ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.11.2025Справа № 910/8878/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажного управління «Енергоюжспецстрой»
до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
про стягнення 899591,19 грн.
Представники сторін:
від позивача: Мироненко Б.С.;
від відповідача: Возний С.С.
17.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажного управління «Енергоюжспецстрой» з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 899591,19 грн, з яких 867523,99 грн основного боргу, 7558,15 грн 3% річних та 24509,05 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору підряду №13/4757-Р від 11.11.2024 не у повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 867523,99 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 7558,15 грн 3% річних та 24509,05 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 відкрито провадження у справі №910/8878/25, постановлено здійснювати розгляд справи з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
06.08.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що він належним чином виконав свої зобов'язання з оплати робіт за Договором підряду №13/4757-Р від 11.11.2024 шляхом направлення позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим просив суд закрити провадження у справі.
12.08.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
18.08.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.10.2025.
У підготовчому засіданні 01.10.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.10.2025.
У судовому засіданні 15.10.2025 суд оголосив перерву до 05.11.2025.
23.10.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
04.11.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові заперечення на додаткові письмові пояснення позивача, які суд долучив до матеріалів справи.
У судове засідання 05.11.2025 з'явились представники сторін, надали усні пояснення по справі, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 05.11.2025 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.11.2024 між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажним управлінням «Енергоюжспецстрой» (підрядник) укладено Договір підряду №13/4757-Р, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати вказані в пункті 1.2. Договору роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених даним Договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору підряду №13/4757-Р від 11.11.2024 найменування робіт: ДК 021:2015 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи (Поточний ремонт операторної АЗС 25/013, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. 1-го Травня, буд.60 (формат S+)) (ДБН А.2.2-3:2014) (далі по тексту - Роботи).
У п. 1.3 Договору підряду №13/4757-Р від 11.11.2024 сторони погодили, що перелік, строк виконання Робіт, а також їх вартість за взаємною згодою Сторін можуть коригуватися в процесі виконання Робіт шляхом оформлення Сторонами додаткових угод до цього Договору, з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 (зі змінами).
Відповідно до п. 2.1 Договору підряду №13/4757-Р від 11.11.2024 загальна вартість Робіт по цьому Договору становить 1.100.223,67 грн (один мільйон сто тисяч двісті двадцять три грн 67 коп.), крім того ПДВ 220.044,73 грн (двісті двадцять тисяч сорок чотири грн 73 коп.), всього з ПДВ 1.320.268,40 грн (один мільйон триста двадцять тисяч двісті шістдесят вісім грн 40 коп.).
Згідно з п. 5.1 Договору підряду №13/4757-Р від 11.11.2024 виконання робіт оформляється шляхом підписання Сторонами проміжних та кінцевого Акту приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2В), надалі - Акт, який датується останнім днем виконання робіт, і Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (№КБ-3), надалі - Довідка. В Проміжному акті та Довідці відображаються обсяги виконаних робіт та їх вартість, підтверджені Замовником і Підрядником, які є первинними обліковими документами. В Акті та Довідці відображаються обсяги виконаних робіт та їх вартість, підтверджені Замовником і Підрядником, які є первинними обліковими документами. Акт та Довідка складаються Підрядником в 2 (двох) оригінальних примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою Підрядника та надані Замовнику не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати підписання. На підставі зазначених документів Замовник проводить розрахунки з Підрядником.
Відповідно до п. 5.3 Договору підряду №13/4757-Р від 11.11.2024 приймання-передача закінчених робіт проводиться у разі позитивного результату попереднього випробування (якщо нормативними актами та проектно-кошторисною документацією передбачено проведення попередніх випробувань закінчених робіт або таке випробування викликане характером цих робіт).
Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін (шляхом проставлення власноручного підпису або накладання електронних підписів, у залежності від форми складання Договору: паперовій чи у формі електронного документу відповідно) та діє до 31.12.2025 (п. 14.1 Договору підряду №13/4757-Р від 11.11.2024).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору підряду №13/4757-Р від 11.11.2024 не у повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 867523,99 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 7558,15 грн 3% річних та 24509,05 грн інфляційних втрат.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач повідомив, що він належним чином виконав свої зобов'язання з оплати робіт за Договором підряду №13/4757-Р від 11.11.2024 шляхом направлення позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у повному обсязі виконав роботи за Договором підряду №13/4757-Р від 11.11.2024, що підтверджується Актом №1 від 28.02.2025 на суму 1.263.604,51 грн, який підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 2.6 Договору підряду №13/4757-Р від 11.11.2024 сторони визначили умови оплати, вказавши, що авансовий платіж 30% сплачується протягом 30 календарних днів з дати отримання від Виконавця рахунку та банківської гарантії повернення авансового платежу у розмірі, що покриває суму авансового платежу. Післяоплата здійснюється Замовником по факту виконаних робіт, як різниця між вартістю виконаних робіт та загальною сумою фактично здійснених платежів із врахуванням авансового платежу за ці роботи, протягом 30 календарних днів з дати підписання Сторонами проміжних актів та кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт. Кінцевий Акт приймання виконаних будівельних робіт підписується на основі Акту готовності об'єкту до експлуатації, підписаного Сторонами.
Судом встановлено, що 26.11.2024 відповідач сплатив позивачу передоплату у розмірі 396080,52 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №81678УГ24 від 26.11.2024.
Отже, остаточно провести розрахунки з позивачем на суму 867.523,99 грн на умовах Договору підряду №13/4757-Р від 11.11.2024 відповідач повинен був у строк до 31.03.2025.
Судом встановлено, що відповідач направив позивачу заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог вих. №01/01/07/12-02/01/4288 від 28.03.2025, в якій заявив про зарахування власних зобов'язань щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажному управлінню «Енергоюжспецстрой» грошових коштів у сумі 867.523,99 грн. за Договором № 13/4757-Р від 11.11.2024 в рахунок часткового погашення грошових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажного управління «Енергоюжспецстрой» перед Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» зі сплати боргу за Договором №13/2038-Р від 31.05.2024 в сумі 5392501,61 грн.
Тобто, як вказав відповідач, на підставі цієї заяви зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» перед Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажним управлінням «Енергоюжспецстрой» за Договором № 13/4757-Р від 11.11.2024 припиняються в повному обсязі; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажного управління «Енергоюжспецстрой» перед Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» за Договором № 13/2038-Р від 31.05.2024 припиняються частково в сумі 867523,99 грн.
Вказана заява була отримана позивачем та листом від 31.03.2025 позивач заперечив щодо проведеного відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог.
Суд зазначає, що відповідно до частин першої - третьої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до частини п'ятої статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України): - бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); - бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Суд зазначає, що умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме - відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 601 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17, від 05.11.2019 у справі №914/2326/18.
У постановах від 28.02.2018 у справі №910/4312/17, від 04.07.2018 у справі №910/16430/16, від 05.07.2018 у справі №914/3013/16, від 19.07.2018 у справі №910/14503/16, від 26.09.2018 у справі №910/20105/17, від 04.04.2019 у справі №918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 Цивільного кодексу України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.
У постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №920/18256/17 та від 02.04.2019 у справі №918/539/18 зазначено таке: «наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони».
Натомість у постановах від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 24.06.2019 у справі №910/12026/18, від 23.07.2019 у справі №904/1299/18, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 26.05.2020 у справі №910/7807/19, від 11.06.2020 у справі №910/7804/19, від 14.07.2020 у справі №910/10471/19, від 19.08.2020 у справі №911/2560/19, від 25.08.2020 у справі №б-23/75-02, від 23.09.2020 у справі №904/2215/19, від 12.11.2020 у справі №904/3173/19, від 25.11.2020 у справі №904/1806/19 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов наступного висновку, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку».
' ? ? 22.01.2021 910/11116/19 ? ці висновки наступним чином.
Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Зважаючи на викладені обставини, суд зазначає, що оскільки відповідач надіслав позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 867523,99 грн за спірним договором, то зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» щодо оплати робіт за Договором підряду №13/4757-Р від 11.11.2024 припинились на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.
Незгода Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажного управління «Енергоюжспецстрой» із заявою відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог не є перешкодою для зарахування таких вимог.
Водночас суд зазначає, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, а заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Доказів визнання недійсним одностороннього правочину Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 867523,99 грн за Договором підряду №13/4757-Р від 11.11.2024 позивачем суду не надано, а отже, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України вказаний правочин (про зарахування зустрічних однорідних вимог) є правомірним.
У відповіді на відзив позивач пояснив, що між сторонами також був укладений Договір підряду №13/2038-Р від 31.05.2024, відповідно до умов якого відповідач сплатив на користь позивача авансовий платіж у розмірі 6424626,18 грн, що підтверджуєтсья платіжною інструкцією №42403УГ24 від 19 липня 2024 року.
В якості забезпечення виконання зобов'язання за Договором підряду № 13/2038-Р від 31.05.2024 позивачем надано відповідачу банківську гарантію повернення авансового платежу у розмірі 6424626,18 грн.
Відповідач скористався своїм правом та надіслав вимогу про повернення авансового платежу за банківською гарантією у розмірі 6424626,18 грн.
15 квітня 2025 року банк-гарант позивача сплатив на користь відповідача 6424626,18 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 9 від 15 квітня 2025 року.
Отже, на думку позивача, відповідачу було повернено в повному обсязі авансовий платіж за Договором підряду № 13/2038-Р від 31.05.2024 року у розмірі 6424626,18 грн., а тому заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог є необгрунтованою.
Втім, суд зазначає, що банківська гарантія є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, а сплата банком за банківською гарантією не припиняє існування основного зобов'язання.
При цьому правовідносини, які виникли на підставі Банківської Гарантії, підпадають під правове регулювання норм §4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України, а також Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №639 (далі - Положення), Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).
Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною першою статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина третя статті 200 Господарського кодексу України).
Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфіціаром. Гарантія - цеодносторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.
Такий правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №904/1156/19.
Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Так, у пункті 9 частини третьої розділу I Положення визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
Основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром.
За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Відповідно до частини першої статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
При цьому відповідно до пункту 2 глави 4 розділу II Положення одержана вимога/повідомлення Бенефіціара або банку Бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти Бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком - гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.
Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
У постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 Цивільного кодексу України), слугує меті ідентифікації порушення зобов'язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов'язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв'язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.
Отже, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов'язанням, так і за незалежною від цього зобов'язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов'язанням, то, пред'явивши вимогу гаранту, отримає виконання.
Статтею 564 Цивільного кодексу України передбачено, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Відповідно до частини першої статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
З урахуванням вище наведеного суд зазначає, що в даному випадку у Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажного управління «Енергоюжспецстрой» не припинився обов'язок повернути Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» отриманий за Договором підряду № 13/2038-Р від 31.05.2024 аванс, оскільки виконання банком-гарантом свого обов'язку з виплати за банківською гарантією на користь бенефіціара не припинило зобов'язання позивача з повернення на користь відповідача авансу за Договором підряду № 13/2038-Р від 31.05.2024
Поряд з цим суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 викладено правову позицію про те, що відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18.
Тобто, у тому випадку, коли підрядник прострочив виконання робіт, але виконав їх повністю, - банківська гарантія підлягає поверненню.
Наведений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №910/12114/23.
Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажного управління «Енергоюжспецстрой» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення суми основного боргу розміром 867523,99 грн.
Так само суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 7558,15 грн 3% річних та 24509,05 грн інфляційних втрат, оскільки вказані позовні вимоги є похідними та наслідують долю основної позовної вимоги.
Оскільки суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажного управління «Енергоюжспецстрой», понесені позивачем судові витрати (судовий збір та адвокатські витрати) покладаються на позивача у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 14.11.2025.
Суддя О.М. Спичак