14 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/18558/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати протокол Комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01 липня 2025 року № 33 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- зобов'язати Комісію з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 червня 2025 року та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на строк дії законних підстав, які надають право на відстрочку.
Підставою звернення до суду, на переконання позивача, є протиправна відмова відповідача, оформлена протоколом №33 від 01.07.2025, у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в той час, як він є особою, яка не підлягає мобілізації на підставі статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач подав на розгляд до Комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року за №3543-XII (далі - Закон №3543-XII), як особи які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю. За результатами розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення оформлене протоколом №33 від 01.07.2025 (далі - оскаржуване рішення, спірне рішення), яким відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, встановлено інших осіб, які за законом зобов'язані утримувати своїх батьків. Позивач вказує на протиправність оскаржуваного рішення, з огляду на те, що останнім подано повний пакет документів, які засвідчують наявність у позивача права на отримання відповідної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Позивач критично ставиться до аргументів відповідача з про наявність інших осіб, які по закону мають утримувати маму-інваліда чи ненадання позивачем доказів відсутності інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону утримувати матір позивача особу з інвалідністю II групи, оскільки останнім не зазначено які саме докази мали бути надані заявником відповідачу для підтвердження вказаних обставин. Донька ОСОБА_2 проживає декілька років у Сполучених Штатах Америки, що підтверджується наданою нею заявою, де підтвердила факт проживання закордоном, свої зобов'язання перед іншою країною через офіційне працевлаштування і неможливістю повернутись в Україні. Позивач у позові вказує, що одним з важливих моментів, що саме по цій підставі позивач був звільнений від проходження військової служби з військової частини і вже неодноразово отримував відстрочку по наданому пакету документів. Однак, чомусь лише цього разу Комісія ІНФОРМАЦІЯ_10 вирішила відмовити без належних на те причин.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України, Кодекс). Одночасно судом витребувано у відповідача письмові докази, необхідні для розгляду справи.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву.
У період з 06.08.2025 по 26.08.2025, із 29.10.2025 по 13.11.2025 головуюча у справ суддя перебувала у відпустці.
До суду надійшли витребовувані у відповідача документи.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 та звернувся до Комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від 23.06.2025 з підстави утримання та догляду за матір'ю - інвалідом II групи.
У вказаній заяві вказав, що інших осіб з числа військовозобов'язаних (не військовозобов'язаних), - які могли б здійснювати догляд - також немає, оскільки мій батько, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а сестра, ОСОБА_4 , є громадянкою Сполучених Штатів Америки з 2024 року і більше 10 років проживає там та не приїздить в Україну і не може тут проживати на законних підставах.
До заяви додав необхідні підтверджуючі документи (копії), а саме: паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 , витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 , паспорт та РНОКПП ОСОБА_2 , довідка до акту огляду МСЕК ОСОБА_3 , паспорт громадянки США ОСОБА_4 .
Комісією з розгляду питань надання та оформлення відстрочки, відмови у наданні відстрочки, продовження терміну її дії, скасування (зміни) раніше прийнятого рішення комісією з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заява (протокол від 01.07.2025 №33. За результатами розгляду заяви, підготовлене повідомлення від 01.07.2025 №3252 за формою затвердженою постановою КМУ від 16.05.2024 №560.
Згідно повідомлення №3252 від 01.07.2025 Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто Вашу заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, особливий період відповідно до абзацу (за наявності) пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну 1 підготовку та мобілізацію".
За результатами розгляду повідомляємо, що протоколом від 01.07.2025 №33 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні Вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що Ви підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Причини відмови встановлено інших осіб, які за законом зобов'язані утримувати свої батьків.
Вказане повідомлення відповідачем скеровано позивачу.
Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Комісієї ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 01.07.2025 за №33, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року за №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (надалі по тексту також - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року за №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі по тексту також - Закон №3543-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють ІНФОРМАЦІЯ_10 або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ).
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, передбачена статтею 23 Закону №3543-ХІІ.
Згідно з пунктом 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_10, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року за №154 (надалі по тексту також - Положення №154), ІНФОРМАЦІЯ_10 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
ІНФОРМАЦІЯ_10 утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_10 (надалі по тексту також - районні ІНФОРМАЦІЯ_10).
Завданнями ІНФОРМАЦІЯ_10 відповідно до покладених обов'язків, серед іншого, є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (ІНФОРМАЦІЯ_10 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні ІНФОРМАЦІЯ_10), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (надалі по тексту також - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (надалі по тексту також - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства (пункт 9 Положення №154).
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення №154 районні ІНФОРМАЦІЯ_10, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Оскільки відповідач є органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, саме на нього покладено обов'язок щодо прийняття рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час.
З 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, у зв'язку із внесенням змін до статті 23 Закону №3543-XII Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року за №3633-IX.
Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року за №560 (надалі по тексту також - Порядок №560), який визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
За змістом пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_10 (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_10 (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_10 або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Особисте прибуття особи для прийняття та вирішення вказаного виду заяв законом не передбачено.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (пункт 59 Порядку №560).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини 1, пунктах 3, 4, 5 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Враховуючи зміну правового регулювання спірного питання, доводи відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби з військової частини та щодо неодноразово отримання відстрочки по наданому пакету документів, тобто утримання матері, яка є особою з інвалідність II групи, не можуть бути підставою для визнання протиправним та скасування протоколу комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийнятий за результатом розгляду заяви позивача від 23.06.2025.
Повертаючись до фактичних обставин справи, судом встановлено, що позивач 23.06.2025 подав на ім'я Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
У вказаній заяві вказав, що інших осіб з числа військовозобов'язаних (не військовозобов'язаних), - які могли б здійснювати догляд - також немає, оскільки мій батько, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а сестра, ОСОБА_4 , є громадянкою Сполучених Штатів Америки з 2024 року і більше 10 років проживає там та не приїздить в Україну і не може тут проживати на законних підставах.
Комісією з розгляду питань надання та оформлення відстрочки, відмови у наданні відстрочки, продовження терміну її дії, скасування (зміни) раніше прийнятого рішення комісією з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто документи військовозобов'язаних щодо встановлення обставин які надають їм право на отримання відстрочки згідно з пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за наслідками якого 01.07.2025 прийнято рішення, оформлене протоколом №33.
Згідно витягу із протоколу від 01.07.2025 за №33, відмовлено позивачу в наданні відстрочки, у зв'язку з наявністю інших невійськовозобов'язаних осіб, які мають здійснювати догляд за особою з інвалідністю (є сестра).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_10 заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_10 (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 скерувало позивачу повідомлення від 01.07.2025 за №3252, яким інформував останнього, що протоколом від 01.07.2025 за №33 комісією ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період із зазначенням причин відмови.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 при розгляді заяви позивача від 23.06.2025 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період виконано вимоги Порядку №560, в частині дотримання процедури прийняття рішення та повідомлення заявника про його ухвалення.
Надаючи оцінку наявності підстави для отримання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку наявністю одного із своїх батьків з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, на підставі положень пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІ, слід зазначити таке.
Позивач 23.06.2025 подав на ім'я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви від 23.06.2025 позивачем долучено копії документів: паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 , витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 , паспорт та РНОКПП ОСОБА_2 , довідка до акту огляду МСЕК ОСОБА_3 , паспорт громадянки США ОСОБА_4 ..
Додаток 5 до Порядку №560 містить перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону №3543-ХІІ, у залежності від категорії осіб, які мають право на відстрочку.
Так, документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ є:
- для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
- для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження); для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб); для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що для отримання на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаному необхідно надати на розгляд комісії:
- один із таких документів, що підтверджує інвалідність: (1) довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або (2) витяг з (3) рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або (4) посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або (5) пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"; Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або (6) довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- документи, що підтверджують родинні зв'язки (1) свідоцтво про народження;
- один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи (1) довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або (2) витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або (3) висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або (4) документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або (5) відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Таким чином, пунктом 13 Додатку 5 Порядку №560 визначено вичерпний перелік документів, які військовозобов'язаний повинен подати з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Так, з наданих позивачем, через призму переліку документів визначених пунктом 13 Додатку 5 Порядку №560, які військовозобов'язаний повинен подати з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ судом з'ясовано наступне:
(1) позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у відповідача;
(2) мати позивача є особою з інвалідністю ІI групи;
(3) у заявника є повнорідна сестра.
Згідно витягу із протоколу від 01.07.2025 за №33, відмовлено позивачу в наданні відстрочки, у зв'язку з наявністю інших невійськовозобов'язаних осіб, які мають здійснювати догляд за особою з інвалідністю (є сестра).
Суд вказує про підставність та обґрунтованість висновку ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні позивачу відстрочки, у зв'язку з наявністю інших невійськовозобов'язаних осіб, які мають здійснювати догляд за особою з інвалідністю (є сестра).
Так, у ОСОБА_2 є член сім'ї першого ступеня споріднення -донька.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
При цьому, визначення "інших осіб" у Законі №3543-ХІІ не міститься.
Відповідно до частини 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Водночас, при повній або частковій відсутності норм, які регулюють певні суспільні відносини, можливо застосувати аналогію закону, тобто, вирішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки.
Абзацами 1, 3 частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Приписами абзацу 2 частини 1 статті 1265 Цивільного кодексу України унормовано, що ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Статтею 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до статті 1262 Цивільного кодексу України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Основним доводом позивача про те, що ОСОБА_4 не може здійснювати утримання ОСОБА_2 , яка є особою з ІI групою інвалідності є обставина наявності у ОСОБА_4 з 2024 року громадянства Сполучених Штатах Америки.
На засвідчення означених обставин, позивачем до заяви від 23.06.2025 долучено копію паспорта громадянки США ОСОБА_4 ..
Так, відповідно до частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Таке піклування, турбота може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо.
Згідно зі статтею 47 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
Обов'язок дітей утримувати батьків в першу чергу виникає на підставі кровного споріднення.
Відповідно до статті 204 Сімейного кодексу України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Дочка, син звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.
Відтак, долучені ОСОБА_1 до заяви від 23.06.2025 копія паспорту громадянки США ОСОБА_4 , не передбачені чинним законодавством України як підтвердження факту звільнення ОСОБА_4 від обов'язку утримувати свою матір ОСОБА_2 , адже відповідно до статті 204 Сімейного Кодексу України звільнення від обов'язку утримувати матір засвідчується рішенням суду.
Разом з тим, згідно з пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ особа звільняється від обов'язку утримувати членів сім'ї (батька, матір, які є особами з інвалідністю І та ІІ груп) у разі якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Як матеріали адміністративної справи, так і подані позивачем разом із заявою від 23.06.2025 документи, позбавлені доказів того, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю, або потребує постійного догляду, або перебуває під арештом (крім домашнього арешту), або відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Інших підстав для звільнення від обов'язку утримання батька чи матір, які є особами з інвалідністю І та ІІ груп іншими особами у розумінні пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, вказана норма не містить.
Судом не надається правова оцінка заяві ОСОБА_4 від 16.07.2025, яка долучена до матеріалів справи, оскільки вона не долучалася та не могла бути подана позивачем разом із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на весь час дії воєнного стану до його офіційного закінчення, яка датована 23.06.2025.
Судом також враховуються, що відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб є Закон України "Про громадянство України" від 18.01.2001 за №2235-ІІІ (надалі по тексту також Закон №2235-ІІІ).
За змістом абзацу 2 частини 1 Закону №2235-ІІІ громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №2235-ІІІ громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням.
Підставами для втрати громадянства України є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття (пункт 1 частини 1 статті 19 Закону №2235-ІІІ).
При цьому, згідно з пунктом "в" частини 1 статті 19 Закону №2235-ІІІ не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки, зокрема, автоматичного набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем.
Позивач у заяві від 23.06.2025 вказує, що сестра ОСОБА_4 , є гродянкою Сполучених Штатів Америки з 2024 року і більше 10 років проживає там та не приїздить в не може тут проживати на законних підставах.
Судом враховується, що ані до заяви від 23.06.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ані до матеріалів адміністративної справи позивачем не долучено доказів на засвідчення відсутності у ОСОБА_4 громадянства України.
Суд вважає, що наявність у ОСОБА_2 дорослої доньки ОСОБА_4 , а також перебування останньої за кордоном не є підставою для надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Позивачем не доведено перед судом, що комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 при розгляді його заяви від 23.06.2025 та прийнятті оскаржуваного рішення діяла не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене суд вказує про те, що відповідачем при розгляді заяви позивача від 23.06.2025 та прийнятті оскаржуваного рішення дотримано положення Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року за №3543-XII та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за №560, як наслідок правомірно відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
З огляду на висновок суду про правомірність дій відповідача та обґрунтованість оскаржуваного рішення, не підлягають задоволенню також похідні вимоги позивача про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву від 23.06.2025 і прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на строк дії законних підстав, які надають право на відстрочку..
Окремо суд зазначає, що у разі наявності права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", позивач не позбавлений права повторно звернутись до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_10 із заявою про отримання такої відстрочки, долучивши додаткові документи, які підтверджують право на її отримання.
За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.
Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що позивач на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи, свідченням чого є наявна в матеріалах справи копія посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 21.11.2023.
З огляду на не понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, а також необґрунтованість адміністративного позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних осигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судових виптрат з оплати правничої допомоги, то вони стягненню не підлягають, оскільки у задоволенні позову відмовлено, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх відшкодування.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
14.11.25