04 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9829/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Міщенко І. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрказа»
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 (суддя Літвінова М. Є.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 (головуючий суддя Сітайло Л. Г., судді Буравльов С. І., Шапран В. В.)
у справі № 910/9829/24
за позовом Акціонерного товариства «Алгоритмцентр»
до Міністерства юстиції України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлія Володимирівна,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрказа» і 3) Приватне підприємство «Юридична консалтингова компанія «Геровскі»,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - 4) Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ромсат»,
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
(у судовому засіданні взяли участь представник позивача - Трембіч А. Я., представник відповідача - Субота О. В. та представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кантемір В. І. та Попов А. С.)
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Акціонерне товариство «Алгоритмцентр» (далі ? АТ «Алгоритмцентр») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, у якому просило визнати протиправним і скасувати наказ від 03.11.2023 № 3841/5 та зобов'язати Міністерство здійснити новий розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрказа» (далі ? ТОВ «Укрказа») та Приватного підприємства «Юридична консалтингова фірма «Геровскі» (далі - ПП «ЮКФ «Геровскі») від 07.06.2021 на рішення приватних нотаріусів від 23.10.2020 № 54742818 та від 12.04.2021 № 57586224, за результатами якого прийняти новий наказ з урахуванням висновків, наведених у мотивувальній частині рішення суду.
2. Позивач вважає оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України безпідставним та прийнятим з порушенням процедурних правил щодо оскарження рішень у сфері державної реєстрації прав, оскільки 1) його прийнято за скаргою третіх осіб, права яких відповідними реєстраційними діями не порушені, 2) скаргу було подано після закінчення встановленого законом строку на оскарження реєстраційних дій, 3) Міністерством при її розгляді порушено строк розгляду таких скарг.
3. Позивач також зауважив, що між ним та заявниками скарги є спір про право щодо законності здійсненої АТ «Алгоритмцентр» забудови, проте цей спір не може бути вирішений Міністерством юстиції України шляхом скасування державної реєстрації його речового права з мотивів відсутності певних документів у реєстраційній справі.
4. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ромсат» (далі ? ТОВ «НВО «Ромсат»), посилаючись на придбання нерухомого майна, стосовно якого вчинялись спірні реєстраційні дії, подало до суду позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, з аналогічними позовними вимогами та подібним обґрунтуванням до позовної заяви АТ «Алгоритмцентр».
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/9829/24 у задоволенні позовів АТ «Алгоритмцентр» та ТОВ «НВО «Ромсат» відмовлено.
6. Ухвалюючи це рішення, місцевий господарський суд виходив, з того, що оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України не порушено права позивача та третьої особи із самостійними вимогами, оскільки відповідне нерухоме майно було продано спочатку Товариству з обмеженою відповідальністю «Ромсат», потім ? ТОВ «НВО «Ромсат», а 28.02.2025 право власності на це майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестмент групп».
7. З посиланням на лист Міністерства юстиції України від 07.09.2021 № 75835/33.1.1/21 суд першої інстанції також зазначив, що оскаржуваний у цій справі наказ не може бути виконаний, а тому судове рішення про його скасування не призведе до захисту прав, що свідчить про обрання неналежного способу захисту.
8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 залишено без змін.
9. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність у цьому разі у позивача та третьої особи із самостійними вимогами порушених прав та обрання ними неналежного способу захисту.
10. Крім того, під час судового розгляду як місцевий, так і апеляційний, господарські суди серед іншого звернули увагу на те, що оскаржені до Міністерства юстиції України реєстраційні дії стосувалися права власності АТ «Алгоритмцентр», а треті особи, які подали відповідну скаргу (ТОВ «Укрказа» та ПП «ЮКФ «Геровські»), не довели належними доказами, що ними порушено їх права. Водночас, за висновками судів, при повторному розгляді скарги від 07.06.2021 Міністерству слід було відмовити в її задоволення на підставі пункту 2 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», позаяк на момент прийняття ним рішення відбулася державна реєстрація права на відповідне нерухоме майно за іншою особою (за ТОВ «НВО «Ромсат»), ніж вказана у оскаржуваних рішеннях із вчинення реєстраційних дій, і це відповідало б загальним правилам застосування закону в часі (статті 58 Конституції України).
11. Щодо доводів ТОВ «Укрказа» та ПП «ЮКФ «Геровскі» про самочинність здійсненої АТ «Алгоритмцентр» забудови суди попередніх інстанцій зазначили, що з урахуванням предмета та підстави позовних вимог у цій справі, ознаки самочинного будівництва нерухомого майна, порушення будівельних норм при будівництві, а також наявність/відсутність дозвільних документів про початок будівельних робіт, їх законність та обґрунтованість не можуть бути досліджені, оскільки вказані обставини не входять до предмету доказування та предмету розгляду у справі № 910/9829/24. До того ж питання дотримання АТ «Алгоритмцентр» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил вирішується судами у справах № 640/14135/21 та № 640/4947/21, у яких на момент розгляду цієї справи відсутні остаточні судові рішення.
Касаційна скарга
12. ТОВ «Укрказа» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить змінити мотивувальні частини рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 шляхом викладення мотивів для відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Алгоритмцентр» та ТОВ «НВО «Ромсат» у редакції касаційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. Підставами касаційного оскарження (з урахуванням своєчасно поданих доповнень до касаційної скарги) ТОВ «Укрказа» визначає підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ? ГПК України).
14. Скаржник, зокрема, зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22, від 06.03.2019 у справі № 361/4685/17, від 15.04.2020 у справі № 307/3957/14-ц, від 03.06.2020 у справі № 722/1882/16-ц, від 16.03.2021 у справі № 562/542/19, від 15.11.2021 у справі № 279/790/18, від 17.11.2021 у справі № 182/4522/19, від 16.02.2022 у справі № 495/6053/19, від 09.03.2023 у справі № 127/28862/21, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 та від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17.
15. Наведені у касаційній скарзі висновки Верховного Суду, викладені у зазначених постановах, стосуються самочинного будівництва.
16. Також скаржник стверджує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду про застосування у подібних правовідносинах пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству», згідно з яким скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом не прийнято відповідного рішення Міністерством юстиції України, його територіальним органом, розглядаються за правилами, що діють після дня набрання чинності цим Законом (крім правил щодо строків, протягом яких рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіального органу). Рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу, прийняті за результатами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та які на момент набрання чинності цим Законом не виконані, виконуються в порядку, передбаченому законодавством до дня набрання чинності цим Законом.
17. Крім того, за твердженнями скаржника судами попередніх інстанцій було допущено ряд процесуальних порушень, зокрема, при розгляді поданих ним клопотань та наданні оцінки спірним правовідносинам, що склалися у справі.
Позиція інших учасників справи
18. АТ «Алгоритмцентр» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
19. Також відзиви до Верховного Суду подали Міністерство юстиції України та ПП «ЮКФ «Геровскі».
20. Міністерство у своєму відзиві просить касаційну скаргу задовольнити та змінити мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень шляхом викладення мотивів для відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Алгоритмцентр» та ТОВ «НВО«Ромсат» у редакції поданої касаційної скарги.
21. В свою чергу ПП «ЮКФ «Геровскі» просить, з урахуванням викладених у його відзиві аргументів, задовольнити касаційну скаргу та змінити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції шляхом виключення з їх мотивувальних частин помилкових висновків про застосування частини п'ятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Інші заяви та клопотання
22. Після відкриття касаційного провадження до Верховного Суду надійшли клопотання ТОВ «Укрказа» про: 1) передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення питання про закриття провадження у справі або про його закриття з підстави належності цієї справи до адміністративної юрисдикції, 2) постановлення окремої ухвали щодо свідка ОСОБА_1 і направлення її прокурору м. Києва для відповідного реагування, 3) застосування заходів процесуального примусу до представника позивача адвоката Трембіча А. Я.
23. Крім того, скаржник подав заперечення на відзив АТ «Алгоритмцентр».
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
24. 23 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю. В. прийнято рішення № 54742818 про відкриття у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділу № 2201586380000 на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (бойлерний блок № 4 літ. «В»), розташований за адресою: м. Київ, вул. Стуса Василя, буд 35-37, та зареєстровано за АТ «Алгоритмцентр» право власності на нього. Рішення про реєстрацію права на об'єкт завершеного будівництва прийнято на підставі довідки про показники об'єкта та технічного паспорта. Одночасно приватним нотаріусом погашено право власності АТ «Алгоритмцентр» на об'єкт незавершеного будівництва.
