять одноособового права авторства ОСОБА_1 на фотографічні твори, про які вона вказує у позові і які містяться на жорсткому диску WD Elements (P/N WDBU6Y0020BBK - EB, S/N: WX82A70DAF71 ). Докази свідчать про створення фотографічних творів ОСОБА_1 у співавторстві, але таких позовних вимог заявлено не було.
При цьому Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що позивачка є автором творів (фотографій) за фактом їх створення, й іншого апеляційним судом не зазначено.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд, встановивши факт створення творчою працею позивачки спірних творів й наявність у неї авторських прав на спірні фотографії, мав задовольнити позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання її авторських прав на фотографії, оскільки апеляційний суд встановив створення фотографічних творів ОСОБА_1 у співавторстві.
У разі порушення спільного авторського права ОСОБА_1 як співавтор може доводити своє право в судовому порядку, однак позивачка не заявляла вимог про визнання її авторських прав як співавтора фотографічних творів.
При цьому законодавством про авторське право не передбачено визнання авторства особи на всі твори "гуртом". Фотографічні твори є об'єктами авторського права, при цьому, враховуючи таку ознаку як оригінальність і об'єктивна форма, доведенню підлягає авторство на кожний фотографічний твір, а не на "блок" чи на "фотобанк". Такі вимоги як суду попередньої інстанції, так і Верховного Суду, позивачка не врахувала".
8.19. За результатами касаційного перегляду справи № 487/4650/21 Верховний Суд залишив без змін постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у вказаній справі.
9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
9.1. Предметом судового розгляду у цій справі є перевірка правомірності використання відповідачем 7 спірних фотографій з погляду порушення прав та законних інтересів позивача, який стверджує, що як одноособовий автор створив указані фотографічні твори, а відповідач використав їх без дозволу та/або згоди позивача.
9.2. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відсутні правові підстави вважати дії відповідача неправомірними, оскільки судовим рішенням у справі №487/4650/21, що набрало законної сили, встановлені обставини створення спірних фотографій третьою особою-1 у співавторстві з позивачем; фотографії були розміщені третьою особою-1 на сайті Компанії, з якого, у свою чергу, використані відповідачем на законних підставах.
9.3. Оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку, позивач висловлює аргументи пов'язані з тим, що:
- фотографіі створював він, а не третя особа-1, тому насправді співавторство відсутнє; саме у нього (а не у третьої особи-1) є первинні файли всіх спірних фотографічних творів, що встановлено наявними у справі експертними висновками, які протиправно не взяті до уваги судами попередніх інстанцій;
- навіть якщо прийняти висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно наявності співавторства, то в такому випадку позивач як співавтор має надавати дозвіл на використання своїх фотографічних творів, створених у співавторстві, та отримувати разом з іншим співавтором винагороду за їх використання, однак позивач не надавав ані відповідачу, ані Компанії дозволу на використання фотографій і не отримував винагороди від відповідача за їх використання, тому права позивача у будь-якому випадку є порушеними та підлягають захисту в судовому порядку шляхом задоволення заявлених ним позовних вимог.
9.4. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
9.5. Верховний Суд наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, він виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
9.6. Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
9.7. Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України Верховний Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Стосовно підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
9.8. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
9.9. Верховний Суд зауважує, що подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Разом з тим, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
9.10. Стверджуючи про наявність вказаної підстави, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях були неправильно застосовані норми статті 13 Закону України "Про авторське право та суміжні права", статей 426, 436, 1109 ЦК України, оскільки суди під час їх застосування не врахували висновків:
- Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №910/18195/17 та від 25 червня 2019 року у справі №910/17792/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/12272/15-ц;
- Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №910/7281/20, від 16 березня 2018 року у справі №910/4461/17, від 06 лютого 2018 року у справі №908/364/17, від 20 лютого 2025 року у справі №910/19775/23;
- Вищого господарського суду України від 27 лютого 2007 року у справі №12/35, від 25 грудня 2007 року у справі №20/676, від 17 березня 2009 року у справі №20/195;
- Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі №758/3693/17, від 25 вересня 2024 року у справі №761/26660/21, від 10 травня 2023 року у справі №348/1532/19-ц.
9.11. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що висновки, викладені у постановах Вищого господарського суду України, не є підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, тому висновки у названих скаржником постановах Вищого господарського суду України від 27 лютого 2007 року у справі №12/35, від 25 грудня 2007 року у справі №20/676, від 17 березня 2009 року у справі №20/195 не можуть братися до уваги з метою встановлення наявності підстави для касаційного оскарження судових рішень, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
9.12. У постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/18195/17 та від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання юрисдикційної належності судових спорів за позовами до органів, що реалізують державну політику у сфері інтелектуальної власності, про визнання незаконними та скасування їхніх рішень про визнання знака добре відомим в Україні.
Правові висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у вказаних справах про те, що спори про визнання недійсними / скасування рішення про визнання знака добре відомим та наказу про затвердження такого рішення є спорами про охорону права інтелектуальної власності та належать до юрисдикції господарського суду, стосуються правовідносин, які не є подібними правовідносинам у цій справі.
9.13. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц зроблені правові висновки стосовно спору телерадіокомпанії - позивача та її працівника до телерадіокомпанії - відповідача про зобов'язання здійснити публікацію про порушення авторських прав позивачів та стягнення компенсації у зв'язку із неправомірним використанням службового твору образотворчого мистецтва. За обставинами цієї справи працівником телерадіокомпанії - позивача у рамках виконання службового доручення було створено службовий твір образотворчого мистецтва; відповідно до договору про розподіл майнових прав на службові твори, укладеного між позивачем та його працівником, всі виключні майнові права на вказаний твір належать телерадіокомпанії - позивачу. Водночас, телерадіокомпанія - відповідач використала вказаний твір без дозволу.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду досліджувала питання стосовно визначення належних та ефективних способів захисту особистих немайнових прав інтелектуальної власності працівника (зокрема, права вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору) та майнових прав інтелектуальної власності телерадіокомпанії - позивача (а саме, права дозволяти використання твору).
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у зв'язку з різним змістом особистих немайнових прав інтелектуальної власності з одного боку і майнових прав інтелектуальної власності, - з іншого, їх порушення пов'язується з різними обставинами. Права позивачів виникли з різних підстав, і належні способи захисту позивачів також є різними, тому розгляд обох позовних вимог у межах однієї справи одним судом у цьому разі не сприятиме ефективному судовому захисту прав та інтересів позивачів.
Отже, зміст правовідносин у справі №569/17272/15-ц не є подібним до правовідносин у цій справі №910/12970/22.
9.14. У справі №910/7281/20 господарськими судами розглядалися позовні вимоги Ястремського Л. В. до ОСОБА_1 та трьох компаній, у тому числі, компанії Depositphotos Inc., про: визнання підприємця особою, яка має авторські права, а саме виключні майнові права та авторські немайнові права на фотографії, створені ним у період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2018 року, в кількості 1 406 641 фотографія, та зобов'язати відповідачів припинити використання цих фотографій без дозволу позивача.
У постанові від 14 червня 2022 року у цій справі Касаційний господарський суд виснував, що провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, у зв'язку із чим відсутні підстави робити висновки стосовно застосування приписів частини третьої статті 426, статті 421, 435, 442, 443 ЦК України, частини третьої статті 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", пункту 1 статті 9 Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів.
9.15. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №910/4461/17 за позовом Організації колективного управління авторськими і суміжними правами в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзик Україна" до приватного підприємства про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав у зв'язку з неправомірним використанням музичного твору відповідачем у публічному закладі зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки, відхиляючи подані позивачем докази на підтвердження публічного виконання спірного музичного твору відповідачем [акт фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання, відеозапис, фіскальний чек], не дослідили ці докази в їх сукупності, не надали останнім оцінки та не навели доводів на їх спростування.
Також Верховний Суд зауважив, що суд апеляційної інстанції, зазначаючи, що позивачем не доведено належність майнових авторських прав на музичний твір "My House" у виконанні Flo Rida та права на їх захист, не врахував, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону. Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти. Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління. Таким чином, висновок апеляційної інстанції про те, що позивач не підтвердив майнові авторські права на спірний твір, є передчасним.
9.16. Подібний спір вирішувався Касаційним господарським судом у межах справи № 908/364/17 за позовом Організації колективного управління авторськими та суміжними правами в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Авторське агентство "Чесна музика" та товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав у зв'язку з неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням відповідачем музичних творів.
9.17. Згідно з постановою Касаційного господарського суду від 20 лютого 2025 року у справі №910/19775/23 у касаційному порядку переглядався спір за позовом Поліграфічного комбінату до свого дочірнього підприємства про визнання дій щодо використання службового твору графічного зображення "Дизайн бланка "Службове посвідчення Національної поліції України" такими, що порушують майнові авторські права, заборону використання службового твору та стягнення штрафу, та за зустрічним позовом про визнання недійсним свідоцтва та визнання відсутнім авторських майнових прав на твір.
У вказаній справі Касаційний господарський суд зазначив, що застосування недійсності реєстрації у сфері інтелектуальної власності як способу захисту ефективне для тих випадків, за яких для набуття виключного права застосовується реєстраційна система набуття прав (наприклад, для набуття прав на торговельну марку, що передбачає проведення формальної та кваліфікаційної експертизи), а в інших випадках такий спосіб захисту не присікає порушення цивільних прав та інтересів та не відновлює їх. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи зустрічний позов, не надали належної правової оцінки заявленим зустрічним позовним вимогам з погляду обрання належного та ефективного способу захисту, справу було направлено на новий розгляд.
