Дата документу 11.11.2025 Справа № 335/4379/25
Єдиний унікальний № 335/4379/25
Провадження №22-ц/807/1713/25
Головуючий в 1-й інстанції - Новасардова І.В.
11 листопада 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Подліянової Г.С., Полякова О.З.,
секретарОстащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Єрьоміної Єлизавети Володимирівни на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 07 липня 2025 року) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або АТО,-
У травні 2025 року заявник ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Єрьоміної Є.В., звернулась до суду з вищевказаною заявою та просила суд встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Новокарлівка, Пологівського району, Запорізької області, та є чоловіком заявниці. В обґрунтування поданої заяви зазначено наступне. ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Новокарлівка Пологівського району Запорізької області помер ОСОБА_3 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження - село Новоселківка Пологівського району Запорізької області. Смерть настала внаслідок отриманого під час обстрілу села Новокарлівка поранення. Поховали померлого на кладовищі в селі Шевченко Пологівського району Запорізької області через те, що за місцем проживання - в селі Новокарлівка - кладовище було заміноване. Похованням померлого займалась його дружина. На похованні були присутні родичі, батьки чоловіка та друзі сім'ї померлого. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є дружиною ОСОБА_3 . Території міста Пологи та села Новокарлівка Пологівської міської територіальної громади Пологівського району, з 03.03.2022 р. є тимчасово окупованими Російською Федерацією територіями України. Видані окупаційною владою документи, що підтверджують смерть ОСОБА_3 , під час виїзду заявниці з тимчасово окупованої території України вивезені нею не були, відтак, заявниця не має жодних документів, що підтверджують смерть її чоловіка. Заявниця позбавлена можливості звернутися до Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою щодо державної реєстрації смерті чоловіка, оскільки у неї відсутні документи встановленої форми про смерть, видані закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою.
Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або АТО - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Єрьоміної Єлизавети Володимирівни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що заявником надано належні, допустимі та наявні докази на підтвердження вимог заяви, при цьому судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги покази свідків, не враховано особливі обставини цієї справи, і ухвалене рішення, яке порушує права заявниці.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час судового розгляду були допитані свідки ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні надала наступні показання. ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 о 13 год. 30 хв. у селі Новокарлівка Пологівського району Запорізької області почався обстріл, під час якого ОСОБА_3 отримав серйозні поранення. ОСОБА_3 відвезли до Пологівської лікарні, в якій останній помер. ОСОБА_1 до лікарні з чоловіком не поїхала, про смерть чоловіка дізналась на наступний день. ІНФОРМАЦІЯ_6 поховали ОСОБА_3 в селі Шевченки, Пологівського району, Запорізької області. Довідку про смерть ОСОБА_3 отримали його батьки, які при виїзді з окупованої території, не забрали вказані документи із собою. Родичі ОСОБА_3 мешкають на західній України, вони із ОСОБА_1 не спілкуються.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні надала наступні показання. ОСОБА_5 є дружиною брата ОСОБА_3 по матері. Свідок не була присутня під час обстрілу села Новокарлівка, а була присутня на похоронах ОСОБА_3 , якого було поховано на Шевченківському цвинтарі, оскільки цвинтар села Новокарлівка був замінований. Як відомо свідку ОСОБА_5 , зі злів заявника, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер від осколкових поранень внаслідок обстрілу. 24.09.2022 року на похованні ОСОБА_3 були присутні ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Ховали ОСОБА_3 у відкритій труні. Свідок ОСОБА_5 не спілкується із родичами ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні надала наступні показання. Свідок ОСОБА_4 є рідною сестрою свідка ОСОБА_5 . Свідок працювала разом із заявником та ОСОБА_3 . 21.09.2022 року від ОСОБА_5 свідку ОСОБА_4 стало відомо про поранення ОСОБА_3 , та про те, що останнього везуть до лікарні, в якій він помер. ОСОБА_4 виїхала з окупованої території 13.03.2022 року. Коли відбувся обстріл села Новокарлівка, ОСОБА_4 там вже не перебувала. 24.09.2022 року ОСОБА_3 поховали у відкритій труні у селі Шевченках (Інженерне). ОСОБА_4 була присутня на похованні ОСОБА_3 , також були присутні інші родичі.
Судом першої інстанції встановлено, що заявниця у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є громадянкою України, відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 07 жовтня 2005 року, Пологівським РВ УМВС України в Запорізькій області.
Згідно довідки від 13.02.2023 року №2302-5002572727, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04.01.1985 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 25.08.2005 року Інженерненською сільською радою Пологівського району Запорізької області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 25.08.2005 року.
Згідно копії тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_4 від 03.09.2019, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є придатним до військової служби.
Відмовляючи у задоволенні вимог заяви, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження факту смерті ОСОБА_3 , заявником до заяви не було надано жодного документу (письмового доказу), що б підтверджував факт смерті. Покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд оцінив критично. Як встановлено в судовому засіданні з пояснень свідка ОСОБА_5 остання приходиться невісткою заявниці, а отже є близькою особою і на переконання суду є зацікавленою у встановленні обставин, викладених у заяві. Покази свідка ОСОБА_4 , яка також перебуває в дружніх стосунках із заявницею, не є достатніми та належними, на підставі яких можна дійти висновку, що чоловік заявниці ОСОБА_3 помер. Разом з цим, доказом на підтвердження факту смерті ОСОБА_3 заявниця надала Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.05.2025, з якого можна встановити тільки те, що за зверненням ОСОБА_1 із заявою про те, що 21.09.2022 військовослужбовці зс рф та інших військових формувань держави - агресора, діючи умисно, вчинили воєнний злочин, а саме здійснили атаку на цивільну інфраструктуру, в результаті чого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем свого мешкання, а саме: АДРЕСА_3 отримав поранення руки, в результаті чого ІНФОРМАЦІЯ_3 помер в лікарні міста Пологи Пологіського району Запорізької області, про що були внесені відомості до ЄРДР за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України. Досудове розслідування триває.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні вимог заяви.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» (далі - Закон від 01 липня 2022 року № 2345-ІХ) статтю 317 ЦПК України викладено в новій редакції.
Статтею 317 ЦПК України передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» розширено перелік територій, щодо яких поширює свою дію стаття 317 ЦПК. На даний час до них відносяться території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до діючого законодавства.
Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан встановлено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України, тому даний спрощений порядок розповсюджується на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум - до закінчення воєнного стану). Але в основному такий спосіб стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на особливості розгляду справ у порядку окремого провадження.
Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьому статті 19 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів та засобів доказування не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
Застосування законодавцем критерію «з урахуванням конкретних обставин справи» надає можливість суду, спираючись на докази наведені в справі, прийняти рішення про встановлення факту смерті особи після 23 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України.
Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
При цьому представник заявника у суді апеляційної інстанції зазначила на відсутність будь-яких інших доказів, окрім, достатніх на її думку, показань свідків.
Тому, як вірно вказав суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів апеляційного суду, заявником у справі не надано саме достатніх доказів на підтвердження факту смерті ОСОБА_3 , оскільки самі лише покази свідків не можуть вказувати на наявність відповідних обставин, якими може бути підтверджено юридичний факт смерті.
Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що вказані вимоги заяви не підлягають задоволенню.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Єрьоміної Єлизавети Володимирівни залишити без задоволення.
Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 14 листопада 2025 року.
Головуючий С.В. Кухар
Судді: Г.С. Подліянова
О.З. Поляков