04 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 905/541/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,
представників учасників справи:
позивача - Лисенко В. О.,
відповідача - Галичева О . М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Донецької області
у складі судді Шилової О. М.
від 11.03.2025 та
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Мартюхіна Н. О., Лакіза В. В., Хачатрян В. С.
від 30.07.2025
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз"
про стягнення 430 562,20 грн основного боргу, 762 730,04 грн пені, 71 093,36 грн 3% річних, 743 389,27 грн інфляційних втрат,
1. Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" про стягнення 430 562,20 грн основного боргу, 762 730,04 грн пені, 71 093,36 грн 3% річних та 743 389,27 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань з оплати спожитого природного газу за типовим договором № 08/1868-13 від 18.04.2014 на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) за періоди січень - травень, жовтень - грудень 2014 року, січень - червень 2015 року, внаслідок чого утворилася заборгованість та нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
18.04.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (далі - покупець, відповідач), на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 у справі №910/22762/13, було укладено типовий договір №08/1868-13 на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) (далі - договір).
Згідно із пунктом 1.1 договору, в редакції додаткової угоди №6 від 22.12.2014, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014- 2015 роках природний газ (далі - газ), а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах договору.
За умовою пункту 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу.
В пункті 2.1 договору сторони домовились про загальний і помісячні обсяги газу, які підлягають передачі на підставі договору, а в подальшому змінювали обсяги газу і періоди його передачі, викладаючи пункт 2.1 договору в новій редакції в додаткових угодах №1 від 18.04.2014, №6 від 22.12.2014, №7 від 05.02.2015 та №9 від 27.03.2015 до договору.
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. (пункт 3.4 договору в редакції додаткової угоди №1 від 18.04.2014, яка розповсюдила свою дію на відносини сторін, що склались з 01.01.2014).
Згідно із пунктом 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Абзацом 1 пункту 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.
За первісною редакцією абзацу 2 пункту 6.1 договору (яка діяла до 17.03.2014 включно) у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем протягом 5-ти календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 18.04.2014 (яка розповсюдила свою дію на відносини сторін, що склались з 18.03.2014) у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу.
Згідно із пунктом 6.2 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому самому місяці, в якому надійшли кошти. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.
В пункті 6.4 договору сторони погодили, що покупець не зазначає призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання продавця. У всіх інших випадках посилання на призначення платежу та розрахунковий період є обов'язковими.
В пункті 6.5 договору сторони домовились, що сума, сплачена покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості покупця перед продавцем за минулі періоди за договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за договором сума, сплачена покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць.
За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України та договором (пункт 7.1 договору).
За первісною редакцією пункту 7.2 договору (яка врегульовувала відносини сторін за період з 01.01.2014 до 17.03.2014 включно) у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують дню звернення з вимогою, претензією, позовом.
За умовою пункту 7.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 18.04.2014 (яка розповсюдила свою дію на відносини сторін, що склались з 18.03.2014) у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (розділ XI договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до розділу 8 договору: сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 8.1 договору); під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії; строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (пункт 8.2 договору); сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтвердні документи відповідно до законодавства (пункт 8.3 договору); настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку (пункт 8.4 договору); виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця від сплати продавцеві за газ, який був поставлений до їх виникнення (пункт 8.5 договору).
Згідно з первісною редакцією розділу XI договору він набуває чинності з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.
В пункті 2 додаткової угоди №9 від 27.03.2015 сторони виклали розділ XI договору в такій редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення".
Додатковими угодами №1 від18.04.2014, №2 від 14.05.2014, №3 від 05.09.2014, №4 від 10.11.2014, №5 від 08.12.2014, №7 від 05.02.2015, №8 від 10.03.2015, №10 від 03.04.2015, №11 від 07.05.2015, №12 від 03.06.2015 до договору сторони домовлялись про зміну ціни на газ, викладаючи пункт 5.2 договору в новій редакції.
В пункті 1 додаткової угоди №13 від 19.06.2015 сторони домовились вважати договір таким, що припинив дію в частині поставки газу з 01.07.2015.
Постановою Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Отже, Продавцем за Договором є позивач у цій справі.
З актів приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 (за січень, лютий, березень та квітень 2014 року), 31.05.2014, 30.06.2014, 31.07.2014, 31.08.2014, 30.09.2014, 31.10.2014, 30.11.2014, 31.12.2014, 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.05.2015, 30.06.2015 та додатків-коригувань від 17.08.2015 та від 28.09.2015 до актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015 та від 30.04.2015 вбачається, що відповідач прийняв від позивача у період з січеня 2014 року по червень 2015 року природний газ на підставі договору на загальну суму 19 096 187,28грн.
Акти підписані без зауважень і скріплені печатками продавця та покупця.
До отримання сертифіката ТПП України покупець повідомив продавця про настання форс-мажорних обставин щодо виконання зобов'язань оплатити природний газ, поставлений за договором у жовтні та листопаді 2014 року, - листом №03-1849 від 01.12.2014.
16.12.2015 супровідним листом №03-2529 від 15.12.2015 відповідач направив позивачу оригінал сертифіката №3389 ТПП України про форс-мажорні обставини (далі - сертифікат №3389), про що свідчить копія опису вкладення. Позивач факт отримання сертифіката не заперечує.
Сертифікатом №3389 ТПП України засвідчила Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема, акти тероризму на території м. Новоазовськ та Новоазовського району Донецької області, які унеможливили своєчасне виконання зобов'язань за договором, строк виконання яких настав:
"- 05.11.2014 - з оплати за природний газ, спожитий установами та організаціями, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів м. Новоазовська та Новоазовського району, за період жовтень 2014 року в сумі 198 397,14грн за 33 921 куб. м природного газу (обсяг газу визначений відповідно до зафіксованих показів лічильників природного газу та підтверджується актами приймання-передачі природного газу з кожним споживачем);
- 05.12.2014 - з оплати за природний газ, спожитий установами та організаціями, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів м. Новоазовська та Новоазовського району, за період листопад 2014 року в сумі 729 608,04грн за 119 217куб.м природного газу (обсяг газу визначений відповідно до зафіксованих показів лічильників природного газу та підтверджується актами приймання-передачі природного газу з кожним споживачем).
Період дії форс-мажорних обставин: дата настання - 01.10.2014, дата закінчення - тривають, дату встановити неможливо".
У висновку №804/1239 від 25.02.2019 за результатами проведення судової економічної експертизи (далі - висновок експерта або висновок) експерт надав таку відповідь на питання суду:
"Виходячи з підсумків проведеного дослідження наданих документів, заявлена до стягнення Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" сума основного боргу за природний газ, переданий Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" по договору:
з урахуванням форс-мажорних обставин, викладених в сертифікаті ТПП №3389, не підтверджується документально, оскільки станом на 15.12.2015 сума основного боргу відсутня (наявна попередня оплата в сумі 497 442,98грн; строк виконання за зобов'язаннями жовтня 2014 року в сумі 198 397,14грн, листопада 2014 року в сумі 729608,04грн через форс-мажорні обставини не настав);
без урахування форс-мажорних обставин, викладених в сертифікаті ТПП №3389, підтверджується документально станом на 15.12.2015 в сумі 430 562,20грн, в т.ч. за періоди поставки:
за лютий 2015 року в сумі 353 690,32грн;
за березень 2015 року в сумі 53 416,01грн;
за серпень 2015 року в сумі 23 455,87грн.
Розбіжності даних дослідження щодо періодів поставки, за які виникла заборгованість станом на 15.12.2015, з даними розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, виникли внаслідок неврахування в розрахунку позивача умов пунктів 6.1, 6.2, 6.5 договору."
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.03.2025 у справі № 905/541/16 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 16 244,41 грн 3% річних, 301 838,72 грн інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- вважаючи 20.11.2014 датою початку дії форс-мажорних обставин, покупець листом №03-1849 від 01.12.2014 без зволікань повідомив продавця про настання таких обставин щодо виконання зобов'язань з оплати природного газу, поставленого за договором у жовтні та листопаді 2014 року;
- оскільки при укладенні договору сторони не могли передбачити засвідчені сертифікатом №3389 обставини непереборної сили, то такі обставини мають ознаки надзвичайності і невідворотності, а сертифікат №3389 відповідно до статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" є належним і достатнім доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції (далі - АТО) та зумовили неможливість виконання покупцем зобов'язань перед продавцем;
- відповідач належним чином довів факт існування форс-мажорних обставин, які з 01.10.2014 настали у м. Новоазовську і Новоазовському районі Донецької області та згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (затв. наказом №376 від 28.02.2025 Міністерства розвитку громад та територій України) тривають по теперішній час;
- зважаючи на встановлені фактичні обставини та умови пунктів 8.2- 8.4 договору, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання з оплати за природний газ, спожитий у жовтні, листопаді 2014 року установами й організаціями, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів м. Новоазовська і Новоазовського району Донецької області, у відповідача не настав ані на дату звернення з позовом, ані на дату ухвалення цього рішення;
- суд не бере до уваги посилання позивача на практику Верховного Суду, що стосується форс-мажорних обставин, оскільки приймаючи рішення в цій справі, суд врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/23489/17 та від 21.12.2021 у справі №905/1252/16, остання з яких є найбільш релевантною до правовідносин в цій справі, оскільки постанову прийнято у спорі між тими самими сторонами на підставі договору з аналогічними умовами та за інших подібних обставин справи, включаючи період виникнення спірних правовідносин;
- нарахування пені за період 21.07.2015- 15.12.2015 суперечить вимогам частини 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", якою до завершення АТО встановлений мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення АТО. Закон набрав чинності 07.02.2015;
- під час розгляду справи позивач не надав заперечень проти висновку експерта як в цілому, так і щодо порядку здійснення експертом розрахунків (арифметична правильність, точність внесення вихідних даних тощо), а під час розгляду справи по суті підтримав позовні вимоги, заперечуючи факт настання у відповідача форс-мажорних обставин. Відповідач погодився з висновком експерта в тій частині, яка враховує форс-мажорні обставини;
- суд бере до уваги висновок експерта в тій частині дослідження, що враховує форс-мажорні обставини. Так, в межах сум і періодів, визначених позивачем у розрахунку позовних вимог, з урахуванням форс-мажорних обставин за розрахунком експерта підтверджуються документально: - сума 3% річних в загальному розмірі 26 640,19грн, нарахована за загальний період 05.05.2014- 18.10.2015; - сума інфляційних втрат в загальному розмірі 324471,41грн, нарахована за загальний період червень 2014 року - вересень 2015 року;
- станом на 29.05.2014 на рахунку позивача обліковувалась переплата в сумі 2 792 268,32грн за іншим укладеним з відповідачем договором, яку позивач повернув лише 07.07.2014 і яку відповідач негайно використав для оплати боргу за договором, на підставі якого заявлено позов у справі, що розглядається. З розрахунку позовних вимог вбачається, що після 07.07.2014 позивач врахував кошти в сумі 2 792 268,32грн як погашення заборгованості, що існувала в його обліку станом на 07.07.2014 (за лютий (залишок боргу), березень, квітень і травень (повна оплата) 2014 року), а також як передплату, за рахунок якої в наступному погашалась заборгованість за червень, липень, серпень, вересень (повністю) і жовтень (частково) 2014 року. Експерт врахував кошти в сумі 2 792 268,32грн як погашення заборгованості, що існувала станом на 07.07.2014 (за лютий (залишок боргу), березень і квітень (повна оплата) 2014 року), а також як передплату, за рахунок якої підлягала погашенню заборгованість за серпень, вересень, жовтень (повністю) і листопад (частково) 2014 року;
- враховуючи приписи пункту 6 частини 1 статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України і те, що позивач у період 29.05.2014- 06.07.2014 володів і користувався коштами відповідача, переплаченими за договором №13-253-Б від 04.01.2013, і знецінення коштів позивача в цей період не відбувалось, суд дійшов висновку, що 3% річних в загальній сумі 10 395,78 грн за період 29.05.2014- 06.07.2014 та інфляційні втрати в загальній сумі 22 632,69 грн за період - червень 2014 року, нараховані експертом на суми боргу за лютий, березень і квітень 2014 року, погашені за рахунок оплати в сумі 2 792 268,32 грн, не підлягають стягненню з відповідача;
- з огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають 3% річних в загальному розмірі 16 244,41грн та інфляційні втрати в загальному розмірі 301 838,72грн, розраховані судом на основі додатку №4 "Дослідження розрахунку сум інфляційних втрат, пені та 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості ПАТ "Маріупольгаз" за договором станом на 15.12.2015 (з урахуванням форс-мажорних обставин)" до висновку експерта.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2025 у справі № 905/541/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 430 562,20 грн основної заборгованості, 43 949,58 грн 3% річних, 441 550,55 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Постановою від 30.07.2025 Східний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2025 у справі № 905/541/16.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- листом №03-1849 від 01.12.2014 відповідач на виконання умов договору повідомив позивача про настання обставин форс-мажору щодо виконання зобов'язань з оплати за природний газ у жовтні, листопаді 2014 року;
- відповідач на виконання умов договору надав позивачу разом із супровідним листом №03-1849 від 01.12.2014 сертифікат ТПП України №3389 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили);
- враховуючи те, що при укладенні договору сторони не могли передбачити вищезазначені обставини непереборної сили, що засвідчені сертифікатом ТПП, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані обставини мають ознаки надзвичайності і невідворотності. Отже, сертифікатом ТПП України №3389 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підтверджується факт неможливості виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, які виникли у жовтні, листопаді 2014 року, починаючи з 01.10.2014 по теперішній час, у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин, виникнення яких не залежало від волі останнього, настання яких сторони не могли передбачити при укладенні договору та які є надзвичайними та невідворотними;
- при розгляді цієї справи господарським судом першої інстанції обґрунтовано враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.10.2019 у справі №910/23489/17 та від 21.12.2021 у справі №905/1252/16, остання з яких є найбільш релевантною до правовідносин в цій справі, оскільки таку постанову прийнято у спорі між тими самими сторонами на підставі договору купівлі-продажу природного газу, який містив аналогічні умовами та подібні обставини справи, у т. ч. період виникнення спірних правовідносин та при наявності сертифікату ТПП;
- суд першої інстанції, врахувавши умови пунктів 8.1, 8.2 договору та визнавши належним чином доведений факт існування форс-мажорних обставин, які настали з 01.10.2014 у м. Новоазовську та Новоазовському районі Донецької області та тривають по теперішній час, дійшов правильного висновку, що у даному випадку строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу, який споживався установами й організаціями, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів м. Новоазовська та Новоазовського району Донецької області за договором на загальну суму 430 562,20грн у відповідача не настав, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають;
- оскільки відповідно до умов договору нарахування пені повинно здійснюватися з 21.07.2015 по 15.12.2015, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову позивачу, як енергопостачальному підприємству, у стягненні пені за період 21.07.2015 - 15.12.2015 з відповідача, як виконавця житлово-комунальних послуг, що надає такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, з огляду на введення мораторію на стягнення пені відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси";
- в ході судового розгляду спору позивачем не було наведено жодних заперечень проти висновку експерта як в цілому, так і щодо порядку здійснення експертом розрахунків (арифметична правильність, точність внесення вихідних даних тощо). Позивач при розгляді справи підтримав позовні вимоги та лише заперечував факт настання у відповідача форс-мажорних обставин. Відповідач, у свою чергу, погодився з висновком експерта в тій частині, яка враховує форс-мажорні обставини;
