05 листопада 2025 р. Справа № 120/11297/25
Вінницький окружний адміністративний суд у скаді:
головуючого судді Сала П.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Тлустої А.О.,
представника позивача Шишковської А.Б.,
представника відповідача Стадник О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017"
до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення,
12.08.2025 до суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" (далі - ТОВ "ЛАКИ-2017") до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (далі - ГУ Держпродспоживслужби) про визнання протиправним та скасування рішення від 06.06.2025 вих. № 4.3/4800-25 про відмову у видачі сертифікату на вантажну партію шипшини (номер партії 10/10/2023).
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 05.06.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо видачі сертифіката на вантаж шипшини замороженої (один автомобіль), надавши при цьому необхідні документи. Разом з тим листом ГУ Держпродспоживслужби від 06.06.2025 за вих. № 4.3/4800-25 у видачі сертифікату було відмовлено.
Позивач з вказаною відмовою не погоджується та зазначає, що всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не надав товариству можливість усунути недоліки заяви, якщо вважав, що у заяві не була зазначена обов'язкова інформація або додані до заяви документи були неналежними.
Крім того, на думку позивача, обставини, на які посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, не можуть бути правомірними підставами для відмови у видачі міжнародного сертифіката, оскільки перелік підстав для відмови у видачі цього сертифіката є вичерпним і підстави, якими послуговувався відповідач, такому переліку не відповідають.
Ухвалою суду від 18.08.2025 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "ЛАКИ-2017". Розгляд справи вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 11.09.2025.
02.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач наголошує на тому, що заява позивача від 05.06.2025 про видачу сертифіката на одне авто шипшини замороженої не відповідала за своїм змістом вимогам закону, оскільки не містила відомостей щодо виробника та відправника вантажу, найменування країни призначення, отримувача, отримувача/імпортера, опис вантажу харчових продуктів (найменування та кількість, код згідно з УКТ ЗЕД) та іншої обов'язкової інформації. Крім того, товариством, як оператором ринку, не були проведені заходи, спрямовані на забезпечення відбору зразків харчового продукту за визначеною законодавством процедурою, зокрема, відбір зразків шипшини замороженої здійснювався без участі державного інспектора ГУ Держпродспоживлсжуби, а лабораторне дослідження відповідних зразків проводилося підприємством, яке не є уповноваженою акредитованою лабораторією, яка включена до відповідного Переліку тих акредитованих лабораторій, які уповноважені компетентним органом на виконання лабораторних досліджень (випробувань) для цілей державного контролю. Отже, на думку відповідача, видати міжнародний сертифікат було неможливо, навіть за умови, що позивач би усунув недоліки поданої заяви та зазначив у ній всю необхідну інформацію. За наведених обставин відмова, оформлена листом від 06.06.2025 вих. № 4.3/4800-25, є правомірною.
Підготовче засідання від 11.09.2025 відкладено на 25.09.2025 за клопотанням представника позивача з метою підготовки відповіді на відзив та заяви про зміну предмета позову.
24.09.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує доводи та аргументи відповідача і просить суд позовні вимоги задовольнити. Наполягає на тому, що відповідач був зобов'язаний надіслати товариству повідомлення про залишення заяви без руху та надати час для усунення виявлених недоліків, чого однак зроблено не було. Також вважає, що доданий до заяви протокол випробування є належним документом, який підтверджує результати лабораторних досліджень (випробувань) акредитованою лабораторією. Водночас вимога відповідача про відібрання зразків продукції за участю посадової особи ГУ Держпродспоживслужби та проведення аналізів конкретними лабораторіями є безпідставною та не має правового підґрунтя.
Крім того, 24.09.2025 представник позивача подав заяву про зміну предмета позову, зазначивши про те, що внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення про відмову у видачі міжнародного сертифікату на партію вантажу шипшини, ТОВ "ЛАКИ-2017" було заподіяну шкоду у вигляді упущеної вигоди в розмірі 21 793,59 грн через розірвання договору-заявки та відмови контрагента від зовнішньоекономічного контракту. Відтак додатково до первинних позовних вимог про скасування рішення ГУ Держпродспоживслужби від 06.06.2025 вих. № 4.3/4800-25 виникла необхідність заявити вимогу про стягнення з відповідача на користь товариства майнової шкоди у вищезазначеному розмірі.
Ухвалою суду від 25.09.2025 у прийнятті вказаної заяви до розгляду відмовлено.
Підготовче засідання від 25.09.2025 відкладено на 09.10.2025 за клопотанням відповідача для надання можливості підготувати заперечення.
Ухвалою суду від 09.10.2025 закрито підготовче провадження у справі з призначенням справи до розгляду по суті на 05.11.2025.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, що відповідають змісту позовної заяви та відповіді на відзив. Просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях. Просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача.
Заслухавши усні пояснення сторін, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив, що 05.06.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу сертифіката на вантаж шипшини замороженої (один автомобіль) відповідно до статті 4 Виконавчого Регламенту комісії (ЄС) 2020/1158.
До заяви були додані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 26/05/2025 від 26.05.2025, СМР від 05/06/2025, декларація виробника сертифікат якості, рахунок-фактура № 1 від 26.05.2025, пакувальний лист № 1 від 26.05.2025, чек-лист гарантій експортера ягід до Європейського Союзу від 05.06.2025 та протокол № 1975 випробувань від 02.06.2025, виданий ПП "Незалежний центр лабораторних досліджень "ЕТАЛОН" (код згідно з ЄДРПОУ 33761120).
Листом за вих. № 4.3/4800-25 від 06.06.2025 у видачі сертифікату на вказану вантажну партію шипшини відповідач відмовив, посилаючись на те, що:
1. Зразки із партії шипшини (розмір партії 300 тон, номер партії 10/10/2023), що піддавалися лабораторному дослідженню, були відібрані без участі державного інспектора ГУ Держпродспоживслужби.
2. Лабораторні дослідження зразків партії шипшини проводилися ПП "Незалежний центр лабораторних досліджень "ЕТАЛОН", яка не уповноважена Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів для цілей державного контролю за видами (напрямами) лабораторних досліджень (випробувань).
3. Заява про видачу міжнародного сертифіката ТОВ "ЛАКИ-2017" не містить повної інформації відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку видачі міжнародних сертифікатів та інших документів, які вимагаються законодавством країни призначення, для вантажів з харчовими продуктами, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.07.2024 № 2252.
Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При наданні оцінки спірних правовідносин та встановлених обставин справи, суд виходить з таких мотивів.
Відповідно до положень статті 60 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", якою визначено умови, що застосовуються до вантажів з харчовими продуктами, що вивозяться (пересилаються) за межі митної території України, вантажі з харчовими продуктами, що вивозяться (пересилаються) за межі митної території України, при переміщенні через митний кордон України супроводжуються оригіналами міжнародних сертифікатів або інших документів, якщо такі документи вимагаються країною призначення. Міжнародні сертифікати або інші документи видають державні інспектори, державні ветеринарні інспектори або уповноважені особи.
Міжнародні сертифікати або інші документи видаються на основі зазначених у цій частині фактів та даних, які:
1) є результатом позапланового заходу державного контролю, який здійснюється за зверненням оператора ринку з метою встановлення відповідності вантажів з харчовими продуктами вимогам країни призначення, якщо такі вимоги доведені до компетентного органу та/або містяться у передекспортних міжнародних сертифікатах, виданих компетентним органом;
2) документально підтверджені іншими особами, які уповноважені компетентними органами та діють під їхнім наглядом, за умови що такі факти та дані можна перевірити;
3) є результатом застосування операторами ринку власних систем і процедур, зокрема, що базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках і використовуються у сукупності з результатами планового заходу державного контролю.
Видача міжнародних сертифікатів або інших документів для вантажів з харчовими продуктами, що вивозяться (пересилаються) за межі митної території України, здійснюється виключно за зверненням оператора ринку.
Видача міжнародних сертифікатів або інших документів для вантажів з харчовими продуктами, що вивозяться (пересилаються) за межі митної території України, здійснюється протягом одного робочого дня з дня звернення оператора ринку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, крім випадку, якщо в країні призначення вантажу вимагають проведення лабораторних досліджень (випробувань) перед відправленням зазначеного вантажу. У такому разі та за відсутності результатів лабораторних досліджень (випробувань) строк видачі міжнародного сертифіката або іншого документа може бути продовжено до дня отримання результатів зазначених лабораторних досліджень (випробувань).
Міжнародні сертифікати або інші документи для вантажів з харчовими продуктами видаються за формою, узгодженою компетентним органом України та компетентним органом країни призначення, або за формою, встановленою країною призначення, а в інших випадках - за формою, встановленою у порядку, зазначеному в частині восьмій цієї статті.
Міжнародні сертифікати або інші документи для вантажів, що вивозяться (пересилаються) за межі митної території України, заповнюють українською мовою та/або англійською мовою, або мовою країни призначення.
Порядок видачі міжнародних сертифікатів та інших документів, які вимагаються законодавством країни призначення для вантажів з харчовими продуктами, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Так, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 липня 2024 року № 2252, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 вересня 2024 року за № 1378/42723, затверджено Порядок видач міжнародних сертифікатів та інших документів, які вимагаються законодавством країни призначення, для вантажів з харчовими продуктами (далі -Порядок № 2252).
Згідно з пунктом 1 розділу I вказаного Порядку, цей Порядок визначає процедуру видачі міжнародних сертифікатів та інших документів, які вимагаються законодавством країни призначення, для вантажів з харчовими продуктами та вимоги до їх заповнення.
За пунктом 4 розділу I Порядку № 2252 вантажі з харчовими продуктами, що вивозяться (пересилаються) за межі митної території України, при переміщенні через митний кордон України супроводжуються оригіналами міжнародних сертифікатів або інших документів, якщо такі документи вимагаються країною призначення.
Відповідно до пункту 9 розділу I цього ж Порядку видача міжнародних сертифікатів та інших документів для вантажів з харчовими продуктами, що вивозяться (пересилаються) за межі митної території України, здійснюється виключно за заявою оператора ринку до територіального органу або особи, уповноваженої на видачу міжнародних сертифікатів.
Заява складається відповідно до статті 40 Закону України "Про адміністративну процедуру" із зазначенням інформації, передбаченої пунктом 1 розділу II цього Порядку та/або визначеної відповідною формою міжнародного сертифіката. До заяви додаються документи та/або їх копії, згідно з пунктом 2 розділу II цього Порядку.
Заява в письмовій формі може бути подана шляхом особистого звернення оператора ринку або через уповноважену ним особу, надіслана поштовим відправленням або подана в електронній формі, у тому числі з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (за наявності технічної можливості).
Заява реєструється територіальним органом в день її надходження відповідно до вимог статті 42 Закону України "Про адміністративну процедуру".
У разі невідповідності заяви вимогам, встановленим Законом України "Про адміністративну процедуру", а також цим Порядком посадова особа територіального органу, яка розглядає справу, приймає рішення про залишення заяви без руху відповідно до статті 43 Закону України "Про адміністративну процедуру".
Адміністративне провадження у справі щодо видачі міжнародних сертифікатів або інших документів для вантажів з харчовими продуктами, що вивозяться (пересилаються) за межі митної території України, розпочинається з дня отримання заяви територіальним органом або особою, уповноваженою на видачу міжнародних сертифікатів, і здійснюється відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та цього Порядку.
Видача міжнародних сертифікатів або інших документів для вантажів з харчовими продуктами, що вивозяться (пересилаються) за межі митної території України, здійснюється протягом одного робочого дня з дня звернення оператора ринку, крім випадку, якщо в країні призначення вантажу вимагають проведення лабораторних досліджень (випробувань) перед відправленням зазначеного вантажу. У такому разі та за відсутності результатів лабораторних досліджень (випробувань) строк видачі міжнародного сертифіката або іншого документа може бути продовжено до дня отримання результатів зазначених лабораторних досліджень (випробувань).
В силу вимог пункту 11 розділу I Порядку № 2252 підставами для відмови у видачі міжнародних сертифікатів або інших документів є:
відсутність у заяві про видачу міжнародного сертифіката або інших документів інформації, що вимагається цим Порядком, та/або виявлення недостовірних відомостей щодо заявника, найменування форми міжнародного сертифіката, яку оператор ринку планує отримати, інформації щодо спеціальних вимог, встановлених компетентним органом країни призначення вантажу (за наявності), за умови, що оператору ринку надано можливість усунути недоліки, зазначені у повідомленні про залишення заяви без руху, але оператор ринку їх не усунув;
неможливість безпосереднього огляду вантажу з харчовими продуктами;
встановлення за результатами заходу державного контролю невідповідності вантажу з харчовими продуктами вимогам країни призначення.
У рішенні про відмову у видачі міжнародного сертифіката або інших документів обов'язково зазначаються підстава для відмови та опис обставин, що підтверджують наявність такої підстави.
Також пунктом 1 розділу II Порядку № 2252 передбачено, що у заяві оператора ринку або уповноваженої ним особи про видачу міжнародного сертифіката зазначається така інформація:
1) найменування форми міжнародного сертифіката, яку оператор ринку планує отримати;
2) найменування / прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код згідно з ЄДРПОУ / реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган), адреса електронної пошти, номер телефону виробника;
3) найменування / прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код згідно з ЄДРПОУ / реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган), адреса електронної пошти, номер телефону відправника вантажу;
4) найменування країни призначення, до якої планується експорт харчових продуктів, отримувача / імпортера;
5) опис вантажу харчових продуктів (найменування та кількість, код згідно з УКТ ЗЕД) та інша інформація, передбачена відповідною формою міжнародного сертифіката;
6) інформація щодо спеціальних вимог, встановлених компетентним органом країни призначення вантажу (за наявності). Якщо такі спеціальні вимоги невідомі оператору ринку, про це зазначається у зверненні (заяві).
Водночас згідно з вимогами пункту 2 розділу II Порядку № 2252 до заяви додаються такі документи:
1) копія зовнішньоекономічного договору (контракту);
2) копії документів, що засвідчують відповідність вантажу вимогам країни призначення (наприклад, результати заходів державного контролю або результати лабораторних досліджень (випробувань) акредитованих лабораторій);
3) транспортні документи та інші документи, які передбачені вимогами країни-імпортера;
4) копії документів, що засвідчують наявність спеціальних вимог, встановлених компетентним органом країни призначення вантажу (у разі наявності);
5) копія передекспортного сертифіката (у разі його наявності), завірена підписом заявника із зазначенням дати такого засвідчення;
6) документ (його копія), що підтверджує внесення плати за видачу міжнародного сертифіката.
Особа, уповноважена на видачу міжнародних сертифікатів, на підставі наданої в заяві інформації та документів зазначених в пункті 2 цього розділу, безпосереднього огляду вантажу з харчовими продуктами та з урахуванням вимог пункту 8 розділу I цього Порядку видає міжнародний сертифікат (пункт 5 розділу II Порядку № 2252).
Крім того, частиною першою статті 40 Закону України "Про адміністративну процедуру" визначено, що заява повинна містити:
1) найменування адміністративного органу, до якого вона подається;
2) відомості, достатні для встановлення особи заявника, його контактні дані (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) або найменування особи, адреса місця проживання/перебування, місцезнаходження, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, інші контактні дані). У разі подання заяви представником заявника в ній додатково зазначаються такі самі відомості стосовно представника;
3) зміст вимоги заявника;
4) дату складення заяви.
Законодавством можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту заяви.
Відповідно до частини першої, другої статті 41 Закону України "Про адміністративну процедуру" заява подається до адміністративного органу, до компетенції якого належить вирішення порушеного в ній питання.
Заява в письмовій формі може бути подана до адміністративного органу шляхом особистого звернення, надіслана поштовим відправленням або подана в електронній формі, у тому числі з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
За змістом положень частини першої та другої статті 42 цього ж Закону заява реєструється адміністративним органом в день її надходження. Відмова в реєстрації заяви не допускається.
Водночас частинами першою-третьою статті 43 Закону унормовано, що в разі якщо заяву подано з порушенням встановлених законодавством вимог, посадова особа адміністративного органу, яка розглядає справу, приймає рішення про залишення заяви без руху. Адміністративний орган надсилає заявнику письмове повідомлення про залишення заяви без руху протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви, а в разі особистого звернення із заявою негайно (за можливості) вручає під розписку таке повідомлення особі, яка подала заяву, безпосередньо в адміністративному органі.
У повідомленні про залишення заяви без руху зазначаються виявлені недоліки з посиланням на порушені вимоги законодавства, спосіб та строк усунення недоліків, а також способи, порядок та строки оскарження рішення про залишення заяви без руху.
Адміністративний орган встановлює строк, достатній для усунення заявником виявлених недоліків. За клопотанням заявника адміністративний орган може продовжити строк усунення виявлених недоліків.
Необґрунтоване залишення заяви без руху не допускається.
У разі усунення виявлених недоліків у строк, встановлений адміністративним органом, заява вважається поданою в день її первинного подання. При цьому строк розгляду справи продовжується на строк залишення заяви без руху.
Системний аналіз вищенаведених положень чинного законодавства дає можливість зробити наступні висновки в контексті спірних правовідносин:
- на питання, пов'язані з оформленням, поданням та розглядом заяви оператора ринку про видачу міжнародного сертифіката поширюються вимоги Закону України "Про адміністративну процедуру" і органи влади та їх посадові особи, які уповноважені на видачу такого сертифіката, зобов'язані застосовувати норми вказаного Закону у своїй діяльності;
- у разі невідповідності заяви оператора ринку про видачу міжнародного сертифіката вимогам, які установлені Законом України "Про адміністративну процедуру" та Порядком № 2252, посадова особа територіального органу Держпродспоживслужби, яка здійснює розгляд відповідної адміністративної справи, зобов'язана (а не має право) прийняти рішення про залишення заяви без руху із зазначенням виявлених недоліків, а також способу, порядку та строку їх усунення;
- перелік підстав для відмови у видачі міжнародного сертифіката є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, водночас деякі з цих підстав, як-от ті, що визначені абзацом 2 пункту 11 розділу I Порядку № 2252, можуть застосовуватись лише у разі неусунення оператором ринку тих недоліків, про які було зазначено у повідомленні про залишення заяви без руху.
Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням від 06.06.2025 відповідач надав позивачу відмову у видачі сертифіката на вантаж замороженої шипшини з огляду на те, що:
1) зразки із партії шипшини (номер партії 10/10/2023), що піддавалися лабораторному дослідженню, були відібрані без участі державного інспектора ГУ Держпродспоживслужби;
2) лабораторні дослідження зразків партії шипшини проводилися приватним підприємством, яке не уповноважене Держпродспоживслужбою для цілей державного контролю за видами (напрямами) лабораторних досліджень (випробувань);
3) заява про видачу міжнародного сертифіката не містить повної інформації відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 2252, зокрема у ній не зазначено відомостей щодо виробника та відправника вантажу, найменування країни призначення, отримувача, отримувача/імпортера, опис вантажу харчових продуктів (найменування та кількість, код згідно з УКТ ЗЕД) та іншої обов'язкової інформації.
У листі ГУ Держпродспоживслужби за вих. № 4.3/4800-25 від 06.06.2025 не вказано, з яких саме правових підстав, передбачених у пункті 11 розділу I Порядку № 2252, позивачу надано відмову у видачі міжнародного сертифікату. Відповідач обмежився посиланням на усі такі підстави, але при цьому не конкретизував, які з них у даному випадку фактично є застосовними з урахуванням виявлених порушень.
Разом з тим обставини справи та наявні у ній докази свідчать про те, що відмова відповідача у видачі позивачу відповідного сертифіката на партію шипшини охоплюється підставами, визначеними у абзаці 2 пункту 11 розділу I Порядку № 2252, тобто через відсутність у заяві про видачу міжнародного сертифіката інформації, що вимагається Порядком, та/або виявлення недостовірних відомостей щодо заявника, найменування форми міжнародного сертифіката, яку оператор ринку планує отримати, інформації щодо спеціальних вимог, встановлених компетентним органом країни призначення вантажу (за наявності).
Саме такі підстави для відмови підтвердив у судовому засіданні і представник відповідача.
Утім, суд зауважує, що відмова у видачі сертифіката з цих підстав можлива виключно за умови, що оператору ринку попередньо було надано можливість усунути недоліки, зазначені у повідомленні про залишення заяви без руху, але, незважаючи на це, він їх не усунув.
Тобто зазначена підстава є наслідком невиконання оператором ринку рішення уповноваженого органу (його посадової особи) про залишення заяви без руху. Іншого альтернативного варіанту поведінки суб'єкта владних повноважень законодавством не передбачено.
Натомість, як безспірно з'ясовано під час розгляду справи, вказаної обов'язкової умови відповідач не дотримався та відмовив у видачі міжнародного сертифіката без попереднього залишення без руху заяви позивача та надання йому можливості усунути виявлені недоліки.
Відтак необхідно констатувати, що відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, що передбачені законом, а отже, неправомірно.
Суд зазначає, що одним із конституційних принципів, на якому повинна базуватися діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, є принцип, відповідно до якого ці органи, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Таким чином, діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Визначення механізму здійснення окреслених законодавством повноважень суб'єкта владних повноважень є вкрай важливим у правовій державі, оскільки, з одного боку, запровадження відповідних процедур для реалізації функцій держави, використовуючи для цього відповідні форми і методи, визначає спосіб їх реалізації, а з іншого, є способом забезпечення прав, свобод та інтересів осіб.
Суд наголошує на тому, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви, зокрема, він є одним із визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування" (серед інших справа "Рисовський проти України", заява № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71).
Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № П/811/1015/16, принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб'єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Таким чином, оскільки рішення ГУ Держпродспоживслужби від 06.06.2025 про відмову у видачі ТОВ "ЛАКИ-2017" міжнародного сертифікату було прийняте без дотримання визначеної законодавством процедури, воно не може визнаватися правомірним.
Водночас суд не вдається до оцінки законності фактичних підстав для надання позивачу відмови у видачі сертифікату та пов'язаних з цим доводів і аргументів сторін, оскільки встановлена під час розгляду справи істотність порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення є достатньою підставою для визнання його протиправним та скасування.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ТОВ "ЛАКИ-2017" належить задовольнити.
За правилами, визначеними частиною першою статті 139 КАС України, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, оскільки позов задоволено, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
Представник позивача також просить суд вирішити питання про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн. Відповідач заперечує такі вимоги та вважає, що розмір заявлених витрат на допомогу адвоката є завищеним, не відповідає складності справи та обсягу наданих правових послуг.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:
договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, згідно з ч.ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять в тому числі витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.
Судом встановлено, що між позивачем ТОВ "ЛАКИ-2017" (далі - Замовник) та адвокатом Шишковською А.В. (далі - Виконавець) було укладено Договір про надання правничої допомоги від 31.07.2025 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що виконавець зобов'язується представляти інтереси Замовника у Вінницькому окружному адміністративному суді за позовом ТОВ "ЛАКИ-2017" до ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 06.06.2025 про відмову у видачі сертифікату.
Відповідно до пункту 2.2 Договору для виконання своїх зобов'язань за даним договором Виконавцю надаються усі передбачені законодавством права позивача, відповідача, третьої особи, в тому числі право:
- бути представником у судах усіх інстанцій, користуватися усіма наданими позивачу, відповідачу і третій особі правами, в тому числі: повністю або частково відмовлятись від позовних вимог, повністю або частково визнавати чи не визнавати позовні вимоги, змінювати предмет позову та розмір позовних вимог, укладати мирові угоди, оскаржувати рішення, ухвали, постанови суду, заявляти клопотання;
- підписувати апеляційні та касаційні скарги, відзиви, пояснення та заперечення на апеляційні скарги (подання), відзиви та пояснення на касаційні скарги (подання), зауваження на протоколи судових засідань, скарги на рішення, дії або бездіяльність органів Державної виконавчої служби, державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, заяви про зміну способу та порядку виконання рішення та заяви про звернення стягнення на майно;
- подавати передбачені законодавством виконавчі документи до стягнення, брати участь у виконавчому провадженні, сплачувати за організацію державне мито та отримувати його у випадку його повернення, підписувати від імені організації будь-які документи, подавати документи до будь-яких органів, а також виконувати інші дії, безпосередньо пов?язані з виконанням повноважень, передбачених цією довіреністю.
У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що за надання послуг, вказаних у пункті 2.1 цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю на його рахунок плату в розмірі 16 000,00 грн протягом одного банківського дня з часу підписання Договору.
Згідно з платіжними інструкціями від 06.08.2025 № 1622 та від 12.08.2025 № 1635 позивач ТОВ "ЛАКИ-2017" оплатив гонорар адвоката в загальній сумі 16 000,00 грн за надання правничої допомоги на підставі Договору від 31.07.2025.
Таким чином, витрати позивача на професійну правову допомогу адвоката дійсно мали місце та доводяться належними й допустимим доказами.
Суд зазначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Однак суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, оскільки надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.
Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту його інтересів в суді у зв'язку з розглядом цієї справи (оформлення та подання до суду позовної заяви та відповіді на відзив, участь у декількох судових засіданнях), а також враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати підлягають зменшенню до 10 000,00 грн і що цей розмір відповідатиме вимогам розумності та пропорційності.
Отже, за наслідками розгляду цієї справи на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн, а всього 13 028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, оформлене листом від 06.06.2025 за № 4.3/4800-25, про відмову у видачі сертифікату на вантажну партію шипшини замороженої (номер партії 10/10/2023).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" судовий збір в розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, а всього 13 028,00 грн (тринадцять тисяч двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" (код ЄДРПОУ 34272710, місцезнаходження: вул. Гонти, буд. 50-А, м. Вінниця, 21011);
2) представник позивача: адвокат Шишковська Анжеліка Борисівна (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: просп. Коцюбинського, буд. 37/42, м. Вінниця, 21001, має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС);
3) відповідач: Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 40310643, місцезнаходження: вул. Праведників світу, 19, м. Вінниця, 21036).
Повне судове рішення складено 14.11.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович