06 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/8888/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників:
позивача - Дмитрішина Д.М.,
відповідача-1 - не з'явились,
відповідача-2 - не з'явились,
відповідача-3 - не з'явились,
відповідача-4 - не з'явились,
відповідача-5 - не з'явились,
відповідача-6 - не з'явились,
відповідача-7 - не з'явились,
відповідача-8 - Клименка Є.Г.,
відповідача-9 - не з'явились,
відповідача-10 - не з'явились,
відповідача-11 - не з'явились,
відповідача-12 - не з'явились,
відповідача-13 - не з'явились,
відповідача-14 - Шевченка В.С.
відповідача-15 - не з'явились,
відповідача-16 - не з'явились,
відповідача-17 - Герасименка А.Ю.
відповідача-18 - Герасименка А.Ю.
відповідача-19 - Герасименка А.Ю.
відповідача-20 - не з'явились,
відповідача-21 - не з'явились,
відповідача-22 - не з'явились,
відповідача-23 - Герасименка А.Ю.
відповідача-24 - Вергелеса Д.Є.,
відповідача-25 - Ненашева Є.В.,
відповідача-26 - Дриги О.В. (особисто)
відповідача-27 - не з'явились,
третьої особи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 (головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 (суддя Пукшин Л.Г.) про залишення позову без розгляду
у справі №910/8888/23
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до 1. ОСОБА_1 ,
2. ОСОБА_2 ,
3. ОСОБА_3 ,
4. ОСОБА_4 ,
5. ОСОБА_5 ,
6. ОСОБА_6 ,
7. ОСОБА_7 ,
8. ОСОБА_8 ,
9. ОСОБА_9 ,
10. ОСОБА_10 ,
11. ОСОБА_11 ,
12. ОСОБА_12 ,
13. ОСОБА_13 ,
14. ОСОБА_14 ,
15. ОСОБА_15 ,
16. ОСОБА_16 ,
17. ОСОБА_17 ,
18. ОСОБА_18 ,
19. ОСОБА_19 ,
20. ОСОБА_20 ,
21. ОСОБА_21 ,
22. ОСОБА_22 ,
23. ОСОБА_23 ,
24. ОСОБА_24 ,
25. ОСОБА_25 ,
26. ОСОБА_26 ,
27. ОСОБА_27 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_28 ,
про стягнення 360 896 042,77 грн,
Короткий зміст обставин справи та оскаржуваних судових рішень
1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та просив суд:
1) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_11 та ОСОБА_25 - осіб, що отримали пряму вигоду від кредитування, на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", шкоду (збитки) в сумі 30 407 781,05 грн, завдану прийняттям рішень щодо проведення операцій з ТОВ "Фінанс солюшин" за договором кредитної лінії №09/12 від 11.04.2012;
2) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_11 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", шкоду (збитки) в сумі 15 067 277,88 грн, завдану прийняттям рішень щодо проведення операцій з ТОВ "Бізнес індастріз" за Договором кредитної лінії №42/11 від 27.12.2011;
3) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_11 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", шкоду (збитки) в сумі 46 466 584,54 грн, завдану прийняттям рішень щодо проведення операцій з ТОВ "Гірське повітря" за Договором кредитної лінії №01/12 від 18.01.2012;
4) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_11 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", шкоду (збитки) в сумі 33 680 216,45 грн, завдану прийняттям рішень щодо проведення операцій з ТОВ "Корнел інтернешнл" за Договором кредитної лінії №40/11 від 26.12.2011;
5) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", шкоду (збитки) в сумі 15 714 204,44 грн, завдану в результаті прийняття та реалізації рішення щодо припинення застави депозитних вкладів та прав на них, належних ОСОБА_5 , що виступали забезпеченням по Договору врахування векселя №1 від 11.02.2011 (векселедавець ТОВ "СТЕКА");
6) стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_26 - осіб, що отримали пряму вигоду від операції, на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", шкоду (збитки) в сумі 2 200 000,00 грн, завдану в результаті прийняття та реалізації рішення щодо виведення з-під застави частини вкладу по Договору №14966 банківського вкладу "Класичний" від 16.03.2011, укладеного з ОСОБА_26 , що виступав забезпеченням по Договору врахування векселя №2 від 14.03.2011 (векселедавець ТОВ "СТЕКА");
7) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_11 , ОСОБА_23 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", шкоду (збитки) в сумі 20 025 800,00 грн, завдану прийняттям рішень щодо проведення операцій з врахування векселя ТОВ "ВЕНТА ФУДС", серії АА №2178225, номіналом 54 900 000,00 грн, згідно Договору врахування векселя №01/12 від 13.08.2012;
8) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_11 , ОСОБА_23 , ОСОБА_27 - осіб, що опосередковано отримали вигоду від кредитування, на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", шкоду (збитки) в сумі 34 435 000,00 грн, завдану прийняттям рішень щодо проведення операцій з врахування векселя ТОВ "ВЕНТА ФУДС", серії АА №2178225, номіналом 54 900 000,00 грн, згідно Договору врахування векселя №01/12 від 13.08.2012;
9) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_11 , ОСОБА_23 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", шкоду (збитки) в сумі 20 075 453,00 грн, завдану прийняттям рішень щодо проведення операцій з врахування векселя ТОВ "БОНА ДЕА 8", серії АА №2178220, номіналом 54 900 000,00 грн, згідно Договору врахування векселя №02/12 від 20.08.2012;
10) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_11 , ОСОБА_23 , ОСОБА_27 - осіб, що опосередковано отримали вигоду від кредитування, на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", шкоду (збитки) в сумі 34 706 000,00 грн, завдану прийняттям рішень щодо проведення операцій з врахування векселя ТОВ "БОНА ДЕА 8", серії АА №2178220, номіналом 54 900 000,00 грн, згідно Договору врахування векселя №02/12 від 20.08.2012;
11) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", шкоду (збитки) в загальній сумі 2 954 385,17 грн, завдану прийняттям рішень щодо проведення операцій з врахування векселя ТОВ "Вента фудс", серії АА №2178226, номіналом 4 140 000,00 грн, згідно Договору врахування векселів №05/12 від 06.09.2012, та векселя ТОВ "Бона деа", серії АА №2178221, номіналом 4 110 000,00 грн, згідно Договору врахування векселя №04/12 від 06.09.2012;
12) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", шкоду (збитки) в загальній сумі 5 253 620,00 грн, завдану прийняттям рішень щодо проведення операцій з врахування векселів ТОВ "Вента фудс" серії АА №2178226 та ТОВ "Бона деа" серії АА №2178221;
13) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_11 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", шкоду (збитки) в сумі 17 718 600,00 грн, завдану прийняттям рішення щодо проведення операцій з врахування векселя ТОВ "СВР груп", серії АА №2178290, номіналом 51 800 000,00грн, згідно Договору врахування векселів №03/12 від 28.08.2012;
14) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_11 , ОСОБА_27 - осіб, що опосередковано отримали вигоду від кредитування, на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", шкоду (збитки) в сумі 33 667 000,00 грн, завдану прийняттям рішення щодо проведення операцій з врахування векселя ТОВ "СВР ГРУП", серії АА №2178290, номіналом 51 800 000,00 грн, згідно Договору врахування векселів №03/12 від 28.08.2012;
15) стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_24 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", шкоду (збитки), завдану прийняттям рішень щодо придбання цінних паперів, в загальному розмірі 29 525 637,76 грн, в тому числі: 27 821 774,08 грн - збитки від прийняття рішення щодо придбання акцій емітента ПАТ "Управління механізованих робіт Агробуду", код ISIN UA4000133946, в кількості 5 564 800 шт.; 1 703 863,68 грн - збитки від прийняття рішення щодо придбання інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" (ТОВ "КУА "Нью Ессет", код ЄДРПОУ 35253505), ЄДРІСІ 2311678, код ISIN UA400131866, в кількості 1 704 шт.;
16) стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_24 , ОСОБА_8 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", шкоду (збитки) в розмірі 18 998 482,28 грн, завдану прийняттям рішень щодо придбання акцій емітента ПАТ "Комбінат експериментально-будівельного обладнання" (код ЄДРПОУ 35557023), код ISIN UA4000028823 .
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідачів - пов'язаних осіб (членів кредитного комітету, правління та спостережної ради, президента, голови спостережної ради банку, радника президента спостережної ради, начальника управління економічної безпеки, головного бухгалтера), які полягали у невиправдано ризикових операціях з кредитування, призвели до завдання збитків ПАТ "КБ "Експобанк" у загальній сумі 360 896 042,77 грн.
3. Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.05.2025 у справі №910/8888/23 позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишив без розгляду.
4. Не погодившись із прийнятою ухвалою, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/8888/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 09.07.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/8888/23 залишив без змін.
6. Ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів обґрунтовані таким:
- нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями, а відтак державною владою, тому, здійснюючи свої завдання, Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватись положень частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- частина сьома статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановила чіткі хронологічні межі початку та закінчення повноважень Фонду на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку. Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність). Такі повноваження виникають у фонду з моменту початку процедури ліквідації банку, тривають весь період ліквідації банку та три роки після внесення запису про припинення банку, спливають в останній день третього року з моменту внесення запису про припинення банку як юридичної особи. При цьому судами встановлено, що державна реєстрація припинення Публічного акціонерного товариства "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ЕКСПОБАНК" (далі також - Банк) відбулась 15.02.2020;
- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звертаючись 06.06.2023 з даною позовною заявою, вийшов за межі випадків, встановлених законом для звернення державною установою з позовом в інтересах інших осіб. Дана обставина кореспондує з порушенням Фондом принципу належного урядування при зверненні з позовною заявою;
- звертаючись з позовом після спливу граничних строків, встановлених частиною сьомою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як державна установа не діяв своєчасно та послідовно та у передбачуваний чинним законодавством спосіб;
- Велика Палата Верховного Суду у пункті 54 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва особою, якій надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). З наведеного слідує, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, підписавши позовну заяву після 15.02.2023, не був наділений повноваженнями підписувати позовну заяву та звертатися з позовними вимогами в інтересах інших осіб - кредиторів Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", а тому позов підлягає залишенню без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Розгляд заяв/клопотань.
7. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/8888/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб підставою касаційного оскарження зазначив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
9. Зокрема, Фонд зазначає таке:
- роблячи висновок про відсутність у позивача процесуальної дієздатності (права звертатись до суду з позовом в інтересах кредиторів Банку), суди першої та апеляційної інстанцій, грубо порушили приписи норм спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема не врахували, що у відповідності до частини шостої статті 53 цього Закону повноваження Фонду, зазначені у пункті 17 частини п'ятої статті 12, пунктах 5 і 6 частини другої статті 37, частині сьомій статті 44 та частинах п'ятій - десятій статті 52 цього Закону, припиняються лише після повного завершення заходів щодо банку, передбачених частинами п'ятою - десятою статті 52 цього Закону;
- суди обох інстанцій проігнорували, що за приписами абзацу 3 частини дев'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції Закону №1588-ІХ, припинення банку як юридичної особи не є підставою та не призводить до закінчення чи припинення процесів, позовів чи проваджень, що були ініційовані відповідно до цієї частини Фондом, та не є підставою для звільнення від відповідальності та/або припинення відповідальності осіб, проти яких такі процеси, позови чи провадження були ініційовані. Усі вимоги Фонду у зв'язку із такими процесами, позовами або провадженнями, у тому числі всі вимоги про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної кредиторам (колишнім кредиторам) банку, не припиняються з припиненням банку;
- Фонд був вправі пред'явити позов про відшкодування заподіяної шкоди (збитків) включно після припинення Банку як юридичної особи та встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків), не обмежуючись періодом (строком), про який вказується в абзаці 2 частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- норма статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на яку послалися суди першої та апеляційної інстанцій, як на підставу для висновку про втрату Фондом процесуальної дієздатності щодо звернення до суду із позовом в даній справі, за своєю суттю є нормою, яка встановлює спеціальну позовну давність, наслідки порушення (пропуску) якої у відповідності до приписів частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) є відмінними від наслідків у вигляді втрати Фондом процесуальної дієздатності;
- сплив позовної давності жодним чином не спричиняє та не може спричинити втрату особою процесуальної дієздатності. Висновки суду про зворотне суперечать приписам ЦК та фактично протиправно обмежують особу позивача - Фонд в реалізації гарантованого Конституцією України (статтями 55, 124) та чинним ГПК (частина перша статті 4) права на доступ до правосуддя;
- звертаючись до суду із заявленим позовом в даній справі, позивач фактично діяв не тільки в інтересах інших кредиторів ПАТ КБ "ЕКСПОБАНК" (фізичних та юридичних осіб), для представництва та захисту інтересів яких за логікою судів він гіпотетично міг втратити право на звернення до суду після спливу 3-річного строку, визначеного абзацом 2 частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", але і у власних інтересах як кредитора названого Банку.
10. ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_29 , ОСОБА_8 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких, зазначаючи про безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів, просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
11. Узагальнено у відзивах на касаційну скаргу наведені такі доводи:
- частина сьома статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановила чіткі хронологічні межі початку та закінчення повноважень Фонду на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку. Такі повноваження виникають у Фонду з моменту початку процедури ліквідації банку, тривають весь період ліквідації банку та три роки після внесення запису про припинення банку, спливають в останній день третього року з моменту внесення запису про припинення банку як юридичної особи;
- ураховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 12.07.2022 у справі №910/18526/21, абз. 2 частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нормою процесуального права, яка визначає строк реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб повноважень, визначених частиною шостою статті 53 ГПК;
- діяльність фонду з ініціювання нових позовів про відшкодування шкоди ліквідованим банкам не може тривати нескінченно, оскільки після спливу значного часу з моменту ліквідації банку спливають строки зберігання документів, необхідних для розгляду справи, втрачається можливість об'єктивно встановити фактичні обставини справи, можливість сторін у справі зібрати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень. Тому з метою впорядкування претензійно-позовної діяльності Фонду за наслідками ліквідації банків на законодавчому рівні введено граничні строки звернення Фонду з позовами про відшкодування шкоди, завданої ліквідованим банкам. Такі строки становлять три роки з моменту внесення запису про припинення банку, а їх продовження чи поновлення судом не передбачені чинним законодавством;
- суди попередніх інстанцій вірно застосували норми процесуального права, з урахуванням висновків, викладених в постановах Верховного Суду, та дійшли вірного висновку, що, оскільки державна реєстрація припинення ПАТ "КБ "ЕКСПОБАНК" відбулась 15.02.2020, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з позовною заявою в даній справі 06.06.2023, тобто після спливу трьох років після внесення запису про припинення Банку як юридичної особи, то на момент подання позовної заяви Фонд не був наділений повноваженнями підписувати позовну заяву та звертатися з позовними вимогами в інтересах інших осіб - кредиторів ПАТ "КБ "ЕКСПОБАНК", після 15.02.2023;
- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прямо віднесений до переліку органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, передбачених статтею 53 ГПК, а для здійснення таких повноважень обов'язковим є доведення наявності спеціальної процесуальної правоздатності. Таким чином підставою залишення позовної заяви без розгляду послугувала не відсутність у Фонду повноважень у сфері виведення з ринку та ліквідації неплатоспроможних банків, а відсутність спеціальної процесуальної правоздатності, передбаченої статтею 53 ГПК;
- абзац 3 частини дев'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" стосується лише тих позовів, які вже були подані (ініційовані) згідно з вказаною нормою до моменту ліквідації банку. Натомість з обставин справи вбачається, що позов у цій справі подано 06.06.2023, тобто після внесення запису про припинення Банку, яке мало місце 15.02.2020;
- підставою для залишення позову без розгляду послугувало не звернення з позовом після припинення Банку, а пропуск позивачем граничного трирічного строку, після внесення запису про припинення Банку, на подачу позову в інтересах кредиторів Банку (абзац 2 частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");
- закон не передбачає повноважень вкладників та інших кредиторів банку звертатися від імені банку з позовами, зокрема, із заподіяння банку шкоди (збитків) до заподіювачів такої шкоди (похідний позов). Таке регулювання пояснюється тим, що повноваженнями звертатися з похідним позовом має наділятися той, хто не тільки має похідний інтерес у такому позові, а й має можливість ефективно захищати права позивача. Втім, кредитори банку (зокрема, вкладники) зазвичай не володіють інформацією про комерційну діяльність банку, у тому числі про діяльність посадових осіб банку, у зв'язку із чим не у змозі довести ані того, що посадова особа діяла не в найкращих інтересах товариства, ані розмір шкоди, завданої банку. Водночас кредитори банку можуть оскаржити до суду дії (бездіяльність) Фонду, зокрема в особі уповноваженої особи Фонду, щодо формування ліквідаційної маси банку, у тому числі щодо трансформації майна банку у грошову форму. Тобто в статусі кредитора скаржник, як і будь-який інший кредитор припиненого банку, не наділений правом самостійно пред'являти позов до посадових осіб такого банку про відшкодування шкоди. Такими повноваженнями наділений саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як спеціально визначена державна установа, передбачена частиною шостою статті 53 ГПК;
- матеріали справи підтверджують, що звертаючись з позовом після спливу граничних строків, встановлених частиною сьомою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд як державна установа не діяв своєчасно, послідовно, та у передбачуваний чинним законодавством спосіб. Ризик пропуску Фондом строків звернення з позовом у цій справі не може виправлятися за рахунок інших осіб, учасників цієї справи.
12. ОСОБА_14 подала письмові пояснення у справі №910/8888/23, в яких зазначає про безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Доводи ОСОБА_14 подібні до тих, які викладені у відзивах на касаційну скаргу.
13. У судових засіданнях, які відбулися 01.10.2025, 08.10.2025, 05.11.2025 колегія суддів доходила висновку про необхідність в оголошенні перерви. У судовому засіданні 05.11.2025 перерва була оголошена до 06.11.2025.
14. 05.11.2025 ОСОБА_24 подала Суду клопотання про передачу справи №910/8888/23 на розгляд Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду.
15. 05.11.2025 ОСОБА_21 подав Суду клопотання про передачу справи №910/8888/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
16. Зазначені клопотання мотивовані необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики щодо спеціальної процесуальної правоздатності Фонду в цій категорії справ, обмеженої, на думку заявників, трирічним строком, визначеним абзацом 2 частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідачі стверджують, що оскільки ця справа є першою справою, в якій судами попередніх інстанцій було встановлено, що Фонд втратив спеціальну процесуальну правоздатність у зв'язку із пропуском трирічного строку з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення банку, в цій справі №910/8888/23 належить сформувати правові висновки, єдині для всієї категорії подібних спорів.
17. Колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення вказаного клопотання, з огляду на таке.
18. Згідно із частиною першою статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Отже, питання застосування норм матеріального та процесуального права вирішує суд касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень.
20. ОСОБА_21 та ОСОБА_24 в клопотаннях про передачу справи Великої Палати Верховного Суду та Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не виклали проблемного правозастосування при вирішенні справ саме у подібних правовідносинах, а також не навели аргументів чому визначене у спорі №910/8888/23 правове питання не може бути вирішене судом, який розглядає касаційну скаргу, відповідно до його повноважень.
21. Водночас колегія суддів вважає, що питання відносно застосування частини шостої статті 53 ГПК та частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в контексті спірних правовідносин у справі №910/8888/23, може бути вирішене колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду як належним судом.
22. Крім того, на сьогоднішній день відсутні судові рішення господарських судів, у тому числі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які б свідчили про неоднакове застосування наведених норм у подібних правовідносинах.
23. Також 06.11.2025 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_6 , в якій заявник просив:
- застосувати Конвенцію про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 для належного повідомлення учасника процесу;
- здійснювати виклики і повідомлення про розгляд справи №910/8888/23 у порядку, передбаченому Конвенцією;
- зупинити провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/8888/23.
24. Вказана заява обґрунтована тим, що основним місцем проживання ОСОБА_6 з 24.03.2022 є Австрія. З огляду на викладене, вказуючи, що з 24.03.2022 ОСОБА_6 не проживає на території України, а також не має повноважного представника в Україні, уповноваженого на ведення судових справ, заявник просить задовольнити подану заяву.
25. Колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення вказаної заяви, з огляду на таке.
26. Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
27. Згідно з частиною першою статті 41 ГПК у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
28. Пункт 2 частини першої статті 42 ГПК визначає, що учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
29. Відповідно до частини другої статті 120 ГПК суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
30. За приписами частин першої, третьої статті 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
31. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
32. Статтею 367 ГПК передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
33. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася 19.10.2000, прийнявши відповідний нормативний акт - Закон України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах".
34. Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба у передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (стаття 1 Конвенції).
35. Аналіз наведених норм законодавства у їх сукупності свідчить про те, що під час здійснення судового провадження суд має забезпечити дотримання принципів процесуального законодавства, зокрема, щодо змагальності сторін. Наведений принцип досягається шляхом інформування сторін про дату, час, місце розгляду справи з метою можливості кожній із сторін навести свої доводи та заперечення щодо спірних правовідносин та надати відповідні докази.
36. Водночас застосування положень Конвенції також покликане забезпечувати змагальність сторін судового процесу, щоб учасники судового провадження були обізнані із суттю спірних правовідносин та мали можливість ефективно реалізовувати права щодо доведення перед судом своєї позиції у справі.
37. У постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №910/8543/17, від 17.11.2020 у справі №910/8012/17 та від 28.09.2023 у справі №910/12545/20 викладено правову позицію, згідно з якою вказана норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі, про наявність справи, яка розглядається судом, для надання особі можливості вжиття заходів захисту, а саме, належного ознайомлення зі справою та вимогами інших сторін, підготовки власної позиції, доказів, доводів та міркувань тощо.
38. Разом з тим, зі змісту поданої ОСОБА_6 заяви вбачається, що: 1) заявник обізнаний з фактом існування щодо нього провадження у справі №910/8888/23, принаймні з вересня 2025 (вказує, що ним подано аналогічну заяву до апеляційного суду, яку доставлено до суду 08.09.2025); 2) заявник самостійно склав текст вказаної заяви, що підтверджує його володіння українською мовою, та направив її до касаційного господарського суду, що свідчить про його обізнаність зі здійсненням касаційного провадження у цій справі; 3) заявник може отримувати інформацію щодо розгляду справи №910/8888/23 з відкритих джерел у мережі інтернет.
39. Відповідно, наведені обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_6 зі здійсненням касаційного провадження у цій справі та про можливість останнього вживати заходи захисту у справі №910/8888/23 шляхом залучення представника або особисто.
40. Крім того колегія суддів враховує, що частинами восьмою, дев'ятою статті 120 ГПК визначено, що якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
41. Отже, приписи ГПК передбачають можливість повідомлення учасників справи не тільки у спосіб направлення паперової копії відповідної ухвали, а й альтернативними засобами мобільного зв'язку чи за допомогою підсистеми Електронний суд ЄСІТІС.
42. Верховний Суд в ухвалі від 17.11.2022 у справі №560/5541/20, зокрема, зазначив:
43. "У рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
44. Зважаючи на вищевикладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи.
45. Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно. Однак поки що не обов'язкове.
46. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.".
47. З огляду на викладене, ОСОБА_6 , який самостійно склав та направив на електронну адресу Суду заяву, що є предметом розгляду, тобто який може використовувати прогресивні технології комунікації між учасниками справи та судом щодо відповідного провадження, не позбавлений можливості зареєструвати електронний кабінет в підсистемі ЕСІТІС та отримати доступ до матеріалів справи в електронному вигляді, а також отримувати повідомлення у справі через таку систему.
48. Разом з тим ОСОБА_6 , який обізнаний з фактом розгляду справи №910/8888/23, мав можливість залучити представника для представництва своїх інтересів, отримувати повідомлення про розгляд справи за допомогою засобів мобільного зв'язку чи за допомогою підсистеми Електронний суд ЄСІТІС, знайомитись зі змістом процесуальних документів в Єдиному державному реєстрі судових рішень, будь-якої доцільності отримання повідомлень у справі саме в порядку Конвенції не обґрунтовує.
49. Верховний Суд у постанові 21.12.2022 у справі №905/947/21, зокрема, зазначив:
"Особливістю здійснення судового розгляду відповідно до вимог ГПК є постановлення судами значної кількості ухвал на вирішення процесуальних питань (зокрема, ухвал про залишення позову/апеляційної скарги / касаційної скарги без руху (статті 174, 260, 292 ГПК), про відкриття провадження у справі (ст.176 ГПК), відкриття апеляційного (ст.262 ГПК) та касаційного (ст.294 ГПК) проваджень у справі, про оголошення перерви у судовому засіданні (статті 122, 281, 314 ГПК) тощо). Тому у кожному конкретному випадку повинен вирішити питання про доцільність повідомлення відповідача-нерезидента про ту чи іншу процесуальну дію через Центральний орган у порядку ст.10 (а) Конвенції, а також, які можуть бути ризики у разі незастосування такої процедури (зокрема, необізнаність особи про існування судової справи, у якій така особа є відповідачем).
У такому разі щонайменше потрібно повідомляти відповідача-нерезидента у порядку, передбаченому Конвенцією (через Центральний орган) про відкриття провадження у справі, про відкриття апеляційного та касаційного проваджень за відповідними апеляційними та касаційними скаргами, поданими на судові рішення, ухвалені по суті спору. Необхідність здійснення відповідних повідомлень через Центральний орган про вирішення судом процесуальних питань під час розгляду справи, а також про відкриття апеляційного та касаційного проваджень на судові рішення із процесуальних питань, має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку окремо залежно від фактичних обставин справи (належить до дискреційних повноважень суду).".
