Справа № 521/11329/25
Номер провадження № 2/521/5674/25
14.11.2025 року
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Поліщук І.О.,
за участю секретаря судових засідань - Коржеван В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі в порядку позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю державного нотаріуса Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одесі Мельник Л.В. про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 за участю державного нотаріуса Хаджибейської Державної Нотаріальної контори у місті Одесі Мельник Л.В. про визнання права власності на спадкове майно, відповідно до якої просить суд визнати за нею ОСОБА_3 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , належну померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
В обґрунтування позовних вимог Позивачка зазначила, що, є онукою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, актовий запис № 985 від 06.08.1975 року, де в графі «батько»- зазначено ОСОБА_5 , в графі «мати»- ОСОБА_6 . Згідно свідоцтва про народження батька Позивачки, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі «мати»- зазначено ОСОБА_4 , в графі «батько»- ОСОБА_7 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з частки квартири АДРЕСА_1 .
За життя, ОСОБА_4 , склала заповіт від 23.09.2006 року, згідно якого, належну їй частки квартири АДРЕСА_1 вона заповідала Позивачці, своїй онучці, ОСОБА_1 , що підтверджується витягом зі спадкового реєстру № 60421150 від 03.06.2020 року.
У встановлений законом шестимісячний термін після смерті бабусі до нотаріальних органів за одержанням свідоцтва про право на спадщину Позивачка не зверталась, бо вважала, що оскільки фактично прийняла спадщину, тобто користувалась квартирою, є спадкоємцем.
Так, відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.05.2025 року, державний нотаріус Мельник Л.В. прийняла рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину роз'яснивши, що 25.09.2019 року за №1747 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернувся син - ОСОБА_2 . 29.10.2019 року за №2027 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом звернулася онука - ОСОБА_8 . Аналізуючи документи, подані спадкоємцем для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищезазначену частку квартири, прийнято рішення що свідоцтво про право на спадщину за заповітом на підставі поданих документів не може бути видано, оскільки з померлою ОСОБА_4 ніхто крім неї не був зареєстрований і ОСОБА_8 пропустила встановлений ст.1270 Цивільного кодексу України шестимісячний строк для прийняття спадщини, тобто не вчинила дії передбачені ст.1269 ЦК України, а саме е подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори на протязі вищевказаного строку.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін та витребувано у державного нотаріуса Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одесі Мельник Л.В. спадкову справу.
18.08.2025 року особи, які беруть участь в справі №531/11329/25 у судове засідання не з'явилися, тому відповідно до ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, а судове засідання перенесено на 26.09.2025 року.
17.09.2025 року представник Позивачки адвокат Д.Ю. Биков ознайомився з матеріалами справи.
26.09.2025 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бикова Д.Ю. через «Електронний суд» надійшло клопотання про виклик свідків, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та клопотання про долучення доказів.
Представник позивача у підготовчому судовому засіданні просив клопотання про виклик свідків задовільнити, а також закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Відповідач в підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення повідомлялись відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. До суду надав заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги визнає.
26.09.2025 року ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси у справі №521/11329/25 закрито підготовче провадження та призначення справу до судового розгляду по суті.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, покази сторін та свідків, суд приходить до наступного.
В судовому засіданні 06.11.2025 року були присутні представник Позивачки, адвокат Биков Д.Ю., Кашкаєва І.О., Кашкаєв Ш.З..
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , сусіди позивача, які проживали у будинку в АДРЕСА_2 , ще за життя ОСОБА_4 ..
Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , підтвердили постійне проживання позивачки зі ОСОБА_4 за адресою квартира АДРЕСА_1 з 2003 року до теперішнього часу.
Представник Позивачки, адвокат Биков Д.Ю. та ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у повному обсязі визнав позовні вимоги та не заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, розповів суду, що є власником частки квартири АДРЕСА_1 . Покійна ОСОБА_4 - його мати, а позивачка ОСОБА_1 його племінниця, донька рідного брата. ОСОБА_8 , постійно проживала з бабусею в їхній квартирі з 2003 року, бабуся допомагала їй доглядати за дітьми, потім ОСОБА_12 вже доглядала за бабусею. ОСОБА_1 проживає в цій квартирі постійно, з двома дітьми, нікуди ніколи не виїжджала.
Таким чином, на підставі наданих документів, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 4190 від 18.04.2017 року.
ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , є онукою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, актовий запис № 985 від 06.08.1975 року, де в графі «батько»- зазначено ОСОБА_5 , в графі «мати»- ОСОБА_6 . Згідно свідоцтва про народження батька Позивачки, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі «мати»- зазначено ОСОБА_4 , в графі «батько»- ОСОБА_7 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з частки квартири АДРЕСА_1 .
Вказана частина чотирикімнатної квартири загальною площею 61,5 кв.м. належа ла ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.12.1995 згідно розпорядження органу приватизації від 12.12.1995 року №66710, зареєстрованого у реєстрову книгу № 17-2113. Інша частка квартири по АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого 12.12.1995 року, згідно розпорядження органу приватизації від 12.12.1995 року № 66710, зареєстрованого у реєстрову книгу № 17-2113.
За життя, ОСОБА_4 , склала заповіт від 23.09.2006 року, згідно якого, належну їй частки квартири АДРЕСА_1 , вона заповідала Позивачці, своїй онучці, ОСОБА_1 , що підтверджується витягом зі спадкового реєстру № 60421150 від 03.06.2020 року.
Як повідомила ОСОБА_1 , після смерті бабусі вона вважала, що фактично майно перейшло у її володіння і вона фактично прийняла спадщину. Це підтверджується довідкою № 16/2025 від 02.06.2025 року від обслуговуючої компанії - ОСББ «Фенікс 66» та може бути засвідчена свідками, які проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_2 : ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , клопотання про виклик буде подано після відкриття провадження у справі.
Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст.1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини першої статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.
Частиною 1 статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч.1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Статтею 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі неприйняття спадщини чи відмови від неї одним із спадкоємців за заповітом застосовується норма частини першої статті 1275 ЦК України, відповідно до якої частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.
Враховуючи волю заповідача таке тлумачення статті 1275 ЦК України дозволяє усунути конкуренцію між спадкуванням за заповітом та законом, оскільки ніхто не може бути одночасно спадкоємцем за законом та заповітом відносно спадкової маси охопленої заповітом. Якщо призначені кілька спадкоємців за заповітом і той або інший з них відмовляється від прийняття своєї частини або, взагалі, вибуває з числа інших, то частини у спадщині інших у відповідній мірі збільшуються.
Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Відповідно до п.23 Постанови № 7 від 30.05.2008 року Пленуму Верховного Суду України, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відмова нотаріуса у даному випадку підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 02.05.2025 року видана державним нотаріусом Мельник Л.В. Хаджибейської нотаріальної контори у м. Одесі.
Відповідно до постанови Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 суд встановив, що якщо позивач постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини та як спадкоємець за заповітом у встановлений статтею 1270 ЦК України строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подала, тобто є такою, що прийняла спадщину, а тому апеляційний суд помилково вважав, що вимоги про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню, не зважаючи на те, що нотаріус відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії.
Згідно з ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікація - 17.07.1997 р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як зазначено в ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Таким чином, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд вважає за доцільним задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1223, 1226, 1233, 1275, 1297, 1298 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-267 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю державного нотаріуса Хаджибейської Державної Нотаріальної контори у місті Одесі Мельник Л.В. про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати право власності на спадкове майно за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на частки квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у 30-ти денний строк з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Поліщук