12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 380/25040/23
адміністративне провадження № К/990/37640/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
секретаря судових засідань: Бенчук О.О.,
представника Позивача: Левковича Т.В.,
представника Відповідача: Павліша О.Р.,
розглянувши у судовому в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кормотех»
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року (судді: Довга О.І., Запотічний І.І., Шинкар Т.І.),
у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кормотех»
до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про скасування податкового повідомлення-рішення,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кормотех» (далі також- Позивач, ТОВ «Кормотех») звернулось до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 779/33-00-07-05 від 4 жовтня 2023 року у частині застосування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 5 014 036,93 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначав про те, що висновком Міністерства економіки України (Мінекономіки) щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком України № 4432-09/136-07 від 25 січня 2023 року ТОВ «Кормотех», продовжено граничні строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією згідно з договором № 13072022 від 13 липня 2022 року, зокрема щодо: передоплати, яка була здійснена 8 серпня 2022 року з граничним строком розрахунків 3 лютого 2023 року, з 4 лютого 2023 року до 10 квітня 2023 року; передоплати, яка була здійснена 23 серпня 2022 року з граничним строком розрахунків 19 лютого 2023 року, з 20 лютого 2023 року до 10 квітня 2023 року. Тобто 10 квітня 2023 року було граничною датою імпорту товару ТОВ «Кормотех», а не першим днем виникнення порушення.
В заяві про зміну підстав позову шляхом їх збільшення, яка була прийнята судом першої інстанції, Позивач також покликався на те, що ним було отримано висновок Мінекономіки про продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком №4432-09/136-07 від 25 січня 2023 року, яким Позивачу продовжено граничні строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією згідно з договором №13072022 від 13 липня 2022 року до 10 квітня 2023 року, який ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені.
1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 11 березня 2025 року позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 779/33-00-07-05 від 4 жовтня 2023 року, прийняте Відповідачем, у частині застосування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 5 014 036,93 грн.
Роблячи висновок про невідповідність податкового повідомлення-рішення в частині вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції виходив з того, що:
- як вбачається із розрахунку пені, що є додатком до податкового повідомлення-рішення №779/33-00-07-05 від 4 жовтня 2023 року Позивачу за зовнішньоекономічними операціями із Clevertech S.P.A. було нараховано пеню у розмірі 5 014 036,93 грн за період з 10 квітня 2023 року до 20 липня 2023 року;
- на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року у справі № 380/15870/23, предметом оскарження в якій були накази Мінекономіки від 16 травня 2022 року №3593 та від 14 серпня 2023 року №10990 Мінекономіки, видано висновок про продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком №4432-09/2001-07 від 10 липня 2024 року, яким Позивачу продовжено граничні строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією за договором №13072022 від 13 липня 2022 року до 31 липня 2023 року;
- усталеною є позиція Верховного Суду про те, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією індивідуальним правовим актом, видається для збільшення встановлених законодавством строків розрахунків, який усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотну дію у часі та звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені (постанови Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 813/6485/14, від 10 квітня 2020 року у справі № 810/1221/16, від 6 січня 2021 року у справі № 804/828/16, від 29 січня 2021 року у справі №801/9330/13-а, від 15 лютого 2022 року у справі № 160/816/20, від 16 травня 2024 року у справі № 380/17885/22);
- у постанові від 4 грудня 2018 року у справі №813/6485/14 Верховний Суд дійшов висновку про те, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, який виданий вже після перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків, ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 вересня 2025 задовольнив апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року скасував та прийняв постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кормотех» відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з неможливості ретроспективного застосування висновку Мінекономіки про продовження строків розрахунків та, як наслідок, визнання висновків акта перевірки неправомірними, оскільки такий документ був відсутній, як на момент проведення уповноваженим банком заходів валютного нагляду, так і на момент здійснення контрольно-перевірочного заходу податковим органом.
Також судом апеляційної інстанції було враховано наступне:
- по авансовій оплаті 8 серпня 2022 року на суму 205 260,00 євро (платіжне доручення в іноземній валюті від 2 серпня 2022 року №251) граничний термін надходження товару по імпорту - 3 лютого 2023 року, дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків - 4 лютого 2023 року. На суму 205 260,00 євро продовжено строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією з 4 лютого 2023 року до 10 квітня 2023 року (наказ Мінекономіки від 16 січня 2023 року №348). Товар по імпорту на суму 205 260,00 євро надійшов 20 липня 2023 року згідно з митною декларацією №23UA209170057412U3 з порушенням строків розрахунків (кількість днів прострочення - 102 дні). Висновок Мінекономіки на продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією по договору від 13 липня 2022 року №13072022 на період з 10 квітня 2023 року по 20 липня 2023 року відсутній;
- по авансовій оплаті 23 серпня 2022 року на суму 205 260,00 євро (платіжне доручення в іноземній валюті від 23 серпня 2022 року №280) граничний термін надходження товару по імпорту - 18 лютого 2023 року, дата першого дня перевищення граничного строку розрахунків - 19 лютого 2023 року. На суму 205 260,00 євро продовжено строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією з 19 лютого 2023 року до 10 квітня 2023 року (наказ Мінекономіки від 16 січня 2023 року №348). Товар по імпорту на суму 205 260,00 євро надійшов 20 липня 2023 року згідно з митною декларацією №23UA209170057412U3 з порушенням строків розрахунків (кількість днів прострочення - 102 дні). Висновок Мінекономіки на продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією по договору від 13 липня 2022 року №13072022 на період з 10 квітня 2023 року по 20 липня 2023 року відсутній.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Підставами касаційного оскарження Позивач визначив пункти 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
На думку Позивача суд апеляційної інстанції вирішуючи справу, не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду: від 4 грудня 2018 року у справі № 813/6485/14, від 10 квітня 2020 року у справі № 810/1221/16, від 5 січня 2021 року у справі № 804/828/16, від 29 січня 2021 року у справі № 801/9330/13-а, від 15 лютого 2022 року у справі №160/816/20, від 16 травня 2024 року у справі № 380/17885/22, від 4 грудня 2018 року у справі №813/6485/14, від 4 липня 2024 року у справі № 380/8597/23, від 11 вересня 2024 року у справі № 520/21174/23, від 16 січня 2025 року у справі № 580/4079/23, від 7 травня 2025 року у справі № 520/13866/24, від 16 травня 2025 року у справі № 520/2660/24.
Позивач вказує, що як вбачається із розрахунку пені, що є додатком до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, пеню у розмірі 5 014 036,93 грн було нараховано за період з 10 квітня 2023 року до 20 липня 2023 року. При цьому зазначає, що дійсно станом на момент здійснення перевірки існувала відмова Мінекономіки щодо продовження граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями Позивача із Clevertech S.P.A на період з 10 квітня 2023 року до 20 липня 2023 року. Водночас, як зазначає Позивач, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року у справі №380/15870/23 Мінекономіки видано ТОВ «Кормотех» висновок щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком № 4432-09/2001-07 від 10 липня 2024 року. Вказаним висновком за зовнішньоекономічними операціями, що виникли на підставі договору № 13072022 від 13 липня 2022 року, який укладено з Clevertech S.P.A., продовжено на суму 205 260,00 євро та 205 260,00 євро строки розрахунків з 10 квітня 2023 року до 31 липня 2023 року.
Вказує, що правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 640/10530/19, на який покликається суд апеляційної інстанції, не є нерелевантним до спірних правовідносин. На підтвердження своєї позиції покликається на те, що висновки, які видаються Мінекономіки у цілях продовження граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями не належать до первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, та безпосередньо не пов'язані із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, а тому положення пункту 44.6 статті 44 ПК України у спірних правовідносинах є незастосовними.
Стверджує, що усталеною є позиція Верховного Суду про те, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним правовим актом, видається для збільшення встановлених законодавством строків розрахунків, який усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотну дію у часі та звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені (постанови Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 813/6485/14, від 10 квітня 2020 року у справі №810/1221/16, від 5 січня 2021 року у справі № 804/828/16, від 29 січня 2021 року у справі №801/9330/13-а, від 15 лютого 2022 року у справі № 160/816/20, від 16 травня 2024 року у справі № 380/17885/22).
Покликається на те, що в постанові від 4 грудня 2018 року у справі №813/6485/14 Верховний Суд зазначав і про те, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, який виданий вже після перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені
Вказує, що ні Закон України «Про валюту та валютні операції», ні Інструкція про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 січня 2019 року № 7 (далі - Інструкція №7) не містять будь-яких застережень щодо неможливості використання та застосування висновку Мінекономіки, який був виданий на виконання рішення суду та яким було продовжено граничні строки щодо операцій за минулий щодо дати видачі/
Відзначає, що у спірних правовідносинах не вчиняв жодних умисних дій у цілях порушення вимог Закону України «Про валюту та валютні операції» та у його діях відсутня вина, що підтверджується вже озвученою сукупністю фактів: ТОВ «Кормотех» довело неправомірність відмови Мінекономіки у видачі висновку, отримало такий і він повністю покриває період часу за який йому було нараховано пеню; контролюючий орган станом на момент проведення перевірки володів інформацією про відповідну відмову та вчинення Позивачем дій у цілях її оскарження. Також Позивач звертає увагу на те, що у ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник Відповідача усно підтвердив суду, що у випадку надання Позивачем висновку Мінекономіки в ході проведення перевірки були б відсутні підстави притягнення Позивача до відповідальності.
Наголошує, що станом на момент проведення перевірки відповідальність щодо відсутності висновку про продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, №4432-09/136-07 від 25 січня 2023 року знаходилась у площинні діяльності Мінекономіки, а не ТОВ «Кормотех». При цьому відзначає, що довів протиправність відмови та отримав відповідний висновок Мінекономіки, який мав би бути у його розпорядженні ще на момент проведення перевірки, якби Мінекономіки, як суб'єкт владних повноважень діяло відповідно до вимог статті 19 Конституції України.
Вважає, що необхідність формування висновків для справ у яких платники податків оскаржують рішення контролюючого органу, обґрунтовуючи відсутність підстав для застосування пені, у зв'язку із наявністю висновку Мінекономіки, який був отриманий таким платником податків за фактом виконання цим міністерством окремого рішення суду та видачі на його підставі висновку вже опісля завершення податкової перевірки, Верховний Суд має здійснювати через призму наявності умисних дій та вини платника податків, обов'язок доведення чого покладено на контролюючий орган, а також принципу рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції здійснив неналежну оцінку доказів, наявних у матеріалах справи, а саме:
- висновку Мінекономіки від 10 липня 2024 року, який відхилив як доказ, що звільняє Позивача від порушення граничних строків розрахунків та застосування пені;
- неправильно здійснив розрахунок періоду часу за який було нараховано пеню. Так, висновком Мінекономіки № 4432-09/136-07 від 25 січня 2023 року ТОВ «Кормотех» продовжено граничні строки розрахунків (імпорту товару) за обома платежами до 10 квітня 2023 року. Тобто 10 квітня 2023 року для Позивача було останнім днем граничного строку розрахунків (імпорту товару) за зовнішньоекономічною операцією із Clevertech S.P.A., а не днем виникнення порушення. Відповідно неправильно визначено період за який підлягає нарахуванню пеня та курс Національного банку України, за яким було переховано вартість недопоставленого товару.
Вказує, що розрахунок штрафної санкції (пені) є обов'язком виключно контролюючого органу і жодна інша особа, орган не може перебирати такі його повноваження.
2.2. Позиція Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Відповідач вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена відповідно до норм матеріального прав, із дотриманням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що станом на момент проведення перевірки Позивача та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення у справі №380/15870/23, в якій Позивачем було оскаржено наказ Мінекономіки "Про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, ТОВ "Кормотех"від 16 травня 2023 року №3593, не було судового рішення, яке набрало законної сили.
Враховуючи норми ПК України та судову практику, не погоджується з можливістю ретроспективного застосування висновку Мінекономіки про продовження строків розрахунків та, як наслідок, визнання висновків акту перевірки неправомірними, оскільки такий документ був відсутній, як на момент проведення уповноваженим банком заходів валютного нагляду, так і на момент здійснення контрольно-перевірочного заходу податковим органом.