50. У рішенні у справі "Смірнова проти України" (заява № 36655/02, п.п. 66-70), констатувавши порушення Україною статті 6 Конвенції, ЄСПЛ зазначив, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Суд наголосив на тому, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (див. рішення у справі "Wierciszewska v. Poland", заява № 41431/98, п. 46).
51. Враховуючи, що ця справа у судах різних інстанцій перебуває з червня 2023 року, а також, що ОСОБА_6 обізнаний з фактом розгляду справи №910/8888/23 і в суді апеляційної і в суді касаційної інстанції, касаційна скарга подана на судове рішення, постановлене не по суті спору, заявник мав можливість залучити представника для представництва своїх інтересів, отримувати повідомлення про розгляд справи за допомогою засобів мобільного зв'язку чи за допомогою підсистеми Електронний суд ЄСІТІС, знайомитись зі змістом процесуальних документів в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення поданої ОСОБА_6 заяви про його повідомлення про розгляд касаційної скарги скаржника) із застосуванням Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, натомість вважає, що за наведених обставин є доцільним вжити усіх необхідних заходів для перегляду цієї справи у касаційному порядку у розумні строки та без зволікань.
52. Заява ОСОБА_6 в частині зупинення провадження за касаційною скаргою залишається Судом без розгляду, оскільки заявником не наведено правового обґрунтування для вчинення судом такої процесуальної дії.
53. Позиція Верховного Суду
54. На розгляді Верховного Суду у зв'язку зі здійсненням касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень постали питання:
1) щодо правової природи трирічного строку, визначеного абзацом 2 частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом якого Фонд має право, після внесення запису про припинення банку як юридичної особи, звертатися до суду з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку;
2) щодо можливих наслідків пропуску такого строку Фондом.
55. Надаючи відповіді на вказані питання колегія суддів виходить з такого.
56. Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
57. За змістом статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
58. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
59. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких, зокрема: здійснення заходів щодо підготовки до запровадження процедури виведення банку з ринку, у тому числі організаційні заходи щодо проведення відкритого конкурсу та визначення найменш витратного способу виведення банку з ринку; здійснення заходів щодо проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі шляхом виконання плану врегулювання, здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку; здійснення аналізу фінансового стану банків з метою виявлення ризиків у їхній діяльності та прогнозування потенційних витрат Фонду на виведення неплатоспроможних банків з ринку та відшкодування коштів вкладникам.
60. Як вбачається з матеріалів справи, Фонд звернувся із цим позовом 06.06.2023, і станом на цю дату діяла частина сьома статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції Закону №1588-IX від 30.06.2021.
61. Відповідно до наведеної норми у вказаній редакції право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків). Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).
62. Тобто, абзацом 2 частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" чітко та недвозначно визначено, що трирічний строк для звернення Фонду до суду з позовом про відшкодування шкоди (збитків) після припинення банку як юридичної особи, є саме спеціальною позовною давністю.
63. У відзивах на касаційну скаргу відповідачі зазначають, що, з огляду на приписи частини шостої статті 53 ГПК, визначений статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" трирічний строк звернення до суду є строком дії повноважень Фонду на звернення до суду в інтересах кредиторів ліквідованого банку, зі спливом якого відповідні повноваження припиняються та вже не можуть реалізовуватися.
64. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи з огляду на таке.
65. У частині першій статті 53 ГПК унормовано, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатись до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь в цих справах.
66. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишились незадоволеними після завершення ліквідації банку (частина шоста статті 53 ГПК).
67. Отже, до ліквідації банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб діє від імені та в інтересах банку, а після ліквідації лише в інтересах кредиторів, а не від їх імені.
68. Сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу (частина перша статті 45 ГПК).
69. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатись також особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб (частини перша, друга, третя статті 4 ГПК).
70. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано звертатись до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача (абзац перший частини п'ятої статті 53 ГПК).
71. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (абзац другий частини пятої статті 53 ГПК).
72. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина третя статті 45 ГПК).
73. Отже, аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку, що у спірних правовідносинах Фонд діє не від імені кредиторів, а від власного імені і лише в інтересах кредиторів в силу спеціального регулювання, унормованого у статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в силу якого він є єдиною особою, якій законом надано право звертатись до суду за стягненням шкоди (збитків).
74. Наведене не суперечить регулюванню процесуального представництва прокурором органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах,, коли саме цей орган набуває статусу позивача, і лише у разі його відсутності у цього органу повноважень щодо звернення до суду прокурор набуває статусу позивача.
75. За викладеного вбачається, що оскільки у кредиторів ліквідованого банку відсутнє право звернення до суду, фонд гарантування вкладів фізичних осіб діє в іх інтересах але не від їх імені (перелік кредиторів в позовній заяві не персоналізується, а йдеться лише про вимоги кредиторів, які залишились непогашеними після його ліквідації), а тому є позивачем у своїй справі, в якій в силу закону (норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") саме він є стороною спірного правовідношення, хоча він і звертається на захист інтересів інших осіб, втім поза межами класичного процесуального представництва, коли представник позивача ніколи не є стороною спірного правовідношення.
76. Суд звертає увагу і на те, що Фонд у спірному правовідношенні також є кредитором, вимоги якого залишились непогашеними, оскільки він здійснив виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами, а також стягує спірну суму шкоди не безпосередньо на користь кредиторів, а на відповідні рахунки НБУ, з яких вже здійснюється виплата кредиторам в порядку черговості.
77. Відповідно, трирічний строк, визначений абзацом 2 частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є саме позовною давністю щодо реалізації права на звернення до суду з відповідним позовом, а не строком дії повноважень Фонду як процесуального представника певних кредиторів.
78. За наведеного аргументи судів, що Фонд у спірному правовідношенні втратив процесуальну дієздатність, суперечать нормам статті 44 ГПК, зокрема частині п'ятій, відповідно до якої юридична особа набуває процесуальних прав та обов'язків у порядку, встановленому законом, яким є також стаття 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і здійснює їх через свого представника.
79. Посилання судів та відповідачів на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, де Суд зазначив, що частина сьома статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є процесуальною, процедурною нормою, колегія суддів не вважає слушним, оскільки в указаній постанові не зазначено про іншу правову природу визначеного строку ніж та, яка безпосередньо визначена в цій статті - спеціальна позовна давність. В указаній постанові Верховний Суд лише констатував, що в наведеній нормі закріплено положення, яке стосується процедури реалізації певного права Фонду.
80. Частиною першою статті 258 ЦК визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
81. Статтею 267 ЦК унормовано, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності (частина друга статті 267 ЦК).
82. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК).
83. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК).
84. Отже, сплив позовної давності може бути підставою для відмови у позові. Однак пропуск такого строку не є підставою для втрати Фондом процесуальної дієздатності щодо звернення до суду з позовом на підставі частини шостої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
85. Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.
86. Зазначене безпідставно не було враховано судами попередніх інстанцій, у зв'язку з чим, суди помилково ототожнили наслідки спливу позовної давності із наслідками, у вигляді втрати Фондом права на звернення до суду із позовом (втратою процесуальної дієздатності) про відшкодування шкоди в інтересах кредиторів припиненого Банку та дійшли безпідставних висновків щодо застосування до спірних правовідносин частини першої статті 226 ГПК.
87. Посилання судів та відповідачів на практику ЄСПЛ, відповідно до якої:
- на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси;
- Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на принцип належного урядування, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб;
- державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків;
- ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються,
колегія суддів вважає нерелевантним для обґрунтування застосованого судами попередніх інстанцій процесуального наслідку - залишення позову без розгляду з посиланням на пропуск Фондом строку, визначеного частиною сьомою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", адже навіть встановлення судами обставин несвоєчасних дій Фонду щодо звернення до суду з позовом в порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не може бути підставою для застосування наслідків, які не передбачені нормами матеріального та/або процесуального права. Указані доводи не впливають на правову кваліфікацію участі Фонду у спірному правовідношенні та на формування висновків щодо зазначених вище питань.
88. Водночас наведена практика ЄСПЛ може бути проаналізована саме під час вирішення спору по суті, зокрема щодо питання спливу позовної давності.
89. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат
90. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
91. За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
92. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК).
93. З огляду на наведене касаційна скарга Фонду підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
94. Відповідно до статті 129 ГПК, оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_21 про передачу справи №910/8888/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
2.Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_24 про передачу справи №910/8888/23 на розгляд Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду.
4.Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.
5.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/8888/23 скасувати.
6.Справу №910/8888/23 передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
В.І. Студенець