- колегія суддів враховує, що, окрім самого лише посилання на те, що суд не перевірив здійснений експертом розрахунок, позивачем не наведено в апеляційній скарзі жодних належних доводів щодо заперечення проти висновку експерта №804/1239 від 25.02.2019, а також не було заявлено проведення повторної та/або додаткової експертиз та не наведено аргументів щодо безпідставної відмови суду першої інстанції у задоволенні такого клопотання;
- колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в загальному розмірі 16 244,41 грн та інфляційних втрат в загальному розмірі 301 838,72 грн, розраховані судом на основі додатку №4 "Дослідження розрахунку сум інфляційних втрат, пені та 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості ПАТ "Маріупольгаз" за договором станом на 15.12.2015 (з урахуванням форс-мажорних обставин)" відповідно до висновку експерта;
- колегією суддів перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, які здійснені експертом та перераховані місцевим судом, за результатом чого встановлено, що вони є арифметично правильними, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому такі нарахування є обґрунтованими;
- крім того, апеляційним господарським судом враховується, що позивач не подав ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного господарського суду власного контррозрахунку таких сум.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційних скарг. Доводи інших учасників справи
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 у справі № 905/541/16 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 430 562,20 грн основної заборгованості, 43 949,58 грн 3% річних, 441 550,55 грн інфляційних втрат, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2025 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 у справі № 905/541/16 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Так, скаржник зауважив, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували статті 617, 625 Цивільного кодексу України без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм, викладених у постановах від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 16.05.2024 у справі № 913/308/23, від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
5. Підстави передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у справі, що переглядається, позивач та відповідач у розділі 8 договору №08/1868-13 погодили, що:
- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 8.1 договору);
- під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії; строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (пункт 8.2 договору);
- сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтвердні документи відповідно до законодавства (пункт 8.3 договору);
- настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку (пункт 8.4 договору);
- виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця від сплати продавцеві за газ, який був поставлений до їх виникнення (пункт 8.5 договору).
Судами першої та апеляційної інстанцій, у справі, що переглядається, також встановлено, що відповідач на виконання умов договору повідомив позивача про настання обставин форс-мажору щодо виконання зобов'язань з оплати за природний газ у жовтні, листопаді 2014 року.
Крім того, відповідач на виконання умов договору надав позивачу разом із супровідним листом №03-2529 від 15.12.2015 сертифікат ТПП України №3389 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши умови пунктів 8.1, 8.2 договору та визнавши належним чином доведений факт існування форс-мажорних обставин, які настали з 01.10.2014 у м. Новоазовську та Новоазовському районі Донецької області та тривають по теперішній час, дійшли висновку, що у даному випадку строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу, який споживався установами й організаціями, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів м. Новоазовська та Новоазовського району Донецької області за договором на загальну суму 430 562,20 грн у відповідача не настав, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
При цьому, суди попередніх інстанцій дійшовши такого висновку врахували постанову Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №905/1252/16, якою залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій у спорі між тими самими сторонами на підставі договору купівлі-продажу природного газу, який містив аналогічні умови та подібні обставини справи, у т. ч. період виникнення спірних правовідносин та при наявності сертифікату ТПП.
Зокрема, у справі №905/1252/16 судами було встановлено, що пунктом 8.1 договору, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або неповне невиконання обов'язків щодо Договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Пунктом 8.2 договору встановлено, що під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Відповідно до пункту 8.3 договору, сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтвердні документи відповідно до законодавства.
Крім того, у справі №905/1252/16 судами встановлено, що листом від 01.12.2014 № 03-1848 відповідач на виконання умов договору повідомив позивача про настання обставин форс-мажору щодо виконання зобов'язань з оплати за природний газ у жовтні, листопаді 2014 року та листом від 15.12.2015 № 03-2519 надав позивачу сертифікат ТПП України № 3390 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Враховуючи встановлені обставини суди у справі №905/1252/16 дійшли висновку, що відповідно до пунктів 8.1, 8.2 договору відповідачем належним чином доведений факт існування форс-мажорних обставин, які настали з 01.10.2014 у м. Новоазовську та Новоазовському районі Донецької області та тривають по теперішній час. Зважаючи на наведене, суди зазначили, що у цьому випадку строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу для потреб населення м. Новоазовська та Новоазовського району Донецької області за договором у жовтні 2014 на суму 1 943 523,53 грн, у листопаді 2014 на суму 2 264 515,13 грн у відповідача не настав, тому позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені.
Разом з тим, у справі № 913/308/23, що переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги про стягнення боргу з оплати природного газу, 3% річних та інфляційних втрат.
У цій справі № 913/308/23 судами встановлено, що у пункті 7.1 рамкового договору, укладеного між позивачем та відповідачем, погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під обставинами непереборної сили сторони розуміють обставини, що мають надзвичайний та невідворотний характер, які виникли після укладення договору та виключають або частково унеможливлюють належне виконання договору. Настання таких обставин не залежить від волі та бажання сторін.
В пункті 7.2 рамкового договору передбачено, що до обставин непереборної сили сторони відносять, зокрема суспільні явища (війни або військові дії).
Відповідно до пункту 7.3 рамкового договору сторона, яка опинилась під впливом дії обставин непереборної сили, зобов'язана негайно (без затримки, в максимально коротший термін) як тільки стане відомо про можливість їх настання, настання чи припинення повідомити про це іншу сторону будь-якими припустимими засобами з наступним протягом 3 робочих днів письмовим повідомленням. Достатнім доказом дії обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою або іншим органом, уповноваженим чинним законодавством України на засвідчення обставин непереборної сили. Надання вказаного доказу іншій стороні повинно бути здійснено в розумні строки, що необхідні для його отримання від уповноваженого органу, але не пізніше 14 днів з дати виникнення таких обставин (пункт 7.4 рамкового договору).
Згідно із пунктом 7.5 рамкового договору строк виконання зобов'язань автоматично відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.
Отже, як у справі № 905/541/16, що переглядається, у справі № 905/1252/16, так і у справі № 913/308/23 передбачені аналогічні умови договорів про те, що сторони зобов'язані протягом чотирнадцяти днів з дати виникнення обставини форс-мажору надати підтвердні документи, та про те, що строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Крім того, як у справі № 905/541/16, що переглядається, у справі № 905/1252/16, так і у справі № 913/308/23 судами встановлено, що відповідач надав позивачу сертифікат ТПП з пропуском строку передбаченого умовами договору - протягом чотирнадцяти днів з дати виникнення обставини форс-мажору.
У постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, зроблено наступні висновки щодо застосування статті 617 Цивільного кодексу України та статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні":
- у спірних правовідносинах в цій справі, з урахуванням змісту договору та положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", для засвідчення дії обставин непереборної сили перебачено надання сертифікату ТПП не пізніше 14 днів з дати виникнення таких обставин (пункт 7.4 рамкового договору);
- судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні встановлено, що на виконання пункту 7.4 рамкового договору на підтвердження дії обставин непереборної сили відповідач надіслав ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 (листом від 08.07.2022 № 708), сертифікат ТПП України від 25.11.2022 № 3100-22-1547 (листом від 28.11.2022 № 755) та сертифікат ТПП України від 27.09.2023 № 3100-23-4045 (листом від 29.09.2023 № 137), тобто з пропуском передбаченого умовами договору строку;
- відповідно 14-ти денний термін надання сертифікату був пропущений за всіма граничними строками виконання зобов'язань. За вказаних обставин відкладення строку виконання зобов'язань (строк виконання яких настав згідно з договору і не був відкладений в порядку передбаченому ним до його закінчення) є безпідставним, що не було враховано апеляційним судом. Порядок визначення та обчислення строків, визначення початку перебігу та закінчення строків зобов'язання визначено статтями 251-255 Цивільного кодексу України, тож Верховний Суд критично відноситься до висновків оскаржуваної постанови щодо можливості простого перенесення (продовження) на строк дії форс-мажорних обставин терміну виконання зобов'язань, які вже було прострочено. При цьому в посиланнях апеляційного суду на правові висновки Верховного Суду у справі №910/15264/21 від 31.08.2022 щодо належного повідомлення сторони про форс-мажор не було враховано принцип обов'язковості договору та відсутність відповідних договірних умов у справі на яку послався суд. Суд також звертає увагу, що висновки у справі №910/15264/21 від 31.08.2022 щодо належного повідомлення зроблені Судом при розгляді справи про внесення змін до договору та стосувалися зовсім інших обставин відмінних від тих, що мали місце при розгляді даної справи згідно з умовами укладеного учасниками спірних правовідносин конкретних договорів (рамкового та індивідуального);
- щодо використання договірної конструкції форс-мажору у спірних правовідносинах з метою відкладення строку виконання зобов'язання, то з огляду на вказане вище Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача права посилатися на наявність інституту форс-мажору для зміни строків виконання зобов'язань у спірних правовідносинах інакше ніж в спосіб передбачений самим договором та з урахуванням його умов (в тому числі пункту 7.4 рамкового договору щодо строку надання сертифікату ТПП).
Колегія суддів не може погодитися із такими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.05.2024 у справі № 913/308/23, щодо застосування статті 617 Цивільного кодексу України та статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", та вважає за необхідне від них відступити, з огляду на таке.
Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів (стаття 6 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У постановах Верховного Суду від 04.03.2025 у справі № 922/1290/24, від 26.08.2025 у справі № 910/14817/22 зазначено, що законодавець не унормував у Цивільному кодексі України застосування конструкції форс-мажору (непереборної сили) в цивільних відносинах, проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту передбачити в договорі, зокрема, правові наслідки існування форс-мажору.
Як у справі, що переглядається, так і у справі № 913/308/23 сторони у договорі передбачили, що строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
При цьому, як у справі, що переглядається, так і у справі № 913/308/23 умови договорів містять обов'язок щодо надання сертифікату ТПП протягом чотирнадцяти днів з дати виникнення обставини форс-мажору.
Однак, умови таких договорів не містять наслідків ненадання сертифікату ТПП у зазначений строк.
Натомість, колегія суддів вважає, що про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне надання сертифікату ТПП має бути прямо зазначено в договорі.
Такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на правову позицію Верховного Суду щодо неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про форс-мажорні обставини, відповідно до якої про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (див. постанови Верховного Суду від 904/5328/21, від 12.03.2025 у справі № 904/5557/23).
Водночас, Верховний Суд неодноразово виснував, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин (див. постанови Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 922/2179/24, від 18.02.2025 у справі № 910/6519/24, від 17.09.2024 у справі № 911/2007/23).
Таким чином, на переконання колегії суддів, несвоєчасне надання сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини не позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини, та відповідно за умови доведення форс-мажорних обставин на відкладення строку виконання зобов'язання, якщо така умова передбачена сторонами у договорі.
Відповідно до частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Згідно із частиною 3 статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу (частина 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування статті 617 Цивільного кодексу України та статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", викладеного у постанові від 16.05.2024 у справі № 913/308/23, що приймалася колегією суддів з іншої палати (Колос І.Б. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Малашенкова Т.М.), справа № 905/541/16 підлягає передачі на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Справу № 905/541/16 передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова