13 листопада 2025 року м.Суми
Справа №585/2195/23
Номер провадження 22-ц/816/1058/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - ОСОБА_2 ,
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2024 року у складі судді Євтюшенкової В.І., ухваленого в м. Ромни Сумської області, повне судове рішення складено 05 грудня 2024 року,
в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Радосвіт», про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,
У травні 2023 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (далі - АТ «Сумигаз») звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що товариство здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області. За адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 .
Факт приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу підтверджується наступним: заява про припинення розподілу природного газу від споживача не надходила; відповідно до розрахунку річної замовленої потужності споживачем здійснюється споживання природного газу; 05 липня 2021 року співробітниками Оператора ГРМ здійснене контрольне зняття показань лічильника газу; 31травня 2021 року абонентом здійснена оплата за послугу з розподілу природного газу у розмірі 178 грн 20 коп.; відповідно до інформаційної довідки 329917662 від 21 квітня 2023 року споживач є власником житлового приміщення за вищевказаною адресою.
АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» свою частину умов договору щодо надання послуг з розподілу природного газу побутовим споживачам виконало у повному обсязі, в належній формі та в межах річної замовленої потужності з урахуванням вимог Кодексу ГРМ. Відповідач свого обов'язку щодо оплати позивачу послуг з розподілу природного газу у повному обсязі не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 1600 грн 18 коп. З урахуванням боргу, інфляційні збитки за період з січня 2020 року по січень 2022 року складають 239 грн 64 коп., 3 % річних за період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2022 року складають 75 грн 53 коп. Посилаючись на норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, просить стягнути з відповідача на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» вказану заборгованість та сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2024 року позовні вимоги АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Радосвіт» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператора газорозподільної системи «Сумигаз» заборгованість за послугу з розподілу природного газу по о/р № НОМЕР_1 в сумі 1600 грн18 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператора газорозподільної системи «Сумигаз» інфляційні збитки в сумі 239 грн. 64 коп.; 3% річних в сумі 75 грн 53 коп. та судовий збір в сумі 2 684 грн. 00 коп.
Не погодившись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У доводах апеляційної скарги мотивує тим, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у даній справі, з огляд у на те, що побутовим споживачем природного газу за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , відповідно до умов укладеного договору №1200380226 від 28 липня 2015 року, який є чинним, він є власником особового рахунку відкритого за цією адресою. Зазначає, що ОСОБА_2 у період з січня по червень 2020 року вносив плату за доставку фактично сплаченого природного газу, відповідно до тарифів позивача. Після зміни власника домоволодіння побутовий споживач ОСОБА_2 не виключався із реєстру споживачів постачальника природного газу ТОВ «Сумигаз збут» і оператора ГРМ - АТ «Сумигаз», договір про розподіл природного газу з ним не розривався. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 видала ОСОБА_2 довіреність, якою уповноважила останнього користуватися належним їй житловим будинком, зокрема у питаннях, пов'язаних з наданням комунальних послуг.
Вказує на те, що позивач неодноразово повідомлявся про зміну власника, але не виконав вимоги ч. 4 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг з розподілу природного газу товариство до відповідача не зверталося.
Наголошує на тому, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неналежних, недостовірних і недопустимих доказах.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз», посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги просить залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 09 липня 2020 року за договором купівлі-продажу житлового будинку, укладеного з ТОВ «Радосвіт», придбала житловий будинок АДРЕСА_1 . Продавець, укладаючи цей договір свідчив, що на момент оформлення даного договору не має заборгованості по сплаті комунальних послуг, послуг з користування електроенергією, послуг зв'язку та інших послуг, пов'язаних з користуванням житловим будинком (т.1, а.с. 235-236).
З долучених до матеріалів справи рахунків за послуги з розподілу газу слідує, що особовий рахунок № НОМЕР_1 станом на вересень 2023 року зареєстровано за ОСОБА_2 (т.1, а.с. 125).
Згідно договору оренди житла від 16 жовтня 2013 року, укладеного між ТОВ «Радосвіт» та ОСОБА_2 , житловий будинок АДРЕСА_1 перебував в оренді ОСОБА_3 (т.1, а.с. 75).
29 липня 2015 року між ОСОБА_2 , ТОВ «Сумигаз Збут» та ПАТ «Сумигаз» укладено договір про надання населенню послуг з газопостачання. Договір укладено строком на 5 років (т. 1, а.с. 72-74).
09 лютого 2020 року ОСОБА_1 видала ОСОБА_2 довіреність, якою уповноважила останнього представляти її інтереси, як власника, користуватися належним їй нерухомим майном, а саме житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 77).
Відповідно до розрахунку річної замовленої потужності, ОСОБА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , газова прилади: котел - 1, плита - 1, опалювальна площа - 69,6, заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з 01 січня 2020 року до квітня 2023 року становить 1600 грн 18 коп. (т.1, а.с. 12, 13 на звороті).
Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , як власник житлового будинку, несе витрати на його утримання, в тому числі зі сплати послуг з розподілу природного газу. Продовження відповідачем користування наданими позивачем послугами з розподілу природного газу, часткове внесення плати за ці послуги, свідчить про те, що вона погодилася з умовами типового договору розподілу природного газу. Розрахунок за надані позивачем послуги був проведений у відповідності до умов глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та розділу VI типового договору розподілу природного газу.
Посилаючись на те, що плата за наданими позивачем послугами з розподілу природного газу у період з січня 2020 року до 30 квітня 2023 року (включно) вносилася відповідачем не у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов до висновку, що право позивача порушено та підлягає захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сумигаз» заборгованості за спожиті послуги в сумі 1600 грн 18 коп., інфляційні збитки в сумі 239 грн 64 коп. та 3 % річних в розмірі 75 грн 53 коп.
Колегія суддів не може погодитися із рішенням суду в частині присудженого до стягнення з відповідача розміру заборгованості, з огляду на наступне.
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2494 (далі - Кодексом ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.
Згідно з пунктом 5 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об'єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об'єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб'єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об'єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).
У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Підпунктом 6 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування не облікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належать використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21).
Установлено, що оператором газорозподільної системи на території Сумської області на підставі відповідної ліцензії є АТ «Сумигаз», а ОСОБА_1 з 09 липня 2020 року є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , фактично споживає природний газ, що свідчить про існування між сторонами договірних правовідносин, оформлених шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у даній справі.
Зокрема, за змістом ст. 317, 319, 322 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Отже, в розумінні вказаних норм, саме ОСОБА_1 , як власник житлового будинку АДРЕСА_1 , що підключений до газорозподільної мережі оператора ГРМ АТ «Сумигаз» та до якого у спірному періоді здійснювалося постачання природного газу, є споживачем послуг, які надаються позивачем.
Не присвоєння відповідачу персонального EIC-коду, закріплення особового рахунку за іншою особою - ОСОБА_2 , який користувався вказаним житловим будинком та уклав з ТОВ «Сумигаз збут» та АТ «Сумигаз» договір про надання населенню послуг з газопостачання, не звільняє ОСОБА_1 від обов'язку нести витрати на утримання належного їй майна.
Колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою доводам відповідача щодо проведеного позивачем розрахунку вартості послуг з розподілу природного газу.
Пунктами 6.1, 6.2 розділу VI договору розподілу природного газу визначено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, що є побутовим до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ (абз. 2 та 3 п. 6.6. розділу VI договору).
Згідно з п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Пунктом 6.3 розділу VI договору встановлено, що величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (абз. 2 п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу).
Відповідно до п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Постановою НКРЕКП від 24 грудня 2019 року № 3039 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Сумигаз»» установлено наступний тариф на послуги розподілу природного газу:
1) на період з 01.01.2020 до 30.06.2020 включно - 0,76 грн. за 1 куб. м на місяць без урахування ПДВ (що у свою чергу становить 0,912 грн. за 1 куб. м на місяць з урахуванням ПДВ);
2) з 01.07.2020 - у розмірі 0,86 грн. за 1 куб. м на місяць без урахування ПДВ (що у свою чергу становить 1,032 за 1 куб. м на місяць з урахуванням ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 30 грудня 2020 року № 2779 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Сумигаз»» з 01.01.2021 установлено наступний тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,28 грн за 1 куб. м на місяць без урахування ПДВ (що у свою чергу становить 1,536 грн. за 1 куб. м на місяць з урахуванням ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 22 грудня 2021 року № 2766 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Сумигаз»» з 01.01.2022 установлено наступний тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,34 грн за 1 куб. м на місяць без урахування ПДВ (що у свою чергу становить 1,608 грн за 1 куб. м на місяць з урахуванням ПДВ).
Розділом VI Типового договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ.
З наданого позивачем розрахунку річної замовленої потужності за особовим рахунком № НОМЕР_1 вбачається, що обрахування вартості послуг за розподіл природного газу відповідачу здійснювалося виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року за затвердженими постановами НКРЕКП тарифами, що узгоджується з вказаними нормативно-правовими актами.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із рішенням суду в частині стягнення з відповідача заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з січня 2020 року до червня 2020 року включно в сумі 570 грн 90 коп., що виникла до набуття нею права на нерухоме майно.
Встановлено, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 набула на підставі договору купівлі-продажу від 09 липня 2020 року. При цьому, продавець при укладенні цього договору, засвідчив відсутність на момент цього договору заборгованості по сплаті комунальних послуг.
Нормами Глави 54 ЦК України, яким врегульовано загальні положення про купівлю-продаж, та умовами укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Расвет» договору не передбачено правонаступництва покупця за борговими зобов'язаннями продавця з утримання предмету договору купівлі-продажу, що виникли до укладення цього договору.
Висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 має можливість звернутися з регресним позовом до попереднього власника будинку щодо стягнення частини заборгованості, яка виникла до укладення договору купівлі-продажу не відповідає нормам чинного законодавства.
Отже, зважаючи на викладене, підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані позивачем послуги з розподілу природного газу, що виникла у період з січня 2020 року до червня 2020 року в сумі 570 грн 90 коп. колегія суддів не вбачає, а тому у цій частині вимог слід відмовити.
Крім того, відсутні підстави для покладення на відповідача і відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за борговими зобов'язаннями, що виникло до червня 2020 року включно.
Відповідальність за прострочення виконання боржником зобов'язання визначено ст. 625 ЦК України, якою визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання по оплаті послуг з розподілу природного газу у період з липня 2020 року, межах заявлених позовних вимог, відповідно до наведеного позивачем розрахунком, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 44 грн 16 коп., та інфляційні втрати в сумі 153 грн 68 коп. нараховані станом на 31 січня 2022 року.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем копії письмових доказів не засвідчені належним чином, а тому не підлягають врахуванню, оскільки як вбачається з матеріалів справи, письмові докази позивачем подавалися суду через систему «Електронний суд» та були завірені електронним цифровим підписом особи, що їх подавала.
За встановлених обставин справи, рішення суду на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить змінити в частині присудженого до стягнення розміру заборгованості за послуги з розподілу природного газу, 3% річних та інфляційних втрат, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з липня 2020 року до квітня 2023 року в сумі 1029 грн 28 коп., 3% річних в сумі 44 грн 16 коп., та інфляційні втрати в сумі 153 грн 68 коп., а не в сумі визначеному судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною комісією від 11 квітня 2023 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи (т.1, а.с. 49).
Суд першої інстанції, при вирішенні питання розподілу судових витрат не взяв до уваги, що відповідач звільнена від сплати судового збору, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Пропорційно до частки задоволених позовних вимог позивачу належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір в сумі 1719 грн 58 коп., сплачений за розгляд справи в суді першої інстанції.
Крім того, пропорційно до частки задоволених вимог апеляційної скарги, з позивача на користь держави належить стягнути 1446 грн 64 коп. судового зору за апеляційний перегляд рішення суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - Миколенком Олександром Степановичем, задовольнити частково.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2024 року змінити в частині присудженого до стягнення розміру заборгованості за послуги з розподілу природного газу, 3% річних та інфляційних втрат.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (р/р НОМЕР_3 ; код ЄДРПОУ 03352432; МФО 337568 банк отримувача Акціонерне товариство «Ощадбанк») заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з липня 2020 року до квітня 2023 року включно в сумі 1029 гривень 28 копійок, 3% річних в сумі 44 гривні 16 копійок та інфляційні втрати в сумі 153 гривні 68 копійок.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2024 року скасувати в частині вирішення питання розподілу судового збору.
Компенсувати Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір в сумі 1719 гривень 58 копійок, сплачений за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на користь держави 1446 гривень 64 копійок судового зору за апеляційний перегляд рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
В. Ю. Рунов