ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.11.2025Справа № 910/7714/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
За позовом Державної служби статистики України
(01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 3;
ідентифікаційний код: 37507880)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія"
(51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99;
ідентифікаційний код: 44604267)
про стягнення 88 958,40 грн.
Державна служба статистики України (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у зв'язку із невиконанням умов Договору про закупівлю №39 від 07.05.2024 у загальному розмірі 88 958,40 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва №910/7714/25 від 27.06.2025 позовну заяву залишено без руху.
04.07.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою вказані в ухвалі суду від 27.06.2025 недоліки були усунуті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 відкрито провадження у справі №910/7714/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.07.2024 була направлена та доставлено відповідачу в його Електронний кабінет 21.07.2025, що підтверджується Довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету 21.07.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, у відповідності до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України, позивачу та відповідачу було вручено ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 22.07.2025.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/7714/25, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Між Державною службою статистики й Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕГІЯ» (далі - Постачальник, Держстат) укладено договір від 07.05.2024 № 39 про постачання бензину автомобільного А-25-Євро та дизельного палива ДП-Євро5 на загальну суму 206 908, 00 грн із ПДВ.
Відповідно до пункту 3.10. Договору, право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту приймання-передачі талонів, строк зберігання Товару не менше строку дії талону/паливних карток, що зазначено в пункті 4 Додатка 1 до Договору (строк дії талонів/паливних карток становить не менше 12 місяців із дати активізації талонів/паливних карток).
Крім того, згідно з пунктом 3.2. Договору місце поставки (місце фактичної заправки автотранспорту Покупця) - АЗС - зазначене в Додатку 2 до Договору.
Відповідно до пункту 3.3 Покупець має право вибору АЗС з наведеного в Додатку № 2 до договору переліку.
Відповідно до пункту 3.12 Договору прийнятий за талонами/паливними картками Товар перебуває на відповідному зберіганні в Постачальника до моменту відпуску Товару Покупцю на АЗС.
Згідно із пунктом 3.13. відпуск товару зі зберігання з АЗС здійснюється на підставі пред'явлення талонів та/або паливних карток.
В пункті 5.3.1 Договору зазначено, що Постачальник зобов'язаний забезпечити передачу Товару на умовах, передбачених за цим договором, а пункт 5.3.2. Договору зазначає, що Постачальник зобов'язаний письмово повідомити Покупця у п'ятиденний термін із моменту отримання даних про неможливість виконання Договору. Пунктом 8.8. Договору визначено, що Сторони зобов'язуються протягом 5 (п'яти) робочих днів інформувати одна одну про всі обставини, що загрожують або роблять неможливим виконання зобов'язань за цим Договором і в подальшому погоджувати заходи про їх усунення. Натомість жодної інформації від постачальника щодо неможливості відпуску пального до Держстату не надходило. Відповідно до пункту 6.1 Договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.
Згідно з пунктом 6.10. Договору всі спори та розбіжності, що виникають між Сторонами із приводу умов цього Договору, вирішуються Сторонами шляхом переговорів, а в разі недосягнення згоди - передаються на розгляд суду згідно із законодавством України.
Відповідно до пункту 4.1. Договору ціна договору становить 206 908,00 грн (двісті шість тисяч дев'ятсот вісім грн 00 копійок) із ПДВ за 3800 літрів бензину та 200 літрів дизеля. Зазначені кошти відповідно до видаткова накладної № 0001/0000950 від 13.05.2024 Держстат сплатив Відповідачу, що підтверджується видатковою накладною №0001/0000950 від 13.05.2024.
Обґрунтовуючи необхідність звернення дот суду із позовом, Позивач вказує, що на початку 2025 року на АЗС Постачальника виникли випадки браку пального, що унеможливило отримання пального на заміну придбаних талонів. Починаючи з лютого цього року, пальне на АЗС Постачальника зникло взагалі. Як наслідок, станом на сьогодні Держстат позбавлений можливості користуватися талонами на пальне, придбаними згідно з умовами Договору за бюджетні кошти.
На момент самовільного припиненням Відповідачем відпуску бензину по 4 талонах залишки талонів на бензин становили 1720 літрів вартістю 88 958,40 грн.
З метою вирішення питання щодо браку пального на АЗС, на офіційну адресу Постачальника направлено лист Держстату від 24.01.2025 № 19.2.1-16/16-25 з вимогою надати відповідні роз'яснення та визначити шляхи подальшої співпраці.
Зважаючи на чергову неможливість отримати пальне та враховуючи положення пункту 3.16 Договору, представники Держстату здійснили відповідні дії, а саме: склали акт про нездійснення відпуску Товару за Договором від 03.03.2025 (далі - акт 1) та повідомили постачальника електронною поштою, на що на цей час не отримано відповіді, а уповноважений представник Постачальника не прибув до відповідної АЗС у відповідний строк.
Відповідно до підпункту 3.16.2 Договору, у випадку неявки представника Постачальника в установлені строки після одержання Постачальником виклику до відповідної АЗС у повідомлений ним час і повторній відмові на АЗС у відпуску Товару працівники Держстату склали акт про повторне нездійснення відпуску Товару від 07.03.2025, ураховуючи неможливість отримання пального на АЗС постачальника за адресами: проспект Броварський, 53, м. Київ; Бориспільське шосе, 5, і проспект Бажана, 4, оскільки за наведеними адресами АЗС були закриті, а працівників на місці не було (далі - акт 2).
Позивач вказує, що згідно з договірними положеннями акт 2 є беззаперечним доказом невідпуску товару та є достатньою підставою для застосування до постачальника штрафних санкцій, передбачених Договором.
Однак, у зв'язку з неналежним виконанням узятих на себе ТОВ «ТЕНЕГІЯ» зобов'язань, Держстат не може використовувати талони на пальне (у кількості 86 талонів по 20 л бензину А-95 (Євро 5), тобто 1 720 літрів на суму 88 958,40), що були придбані відповідно до умов Договору за бюджетні кошти.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням узятих на себе ТОВ "ТЕНЕГІЯ" зобов'язань, Держстат не може використовувати талони на пальне (у кількості 1 720 літрів), що було придбано відповідно до умов Договору за бюджетні кошти та право власності на яке належить Держстату.
Отже, Позивачу та відповідно державному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 88 958,40 гривень, яку Відповідач має сплатити Позивачу.
Таким чином, спір у справі виник у зв'язку із тим, що Постачальник порушуючи умови Договору, не відпустив замовлену продукцію в повному обсязі, внаслідок чого, на день подачу позову у останнього утворилась заборгованість в розмірі 88 958,40 грн.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивач здійснив оплату 3800 літрів бензину та 200 літрів дизеля на суму 206 908,00 грн. згідно видатковою накладною №0001/0000950 від 13.05.2024.
Натомість, Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання передбачені Договором та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив відпуск оплаченого Товару. У зв'язку з чим, у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 88 958,40грн.
За твердженням Позивача, котре не спростоване Відповідачем, станом на день подання позову зобов'язання з поставки оплаченого товару на загальну суму 88 958,40 грн. Відповідачем не виконано.
Доказів поставки оплаченого товару на загальну суму 88 958,40грн. матеріали справи не містять. Вказане Відповідачем не заперечується. Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 88 958,40грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної служби статистики України підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99; ідентифікаційний код: 44604267) на користь Державної служби статистики України (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 3; ідентифікаційний код: 37507880) 88 958,40 грн. основного боргу та 3028,00 грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов