Справа № 336/7657/24
Пр. 2/336/348/2025
14.11.25
14 листопада 2025 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Безкровної Є.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя за правилами загального позовного провадження цивільну справу №336/7657/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , П?ята запорізька державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
за відсутності сторін, третіх осіб та їх представників, -
Представник позивачки адвокат Железняк В.К. 20.09.2023 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, згідно з якою просить визначити позивачці додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини до П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжі.
За змістом позовної заяви трикімнатна квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 21.12.1995, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . 04.01.2024 ОСОБА_5 , який є батьком позивачки, помер, відповідно, після його смерті відкрилась спадщина на приналежну йому частку у праві власності на вказаний об?єкт нерухомості. Заповіту на випадок своєї смерті спадкодавець не залишив. Відповідачка є дружиною ОСОБА_5 , тобто, разом із позивачкою, є спадкоємцем першої черги, своєчасно звернулась до П?ятої запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Дані доньок ОСОБА_5 від першого шлюбу на час початку розгляду справи стороні позивача не були відомі.
Разом з цим, ОСОБА_1 в строк до 04.07.2024 своєчасно не звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, оскільки на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкала із двома дітьми у Республіці Польща, - сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Враховуючи вік молодшої дитини, позивачка здійснювала за нею постійний догляд, не мала змоги особисто подату заяву до нотаріуса, крім того, на переконання сторони позивача прибуття до м.Запоріжжя наразі є небезпечним з огляду на військову агресію РФ. Отримання консульських послуг, враховуючи кількість осіб, які потребували захисту у Республіці Польща, є ускладненим та довготривалим. Позивачка, серед іншого, була впевнена в тому, що відповідно до Постанови КМУ №164 від 28.02.2022 під час воєнного стану, на час його дії, перебіг строку для прийняття спадщини зупинений. Про протилежне вона дізналась зі слів матері, коли ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори із власною заявою. Крім того, відповідачці роз?яснено право ОСОБА_1 звернутись до суду із відповідною позовною заявою.
Оскільки в позасудовому порядку захист спадкових прав позивачки неможливий, обгрунтовуючи позовну вимогу наявністю поважних причин, а саме неможливістю під час перебування за кордоном звернутись до нотаріуса, а також за відсутності змоги особисто повернутись до м.Запоріжжя, із посиланням на норми ст. 15, 16, 1270, 1272 ЦК України, а також загальні положення цивільного законодавства, що врегульовують спадкові правовідносини, представник позивача просить задовольнити позов у визначений спосіб.
Ухвалою судді від 14.08.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено дату, час і місце проведення підготовчого засідання.
Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачкою. Роз'яснено, що відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред'явити зустрічний позов. Роз'яснено третій особі згідно з ч.4 ст.181 ЦПК України право подати пояснення щодо позову в 15-денний строк із дня вручення даної ухвали, а щодо відзиву - протягом 5 днів із дня його отримання, які мають відповідати вимогам ч.3-6 ст. 178 ЦПК України.
Ухвалою суду від 14.11.2024 клопотання сторони позивача про витребування доказів задоволено, в порядку витребування доказів зобов'язано П'яту запорізьку державну нотаріальну контору надати до суду належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи №354/2024, заведеної після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також в порядку витребування доказів зобов'язано:
1) Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у разі наявності засвідчений витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, а саме, актових записів про народження, де ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, місце народження м. Запоріжжя, зазначений у графі «Батько». У разі підтвердження зазначеної інформації (актових записів про народження дітей), прошу надати до суду засвідчені витяги актових записи про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) (у разі наявності);
2) Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, надати до суду відомості про перетин державного кордону України відносно - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , в період з 24.02.2022 по час надання відповіді.
Оголошено перерву в підготовчому засіданні внаслідок необхідності витребування нових (додаткових) доказів до 16 січня 2025 до 10-30 години.
Під час судового засідання 16.01.2025 судом постановлено ухвалу, із занесенням до протокола судового засідання, без виходу суду до нарадчої кімнати, відповідно до якої залучено до участі у справі ОСОБА_3 як відповідачку, а також ОСОБА_4 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Вказаним учасникам справи згідно з супровідним листом від 16.01.2025 надіслано витяг з протокола судового засідання та копія позовної заяви із додатками, неодноразово повідомлено за місцем реєстрації про дату, час та місце розгляду справи.
Ухвалою суду від 14.04.2025 постановлено закрити підготовче провадження у цивільній справі, призначено цивільну справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Згідно з мотивувальною частиною ухвали суду судом постановлено такий порядок проведення судового розгляду, а саме: вислухати пояснення учасників справи та дослідити письмові докази. Клопотання про допит свідків подано стороною позивача 10.07.2025.
Сторона позивача під час розгляду справи (представник позивача адвокат Железняк В.К.) 26.09.2025 підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов у визначений спосіб. Представник наголосив, що позивачка під час повномасштабного вторгнення здійснювала догляд за малолітньою донькою, перебувала за кордоном, на значній відстані, отримання послуг у консульстві є досить ускладненим, займає багато часу, що з урахуванням перебування дитини на утриманні було унеможливлено. Прибуття позивачки до м.Запоріжжя також було неможливе у зв?язку із побоюваннями за її життя та життя дитини, адже місто перебуває у безпосередній близкості до зони ведення бойових дій. Крім того, позивачці було відомо про Постанову КМУ щодо зміни строків на прийняття спадщини, що дезорієнтувало її, відповідно, ОСОБА_1 вважала, що визначений законом строк не буде пропущений з її боку.
Відповідач ОСОБА_2 пояснила, що є матір?ю позивачки, проти задоволення позову заперечень не висловила, визнавши позовні вимоги, наголосила, що до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернулась ще відповідачка ОСОБА_8 , яка є зведеною донькою спадкодавця, натомість ОСОБА_9 (також зведена донька) із відповідною заявою своєчасно не зверталась. Відповідно до пояснень відповідачки, - позивачка з поважних причин пропустила строк на подання заяви, навіть, не була присутня на похованні батька (спадкодавця) з вказаних представником причин. При цьому, свідки, допитані судом, із ОСОБА_10 не знайомі.
В судовому засіданні 26.09.2025 судом оголошено перерву перед дослідженням письмових доказів до 10.11.2025 до 08-30 години.
26.09.2025 до матеріалів справи надійшли заяви представника позивача адвоката Железняка В.К., а також відповідачки ОСОБА_2 , згідно з якими вони просять продовжити розгляд справи за відсутності сторін (позивача та відповідача).
Інші відповідачі про поважні причини неявки не повідомили, заяв та клопотань до справи не подали, не скористались своїм правом на подання заяв по суті справи.
Третя особа (в особі представника державного нотаріуса Сидорук К.В.) відповідно до заяви, вх.№ від 29.07.2025 просить здійснювати розгляд за її відсутності.
Підстав для відкладення розгляду справи або оголошення перерви у судовому розгляді відповідно до вимог ст.223, 240 ЦПК України судом не встановлено.
Зустрічної позовної заяви та інших заяв по суті справи сторонами подано не було.
Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було, відповідні клопотання не заявлено.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, вислухавши пояснення сторони позивача, а також відповідачки ОСОБА_2 , покази свідків, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно з даними засвідченої копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 12.10.1981, батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Батьки позивачки перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.06.1981, про що свідчать дані свідоцтва про укладення шлюбу від 19.06.1981 серії НОМЕР_4 .
Позивачка ОСОБА_1 є матір?ю двох дітей - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 16.02.2006, свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_6 від 12.03.2021), а також ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (посвідчений переклад свідоцтва про народження з польської мови досліджений судом). Згідно з засвідченим перекладом дозволу на проживання, позивачка отримала відповідне право в Республіці Польща з 27.02.2020 по 22.12.2022. Доказів її повернення в Україну матеріали справи сторонами не подані.
Згідно з даними засвідченої копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 21.12.1995, виданого Шевченківською районною адміністрацією, трикімнатна квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 21.12.1995, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Право власності зареєстровано ЗМБТІ у книзі 226, р.№36056 10.01.1996. Актуальні дані щодо зареєстрованого права власності на даний об?єкт нерухомості матеріали справи не містять, докази протилежного також відсутні. Тотожне свідоцтво наявне в матеріалах спадкової справи.
Відповідно до засвідченої копії свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м.Запоріжжя, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Запоріжжя, Шевченківський район (свідоцтво серії НОМЕР_7 , видане Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеса) 05.01.2024).
За даними витягу зі Спадкового реєстру №77133427 від 29.05.2024, П?ятою запорізькою державною нотаріальною конторою у вказану дату заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_5 №354/2024. Крім того, згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №79636041 від 03.01.2025, заповіти або спадкові договори від імені спадкодавця не посвідчувались.
Згідно з матеріалами спадкової справи, яка надійшла до суду на виконання ухвали суду про витребування доказів від 14.04.2024, - 29.05.2024 із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_5 звернулась відповідачка ОСОБА_2 , а також ІНФОРМАЦІЯ_6 - відповідачка ОСОБА_3 , тобто, із дотриманням визначеного законом 6-місячного строку. 06.08.2024 із порушенням строку відповідно до ст.1270 ЦК України звернулась й ОСОБА_4 . Відповідні заяви наявні у копії спадкової справи, дослідженої судом.
У матеріалах справи наявні повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 29.05.2024, за даними яких батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_5 .
Згідно з даними департаменту адміністративних послуг ЗМР від 04.06.2024 на відповідь державного нотаріуса Сидорук К., у квартирі АДРЕСА_1 , станом на 04.01.2024 разом із спадкодавцем на час його смерті зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 .
Також знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, що 08.08.2024 державним нотаріусом Сидорук К.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 спадкоємиці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 на виконанням приписів ст.1270 ЦК України.
Свідок ОСОБА_14 показала суду, що є сусідкою позивачки, яка з 2022 року не мешкає за адресою проживання, раніше вони працювали разом у пенсійному фонді. Так, ОСОБА_1 народила за кордоном дитину, з цього часу до м.Запоріжжя не приїзжала.
Свідок ОСОБА_15 , допитана судом, показала, що позивачку знає з народження з 1981 року, вона постійно мешкала у м.Запоріжжі, поїхала до Республіки Польща на заробітки, де мешкала приблизно з 2018 року до початку повномасштабного вторгнення РФ, після чого до України не поверталась. Батько позивачки хворів, вона постійно шукала можливості щоб провідати його, але безрезультатно, не була присутня навіть на похованні. Свідок допомогала у організації поховання, тому обізнана із цими обставинами. Наразі дитині позивачки виповнилось приблизно 3 роки, свідок дитину не бачила. ОСОБА_1 проживає за кордоном разом із чоловіком.
Свідок ОСОБА_16 показала суду, що батьки позивачки та його батьки товаришували, навчались разом, підтримують спілкування. Позивачка наразі мешкає у Польщі із старшим сином ОСОБА_6 та донькою ОСОБА_7 , з початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_17 до м.Запоріжжя не приїзжджала, зокрема, під час хвороби батька. Крім того, її чоловік працює, відповідно, ОСОБА_1 не має змоги залишити дитину на певний час із ним.
Задовольняючи позов частково, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
Відповідно до Рішення КСУ у справі N 1-25/2010 від 29.06.2010 N 17-рп/2010, одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Ч.1,3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Способи захисту порушеного права та / або інтересу містяться у нормі ст.16 ЦК України.
За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.3 ст.1222, ч.1 ст.1220, ч. 1 ст.1270 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України). Подання усної заяви (звернення) спадкоємця не передбачено.
Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
При цьому, правила ч.3 ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропущення строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
За змістом листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справи від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК). Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто. Зі змісту п.207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що письмову заяву про прийняття спадщини та відмову від неї може бути надіслано поштою (втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року). Надіслання заяви про прийняття спадщини поштою передбачено п.3.5, 3.6 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22 лютого 2012 року № 296/5. Так, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей.
Відповідно до ст.1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
При цьому, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є виключно ті, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Так, відповідно до висновків, здійснених у Постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №676/47/21, провадження №61-8014св22: основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (частина друга статті 4 ЦК України).
Актами цивільного законодавства України є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (частина четверта статті 4 ЦК України).
У доктрині приватного права зауважується, що ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Одночасно слід визнати існування ієрархії між ЦК як кодифікованим законом та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Ця ієрархія базується на визнанні ЦК основним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії по горизонталі).
Стосовно виміру ієрархії актів цивільного законодавства по горизонталі, то в статті 4 ЦК України закріплюється пріоритет норм ЦК (як основного регулятора приватних відносин) над нормами інших законів. Причому, що такий спосіб вирішення колізії норм ЦК із нормами інших законів, із констатацією пріоритету норм ЦК над нормами інших законів, підтримувався, зокрема, Конституційним Судом України (див. рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), Верховним Судом України (див. постанову Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, постанову Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15), Великою Палатою Верховного Суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188 цс 20).
Щодо виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, то в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 490/7071/16-ц (провадження № 61-25815св18).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (стаття 1270 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (частина перша статті 1273 ЦК України).
Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини; пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню. Такий висновок здійснений Верховним Судом у вказаній вище постанові.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №607/13549/21, провадження №61-562св23, зазначено, що перебування спадкоємців за межами країни не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які унеможливили чи в інший спосіб перешкодили вчасно здійснити таку дію.
За загальним правилом рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Разом з цим, однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Слід зауважити, що на користь доводів сторони позивача свідчить та обставина, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» неодноразово змінена протягом дії воєнного стану на території України. Так, зміни вносились згідно з Постановами КМУ № 209 від 06.03.2022, № 480 від 19.04.2022, № 719 від 24.06.2022, № 1364 від 06.12.2022, № 213 від 10.03.2023, № 469 від 09.05.2023, № 1038 від 29.09.2023, № 1309 від 12.12.2023, № 330 від 26.03.2024. Зокрема, наразі п. 3 виключений з її тексту.
Позивач вочевидь не могла бути обізнана й з висновками, здійсненими у Постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №676/47/21, провадження №61-8014св22, наведеними вище щодо юридичної сили нормативно-правових актів по вертикалі.
Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Натомість, висновки, здійснені у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №607/13549/21, провадження №61-562св23, не є релевантними, на переконання суду, адже умови воєнного стану, введеного внаслідок повномасштабного військового вторгнення держави-агресора, не мали місця у спірних правовідносинах, що розглядались судом у вказаній справи та не були покладені в обгрунтування позовних вимог, на відміну від даної.
Дійсно, спеціальний механізм подання заяви про прийняття спадщини через консульські установи України встановлений Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року №142/5/310 «Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України».
Так, за зверненням громадянина України консул (або уповноважений секретар із консульських питань) засвідчує справжність підпису на заяві про прийняття спадщини, проставляє на заяві свій підпис та гербову печатку, після чого спадкоємець повинен направити заяву в Україну засобами міжнародного поштового зв'язку. Таким чином, громадянам України немає необхідності виїжджати з країни свого постійного проживання та повертатися в Україну для прийняття спадщини (підпункт 3.13 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України та пункт 3.23 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства України від 22 лютого 2012 року №296/5).
Проте, будучи достеменно обізнаною із тим, що строк на подання заяви про прийняття спадщини безпосередньо після смерті батька (мається на увазі з початку введення воєнного стану) зупинений, про протилежне позивачка дізналась під час звернення її матері (іншої спадкоємиці першої черги) до нотаріальної контори (доказів протилежного не надано), позивачка мала достатньо підстав для того, щоб не скористатись даним спеціальним порядком.
Оцінка суду у даній категорії справи повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини.
Відповідно, у даній справі встановлено, що позивачка своєчасно дізналась про смерть спадкодавця ОСОБА_5 , що встановлено під час судового розгляду на підставі наявних доказів. При цьому, сторона позивача не заперечує факту пропущення строку на звернення із заявою про прийняття спадщини за заповітом, пояснюючи введенням на території України воєнного стану, вимушеним проживанням протягом всього часу його дії поза межами України, складностями (довготривалістю) у отриманні консульських послуг, що є загальновідомим.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ особа не може відповідати за можливі помилки представників органів влади під час виконання ними своїх обов'язків в процесі забезпечення їх законних прав та інтересів. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення ЄСПЛ у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії"). Потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення ЄСПЛ у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки"). Таким чином, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").
У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини суд враховує й думку відповідачки, яка є матір?ю позивачки, відсутність заперечень інших учасників справи.
Таким чином, за результатами розгляду справи, з урахуванням показів свідків, суд дійшов висновку про доведеність поважності причин, які дійсно могли вплинути на своєчасність подання спадкоємицею заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом, зокрема, засобами поштового листування. Натомість, враховуючи положення ст.1272 ЦК України, суд не повинен, визначивши додатковий строк на прийняття спадщини, визначати місце подання заяви. Тому в цій частині позовні вимоги залишаються без задоволення.
За змістом ст. 89, 213 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
За нормою ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За приписами ст.251-253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи наведене, обґрунтованість позовних вимог у вказаній частині, оскільки позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову, а саме, визначивши ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжі, замість трьох місяців, що просила визначити позивачка, який необхідно обраховувати з дати набрання рішенням законної сили. Визначений строк, на переконання суду, буде достатнім для виконання окреслених дій як спадкоємиці.
Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Про їх стягнення сторонами у даній справі не заявлено, відповідних доказів не надано.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Проте, враховуючи рішення суду про часткове задоволення позову, та, крім цього, критерії, визначені ч.3 ст.141 ЦПК України, що обов'язково мають бути взяті до уваги судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат, оскільки порушення прав позивачки не є наслідком дій, бездіяльності та/або рішень відповідачів, судові витрати, понесені ОСОБА_1 , у вигляді судового збору у сумі 1 211,20 гривень, сплаченого за подання до суду позовної заяви, необхідно залишити за нею.
Керуючись ст. 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 174, 178, 191, 211, 223, 240, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , П?ята запорізька державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,- задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжі, тривалістю два місяці, який обраховувати з дати набрання рішенням законної сили.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Судові витрати, понесені позивачкою, у вигляді судового збору у сумі 1 211,20 гривень, сплаченого за подання до суду позовної заяви, - залишити за ОСОБА_1 .
Реквізити учасників справи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ;
П?ята запорізька державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02884150, адреса місцезнаходження: м.Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд.5.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду складено та підписано 14.11.2025.
Суддя Л.А.Вайнраух