Справа № 317/1264/25
Пр. 2/336/2306/2025
14.11.25
(заочне)
14 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Уткіної Є.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу №317/1264/25 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Квюнт» про розірвання договору оренди землі, -
за відсутності сторін та їх представників, -
Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Мідяний Є.О. в інтересах позивачки 11.03.2025 звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області із зазначеною позовною заявою, за змістом якої просить розірвати договір оренди землі №26 від 01.02.2010, укладений між сторонами у справі про оренду земельної ділянки площею 6,56 га, кадастровий номер 2323955400:06:001:0013.
За змістом позової заяви 01.02.2010 ОСОБА_2 уклав з ФГ «КВЮНТ» договір оренди землі №26. 24.02.2021 укладена додаткова угода №26 до вказаного договору, якою договір викладено у новій редакції. Право оренди за зазначеним Договором та додатковою угодою зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
За умовами договору зі змінами, внесеними додатковою угодою (п. 3 та п. 6), в оренду передається земельна ділянка, площею 6,56 га (рілля), кадастровий номер: 2323955400:06:001:0013.
Сторона позивача зазначає, що згідно з п. 10 Додаткової угоди до Договору встановлено розмір орендної плати у грошовій формі у розмірі 5 716,00 гривень на рік. Пунктом 12 договору сторони погодили, що за весь період користування землею обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Строки сплати орендної плати встановлені п.11 Додаткової угоди до Договору, а саме до 30 грудня кожного року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, спадщину, яка відкрилась після його смерті, прийняла його дружина - позивачка ОСОБА_1 , що в розумінні положень ст.32 Закону України «Про оренду землі» не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Відповідних положень вказаний вище договір не містить.
За змістом позовної заяви до 2022 року керівник ФГ «КВЮНТ» самостійно привозив орендну плату орендодавцю та він розписувався в її отриманні, так, у 2022 році орендну плату отримала саме позивачка. Але за 2021 та 2022 роки виплата відбувалась без урахування індексів інфляції, які у 2021 році склали 110% річних, а у 2022 році 126,6% річних. Ця інформація відповідно до доводів сторони позивача публікується Міністерством статистики України та наявна у відкритому доступі. За 2023 та 2024 роки орендна плата не сплачена з боку відповідача в порушення умов договору та додаткової угоди, вказаних вище.
Вимога щодо погашення заборгованості з орендної плати, скерована представником позивачки адвокатом Мідяним Є.О., за місцезнаходженням ФГ «Квюнт», повернута без виконання.
Враховуючи наведене, неможливість позасудового врегулювання спору, а також із врахуванням нормативних положень ст.15, 16, 526, 610, 611, 629, 651 ЦК України, ст. 141 ЗК України, ст.2, 13-15, 21, 22, 25, 32, 35 Закону України «Про оренду землі», представник позивача, діючи в інтересах ОСОБА_1 , просить задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 12.03.2025 року справу передано для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Справа 09.04.2025 надійшла до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя та на підставі протокола автоматизованого розподілу між суддями від 09.04.2025 передана в провадження судді Вайнраух Л.А.
Ухвалою судді від 14.04.2025 прийняти позовну заяву до провадження та відкрити провадження у справі, розглядати її в порядку загального позовного провадження, а також визначено дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
Визначено відповідачу 15-денний строк із дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст.178 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред'явити зустрічний позов, що роз?яснено стороні відповідача.
Встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.3-5 ст.178 ЦПК України, при цьому, її копія одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Представник позивача у судовому засіданні присутній не був, 18.06.2025 скерував до суду заяву, за змістом якої просить у зв'язку з відсутністю додаткових доказів, заяв та клопотань підготовче судове засідання та подальший розгляд справи, у разі нез'явлення відповідача, проводити без участі сторони позивача, тобто, заперечень проти заочного порядку розгляду справи не висловлено.
Представник відповідача у судовому засіданні повторно присутній не був, причини неявки суду не повідомив. Конверти (двічі) з копією ухвали суду про прийняття позовної заяви до провадження та відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками повернуто до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Положенням п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідач в порушення ч.6 ст.14 ЦПК України не зареєстрував електронний кабінет в системі "Електронний суд", своїм правом на подання відзиву у встановлений судом в ухвалі суду строк (відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України) не скористався.
Ухвалою суду від 19.06.2025 постановлено закрити підготовче провадження у цивільній справі та призначити її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Ч.4 ст.223 ЦПК України передбачено, що, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як врегульовано ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Інших заяв та клопотань до матеріалів справи сторонами не надано, про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив.
Тому у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, за відсутності заперечень проти заочного розгляду справи, дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює згідно з ч.1 ст.281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку (відповідну ухвалу, що видно із протокола судового засідання, постановлено 28.08.2025).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі у зв'язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер: 2323955400:06:001:0013, площею 6,56 га, яка розташована на території Запорізької області, Оріхівський район, Комишуваська селищна рада, що підтверджується інформаційної довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 409801052 від 27.01.2025. Право власності зареєстровано 19.06.2023 приватним нотаріусом ЗРНО Дмитрієвою Н.П. на підставі свідоцтва про право на спадщину, р.№301 від 19.06.2023. В графі актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права міститься запис про інше речове право №40953591, здійснений державним реєстратором виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області на підставі договору оренди землі №26 від 01.08.2010, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Квюнт», а також додаткової угоди №26 від 24.02.2021, сторони тотожні, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.03.2021. дата закінчення іншого речового права - оренди земельної ділянки, орендодавець ОСОБА_1 , 30.12.2030. Копія свідоцтва про право на спадщину на законом від 19.06.2023 долучено стороною позивача до позовної заяви та досліджено судом
01.08.2010 між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «КВЮНТ» укладено договір оренди землі №26, строком на 10 років. Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк, як передбачено умовами договору. Згідно з п.40 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Оріхівському районі Запорізької області 21.04.2011 за №232390004000199.
Суд зауважує на технічній помилці, яка зазначена у позовній заяві, щодо дати укладення договору (у місяці), проте надані стороною позивача докази дозволяють ухвалити рішення у даній справі, без відкладення її розгляду.
Крім того, судом встановлено, що 24.02.2021 укладена додаткова угода № 26 до вказаного договору. Строк дії договору становить 10 років, тобто до 30.12.2030.
У п.1,2 визначено, що орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку: за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить Орендодавцю на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії 13П N033179. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку та передається для здійснення виробництва сільськогосподарської продукції.
Об?єктом оренди згідно з п.3,4,6,7 договору (додаткової угоди) є земельна ділянка площею 6,56 гектарів, у тому числі рілля. На земельній ділянці об?єкти нерухомого майна та інші об?єкти інфраструктури не знаходяться. Кадастровий номер земельної ділянки 2323955400:06:001:0013. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.
Відповідно до п.9 договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Право оренди підлягає державній реєстрації.
Розмір орендної плати за домовленістю Сторін становить 5 716,00 гривень, що становить 3% від грошової оцінки земельної ділянки за 1 рік користування землею (п.10).
Згідно з п.11 за погодженням Сторін, орендна плата може бути видана сільськогосподарською продукцією. Вартість обумовленої сільськогосподарської продукції пропорційна встановленій в пункті 10 Договору грошовому розміру орендної плати. Отримання орендної плати в натуральній формі оформляється відповідними актами приймання-передавання, товарними чи товарно-транспортними накладними, підписання яких є узгодженням розміру та ціни такої продукції.
Крім того, у п.12 додаткової угоди сторони узгодили, що обчислення розміру орендної плати за землю за весь період користування землею здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Орендна плата вноситься у строк до 30 грудня поточного року - за користування в тому році, що виплачується орендна плата. За проханням Орендодавця та при згоді Орендаря, орендна плата може бути виплачена наперед. В цьому разі Сторони погодились вважати виплачену наперед орендну плату грошовим кредитом, який в разі розірвання даного договору (за будь-яких умов) має бути повернутий Орендодавцем Орендарю (п.13). Розмір орендної плати переглядається виключно на підставі письмової заяви будь-якої сторони (п.14, випадки узгоджені сторонами).
Умови використання земельної ділянки визначені окремим розділом додаткової угоди, а саме без розроблення проекту її відведення, в необробленому стані (без оранки, культивації та боронування).
Земельна ділянка вважається переданою Орендодавцем Орендарю з моменту державної реєстрації права оренди (п.21).
До прав Орендодавця відповідно до умов угоди (п.30.3) віднесено право своєчасно отримувати орендну плату. Дане право Орендодавця корелюється із відповідним обов?язком Орендаря (п.33.4) своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою.
Крім того, у відповідності до положень ст.39, 40 дія Договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою Сторін; рішенням суду на вимогу однієї із Сторін внаслідок невиконання другою Стороною обов?язків, передбачених Договором при неможливості їх усунення іншим чином. Розірвання Договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Сторонами також у п.41 узгоджено, що перехід права власності на орендовану ділянку до іншої особи (в разі її викупу, отримання у спадок, та в будь-яких інших випадках) не є підставою для зміна умов або розірвання Договору. У разі смерті Орендодавця перебіг строків, визначених статтею 33 Закону України "Про оренду землі", зупиняється до моменту повідомлення Орендаря про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця (спадкоємців).
Згідно з п.45 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов?язків по Договору, якщо це невиконання відбулося за обставин, які виникли після укладання договору внаслідок невідворотних дій надзвичайного характеру, які сторона на могла ні передбачити, ні попередити прийнятими заходами (повінь, град, засуха, пожежа, землетрус, осідання грунту та інші явища природи, а також війна або військові дії), які привели до неможливості виконання умов цього договору. В цьому випадку виконання зобов?язань по розрахунках проводиться пропорційно від результатів наставших внаслідок зазначених подій.
Відповідно до п.47, 48 всі спори, пов?язані з виконанням цього Договору вирішуються Сторонами шляхом переговорів. В разі неможливості вирішити спір шляхом переговорів - такий спір вирішується в судовому порядку. Цей Договір набирає чинності після його підписання Сторонами. Право оренди підлягає державній реєстрації у відповідності до чинного законодавства України.
Також із копії вимоги від 13.02.2025, долученої до позовної заяви, вбачається, що адвокат Мідяний Є.О., діючи в інтересах, зокрема, позивачки, звернувся до Фермерського господарства «Квюнт» з вимогою виплатити належну орендодавцю орендну плату за користування земельною ділянкою за 2023 та 2024 року з урахуванням індексу інфляції. Вказана вимога повернута до відправника з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою», що підтверджується роздруківкою трекінгу відправлення.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Предметом позову у даній справі є позовна вимога позивачки як спадкоємиці орендодавця про розірвання вказаного вище договору оренди у зв?язку із порушенням з боку орендаря свого зобов?язання, визначеного п.33.4 додаткової угоди від 24.02.2021, а саме несплатою орендної плати за користування земельною ділянкою. Підставою звернення до суду стало систематичне невиконання даного обов?язку за 2023 та 2024 роки, а також неможливість позасудового врегулювання спору.
Задовольняючи позовну вимогу, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
Частиною 1 ст. 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки визначені Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1,2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто, винятком із загального правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи ч.2 ст. 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тобто розірвання та зміна договору без згоди сторін на підставі рішення суду як універсальна засади, визначена вказаним вище положенням, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.
Згідно з приписами ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відповідно до пункту «д» ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно з положеннями ст.21, 22 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
Як визначено нормою ч.2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Суд також враховує положення п.41 додаткової угоди щодо спадкування земельної ділянки та вважає застосованими в даному випадку приписи ч.6 ст.32 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка передається в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може містити положень про зміну його умов або припинення договору у зв'язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізацією юридичної особи. Відповідно, спадкування позивачкою ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки не має своїм наслідком припинення договору та свідчить про наявність підстав для захисту її прав в судовому порядку як орендодавця.
Відповідно до приписів ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правилами частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Отже, оренда землі є окремим видом найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства. Подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23.
Крім того, правова позиція Верховного суду з приводу аналогічних правовідносин викладена в постанові від 25.04.2018 по справі № 378/556/16-ц, в якій зазначено, що системний аналіз зазначених положень законодавства та порядок врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема положень ЦК України, дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору. У зобов'язанні з виплати орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою позивач є кредитором, відповідач є боржником. З огляду на це в частині виконання цього зобов'язання саме відповідач був зобов'язаний довести його належне виконання, вчинене вчасно та у повному обсязі. Доказів цього суду не надано, такі обставини не встановлено. В оцінці поведінки цієї сторони Верховним Судом має бути враховано, взявши до уваги, що таке зобов'язання є грошовим, що боржник не використав альтернативний спосіб виконання свого зобов'язання шляхом внесення суми боргу в депозит нотаріуса, що мало ним бути застосовано за правилами статті 537 ЦК України.
Аналізуючи питання щодо розірвання договору оренди землі на підставі пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 зазначила, що для того, щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, суд має встановити такі обставини як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадків несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.
Щодо поняття "несплата", вжитого у пункті "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати.
Також, Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові дійшла висновку, що в разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначений умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, а загальне правило частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України - у разі істотності порушення договору іншою стороною. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.
У постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 924/617/22 сформульовано висновок, що "підставою для розірвання договору є систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов'язання). При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".
Аналіз вище вказаних норм права із застосуванням правових висновків, здійснених Верховним Судом, надає суду підстави для висновку про те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) та повної несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Крім того, розглядаючи дану справу, суд враховує порядок розірвання договору, визначений сторонами правочину, як це знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.
Так, стороною відповідача не надано доказів виконання грошового зобов?язання у розмірі та строки, визначені договором, а саме сплати орендної плати за 2023 та 2024 року у сумі, погодженій сторонами правочину, тобто, має місце два випадки несплати орендної плати орендарем. Вимога, надіслана стороні відповідача, залишена з боку ФГ «Квюнт» без реагування.
Крім того, стороною відповідача не надано доказів існування форс-мажорних обставин, які мали б місце саме стосовно об?єкта оренди та передбачені п.45 додаткової угоди.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, якими підтверджується приналежність земельної ділянки позивачеві, суд вважає доведеними підстави для висновку про систематичну несплату визначеної договором орендної плати за користування земельною ділянкою, відповідно, й підстави для розірвання договору оренди землі, що зумовлюють задоволення позову.
За приписами ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, на користь позивача з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у сумі 1 211,20 гривень, тобто, за розгляд однієї позовної вимоги немайнового характеру.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 10, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Квюнт» про розірвання договору оренди землі задовольнити.
Розірвати договір оренди землі №26 від 01.08.2010, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Квюнт», щодо оренди земельної ділянки, площею 6,56 га, кадастровий номер 2323955400:06:001:0013.
Стягнути з Фермерського господарства «Квюнт» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Реквізити сторін: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Фермерське господарство «Квюнт», код ЄДРПОУ 31374958, адреса місцезнаходження: Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Першотравнева, буд.80, кв.4.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду складено та підписано 14.11.2025.
Суддя Л. А. Вайнраух