13 листопада 2025 року
м. Київ
справа №640/8031/19
адміністративне провадження № К/990/43721/25
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі №640/8031/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2019:
-№0031304202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 233137,53грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 58284,38грн, всього на суму 291421,91грн;
-№0031344202, яким позивачу визначено суму військового збору у розмірі 19428,13грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4857,03грн, всього на суму 24285,16грн;
-№0031334202, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00грн;
-№0031314202, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 20.08.2024 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021, а справу №640/8031/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів виконано не було.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 24.10.2025, тобто в межах строку на касаційне оскарження (повний текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 складено 24.10.2025), звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Підставою касаційного оскарження скаржником вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму матеріального права, а саме пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №520/6561/19.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Предметом спору у цій справі є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0031304202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 233137,53грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 58284,38грн, всього на суму 291421,91грн; №0031344202, яким позивачу визначено суму військового збору у розмірі 19428,13грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4857,03грн, всього на суму 24285,16грн; №0031334202, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00грн; №0031314202, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00грн.
Ухвалюючи рішення по суті спору, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно з листом АТ «Укрсиббанк» від 14.03.2025 №31-4-01/07-880-БТ додаткові чи інші угоди до договору споживчого кредиту від 08.11.2006 №11073066000, зокрема, про зміну валюти та прощення боргу, не укладалися.
Вирішуючи спір суд апеляційної інстанції з урахуванням вказівки Верховного Суду у постанові від 20.08.2024 про направлення цієї справи на новий судовий розгляд, переглянув рішення суду першої інстанції відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2018 у справі №821/1594/17, від 19.07.2019 у справі №826/4240/18, від 14.11.2019 у справі №520/10880/18, від 20.10.2020 у справі №640/4857/19 та від 18.03.2025 у справі №480/805/21.
Так, зокрема, у постановах Верховного Суду зазначено, що для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача, необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.
При цьому, посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 02.04.2025 у справі №520/6561/19 є необґрунтованими, оскільки, як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у цій справі був укладений додатковий договір про анулювання (прощення) боргу. В свою чергу у справі №640/8031/19, як встановлено судами попередніх інстанцій, додаткові чи інші угоди до договору споживчого кредиту, зокрема, про зміну валюти зобов'язання та прощення боргу, не укладалися. Відповідно висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №520/6561/19, на який посилається позивач, не є релевантним.
Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій в частині застосування пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у подібних правовідносинах.
Отже, Верховний Суд вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Висновки судів першої і апеляційної інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі №640/8031/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова