07 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/5995/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Кропивна Л.В., Руденко М.А.)
від 08.09.2025
за заявою ОСОБА_1
про роз'яснення судового рішення
у справі № 910/5995/24
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", Національний банк України,
треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "ДХ Інвест Нерухомість"
про солідарне стягнення 1 757 389 357,57 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про солідарне стягнення 1 757 389 357,57 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані спільним завданням майнової шкоди відповідачами 1-13 як посадовими особами ПАТ "КБ "НАДРА", внаслідок прийняття останніми необґрунтованих та недобросовісних рішень (оформлених протоколами) в складі колегіальних органів управління ПАТ "КБ "НАДРА".
1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі 910/5995/24 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
1.4. Ухвалою Господарського міста Києва від 15.05.2025 зупинено провадження у справі №910/5995/24 до перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №910/5995/24 та повернення матеріалів відповідної справи.
1.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 у справі №910/5995/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 про зупинення провадження у справі залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 про зупинення провадження у справі - без змін.
1.6. Через підсистему Електронний суд від ОСОБА_1 надійшла заява про роз'яснення судового (рішення) постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 у справі №910/5995/24.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 у справі №910/5995/24 до розгляду. Розгляд заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового (рішення) постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 у справі №910/5995/24 призначено на 27 жовтня 2025 року о 12:40. Ухвалено звернутись до Центрального Органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії - Royal Courts of Justice в особі The Senior Master (For the attention of the Foreign Process Section) (Room E16, Strand, London WC2A 2LL) з проханням про вручення ОСОБА_9 (АДРЕСА_1) перекладу на англійську мову з нотаріальним засвідченням ухвали від 08.09.2025. Зобов'язано відповідача-10 (заявника) у строк до 22.09.2025 надати суду нотаріально засвідчений переклад на англійську мову у трьох примірниках, кожен з яких прошити окремо: ухвали від 08.09.2025, прохання про вручення документів з підтвердженням про вручення документів. Зупинено провадження у справі №910/5995/24 за заявою ОСОБА_1 про роз'яснення судового (рішення) постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 у справі №910/5995/24 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів. Передати матеріали справи №910/5995/24 до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду. Доручено Господарському суду міста Києва повернути матеріали справи №910/5995/24 до Північного апеляційного господарського суду за 5 днів до дати судового засідання (27.10.2025).
2.2. Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції, враховуючи відсутність доказів наявності у відповідача-8 представництва в Україні, дійшов висновку про необхідність звернутися до Центрального Органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії задля повідомлення ОСОБА_9 про судове провадження у цій справі відповідно до положень статті 367 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки суд повинен належним чином повідомити відповідача-8 про дату, час та місце розгляду заяви, а також враховуючи положення Конвенції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження в даній справі в порядку пункту 4 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів (пункт 8 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України).
Також суд апеляційної інстанції зазначив про необхідність передати Господарському суду міста Києва справу №910/5995/24 для подальшого розгляду та доручив Господарському суду міста Києва повернути матеріали справи №910/5995/24 до Північного апеляційного господарського суду до дати судового засідання.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 у справі №910/5995/24, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, якою просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати в частині звернення до Центрального Органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії з проханням про вручення Вільсону Ховарду Джоржу перекладу на англійську мову з нотаріальним засвідченням ухвали від 08.09.2025, зупинення провадження у справі до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів, передачі матеріалів справи до Господарського суду міста Києва та передати справу для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.
3.2. ОСОБА_1 посилається на те, що ухвалу суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме: пункту 10 частини третьої статті 2, пункту 4 частини першої статті 228, частини четвертої статті 236, частини третьої статті 245, частини першої статті 367 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому скаржник додатково посилається на постанови Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 904/6151/16, від 10.09.2018 у справі №910/6880/17, від 09.06.2020 у справі №910/3980/16, від 21.12.2022 у справі №905/947/21.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проти вимог та доводів останньої заперечує, просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Відзив мотивований тим, що вручення процесуальних документів через Центральний орган є правом, а не обов'язком суду, що не може слугувати проявом порушення норм процесуального права, оскільки перебуває в межах дискреційних повноважень суду; судовий розсуд в цьому випадку стосувався порядку та способу повідомлення учасника справи, який є нерезидентом, з урахуванням способу повідомлення, який був застосований Господарським судом міста Києва; скаржник не заперечував проти повідомлення відповідача ОСОБА_9 в такий же спосіб під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції; виконання судом апеляційної інстанції обов'язку повідомлення учасника справи про дату, час та місце судового засідання не може розцінюватися як умисне затягування розгляду справи.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
4.3. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції, якою зупинено провадження у розгляді заяви про роз'яснення постанови в порядку пункту 4 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів у зв'язку зі зверненням суду до Центрального Органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії задля повідомлення ОСОБА_9 про судове провадження у цій справі відповідно до положень статті 367 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, Верховний Суд зазначає таке.
4.4. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Під час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційний господарський суд керувався положеннями пункту 4 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: зокрема, звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
4.5. Зупиняючи провадження у розгляді заяви про роз'яснення постанови, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач-8 Вільсон Ховард Джорж є особою нерезидентом (іноземною особою), докази наявності у відповідача-8 представництва в Україні відсутні.
4.6. Порядок вручення викликів, повідомлень та судових рішень іноземним юридичним особам регулюється Господарським процесуальним кодексом України, двосторонніми та багатосторонніми міжнародними договорами, ратифікованими Україною.
4.7. Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 367 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
4.8. Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
4.9. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000.
Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15.11.1965 в м. Гаага.
4.10. Суд апеляційної інстанції правильно обрав Конвенцію як міжнародний договір, який підлягає застосуванню для визначення порядку вручення документів.
4.11. Конвенція не визначає, які саме документи підлягають врученню. Питання про те, чи повинен певний документ підлягати врученню вирішується законодавством тієї країни, в якій розглядається справа. Конвенція не застосовується, якщо закон передбачає відправлення повідомлення, але не вимагає його вручення (пункт 47 Практичного керівництва).
Відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України всі судові рішення (ухвали, постанови суду) підлягають врученню учасникам процесу.
Згідно з частиною першою статті 285 Господарського процесуального кодексу України судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (частина десята). У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята).
Згідно з частиною третьою статті 245 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення.
4.12. Отже положення частини третьої статті 245 Господарського процесуального кодексу України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов'язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про роз'яснення судового рішення, чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим). Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.03.2024 у справі №905/1840/21.
4.13. До суду апеляційної інстанції була подана заява про роз'яснення постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідком перегляду ухвали місцевого господарського суду про зупинення провадження. Суд апеляційної інстанції оскаржуваною ухвалою призначив зазначену заяву до розгляду в судовому засіданні, тобто в тому ж порядку, в якому була ухвалена постанова суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції повідомив учасників, що їх явка не є обов'язковою. Водночас запропонував учасникам судового процесу надати до суду свої заперечення або міркування щодо поданої заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови суду апеляційної інстанції.
Відтак, хоча й ухвалою суду апеляційної інстанції явка учасників не визнавалася обов'язковою, втім інші учасники провадження, в тому числі і відповідач-8 нерезидент, мали право бути ознайомленими зі змістом ухвали для того, щоб бути обізнаними про рух справи, мали право подати заперечення або висловити іншу позицію.
Отже, суд апеляційної інстанції мав повідомляти всіх учасників справи, в тому числі і відповідача-нерезидента про призначення до розгляду заяви про роз'яснення судового рішення відповідно до вищевказаних вимог Господарського процесуального кодексу України.
4.14. Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 у справі №905/947/21 дійшов висновку, що спосіб (канал) вручення судових документів обирається судом, який ухвалив відповідний документ.
Конвенція передбачає можливість використання судом різних каналів вручення документів за кордоном.
Основний та альтернативні канали є рівнозначними, тому суд з урахуванням принципу пропорційності (конкретних обставин справи) має обирати відповідний канал вручення документів.
Тому у кожному конкретному випадку повинен вирішити питання про доцільність повідомлення відповідача-нерезидента про ту чи іншу процесуальну дію через Центральний орган або у порядку статті 10(а) Конвенції, а також, які можуть бути ризики у разі незастосування такої процедури (зокрема, необізнаність особи про існування судової справи, у якій така особа є відповідачем).
Верховний Суд у справі №905/947/21 зазначав, що особливістю здійснення судового розгляду відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України є постановлення судами значної кількості ухвал на вирішення процесуальних питань (зокрема, ухвал про залишення позову / апеляційної скарги / касаційної скарги без руху (статті 174, 260, 292 ГПК), про відкриття провадження у справі (стаття 176 ГПК), відкриття апеляційного (статті 262 ГПК) та касаційного (стаття 294 ГПК) проваджень у справі, про оголошення перерви у судовому засіданні (статті 122, 281, 314 ГПК) тощо). У такому разі щонайменше потрібно повідомляти відповідача-нерезидента у порядку, передбаченому Конвенцією (через Центральний орган) про відкриття провадження у справі, про відкриття апеляційного та касаційного проваджень за відповідними апеляційними та касаційними скаргами, поданими на судові рішення, ухвалені по суті спору. Необхідність здійснення відповідних повідомлень через Центральний орган про вирішення судом процесуальних питань під час розгляду справи, а також про відкриття апеляційного та касаційного проваджень на судові рішення із процесуальних питань, має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку окремо залежно від фактичних обставин справи (належить до дискреційних повноважень суду).
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність повідомлення відповідача-нерезидента в загальному порядку через основний канал, передбаченому Конвенцією (через Центральний орган).
У касаційній скарзі скаржник наполягає на тому, що суд діяв всупереч положенням частини першої статті 367 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції мав би обрати одну із спрощених процедур повідомлення відповідача-нерезидента. Скаржник вважає, що вручення документів відповідачу-8 відповідно до вимог Конвенції через Центральний орган призводить до затягування строків розгляду справи.
Колегія суддів, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у справі №905/947/21, погоджується зі скаржником про те, що повідомлення відповідача, який є нерезидентом, в загальному порядку через основний канал, передбаченому Конвенцією (через Центральний орган) є тривалим у часі та, враховуючи вирішення судом питання процесуального характеру (роз'яснення постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідком перегляду ухвали місцевого господарського суду про зупинення провадження, а не рішення по суті), суд апеляційної інстанції мав би обрати одну із спрощених процедур повідомлення відповідача-нерезидента. У разі необхідності повідомлення судом відповідача-нерезидента про вчинення кожної процесуальної дії, якщо кожне таке повідомлення займатиме значний строк, у сукупності тривалість розгляду справи буде надмірною та в кінцевому підсумку не сприятиме захисту прав та законних інтересів особи, яка звернулась для цього до суду.
Беручи до уваги, що відповідач-нерезидент вже був повідомлений судом апеляційної інстанції в порядку, передбаченому Конвенцією, зокрема, переглядаючи ухвалу місцевого господарського суду про зупинення провадження, а подальше повідомлення в такий же спосіб призведе до затягування розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції за власною ініціативою, мав, скориставшись наявними у нього дискреційним повноваженнями, врахувати перелічені обставини і ухвалити рішення, спрямоване на подальше скорочення строків розгляду цієї справи (зокрема, змінити порядок повідомлення відповідача-нерезидента).
Колегія суддів зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо вручення документів відповідачу-8 відповідно до вимог Конвенції через Центральний орган (обрання юридично більш складного та тривалого способу вручення), судом апеляційної інстанції належним чином не був обґрунтований.
Отже, у справі, що переглядається, ухвала суду апеляційної інстанції про призначення до розгляду заяви про роз'яснення постанови, враховуючи процесуальний характер судового рішення, що підлягає роз'ясненню, мала бути відправлена в порядку, передбаченому статтею 10(а) Конвенції .
Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що відповідач-нерезидент має бути повідомлений про розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції через альтернативний канал, передбачений статтею 10(а) Конвенції, тобто шляхом надсилання безпосередньо поштою ухвали суду на адресу останнього. Цей канал дозволить зберегти розумний баланс між приписами щодо належного повідомлення такого відповідача та розгляду справи у розумні строки.
З огляду на наведене у цій постанові, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, викладену Верховним Судом у справі №905/947/21 та дійшов помилкових висновків щодо необхідності повідомлення відповідача-нерезидента в порядку, передбаченому Конвенцією шляхом направлення відповідного прохання про вручення (через Центральний орган), а відтак відсутні підстави для зупинення провадження за заявою про роз'яснення судового рішення.
За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість касаційної скарги та про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та передачі справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до положень частин першої та третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
5.2. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
5.3. Відповідно до частини шостої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
5.4. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, а ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу № 910/5995/24 до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
6. Судові витрати
6.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення по суті спору, розподіл судових витрат не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 236, 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 у справі №910/5995/24 - скасувати, а справу №910/5995/24 направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко