П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20445/23
Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:01.09.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року (про відмову у зміні способу та порядку виконання судового рішення) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року адміністративний позов - задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області" (далі - ДУ "ТМО МВС України по Одеській області") №33/36-6851 від 31 березня 2023 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст.ст. 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ) та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988). Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області з 01 грудня 2019 року перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки ДУ "ТМО МВС України по Одеській області" №33/36-6851 від 31 березня 2023 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст.ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та положень Постанови №988, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01 грудня 2019 року по день проведення перерахунку.
26 серпня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява від представника заявника Єрьоміної В.А., про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі №420/20445/23, із зобов'язання ГУПФ України в Одеській області з 01 грудня 2019 року перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки ДУ "ТМО МВС України по Одеській області" №33/36-6851 від 31 березня 2023 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст.ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та положень Постанови №988, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01 грудня 2019 року по день проведення перерахунку, на стягнення з ГУПФ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 455 793,12 грн.
В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 зазначив, що судове рішення набрало законної сили 30 листопада 2023 року, а тому з цієї дати воно є обов'язковим для відповідача і підлягає виконанню ним на всій території України. Разом з тим, з дати набрання законної сили по теперішній час, відповідачем рішення суду не було виконано в повному обсязі. Згідно з випискою боргу відповідача (копія додається) на виконання рішення суду було лише розраховано суму доплати за період з 01 грудня 2019 року по 30 квітня 2024 року, яка складає 455 793,12 грн., проте вона не було виплачена. З цього приводу, слід зазначити, що відповідно до абз.2 ч.3 ст. 378 КАС України, невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у задоволенні заяви представника заявника Єрьоміної В.А. про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що стягнення коштів може відбутись лише за рахунок коштів Державного бюджету України, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату поточних платежів. Законодавець прямо передбачає єдиний варіант зміни способу виконання, який був спершу заявлений до суду та відображений в рішенні (в нашому випадку "зобов'язати здійснити перерахунок та виплату") виключно на "стягнення". Отож, зміна способу не може вважатися прийняттям нового рішення. Виключно з метою виконання рішення суду відповідач самостійно розрахував цю різницю у розмірі 156 063.27 грн. та відобразив це у окремому письмовому документі , доданому до матеріалів справи. Тому зазначення саме цієї суми, як предмету стягнення, узгоджується з позицією відповідача , - як існування в цілому, так і її розмір.
Апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано зміни у процесуальному законодавстві, які мають застосовуватися відповідно до ч.3 ст. 3 КАС України, за якими провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а саме що з 19 грудня 2024 року законодавцем шляхом внесення змін до КАС України Законом №4094-ІХ унормовано питання невиконання суб'єктом владних повноважень судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, й наслідком такого невиконання є зміна способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. З огляду на вищезазначене, вважаємо, що судом було повністю проігноровано : прямо передбачену законом можливість зміни способу саме на стягнення суми; факт офіційного розрахунку суми відповідачем.
Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції не були досліджені докази розрахунку боргу , що привело до неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та як наслідок - відмову у задоволенні заяви позивача .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Вирішуючи спірне, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року №1165 "Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території". Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб. Таким чином, оскільки виконання рішення суду, у тому числі, у даній справі №420/20445/23 залежить від наявності відповідного бюджетного фінансування, зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, позаяк така процесуальна дія у жодному разі не вплине на більш скоріше фінансування державою витрат по виплаті заборгованості пенсії, у тому числі, відносно позивача.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви представника заявника Єрьоміної В.А. про встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі №420/20445/23, в порядку ст. 378 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Враховуючи положення ст.ст. 3, 8, ч.ч.1, 2 ст. 55, ч.ч.1, 2 ст. 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, а також ст.ст. 14, 370 КАС України.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України.
Відповідно ч.1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною 3 ст. 378 КАС України зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX), який набирав чинності 19 грудня 2024 року, передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Таким чином, починаючи з 19 грудня 2024 року ч.3 ст. 378 КАС України встановлює додаткову самостійну підставу для зміни способу і порядку виконання судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень такого судового рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, а також і встановлює конкретний спосіб виконання такого рішення - стягнення відповідних виплат з такого суб'єкта владних повноважень.
При цьому, абз.2 ч.3 ст. 378 КАС України, у редакції Закону №4094-IX, не передбачає ймовірності жодного розсуду суду та виключає правомірність установлення будь-яких обставин, окрім: категорії спору; набрання судовим актом законної сили; тривалості існування боргу.
Дійсно, як слідує зі змісту ч.1 ст. 378 КАС України, встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду суд може лише за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) або ж за ініціативою суду.
Згідно ч.2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі -Порядок №845).
Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
При цьому, за визначенням, наведеним в абзаці шостому п.2 Порядку №845, стягувач - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.
Таким чином, в розумінні Порядку №845, який прийнято на виконання Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", ОСОБА_1 є стягувачем, тобто особою, на користь якої прийнято рішення про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган.
Зазначаючи в ч.1 ст. 378 КАС України про те, що із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду може до суду звернутися лише стягувач чи виконавець, законодавець тим самим визначив обмежене коли осіб, які уповноваженні на подання такої заяви. Однак, зазначена норма не містить прив'язки до того, що подати відповідну заяву може "стягувач" виключно у розумінні Закону України "Про виконавче провадження".
Колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 у спірних правовідносинах має статус стягувача, тобто особи, на користь якої прийнято судове рішення про стягнення коштів з державного органу, яке набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.
Оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року набрало законної сили, перебуває на виконані органу ПФУ і залишається невиконаним більше двох місяців в частині виплати позивачу перерахованої пенсії за період з 01 грудня 2019 року у розмірі 455 793,12 грн., тому колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про наявність передбачених абз.2 ч.3 ст. 378 КАС України підстав для задоволення заяви про зміну способу виконання рішення суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення.
За таких обставин, у відповідності до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції від 23 липня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення - про задоволення заяви представника ОСОБА_1 - Єрьоміної В.А про зміну способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №420/20445/23, шляхом стягнення з ГУПФ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суми перерахованої за період з 01 грудня 2019 року пенсії.
При визначені конкретної суми стягнення, колегія суддів бере до уваги розрахунок ГУПФ України в Одеській області про доплату (виплату, утримання) пенсії відповідно до якого сума заборгованості складає 455 793,12 грн.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.2 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 від 26 серпня 2025 року вх.№87828/25 про зміну способу виконання судового рішення задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №420/20445/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) суми перерахованої за період з 01 квітня 2019 року пенсії у розмірі 455 793,12 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.