25. Надалі, а саме у лютому 2021 року, Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва проведено перевірку (акт від 02.02.2021), у ході якої за адресою: м. Київ, вул. Стуса Василя, буд. 35-37, літ. «В» встановлено здійснення АТ «Алгоритмцентр» робіт з реконструкції об'єкта без належно затвердженої проєктної документації, тобто здійснення самочинного будівництва. На момент перевірки об'єкт будівництвом не був завершений (виконані роботи з влаштування монолітного залізобетонного перекриття другого поверху, встановлені випуски арматур для колон третього поверху).
26. 12 квітня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О. М. прийняла рішення № 57586224 про об'єднання трьох нежитлових приміщень і відкрила у Державному реєстрі прав на нерухоме майно розділ № 2334484880000 на групу нежитлових приміщень № 2, зареєструвавши право власності на них за AT «Алгоритмцентр».
27. Відтак станом на 12.04.2021 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо будинку, право власності на який 23.10.2020 було зареєстровано за АТ «Алгоритмцентр», значилась реєстрація двох окремих об'єктів нерухомого майна: № 2334484880000 ? група нежитлових приміщень № 2, літ «В», площею 510,5 кв.м. та № 2208064480000 ? група нежитлових приміщень № 1, літ «В».
28. Суди попередніх інстанцій встановили, що за цією ж адресою знаходиться нежитловий будинок (літ. «А»), власниками якого є ТОВ «Укрказа» та ПП «ЮКФ «Геровські».
29. 07 червня 2021 року ТОВ «Укрказа» та ПП «ЮКФ «Геровські» звернулися до Міністерства юстиції України із скаргою на вищевказані рішення приватних нотаріусів від 23.10.2020 № 54742818 та від 12.04.2021 № 57586224.
30. За результатами розгляду цієї скарги Міністерством було видало наказ від 27.07.2021 № 2661/5, яким її задоволено, а оскаржувані рішення приватних нотаріусів скасовано.
31. Постановою Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 910/14060/21 скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги АТ «Алгоритмцентр» та ТОВ «НВО «Ромсат» і визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27.07.2021 № 2661/5.
32. У зв'язку з цим, Міністерство повторно розглянуло скаргу ТОВ «Укрказа» і ПП «ЮКФ «Геровські», задовольнило її, визнало відповідні рішення приватних нотаріусів такими, що прийняті з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та анулювало їх, про що видало наказ від 03.11.2023 № 3841/5.
33. У справі № 910/9829/24 АТ «Алгоритмцентр» і ТОВ «НВО «Ромсат» оскаржують саме цей наказ Міністерства юстиції України.
34. Окрім наведених обставин, суди також з'ясували, що групу нежитлових приміщень № 1, літера «В», загальною площею 180 кв. м. та групу нежитлових приміщень № 2 загальною площею 510,6 кв. м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Стуса Василя, 35-37, набуло у власність ТОВ «НВО «Ромсат» на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 26.11.2021, укладених з ТОВ «Ромсат», яке раніше придбало це майно у АТ «Алгоритмцентр».
35. Згідно ж з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28.02.2025 право власності на нежитлову будівлю літ «В», загальною площею 714, 9 кв.м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, 35-37, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестмент групп». Тобто в процесі розгляду справи № 910/9829/24 третя особа з самостійними вимогами розпорядилась відповідним майном, передавши його зазначеному товариству.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
36. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
37. Разом з тим, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
38. Керуючись у тому числі наведеними процесуальними нормами, Верховний Суд при здійсненні касаційного провадження у цій справі дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Укрказа» не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
39. Як зазначено у частині першій статті 15, частині першій статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
40. За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
41. У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
42. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
43. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
44. Наведене унормовано у частині першій статті 41, частинах тертій, четвертій статті 45 ГПК України.
45. Згідно із статтею 47 ГПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
46. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
47. Зазначені норми містяться у статті 48 ГПК України.
48. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (постанова від 05.07.2023 року у справі № 910/15792/20).
49. Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17.
50. Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав. Схожий за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.
51. Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.
52. До того ж у постанові від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
53. Натомість у справі, що переглядається (№ 910/9827/24), зміст і характер відносин між учасниками справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про те, що у позивача та третьої особи із самостійними вимогами виник спір і з третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки ці особи (ТОВ «Укрказа» та ПП «ЮКФ «Геровські») не визнають (оспорюють) права АТ «Алгоритмцентр» та ТОВ «НВО «Ромсат» на нерухоме майно, щодо якого вчинялись спірні реєстраційні дії, вважаючи, що його збудовано самочинно поруч із належним їм нежитловим будинком, чим порушено їх права.
54. У цьому контексті Верховний Суд звертається до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, у якій вирішувався спір про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України та зобов'язання його вчинити певні дії і у якій Велика Палата Верховного Суду, зокрема, виснувала про таке:
«… спір у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є позивачі, які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, і ТОВ «Агро-Лан», яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому.
9.57. Відтак відповідачем у цій справі за вимогами ТОВ «Герман-Агро» і ТОВ «Еконива», спрямованими на введення їх у володіння речовими правами оренди та суборенди, є ТОВ «Агро-Лан», право суборенди якого оспорюється, а не сам лише Мін'юст, з яким у позивачів немає спору про речові права.
9.58. Наведеного суди попередніх інстанцій помилково не врахували і зосередились у своїх рішення на оцінці аргументів позивачів щодо стверджуваних порушень, які допустив Мін'юст під час розгляду Скарги та ухвалення Наказу.
9.59. Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи [див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41) та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.9)].
9.60. Позивачі правом залучити ТОВ «Агро-Лан» співвідповідачем відповідно до статті 48 ГПК України не скористались та послідовно наполягали на необхідності задоволення їх вимог самим лише Мін'юстом, з яким у них немає спору про речові права на земельні ділянки.
9.61. За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18) та від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)]. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача [постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)].
9.62. Оскільки Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ТОВ «Агро-Лан» співвідповідачем, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав.
9.63. З урахуванням наведених вище мотивів відмови в задоволенні позову Велика Палата Верховного Суду не надає оцінки іншим доводам касаційних скарг позивачів (див.mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 105 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22)».
55. Висновок про те, що Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем у випадку, коли спірні правовідносини у справі виникли з приводу речового права, Верховний Суд наводив і у інших свої постановах (зокрема, від 15.10.2025 у справі № 757/1142/24-ц, від 22.10.2025 у справі № 344/2900/21), що вказує на універсальність такої правової позиції.
56. Здійснюючи касаційний перегляду у цій справі, Верховний Суд враховує висновки, наведені, зокрема, у постанові від 22.10.2025 у справі № 344/2900/21, в силу частини четвертої статті 300 ГПК України.
57. У справі, що переглядається (№ 910/9829/24), виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою АТ «Алгоритмцентр» та ТОВ «НВО «Ромсат» з наказом Міністерства юстиції України, яким анульовано реєстраційні дії, що посвідчували права позивача на нерухоме майно, яке надалі було відчужене третій особі з самостійними вимогами. При цьому оспорюваний наказ прийнято Міністерством за результатами розгляду скарги ТОВ «Укрказа» і ПП «ЮКФ «Геровські», які не визнають (оспорюють) права позивача та третьої особи із самостійними вимогами на відповідне нерухоме майно.
58. Відтак, відповідачами за вимогами АТ «Алгоритмцентр» та ТОВ «НВО «Ромсат», спрямованими на захист їх речових прав, мають бути особи, які ці права не визнають (оспорюють), а не саме лише Міністерство юстиції України, з яким у позивача та третьої особи із самостійними вимогами немає спору про речові права.
59. Оскільки Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а визначених процесуальним законом підстав для залучення співвідповідача/співвідповідачів (особи (осіб), які не визнають (оспорюють) речові права позивача/третьої особи із самостійним вимогами) немає, Верховний Суд дійшов висновку, що у заявлених у цій справі позовах слід відмовити саме з цих підстав.
60. З урахуванням наведених вище мотивів відмови в задоволенні позовів Верховний Суд не надає оцінки іншим доводам касаційної скарги ТОВ «Укрказа» (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 907/825/22, від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22).
61. Суди ж попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовів АТ «Алгоритмцентр» та ТОВ «НВО «Ромсат», виходили з інших підстав, проте їх висновки не призвели до ухвалення незаконних рішень.
Вирішення заявлених скаржником клопотань
62. Розглянувши клопотання ТОВ «Укрказа» про застосування заходів процесуального примусу (штрафу) до представника позивача адвоката Трембіча А. Я., Верховний Суд вважає, що воно не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
63. За змістом статей 131, 132 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали. Заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
64. Відповідно до частин першої, третьої статті 135 ГПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу. У випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
65. Застосування заходів процесуального примусу є правом суду, яке ним реалізується залежно від конкретних обставин справи. Про це зазначено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 910/6360/20 та від 04.03.2025 у справі № 908/3468/13 (908/2076/24).
66. Обґрунтовуючи, заявлене клопотання про застосування до представника позивача адвоката Трембіча А. Я. заходів процесуального примус, скаржник посилається на висловлювання, викладені ним у поданих до судів першої та апеляційної інстанцій документах, а також зазначає, що вказана особа намагалася ввести суд в оману.
67. Тобто необхідність застосування до Трембіча А. Я. заходів процесуального примус скаржник мотивує обставинами, що мали місце під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій.
68. При цьому аналогічні клопотання ТОВ «Укрказа» вже були розглянуті та відхилені місцевим та апеляційним господарськими судами, а звернення з таким клопотанням до Верховного Суду обумовлено незгодою скаржника із результатами їх розгляду.
69. Відтак, оскільки доводів про неналежну процесуальну поведінку Трембіча А. Я. при касаційному перегляді справи № 910/9829/24 у поданому ТОВ «Укрказа» клопотанні не міститься, і Верховним Судом таких обставин не встановлено, це клопотання задоволенню не підлягає.
70. Також не підлягає задоволенню і подане скаржником клопотання про постановлення окремої ухвали щодо свідка ОСОБА_1 і направлення її прокурору м. Києва для відповідного реагування.
71. Як унормовано в частинах першій, третій та шостій статті 246 ГПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню.
72. Окрема ухвала суду у розумінні положень статті 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Тобто за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних звернень особі/особам, до компетенції та/або обов'язку яких відноситься усунення виявлених порушень.
73. Постановлення окремої ухвали є правом суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства. Наведене неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах (наприклад, постанови від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18 та від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц).
74. Під час здійснення касаційного провадження у цій справі Верховним Судом не виявлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для постановлення щодо ОСОБА_1 окремої ухвали. Водночас викладені у клопотанні скаржника доводи про неправдивість показів вказаної особи як свідка стосуються письмової заяви свідка поданої до суду першої інстанції та допиту свідка в судовому засіданні 29.04.2025, і обґрунтовані цими ж доводами аналогічні клопотання скаржника були відхилені судами попередніх інстанцій. Тож місцевим та апеляційним господарськими судами у процесі розгляду справи № 910/9829/24 відповідного порушення (неправдивості показів свідка ОСОБА_1 ) виявлено та зафіксовано не було.
75. Отже, ураховуючи, що дослідження та оцінка доказів (у тому числі письмової заяви свідка та його допиту) виходить за визначені у статті 300 ГПК України межі повноважень суду касаційної інстанції, а судами попередніх інстанцій факту неправдивості показів свідка встановлено не було, Верховний Суд вважає, що клопотання ТОВ «Укрказа» про постановлення щодо ОСОБА_1 окремої ухвали задоволенню не підлягає.
76. Крім того, з огляду на суб'єктний склад учасників цієї справи, між якими виник спір про речові права, про що вже зазначалось у пунктах 53, 57, 58 цієї постанови, а також беручи до увагу, що справа № 910/2546/22 з подібними спірними правовідносинами, виникнення яких зумовлено наявністю спору про речові права, розглядалась за правилами господарського судочинства і Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи її касаційний перегляд, не заперечила проти цього, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання скаржника про передачу справи № 910/9829/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення питання про закриття провадження у справі або про його закриття з підстави її належності до адміністративної юрисдикції (зазначеним також спростовуються і відповідні доводи касаційної скарги).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
77. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
78. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
79. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення про відмову в задоволенні позовів АТ «Алгоритмцентр» та ТОВ «НВО «Ромсат» є правильними по суті і підлягають залишенню без змін з мотивів, викладених у цій постанові, а подану ТОВ «Укрказа» касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Розподіл судових витрат
80. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрказа» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 910/9829/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
І. С. Міщенко