Справа № 127/5973/24
Провадження № 22-ц/801/2296/2025
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.
Доповідач:Матківська М. В.
13 листопада 2025 рокуСправа № 127/5973/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Ковальчука О. В., Рибчинського В. П.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 29 серпня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про стягнення коштів,
Рішення ухвалила суддя Шевчук Л. П.
Рішення ухвалено у відсутності сторін у м. Вінниця
Повний текст рішення виготовлено 29 серпня 2025 року,
Встановив:
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів, в якому просив стягнути із відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 52 000,00 грн. та понесені судові витрати.
Позовні вимоги мотивував тим, 29 вересня 2023 року між ним - ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг. Відповідно до домовленості за цим договором відповідач зобов'язувався надати послуги з організації, підбору, викупу, розмитнення та доставки позивачу автомобіля із-за кордону в строк до 31 жовтня 2023 року.
В рамках договору ОСОБА_3 надав позивачу реквізити банківської картки № НОМЕР_1 для, начебто, оплати за автомобіль.
04 жовтня 2023 року позивач за вказівкою відповідача перерахував на банківську карту за реквізитами НОМЕР_1 грошові кошти в загальному розмірі 52 000,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.
Власником банківської картки є ОСОБА_4 , згідно відомостей, які були зазначені в інтернет-банкінгу «Монобанк» при проведенні грошового переказу.
Проте жодного автомобіля позивачеві не було доставлено, грошові кошти не повернуті, тобто ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_5 заволоділи грошовими коштами позивача шахрайським способом.
Отже, грошові кошти в розмірі 52 000,00 грн. набуті відповідачем і ОСОБА_5 та перебувають у їх користуванні без будь-якої правової підстави, оскільки послуги у домовлений сторонами строк не надані, кошти не повернуті.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 01 квітня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Жили К. С. про заміну неналежного відповідача на належного цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів. Замінено неналежного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_1 .
08 квітня 2025 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій вказав, що у зв'язку із залученням до участі у справі належного відповідача ОСОБА_1 , він уточнює свої позовні вимоги та просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти в розмірі 52 000,00 грн. і судові витрати, оскільки саме ОСОБА_1 користується грошовими коштами позивача поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, а тому він зобов'язаний повернути йому безпідставно отримані грошові кошти.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 15 липня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Жили К. С. про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 . Залучено до участі у справі третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 .
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 29 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про стягнення коштів, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 52 000,00 грн., а також 1211,20 грн. сплаченого судового збору і 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, зо мають значення для справи, на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, у задоволенні позову про стягнення коштів в сумі 52 000,00 грн., відмовити.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що відповідач не набував грошові кошти у розмірі 52 000,00 грн. Так, на початку жовтня 2023 року на прохання ОСОБА_3 про використання його картки для перерахунку коштів, він надав ОСОБА_3 номер своєї банківської картки. У подальшому дійсно на його картковий рахунок надійшли кошти у розмірі 52 000,00 грн., які він у подальшому перерахував на картки, які йому надав ОСОБА_3 .
Йому не було відомо з якою метою ОСОБА_3 використовував його картковий рахунок, не було відомо про договірні відносини і він не був стороною укладеного ОСОБА_3 із ОСОБА_2 договору та не має жодного відношення до його неналежного виконання. Він не отримав жодної вигоди від цього.
Враховуючи, що відповідач не є особою, яка безпідставно набула кошти, та матеріали справи не містять доказів, що відповідач має будь-яке відношення до діяльності ОСОБА_3 щодо виконання взятих зобов'язань про купівлю та доставку автомобіля для позивача, до даних правовідносин мають застосовуватися положення матеріального права щодо неналежного виконання договірних зобов'язань та повернення оплачених коштів з особи, яка ці зобов'язання взяла.
У відзиві на апеляційну скаргу, підписану представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Жила К. С., позивач вказав, що рішення суду вважає обґрунтованим, справедливим, об'єктивним та вмотивованим, оскільки суд першої інстанції в повному обсязі встановив дійсні обставини справи, надав належну оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи, в повній мірі визначився із характером правовідносин, що виникли між сторонами, та як результат прийняв правомірне рішення, яке просить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення та покласти на відповідача судові витрати в сумі 4000,00 грн. на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно загальних засад цивільного судочинства, закріплених у статі 3 ЦК України, такими є, зокрема: справедливість, добросовісність та розумність.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 вересня 2023 року між ОСОБА_3 (виконавець) та ОСОБА_2 (замовник) укладено договір № ______ /2023 про надання ексклюзивних консультаційних послуг (том 1 а. с. 63 зворот - 66).
Відповідно до п. 1.1 договору замовник в порядку та на умовах, визначених даним договором доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати замовнику послуги консультаційного характеру щодо економічних параметрів і показників на американському ринку автомобілів (далі - послуги), включаючи: щодо вказаних параметрів і показників: (1) по підбору такого, що був в користуванні (вживаного) та/або пошкодженого автомобіля (далі - товар) на аукціонах США та країн Європи, в тому числі Європейського союзу (включаючи онлайн платформи); та/або (2) надання консультацій про умови роботи автомобільних аукціонів в США та країнах Європи та/або компаній (включаючи онлайн платформи), що здійснюють торгівлю такими, що були в користуванні (вживаними) та/або пошкодженими автомобілями на території США та країн Європейського союзу (у тому числі через онлайн платформи); (3) можливе базове навчання або передача досвіду по роботі з онлайн аукціонами по торгівлі такими, що були в користуванні (вживаними) та/або пошкодженими автомобілями на території США та Європи, включаючи практичні заняття з наданням доступу до таких аукціонів через онлайн та/або демо-платформи або програми. Будь-які інші (додаткові) послуги можуть бути надані виконавцем замовникові та/або третіми особами за окремою письмовою угодою сторін або виконавця з такими третіми особами.
Пунктом 1.4 договору визначено, що послуги за даним договором не включають і у будь-якому випадку не є дорученням, наданням будь-яких посередницьких, агентських, поручительських, брокерських, дилерських, технічних послуг будь-якого характеру або інших подібних послуг. Також даний договір не є публічним договором, договором приєднання, попереднім договором, договором купівлі-продажу або іншою угодою, згідно з якою до замовника переходять права на товар (вживаний та/або пошкоджений автомобіль, придбаний в США чи інших країнах ЄС або іншим чином унаслідок наданих послуг за цим договором).
Відповідно до п. 2.1 договору «Замовлення послуг» сторони цим взаємно погоджуються і підтверджують, що для цілей визначення конкретної вартості і об'єму послуг, які надаються за даним договором, замовник надає виконавцю примірний формуляр (заявку) із зазначенням аукціонів, модельного року (модельних років), марки і моделі бажаного автомобіля і інших параметрів, щодо яких замовник бажає отримати послуги (приблизний формат формуляра (заявки) додається до цього договору).
Згідно п. 2.2 договору «Порядок оплати за послуги» за надані згідно з даним договором послуги замовник оплачує виконавцю плату у розмірі визначеному даним договором протягом двох банківських днів з дати надання послуги. Умовами договору передбачено забезпечення виконання зобов'язань замовника у вигляді завдатку. Датою фактичного надання послуги є дата повідомлення виконавця американським чи європейським інформаційним партнером та/або іншим відповідним учасником американського/європейського ринку про факт виставлення замовнику рахунку або контракту (інвойса або іншого подібного за своєю суттю документа) та/або укладення в будь-якій формі договору купівлі-продажу (або іншої подібної по суті угоди) відносно товару замовником та/або третіми особами в інтересах замовника.
Якщо інше не передбачено у формулярі (заявці) виконавця, підписаного сторонами, плата за послуги оплачується замовником виконавцеві у розмірі 5 відсотків від ціни автомобіля, якщо вартість автомобіля перевищує та/або становить 25 000,00 доларів США, на яку замовник виставляє рахунок (інвойс, контракт, договір або інший подібний документ) від американського чи європейського інформаційного партнера та/або від відповідного учасника американського/європейського ринку автомобілів для оплати вживаного (та/або пошкодженого) автомобіля, що придбавається, в США та країнах ЄС. Плата за послуги оплачується замовником виконавцю готівкою або на банківський рахунок виконавця, вказаний в договорі, або на інший рахунок, вказаний виконавцем в окремому повідомленні замовнику. При цьому, вказана плата за послуги не може бути меншою гривневому еквіваленту 500,00 доларів США за курсом купівлі долара США на офіційному сайті Приватбанку на дату надання послуги, як цей термін визначений в ст. 2.2 цього договору, якщо інше не передбачено у формулярі (заявці) виконавця, підписаного (перепідписаного) сторонами. Вказаний рахунок (інвойс, контракт, договір або інший подібний документ) від американського чи європейського інформаційного партнера та/або відповідного учасника американського/європейського ринку автомобілів є єдиним і належним фактом, доказом і беззаперечним результатом ефективного надання послуги виконавцем замовнику (п. 2.3 договору «Розмір плати та послуги).
Для цілей майбутнього підтвердження забезпечення належного виконання своїх зобов'язань замовником, визначених в п. 2.3, у момент підписання цього договору замовник передає (оплачує) виконавцеві завдаток в розмірі не меншому гривневого еквіваленту 500,00 доларів США за курсом купівлі долара США на офіційному сайті Приватбанку. У випадку відмови замовника від цього договору до дати надання послуги, внесений замовником завдаток повертається йому виконавцем у повному обсязі (п. 2.5 Договору).
Відповідно до п. 4.1 договору виконавець надає замовникові послуги не пізніше «__.___. 2022 року».
За п. 11.1 даний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до ««__»_____2023 року» за умови виконання сторонами своїх зобов'язань належним чином.
Пунктом 12.1 договору передбачено, що для здійснення будь-яких виплат за даним договором сторони визначають наступні свої банківські реквізити: виконавець: р/р «______», МФО_______, ________________, замовник «-» (тобто відповідні поля не заповнені).
Відповідно до копії формуляра (заявки) від 29 вересня 2023 року до договору №_____/2023 про надання ексклюзивних консультаційних послуг від __ .___. 2023, наданого позивачем, опис вживаного (або пошкодженого) автомобіля: марка «Шевроле», модель «Лачеті»; модельний рік (роки) «2006», параметри ціни «від _____ і до 4000$». Перелік продавців, щодо діяльності яких, прямо або опосередковано, на території США чи країн Європи надається послуга: https://www.copart.com/; https://www.iaai.com/; https://www.manheim.com/; інші платформи, майданчики, аукціони (якщо такі будуть задіяні). Плата за послуги: 5% від ціни автомобіля. якщо вартість автомобіля перевищує та/або становить 25 000,00 доларів США, на яку замовнику виставлений рахунок (інвойс, або контракт чи договір) від відповідного учасника американського чи європейського ринку автомобілів для оплати такого, що придбавається замовником вживаного (та/або пошкодженого) автомобіля в США чи країнах Європейського Союзу; при цьому, вказана плата за послуги не може бути меншою гривневому еквіваленту 500,00 доларів США за курсом купівлі долара США на офіційному сайті Приватбанку на дату надання послуги, як цей термін визначений в п. 2.2 цього договору/___гривень. Розмір завдатку (підлягає внесенню замовником/підлягає поверненню замовнику, якщо був попередньо внесений): 400 доларів США, що еквівалентно 15 100 гривень. Цим клієнт підтверджує, що: (а) він ознайомлений, повністю розуміє і приймає розміщені на зазначених вище та інших веб-ресурсах умови продажу і поставки автомобілів продавцями (учасниками американського чи європейського ринку), зазначеними в п. 2 вище, включаючи будь-які аспекти технічного стану будь-якого автомобіля і будь-які інші умови; (б) для цілей ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» рішення щодо придбання безпосередньо у нерезидента автомобіля замовником приймається і реалізується останнім повністю на власний розсуд і самостійно з повним, всебічним і вичерпним розумінням того, що послуга стосується виключно надання економічних консультацій про процес придбання вживаних (пошкоджених) автомобілів поза територією України, на які не поширюється гарантія виробника та/або продавця (будь-якого іншого учасника американського ринку) (том 1 а. с. 66).
Договір № ____/2023 про надання ексклюзивних консультаційних послуг та формуляр (заявка) до нього підписані замовником і виконавцем у графі «Реквізити та підписи сторін».
04 жовтня 2023 позивачем ОСОБА_2 за вказівкою ОСОБА_3 перераховано на банківську карту № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 22 000,00 грн. та 30 000,00 грн., що підтверджується копіями квитанцій: № Е01Е-084К-ЕН4Т-С1АВ та № Ф23Р-Н792-9МА1-С77С від 04 жовтня 2023 року (том 1 а. с. 8, 9).
Відповідно до інформації АТ «А-Банк» картка № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ) емітована на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); 04 жовтня 2023 року на цей картковий рахунок було зараховано кошти в сумі 22 000,00 грн. і в сумі 30 000,00 грн. (том 1 а. с. 176-178).
Така інформація відповідає виписці по картці відповідача ОСОБА_1 в АТ «А-БАНК» № НОМЕР_4 , відповідно до якої 04 жовтня 2023 року о 07:23 год на картку відповідача було зараховано кошти в сумі 22 000,00 грн. та в цей же день - 04 жовтня 2023 року о 17:55 год зараховано кошти в сумі 30 000,00 грн. (том 1 а. с. 237-241).
Проте із наданої відповідачем виписки по картці не вбачається, що відповідач здійснив перерахування цих коштів на користь ОСОБА_3 .
Відповідно до роздрукованих скріншотів із листування в соціальній мережі «Viber» із користувачем « НОМЕР_5 », позивач домовився про пригон автомобіля «Шевроле Лечеті» не старше 2006 року випуску вартістю 4000,00 доларів США. Також абонентом «Fosage_auto_» надано реквізити картки № НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_6 для оплати першого внесу 400,00 доларів США, що становило на день оплати 15 100,00 грн. Між учасниками спілкування утворено групу в месенджері та абонент на ім'я « ОСОБА_7 » вказав, що кошти в сумі 52 000,00 грн. слід надіслати на банківську картку № НОМЕР_1 . 04 жовтня 2023 року позивач надіслав абоненту на ім'я « ОСОБА_7 » підтвердження оплати на суму 22 000,00 грн. та на суму 30 000,00 грн. на вказану банківську картку, де отримувачем вказаний ОСОБА_4 (том 1 а. с. 19 зворот, 23-63).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач уповноважив третю особу ОСОБА_3 підібрати автомобіль на аукціонах США та країн Європи для цього кошти в сумі 52 000,00 грн. перерахував на наданий ОСОБА_3 картковий рахунок з метою придбання транспортного засобу, проте жодних додаткових угод/договорів між сторонами укладено не було. Картковий рахунок належить відповідачу ОСОБА_1 , який ці кошти отримав від позивача і таке набуття ним відбулося за відсутності правової підстави, а тому відповідач зобов'язаний повернути їх назад позивачеві.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав, у тому числі є гроші. Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Виходячи із норм статті 1212 ЦК України, правова природа безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають стягненню безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Із встановлених обставин справи вбачається, що позивач уповноважив третю особу ОСОБА_3 підібрати автомобіль на аукціонах США та країн Європи, при цьому зі скріншотів спілкування у мережі Viber, можна дійти висновку, що з метою придбання транспортного засобу кошти у загальній сумі 52 000,00 грн. були перераховані та надійшли на наданий ОСОБА_3 картковий рахунок, власником якого є відповідач ОСОБА_1 . Жодних додаткових угод/договорів між сторонами укладено не було.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов'язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.
У процесуальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
Отже, у змагальному процесі саме на позивача лягає тягар доведення обґрунтованості його вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості його заперечень.
На підтвердження факту перерахування коштів позивачем надано копії квитанцій від 04 жовтня 2023 року: № Е01Е-084К-ЕН4Т-С1АВ на суму 22 000,00 грн. та № Ф23Р-Н792-9МА1-С77С на суму 30 000,00 грн., які свідчать про здійснення перерахунку на банківську карту № НОМЕР_1 грошових коштів в загальній сумі 52 000,00 грн.
Це також підтверджується наданою на виконання ухвали суду АТ «А-Банк» інформацією проте, що картка № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ) емітована на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); 04 жовтня 2023 року на цей картковий рахунок було зараховано кошти в сумі 22 000,00 грн. і сумі 30 000,00 грн.
Такі обставини підтверджуються і наданою відповідачем випискою по його картці в АТ «А-БАНК» № НОМЕР_4 , відповідно до якої 04 жовтня 2023 року о 07:23 год на картку відповідача було зараховано кошти в сумі 22 000,00 грн. та в цей же день - 04 жовтня 2023 року о 17:55 год зараховано кошти в сумі 30 000,00 грн.
Наведене підтверджують скріншоти із листування в соціальній мережі «Viber» із користувачем « НОМЕР_5 », про перерахування коштів на загальну суму 52 000,00 грн. на банківську картку, де отримувачем вказаний ОСОБА_1 .
Таким чином достовірно встановлений факт отримання від позивача ОСОБА_2 грошових коштів відповідачем ОСОБА_1 в сумі 52 000,00 грн. Разом з тим належних, допустимих і достатніх доказів на спростування неотримання вказаних грошових коштів чи на підставу їх отримання відповідач ОСОБА_1 не надав, як і не надав доказів того, що він здійснив перерахування цих коштів на користь ОСОБА_3 .
Отже, матеріалами справи не встановлено наявність між сторонами договірних правовідносин, а відповідач, не спростував не отримання вказаних коштів від позивача і їх правову підставу.
З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що відповідач отримав спірні грошові кошти позивача і таке набуття відбулось за відсутності правової підстави, а відтак наявні підстави, визначені ст. 1212 ЦК України щодо повернення ОСОБА_1 безпідставно набутого майна, а саме 52 000,00 грн., що належать ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
У постанові Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19 зроблено висновок, що: скріншоти повідомлень з телефону та планшета і роздруківки з Viber є належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.
У постановах від 17 квітня 2020 року у справі № 905/2319/17, від 25 березня 2020 року у справі № 570/1369/17, від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19, від 27 листопада 2019 року у справі № 1540/3778/18 Верховний Суд дійшов висновку, що: переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21 зробив висновок, що: на відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21 зроблено висновок, що: роздруківки є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 38 постанови від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, провадження № 12-8гс23, дійшла такого висновку: «При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах».
У справі, що переглядається, позивач долучив до позову скріншоти із листування в соціальній мережі «Viber» із користувачем «Forsage_auto_». Інформація, що міститься і скріншотах не оспорюється відповідачем ОСОБА_1 і третьою особою ОСОБА_3 , а факт одержання спірних коштів на вказаний картковий рахунок визнаний у листуванні.
Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідач не довів зазначених у своїй апеляційній скарзі доводів належними й допустимими доказами, згідно вимог частини 3 статті 12 та частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України.
З огляду на викладене колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача до задоволення не підлягає.
Спростування доводів апеляційної скарги викладені у змісті даної постанови.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції № 2) [ВП], § 41.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням встановлених обставин справи, правовідносин, які випливають із встановлених обставин та правових норм, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим воно не підлягає до скасування, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, оскільки викладені в ній доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, про що викладено у змісті цієї постанови.
За правилами статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Проте заявлені у відзиві на апеляційну скаргу, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, підлягають стягненню на його користь із відповідача в сумі 4000,00 грн.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно пункту 1 частини 2 цієї статті, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи правничу допомогу позивачу ОСОБА_2 у даній справі надає адвокат Жила К. С., яка подала до справи ордер серії АЕ № 1434500 від 15 жовтня 2025 року на надання правничої допомоги ОСОБА_2 на підставі договору № б/н від 28 березня 2024 року у Вінницькому апеляційному суді; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5716 від 29 лютого 2024 року; акт № 2 від 14 жовтня 2024 року приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги адвокатом до договору про надання правничої допомоги адвокатом від 28 березня 2024 року, зі змісту якого вбачається, що клієнт ОСОБА_2 та адвокат Жила К. С. уклали цей акт приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги адвокатом № 2 від 14 жовтня 2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 28 березня 2024 року про те, що адвокат з 07 жовтня 2025 року по 04 жовтня 2025 року на виконання умов цього договору надав клієнту юридичні послуги, а клієнт їх прийняв; вартість послуг згідно п. 3.1. договору з розрахунку 1000,00 грн. за кожну годину роботи становить 4000,00 грн., складається із написання відзиву на апеляційну скаргу; розрахункову квитанцію серії ААА14 № 0014 від 14 жовтня 2025 року на суму 4000,00 грн.
За правилами частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач, який подав апеляційну скаргу, наданим йому правом не скористався і не подав клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
За таких обставин та у зв'язку із залишенням без задоволення вимог апеляційної скарги, поданої відповідачем, відповідно до положень ст. 137, 141, п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 29 серпня 2025 року залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіО. В. Ковальчук
В. П. Рибчинський