Справа № 462/3884/25
Провадження № 2/466/4208/25
іменем України
14 листопада 2025 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м. Львова Кушнір Богдани Богданівни, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Президента України Зеленського Володимира Олександровича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
На підставі розпорядження Франківського районного суду м. Львова №462/3884/25/3245/2025 від 30.10.2025 року, до Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м. Львова Кушнір Богдани Богданівни, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Президента України Зеленського Володимира Олександровича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди.
07.11.2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду м. Львова, матеріали провадження передані для розгляду судді Федоровій О.Ф.
Вивчивши матеріали позовної заяви та додані до неї додатки, суд приходить наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем по справі є суддя Франківського районного суду м. Львова Кушнір Богдана Богданівна.
На думку позивача, відповідач своїм рішенням або діями порушила права і свободи людини з особливими потребами.
Дії суду в процесі реалізації ним функцій щодо здійснення правосуддя є процесуальними.
Конституцією України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється і однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до Ухвали колегії в цивільних справах Верховного суду України від 02.12.1998 року, колегія в цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що ухвала про відмову в прийнятті позовної заяви відповідає вимогам ЦПК України, з огляду на таке.
Згідно із зазначеними положеннями Конституції рішення суду і відповідно дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язані з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, їх перевіркою в порядку нагляду, зверненням рішення до виконання тощо) можуть оскаржуватись у чинному в даний час касаційному та наглядному порядку, а не в інший суд першої інстанції, що одночасно порушувало б і принцип незалежності суддів, і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.
Саме в такому розумінні мають застосовуватись положення статей 55 та 56 Конституції про гарантію права кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб та на відшкодування державою матеріальної і моральної шкоди, заподіяної їх незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю при здійсненні ними своїх повноважень. Суд є органом, який вирішує такі скарги, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України і законодавством про судочинство.
У Конституції зазначено, що здійснення правосуддя регулюється окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст. 62, матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного. Проте, й у цьому разі за таку шкоду відповідає держава, а не безпосередньо суд або суддя.
Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою особою, яка бере участь у цивільній справі. Це можливо лише у випадках, коли суд (суддя) виступає як звичайна установа (особа), а не як орган (особа), що здійснює правосуддя. Заяви та скарги, спрямовані на притягнення суду (судді) як відповідача, не підлягають розгляду в суді першої інстанції, оскільки законом передбачено інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
З огляду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року, справа №705/748/17, провадження №11-1195апп18 (п. 26 Постанови) зазначені вимоги не можуть бути вирішені в жодній юрисдикції.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 року №8, судам роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Щодо цивільної відповідальності, суд/суддя - відповідач, необхідно брати до уваги принцип незалежності суду: а) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) повинна бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); б) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави; в) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов'язків, навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (п. 76 висновку №3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).
Зазначений підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, у яких вони здійснюють правосуддя.
Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їхніх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої палати ВС, висловленій у постановах: від 8.05.2018 року у справі №521/18287/15-ц (провадження №14-90цс18), від 21.11.2018 року у справі №757/43355/16-ц (провадження №14-399цс18), від 29.05.2019 року у справі №489/5045/18 (провадження №14-191цс19).
З огляду на викладене та відповідно до ст. 186 ЦПК України, наявні підстави для відмови у відкритті провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 186 ЦПК України, про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись: 186, 258, 260 ЦПК України, -
постановив:
У відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м. Львова Кушнір Богдани Богданівни, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Президента України Зеленського Володимира Олександровича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Копію Ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, надіслати позивачу разом із позовною заявою та додатками, що додаються до неї.
Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Львівського апеляційного суду.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд м. Львова.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.
Суддя: О. Ф. Федорова