9.18. У постанові Касаційного цивільного Суду від 25 вересня 2024 року у справі №761/26660/21 вказано, що судом касаційної інстанції переглядався спір за позовом фізичної особи до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти України" та інших юридичних осіб про зобов'язання припинити дії, що порушують авторське право, та відшкодування моральної (немайнової) шкоди. За обставинами цієї справи позивач як працівник проектного інституту був автором проєкту і головним архітектором оригінальної будівлі "Квіти України", реконструкцію якої здійснюють відповідачі. Позивач до жодних робіт з проєктування реконструкції будівлі не залучався, своєї згоди на реконструкцію та зміну проєкту не надавав, виступає проти реконструкції, оскільки її проведення відповідно до заявленої передпроєктної документації та озвучених планів забудовника передбачає кардинальну зміну усього архітектурного твору позивача.
У цій справі Касаційний цивільний суд вказав, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що об'єкти авторського права були створені позивачем під час перебування у трудових відносинах із Інститутом "Київпроєкт", не надали належної оцінки тому факту, що ці об'єкти авторського права є службовими творами і, як наслідок, не врахували їхнього правого режиму, не з'ясували вклад (творчий внесок) у створення цих об'єктів кожної зі сторін, а також матеріальне, фінансове та інше забезпечення робіт по створенню цих об'єктів, що має важливе значення для визначення порядку розподілу майнових прав між позивачем (керівником архітектурно-конструкторської майстерні, головним архітектором проєкту), іншими особами (працівниками, які також працювали над проєктом), які і створили об'єкти права інтелектуальної власності у зв'язку з виконанням трудового договору (або ж їх спадкоємцями), а також роботодавцем (чи особою, яка є наразі власником будівлі).
9.19. Згідно з постановою Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі №348/1532/19-ц позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист порушених авторських прав у зв'язку з тим, що він опублікував книгу на основі мемуарів полковника УНР, а згодом дізнався, що його твір було використано відповідачем у власній книзі без дозволу та згоди позивача.
Суд касаційний інстанції зауважив, що у книзі позивача зазначено, що він є лише редактором-упорядником, у якого не може виникнути авторських прав, тому висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для захисту авторських прав позивача на книгу є помилковими.
9.20. Проаналізувавши наведені вище постанови Верховного Суду як приклад неправильного застосування судами попередніх інстанцій у цій справі №910/12970/22 норм матеріального права (статті 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права", статей 426, 436, 1109 ЦК України), колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у вказаних справах не є подібними до правовідносин у цій справі у контексті доводів касаційної скарги, тому доводи скаржника про те, що суд мав врахувати висновки в зазначених судових справах, є необґрунтованими.
9.21. Також скаржник посилається на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі №758/3693/17 у якій зроблені такі висновки:
"Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за яке згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.
Майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону "Про авторське право і суміжні права"); шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.
Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина перша статті 435 ЦК України, стаття 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
Зокрема, первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав.
При вирішенні таких спорів слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків.
Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав…
За змістом статті 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та статті 436 ЦК України кожний із співавторів має право на власний розсуд використовувати лише створену ним частину твору, що має самостійне значення, однак розпорядження твором в цілому обумовлюється спільною згодою всіх співавторів.
Таким чином, ліцензійний договір про використання створеного у співавторстві твору має бути укладений з усіма співавторами цього твору незалежно від того, чи є співавторство нероздільним (коли об'єкт за своїм змістом не може бути персоніфікований), чи співавторство може бути розділеним на авторство окремих частин твору. Укладення ж договору про розпорядження авторськими правами на спільний твір лише одним із авторів є можливим за наявності в останнього довіреності від інших співавторів".
Враховуючи зміст постанови Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 487/4650/21 (з якої вбачається, що надані сторонами у справі докази не доводять одноособового права авторства ОСОБА_1 на фотографічні твори; докази свідчать про створення фотографічних творів ОСОБА_1 у співавторстві, але таких позовних вимог заявлено не було. При цьому Верховний Суд погодився з доводами касаційної скарги, що позивачка є автором творів (фотографій) за фактом їх створення, й іншого апеляційним судом не зазначено. Колегія суддів відхилила доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд, встановивши факт створення творчою працею позивачки спірних творів й наявність у неї авторських прав на спірні фотографії, мав задовольнити позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання її авторських прав на фотографії, оскільки апеляційний суд встановив створення фотографічних творів ОСОБА_1 у співавторстві. У разі порушення спільного авторського права ОСОБА_1 як співавтор може доводити своє право в судовому порядку, однак позивачка не заявляла вимог про визнання її авторських прав як співавтора фотографічних творів. При цьому законодавством про авторське право не передбачено визнання авторства особи на всі твори "гуртом". Фотографічні твори є об'єктами авторського права, при цьому, враховуючи таку ознаку як оригінальність і об'єктивна форма, доведенню підлягає авторство на кожний фотографічний твір, а не на "блок" чи на "фотобанк") колегія суддів Верховного Суду вважає, що обставини стосовно співавторства позивача та третьої особи-1 на спірні 7 фотографій, які суди попередніх інстанцій вважали встановленими у межах справи № 487/4650/21, насправді такими не є.
9.22. Оскільки авторство позивача на кожну із 7 спірних фотографій не встановлено, ані в межах цієї справи, ані в межах справи № 487/4650/21, а також не встановлено (у випадку наявності співавторства) чи є фотографічні твори одним нерозривним цілим, чи складаються із самостійних частин, колегія суддів не має можливості зробити висновок стосовно того, чи є правовідносини у цій справі №910/12970/22 подібними правовідносинам у справі №758/3693/17, та, відповідно, чи підлягають застосуванню у цій справі висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 28 серпня 2019 року у справі №758/3693/17, на яку посилався позивач у касаційній скарзі.
Стосовно підстави касаційного оскарження за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України
9.23. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
9.24. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
9.25. В обґрунтування зазначеної підстави позивач, зокрема, посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені обставини стосовно створення спірних фотографічних творів; не досліджувалося, кому (позивачу чи третій особі-1 належать майнові права на твір у випадку кожної спірної фотографії); чи мало місце співавторство у процесі створення фотографій.
9.26. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з цими доводами касаційної скарги та вважає їх обґрунтованими.
9.27. Верховний Суд зауважує, що помилково вважаючи обставини стосовно співавторства позивача та третьої особи-1 на спірні фотографії встановленими у межах справи №487/4650/21, суди попередніх інстанцій у межах цієї справи №910/12970/22 не досліджували та не аналізували докази, надані позивачем на підтвердження того, що він брав участь у створенні саме спірних фотографій.
9.28. Зазначене підтверджується висновком Верховного Суду, зробленим у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 487/4650/21 за участю цих же учасників справи про те, що законодавством про авторське право не передбачено визнання авторства особи на всі твори "гуртом". Фотографічні твори є об'єктами авторського права, при цьому, враховуючи таку ознаку як оригінальність і об'єктивна форма, доведенню підлягає авторство на кожний фотографічний твір, а не на "блок" чи на "фотобанк".
9.29. Таким чином, суди попередніх інстанцій не встановили, чи є позивач автором кожної з спірних фотографій, чи є він одноособовим автором, чи фотографії створені у співавторстві. Якщо спірні фотографії (всі або деякі з них) створені у співавторстві, чи є вони одним нерозривним цілим чи складаються із частин, кожна з яких має самостійне значення. Від встановлення зазначених обставин залежить правильне вирішення цього судового спору.
9.30. З огляду на це колегія суддів Верховного Суду вважає, що зазначена позивачем підстава касаційного оскарження за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України знайшла своє підтвердження.
9.31. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності.
9.32. У частині шостій статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
9.33. Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
9.34. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення цього спору, а суд касаційної інстанції не має процесуальних повноважень для того, щоб самостійно дослідити докази та встановити відповідні обставини справи, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що не відповідають вимогам процесуального закону щодо їх законності та обґрунтованості, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.35. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги ФОП Ястремського Л. В. знайшли своє часткове підтвердження. Іншим доводам касаційної скарги колегія суддів не надає оцінку з огляду на необхідність встановлення зазначених вище обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.
10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
10.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
10.2. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу ФОП Ястремського Л. В. слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
10.3. Під час нового розгляду справи судам слід звернути увагу на викладене у цій постанові, встановити істотні для справи обставини, пов'язані із участю позивача у створенні спірних фотографічних творів, наявністю / відсутністю співавторства, чи становлять фотографічні твори одне нерозривне ціле (у випадку встановлення обставин щодо їх створення у співавторстві), чи складаються із частин, створених різними авторами, при тому що кожен із співавторів має можливість самостійно використовуватися власну частину твору, і залежно від встановлених обставин справи визначити правовий режим спірних фотографій відповідно до положень статті 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та глави 35, 36 книги четвертої ЦК України та вирішити позовні вимоги відповідно до закону.
11. Судові витрати
11.1. Верховний Суд розподіл судового збору не здійснює відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, оскільки такий розподіл має бути здійснений за результатами нового розгляду.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07 квітня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2025 року у справі №910/12970/22 скасувати.
3. Справу № 910/12970/22 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. Л. Власов
Суддя І. В. Булгакова
Суддя Т. М. Малашенкова