Дата документу 14.11.2025 Справа № 336/830/25
Єдиний унікальний № 336/830/25
Провадження №22-ц/807/1807/25
Головуючий в 1-й інстанції - Зарютін П.В.
14 листопада 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Гончар М.С., Подліянової Г.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2025 року (з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2025 року про виправлення описки), ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У січні 2025 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №27260 в розмірі 26875,00 грн. та понесені судові витрати. В обґрунтування позову зазначив, що 08 квітня 2021 р. між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №27260, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5000,00 грн., строком на 30 днів зі сплатою 2,5% на добу. 05.01.2024 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу №05012024 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Боржник свої зобов'язання належним чином за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим, відповідно до реєстру боржників, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26875,00 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21125 грн. - сума заборгованості за відсотками; 750 грн. - сума заборгованості по комісії.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2025 року (з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2025 року про виправлення описки), задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором від 08.04.2021 №27260 заборгованість в загальній сумі 26875,00 гривень, з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21125,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 750,00 грн. - сума заборгованості по комісії.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 3028,00 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду прийнявши нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги до позивача, а також розмір заборгованості заявлений до стягнення не відповідає умовам укладеного договору.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 30 = 90840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.04.2021 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту №27260, відповідно до умов якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строк кредитування - 30 днів (тобто до 07.05.2021), процентна ставка - 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % на добу. Відповідач кредитний договір підписав електронним підписом.
05.01.2024 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №05012024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 05.01.2024 до Договору факторингу №05012024 від 05.01.2024, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26875,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21125,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 750,00 грн. - сума заборгованості по комісії.
Відповідач не виконує належним чином зобов'язань за вказаним вище кредитними договором, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, у відповідача виникла заборгованість в загальному розмірі 26875,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21125,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 750,00 грн. - сума заборгованості по комісії.
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» свої обов'язки за кредитним договором виконало у повному обсязі. Факт отримання відповідачем кредитних коштів та непогашення простроченої заборгованості не оспорюється та підтверджується матеріалами справи. На підтвердження переходу права вимоги позивач надав суду Витяг з Реєстру боржників та Платіжну інструкцію до Договору факторингу №05012024. Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 05.01.2024 до Договору факторингу №05012024 від 05.01.2024, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26875,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21125,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 750,00 грн. - сума заборгованості по комісії. Таким чином доведеними є факти укладення та підписання відповідачем кредитного договору з відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності у нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаними кредитними договором за договором відступлення прав вимоги, що свідчить про доведеність вимог позову.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частково, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі частини 1статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 2статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
08.04.2021 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту №27260, відповідно до умов якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строк кредитування - 30 днів (тобто до 07.05.2021), процентна ставка - 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % на добу, комісія 750,00 грн. Відповідач кредитний договір підписав електронним підписом AV8168.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання Кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Порядок укладення електронного кредитного договору побудований таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами, на яких бажає укласти електронний договір позичальник, останній не міг перейти до наступного етапу підписання правочину.
Відповідно до умов Кредитного договору, кошти надано Позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Позичальником при реєстрації на сайті Первісного кредитора.
Факт укладення договору і отримання кредитних коштів позичальником не оспорюється.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 26875,00 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21125 грн. - сума заборгованості за відсотками; 750 грн. - сума заборгованості по комісії.
Колегія суддів вважає, що вказаний розмір заборгованості не відповідає узгодженим між сторонами умовам кредитного договору.
Відповідно до п.5.5. Договору узгоджено можливість внесення змін та доповнень до договору.
Відповідно до п.3.3.3. Клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем оплачено 14.05.2021 року 4625,00 грн., з яких 3750,00 грн. оплата процентів по кредиту; 875,00 оплата прострочених процентів.
Відповідно до Додаткової угоди №2 від 14.05.2021 року строк дії договору про надання фінансового кредиту №27260 продовжено до 13.06.2021 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем оплачено 25.06.2021 року 5250,00 грн., з яких 3750,00 грн. оплата процентів по кредиту; 1500,00 оплата прострочених процентів.
Відповідно до Додаткової угоди №2 від 25.06.2021 року строк дії договору про надання фінансового кредиту №27260 продовжено до 25.07.2021 року.
Після 25.07.2021 року строк дії договору не подовжувався. Після закінчення строку дії договору боржником проведено оплату заборгованості 30.09.2021 року у розмірі 1000,00 грн; 06.10.2021 року у розмірі 1000,00 грн.; 08.10.2021 року у розмірі 3000,00 грн.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 N 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
В силу ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи умови кредитного договору та сталу судову практику, слід констатувати, що нарахування процентів за договором після 25.07.2021 року є безпідставним, оскільки проведено поза межами строку кредитування.
Визначаючи розмір заборгованості за договором слід зазначити наступне. Так, відповідно до графіку розрахунків позичальнику станом на 25.07.2021 року необхідно було сплатити заборгованість у розмірі 9500,00 грн., з яких 5000,00 грн. сума кредиту, 3750,00 грн - проценти за користування кредитом; 750,00 грн. комісія за надання кредиту, при цьому після 25.07.2021 року боржником сплачено в погашення заборгованості 4000,00 грн., тому враховуючи черги погашення заборгованості передбачені п. 2.4 Договору, заборгованість що підлягає стягненню складає 5500,00 грн, з яких 5000,00 грн. сума кредиту; 500,00 грн. - комісія за надання кредиту.
За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
05.01.2024 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №05012024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 05.01.2024 до Договору факторингу №05012024 від 05.01.2024, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26875,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21125,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 750,00 грн. - сума заборгованості по комісії.
Договір факторингу містить всі необхідні істотні умови, які свідчать про чинність даного договору та про належне відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами. Договір факторингу є дійсним та в судовому порядку не оскаржувався.
Отже, факт переходу до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимоги первісного кредитора до ОСОБА_1 за Кредитним договором є доведеним. Заперечуючи факт переходу права вимоги, відповідачем не надано доказів виконання свого зобов'язання щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі первісному кредитору.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позову.
Крім того, пропорційно розміру задоволених вимог позову і апеляційної скарги підлягає розподіл судового збору сплаченого за подання позову та подання апеляційної скарги.
Відповідно до п.п. б,в п. 4 ч. 1 ст 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що вимоги позову підлягають задоволенню частково у загальній сумі 5500,00 грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору сплачена за подання позову у розмірі 619,68 грн., а оскільки вимоги апеляційної скарги теж задоволено частково з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2270,62 грн.
Згідно вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Здійснивши розрахунок у відповідності до вимог ч.10 ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ "ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2270,62 грн.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2025 року (з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2025 року про виправлення описки) у цій справі скасувати. Ухвалити нову постанову наступного змісту.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) за кредитним договором від 08.04.2021 №27260 заборгованість в загальній сумі 5500,00 гривень, з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 500,00 грн. - сума заборгованості по комісії.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2270,62 гривень.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 14 листопада 2025 року.
Головуючий, суддя-доповідач: С.В. Кухар
Судді: М.С. Гончар
Г.С. Подліянова