м. Вінниця
13 листопада 2025 р. Справа № 120/14222/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30 листопада 2023 року № 025350007259 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15 березня 2023 року № 025350007259, якими ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідачів, представник позивачки оскаржив їх в судовому порядку та вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області слід зобов'язати з 07 березня 2023 року призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 01 вересня 1990 року по 31 серпня 2022 року, а до страхового стажу - період навчання з 01 вересня 1987 року по 18 червня 1991 року.
Ухвалою від 28 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в належному розмірі.
На виконання вимог ухвали від 28 жовтня 2024 року представником позивача подано до суду квитанцію від 31 жовтня 2024 року, якою підтверджується сплата судового збору в належному розмірі.
Ухвалою від 07 листопада 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, задоволено клопотання позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачам встановлено строк для подання відзивів на позовну заяву.
22 листопада 2024 року та 28 січня 2025 року до суду надійшли відзиви на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відповідно, в яких зазначено, що відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.
Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11 жовтня 2017 року, то спеціальний стаж позивачки станом на зазначену дату повинен становити 26 років 6 місяців.
Водночас спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років у ОСОБА_1 станом на 11 жовтня 2017 року відсутній, оскільки посада викладача позашкільних навчальних закладів, яку займала ОСОБА_1 в період з 01 вересня 1990 року по 11 жовтня 2017 року, не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909.
За наведених обставин представники відповідачів просять відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
07 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою, у якій просила призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке рішенням № 025350007259 від 15 березня 2023 року відмовило заявниці в призначенні пенсії за вислугу років.
Зі змісту згадуваного рішення слідує, що відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців. У такому рішенні також зазначено, що вік заявниці становить 50 років 07 місяців 24 дні, страховий стаж - 32 роки 01 день, а стаж за вислугу років - відсутній.
При цьому до страхового стажу заявниці не зараховано період її навчання з 01 вересня 1987 року по 18 червня 1991 року, оскільки документ про освіту засвідчено печаткою Вінницького державного музичного училища імені М.Д. Леонтовича, водночас вступала ОСОБА_1 до Сургутського музичного училища Тюменської області. Крім того, до стажу за вислугу років не зараховано період її роботи на посаді викладача теоретичних дисциплін у Ладижинській дитячій музичній школі з 01 вересня 1990 року по 11 жовтня 2017 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 вересня 1990 року, оскільки посада викладача позашкільних навчальних закладів не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909.
За таких обставин ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" через відсутність необхідного спеціального стажу.
30 листопада 2023 року ОСОБА_1 повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30 листопада 2023 року № 025350007259 позивачці відмовлено в призначенні пенсії з тих самих підстав, що наведені у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 025350007259 від 15 березня 2023 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (надалі - Закон № 1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно зі статтею 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01 квітня 2015 року) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Так, Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набув чинності з 01 квітня 2015 року пункт "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ викладений в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.
В подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01 січня 2016 року викладений у новій редакції, відповідно до якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема, станом з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.
У свою чергу, рішенням від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII та № 911-VIII.
Конституційний Суд України вказав, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Таким чином, з 04 червня 2019 року пенсія за вислугу років на умовах пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII призначається незалежно від віку, але за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, не менше 25 років.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року по справі № 440/1286/20.
Отже, позивачка має право на призначення пенсії за вислугу років на умовах пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII за наявності спеціального стажу роботи - не менше 25 років.
Тому, відсутність у позивачки спеціального стажу роботи 26 років 06 місяців, як про те зазначено в оскаржуваних рішеннях, не може слугувати підставою для відмови в призначенні їй пенсії за вислугу років на умовах пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII.
При цьому оскаржуваними рішеннями до спеціального стажу позивача не зараховано період роботи ОСОБА_1 на посаді викладача теоретичних дисциплін у Ладижинській дитячій музичній школі з 01 вересня 1990 року по 11 жовтня 2017 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 вересня 1990 року, оскільки посада викладача позашкільних навчальних закладів не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909.
Визначаючись із тим, чи правомірно означений період роботи позивачки не зараховано до спеціального стажу, суд враховує наступне.
Так, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 вересня 1990 року ОСОБА_1 в період з 01 вересня 1990 року по 31 серпня 2022 року працювала на посаді викладача теоретичних дисциплін у Ладижинській дитячій музичній школі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Згадуваною вище постановою Уряду до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах на посадах, зокрема, викладачів, директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючих навчальною і навчально-виховною частиною, завідуючих філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи.
Отже, посада викладача передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про освіту" від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII (далі - Закон № 2145-VIII) невід'ємними складниками системи освіти є, зокрема, позашкільна освіта.
Статтею 4 Закону України "Про позашкільну освіту" (далі - Закон № 1841-III) визначено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
За змістом пункту 5 статті 12 Закону № 1841-III, перелік типів закладів позашкільної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.
Перелік типів позашкільних навчальних закладів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 433 (далі - Перелік № 433).
Згідно з пунктом 6 Переліку № 433 до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Таким чином, викладач музичної школи є педагогічними працівником позашкільного навчального закладу.
Крім того, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 876/5312/17, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.
Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії, навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Отже, період роботи позивача з 01 вересня 1990 року по 11 жовтня 2017 року в Ладижинській дитячій музичній школі відповідачами протиправно не зарахований до спеціального стажу ОСОБА_1 .
Водночас представник позивачки у позові наполягає на зобов'язанні одного з відповідачів зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період її роботи з 11 жовтня 2017 року по 31 серпня 2022 року.
Проте ані в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15 березня 2023 року № 025350007259, ані в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30 листопада 2023 року № 025350007259 не надавалася оцінка такому періоду роботи ОСОБА_1 .
За таких обставин суд не вбачає підстав для зарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 11 жовтня 2017 року по 31 серпня 2022 року, адже оскаржуваними рішеннями відповідачів оцінка такому періоду не надавалася, а завданням адміністративного судочинства є здійснення контролю за діями суб'єкта владних повноважень, а не первинний розгляд заяв позивачки.
Щодо незарахування до страхового стажу позивачки періоду навчання з 01 вересня 1987 року по 18 червня 1991 року, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Так, оскаржуваними рішеннями до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період її навчання в Сургутському музичному училищі Тюменської області з 01 вересня 1987 року по 18 червня 1991 року, оскільки документ про освіту засвідчено печаткою Вінницького державного музичного училища імені М.Д. Леонтовича, водночас вступала ОСОБА_1 до Сургутського музичного училища Тюменської області.
У період навчання позивачки в музичному училищі діяв Закон УРСР "Про народну освіту".
Відповідно до частини 1 статті 47 вказаного Закону для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.
Згідно з частиною 1 статті 48 Закон УРСР "Про народну освіту" особам, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади, присвоюється відповідна кваліфікація (розряд, клас, категорія) з професії і видається атестат встановленого зразка, а тим, хто добився особливих успіхів у навчанні при зразковій поведінці, - атестат з відзнакою.
Частиною 2 статті 48 цього Закону передбачалося, що особам, які закінчили середні професійно-технічні училища, видається диплом про присвоєння кваліфікації з професії і здобуття середньої освіти, а тим, хто особливо відзначився, - диплом з відзнакою.
Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
На підтвердження навчання в Сургутському музичному училищі Тюменської області позивачкою разом із заявою про призначення пенсії за вислугу років надано копію диплома серії НОМЕР_2 , яким підтверджується те, що ОСОБА_1 дійсно з 01 вересня 1987 року по 18 червня 1991 року навчалася у зазначеному вище училищі.
При цьому такий диплом дійсно засвідчений печаткою Вінницького державного музичного училища імені М.Д. Леонтовича.
Разом із тим суд зазначає, що хоча такий диплом і засвідчено печаткою Вінницького державного музичного училища імені М.Д. Леонтовича, проте це не спростовує того, що позивачка дійсно навчалася у цьому навчальному закладі, а тому такі доводи не можуть слугувати підставою для незарахування до страхового стажу позивачки згаданого вище періоду її навчання.
Суд зауважує, що вказаний вище диплом не мiстить помарок, виправлень тощо, він містить пiдписи голови державної квалiфiкацiйної комісії та директора навчального закладу, у ньому проставлена печатка та вiдмiтка про дату його видачі та реєстраційний номер.
Отже, з вказаного диплома можна визначити вci данi для встановлення факту навчання позивачки, що є підставою для зарахування періоду навчання до страхового стажу.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення диплому з вини адміністрації навчального закладу не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці чи інших офіційних документах, про що зроблений відповідний висновок Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.
Водночас, на переконання суду, беззаперечним є факт навчання саме ОСОБА_1 у Сургутському музичному училищі Тюменської області в період з 01 вересня 1987 року по 18 червня 1991 року.
За таких обставин пенсійним органом безпідставно не зараховано до страхового стажу позивачки період її навчання у Сургутському музичному училищі Тюменської області в період з 01 вересня 1987 року по 18 червня 1991 року.
З огляду на вище викладене суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30 листопада 2023 року № 025350007259 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15 березня 2023 року № 025350007259 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання одного з відповідачів призначити позивачці пенсію за вислугу років, то суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З урахуванням викладеного, з метою повного та ефективного захисту прав позивачки суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачці пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 07 березня 2023 року, тобто з дня звернення за пенсією, адже як згадувалося вище, пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку, але за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, не менше 25 років.
При цьому судом встановлено, що у позивачки наявний спеціальний стаж для призначення пенсії, який складає понад 25 років.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивачки, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачка при зверненні до суду з позовною заявою сплатила судовий збір в розмірі 968,96 гривень, що підтверджується квитанцією від 26 вересня 2024 року.
А тому на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів слід стягнути витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі по 484,48 гривень.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15 березня 2023 року № 025350007259
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30 листопада 2023 року № 025350007259.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 07 березня 2023 року призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до її спеціального стажу період роботи з 01 вересня 1990 року по 11 жовтня 2017 року, а до страхового стажу - період навчання з 01 вересня 1987 року по 18 червня 1991 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21084076)
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20987385)
Рішення суду в повному обсязі складено 13.11.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович