Справа № 147/1067/25
Провадження № 22-ц/801/2269/2025
Категорія: 62
Головуючий у суді 1-ї інстанції Натальчук О. А.
Доповідач:Береговий О. Ю.
13 листопада 2025 рокуСправа № 147/1067/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Панасюка О.С., Сала Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Литвин Ю.О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Тростянецька селищна рада Вінницької області,
розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тростянецької селищної ради Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Тиховського Миколи Олеговича на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 26 серпня 2025 року, ухвалене місцевим судом за головування судді Натальчук О.А., дата складення повного тексту рішення 26 серпня 2025 року,
встановив:
В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом до Тростянецької селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі розпорядження Тростянецької районної державної адміністрації від 04 вересня 2002 року №138 ОСОБА_2 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН №0478638.
Згодом, відповідно до розпорядження Тростянецької РДА від 13 травня 2003 року №107, на підставі зазначеного сертифіката, ОСОБА_2 було виготовлено державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН №025589, площею 2,2105 га, розташовану на території Савинецької сільської ради Тростянецького району Вінницької області.
За життя, а саме 05 березня 2010 року, ОСОБА_2 склав заповіт, згідно з яким заповів зазначену земельну ділянку своєму сину, ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_2 (місце смерті - с. Костянтинівка, Горностаївський район, Херсонська область) відкрилась спадщина на вказане майно. Однак спадкоємець за заповітом, ОСОБА_3 за життя не прийняв спадщину після смерті батька, зокрема, не оформив право власності на земельну ділянку.
Пізніше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкоємець за заповітом - ОСОБА_3 . 24 лютого 2020 року дружина померлого ОСОБА_3 подала заяву про відмову від прийняття спадщини, що підтверджується документом, посвідченим секретарем Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області.
Таким чином, на даний час земельна ділянка площею 2,2105 га, відповідно до державного акта серії ВН №025589, залишається неуспадкованою. Постановою нотаріуса від 09 серпня 2024 року №234/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском строку для її прийняття.
З огляду на наведене, позивач вважає, що єдиним ефективним способом захисту його прав є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом у якому просив визначити йому додатковий строк, тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 26 серпня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Тростянецької селищної ради Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 у визначений законом строк не вчиняв активних дій, спрямованих на прийняття спадщини, виходячи з обставин, які не пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, а подача позову про визнання права власності на спадкове майно (не вірно обраний спосіб захисту) не може розглядатися в якості поважної причини пропуску строку прийняття ним спадщини й підстави для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того вказав, що доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач до суду не подав.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Тиховський М.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на ті ж самі доводи, що викладені ним в позовній заяві.
Поряд з цим, 10 листопада 2025 року надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги в яких додатково повідомив, що після смерті його батька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина на належну останньому земельну ділянку площею 2,2105 га., спадкоємцем якої за заповітом від 05 березня 2010 року визначено його сина (брата позивача) - ОСОБА_3 . У зв'язку із обізнаністю існування цього заповіту та усною домовленістю із братом, зокрема, що останній оформить спадщину за заповітом, позивач не звертався із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Натомість, як з'ясувалося пізніше, зокрема, у 2024 році після отримання інформації від дружини покійного брата, ОСОБА_3 спадщину за заповітом не прийняв, а належна спадкодавцю земельна ділянка залишилася неоформленою. Відтак у 2024 році, ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але останній відмовив у вчиненні нотаріальної дії через пропуск строку для прийняття спадщини. З вказаних обставин позивач негайно звернувся з позовом до Тростянецького районного суду Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно (справа №147/1363/24), однак в задоволенні вказаного позову було відмовлено судом, оскільки така вимога є передчасною без одночасного вирішення питання про поновлення строку для прийняття спадщини або встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем. Вважає вказані причини пропуску строку є поважними.
Відповідач Тростянецька селищна рада не скористалася своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, що за положеннями ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи наявна копія сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №0478638, який видано на ім'я ОСОБА_2 04 вересня 2002 року (а.с.13) та копія Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №025589, виданого 14 жовтня 2004 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,2105 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Савинецької сільської ради Тростянецького району Вінницької області (а.с.16).
05 березня 2010 року секретарем Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області посвідчено заповіт, який зареєстровано в реєстрі за №42, згідно якого ОСОБА_2 , на випадок його смерті зробив заповітне розпорядження: земельну ділянку площею 2,58 в умовних кадастрових гектара, що розташована в с. Капустяни Тростянецького району Вінницької області, що належить йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №0478638, виданого на підставі рішення Тростянецької районної державної адміністрації від 04 вересня 2002 року №138, заповів ОСОБА_3 (а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Костянтинівка Горностаївського району Херсонської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Костянтинівською сільською радою Горностаївського району Херсонської області 06.05.2010, актовий запис №15 (а.с. 11).
Таким чином, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на вищезазначену земельну ділянку.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_3 вчиняв дії щодо прийняття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Костянтинівка Горностаївського району Херсонської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області 26.11.2018, актовий запис №46 (а.с. 20).
24 лютого 2020 року дружина покійного ОСОБА_3 фактично відмовилась від прийняття спадщини, про що свідчить її заява посвідчена секретарем Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області, заява зареєстрована в реєстрі за №12 від 24 лютого 2020 року (а.с.10).
З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані нам їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 01 липня 2025 року № 81706233 вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась (а.с.42).
ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса Гайсинського нотаріального округу із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09 серпня 2025 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з пропущенням строку для прийняття спадщини. (а.с. 9).
Родинні відносини позивача з померлим батьком підтверджуються, зокрема, копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з яким в графі батько вказано « ОСОБА_2 » (а.с. 21).
Після отримання постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, позивачем було подано позов до Тростянецького районного суду Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно (земельну ділянку площею 2,2105 га, яка згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку Серія ВН №025589 від 14 жовтня 2004 року, яка належала ОСОБА_2 . Однак рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 січня 2025 року по справі №147/1363/24 в задоволені позову було відмовлено. Основним аргументом відмови щодо задоволення позову став той факт, що вимога про визнання права власності на спадкове майно, без заявлення вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини чи про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем, передчасна та задоволенню не підлягає. Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 квітня 2025 року по справі №147/1363/24, рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 січня 2025 року залишено без змін.
Таким чином, можна зробити висновок, що на даний час спадщина не прийнята.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1-2 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
У відповідності до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
За змістом ст. 1222, 1223 ЦК спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
У статтях 1233, 1234 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Загальні вимоги до форми заповіту закріплені у статті 1247 ЦК України. Цією правовою нормою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.
Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.(ст.1261 ЦК України).
Статтями 1268-1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Відповідно до ч.1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року в справі № 752/3435/16 (провадження № 61-231св20), від 29 червня 2022 року у справі № 175/772/16-ц (провадження № 61-3581св21), від 27 липня 2023 року у справі № 296/8061/19 (провадження № 61-2873св22) та інших.
Відтак, з огляду на викладену позицію та встановлені обставини належним відповідачем у цій справі є Тростянецька селищна рада Вінницької області.
Спадкування за законом має місце лише у разі, коли воно не змінено заповітом спадкодавця. Так, відповідно до частини другої статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, повинен подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 351/2403/17 (провадження № 61-21751св18) зазначено, що «вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».
Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов'язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
У постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 ВП ВС дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб?єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб?єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов?язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зобов'язаний був повідомити суду поважні причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як на поважну причину пропуску строку на прийняття спадщини ОСОБА_1 посилався, зокрема, на те, що після смерті його батька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина на належну останньому земельну ділянку площею 2,2105 га., спадкоємцем якої за заповітом від 05 березня 2010 року визначено його сина (брата позивача) - ОСОБА_3 . У зв'язку із обізнаністю існування цього заповіту та усною домовленістю із братом, зокрема, що останній оформить спадщину за заповітом, позивач не звертався із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Натомість, як з'ясувалося пізніше, зокрема, у 2024 році після отримання інформації від дружини покійного брата, ОСОБА_3 спадщину за заповітом не прийняв, а належна спадкодавцю земельна ділянка залишилася неоформленою.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що наведені Апелянтом причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними у розумінні положень статті 1272 ЦК України, оскільки вони пов'язані з об'єктивними та істотними труднощами, які не залежали від його волі.
Зокрема, наявність дійсного заповіту на користь його брата - ОСОБА_3 , а також існування усної домовленості між братами про те, що спадщину буде оформлено саме спадкоємцем за заповітом, створили у позивача обґрунтоване переконання у відсутності необхідності звертатися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Фактична необізнаність про неприйняття спадщини спадкоємцем за заповітом до моменту отримання відповідної інформації у 2024 році свідчить, що позивач діяв добросовісно, а пропуск шестимісячного строку був спричинений суб'єктивно непереборними обставинами, які не дозволяли йому своєчасно реалізувати своє право на спадкування.
Поряд з цим суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дізнавшись про не оформлення своїх спадкових прав його братом, позивач не зволікаючи у 2024 році звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але останній відмовив у вчиненні нотаріальної дії через пропуск строку для прийняття спадщини. З вказаних обставин позивач негайно звернувся з позовом до Тростянецького районного суду Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно (справа №147/1363/24), однак в задоволенні вказаного позову було відмовлено судом, оскільки така вимога є передчасною без одночасного вирішення питання про поновлення строку для прийняття спадщини або встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем.
Вказане беззаперечно підтверджує добросовісність поведінки позивача та його реальний намір реалізувати своє право на спадкування після того, як йому стало відомо про неприйняття спадщини братом. Позивач діяв активно та послідовно, одразу вживши усіх необхідних правових заходів для оформлення спадкових прав, спочатку звернувшись до нотаріуса, а після отримання постанови про відмову - до суду.
Відтак суд апеляційної інстанції вважає, що позивач не мав на меті ухилитися від прийняття спадщини, а пропуск шестимісячного строку був вимушеним наслідком об'єктивних обставин, пов'язаних із його переконанням, що спадщину прийме спадкоємець за заповітом.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивач своєчасно вжив усіх можливих заходів для захисту свого спадкового права, щойно дізнався про відсутність спадкування майна його братом, що додатково підтверджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини у розумінні статті 1272 ЦК України.
Таким чином, обставини на які посилається апелянт в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки при вирішенні справи суд допустився порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, встановлених статтею 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тиховського Миколи Олеговича задовольнити.
Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 26 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Тростянецької селищної ради задовольнити у повному обсязі.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті його батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом двох місяців з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю. Береговий
Судді: О.С. Панасюк
Т.Б. Сало