Дата документу 11.11.2025 Справа № 331/3771/25
Єдиний унікальний № 331/3771/25
Провадження №22-ц/807/1715/25
Головуючий в 1-й інстанції - Антоненко М.В.
11 листопада 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.
суддів:Гончар М.С., Полякова О.З.,
секретарОстащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2025 року, постановлену у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 23 липня 2025 року) у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про захист прав споживачів,-
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом встановлення обов'язку вчинити певні дії, а саме: зобов'язати відповідачів - ПАТ "Запоріжжяобленерго" і ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" - на час до розгляду справи по суті відновити в повному обсязі електропостачання до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позивачу. В обґрунтування заяви посилалася на наступне. ОСОБА_1 подано позов до ПАТ "Запоріжжяобленерго", ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" про захист прав споживача і спонукання до відновлення електропостачання до належного позивачу житлового будинку. Згідно з п. 7.11 ПРРЕЕ на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання. Ухвала суду про відкриття провадження у цій справі надавалася позивачем постачальнику тричі - 07, 08 і 09 липня, проте відновлення електропостачання так і не відбулося.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2025 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено повністю.
Зобов'язано АТ "Запоріжжяобленерго" і ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" на час до розгляду справи по суті відновити в повному обсязі електропостачання до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду, Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вимог заяви у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційних скарг є те, що судом першої інстанції вжито такий спосіб забезпечення позову, який є тотожним із заявленими позовними вимогами, що є недопустимим. Спір у цій справі не пов'язаний з фактами оскарження порушень ПРРЕЕ та/або умов договору.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи вимоги заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі є таким, що виник у зв'язку з можливими порушеннями споживачем положень ПРРЕЕ та/або умов договору. Абзацом 4 пункту 7.11 ПРРЕЕ встановлено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання. У даному випадку наявний прямо визначений законодавством обов'язок відповідачів відновити електропостачання позивачу на період розгляду справи про оскарження дій постачальника. Норма права, встановлена в абзаці 4 пункту 7.11 ПРРЕЕ, є імперативною для суб'єкта постачання електричної енергії, якому належить право відключити споживача від електропостачання та відновити його. Зазначена норма права діє самостійно за наявності визначених в її гіпотезі умов, незалежно від наявності підстав для застосування судом заходів забезпечення позову (пункт 41 постанови Верховного Суду від 06.05.2024 р. у справі № 922/5196/23). Підставою для незастосування заходів щодо припинення електропостачання споживачу є ухвала про прийняття позовної заяви, а відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання (постанова Верховного Суду від 08.10.2018 р. у справі № 913/257/18). Крім того, заявлений спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а тому існує логічний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, з огляду на що вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, забезпечить ефективний захист порушених прав у даній справі.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За правилами статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду.
У ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.
Згідно частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, а також існує реальна загроза унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За своєю правовою природою, правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому, такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Водночас, колегія суддів зазначає, що будь-яке забезпечення позову в справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було пред'явлено позов до ПАТ «Запоріжжяобленерго» у якому позивачка просила зобов'язати відповідача відновити електропостачання за адресою АДРЕСА_1 .
Аналогічні вимоги були заявлені позивачкою як спосіб забезпечення позову.
З огляду на вищезазначене, обраний позивачем спосіб забезпечення позову є тотожним заявленим позовним вимогам, а спір у справі при цьому ще не вирішений по суті.
Таким чином, забезпечення позову у обраному позивачем способі - шляхом зобов'язання відповідача відновити електропостачання фактично вирішуватиме позовну вимогу поза межами судового засідання без встановлення обставин, а також надасть перевагу позиції позивача ще до моменту вирішення справи по суті, що не відповідає меті інституту забезпечення позову та прямо заборонено процесуальним законодавством.
Спір у цій справі не пов'язаний із фактами оскарження порушень ПРРЕЕ та/або умов договорів, тому суд неправильно застосував положення п. 7.11 ПРРЕЕ.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню в справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» задовольнити.
Ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2025 року по цій скасувати. Прийняти нову постанову наступного змісту.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 14 листопада 2025 року.
Головуючий, суддя-доповідач С. В. Кухар
судді: М.С. Гончар
О.З. Поляков