Справа №521/17403/25
Номер провадження 3/521/5999/25
13 листопада 2025 року
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді Поліщук І.О., при секретарі Коржеван В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі справу, що надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
18.09.2025 року о 20 годині 49 хвилин у м. Одесі, вул. Розумовська, 24, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Mazda 5 державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу в становленом законом порядку, за допомогою Alcotest -7510, прилад - 0428, тест - 2232, результат - 0,23 проміле. Водія відсторонено від керування, чим порушив п. 2.9.а ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.
За даним фактом інспектором відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №457955 від 18 вересня 2025 року, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 просила закрити провадження у справі за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення. Зазначила, що 18.09.2025 року була зупинена працівниками поліції на вул. Розумовській. Поліцейськім здалось, що ОСОБА_1 вживала спиртні напої, і запропонували пройти тест за допомогою Драгера, на що погодилась, оскільки була впевнена, що алкогольні напої не вживала. Тест показав 0,23 проміле, хоча твердо стверджує, що не вживала алкогольні напої. Також зазначила, що сама виховує дітей, чоловік загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок отриманих поранень під час виконання бойового завдання.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.
Частина 1статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження вини ОСОБА_1 до матеріалів долучено акт огляду із застосуванням «Drager Alcotest 7510», за результатами якого зафіксовано 0,23‰ алкоголю. Згідно з п.7 розд.ІІ Інструкції №1452/735 стан алкогольного сп'яніння вважається доведеним, коли цифровий показник перевищує 0,2‰. Водночас правова оцінка такого показника має надаватися з урахуванням вимог законодавства про належність і допустимість доказів (ст.251 КУпАП), принципу суворої законності (ч.2 ст.7 КУпАП) та презумпції невинуватості, за якою усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи (ч.2 ст.62 Конституції України).
Вирішальним у цій справі є питання вимірювальної невизначеності результату. Відповідно до технічної характеристики «Drager Alcotest 7510» допустима похибка становить ±0,03 мг/л, що орієнтовно відповідає ±0,06‰. Така похибка є невіддільною властивістю вимірювання і підлягає врахуванню судом під час оцінювання доказів (ст.252 КУпАП; засади метрологічної діяльності). Тому зафіксоване значення 0,23‰ не може сприйматись як «точка», а повинно оцінюватися як інтервал можливих значень із межами 0,23‰ ± 0,06‰, тобто приблизно від 0,17‰ до 0,29‰.
За таких умов не виключається, що фактична концентрація алкоголю у ОСОБА_1 не перевищувала нормативний поріг 0,2‰. Отже, одиничний показник 0,23‰, отриманий технічним засобом із відомою похибкою, не є беззаперечним і самодостатнім доказом стану сп'яніння понад допустиму межу, якщо його не підкріплено іншими надійними й процесуально чистими доказами (зовнішні ознаки, повторний/медичний огляд, дотримання процедури за ст.266 КУпАП тощо). З урахуванням конституційного стандарту доказування - поза розумним сумнівом - такі невирішені сумніви щодо перевищення порогу 0,2‰ підлягають тлумаченню на користь особи, що унеможливлює висновок про наявність у її діях складу правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з приписами чинного законодавства, а саме статтями 7, 9, 33-35, 38, 40, 130, 245, 247, 251-252, 266, 280-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 19 та 62 Конституції України, а також п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, здійснюючи оцінку доказів у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, виходить із такого.
Відповідно до статті 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, що означає: органи та посадові особи, уповноважені на складання протоколів і проведення огляду, мають діяти виключно у спосіб, передбачений законом. Ця вимога конкретизована частиною другою статті 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Таким чином, будь-яке відхилення від процедури, передбаченої ст.266 КУпАП та Інструкцією №1452/735, зокрема неповідомлення особи про право пройти медичний огляд у закладі охорони здоров'я, тягне визнання отриманих результатів недопустимими доказами.
В силу приписів статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається лише вчинена протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність. Отже, у справі повинно бути беззаперечно доведено наявність усіх елементів складу проступку - подію, об'єктивну сторону, суб'єкта та суб'єктивну сторону. У випадку ОСОБА_1 такі елементи не доведено, оскільки технічний результат 0,23‰ перебуває у межах допустимої похибки, а отже, не свідчить достовірно про наявність стану сп'яніння понад нормативно визначений рівень.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження є всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Суд, виконуючи це завдання, дослідив кожний доказ, наданий у справі, і оцінив їх з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємного зв'язку у сукупності (ч.1 ст.252 КУпАП).
Згідно з статтею 251 КУпАП, доказами у справах про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, отримані у встановленому законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення та винність особи. Обов'язок їх збирання покладається на уповноважених осіб (ч.2 ст.251 КУпАП). Проте сам по собі протокол або акт огляду не має самостійної доказової сили, якщо він суперечить іншим матеріалам справи або отриманий з порушенням процесуальної процедури.
Суд, оцінивши в сукупності надані докази - акт огляду з результатом 0,23‰, технічні характеристики приладу, відеозапис з місця події та відсутність ознак сп'яніння - дійшов висновку, що доказів, які б беззаперечно підтверджували факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння понад гранично допустиму норму 0,2‰, не подано. Більше того, враховуючи метрологічну невизначеність вимірювання (±0,03 мг/л, тобто близько ±0,06‰), реальний показник може становити від 0,17‰ до 0,29‰, що унеможливлює однозначний висновок про перевищення порогового рівня.
Згідно з частиною другою статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, а у поєднанні з п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це означає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі, коли вина доведена поза розумним сумнівом.
Враховуючи приписи статті 247 КУпАП, провадження підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням (ст.252 КУпАП) та керуючись вимогами законності, презумпції невинуватості та верховенства права, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
З урахуванням вищезазначених обставин, керуючись ст.ст. 33-35, 38, 40, 130 ч.1, п.1 ч.1 ст. 247, 278-292 КУпАП, ст.ст.8, 62 Конституції України, п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд -
Провадження у справі про притягання до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Хаджибейського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з ухвалення постанови.
Головуючий І.О. Поліщук