14 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/17266/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу в електронній формі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.01.2025 року №0633500349753;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 03.01.2025 року зарахувавши ОСОБА_1 в пільговому обчисленні трудовий стаж роботи в районах Крайньої Півночі, за період 11.07.1983 по 23.04.1984, з 27.06.1986 по 13.08.1986, з 14.02.1989 по 10.10.1992 рр. з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців, та періоди навчання з 01.09.1980 по 02.07.1983, з 26.08.1986 по 12.02.1989 та періоди проходження військової строкової служби з 26.04.1984 по 06.05.1986 згідно записів трудової книжки.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області) щодо зарахування до страхового стажу трудової діяльності з 11.07.1983 по 23.04.1984, з 27.06.1986 по 13.08.1986, з 14.02.1989 по 10.10.1992 в районах Крайньої Півночі з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців, періодів навчання з 01.09.1980 по 02.07.1983 та з 26.08.1986 по 12.02.1989, у період проходження строкової військової служби з 26.04.1984 по 06.05.1985 згідно записів у трудовій книжці. За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі- ГУ ПФУ у Вінницькій області), та рішенням від 03.01.2025 року № 063350034975 відмовлено у зарахуванні стажу у зв'язку з відсутністю первинних документів або актів перевірки. Вказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, заперечуючи проти позову, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі- Закон №1058-VI), звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою щодо перерахунку пенсії. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку. З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами. Згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 , до страхового стажу зараховано усі періоди роботи, окрім періодів роботи в російській федерації, які зараховано до загального стажу заявника частково по 31.12.1991 року, так як відповідно до Закону України від 23.12.2022 року “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 22.01.1993 року зупинено у відносинах, зокрема з російською федерацією дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинені від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Закону України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР, до страхового стажу періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. Зазначає, що при наданні довідки про період роботи з 01.01.1992 року в Російській Федерації необхідно залучити апостиль. Період роботи з 27.06.1986 по 13.08.1986 в Російській Федерації не зараховано при первинному призначені, оскільки у даті прийняття на роботу є виправлення. Також зазначає, що до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991 року при умові, якщо заявник в заяві на перерахунок пенсії зазначив інформацію щодо отримання/ недоотримання пенсії на території рф. Так, при зверненні позивача за перерахунком пенсії від 29.12.2024 року зазначена інформація не вказана. Також зазначає, що в наданих заявником до заяви про перерахунок пенсії документах відсутні первинні документи або акт перевірки на підтвердження страхового стажу та довідки про заробітну плату до 1 липня 2000 року.
Щодо зарахування відповідного стажу із розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців, відповідач зазначає, що періоди роботи з 01.03.1960 до 01.01.1991 зараховуються до стажу в полуторному розмірі за умови, що працівник мав право на пільги, встановлені ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та за умови укладання строкових договорів про роботу в цих районах. Звертає увагу, що позивачем не було надано строкових трудових договорів, а в трудовій книжці та інших відповідних документах відсутні відомості про користування пільгами.
Щодо зарахування періодів роботи та навчання зазначає, що вказані періоди не зараховуються у пільговому обчисленні. На підставі наведеного, просив у задоволенні позову відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - ГУ ПФУ в Житомирській області подала до суду пояснення, в яких зазначила, що ГУ ПФУ у Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 03.01.2025 №063350034975 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю підстав для перерахунку. Дії відповідача уважають правомірними та підтримують викладені доводи у відзиві в повному обсязі.
На підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-VI.
29.12.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо зарахування до страхового стажу в пільговому обчисленні трудової діяльності районах Крайньої Півночі за період 11.07.1983 по 23.04.1984, з 27.06.1986 по 13.08.1986, з 14.02.1989 по 10.10.1992 рр. з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців, періоди навчання з 01.09.1980 по 02.07.1983, з 26.08.1986 по 12.02.1989, та періоди проходження військової строкової служби з 26.04.1984 по 06.05.1986 згідно записів трудової книжки.
ГУ ПФУ у Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та рішенням від 03.01.2025 року № 063350034975 відмовлено у зарахуванні стажу у зв'язку з відсутністю первинних документів або актів перевірки.
Так, у спірному рішенні зазначено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 до страхового стажу зараховано усі періоди роботи, крім періодів роботи в російській федерації, які зараховано до загального стажу заявника частково по 31.12.1991 року, так як відповідно до Закону України від 23.12.2022 року "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" від 22.01.1993 року зупинено у відносинах, зокрема з російською федерацією дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинені від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Закону України від 03 березня 1998 року №140/98-BP, до страхового стажу періоди роботи (служби) на території РФСР по 31 грудня 1991 року. При наданні довідки про період роботи з 01.01.1992 року в російській федерації необхідно залучити апостиль. Періоди роботи з 27.06.1986 по 13.08.1986 в російській федерації не зараховано при первинному призначенні пенсії, оскільки у даті прийняття на роботу є виправлення.
Також звернуто увагу позивача, що Законом України від 25.04.2024 №3674-IХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" який набрав чинності з 23.06.2024 року, пункт 14-4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено в такій редакції: "Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії". До страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991 року при умові, якщо заявник в заяві на перерахунок пенсії зазначив інформацію щодо отримання/ недоотримання пенсії на території рф. При зверненні за перерахунком пенсії від 29.12.2024 року позивачем зазначена інформація по вказана.
Також роз'яснено, що відповідно до абз. 5 ч. 1 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (похід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну пату (дохід) за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або акт перевірки довідки про заробітку плату, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. В поданих заявником до заяви про перерахунок пенсії документах, відсутні первинні документи або акт перевірки. На підставі наведеного, прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Судом встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , заповненої 11.07.1983, позивач у спірний період навчався, проходив військову службу та працював:
З 01.09.1980 по 02.07.1983 - навчання в СГПТУ-18 с. Полярні Зорі Мурманської області (диплом НОМЕР_4 );
Управління механізованих та сантехнічних робіт» (с. Полярні Зорі Мурманської області), район Крайньої Півночі:
- 11.07.1983 - прийнятий машиністом - помічником екскаватору 5 розряду (наказ № 143-к від 06.07.1983);
- 23.04.1984 - звільнений у зв'язку із призовом на військову службу п.3 статті 29 КЗпП РСФСР (наказ 95-к від 23.04.1984);
З 26.04.1984 по 06.05.1986 проходив службу в рядах Радянської армії (в/к НОМЕР_5 ).
Управління механізованих та сантехнічних робіт» (с. Полярні Зорі Мурманської області), район Крайньої Півночі:
- 27.06.1986 - прийнятий машиністом екскаватору 5 розряду (наказ 149-к від 26.06.1986);
- 13.08.1986 - звільнений у зв'язку зі вступом до в середній спеціальний учбовий заклад за ст. 31 КЗпП РСФСР (наказ № 189-к від 13.08.1986).
- 01.09.1986 - зарахований студентом на навчання в Слов'янське авіаційне технічне училище льотної авіації (наказ №159/ від 22.09.1986);
- 12.02.1989 - закінчив навчання та відбув на виробничу практику (наказ №14/л від 30.01.1989).
Архангельске управління цивільної авіації:
- 14.02.1989 - прийнятий в електроцех на посаду техніка по світлотехнічному забезпеченню польотів (наказ №13-к від 20.02.1989);
- 24.01.1990 - переведений електротехніком по обслуговуванню світлотехнічного обладнанню систем забезпечення польотів (наказ №10-к від 29.01.2020);
- 28.01.1991 - переведений в 5 льотний загін на посаду бортоператора вертольоту Мі-26 (наказ №52/л від 05.10.1992);
- 01.01.1991 - у зв'язку із реорганізацією переведений в 2 Архангельський ОАО (наказ №11-к від 30.01.1991);
- 01.01.1991 - прийнятий переводом в 5 льотний загін на посаду бортоператора вертольоту Мі-26 (наказ №11-к від 30.01.1991);
- 10.10.1992 - звільнений за статтею 33 п.1 КЗпП РСФСР у зв'язку зі скороченням (наказ №52/л від 05.10.1992).
Як убачається з форми РС-право періоди навчання позивача з 01.09.1980 по 02.07.1983, з 01.09.1986 по 28.01.1989, період військової служби з 26.04.1986 по 06.05.1986 та періоди трудової діяльності з 11.07.1983 по 23.04.1984, з 14.02.1989 по 31.12.1991 зарахований відповідачем у однократному розмірі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних мотивів.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992).
Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Отже, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
В силу положень статті 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.
Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивачки у спірний період. Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023.
При цьому суд враховує, що 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві. Постанова набрала чинності 02.12.2022.
Водночас, відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Суд зазначає, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірний період, вказані вище Угоди були чинними для України, відтак підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України за № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.
Проте суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, положення Закону № 2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.
Отже, на час коли позивач працював у російській федерації, усі вищевказані міжнародні договори були чинні.
Суд зазначає, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Суд також зазначає, що записи про період роботи позивача з 11.07.1983 по 23.04.1984, з 27.06.1986 по 13.08.1986, з 14.02.1989 по 10.10.1992 є чіткими та містять записи про прийом на роботу, запис про звільнення та посилання на накази.
Вирішуючи спір щодо заявлених позовних вимог в частині позовних вимог щодо незарахування періодів роботи в районах Крайньої Півночі з 11.07.1983 по 23.04.1984, з 27.06.1986 по 13.08.1986, з 14.02.1989 по 10.10.1992, а саме один рік роботи у вказаний період часу за один рік та шість місяців, суд зазначає таке.
За правилами пункту 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV період роботи до 1 січня 1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР» від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відтак, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, то відповідними доказами може бути трудова книжка, в якій є наявний штамп підприємства про розповсюдження пільг по обчисленню стажу роботи або довідка роботодавця, в якій зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період, на який він був укладений, та розповсюдження на особу пільг по обчисленню стажу за цей період.
При цьому, пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 і від 26 вересня 1967 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967.
Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивач працював у періоди з 11.07.1983 по 23.04.1984, з 27.06.1986 по 13.08.1986 та з 14.02.1989 по 10.10.1992 у районах Крайньої Півночі, а саме у Мурманській та Архангельській областях.
Сторонами не заперечується, що місцевість, де працював позивач у спірний період, відносилась до районів Крайньої Півночі.
З огляду на вищенаведені норми права, слідує, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не пред'явлення їх у сукупності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 у справі № 590/871/17, від 07 червня 2018 у справі №173/637/17, від 03 липня 2018 у справі № 302/662/17-а, від 27 липня 2022 у справі № 560/755/19 та інших.
Судом встановлено, що факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі за період з 11.07.1983 по 23.04.1984, з 27.06.1986 по 13.08.1986 та з 14.02.1989 по 10.10.1992 підтверджено записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Матеріали справи також свідчать про те, що періоди трудової діяльності з 11.07.1983 по 23.04.1984 та з 14.02.1989 по 31.12.1991 зараховано позивачу без пільгового обчислення - один рік роботи у районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців. Період трудової діяльності з 27.06.1986 по 13.08.1986 та з 01.01.1992 по 10.10.1992 взагалі не були зараховані до страхового стажу позивача.
Посилання відповідача у спірному рішенні на наявність у трудовій книжці виправлень у даті прийняття на роботу, як підставу незарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності з 27.06.1986 по 13.08.1986, суд не бере до уваги з огляду на таке.
Згідно пунктів 2.2-2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58, в редакції чинній на час роботи позивачки) заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Записи про причини звільнення повинні здійснюватися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюванням чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.25 Інструкція № 58).
Крім того, згідно з пункту 2.26 Інструкція № 58 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати, що періоди роботи, щодо яких є певні виправлення, не можуть бути зараховані до трудового стажу позивача.
Суд також зауважує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, суд також зазначає, що не заслуговують на увагу твердження відповідача, викладені у відзиві, що обов'язковою умовою для надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі - один рік роботи за один рік 6 місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, оскільки з огляду на приписи пункту 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006), пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Тобто наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документи за її вибором.
Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 19 вересня 2019 року у справі №348/2208/16-а, постанові від 14 листопада 2019 року у справі №265/6105/16-а.
Досліджуючи в сукупності мотиви відмови відповідача в частині незарахування спірних періодів роботи позивача в пільговому обчисленні по 31.12.1991 в районах Крайньої Півночі у зв'язку з незазначенням позивачем у заяві про перерахунок пенсії інформації щодо отримання/ недоотримання пенсії на території рф, суд звертає увагу на таке.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання обчислення страхового стажу» від 16.05.2025 за №562, яка набрала чинності 20.05.2025.
Пунктом 1 Постанови №562 затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (надалі по тексту також Порядок №562) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.
Порядок №562 визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.
За змістом пункту 3 Порядку №562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.
Приписами п. 4 Порядку №562 унормовано, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.
У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
За змістом абз.5-6 Порядку №562 МЗС протягом п'яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних", і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов'язаних з питаннями загальнообов'язкового державного соціального страхування, визначених законом.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР можуть бути зараховані до страхового стажу лише за умови (1) відсутності налагодженого обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та відповідної держави або (2) за умови ненадання відповіді на запит МЗС України протягом 45 днів з дати його надсилання.
Докази того, що відповідач відповідно до Постанови №562 звернувся до Міністерства закордонних справ України із запитом до іншої країни щодо здійснення або нездійснення пенсійних виплат за період трудової діяльності до 1 січня 1992 року, у матеріалах справи відсутні.
Водночас, до моменту встановлення такого обміну чи отримання підтвердних документів пенсія обчислюється з урахуванням цих періодів, за умови, що особа у своїй заяві зазначає про відсутність пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження.
З огляду на те, що відповідний запит відповідачем не був здійснений, а доказів зворотного суду не надано, суд не бере до уваги дане твердження відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що період роботи в районах Крайньої Півночі за період з 23.04.1984, з 27.06.1986 по 13.08.1986 та з 14.02.1989 по 10.10.1992 підлягають кратному обчисленню, а саме один рік роботи в указаний період за один рік і шість місяців. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог зарахувати пільговому обчисленні періоди навчання з 01.09.1980 по 02.07.1983 суд зазначає наступне.
Згідно з формою РС - право позивача, період навчання з 01.09.1980 по 02.07.1983 зараховано до страхового стажу в однократному розмірі, проте до пільгового стажу не зараховано.
Записами трудової книжки також підтверджується, що у період з 01.09.1980 по 02.07.1983 позивач навчався в СГПТУ-18 с. Полярні Зорі Мурманської області, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_4 , виданому СГПТУ - 18 Державного комітету РСФСР по професійно - технічній освіті 02.07.1983.
11.07.1983 був прийнятий в Управління механізованих та сантехнічних робіт с. Полярні Зорі Мурманської області), машиністом - помічником екскаватору 5 розряду (наказ № 143-к від 06.07.1983) та 23.04.1984 звільнений у зв'язку із призовом на військову службу п.3 статті 29 КЗпП РСФСР (наказ 95-к від 23.04.1984)
Що стосується зарахування періоду навчання з 01.09.1980 по 02.07.1983 до пільгового стажу суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства (п. «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаття 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту»), до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у середніх спеціальних навчальних закладах. Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі, в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Матеріали справи свідчать про те, що через два тижні після закінчення СГПТУ-18 с. Полярні Зорі Мурманської області позивач почав працювати, тому період навчання з 01.09.1980 по 02.07.1983 підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи.
Щодо зарахування у пільговому обчисленні період навчання з 26.08.1986 по 12.02.1989, суд зазначає наступне.
Згідно з формою РС - право позивача, період навчання з 01.09.1986 по 28.01.1989 зараховано до страхового стажу в однократному розмірі, проте до пільгового стажу не зараховано.
З 01.09.1986 позивач був зарахований студентом на навчання в Слов'янське авіаційне технічне училище льотної авіації (наказ №159/л від 22.09.1986), що підтверджується дипломом серії НОМЕР_6 , виданому Слов'янським авіаційним технічним училищем 01.06.1989. Також у дипломі вказано, що рішенням державної кваліфікаційної комісії від 28.01.1989 ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію техніка - електрика.
12.02.1989 згідно записів у трудовій книжці, закінчив навчання та відбув на виробничу практику (наказ №14/л від 30.01.1989).
Щодо можливості зарахування в пільговому обчисленні періоду навчання позивача з 01.09.1986 по 12.02.1989 (відповідно до записів у трудовій книжці позивача) у Слов'янському авіаційному технічному училищі льотної авіації, суд зазначає, що м. Слов'янськ УРСР не відносилось до районів Крайньої Півночі та районів, прирівняних до Крайньої Півночі, відтак позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог зарахувати у пільговому обчисленні періоди проходження військової строкової служби з 26.04.1984 по 06.05.1986, слід зазначити наступне.
Як було встановлено судом із записів у трудовій книжці позивача, з 26.04.1984 по 06.05.1986 він проходив службу в рядах Радянської армії (запис у трудовій книжці зроблений на підставі військового квитка серії НОМЕР_5 ).
Відповідно до довідки від 16.07.1986 №364 Арх-ск-56, виданої командиром Військовою частиною НОМЕР_7 ОСОБА_1 з 26.04.1984 по 06.05.1986 проходив дійсну військову строкову службу у віддаленій місцевості на островах Північного Льодовитого океану. Відповідно до Постанови РНК СРСР №2358 від 14.09.1945 та наказу МВС №0131 від 25.06.1949 строк служби за цей період зараховується за один рік служби - два роки.
Як слідує із форми РС-право позивача, період проходження військової служби позивачем був зарахований відповідачем до страхового стажу без пільгового обчислення.
Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Постанова №393).
Відповідно до абз. 9 п. 1 Постанови №393 до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов).
Окрім того, вислуга років, яка була обчислена для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", перегляду не підлягає (пункт 5 Постанови №393).
Відтак, як законодавство колишнього СРСР до 1 січня 1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР. До страхового стажу зараховується період військової служби у кратному пільговому обчисленні - один місяць служби за півтора місяці.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №727/1441/17.
За наведених обставин, позивач має право на зарахування періоду проходження строкової служби з 26.04.1984 по 06.05.1986 в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у пільговому розрахунку як один місяць служби за півтора місяці.
Аналізуючи вищенаведене суд доходить висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ у Вінницькій від 03.01.2025 року № 063350034975, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо обраного позивачем способу захисту щодо зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії, необхідно зазначити наступне.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Повноваження щодо призначення/перерахунку пенсії відносяться виключно до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень.
Суд зауважує, що зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача є можливим за наслідками розгляду відповідної заяви про призначення / перерахунок пенсії.
Оскільки відповідачем спірний період роботи на виконання рішення суду ще не зараховано до стажу роботи та не надано оцінку загальному стажу роботи позивача (з урахуванням висновків суду в цьому рішенні) та не прийнято відповідачем ще рішення за результатом розгляду справи, суд вважає, що ці вимоги є передчасними.
Обираючи спосіб захисту, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, суд доходить висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії, зарахувавши в пільговому обчисленні трудовий стаж роботи позивача в районах Крайньої Півночі за період 11.07.1983 по 23.04.1984, з 27.06.1986 по 13.08.1986 та з 14.02.1989 по 10.10.1992, період навчання з 01.09.1980 по 02.07.1983 та період проходження строкової служби з 26.04.1984 по 06.05.1986.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії не підлягають задоволенню.
Згідно із статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, із застосуванням положень частини другої статті 9 та статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки позов містить декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі №620/1116/20.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н, 21028. ЄДРПОУ: 13322403), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.01.2025 року №0633500349753 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в районах Крайньої Півночі з 11.07.1983 по 23.04.1984, з 27.06.1986 по 13.08.1986, з 14.02.1989 по 10.10.1992 , період навчання позивача з 01.09.1980 по 02.07.1983 із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, та період проходження строкової служби з 26.04.1984 по 06.05.1986 у пільговому розрахунку як один місяць служби за півтора місяці, та повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 29.12.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 14 листопада 2025 р.
Суддя Т.О. Шувалова