Вказує, що за загальним правилом, діє принцип неретроактивності, який полягає у тому, що закони та інші нормативно-правові акти не можуть поширюватися на минулі події чи відносини, які виникли до набрання ними чинності. Крім того, в адміністративному судочинстві, як зазначає Відповідач, діє принцип, згідно з яким до вчинення окремої процесуальної дії, а також під час розгляду та вирішення справи застосовується той закон, який був чинним на момент цих дій. Тобто, якщо певна процесуальна дія була вчинена в період дії одного закону, то для цієї дії застосовується саме той закон, а не той, що набрав чинності пізніше
3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ
Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кормотех» (код ЄДРПОУ 32673400) з питань отримання вимог валютного законодавства по контрактах від 13 червня 2022 року №13062022 (дати авансового платежу 27 червня 2022 року, 8 липня 2022 року, 13 липня 2022 року, 28 липня 2022 року, 11 серпня 2022 року, 18 серпня 2022 року, 27 вересня 2022 року, 4 жовтня 2022 року), від 21 червня 2022 року №21062022 (дати авансового платежу 1 липня 2022 року, 31 серпня 2022 року, 13 вересня 2022 року, 19 жовтня 2022 року), від 10 червня 2022 року №1006/22 (дати авансового платежу 17 червня 2022 року, 28 червня 2022 року), від 21 лютого 2022 року №1201/22 (дата авансового платежу 22 червня 2022 року), від 4 липня 2022 року №04072022 (дати авансового платежу 20 липня 2022 року), від 15 січня 2021 року №20210215 (дата авансового платежу 25 березня 2022 року), від 13 липня 2022 року №13072022 (дати авансового платежу 8 серпня 2022 року, 23 серпня 2022 року), відповідно до отриманої інформації ДПС України від 1 лютого 2023 року №2238/7/99-00-07-05-02-07, від 24 лютого 2023 року №4218/7/99-00-07-05-02-07, від 11 квітня 2023 року №7743/7/99-00-07-05-02-07, від 28 квітня 2023 року №9341/7/99-00-07-05-01-07 про виявлені факти ненадходження в установленні Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 1 січня 2023 року, 1 лютого 2023 року, 1 березня 2023 року, 1 квітня 2023 року наданої уповноваженим банком АТ «Райффайзен Банк» (МФО 300335) за період з 1 березня 2022 року по 23 серпня 2023 року.
За результатами перевірки складено акт від 12 вересня 2023 року №580/33-00-07-05/32673400, яким встановлено порушення Позивачем граничних строків розрахунків по зовнішньоекономічним операціям за договорами, які укладено з «Steriflow SAS» (Франція), «Scansteel foodtech A/S» (Данія), «SELO Food Technology B.V» (Нідерланди) та «Clevertech S.P.A» (Італія).
На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 4 жовтня 2023 року №779/33-00-07-05, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 5 277 987,93 грн.
Відповідно до розрахунку пені, що є додатком до зазначеного податкового повідомлення - рішення, до Позивача застосовано штрафні санкції (пеню) згідно з :
- імпортним контрактом - договором від 10 червня 2022 року №1006/22, який укладено з компанією «Steriflow SAS» (Франція) у сумі: 90 272,52 грн за період порушення з 14 грудня 2022 року по 26 грудня 2022 року (кількість днів прострочення 13), сума простроченої заборгованості 60 000,00 євро, курс валют 38,5780; 14 002,63 грн за період порушення з 25 грудня 2022 року по 26 грудня 2022 року (кількість днів прострочення 2), сума простроченої заборгованості 60 000,00 євро, курс валют 38,8962. Разом по договору: 104 275,15 грн;
- імпортним контрактом - договором від 21 лютого 2022 року №1201/22, який укладено з компанією «Scansteel foodtech A/S» (Данія) у сумі: 39 760,44 грн за період порушення з 19 грудня 2022 року по 21 грудня 2022 року (кількість днів прострочення 3), сума простроченої заборгованості 113 751,00 євро, курс валют 38,8377.Разом по договору: 39 760,44 грн;
- імпортним контрактом - договором від 21 червня 2022 року №21062022, який укладено з компанією «SELO Food Technology B.V.» (Нідерланди) у сумі: 119 915,41 грн за період порушення з 12 березня 2023 року по 20 березня 2023 року (кількість днів прострочення 9), сума простроченої заборгованості 115 000,00 євро, курс валют 38,6201. Разом по договору: 119 915,41 грн;
- імпортним контрактом - договором від 13 липня 2022 року №13072022, який укладено з компанією «Clevertech S.p.a» (Італія) у сумі: 2 507 018,46 грн за період порушення з 10 квітня 2023 року по 20 липня 2023 року (кількість днів прострочення 102), сума простроченої заборгованості 205 260,00 євро, курс валют 39,9146; 2 507 018,46 грн за період порушення з 10 квітня 2023 року по 20 липня 2023 року (кількість днів прострочення 102), сума простроченої заборгованості 205 260,00 євро, курс валют 39,9146. Разом по договору: 5 014 036,93 грн.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд, заслухавши представників Позивача та Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ визначає Закон України «Про валюту і валютні операції».
Частиною першою статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Приписами частин першої та другої статті 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту. Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.
Пунктом 2 частини першої статті 12 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акту, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. (частина друга статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції»).
Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Частиною першою та пунктами 1 та 4 частини другої статті 44 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та нагляду належать:1) видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; 4) запровадження заходів захисту відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції".
Пунктом 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» зі змінами, внесеними постановою Національного банку України від 7липня 2022 року № 142, передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 5 квітня 2022 року.
За приписами частини п'ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку (частина четверта статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції»).
На виконання приписів частини четвертої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2019 року №104 затверджено Порядок видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (Порядок №104).
Пунктом 2 Порядку №104 визначено окремі операції з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, по яких Мінекономіки видається висновок щодо продовження граничних строків розрахунків.
Відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції № 7 ця Інструкція розроблена відповідно до статей 6, 7, 15, 25, 44, 56 Закону України "Про Національний банк України", статей 12, 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" та встановлює порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України (далі - Національний банк) граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - граничні строки розрахунків) та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків.
Підпунктом 3 пункту 3 розділу І Інструкції № 7 встановлено, що висновок - висновок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, виданий на продовження граничних строків розрахунків, установлених Національним банком.
За приписами пункту 4 Інструкції № 7 перевищення граничних строків розрахунків дозволяється на підставі висновку.
Верховним Судом в постанові від 15 лютого 2022 року у справі №160/816/20 зазначено, що законодавством встановлена можливість в індивідуальному порядку продовжити загальновстановлений строк з проведення розрахунків у іноземній валюті за окремими операціями з експорту чи імпорту товарів (послуг), що здійснюються резидентами під час виконання зовнішньоекономічних договорів. Таке продовження надається на підставі відповідного висновку Мінекономрозвитку .
У розвиток вказаної правової позиції Верховний Суд в постанові від 16 травня 2024 року у справі № 380/17885/22 вказав, що цей висновок може бути виданий за зверненням резидента як в межах строку, передбаченого Законом України «Про валюту і валютні операції» (з врахуванням постанов Правління Національного банку України), так і після його закінчення. У той же час санкції, передбачені частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», підлягають застосуванню при перевищенні строку розрахунку лише у разі відсутності висновку центрального органу з питань економічної політики відносин, продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а не у випадку несвоєчасного його отримання.
Крім того, усталеною є позиція Верховного Суду про те, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним правовим актом, видається для збільшення встановлених законодавством строків розрахунків, який усуває відповідальність за правопорушення, скоєне у минулому, а тому має зворотну дію у часі та звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені (постанови Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі №813/6485/14, від 10 квітня 2020 року у справі №810/1221/16, від 5 січня 2021 року у справі №804/828/16, від 29 січня 2021 року у справі №801/9330/13-а).
Також у постанові від 4 грудня 2018 року у справі №813/6485/14 Верховний Суд зазначав і про те, що висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, який виданий вже після перевищення законодавчо встановленого строку розрахунків ретроспективно звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені.
Відповідні правові позиції також підтримані Верховним Судом в постановах від 15 лютого 2022 року у справі №160/816/20, від 16 травня 2024 року у справі № 380/17885/22, від 9 вересня 2025 року у справі № 240/5500/24.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Кормотех», як покупцем, та Clevertech S.P.A. (юридична особа за законодавством Італії), як продавцем, укладено договір № 13072022 від 13 липня 2022 року, предметом якого є придбання лінії розвантаження та сушіння паучів (далі - Товар) та послуги з технічного нагляду під час монтажних робіт Товару, налаштування і пуску в експлуатацію Товару. Загальна сума договору становить 11 130 000,00 євро.
Згідно із додатком 2 до вказаного договору встановлено наступний графік оплати:
- часткова передоплата за Товар, 1 тиждень з моменту підписання договору - 205 260,00 євро;
- часткова передоплата за Товар, 2 тижні з моменту підписання договору 205 260,00 євро;
- часткова передоплата за Товар, через 35 тижнів після підписання договору га отримання Покупцем повідомлення про готовність Товару до відвантаження 513 150,00 євро;
- часткова передоплата за Товар, 1 тиждень після відвантаження Товару 102 630,00 євро;
- оплата за послуги, після отримання позитивного SAT тесту та підписання акту наданих послуг - 103 700,00 євро.
Також в додатку 2 визначено графік поставки: готовність товару до відвантаження від Продавця - не пізніше 34 тижня з дати першого платежу; відвантаження товару від Продавця - не пізніше 36 тижня з дати першого платежу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій на виконання договору №13072022 від 13 липня 2022 року ТОВ «Кормотех» оплачено 8 серпня 2022 року та 23 серпня 2022 року Clevertech S.P.A. по 205 260,00 євро, загалом 410 520 євро.
24 березня 2023 року між сторонами договору № 13072022 від 13 липня 2022 року укладено додаткову угоду № 1, якою викладено додаток № 2 у новій редакції, зокрема визначено 31 липня 2023 року, як остаточну дату відвантаження товару Позивачу.
Судами першої та апеляційної інстанцій констатовано, що 20 липня 2023 року ТОВ «Кормотех» надійшов від Clevertech S.P.A. Товар за договором № 13072022 від 13 липня 2022 року згідно з ВМД ІМ40ДЕ № 23UA209170057412U3 від 20 липня 2023.
Мінекономіки видано висновок про продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком №4432-09/136-07 від 25 січня 2023, яким Позивачу продовжено граничні строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією згідно з договором №13072022 від 13 липня 2022 року до 10 квітня 2023 року.
Вказані обставини сторонам не заперечуються та Відповідачем при проведенні перевірки враховано вказаний висновок Мінекономіки, а саме: на суму 205 260,00 євро продовжено строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією з 4 лютого 2023 року до 10 квітня 2023 року; на суму 205 260,00 євро продовжено строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією з 19 лютого 2023 року до 10 квітня 2023 року.
Відповідно до розрахунку пені, що є додатком до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, до Позивача застосовано штрафні санкції (пеню) згідно з імпортним контрактом - договором від 13 липня 2022 року №13072022 за період з 10 квітня 2023 року по 20 липня 2023 року на суму простроченої заборгованості у розмірі 410 520 євро (205 260,00 євро х 2)
А отже, спірним в рамках цієї справи є нарахування пені за договором №13072022 від 13 липня 2022 року за період з 10 квітня 2023 року по 20 липня 2023 року.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що Мінекономіки на виконання рішення від 8 лютого 2024 року у справі № 380/15870/23 видано висновок про продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком №4432-09/2001-07 від 10 липня 2024 року, яким Позивачу продовжено граничні строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією за договором №13072022 від 13 липня 2022 до 31 липня 2023 року.
Як встановлено судом першої інстанції рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2024 року у справі № 380/15870/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 травня 2024 року, частково задоволено позов ТОВ «Кормотех» до Мінекономіки: визнано протиправним та скасовано наказ Мінекономіки «Про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, ТОВ "Кормотех"» від 16 травня 2023 року №3593 та зобов'язано Мінекономіки повторно розглянути заяви ТОВ «Кормотех» від 3 квітня 2023 (вх. від 3 квітня 2023 року № П 2320) щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
Суд апеляційної інстанції не погодився з можливістю ретроспективного застосування висновку Мінекономіки №4432-09/2001-07 від 10 липня 2024 року про продовження строків розрахунків та, як наслідок, визнання висновків акту перевірки неправомірними, оскільки такий документ був відсутній, як на момент проведення уповноваженим банком заходів валютного нагляду, так і на момент здійснення контрольно-перевірочного заходу податковим органом.
Як вбачається з акту перевірки, під час перевірки Позивачем повідомлено Відповідача про те, що він звертався до Мінекономіки із заявою про надання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за операціями, що здійснюються відповідно до зовнішньоекономічного договору від 13 липня 2022 року № 13072022 за результатами розгляду якої Мінекономіки видано наказ «Про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, ТОВ "Кормотех"» від 16 травня 2023 року №3593. Також Позивачем повідомлено про те, що вказаний наказ було оскаржено в судовому порядку.
Відповідач, обґрунтовуючи відсутність підстав для врахування зазначених Позивачем обставин щодо оскарження наказу від 16 травня 2023 року №3593, в акті перевірки покликався на те, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року лише відкрито спрощене позовне провадження у справі №380/15870/23 та відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень розгляд справи триває.
Відтак, Відповідач дійшов висновку про порушення Позивачем строків розрахунків за зовнішньоекономічним договором від 13 липня 2022 року № 13072022 лише з тієї підстави, що на момент проведення перевірки Мінекономіки відмовило у наданні висновку про продовження граничних строків розрахунків за операціями за цим договором, а судове оскарження такої відмови ще тривало.
Отже, підставою для нарахування Позивачу пені була відсутність висновку Мінекономіки щодо продовження граничних строків розрахунків. Однак така відсутність виникла виключно внаслідок протиправної поведінки Мінекономіки, що підтверджено у судовому порядку.
Так, Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 8 лютого 2024 року у справі №380/15870/23, яке набрало законної сили, визнав зазначену відмову Мінекономіки протиправною та скасував її. На виконання цього рішення Позивач отримав висновок Мінекономіки № 4432-09/2001-07 від 10 липня 2024 року, яким граничні строки розрахунків за операціями за договором № 13072022 були продовжені на період, що повністю охоплює час, за який Позивачу нараховано пеню податковим органом.
Та обставина, що судове рішення про визнання цієї відмови протиправною набрало законної сили вже після ухвалення спірного індивідуального акта, не змінює правової природи таких дій органу влади та не може легітимізувати їх наслідки. Позивач же, звернувшись до Мінекономіки із заявою про продовження граничних строків розрахунків за договором від 13 липня 2022 року № 13072022, діяв правомірно та у повній відповідності до законодавчо встановленої процедури й мав обґрунтовані сподівання, що останнє буде виконувати приписи законодавства.
Відтак, він не може нести відповідальність за протиправну поведінку суб'єкта владних повноважень. Наслідки неправомірних дій або рішень державного органу, зокрема необґрунтованої відмови у наданні висновку щодо продовження граничних строків розрахунків, не можуть покладатися на Позивача і не можуть створювати для нього додаткових обтяжень чи негативних правових наслідків.
У пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
Аналогічна послідовна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, але не виключно в постановах від 12 березня 2025 року у справі № 380/3834/24, 23 квітня 2025 року у справі №380/16853/24.
З огляду на викладене враховуючи викладену вище усталену практику Верховного Суду, за обставин цієї справи наявні підстави для звільнення Позивача від відповідальності у вигляді сплати пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньо економічної діяльності за договором №13072022 від 13 липня 2022 року визначеної оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки передумовою для нарахування Позивачу зазначеної пені становила відмова Мінекономіки у наданні висновку щодо продовження граничних строків розрахунків, яку в судовому порядку визнано протиправною та скасована.
Відтак, у Суду відсутні підстави для того, щоб не погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 779/33-00-07-05 від 4 жовтня 2023 року у частині застосування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 5 014 036,93 грн.
Водночас суд апеляційної інстанції не врахувавши правові висновки викладені в означених вище постановах Верховного Суду ,та обставини щодо протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень, які слугували передумовою для висновку Відповідача про допущення Позивачем порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за зовнішньоекономічним договором від 13 липня 2022 року №13072022 дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи встановлення Судом наявності підстав для звільнення Позивача від відповідальності у вигляді сплати пені нарахованої за порушення строків розрахунків за договором №13072022 від 13 липня 2022 року визначеної оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, що є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову, суд не переходить до надання оцінки решти доводів касаційної скарги.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС Україн суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).
Переглянувши судове рішення апеляційного суду в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні постанови суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, та не врахував відповідних висновків Верховного Суду, що є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню.
4.3. Розподіл судових витрат
Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України)
Оскільки за наслідками касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду, має бути здійснений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанцій.
Із матеріалів справи вбачається, що за подання касаційної скарги у цій справі Позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 42944,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 11 вересня 2025 року №89570.
Керуючись статтями 195, 139, 344, 349, 352, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кормотех» задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року скасувати.
Залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі із великими платниками податків (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44045187, адреса: Україна, 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кормотех» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32673400, адреса: Україна, 81062, Львівська обл., Яворівський р-н, село Прилбичі) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 42944,00 грн (сорока двох тисяч дев'ятсот сорока чотирьох гривень) за подання касаційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх
Постанову в повному обсязі складено 13 листопада 2025 року.