14 листопада 2025 року м. Житомир справа № 640/16561/20
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альміра" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гадячсир'про визнання дії протиправними,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альміра" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у якому, з урахуванням нової редакції позову (т. 1 а.с. 45), просить:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича, вчинені починаючи з 02.06.2020 в межах виконавчого провадження № 56311245 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 03.10.2017 №917/1400/16 про стягнення з ТОВ «Гадячсир» заборгованості на користь АТ «Альфа-Банк»;
- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматись від вчинення всіх та будь-яких виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 56311245 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 03.10.2017 №917/1400/16 про стягнення з ТОВ «Гадячсир» заборгованості на користь АТ «Альфа-Банк» до моменту припинення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі №917/1759/19 про банкрутство ТОВ «Гадячсир».
В обґрунтування позову вказує, що є одноособовим учасником ТОВ "Гадячсир". Зазначає, що 03.05.2018 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим Валентином Олександровичем відкрите виконавче провадження №56311245 про примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 03 жовтня 2017 року № 917/1400/16 про стягнення з ТОВ «Гадячсир» заборгованості на користь AT «Альфа-Банк». Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02 червня 2020 року у справі №917/1759/19 було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Гадячсир» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Позивач у позові зазначає, що 03 червня 2020 року ТОВ «Гадячсир» поінформувало головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. та його керівника - Директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельова М.Є. про порушення Господарським судом Полтавської області справи про банкрутство ТОВ «Гадячсир», про що винесено відповідну ухвалу від 02.06.2020 у справі № 917/1759/19, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» є обов'язковою та безумовною підставою для зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №56311245. Відповідне інформування було здійснено ТОВ «Гадячсир» всіма можливими способами (шляхом відправлення листів (№0206/1 від 02.06.2020 та № 0206/2 від 02.06.2020) засобами поштового зв'язку; шляхом направлення представником ТОВ «Гадячсир» електронного листа для департаменту ДВС МЮ України на офіційні електронні адреси Міністерства юстиції України; шляхом безпосереднього занесення листа до скриньки Міністерства юстиції України для вхідної кореспонденції (у зв'язку з неможливістю в період дії карантинних обмежень особистого вручення документів працівникам канцелярії Міністерства юстиції України та отримання від них відповідних відміток про таке вручення документів)). Втім, незважаючи на вказане, після 02 червня 2020 року державним виконавцем Нідченком Д.Є., в межах виконавчого провадження №56311245, були вчинені наступні дії, в тому числі, виконавчі, а саме: 03 червня 2020 року здійснено опис та арешт майна ТОВ «Гадячсир», про що винесено постанову від 03 червня 2020 року про опис та арешт майна (коштів) боржника; 09 червня 2020 року державним виконавцем Нідченком Д.Є. були вчинені виконавчі дії, оформлені постановою про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні; 15 червня 2020 року державним виконавцем Нідченком Д.Є. були вчинені виконавчі дії, оформлені постановою про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. позивач вважає, що на порушення пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець Нідченко Д.Є. вчиняв та продовжує вчиняти виконавчі дії у відношення ТОВ «Гадячсир» після відкриття провадження у справі про банкрутство цього підприємства та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. З огляду на викладене, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 26.08.2020. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що після встановлення державним виконавцем факту обставин, що є підставою для зупинення виконавчого провадження, з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме зареєстрованої ухвали господарського суду Полтавської області від 02.06.2020 у справі № 917/1759/19, якою відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир», виконавче провадження постановою зупинено постановою від 23.07.2020 ВП № 56311245, на підставі п. 4 ст. 34, ст. 35 Закону - до закінчення розгляду провадження у справі про банкрутство. Як вбачається з наведеного, державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на виконання рішення суду, за яким видано вказаний виконавчий документ у спосіб та порядок визначені Законом. Крім того, відповідач просить залишити без задоволення вимогу ТОВ «Альміра» у позовній заяві щодо зобов'язання Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматись від вчинення всіх та будь-яких виконавчих дій в межах ВП № 56311245, у зв'язку з її необґрунтованістю та безпідставністю оскільки виконавче провадження зупинено, та як чітко встановлено ст. 35 Закону, що лише після усунення обставин, що стали підставою зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову. Таким чином, на момент зупинення виконавчого провадження і до закінчення розгляду провадження у справі про банкрутство, виконавчі дії не проводяться. Просить відмовити у задоволенні позову
Відповідь на відзив надійшла до суду 07.09.2020. Заперечуючи викладені у відзиві аргументи відповідача, представник позивача зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнає, що він встановив факт відкриття провадження у справі № 917/1759/19 про банкрутство ТОВ «Гадячсир» та введення мораторію у запропонований ТОВ «Гадячсир» спосіб - з Єдиного державного реєстру судових рішень, але чомусь аж 23.07.2020, тобто через 20 днів після того як отримав лист ТОВ «Гадячсир». При цьому протягом зазначених 50 днів, незважаючи на повідомлення ТОВ «Гадячсир» та на наявність можливості його перевірити, Відповідач не тільки не зупинив вчинення виконавчих дії, а і, навпаки, вчиняв виконавчі дії шляхом винесення постанов від 03.06.2020, від 09.06.2020 та від 15.06.2020. Вказані бездіяльність та дії державного виконавця є противоправними та суперечать вимогам п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 17 розділу ПІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2020 № 512/15, якими встановленого обов'язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувана поширюється дія мораторію. А той факт, що державний виконавець 23.07.2020 все ж таки зупинив вчинення виконавчих дій у ВП № 56311245 не спростовує факту його противоправної бездіяльності та незаконних дії в період до 23.07.2020. Щодо способу захисту порушеного права, представник позивача зазначає, що вимога є законною та, в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 5 та п. 3 ч. 2 ст. 245 КАЄ України, зважаючи на висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений в постанові від 12.11.2019 у справі № 640/21330/18, є невід'ємною другою частиною однієї позовної вимоги «про визнання дій відповідача противоправними та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій». До того ж, зважаючи на те, як відповідач виконував прямі вимоги Закону в період з 03.06.2020 по 23.07.2020, в разі відсутності судової заборони, йому нічого не заважатиме «забути» про приписи Закону та поновити вчинення виконавчих дій, що призведе до необхідності позивача повторно звертатись до суду з аналогічним позовом та, в переважній більшості, наводити ті самі доводи та аргументи. Тобто, в разі задоволення судом лише щодо першої частини позовних вимог позивача у цій справі, такий спосіб захисту не буде ефективним.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
Відповідно до статті 1 Закону № 2825-ІХ Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
На підставі пункту другого розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-ІХ, за результатами автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд Житомирському окружному адміністративному суду.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями 07 березня 2025 року, суддю Лавренчук О.В. визначено головуючою суддею для розгляду даної адміністративної справи.
Суддя своєю ухвалою від 14.03.2025 прийняла адміністративну справу до спрощеного позовного провадження.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 21.03.2025. Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача, з посиланням на норми ЦК України вказує, що Департамент не може бути відповідачем у справі. Щодо суті спору, аргументи відповідача ідентичні тим, що містяться у відзиві, зареєстрованому у справі 26.08.2020.
У період із 30.06.2025 по 18.07.2025, із 06.08.2025 по 26.08.2025, із 29.10.2025 по 13.11.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Щодо твердження представника відповідача, що Департамент не є належним відповідачем, суд зауважує, що за приписами частини 3 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідно до ч. 1 ст. 1 Кодексу адміністратвиного судочинства України, Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах), відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Отже, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є належним відповідачем у справі.
Щодо суті спору.
Встановлено, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року у справі № 917/1400/16 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «Гадячсир» задоволено позов про стягнення кредитних коштів в сумі 15917447,18 доларів США.
Господарським судом Полтавської області 03.10.2017 видано наказ №917/1400/16 з примусового виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2016 року у справі № 917/1400/16.
Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України 03.05.2018 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №56311245 з примусового виконання наказу №917/1400/16, виданого 03.10.2017 Господарським судом Полтавської області.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.06.2020 у справі №917/1759/19 постановлено: відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", 37300, Полтавська область, м.Гадяч, вул. Будька, 47, ідентифікаційний код 33460268; Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир".
З матеріалів виконавчого провадження №56311245, копія якого міститься в матеріалах адміністративної справи, вбачається, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є. прийнято:
03.06.2020 постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (т. 1 а.с. 96);
09.06.2020 постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (т. 1 а.с. 94);
15.06.2020 постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (т. 1 а.с. 92).
23.07.2020 постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження". У розділі "встановив" вказано про ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.06.2020 у справі №917/1759/19 (т. 1 а.с. 57).
Звертаючись до суду, позивач вважає, що із 02.06.2020, тобто з дати відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", державний виконавець не мав законодавчо обґрунтованих підстав для вчинення будь-яких дій в межах виконавчого провадження №56311245.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 статті 3 Закону).
Згідно ч. 1 статті 116 ГПК України (в редакції, чинній на дату відкриття ВП №56311245), виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.
Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1 статті 24 Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно п. 10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.
У відповідності до частини 1, абзаців 1-3 частини 2 статті 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №1404-VIII для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Подібна норма міститься також у п. 8 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5), у якій зазначено, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна (майнових прав) - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача.
Частиною 3 статті 57 Закону №1404-VIII передбачено, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Отже, в межах виконавчого провадження, державному виконавцю про примусовому виконанні судових рішень надані повноваження, зокрема, виносити постанови про опис та арешт майна боржника та про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадження.
Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач вважає, що після постановлення Господарським судом Полтавської області ухвали від 02 червня 2020 року у справі №917/1759/19 про відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідач не мав права вчиняти будь-які виконавчі дії.
Так, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02 червня 2020 року у справі №917/1759/19 постановлено:
1.Відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 47, ідентифікаційний код 33460268.
3. Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 47, ідентифікаційний код 33460268.
У резолютивній частині ухвали зазначено: "Ухвала набирає законної сили негайно після її постановлення (ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства)".
Стаття 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
За приписами частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Згідно вимог ч. 1 ст. 35 Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
У п. 17 та 18 17 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) зазначено, що за наявності обставин, передбачених статтею 34 Закону, виконавець виносить постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, крім випадків, визначених Законом.
Зупинення вчинення виконавчих дій, відкладення проведення виконавчих дій, відстрочка або розстрочка виконання рішення не є підставами для скасування раніше вжитих заходів щодо примусового виконання рішення.
Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача у відзиві зазначає, що після встановлення державним виконавцем факту обставин, що є підставою для зупинення виконавчого провадження, з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме зареєстрованої ухвали Господарського суду Полтавської області від 02.06.2020 у справі № 917/1759/19, якою відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир», виконавче провадження постановою зупинено постановою від 23.07.2020 ВП № 56311245, на підставі п. 4 ст. 34, ст. 35 Закону - до закінчення розгляду провадження у справі про банкрутство.
Разом з тим, належними доказами підтверджується, що ТОВ "Гадячсир", який є боржником у ВП №56311245, 03 червня 2020 року направив відповідачу та головному державному виконавцю Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листи від 02 червня 2020 року №0206/1 та №0206/2, якими повідомляв про ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.06.2020 у справі № 917/1759/19 (т.1 а.с. 20).
Листи від 02.06.2020 були отримані адресатами 05 червня 2020 року о 09:37, що підтверджується трекінгом відправлень Укрпошти (т. 1 а.с. 22, 23).
Отже, 05 червня 2020 року відповідач отримав інформацію про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" та про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир".
Однак, 09.06.2020 та 15.06.2025 в межах ВП №56311245 державним виконавцем було винесено постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
При цьому, постанову про зупинення вчинення виконавчих дій державним виконавцем винесено лише 23 липня 2020 року, тобто через місяць і вісімнадцять днів, після отримання ухвали про відкриття Господарським судом Полтавської області провадження у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир".
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо прийняття 09.06.2020 та 15.06.2025 постанов про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №56311245.
При цьому, відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо винесення 03.06.2020 постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, оскільки належними доказами підтверджується, що про наявність ухвали Господарського суду Полтавської області від 02.06.2020 у справі №917/1759/19 державному виконавцю стало відомо 05.06.2020.
Щодо позовних вимог про: "зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматись від вчинення всіх та будь-яких виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 56311245 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 03.10.2017 №917/1400/16 про стягнення з ТОВ «Гадячсир» заборгованості на користь АТ «Альфа-Банк» до моменту припинення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі №917/1759/19 про банкрутство ТОВ «Гадячсир»", суд зазначає гнаступне.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.
При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Тобто, судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
При наданні правової оцінки вказаним позовним вимогам, суд ураховує, що приписами ч. 5. ст. 35 Закону закріплено, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
При цьому, позивачем не надано до суду доказів, що відповідачем після винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій вчинялись будь - які дії в межах виконавчого провадження № 56311245.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є передчасними, адже спору в цій частині фактично не існує, а тому не підлягають задоволенню.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альміра» (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 33066550) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» (вул. Гвардійська, 45А, м.Лозова, Харківська область, 64600, код ЄДРПОУ 33460268) про визнання дій протиправними у виконавчому провадженні № 56311245.
Визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича, вчинені починаючи з 05.06.2020 в межах виконавчого провадження № 56311245 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 03.10.2017 №917/1400/16 про стягнення з ТОВ «Гадячсир» заборгованості на користь АТ «Альфа-Банк».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альміра» документально підтверджені судові витрати у сумі 2102 ( дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
14.11.25