13 листопада 2025 року м.Суми
Справа №591/4433/23
Номер провадження 22-ц/816/1037/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Курдюком Віталієм Петровичем,
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2024 року у складі судді Клименко А.Я., ухваленого в м. Суми,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок залиття квартири та відшкодування моральної шкоди,
У червні 2023 року ОСОБА_2 та її представник - адвокат Гаврилюк Н.М. звернулися до суду із зазначеним позовом, в якому просили суд стягнути з відповідача на її користь 43972 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири, 15000 грн у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, 3500 грн витрат за проведення експертного будівельно-технічного дослідження, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2147,20 грн.
Позовні вимоги мотивували тим, що на підставі рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 березня 2006 року вона є власником квартири АДРЕСА_1 . У цій квартирі проживала її дочка зі своєю сім'єю, а після введення в Україні воєнного стану в зв'язку з військовою агресією рф, дочка змушена була виїхати за кордон.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , яка розташована на 4-му поверсі.
25 січня 2023 року відбулося залиття її квартири АДРЕСА_1 , із квартири АДРЕСА_2 , яка розташована на 4-му поверсі.
Факт залиття квартири підтверджується актом обстеження від 30 січня 2023 року, складеним комісією ТОВ «Керуюча компанія «ДомКомСуми».
Згідно з висновком експертного будівельно-технічного дослідження №1687 від 21 березня 2023 року розмір матеріального збитку, що виник внаслідок залиття квартири, становить 43972 грн.
Крім того неправомірними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, що полягає у порушенні звичайного її способу життя, докладанні додаткових зусиль для нормалізації її життя, у душевному стражданні внаслідок пошкодження майна.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2024 рокупозов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 43972 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 9000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 5647 грн 20 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Кордюка В.П,. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, щоакт ТОВ «КК «ДомКомСуми» від 30 січня 2023 року не відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, оскільки не забезпечено присутність зацікавлених осіб з боку винної сторони та відсутнє посилання на те, що ТОВ «КК «ДомКомСуми» є виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що свідчить про неналежність та недопустимість такого документу, як доказу завдання шкоди саме відповідачем.
Наголошує на тому, що невключення до складу комісії зацікавленої особи з боку винної особи, ставить під сумнів вказаний акт як доказ самого факту залиття квартири АДРЕСА_1 . Не визначено обсяг необхідного ремонту приміщень квартири, переліку всіх пошкоджених речей та їх орієнтовної вартості. Комісією не зроблено висновок щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття квартири, не перевірено, що стало причиною такого залиття, не встановлено винної сторони та наслідки, у вигляді завданої шкоди. Крім того, не додано фотографічного зображення виявлених пошкоджень, як факту залиття квартири, так і обсяг виявлених пошкоджень.
Вказує, що висновок судового експерта Андрєєва Л.Г. від 21 березня 2023 року, яким визначено розмір завданого матеріального збитку позивачу, не може бути належним та допустимим доказом, оскільки у висновку не зазначено, що експерт не обізнаний про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що вона не є належним відповідачем у цій справі, оскільки вона не є одноосібним власником квартири АДРЕСА_2 , їй належить лише 1/3 частини квартири на підставі приватизації. Після смерті баби вона не вступала у спадщину, свідоцтво про право власності не отримувала. При цьому, за наявності інших спадкоємців вони мають бути залучені до участі у справі як співвідповідачі.
Від ОСОБА_2 та її представника - адвоката Гаврилюк Н.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вказує, що вона надала суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази про факт залиття її квартири з квартири, яка належить на праві власності відповідачці. Факт залиття квартири підтверджується письмовим доказом - актом обстеження від 30 січня 2023 року, складеного комісією ТОВ «Керуюча компанія «ДомКомСуми», в якому відображено наслідки залиття квартири позивачки та виявлені в результаті залиття пошкодження. Комісією встановлено, що причиною залиття квартири АДРЕСА_3 став порив радіатора опалення у вище розташованій квартирі АДРЕСА_4 .
Зазначає, що розмір майнової шкоди в сумі 43972 грн, заподіяної позивачці, підтверджується висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №1687 від 21 березня 2023 року. У висновку зазначено, що в результаті протікання води із вище розташованої квартири відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 , що призвело до пошкоджень конструктивних елементів стін, стелі, підлоги, відбулося забруднення стін, утворення плям і потьоків, відклеювання шпалер, відпадання штукатурки, здуття підлоги з ламінату і ДВП.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 березня 2006 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.5-6).
ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 (а.с.159, на звороті).
25 січня 2023 року відбулося залиття належної позивачці ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , з розташованої поверхом вище квартири АДРЕСА_4 .
Згідно з актом комісії ТОВ «КК «ДомКомСуми» від 30 січня 2023 року, складеного комісією у складі: інженера з домогосподарства ОСОБА_3 , інженера ОСОБА_4 , майстра ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зафіксовано факт залиття квартири АДРЕСА_1 . У результаті обстеження встановлено: в кімнаті є сліди залиття у виді рудих, мокрих плям площею до 4,5м2 та відлущення штукатурки площею до 1,0м2 на стінах руді, мокрі плями та відлущення шпалерне площею до 2,5м2. Здуття лінолеуму площею до 3,5 м2. В коридорі на стелі пофарбованій крейдою є сліди залиття у вигляді рудих плям площею до 1,5м2, та відлущення шпалер на стінах до 1,0м2. В спальні на стелі пофарбованій крейдою є сліди залиття у вигляді рудих плям площею до 1,0 м2 та відлущення шпалер на стінах до 0,5 м2. В спальні на стінах є сліди залиття у вигляді рудих плям площею та відлущення шпалер до 1,5 м2. Здуття ламінату площею до 1,5м2. В кухні на стелі пофарбованій крейдою є сліди залиття у вигляді рудих, мокрих плям площею до 3,0 м2 та відлущення штукатурки площею до 1,0 м2. На стінах поклеєних шпалерами є сліди залиття у вигляді рудих, мокрих плям площею до 2,5м2 та відлущення штукатурки площею до 1,0 м2. В коридорі на стелі пофарбованій крейдою руді мокрі плями площею до 1,0м2. Причиною залиття кв. АДРЕСА_3 став порив радіатора опалення з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 . Радіатор було відглушено, опалення відновлено (а.с. 7).
Згідно з висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №1687 від 21 березня 2023 року, величина матеріального збитку, заподіяного в результаті залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 , станом на березень 2023 року, складає 43972 грн (а.с. 10-44, 107-139).
Допитаний судом першої інстанції як свідок судовий експерт ОСОБА_6 пояснив, що ним 21 березня 2023 року було складено висновок № 1687 про розмір матеріального збитку завданого внаслідок залиття квартири. У висновку зазначено, що було встановлено при огляді приміщення після залиття. Коли проводився огляд приміщення квартири, то ще було вологе повітря в квартирі, ще не все висохло після залиття.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_7 пояснив, що позивачка ОСОБА_2 мати його товариша, якій він допомагав, коли сталося залиття квартири. Коли він прийшов до квартири, то вода вже була в квартирі, її вимакували всі і сусіди також. На момент коли він прийшов були залиті всі кімнати, коридор, а в кухні ще текла вода, були проблеми з лічильниками, так як коли текла гаряча вода, лічильники стоять у коридорі то і вони зазнали пошкоджень від гарячої води. Коли прийшов до квартири там було як у бані, бо затоплення сталося гарячою водою.
Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона працює інженером ТОВ «ДомКомСуми» та входить до складу комісії, яка бере участь у складанні актів про залиття. Була присутня під час складання акту про залиття від 30 січня 2023 року квартири АДРЕСА_1 . Квартира була залита майже повністю, в усіх кімнатах були сліди залиття, було видно, що вода текла зверху з квартири АДРЕСА_4 . Було з'ясовано, що стався порив батареї в 21 квартирі. Сантехніки сказали, що текла батарея, було перекрито опалення по стояку, а згодом запустили опалення. Точне місце розташування радіатора пояснити не може, бо минуло багато часу і за цей час бувала у багатьох квартирах.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності належними та допустимими доказами факт спричинення матеріальних збитків позивачці внаслідок залиття квартири, а тому з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню 43972 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 9000 грн, заподіяної з вини відповідачки позивачці, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок пошкодження майна, позивачка вимушена була змінити звичний для неї уклад життя, відчула стрес, щопризвело до душевних страждань.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Згідно з ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є, зокрема, витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільно-процесуального судочинства, дає підстави для висновку про те, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів правильно встановлено, що факт залиття квартири ОСОБА_2 відбулося з вини ОСОБА_1 у результаті пориву радіатора опалення у її квартирі. Вказана обставина підтверджується актом комісії ТОВ «КК «ДомКомСуми» від 30 січня 2023 року та висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №1687 від 21 березня 2023 року.
Відповідачкою, всупереч зазначених вимог закону, не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що шкоду позивачці завдано не з її вини, хоча це є її процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що акт ТОВ «КК «ДомкомСуми» не є належними доказами і не може бути врахований при вирішенні даної справи, оскільки відповідний акт складений працівниками товариства, які уповноважені законом здійснювати огляд (обстеження) квартири. Крім того, вказаний акт містить чітку та конкретну інформацію щодо предмета доказування, а відтак, є допустимим доказом. Відповідачкою не надано жодних доказів на спростування вказаних доказів позивачки та на підтвердження своїх заперечень.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності акту про залиття від 30 січня 2023 року Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, та відсутності відповідачки під час складення зазначеного акту, колегія суддів відхиляє, оскільки не спростовують наявність її вини в заподіянні шкоди. Крім того, відповідачка не надала суду доказів на підтвердження того, що залиття квартири мало місце не з її вини, та не з причин, зазначених в акті ТОВ «КК «ДомкомСуми» від 30 січня 2023 року.
Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги та не спростовують висновків судів першої інстанції про те, що поданий позивачкою висновок експерта не є належним та допустимим доказом, оскільки експерт не попереджений про кримінальну відповідальність, адже такий висновок може бути оцінений судом як письмовий доказ. Водночас, заперечуючи проти висновку позивачки, відповідачка не надала належних і допустимих доказів на його спростування, при цьому відповідачка не була позбавлена можливості подати власний висновок.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як роз'яснено у пункті п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Колегія суддів погоджується з розміром присудженої з відповідачки на користь позивачки моральної шкоди в сумі 9000 грн, оскільки суд першої інстанції при визначенні її розміру врахував конкретні обставини справи, характер заподіяних моральних страждань, а також виходив із загальних засад розумності та справедливості.
Враховуючи встановлені обставини справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для покладання на відповідачку обов'язку відшкодувати позивачці завдану їй матеріальну та моральну шкоду внаслідок пошкодження належного їй майна.
Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Курдюком Віталієм Петровичем, залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
В. Ю. Рунов